Теоретичні основи міждержавного регіонального управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні основи міждержавного регіонального управління

В. Пак

Розглянуто теоретичні основи міждержавного регіонального управління, яке здійснюється на рівні функціонування субнаціонального регіону. Досліджено трактування суті регіону у науковій літературі та подано узагальнення його сутності. Проаналізовано різні підходи до розуміння сутності регіонального управління та представлено авторське бачення цього поняття. Розглянуто основні принципи, методи та функції регіонального управління. Здійснено узагальнення основних атрибутів, притаманних регіональному управлінню, і на основі цього подано авторське розуміння суті міждержавного регіонального управління.

Ключові слова: міждержавне регіональне управління, регіон, держава.

регіон міждержавний розвиток управління

У сучасних умовах розвиток держави перебуває в прямій залежності від регіонального управління, яке спрямовується на забезпечення ефективного соціально-економічного прогресу на певних територіях. Оскільки на сьогодні щоразу більшої ваги набуває питання децентралізації, то проблема підвищення якості регіонального управління стає дедалі нагальнішою. Водночас, беручи до уваги безперервний процес розвитку міждержавної співпраці, щоразу більшої актуальності набуває розуміння суті міждержавного регіонального управління, яке здійснюється на рівні декількох держав, реалізовуючи таким чином глобальні завдання розвитку великих територіальних формувань.

Проблема регіонального розвитку та управління висвітлюється в роботах В. Бутова, Т Безверхнюк, З. Герасимчук, Л. Зайцевої, К. Зубкова, В. Керецмана, Ф. Кожуріна, А. Круглашова, Н. Межвєдєва, О. Оболенського, А. Ремхельда, С. Романюка, З. Тітенко, О. Топчієва. Водночас, питання міждержавного регіонального управління практично не досліджувалося в науковій літературі, що визначає актуальність тематики цієї статті.

Метою статті є обґрунтування змісту поняття “регіон” та “регіональне управління” і узагальнення зазначених термінів із метою розуміння сутності міжрегіонального регіонального управління.

Розгляд суті поняття “регіональне управління” потрібно розпочати з визначення самого регіону, під яким українське законодавство розуміє частину території держави, яка володіє сукупністю природних, соціально-економічних, національних, культурних та інших умов. Кордони регіону можуть співпадати, а можуть і не співпадати з межами адміністративно- територіального поділу, а також регіон може об 'єднувати територію кількох одиниць [1].

На нашу думку, такий підхід органічно гармоніює із напрямом дисертаційної роботи, адже дозволяє регламентувати регіональне управління не як константу, яка може розглядатися лише в межах сталої територіальної структури, а дає змогу підходити до суті цього поняття як до процесів, які тісно взаємодіють під час реалізації загальнодержавних і регіональних програм, здійснення органами виконавчої влади своїх функцій у відповідних сферах, а також розширює можливі межі регіонального управління до міждержавних масштабів.

Поняття “регіон” роз'яснюється і у тлумачних словниках, зокрема у спеціалізованому словнику з регіональної політики. Так, у ньому наведено таке трактування слова “регіон” - це територія, яка відрізняється від інших територій за рядом ознак і характеризується певною цілісністю та взаємопов'язаністю її складових елементів. Регіони виділяються з території відповідно до певних цілей і завдань, найголовнішою з яких є управління розвитком регіону. Регіони можуть бути будь-якого розміру - від міста (або району у великому місті) до величезних регіонів всередині континенту [2].

Доповненням йому слугує таке визначення, подане у Великому тлумачному словнику сучасної української мови: “Регіон - це певна територіальна одиниця (район, область, зона), що вирізняється з-поміж інших таких же одиниць специфічними рисами графічними, геологічними, етнографічними, економічними та ін.” [3].

Цілком зрозуміло, що ці терміни можуть передбачати територіальні формування як в межах однієї країни, так і міждержавні утворення, що цілком узгоджується із напрямом даного дослідження.

