Історичний генезис становлення та розвитку трудових прав суддів у світі та Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 349.2(477)

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

Історичний генезис становлення та розвитку трудових прав суддів у світі та Україні

В.А. Ярема

Анотація

трудовий право суддя австрія

Ключові слова: трудове право, трудові права суддів, історичний генезис, нормативно-правове регулювання

Аннотация

Ярема В.А. Исторический генезис становления и развития трудовых прав судей в мире и Украине

Приведена авторская классификация становления и развития трудовых прав судей в мире и Украине. Проанализированы международные правовые акты, касающиеся развития трудовых прав судей. Выделены особенности трудовых прав судей.

Annotation

Yarema V.A. Historical Genesis of Formation and Development of Labor Rights of Judges in the World and Ukraine

In this article was given the author's classification of the formation and development of the labor rights of judges in the world and Ukraine. International regulations concerning the employment rights of judges analyze. Thesis there is determined the peculiarities of the labor rights of judges.

Дослідження специфіки трудових прав у контексті суддівського корпусу дає можливість проаналізувати у історичній ґенезі позитивні надбання інших держав й України в контексті закріплення трудових прав, з метою подальшого відродження або запровадженім їх у сучасній системі трудового законодавства та судоустрою України. Також, варто відмітити, що досліджувана тема становить значний науковий інтерес, оскільки застосування компаративістського методу в дослідженні дає змогу виявити специфічні риси трудового права тієї чи іншої держави. Виявлення таких відмінностей дає змогу ідентифікувати негативні риси у контексті правового статусу судді тих чи інших держав, та не допустити виявлених недоліків у національному законодавстві.

Окремі аспекти трудових прав суддів були досліджені у роботах М.Г. Александрова, Н.Б. Болотіної, Б.К. Бегічева, А.Г. Бірюкової, Б.Б. Бурбанова, В.Д. Бринцева, В.Я. Бурака, В.С. Венедіктова, ЛЯ. Гінзбурга, В.М. Гураша, М.В. Данилова, Ю.П. Дмитренко, М.І. Інши- на, II. Копагойра, В.П. Кохан, І.В. Михай- ловського, О.В. Лавриненко, В.В. Лазора, Л.І. Лазора, Р.З. Лівшиця, К.М. Лісогорова, Я.А. Одовічена, О.М. Олійника, А.Ю. Паше- рстника, О.С. Пашкова, С.М. Прилипка, В.І. Прокопенка, П.П. Пусторослева, Г.І. Ча- нишевої, Т.В. Штих, Н.М. Швець, О.М. Ярошенко та деяких інших. Разом із тим, варто підкреслити, що комплексного дослі дження трудових прав суддів в історичній ретроспективі попередньо не було здійснено у доктрині трудового права. Отже, мета статті полягає у дослідженні історичного генезису становлення та розвитку трудових прав суддів у світі та Україні.

В першу чергу, варто виділити класифікацію становлення трудових прав суддів наступним чином: 1) етап запровадження фабричних законів у Європі; 2) національно-визвольний рух та революції у Європі у період XV-XVIII століть; 3) сучасний період. Варто зробити ремарку щодо того, що предметом дослідження виступають країни Західною та Східної Європи з огляду на те, що їх правові традиції є більш наближеними до українських, на відміну від дослідження трудових прав суддів у США та Південній Америці.

Перший етап (з 1340-х років по XV століття) - зародження фабричних законів у Європі. Першою державою, де були створені спеціальні нормативні акти, щодо регламентації трудових прав та свобод працівників, слід вважати Великобританію. Від так, у 1346 році [1] в Англії було запроваджено судову реформу за рахунок якої суддям було збільшено заробітну плату, з метою забезпечення їх неупередженості. На наш погляд, така законодавча ініціатива свідчить про прогресивність правової думки в Англії у той час, з огляду на розуміння категорії оплати праці для судді як основоположної гарантії його незалежності.

У період правління королеви Марії І [1], в Англії було запроваджено можливість надання судді статусу лорда довічно у зв'язку із належним виконанням своїх посадових обов'язків. Зазначене право слід розглядати у контексті категорії гідної оплати праці судді.

Якщо розглядати зазначений етап становлення трудових прав суддів у контексті Німеччини варто зазначити певну особливість: до 1871 року територія Німеччини була поділена на окремі феодальні держави (землі), звідси правосуддя на місцях здійснювалося місцевими феодалами, які за сумісництвом були суддями. Роль місцевих судів виконували так звані amtsgericht [І, с.29-35]. На даному етапі видається складним говорити про закріплення певних трудових прав суддів, оскільки як можна встановити із деяких нормативних джерел того часу, винагорода суддям-феодалам за розгляд справ у місцевих судах не сплачувалася.

