Нормативно-правове забезпечення здійснення моніторингу паспортних даних правоохоронними органами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нормативно-правове забезпечення здійснення моніторингу паспортних даних правоохоронними органами

Цимбалюк В.І.,

кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, професор кафедри спеціальних юридичних дисциплін Навчально-наукового інституту права Національногоуніверситету водного господарства та природокористування

Петровський О.І.,

завідувач навчально-науковоїлабораторії правової інформатики Навчально-наукового інституту права Національногоуніверситету водного господарства та природокористування

Анотація

правовий паспортний моніторинг інформаційний

У статті досліджується питання нормативно-правового забезпечення моніторингу паспортних даних у системі єдиного інформаційного простору правоохоронних органів. Проаналізовані нормативно-правові акти, що дозволяють здійснювати моніторинг паспортних даних.

Ключові слова: моніторинг паспортних даних, правоохоронна діяльність.

Аннотация

В статье исследуется вопрос нормативно-правового обеспечения мониторинга паспортных данных в системе единого информационного пространства правоохранительных органов. Проанализированы нормативно-правовые акты, позволяющие осуществлять мониторинг паспортных данных.

Ключевые слова: мониторинг паспортных данных, правоохранительная деятельность.

Annotation

The article deals with the issue of normative and legal support for the monitoring of passport data in the system of a single information space of law enforcement authorities. The normative legal acts, which allow monitoring of passport data, are analyzed.

Key words: monitoring of passport data, law enforcement activity.

Постановка проблеми. Сьогодні в Україні спостерігається загострення криміногенної обстановки, яке, зокрема, пов'язане з наявністю збройного протистояння на Сході України та з проникненням терористичних угрупувань вглиб території держави. Останнім часом значно зросла загроза терористичної діяльності. У таких умовах виникає необхідність у значному зростанні ефективності діяльності правоохоронних органів. Однак аналіз роботи правоохоронних органів свідчить про те, що однією із причин недостатньої ефективності боротьби зі злочинністю є незадовільний стан взаємодії підрозділів правоохоронних органів України з іншими структурами, установами, організаціями в оперативно-розшуковій роботі внаслідок відсутності ефективної системи обміну інформацією, своєчасного її отримання працівниками правоохоронних органів.

На нашу думку, покращити діяльність правоохоронних органів можна шляхом формування в їх системі єдиного інформаційного простору й удосконалення інформаційно-аналітичної діяльності. Одним зі способів підвищення ефективності роботи правоохоронних органів є запровадження підстав для виконання ними функції моніторингу паспортних даних.

Стан опрацювання. Теоретичні основи вдосконалення діяльності правоохоронних органів розглядалися в працях І.В. Арістової, К.І. Бєлякова, Р.А. Калюжного,

В.С. Цимбалюка, М.Ю. Швеця, О.Н. Ярмиша й інших.

Метою статті є дослідження правових основ здійснення моніторингу паспортних даних правоохоронними органами.

Виклад основного матеріалу. Стратегія розвитку Міністерства внутрішніх справ (далі - МВС) України до 2020 р. серед пріоритетних напрямів передбачає запровадження в системі МВС України механізму узгодження інформації про особу, що міститься в наявних державних та єдиних реєстрах, інших інформаційних базах, що перебувають у власності держави або підприємств, установ, організацій і використовуються з метою проведення ідентифікації осіб, з єдиним ідентифікатором - унікальним номером запису в Єдиному державному демографічному реєстрі [8]. Реалізація такого завдання створить передумови для покращення діяльності правоохоронних органів у боротьбі та попередженні правопорушень. На нашу думку, серед завдань правоохоронних органів варто передбачити завдання щодо моніторингу паспортних даних.

