Деякі питання правового статусу адвокатів як найманих працівників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Деякі питання правового статусу адвокатів як найманих працівників

Дуравкіна H.I.

Анотації

Стаття присвячена дослідженню правового статусу адвокатів як найманих працівників. Встановлено відмінність цивільно-правового договору надання послуг та трудового договору з особою, яка має право займатися адвокатською діяльністю. Визначено, що адвокати як самозайняті особи можуть укладати цивільно-правовий договір підряду або послуг з юридичними особами, на яких працюють за трудовим договором.

Ключові слова: найманий працівник, адвокат, трудовий договір, наймана праця, самозайняті особи.

Статья посвящена исследованию правового статуса адвокатов в качестве наемных работников. Установлено отличие гражданско-правового договора оказания услуг и трудового договора с лицом, которое имеет право заниматься адвокатской деятельностью. Определено, что адвокаты как самозанятые лица могут заключать гражданско-правовой договор подряда или услуг с юридическими лицами, на которых работают по трудовому договору. цивільний правовий адвокатський

Ключевые слова: наемный работник, адвокат, трудовой договор, наемный труд, самозанятые лица.

The article is devoted to research of the legal status of lawyers as hired workers. There is the difference between a civil law contract for the provision of services and an employment contract with a person who has the right to engage in advocacy. Determined that, advocates as selfemployed persons can enter into a civil contract of a contract or services with legal entities, which work under an employment contract.

Key words: hired employee, lawyer, labor contract, hired labor, self-employed person.

Постановка проблеми. У зв'язку зі змінами в українському законодавстві з метою приведення його до норм Європейського Союзу постало питання щодо можливості адвоката бути найманим працівником, чи відрізняється такий працівник від "звичайного", яким чином врегульовується така діяльність.

Стан опрацювання проблеми. Загальним питанням правового регулювання діяльності адвокатів присвячені праці таких науковців, як Т. Гарасимів, О. Гумін, І. Яковець, А. Романюк, Т. Вільчик, Б. Степанович, М. Косенко, Л. Хван, А. Косило. Водночас у науці трудового права не достатньо вивчено питання щодо правового статусу адвоката як найманого працівника в умовах сьогодення.

Метою статті є дослідження питання щодо можливості адвоката бути найманим працівником та водночас здійснювати адвокатську діяльність щодо захисту прав свого роботодавця.

Виклад основного матеріалу. Правове регулювання здійснення адвокатської діяльності здійснюється відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.12 № 5076, пунктом 1 статті 1 цього закону визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та у порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

До інших видів правової допомоги належать види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню у разі порушення [1].

У ст. 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначені вимоги щодо несумісності з діяльності адвоката, а саме: 1) робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції";2) військова або альтернативна (невійськова) служба; 3) нотаріальна діяльність; 4) судово-експертна діяльність. До цих вимог не відносять найману працю. Терміни "наймана праця", "наймані працівники" стали базовими поняттями і застосовуються у законах і підзаконних нормативно-правових актах. Визначення поняття "найманий працівник" дано у Законі України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" від 3 березня 1999 р., згідно з яким, найманий працівник - це фізична особа, яка працює за трудовим договором на підприємстві, в установі та організації, в їх об'єднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю [2].

Отже, виходячи з конституційного принципу "дозволено все, що не заборонено законом" можна стверджувати: адвокат має право вступати у трудові відносини з роботодавцем, якщо вони не стосуються випадків, зазначених уч.2 ст. 2 Закону України "Про адвокатуру".

Закон "Про податок з доходів фізичних осіб" встановив, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність, а адвокат є самозайнятою особою. У зв'язку з цим оподаткування доходів від здійснення індивідуальної адвокатської діяльності має специфіку, яка визначена згаданим законодавчим актом. Вступ адвоката у трудові відносини у межах його професійної діяльності позбавляє його статусу самозайнятої особи, оскільки такою не може вважатися особа, яка працює за трудовим наймом [3].

Наймана праця, що здійснюється у рамках трудового договору, характеризується наступними правовими ознаками:

1) праця юридично несамостійна, а така, що протікає у рамках визначеного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи);

2) не на основі власних коштів виробництва, а за кошти (капітал) власника;

3) не на свій страх і підприємницький ризик, а шляхом виконання у роботі вказівок та розпоряджень власника або уповноваженого ним органу і під гарантовану оплату;

4) виконання роботи певного виду (трудової функції);

5) трудовий договір, як правило, укладається на невизначений строк і лише у випадках, передбачених законодавчими актами, - на визначений строк;

6) здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, у колективі працівників (трудовому колективі);

7) виконання протягом встановленого робочого часу певної міри праці (норм праці);

8) отримання від роботодавця у встановлені терміни винагороди за роботу, що виконується;

9) забезпечення роботодавцем гарантій у встановлених випадках;

10) участь роботодавця у фінансуванні соціального страхування працівника.

Факт перебування адвоката у трудових відносинах із роботодавцем жодним чином не обмежує його професійні права та незалежність, які, своєю чергою, забезпечуються тими ж гарантіями, що й права та незалежність адвоката, який займається індивідуальною адвокатською практикою.