Суть регіону розглядається і в науковій літературі. Так, одні автори визначають регіон як територіальне утворення, яке має чітко окреслені адміністративні кордони, в межах яких відтворюються соціальні та економічні процеси забезпечення життєдіяльності населення, обумовлені місцем регіону в системі територіального і суспільного поділу праці [4].

С. Романюк під регіоном розуміє “найбільшу адміністративно-територіальну одиницю субнаціонального рівня, яка має виборну владу, юридичну незалежність та власний бюджет” [5]. Такий підхід, поряд із вищезгаданим, цікавий в контексті напряму дисертаційної роботи, тому що підкреслює можливості існування регіону як міждержавного утворення, яке повинно передбачати наявність специфічних управлінських відносин щодо керівництва ним.

Таким чином, регіон, на нашу думку, потрібно розглядати як багатоаспектне поняття. З одного боку, це є частина великої сукупності в плані спільних географічних, політичних та культурних особливостей окремих її складових, а з іншого - ця сукупність визначається спільністю структурних, економічних та соціальних ознак. Базою для функціонування регіону є територіальна цілісність, територіальна одиниця або територіальне об'єднання з притаманними їм ознаками та особливостями: місцевими органами влади, системою регіонального управління, інституціональною інфраструктурою, соціально-економічною системою, концентрацією населення, внутрішніми зв'язками тощо. Тому регіон з цілковитою впевненістю можна розглядати не лише як складову національної економіки, але й як відносно самостійне територіальне формування із замкнутим циклом відтворення, особливими формами прояву стадії відтворення й специфічним протіканням процесів розвитку.

Загалом, аналіз трактування суті поняття “регіон” дозволяє зробити висновок про те, що це територіальне утворення може існувати як на рівні однієї держави, так і діяти на території декількох держав. Тому воно об'єктивно може вимагати існування особливої системи міждержавного регіонального управління, покликаного забезпечувати його функціонування.

Необхідно зазначити, що особливості регіону дають підстави вважати його повноцінним суб'єктом економічних відносин, який здійснює самостійну економічну політику за допомогою визначених економічних інструментів у напрямі забезпечення своєї стійкої конкурентноздатності на національному та світовому ринках. Таким чином, регіон стає учасником глобальних конкурентних процесів і набуває власної ідентичності не лише як адміністративно-територіальна одиниця певної держави, але і як повноцінний партнер на міжнародному рівні.

Об'єктивно це вимагає існування системи регіонального управління, яке забезпечує повноцінне функціонування певного територіального формування. Зокрема, в умовах сьогодення щоразу більшої актуальності набуває питання децентралізації державного управління у контексті надання регіонам більшої самостійності у вирішенні питань щодо їх розвитку. Це стосується розподілу повноважень між загальнодержавним і регіональним рівнями щодо передачі широкого кола управлінських функцій і відповідних ресурсів щодо життєзабезпечення територій органам, які максимально наближені до населення.

Водночас існування регіонів на міждержавному рівні означає, що регіональне управління в межах однієї країни не може забезпечити необхідне керівництво, регулювання, контроль та нагляд за діяльністю зазначеного територіального формування. З огляду на це, в умовах щоразу більшої глобалізації суспільства питання міждержавного регіонального управління стає все більш доречнішим і актуальнішим в умовах сьогодення.

Отже, продовжуючи дослідження суті поставленого завдання, розглянемо поняття “регіональне управління” для того, щоб зрозуміти, у чому полягає суть міждержавного регіонального управління.

Регіональне управління, за визначенням А. Безуської та В. Лук'янихіна, є науковою сферою знань, що досліджує принципи та закономірності взаємодії усіх складових системи продуктивних сил і соціальної інфраструктури в територіальному аспекті, аналізує і прогнозує та вивчає економіку регіонів та міжрегіональних економічних зв'язків з урахування загальної стратегії соціально-економічного розвитку та екологічних вимог.

