Сутність професійної підготовки до виживання працівників ОВС у надзвичайних умовах

Аналіз основних критеріїв, яким відповідають технічні дії самозахисту та заходи фізичного впливу, що використовуються правоохоронцями. Психологічне виживання як підготовка працівника міліції до можливих подій, що виникають у службовій діяльності.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 01.02.2018
Размер файла 13,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Незважаючи на зусилля держави та правоохоронних органів злочинні прояви залишаються звичайним явищем у пересічному житті країни. Цим зумовлена необхідність охорони громадського порядку працівниками органів внутрішніх справ, робота яких пов'язана з потенційною небезпекою. Водночас, спеціальної літератури, присвяченої виживанню працівників органів внутрішніх справ у таких умовах видається недостатньо, зарубіжний досвід підготовки правоохоронців не використовується. Органи внутрішніх справ України, виконуючи широке коло завдань щодо забезпечення законності та правопорядку, захисту прав і свобод громадян, прав і законних інтересів юридичних осіб від різних протиправних посягань, використовують систему різноманітних форм управління [1, с. 56] та адміністративно-правових засобів, які спрямовані на охорону громадського порядку та забезпечення громадської безпеки.

Концептуальні положення щодо сучасної професійної підготовки правоохоронців визначені Конституцією України, законами України «Про освіту» (1996), «Про вищу освіту» (2014), Державною національною програмою «Освіта (Україна XXI століття)» (1993), Національною доктриною розвитку освіти України (2001), Болонською декларацією Євросоюзу (1999); постановою КМ України «Про заходи щодо оптимізації мережі вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів» від 26.05.2005 (№ 381), Програмою реформування системи освіти МВС України (наказ МВС України від 15 березня 2006 року № 263), Угодою про асоціацію між Євросоюзом і Україною (Брюссель, 2012), Кримінально- процесуальним кодексом України (2012) та ін.

Правоохоронна діяльність у всіх країнах і за різних часів була пов'язана з можливістю опору представників злочинного світу [4, с. 43]. Не є винятком робота правоохоронців України в наші дні їм нерідко доводиться діяти в умовах невизначеності, неможливості прогнозування подальшого розвитку подій, ризику, небезпеки для життя як самого працівника, так і інших людей. Про це свідчать, зокрема, і події в центрі Києва за останні півроку.

Не можна не погодитися з думкою всесвітнього авторитета у проведенні спеціальних операцій з охорони VIP-персон, президента Міжнародної асоціації особистих охоронців Джемса Шортта, який підкреслював, що правильне планування запобігає поганому виконанню [5, с. 8]. Як зазначає Л. Томпсон, план спеціальної операції часто розробляється за принципами військової тактики та складається з п'яти розділів: 1. Ситуація. Ця частина плану містить інформацію про виникнення інциденту, зловмисниках, заручниках, території, а також про інші деталі, що мають відношення до справи. 2. Мета операції. У цьому розділі важливо вказати ключову мету операції. Хоча зазвичай основне завдання - рятування заручників, але й можливі винятки. Якщо об'єкт штурму - АЕС, виходячи з принципу вибору меншої шкоди, цілісність та безпека основних агрегатів станції буде мати пріоритет над безпекою заручників. Одним із елементів завдання може бути оволодіння особливо цінними матеріалами, що стали здобиччю зловмисників (наприклад, таємними документами). Для спеціальних підрозділів поліції завдання може включати арепгг підозрюваних та збереження місця події для слідства. В особливих умовах завдання може передбачати знищення злочинця, якщо, скажімо, він тримає руку на детонаторі вибухового пристрою та знешкодити його іншим способом неможливо. 3. Виконання. У деталях викладається порядок виконання завдання. При цьому важливо передбачити дії на випадок непередбачених обставин. 4. Забезпечення. У цьому розділі зазначаються необхідні для виконання завдання матеріальні та людські ресурси. 5. Система підпорядкування та сигнали. Вказується порядок проходження наказів, зокрема, на штурм і відкриття вогню снайперами. Окрім того, зазначаються радіочастоти та коди для радіообміну [3, с. 35-36].

Законами України гарантовано безпечні умови праці для кожної людини. Невід'ємною частиною таких умов є заходи, спрямовані на збереження життя та здоров'я працівника, що тісно пов'язано з проблемами його виживання. Водночас, виживання працівника є запорукою виконання ним своїх обов'язків [2], тому саме виживання є одним із головних завдань правоохоронця.

Складниками виживання є фізичне, психологічне та правове виживання. Зауважимо, що йдеться не лише про виживання, а й про невразливість працівника в екстремальних умовах. Дійсно, працівник може вижити в якійсь конкретній ситуації, але ушкодження, отримані ним, можуть позбавити сенсу таке виживання.

Про фізичне виживання можна говорити, коли забезпечено цілісність та нормальне функціонування як організму загалом, так і кожного його органу, про психологічне - коли в психіці людини не відбулося не- зворотних змін, про правове - коли до працівника не застосовано ніяких санкцій та покарань.

