Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 342.9

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля

ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ

Т.М. ІВАНОВА,

Питання стосовно скоєння правопорушень неповнолітніми особами є досить важливим та актуальним в нашому суспільстві, адже дана категорія осіб потребує особливої уваги та турботи з боку суспільства. Правовий статус неповнолітнього як спеціального суб'єкта адміністративної відповідальності, врахування його вікового та психологічного стану, самооцінки власної поведінки в суспільстві в разі притягнення його до адміністративної відповідальності є значною науковою проблемою.

Дослідження особливостей адміністративної відповідальності неповнолітніх, певною мірою, пов'язане й з удосконаленням адміністративного законодавства України в цілому. З одного боку законодавство має бути гуманним щодо неповнолітніх правопорушників, враховуючи особливості психіки неповнолітнього і його соціальний статус, але з іншого - невпинне зростання правопорушень серед неповнолітніх є причиною застосування більш ефективних засобів боротьби з ними. Неповнолітні ж, у свою чергу, повинні знати й розуміти, що вони, як і всі інші громадяни, зобов'язані дотримуватися встановлених правил поведінки, поважати та дотримуватися законодавчих актів.

Існують численні особливості щодо притягнення неповнолітніх осіб до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07. 12. 1984 року (далі КУпАП) встановлено, що до адміністративної відповідальності притягаються особи, яким на момент скоєння правопорушення виповнилось 16 років. Адміністративна відповідальність неповнолітнього може настати тільки тоді, коли 16 років йому виповнилось саме до моменту вчинення протиправного діяння, а не до вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.

У КУпАП відсутнє визначення поняття «неповнолітній», але ст. 13 передбачено відповідальність неповнолітніх, до яких, як можна зрозуміти, відносять осіб віком від 16 до 18 років. Водночас у ст. 184 КУпАП йдеться про вчинення правопорушень неповнолітніми у віці від 14 до 16 років, які ще нібито не є суб'єктами адміністративної відповідальності, але у цьому разі все ж таки настає адміністративна відповідальність у вигляді накладання штрафу на батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють. Це за своїм змістом не є адміністративною відповідальністю неповнолітніх, а відповідальністю батьків або осіб, що їх замінюють, за дії неповнолітніх. Таким чином, таке притягнення батьків неповнолітніх до адміністративної відповідальності справляє непрямий виховний вплив на неповнолітніх та вказує батькам на прогалину у вихованні, за допомогою чого здійснюється профілактика вчинення правопорушень, у тому числі повторних.

Значно впливають на мотивацію вчинків неповнолітніх вікові особливості. Такими особливостями є: недостатній життєвий досвід; схильність до наслідування; вплив на них оточуючих, особливо дорослих осіб; бажання показати себе самостійним і намагання звільнитися від контролю та опіки з боку батьків, вихователів; специфічне трактування таких понять, як сміливість, чесність, дружба; неправильна оцінка конкретних життєвих ситуацій; недостатній розвиток а інколи і повна відсутність критичного ставлення до своїх вчинків, вчинків інших. Профілактичні заходи відіграють важливу роль у запобіганні правопорушенням, в наведенні громадського порядку і дисципліни у суспільстві. Тому соціальна політика суспільства повинанна бути спрямована, насамперед, на зменшення впливу на них негативних явищ, які виникають під час реформування суспільства.

Згідно зі ст. 24-1 КУпАП, за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх віком від 16 до 18 років застосовуються такі заходи впливу:

1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого (цей захід є найменш суворим та застосовується тоді, коли орган адміністративної юрисдикції дійшов висновку про те, що неповнолітній визнав неправомірність своєї поведінки, суспільну шкоду скоєного діяння і покаявся в цьому);

- попередження (більш суворий захід виховного впливу, що полягає в усному оголошенні органом адміністративної юрисдикції офіційного від імені держави осудження неповнолітнього правопорушника та його поведінки, яка виявилася у скоєнні адміністративного проступку, що не становить значної суспільної небезпеки);

- догана або сувора догана (заходи морально-психологічного впливу, які застосовуються до неповнолітніх правопорушників у разі систематичного невиконання ними встановлених правил поведінки і скоєння правопорушень, що свідчать про формування антисуспільної установки);

- передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Передавати неповнолітнього правопорушника під нагляд батькам або особам, що їх замінюють, доцільно лише в разі їх згоди і здатності забезпечувати нагляд і відповідний виховний вплив на неповнолітнього. Бажання і згода останнього при цьому не враховують- ся.Слід зауважити, що недопустиме передавання неповнолітнього правопорушника батьку або матері, що позбавлені батьківських прав, а також іншим особам, що за рівнем культури і характером своєї поведінки не здатні позитивно впливати на нього.