Характерним для регіонального управління, стверджує Ю. Битяк, є те, що його здійснюють місцеві органи виконавчої влади, які діють у межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць [7]. Виконуючи функції регіонального управління на підпорядкованих їм територіям, вони забезпечують реалізацію поставлених перед ними державою завдань соціально-економічного розвитку відповідної території, виконання нормативно-правових актів та зв'язок з іншими регіонами.

Регіональне управління здійснюється на основі таких засад:

- поєднання загальнодержавних та місцевих інтересів;

- забезпечення однакої дії та застосування законодавчих актів на окремій території;

- відповідальність керівництва вповноважених органів влади за стан розвитку регіону;

- надання місцевому населенню необхідної інформації, яка стосується регіонального розвитку.

Загалом, можна стверджувати, що регіональне управління передбачає управління розвитком і функціонуванням окремого регіону. Його специфіка полягає в тому, що воно відрізняється від інших видів управління, що здійснюється в межах адміністративно- територіальних формувань, і проявляється шляхом інтеграції місцевого, галузевого та міжгалузевого і безпосередньо державного управління.

У процесі реалізації регіонального управління враховуються такі моменти:

- складна структура регіону, яка повинна бути врахована при розробці управлінських стратегій;

- потреба розробки специфічних управлінських механізмів, які б враховували особливості розвитку окремої території;

- ці механізми не повинні суперечити один одному, а навпаки - бути взаємо доповнюваними для того, щоб забезпечувати ефективний розвиток регіону.

Регіональне управління здійснюється в межах визначеної державної регіональної політики, тому воно повинно узгоджуватися із загальними напрямами дій державно-владних органів у напрямі забезпечення ефективного розвитку соціально-економічної системи країни.

Регіональне управління здійснюється на базі загальних організаційних та методичних принципів, які є основоположними для реалізації функцій управлінської системи на рівні регіону. Зокрема, до них належать:

- принцип історичного розвитку території, який передбачає поєднання підходів до здійснення регіональної політики як на загальнодержавному рівні, так і на рівні окремих регіонів;

- принцип природно-господарської збалансованості, який передбачає ефективне використання природних ресурсів для забезпечення господарської діяльності регіону;

- принцип комплексності, в рамках якого всі регіони держави повинні розвиватися в рамках стратегії розвитку держави;

- принцип узгодження інтересів влади, територіальної громади та бізнесу в регіоні у напрямі гармонізації їх співпраці для забезпечення ефективного територіального розвитку.

Поряд із загальними регіональне управління базується на системі спеціальних принципів, основні з яких представлено в табл. 1.

Таблиця 1. Спеціальні принципи здійснення регіонального управління

Таким чином, здійснення регіонального управління у контексті реалізації розглянутих принципів забезпечує функціонування стійкої та надійної управлінської системи на рівні окремих територій. Ці основоположні принципи мають бути основою законодавчих актів і визначати конкретні управлінські механізми та важелі на регіональному рівні для того, щоб забезпечувати інтереси регіонального розвитку та належне виконання функцій та повноважень регіональних органів влади.

Зокрема, для того, щоб регіон функціонував на належному рівні, необхідно, щоб регіональне управління виконувало такі поставлені перед ним функції:

- основні: органи влади на рівні підпорядкованого їм регіону повинні здійснювати управлінські дії в економічній, соціальній, освітній, культурній, громадській та інших сферах у напрямі ефективного територіального розвитку;

- допоміжні: для того, щоб владні органи могли реалізовувати свої основні функції, їм необхідно також здійснювати дії, пов'язані з управлінням фінансами, майном, персоналом та іншими видами ресурсів, що перебувають у підпорядкуванні регіону;

- командні: йдеться про безпосередню реалізацію управлінських дій, пов'язану з плануванням, організацією, координацією, мотивацією, контролем, прогнозуванням, програмуванням, аналізом, стимулюванням, інформаційним забезпеченням та моніторингом для того, щоб управління регіоном здійснювалося максимально ефективно.