Розглянемо детально всі складники виживання.

Фізичне виживання. Без забезпечення фізичного виживання неможливо психологічне та правове. У багатьох навчальних закладах міжнародної поліції ООН фізичне виживання для наочності розглядають як фортецю з чотирма стінами:

1) навички (прийоми рукопашного бою та стрільби);

2) тактика (рівень тренованості, здатність застосовувати прийоми в різних обставинах);

3) фізичний стан (здоров'я, зір, слух);

4) психологія (психологія виживання, готовність виробляти план дій, що забезпечує виживання, емоції - усе, що можна назвати психологічним забезпеченням фізичного виживання).

Усі чотири стіни фортеці (складники виживання) мають важливе значення та пов'язані між собою. Якщо будь-яка стіна починає руйнуватись або втрачає міцність, фортеця перестає виконувати свою захисну функцію. Відтак, якщо працівник недостатньо сильний у техніці або тактиці, йому необхідно тренуватися додатково. Якщо певні складники виживання є недостатньо сильними й це може створити проблему в екстремальній ситуації, слід розуміти це та вживати заходів, спрямованих на усунення або пом'якшення наслідків негативного впливу на людину. Наприклад, люди, які користуються окулярами, повинні усвідомлювати потенційну можливість утрати їх у фізичному конфлікті та запобігати цьому, використовуючи втримуючи паски тощо.

Навичкою є цілісна дія, доведена в процесі тренування до відомого рівня досконалості, що виконується швидко, точно й економно з високим якісним і кількісним результатом. Саме таким критеріям повинні відповідати технічні дії самозахисту та застосування заходів фізичного впливу правоохоронцями.

Технічні дії самозахисту (прийоми рукопашного бою, застосування спеціальних засобів і вогнепальної зброї) повинні відповідати певним критеріям, тобто бути практичними, ефективними, забезпечувати контроль нападника, виконуватися швидко, спритно, з постійним підтриманням рівноваги. Техніка самозахисту має пристосовуватися до умов несення служби.

Тактика. У протистоянні (конфлікті) типу «людина-людина» важливе значення має дотримання дистанції безпеки між людьми. Досвід правоохоронної діяльності свідчить про те, що слід знаходитися на дистанції щонайменше 2 м від правопорушника (потенційного правопорушника). Якщо таку відстань неможливо забезпечити, слід посилити пильність та контроль. Зменшення дистанції з ініціативи правопорушника може свідчити про початок атаки на міліціонера.

Дистанція необхідна для того, щоб мати можливість ухилитися від прямої атаки правопорушника. Особа, яка насувається на працівника міліції для здійснення атаки подібна до вантажного потягу. Спроба зупинити його, поставши на шляху - украй небезпечна. Тому правоохоронцеві або його напарнику слід зайняти таку позицію, щоб знаходитися не навпроти, а під кутом до правопорушника. Цих же рекомендацій слід дотримуватися при проведенні опитування особи. Працівник має стояти під кутом до особи, яку опитують або перевіряють, дотримуючись заходів безпеки, максимально ускладнюючи доступ особи до спецзасобів працівника міліції. Тіло слід підтримувати в рівновазі, руки повинні бути відкритими, ноги злегка зігнуті в колінах.

Іншими важливими тактичними принципами виживання є: наявність відповідного технічного забезпечення (транспортних засобів, засобів зв'язку, індивідуального захисту та самооборони), підтримання радіозв'язку з черговою частиною, своєчасне інформування чергового про ускладнення обстановки, використання укриття в небезпечних ситуаціях, оцінка співвідношення сил правопорушників і правоохоронців, виклик та очікування підтримки, координація дій з іншими нарядами тощо.

Фізичний стан. Працівникові міліції не слід нести службу в хворобливому стані. Систематичними фізичними вправами необхідно зміцнювати здоров'я та підвищувати фізичні кондиції, розвиваючи силу, спритність, витривалість, гнучкість.

Психологія фізичного виживання. Це насамперед мотивація досягнення успіху в протистоянні, ціною якого є життя та здоров'я працівника міліції. «Боротися, щоб перемогти, а не тільки, щоб вижити» - одна з основних аксіом психологічної підготовки до фізичного виживання. Крім того, є всі підстави вважати, що виживання є наслідком перемоги. Слід пам'ятати, що перемога не завжди приходить до того, хто є кращим бійцем. Часто її досягає той, хто більше її прагне.

Психологічне виживання. Психологічне виживання забезпечується підготовкою працівника міліції до можливих подій, що виникають у службовій діяльності та системою заходів нейтралізації негативних наслідків екстремальних ситуацій. Це дозволить, по-перше, усунути або зменшити вплив негативних чинників на психіку людини в критичних ситуаціях, що підвищить ефективність дій бійця; по-друге, зменшити травмуючий ефект на психіку людини, який невідворотно настає після виходу з критичної ситуації.