Відомо, що одним із завдань держави, що забезпечує її нормальне функціонування, є здійснення контролю за переміщенням населення. Ця функція реалізується через створення паспортної системи. Досліджуючи паспортний режим, Л.Л. Коробочкіна зазначає, що він є правовим інститутом, який охоплює три підрежими: 1) паспортизації (видача/обмін/заміна паспортного документа); 2) реєстрації місця проживання/перебування особи, який, у свою чергу, передбачає внесення даних до паспортного документа; 3) обігу конфіденційної інформації про особу. Взаємна обумовленість зазначених режимів дозволяє об'єднати їх під терміном «паспортний режим» [5, с. 8]. Так, державному регулюванню підлягають порядок оформлення, виготовлення, знищення паспортів, реєстрація місця проживання, перебування особи та ведення державних демографічних реєстрів. Саме внаслідок паспортизації громадяни забезпечуються документами, що підтверджують особу власника та громадянство.

В Україні нормативно-правове регулювання оформлення та видачі паспортів здійснюється на основі таких нормативно-правових актів:

1. Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 №2235-ІІІ.

2. Постанови Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» від 26 червня 1992 № 2503-ХІІ.

3. Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 р. № 5492-УІ.

4. Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України» від 25 березня 2015 р. № 302.

5. Наказу Міністерства органів внутрішніх справ «Про затвердження зразка заяви-анкети для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» від 26 листопада 2014 р. № 1279.

Паспортизація є надзвичайно важливим процесом, оскільки покращує організацію системи обліку і статистики населення на всій території України, дозволяє від- стежувати демографічні зміни, що відбуваються в державі, стежити за станом трудових ресурсів. Крім того, не секрет, що паспортна система є вагомим важелем боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку і державної безпеки. Саме тому на державному рівні важливо здійснювати процес моніторингу паспортних даних. Це завдання, на нашу думку, має бути покладене на правоохоронні органи, оскільки саме паспорт може слугувати засобом попередження злочинності й усунення причин її виникнення. Крім того, моніторинг паспортних даних дозволить більш ефективно виконувати завдання, покладені на правоохоронні органи.

Моніторинг паспортних даних, на нашу думку, необхідно розглядати як діяльність правоохоронних органів, що ґрунтується на процесі спостереження за оформленням, видачею, знищенням паспортів і подальшим їх використанням громадянами, з метою розкриття та попередження злочинної діяльності. Особливого значення моніторинг паспортних даних набуває у зв'язку з формуванням інформаційного суспільства та виникненням нових форм злочинності. Саме паспорти активно використовуються злочинцями для вчинення різного роду посягань. На підтвердження наведеної тези наведемо декілька прикладів з Єдиного державного реєстру судових рішень. На нашу думку, з метою здійснення моніторингу паспортних даних необхідно запровадити інформаційно-аналітичну систему «Моніторинг паспортних даних».

Оскільки паспорт використовується майже у всіх сферах людської діяльності, він часто стає об'єктом злочинних посягань. Аналіз кримінальних злочинів в Україні показав, що злочинцями масово використовуються викрадені, втрачені, підроблені, фальшиві паспорти, паспорти громадян без постійного місця проживання, померлих (які не були здані в міграційні органи) для отримання і викрадення державних коштів, здійснення різного роду шахрайств і фінансових операцій. Так, 2011 р. кількість зареєстрованих кримінальних правопорушень, передбачених ст. 357 Кримінального кодексу (далі - КК) України, пов'язаних із використанням паспортів, становила 531, 2012 р. - 538, 2013 р. - 416,2014 р. -431, 2015 р. -429, за перші 4 місяці 2016 р. - 369. Крім того, в Україні за 2011 р. зареєстровано 774 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 358 КК України, з ознаками підроблення паспортів та інших посвідчень особи, 2012 р. -762, 2013 р. -456,2014 р. -903,

2015 р. - 548, 2016 р. - 653, за 6 місяців 2017 р. - 436 [1]. Як бачимо, кількість зареєстрованих правопорушень за перші шість місяці 2017 р. лише на 217 правопорушень менше кількості всіх зареєстрованих правопорушень за

2016 р., тому можна зробити висновок, що злочинність, пов'язана з використанням паспортів, зростає.