Підводячи підсумки розвитку трудових прав суддів у період зародження фабричних законів, варто відмітити наступні особливості: І) надання, окрім винагороди, додаткових політичних прав суддям під час виконання функції правосуддя; 2) відсутність права винагороди судді у зв'язку із розглядам справи на місцевому рівні; 3) додаткові соціальні гарантії, як-от надання довічного звання лорда у випадку належного виконання професійних обов'язків. Окрім цього вважаємо, що загальна назва першого етапу, яка запозичена з загальної класифікації становленім трудових прав, з урахуванням результатів проведеного дослідження, видається недоцільною. Звідси, пропонуємо застосувати термін «середньовічна нормотворчість», який за своїм змістом більш чітко відображає сутність джерел трудового права щодо визначення трудових прав суддів у цей період.

Другий етап (з середини XV століття до початку XX століття) - національно-визвольний рух та революції у Європі. У контексті становлення інституту трудових прав суддів у Європі, вважаємо за доцільне акцентувати увагу на становленні професійних спілок щодо певних категорій професій. Зокрема, у 1870 році в Англії було створено першу профспілку державних службовців (яка діє до сьогоднішнього часу). Зокрема, до даної професійної спілки могли об'єднуватися будь-які державні службовці, включаючи суддів. Варто відзначити, що законодавство Англії ніколи не вбачало проблеми у наділенні судді правом на участь у профспілці, оскільки він також має трудові права, які можуть бути порушені роботодавцем (державою або певними регуляторними органами у системі юстиції).

У відповідності до Combination Law Repeals Act 1824, вперше на законодавчому рівні в Англії було закріплено право працівників на страйк. У судових прецедентах R. v. Rowlands (1851) та R. v. Druitt (1867) [2] було закріплено право державних службовців на використання права на страйк. Оскільки судді в Англії (за виключенням мирових суддів) належать до системи державного правосуддя, звідси у цей час до них починає також застосовуватися зазначене трудове право.

На відміну від закріпленого права суддів на об'єднання у професійні спілки в Англії, у Франції законом Ле Шапелье 1791 року [3] було заборонено всім працівникам без виключення об'єднуватися у профспілки з метою захисту своїх трудових прав. Не зважаючи на подальше скасування Наполеоном зазначеного нормативного акту, нами не знайдено жодного факту закріплення особливості трудових прав суддів у Франції в цей період.

Таким чином, підводячи підсумки за результатами дослідження становлення трудових прав суддів на другому етапі, можна виокремити наступні особливості: 1) вперше закріплено на законодавчому рівні право на страйк та на об'єднання у професійні спілки. Вважаємо, що таке закріплення зумовлено національно-визвольних рухом щодо захисту основоположних прав та свобод громадян, який став значним поштовхом для перегляду інших кореспондуючих прав, особливо у сфері праці; 2) виокремлено інші супутні права суддів, зокрема право відмови від переведення до іншого суду та право оскарження звільнення.

Третій етап (з початку XX століття до 1980-хроків) - сучасний період. Вказаний період у світі ознаменувався боротьбою працівників за право оскарження рішення роботодавця щодо звільнення, а також право на об'єднання у професійні спілки.

Цікавим є дослідження у контексті нашої теми, правової регламентації трудових прав суддів в Австрії на рубежі ХІХ-ХХ століть. У зв'язку із призначенням судді на посаду (у

цей період вони призначаються довічно), особа наділялася правом закріплення певних земель за нею, на території яких суддя мав здійснювати свої суддівські повноваження. Як відмічає у своєму дослідженні Franz Klein [4, с.300], зазначене право розглядалося у контексті оплати суддівської винагороди з боки держави задля неупередженого здійснення правосуддя. При цьому, за розгляд кожної окремої справи, сторони мали сплачувати певний збір, який також враховувався в оплату праці судді.

Якщо аналізувати досвід Франції, то у цей час більшість суддів у зв'язку із проведенням судової реформи 1920 році, були наділені правом на проведення страйків. Здійснення такого права можливо було за настанням таких умов: І) суддями лише суду певної територіальної одиниці (тобто судді з різних судових інстанцій не могли брати участь в одному й тому ж самому страйку); 2) страйк можливим було провести лише за умови його попереднього погодження із судовою адміністрацією держави [5, с.350]. Потрібно відзначити, що у подальшому такі обмеження були скасовані у відповідності до сучасного Трудового кодексу Франції [6], всі працівники (включаючи державних службовців), наділяються беззастережним та безумовним правом на страйк. Окрім цього, судді у цей період мають право працювати лише впродовж 35 годин на тиждень, у порівнянні з іншими працівниками, які мають відпрацьовувати по 40 годин.