Отже, адвокат має право працювати як найманий працівник на підприємствах. Водночас адвокат має спеціальний професійний статус, визначений законодавством про адвокатуру. Це дає йому додаткові права й обов'язки. При цьому Правила адвокатської етики та Закон України "Про адвокатуру" вимагають від адвоката дотримання професійних обов'язків незалежно від того, чи практикує він індивідуально, чи у складі колегії або за наймом. Адвокат повинен пам'ятати це і у разі виконання своїх трудових обов'язків та правил трудового розпорядку у компанії завжди узгоджувати їх з вимогами законодавства про адвокатуру щодо незалежності адвоката, зберігання ним своєї таємниці, виконання інших численних вимог Щоб забезпечити професійні права та незалежність адвоката, який працює за трудовим наймом, слід включити до трудового договору адвоката спеціальні положення, які:

• зобов'язують адвоката повідомляти роботодавця про можливість виникнення конфлікту між професійними і трудовими обов'язками адвоката та про вже наявні конфлікти інтересів;

• встановлюють обов'язок роботодавця ухилятися від надання адвокату доручень, здатних призвести до конфлікту інтересів; дають адвокату право не виконувати розпорядження роботодавця, які безпосередньо призводять до конфлікту інтересів. При цьому адвокат повинен надати роботодавцю письмову відмову від виконання певного доручення, і така відмова має звільняти адвоката від відповідальності за невиконання розпорядження роботодавця;

• конкретизують порядок підготовки адвокатом документів щодо відносин між ним і роботодавцем (підписання договору про надання правової допомоги, довіреності, інших документів, що їх вимагають Правила адвокатської етики) [3].

Адвокат є самозайнятою особою, тобто платником податків, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником у межах такої підприємницької або незалежної професійної діяльності.

Тлумачити наведений припис слід з урахуванням вимог інших актів законодавства. Податковий кодекс не може встановлювати заборону на укладення самозайнятими особами трудових договорів. Це не сфера його регулювання. Якщо відносини фактично є трудовими, то положення Податкового кодексу про оподаткування доходу самозайнятої особи до відносин, що здійснюються у межах таких виплат, не застосовуються. Саме з цього і слід виходити.

Таке тлумачення підтверджує і п.п. 14.1.222 Податкового кодексу, який передбачає, що для цілей Кодексу до роботодавця (тобто особи, на яку покладено обов'язок з нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці) прирівнюється юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ або представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги відповідно до цивільно- правового договору у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими [4].

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і у порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Надання правової допомоги, зокрема здійснення представництва інтересів підприємства у судах особою, що має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та процесуальних законів. Таким чином, представництво інтересів підприємства у судах особами, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, та є найманими працівниками цього ж підприємства, можливе виключно на підставі договору про надання правової допомоги у відповідності до вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Отже, адвокат може представляти юридичну особу, з якою він перебуває у трудових відносинах, за умови укладення з такою юридичною особою договору про правову допомогу у відповідності до вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". У такому випадку представництво інтересів юридичної особи здійснюється на підставі договору про правову допомогу та не вважається виконанням працівником обов'язків, передбачених трудовим договором [5].

Висновки

Адвокат може працювати за трудовим наймом. Закон України "Про адвокатуру" не забороняє адвокату суміщати адвокатську діяльність із підприємницькою діяльністю чи найманою працею. Але, працюючи за трудовим наймом, у відносинах із роботодавцем адвокат нічим не відрізнятиметься від юрисконсульта, який обіймає аналогічну посаду. Тобто адвокат є адвокатом тільки тоді, коли надає клієнту послуги за індивідуальним договором або ордером адвокатського об'єднання. Різниці між адвокатом, який працює за трудовим наймом, і "звичайним" працівником на законодавчому рівні немає. Проте на практиці адвокат, незалежно від того, на якій підставі він вступив у справу у суді, користуватиметься процесуальними правами адвоката.

Адвокат має право представляти юридичну особу, на яку працює (перебуває у трудових відносинах), за умови укладення договору про правову допомогу. Договір має укладатися згідно з вимогами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". За умови укладання такого договору, представництво інтересів юридичної особи не вважається виконанням працівником передбачених трудовим договором обов'язків.

За договором сторони врегульовують права та обов'язки двосторонніх відносин: сторона адвоката зобов'язується надати правові послуги, а клієнт - оплатити надання послуг та фактичні витрати.

Згідно з рішенням Ради адвокатів України від 26 лютого 2016 року № 74 надання правової допомоги адвокатом без укладення договору у письмовій формі, зокрема, лише на підставі доручення, не допускається, окрім випадків, які передбачено частиною другою ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", тобто укладення договору є обов'язком адвоката, який передбачено законом.

Таким чином, представляти інтереси підприємства у судах можуть особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, та є найманими працівниками на цьому ж підприємстві, виключно на підставі договору про надання правової допомоги згідно з вимогами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Адвокат також має право поєднувати трудові відносини з адвокатською діяльністю, якщо вони не стосуються випадків, зазначених у ч. 1 ст. 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Чинні нормативні документи, які врегульовують діяльність адвокатів в Україні не передбачають інших заборон для адвокатів щодо форм реалізації права на працю.

Список використаних джерел

1. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України станом на 21.12.16 р. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5076-17

2. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України станом на 16.10.2012 р. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80

3. Адвокат за трудовим наймом: чи це можливо? [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://legalweekly.com.ua/index. php?show=news&newsid=122048

4. Податковий кодекс України станом на 07.09.2017 р. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/2755-17

5. Про затвердження роз'яснення щодо деяких питань представництва адвокатом юридичної особи: Рішення ради адвокатів від 7 квітня 2017 року [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://unba.org.ua/assets/uploads/legislation/rishennya/2017-04-07-r-shennya- rau-54_591c02d1d1ab4.pdf

Размещено на Allbest.ru