Виконання функції моніторингу паспортних даних вимагає відповідного правового регулювання, яке повинно окреслити межі завдань правоохоронних органів, забезпечити захист права на приватність, захист персональних даних, охорону та захист інформаційних ресурсів від несанкціонованого втручання. Таким правовим регулюванням впорядковується процес здійснення моніторингу паспортних даних у нормативно-правових і підзаконних нормативно-правових актах.

Нормативно-правова забезпеченість моніторингу паспортних даних розглядається як впорядкування суспільних відносин, що виникають під час збирання, накопичення, оброблення й аналізу інформації в інформаційно-аналітичній системі, з метою попередження та боротьби зі злочинністю за допомогою нормативно-правових актів.

Для забезпечення нормативно-правового регулювання моніторингу паспортних даних, на нашу думку, необхідно ухвалити підзаконний нормативно правовий акт, який би врегульовував порядок користування інформаційно-аналітичною системою, інформацією про суб'єктів внесення даних і суб'єктів, що можуть користуватися такими даними, порядок захисту інформації в інформаційно-аналітичній системі та багато інших питань. Пропонуємо назвати такий підзаконний нормативно-правовий акт «Методичнми рекомендаціями щодо використання інформаційно-аналітичної системи «Моніторинг паспортних даних»».

Крім того, під час здійснення моніторингу паспортних даних важливо враховувати міжнародні стандарти захисту персональних даних і відповідні норми українського законе давства.Так, особливої уваги потребує організація захисту персональних даних у правоохоронній діяльності, оскільки такі дані потребують особливих гарантій захисту від порушень. Міжнародні стандарти відносять персональні дані в «поліцейських файлах» до розряду «чутливих», що можуть розкривати політичні погляди, релігійні або філософські переконання, расову або етнічну приналежність, сексуальне поводження тощо, чим можуть порушувати права людини [6, с. 24].

Рекомендації № Я (87) 15 Комітету Міністрів Ради Європи «Про захист персональних даних у секторі поліції» (1987 р.) регулюють питання щодо того, як треба збирати дані для роботи поліції; як повинні зберігатися файли даних у цій галузі; кому можна надавати доступ до цих файлів, а також за яких умов дані повинні передаватися іноземним органам поліції; як суб'єкти персональних даних можуть здійснювати свої права на захист своїх даних; як повинен реалізуватися контроль із боку незалежних органів. У ній також розглядається зобов'язання гарантування адекватного рівня безпеки даних [7].

Рекомендації містять 8 основоположних принципів: принцип контролю за обробленням персональних даних і повідомленням (створення незалежного органу, який не буде підпорядкований поліції, з метою нагляду за дотриманням встановлених законом вимог щодо оброблення даних);принцип збору данихвиключає необмежений збір даних поліцією (введення детальних правил і гарантії від зловживань); принцип зберігання даних (дані, що зберігаються, мають бути точними й обмеженими такою мірою, якою це необхідно, щоб забезпечити виконання поліцією її законних завдань); принцип використання даних поліцією (закріплює вимоги використання даних лише в поліцейських цілях, тобто для запобігання або припинення злочинів, або підтримки суспільного порядку); принцип передачі даних (міжнародна передача поліцейських даних дозволяється лише між органами поліції); принцип доступності для громадськості та права доступу до файлів поліції (регламентація права на ознайомлення і виправлення помилкових даних); принцип тривалості зберігання і поновлення даних (персональні дані, що збиралися з визначеною метою, після досягнення цієї мети повинні знищуватися); принцип безпеки даних (охоплює вимоги щодо забезпечення захисту даних від незаконного оброблення внаслідок як необережності, так і навмисних дій) [7].