Передавання неповнолітнього правопорушника під нагляд педагогічному або трудовому колективу означає накладення органом адміністративної юрисдикції на відповідний колектив з його (колективу) згоди зобов'язання здійснювати на неповнолітнього виховний вплив і контролювати його поведінку. По суті, це довіра педагогічному або трудовому колективу неповнолітнього, якого вони знають за спільною роботою або навчанням і за поведінку якого беруть на себе зобов'язання. Таким колективом може бути, наприклад, педагогічний колектив школи, де навчається неповнолітній, або трудовий колектив підприємства, де він працює. При цьому орган адміністративної юрисдикції, який розглядає справу про правопорушення неповнолітнього, повинен бути впевнений у можливостях позитивного впливу такого колективу на неповнолітнього правопорушника, що передається під нагляд колективу.

Адміністративна відповідальність батьків або осіб, котрі їх замінюють, використовується як засіб правового захисту неповнолітніх, державної допомоги їм, запобігання чи усунення негативного сімейного впливу. Оскільки при її встановленні враховується, що неповнолітні поставлені в залежність (в тому числі і матеріальну) від батьків або осіб, які їх замінюють. Відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В той же час, згідно з ч. 2 ст. 12 КУпАП, за окремі види адміністративних правопорушень неповнолітні підлягають відповідальності на загальних підставах. За такі правопорушення, як незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44 КУпАП); дрібне розкрадання (ст. 51 КУпАП); порушення правил дорожнього руху (ст. 121-127, чч. 1 і 2 ст. 130 КУпАП); дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП); стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї в населених пунктах (ст. 174 КУпАП); злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку, військовослужбовця (ст. 185 КУпАП); порушення правил дозвільної системи щодо вогнепальної, холодної чи пневмотичної зброї та бойових припасів (ст. 190-195 КУпАП) до неповнолітніх можуть бути застосовані такі адміністративні стягнення, як:

- попередження;

- штраф;

- сплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

- конфіскація предмета, що став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок адміністративного правопорушення;

- позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (наприклад: права керування автотранспортним засобом);

- виправні роботи.

Однією з собливістей адміністративної відповідальності неповнолітніх віком від 16 до 18 років є те, що справи про адміністративні правопорушення розглядають судді районних (міських) судів, а тому завданням суду є не покарання винного, а проведення його соціальної реабілітації.

Визнання неповнолітніх особливим суб'єктом адміністративної відповідальності пов'язане саме з віком, що обумовлений психічними та фізіологічними особливостями таких осіб. Отже, психологічні якості особи неповнолітнього правопорушника можна розглядати як основу внутрішньо-психічних процесів, пов'язаних із вибором стереотипів протиправної поведінки. У зв'язку з цим застосування адміністративних заходів до неповнолітніх може мати позитивний виховний вплив лише в разі, якщо неповнолітня особа відчує, що до неї поставилися справедливо. Грубе ж, жорстоке, несправедливе поводження з неповнолітнім має негативний вплив та є однією із причин, що сприяє рецидиву правопорушень.

Негативно впливає на формування молодого покоління й соціально-економічна криза в Україні, безробіття, невирішені завдання культурно-виховного характеру. В окремих випадках ці явища обумовлюють відчуження неповнолітніх від офіційних інститутів соціалізації. Тому віднайдення шляхів вирішення даного питання є досить важливм та необхідни як в наш час, так і в майбутньому.

Існує думка науковців, що було б доцільно створити окрему ланку судів (суди в справах неповнолітніх), які розглядали б справи про адміністративні проступки та злочини, вчинені неповнолітніми, і забезпечити їх суддями, котрі мали б не тільки юридичну, а й педагогічну освіту. Це, у свою чергу, надасть можливість більш кваліфіковано розглядати справи даної категорії. адміністративний законодавство акт правопорушення

Окрім проблематики віку суб'єкта адміністративної відповідальності стосовно неповнолітніх осіб, зацікавленість викликає система заходів державно-правового реагування на вчинення неповнолітніми адміністративних проступків. Зокрема група примусових заходів виховного характеру, яка закріплена в чинному законодавстві (ст. 24-1 КУпАП України) й орієнтована на неповнолітніх у віці від 16 до 18 років, не в повній мірі відповідає реальним вимогам реакції держави на вчинення зазначеною категорією осіб адміністративних проступків. Оскільки мета застосування заходів виховного впливу є поліструктурною й включає декілька складових (виховання, превенція і елемент кари), відповідно, кількість і розмаїття цих заходів мають бути таким, щоб у повному обсязі забезпечувати досягнення зазначеної мети.