Підводячи підсумки викладеного дослідження на даному етапі становлення трудових прав суддів, варто відзначити наступні особливості: І) європейські правові традиції, на відміну від українських, відрізняються своєю послідовністю та усталеністю. У зв'язку із чим видається складним говорити про повсякчасну зміну в обсязі та змісті трудових прав суддів на кожному етапі; 2) саме у вказаному періоді чітко визначено основні гарантії трудових прав суддів, які збереглися на сучасному етапі також: скорочений робочий день, гідна оплата праці, механізм оскарження звільнення; 3) для зазначеного періоду характерним є незначний обсяг регламентації трудових правовідносин суддів, оскільки доктрина трудового права відносить їх здебільшого до галузей публічного права, а ніж до приватно-правових відносин. Звідси, у контексті даного періоду нами не досліджуються трудові кодекси того часу.

На сучасному етапі стан дослідження правового статусу суддів, включаючи їх трудові права та привілеї у світі, є значно більшим за обсягом, у порівнянні із трудовою доктриною в Україні. Насамперед, потрібно відзначити, що нормативна база з регламентації особливостей трудових прав судді є значно ширшою за обсягом, та більш демократичною щодо змісту окремих трудових прав. Відтак, як зазначається в Резолюціях № 40/32 і № 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 року [7] і від I3.l2.l985 року [8] відповідно, кожна держава повинна найкращим чином сприяти утвердженню та гарантуванню економічних, соціальних та трудових прав суддів. Як випливає з подальшого аналізу змісту вказаних документів, таке гарантування відбувається у формі запровадження відповідних винагород, умов праці тощо.

Отже, доцільно більшу увагу зосередити на дослідженні європейського рівня нормотворчості з питань регулювання правового статусу суддів у трудових відносинах. Зокрема, Рекомендація № R(94)l2 щодо незалежності, ефективності й ролі суддів, ухвалена Комітетом міністрів Ради Європи I3.l0.l994 року [9] наділяє суддів наступними правами у контексті здійсненнями ними професійної діяльності: І) право на отримання додаткових курсів з підвищення кваліфікації у відповідній галузі права; 2) право на укомплектування штату суддів з метою здійснення останніми ефективніше своїх обов'язків; 3) належна винагорода, яка відповідає гідності та відповідальності професії судді.

Варто відмітити, що положення Рекомендації щодо оплати праці суддів було запроваджено належним чином лише у 2010 році, із початком нової судової реформи в Україні. Щодо права суддів на підвищенім власної кваліфікації, вважаємо, що вказана новела має бути негайно імплементована у Закон України «Про судоустрій та статус суддів».

Характерною особливістю сучасного стану розвитку трудових прав суддів у світі є те, що більшість нормативних положень сфокусовані на визначенні права суддів на достойно винагороду у зв'язку із здійсненням своїх службових обов'язків. Якщо детально вивчати положення Європейської хартії про закон «Про статус суддів», прийнятої Радою Європи I0.07.l998 року [10], то при визначенні винагороди судді мають бути враховані такі критерії (складність вирішуваних справ, стаж, тощо), які жодним чином не мають впливати на упередженість та незалежність певного судді. Окрім цього, цікавим видається положення щодо заборони отримувати суддями премії або не фінансові пільги у зв'язку зі здійсненням суддівства. Якщо порівнювати з Україною, то варто відмітити, що досить часто суддям надаються окремі соціальні гарантії, які можуть включати надання службового житла тощо.

Ще однією особливістю трудових прав суддів у світі є наданням останнім права на страйк. Зазначене право задеклароване не у процесуальних кодексах або у спеціальних законах, а в Етичному кодексі поведінки суддів [II]. Зокрема, якщо взяти до уваги положення Регламенту арбітражного правосуддя в Великобританії, то сутність суддівського страйку є дещо відмінною у порівнянні із загальноприйнятим уявлення страйку працівників. Від так, судді арбітражу мають право страйкувати у тому випадку, якщо дії, що вчинені по відношенню до них під час арбітражного розгляду сторонами, є такими, що посягають на їх честь або гідність. При цьому, головною рисою такого страйку є те, що сторони арбітражного розгляду позбавляються в цілому права на ар бітраж, а вимога суддів під час такого страйку звернута не до держави або професійних спілок, а безпосередньо до учасників процесу.

Якщо аналізувати досвід Східної Європи у контексті трудових прав суддів видається цікавим говорити про досвід Сербії у даному напрямку. Від так, у відповідності до ст.25 Модельного закону про статус суддів [12], суддя наділений правом висувати заперечення до Верховного касаційного суду Сербії у тому випадку, якщо він не згоден із графіком призначених справ до розгляду, або із вимогою делегувати розгляд певної справи іншому судді (у даному контексті мова йде не про суддівський відвід).