Вагомим кроком на шляху правового упорядкування інформаційних відносин у зв'язку з автоматизованим обробленням персональних даних стало ухвалення Закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 р. № 2297-УІ [2]. У Законі закладено принцип пріоритету інтересів і право власності фізичної особи на її персональні дані, а також принцип забезпечення балансу прав людини, суспільства і держави в умовах розвитку інформаційно-комунікаційних процесів в Україні та входження до інформаційного суспільства.

Відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 р. № 2297-УІ, персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка може бути ідентифікована або може бути коректно ідентифікована [2]. Законом також регулюються відносини, пов'язані із захистом персональних даних під час їх оброблення. Завданнями Закону є створення правової бази державного регулювання відносин людини, суспільства і держави за умов дієвого захисту громадських прав у сфері персональних даних; встановлення прав і гарантій, обов'язків і відповідальності всіх суб'єктів діяльності, пов'язаної із захистом персональних даних; забезпечення рівноправного і взаємовигідного міжнародного співробітництва. Закон має загальносистемний характер і передбачає реалізацію його як системи взаємопов'язаних і взаємопогоджених норм права та механізмів, що забезпечують загальні умови для законності оброблення персональних даних, регулювання діяльності суб'єктів у сфері персональних даних.

Переважна більшість персональних даних, що використовуються правоохоронними органами, є конфіденційною інформацією, оскільки слугує ідентифікуючим засобом учасників правоохоронних відносин. Водночас чинне законодавство не містить єдиного відомчого нормативно-правового акта, який деталізував би положення Закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 р. № 2297-УІ з урахуванням особливостей діяльності правоохоронних органів. Саме тому, на нашу думку, доречним було б ухвалення Закону України «Про особливості захисту персональних даних в умовах функціонування єдиного інформаційного простору України».

Названий Закон дозволить впровадити секторний підхід до захисту персональних даних у правоохоронній діяльності, чітко окреслити підстави для збирання, накопичення, зберігання персональних даних, створити додаткові гарантії захисту.

Висновки

Отже, нормативно-правове забезпечення здійснення моніторингу паспортних даних правоохоронними органами має передбачати наявність нормативних актів, що регулюватимуть порядок здійснення моніторингу паспортних даних, повноваження суб'єктів, загальну характеристику і порядок доступу до таких даних, а також міжнародні стандарти та норми українського законодавства, що стосуються захисту персональних даних.

Список використаних джерел

1. Державна статистика Національної поліції [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://www.npu.gov.ua/uk/doccatalog/ Ііз(?сигг6іг=67108.

2. Про захист персональних даних : Закон України від 1 червня 2010 р. II Відомості Верховної Ради України. -2010. - №34. -Ст. 481.

3. Про громадянство України : Закон України від 18 січня 2001 р. № 2235--ІІІII Відомості Верховної Ради Українии. - 2001. - № 13. - Ст. 65.

4. Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус : Закон України від 20 листопада 2012 р. № 5492-УІII Відомості Верховної Ради. - 2013. -№51,- Ст. 716.

5. Коробочкіна Л.Л. Паспортний режим в Україні як вид адміністративно-правового режиму : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 /Л.Л. Коробочкіна ; Нац. ун-т «Одес. юрид. акад.». - Одеса, 2016. -22 с.

6. Порівняльно-правове дослідження відповідності законодавства України законодавству ЄС у сфері персональних даних /

В.М. Брижко, А.І. Радянська, М.Я. Швець. - К. : Тріумф, 2006. - 256 с.

7. Про захист персональних даних у секторі поліції: Рекомендації № К (87) 15 Комітету Міністрів Ради Європи [Електронний ресурс]. -

Режим доступу : http://cyberpeace.org.ua/files/rekomendacia_km_radi_evropi_ sodo_vikoristanna_personal_nih_danihsektori_policii.pdf.

8. Стратегії розвитку Міністерства внутрішніх справ України до 2020 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://mvs.gov.ua/ua/ радез/з(га(едіуа_2020.ЬІт.

Размещено на Allbest.ru