Варто підтримати Т. Паська, що цілком ефективним було б застосування у відношенні до неповнолітніх, які досягли 15 років і мають майно, обов'язку відшкодувати заподіяні майнові збитки. Можна було б поміркувати щодо можливості обрання як реакції держави на протиправну поведінку неповнолітньої особи (з урахуванням ступеня суспільної шкідливості проступку, форм вини, особливостей особи правопорушника тощо) штрафної санкції, громадських робіт (залучення особи до праці позитивно впливає на особу, дисциплінує її, і не завжди працю такої особи потрібно розглядати, перш за все, як прояв примусової дитячої праці), вимоги повернутися до навчального закладу або працевлаштуватися за сприянням спеціалізованого державного органу.

Урізноманітнення виховних заходів примусового характеру щодо неповнолітніх осіб за вчинення ними адміністративних проступків, запровадження особистісно-майнових, майнових, поряд із суто особистісно-виховними заходами істотно розширює сферу впливу держави на особу правопорушника, дозволяє максимально повно досягти реалізації всіх складових елементів мети державної реакції у відношенні до зазначеної категорії осіб, враховуючи все розмаїття протиправних діянь, які вони можуть вчиняти. Доцільним виглядає закріплення в законодавстві можливості заміни одного заходу іншим у процесі його застосування (виконання постанови) із тим, щоб врахувати будь-які випадки можливої зміни обставин справи, усунути неможливість виконання постанови (припинення трудових відносин, знищення майна тощо). За таких умов з'являється можливість заміни адекватним заходом впливу й досягнення мети застосування такого заходу у відношенні до неповнолітньої особи.

Отже, для нормального функціонування системи правосуддя у справах про притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності вона має включати в себе: врахування вікових особливостей неповнолітнього; юридичні гарантії захисту прав і законних інтересів неповнолітніх; повноту індивідуального соціально-психологічного дослідження особистості неповнолітнього; вибір індивідуального заходу впливу та його виконання.

Взагалі скоєння адміністративного проступку неповнолітнім є обставиною, що пом'якшує відповідальність. Пояснюється це тим, що неповнолітні загалом не мають стійкої психіки, достатнього життєвого досвіду, навичок правочинної поведінки, не завжди усвідомлюють шкоду від заподіяного, легко піддаються впливу інших осіб, особливо старших за віком, що часто стають організаторами або підбурювачами правопорушень, ураховується також, що неповнолітні легко піддаються виховному впливу і можуть виправитись без застосування до них жорстких заходів адміністративного стягнення.

Отже, показники злочинності неповнолітніх, як і злочинності загалом, значною мірою залежать від соціально-економічного стану у країні. Значне загострення соціально- економічної ситуації тягне за собою поширення злочинності взагалі, у тому числі неповнолітніх. У цих складних умовах держава повинна вживати необхідних заходів для пом'якшення становища із злочинністю неповнолітніх загальносоціальними засобами.

В даному випадку необхідно пам'ятати й про те, що адміністративне правопорушення - це шлях до скоєння злочину, а тому своєчасне попередження та покарання адміністративного правопорушення є необхідною складовою запобігання скоєння злочину.

Список використаних джерел

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07. 12. 1984 р.

2. Адміністративна відповідальність в Україні: навч. посіб. / [за заг. ред. А.Т. Комзю- ка]. - 2-ге вид., виправл. і доп. - Х.: Ун-т внутр. справ, 2000. - 103 с.

3. Ківалов С.В. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник / С.В. Ківалов, Л.Р. Біла. - Вид. друге, перероб. і доп. - Одеса: Юридична література, 2002. - 312 с.

4. Горбач О.В. Адміністративна відповідальність неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють.

Анотація

Дослідження особливостей адміністративної відповідальності неповнолітніх певною мірою пов'язане й з удосконаленням адміністративного законодавства України в цілому. Неповнолітні ж, у свою чергу, повинні знати й розуміти, що вони, як і всі інші громадяни, зобов'язані дотримуватися встановлених правил поведінки, поважати та дотримуватися законодавчих актів.

Ключові слова: вікові особливості, заходи адміністративного впливу, адміністративна відповідальність батьків, особливий суб'єкт адміністративної відповідальності.

Исследование особенностей административной ответственности несовершеннолетних в большей мере связано с усовершенствованием административного законодательства в целом. Несовершеннолетние лица, в свою очередь, должны знать и понимать, что они, как и другие граждане, обязаны соблюдать установленные правила поведения, уважать и соблюдать закон.

Ключевые слова: возрастные особенности, меры административного воздействия, административная ответственность родителей, особый субъект административной ответственности.

Research of administrative liability of minors, to some extent, due to the improvement and administrative legislation of Ukraine as a whole. Minors are, in turn, should know and understand that they, like all other citizens, are obliged to observe the rules of conduct, respect and abide by laws.

Key words: age-related features, administrative measures, administrative responsibility of parents, the special subject of administrative responsibility.

Размещено на Allbest.ru