Поряд із принципами та функціями регіональне управління характеризують і методи його реалізації. Існують різні підходи до поділу методів регіонального управління, тому залежно від ознак, на основі яких їх класифікують, розрізняють певні групи управлінських методів.

Враховуючи основні атрибути, притаманні регіональному управлінню, можна стверджувати, що на сьогодні воно набуває нової якості, адже лише за цілковитої інтеграції усіх його складових можна отримати максимальний ефект від його реалізації. Тому регіональне управління в комплексі покликане забезпечувати цілісність регіонального розвитку із загальнодержавною стратегією розвитку держави.

Враховуючи розглянуті вище особливості регіону як формування, яке може функціонувати як в межах однієї держави, так і охоплювати території декількох країн, регіональне управління може здійснюватися як на національному, так і на субнаціональному рівнях. В такому випадку необхідно говорити про поняття “міждержавне регіональне управління”, яке реалізовується на рівні регіону, який виходить за межі адміністративно-територіальної одиниці окремої держави.

Необхідно зазначити, що в науковій літературі нема чітко визначеного терміна “міждержавне регіональне управління”, тому для означення цього поняття потрібно врахувати особливості управління на регіональному рівні та спроекціювати їх на міждержавний рівень.

Треба зазначити, що необхідність міждержавного регіонального управління об'єктивно зумовлена такими чинниками:

- соціально-економічними, які пов'язані з геополітичними, природними, економічними, демографічними, національно-політичними умовами, специфікою територіального поділу праці та можливостями використання соціально-економічного потенціалу регіонів, які функціонувати на субнаціональному рівні;

- інституційно-правовими, які пов'язані з наявністю системи владних органів, які беруть на себе повноваження та зобов'язання щодо управління певним регіоном.

Об'єктом міждержавного регіонального управління є субнаціональний регіон (єврорегіон), тому інтереси його розвитку повинні бути спрямовані на забезпечення реалізації інтересів всіх територій, які належать до складу інтегрованого формування. При цьому мета розвитку регіону повинна бути кількісно визначеною, конкретною й проранжированою за строками досягнення.

Міждержавне регіональне управління має забезпечувати ефективне використання природно-кліматичного і соціально-економічного потенціалу територій, які належать до складу субнаціонального регіону. Зокрема, система управління ним повинна забезпечувати максимальний результат від використання трудових, паливно- енергетичних, матеріально-сировинних, економіко-географічних, земельних, кліматичних, біологічних та інших регіональних ресурсів, які є у володінні та розпорядженні окремих територій.

Висновки

Таким чином, міждержавне регіональне управління можна трактувати як систему управлінських відносин, основною метою функціонування якої є забезпечення результативної діяльності субнаціонального регіону за рахунок ефективних управлінських дій, спрямованих на гармонійний розвиток територій, що входять до складу підпорядковуваного регіону, забезпечення їх соціально-економічного поступу та взаємозв'язок і іншими міждержавними формуваннями у контексті глобалізаційних перетворень сучасного суспільства. В умовах зростання ролі єврорегіонів у реалізації міждержавних взаємовідносин саме міждержавне регіональне управління покликане врегульовувати питання керівництва формуваннями, створеними на субнаціональному рівні, тому його роль та значення стає щоразу більш вагомим на міжнародній арені.

Література

1. Экономический потенциал региона: анализ, оценка, диагностика [Текст] : монография / А. Н. Тищенко, И. А. Кизим, А. И. Кубах [и др.]. -- Х. : ИД ИНЖЕК, 2005. -- 176 с.

2. Великий тлумачний словник української мови [Текст] / уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. -- К. ; Ірпінь : ВТФ “Перун”, 2003. -- 1020 с.

3. Романюк С. А. Політика регіонального розвитку в Україні: сучасний стан і нові можливості: регіональні дослідження [Текст] : монографія / С. А. Романюк. -- К. : УАДУ, 2001. -- С. 3.

Размещено на Allbest.ur