Відомо, що небезпека смерті породжує страх. Страх провокує захисну реакцію організму, яку можна охарактеризувати як «вбити або бути вбитим». Свідомість сприймає небезпеку, мозок реагує шляхом збільшення швидкості метаболічних реакцій: підвищується тиск і прискорюється пульс. Відбувається зміна темпу дихання, що супроводжується в певних випадках онімінням кінцівок та відчуттям, близьким до втрати свідомості. Рівень адреналіну в крові різко підвищується. Кров інтенсивно надходить до м'язів та внутрішніх органів, організм готується напрацювати велику кількість енергії. Це викликає тремтіння, що починається зі слабкості рук і переходить до ніг, блідість обличчя, пітливість рук, тіло стає вологим.

Такий стан є для людини незвичним, тому іноді з правоохоронцями, які перебувають під впливом підвищеного рівню адреналіну відбуваються нетипові події, під час яких дуже просто припуститися помилки, ціною якої може бути людське життя [4, с. 43]. На нашу думку, працівник міліції, який чітко усвідомлює, що саме може статися з ним в екстремальній ситуації є більш до неї готовим. Наведемо приклади з практики правоохоронних органів деяких країн.

Офіцер одного з правоохоронних органів зі східного узбережжя США вимушений був пристрілити скаженого собаку, який напав на нього. Розхвилювавшись, він забув зняти палець зі спускового гачка, коли вкладав пістолет в кобуру. Його палець зачепився за кобуру, відбувся постріл, яким офіцер прострелив собі ногу. Перебуваючи ще в більшому хвилюванні, він спробував витягти пістолет з кобури, проте пролунав ще один постріл і він поранив себе ще раз.

Помічник офіцера поліції під час зустрічі віч-на-віч з убивцею поліцейського навів на нього пістолет і натиснув на спусковий гачок, але нічого не відбулось. Перебуваючи в стресовому стані, він помилково розмістив палець на спусковій скобі.

Патрульний офіцер Джим Киршшо затримав трьох злочинців. Непомічений правопорушниками, він тривалий час спостерігав за ними, перед тим, як їх затримати. Пізніше він розповідав, що його язик просто затерп і він ніяк не міг вимовити стандартну фразу: «Поліція. Киньте зброю». Проте, коли прийшов час, він досить чітко її промовив. Грабіжники відкрили вогонь, прикриваючись продавцями, які знаходилися на місці події. Коли офіцер витягнув свій пістолет, його свідомість почала сприймати дійсність із підвищеною ясністю та чіткістю, що він визначив як «висока видимість». За три секунди він встиг підстрелити всіх трьох озброєних грабіжників, незважаючи на те, що сам знаходився під вогнем [5].

Безперечно, знання психологічних станів і ситуацій, ймовірних у реальності, створює можливість ефективно діяти навіть за наявності стрес-чинників. Правове виживання. Правове виживання можливе за умов глибокого розуміння вимог законів, правил, інструкцій, інших нормативних актів та вмілого їх використання під час несення служби.

Закони України надають певні гарантії правового захисту особи, яка протидіє злочинному посяганню. Для правового виживання необхідно чітко орієнтуватися в нормах кримінального права, що регламентують дїї в стані необхідної оборони, при затриманні злочинця, крайній необхідності.

Необхідно не лише чітко уявляти собі, яка лінія поведінки є припустимою, а й бути готовим відстоювати свою правоту в суді, якщо це знадобиться.

Таким чином, підбиваючи підсумки, стверджуємо: а) працівників міліції до виживання в умовах, небезпечних для життя і здоров'я, спід цілеспрямовано готувати; б) складниками виживання працівників міліції в умовах, небезпечних для життя і здоров'я, є фізичне, психологічне та правове виживання; в) при підготовці працівників правоохоронних органів до виживання варто використовувати як вітчизняний, так і зарубіжний досвід.

У перспективах подальшого розвитку плануємо визначити формування стійкої мотивації навчальної діяльності та усвідомлення професії правоохоронця.

Література

правоохоронець службовий самозахист

1. Бандурка О. Управління в органах внутрішніх справ України: [підручник] / Бандурка Олександр Маркович. - X.: Ун-т внутр. справ, 1998. - 480 с.

2. Криворучко Л.С. Місце і роль суб'єктів професійної підготовки в службовій діяльності органів внутрішніх справ / Л. С. Криворучко // Наше право. - 2008. - № 1. - С. 66-70.

3. Томпсон Л. Антитеррор: Руководство по освобождению заложников / Л. Томпсон. - М.: Ф-Пресс, 2005. - 272 с.

4. Шаповалов Б. До питання виживання працівників охорони в умовах, небезпечних для життя і здоров'я / Б. Шаповалов / / Бизнес и безопасность. - 2006. - № 4. - С. 43-44.

5. Шортт Дж. Телохранитель. Практическое пособие / Дж. Шортт. - Симферополь: Таврида, 1997. - 112 с.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.