Окрім цього, ст.28 Модельного закону про статус суддів наділяє правом суддю оскаржувати будь-які дії третіх осіб, якщо вони направлені на порушення його упередженості або незалежності у певній судовій справі. Потрібно відзначити, що зазначена конструкція є схожою до відводу судді за власним бажанням, що передбачена нормами кожного процесуального кодексу в Україні. Однак кардинальна відмінність полягає у тому, що для відводу необхідним є розгляд справи з самого початку; метою даної скарги є не заміна судді на нового, а у першу чергу нівелювання обставин, які стали причиною посягання не неупередженість судді.

Видається за доцільне зазначити ще одну особливістю правового статусу судді у контексті трудових прав, яка закріплена у Федеральному Законі Німеччини про судову систему [ІЗ]. Від так, кожен суддя, який працює у певній судовій інстанції безперервно протягом 3 років, наділяється правом пройти стажування у судовому корпусі іншої держави- члена ЄЄ у рамках спеціального учбового відрядження {secondment). Потрібно відзначити, що вказану законодавчу новелу видається доцільним запровадити у чинний Закон України «Про судоустрій та статус суддів». Від так, вважаємо, що у контексті гармонізації систем правосуддя України та ЄЄ видається

доцільним запровадження таких учбових відряджень для суддів з метою обміну досвідом. Окрім цього, через декілька років Директиви ЄС будуть застосовуватися для вирішення судових спорів по суті. Звідси, навички у застосуванні елементів європейської нормотворчості з боку українських суддів дадуть змогу запровадити ефективну судову систему європейського зразка в Україні.

У Європейській хартії про статус суддів зазначається, що у зв'язку із виконанням своїх функцій судді мають бути наділені наступним обсягом кореспондуючих прав, зокрема: належний рівень винагороди, що може захистити від впливу або тиску на прийняття рішенім у справі; особливі гарантії у зв'язку із інвалідністю, хворобою або смертю судді, які мають бути передбачені в національному законодавстві держав-членів ЄС; пенсія по старості судді має максимально наближено відповідати тій винагороді, яку суддя отримував під час виконання своїх професійних обов'язків.

Таким чином, підводячи підсумки викладеного за результатами дослідження закріплення трудових прав суддів на сучасному етапі у світі, слід виокремити наступні особливості: І) значна увага приділяється суддівській оплаті праці, як одній з гарантій неупередженості; 2) сформовано право на належне пенсійне забезпечення суддів; 3) встановлено особливі гарантії у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності або інвалідністю; 4) надано право на відрядження до інших держав з метою обміну професійним досвідом.

Література

1. The History of Judiciary [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.judiciary. gov.uk/about-the-judiciary/history-of-the-judiciary,

2. The History of Employment Law in

England and Northern Ireland. - [Електронний ресурс].-Режимдоступу: http://cws.cengage.co.uk/abbott8/students/ni_sup р/employ_law/hist_of_employ_law. pdf.

3. Шония Г. В. Общая характеристика трудового права Франции : автореф. дне. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / / Г. В. Шония. - М., 2009. - 30 с.

4. С. Н. van Rhee. Civil litigation in Europe in XIX-XX centuries [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.law.harvard.edu/ programs/ames_foundation/BLHC07/Van% 20Rhee%20case%20management.pdf.

5. Loi'c Cadiet. Introduction to the French Justice System and Civil Procedure Law // Dictionnaire de la justice. - Paris : Presses universitaires de France, 2010. - 780 p.

6. Code du travail [Електронний ресурс]. -

Режимдоступу:http://codes.droit.org/cod/

travail.pdf.

7. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН

«Основні принципи незалежності судових органів» : від 29.11.1985 р., № 40/32 Електроннийресурс.- Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_20l.

8. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН

«Основні принципи незалежності судових органів» : від I3.l2.l985 р., № 40/146 Електроннийресурс.- Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_20l.

9. Незалежність, дієвість та роль суддів : від 13.10.1994 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/994_323.

10. Європейська Хартія про закон «Про статус суддів» : від 10.07.1998 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_236.

11. The Ethic Code of Conduct. Fundamental review of employment tribunal rules: employment tribunal rules of procedure [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.gov.uk/govemment/uploads/system/upload s/attachment_data/ file/3 2152/12-95 3 - fundamental-review-employment-tribunal-mles- procedure.pdf.

12. Draft Law on Judges in Serbia. European

Commission for Democracy through Law. Opinion No. 464 of 2008.

13. The German Judiciary Act of 19th April

1972 [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://www.gesetze-iminternet.de/englisch_drig/ engli schdrig. html.

Размещено на Allbest.ru