Електронні докази в господарському процесі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Кафедра цивільного та господарського права

Електронні докази в господарському процесі

кандидат юридичних наук, доцент

Канарик Ю.С.

студентка Саченко О.А.

Анотація

Стаття присвячена дослідженню стану господарського процесуального законодавства у сфері регулювання використання електронних доказів. Визначено поняття доказів і проблематику їх використання в господарському процесі. Наведено найоптимальніші шляхи усунення недоліків подання електронних доказів і подальшого їх використання в судовому процесі.

Ключові слова: господарське процесуальне право, господарське процесуальне законодавство, докази, електронні докази, суб'єкт господарювання.

Аннотация

Статья посвящена исследованию состояния хозяйственного процессуального законодательства в сфере регулирования использования электронных доказательств. Определены понятие доказательств и проблематика их использования в хозяйственном процессе. Приведены оптимальные пути устранения недостатков предоставления электронных доказательств и последующего их использования в судовом процессе.

Ключевые слова: хозяйственное процессуальное право, хозяйственное процессуальное законодательство, доказательства, электронные доказательства, субъект хозяйствования.

Annotation

The article is devoted to the study of the state of economic procedure al legislation in the field of regulating the use of electronic evidence. The concept of evidence and the problems of using electronic in the economic process are defined. The most optimal ways of eliminating the disadvantages of providing electronic evidence and furthe ruse in the trial are given.

Key words: economic procedural law, economic procedural legislation, proofs, electronic evidence, subject of management.

Постановка проблеми. Сучасні методи роботи суб'єктів господарювання зумовлюють необхідність використання відповідних способів врегулювання судових спорів, а саме - використання електронних доказів як способів доказування в судовому процесі. Аналіз стану інституту електронних доказів дозволяє виявити проблеми щодо зазаначеного питання, що, своєю чергою, сприятиме винайденню шляхів вирішення виявлених недоліків. процесуальний електронний доказ господарський

Стан опрацювання. Окремі питання правового регулювання в загаданій сфері вивчали такі науковці, як: М.В. Горелов, О.О. Присяжнюк, С.М. Абрамов, А.В. Гордейчик, М.П. Мельник, К.С. Юдельсон, Г.М. Яблочков та інші. Наразі відсутні комплексні дослідження питання інституту електронних доказів у господарському процесі, тому вивчення такої проблеми є актуальним і перспективним.

Мета статті. Обґрунтування необхідності використання електронних доказів у господарському процесі. Для досягнення цілі поставлено такі завдання: провести аналіз поняття доказів загалом і в господарському процесі зокрема, визначити доцільність використання електронних доказів у господарському судочинстві, виявити недоліки подання електронних доказів і запропонувати можливі шляхи їх усунення.

Виклад основного матеріалу. Сучасний світ не уявляє свого існування без новітніх технологій. Науково-технічна революція останніх десятиліть зумовила перехід більшості галузей економіки та виробництва до електронних засобів і техніки. Для покращення продуктивності та прискорення робочого процесу необхідне збільшення швидкості роботи з інформацією. Саме тому суб'єкти господарювання освоїли електронний документообіг у своїй повсякденній діяльності. Під час укладання договорів різних видів активно використовуються електронне листування, телефонні переговори, 8куре-конференції тощо. Інформація, зазвичай, зберігається в електронному вигляді.

Оскільки робота нинішніх суб'єктів господарювання напряму пов'язана з електронними ресурсами, виникає необхідність дослідження електронних доказів у судовому господарському процесі.

О.О. Присяжнюк зазначає: «Немає сумнівів, що нормативне регулювання у сфері електронних доказів вже давно не відповідає соціальним реаліям, навіть більше - невиправдано гальмує їхній розвиток. Чинна редакція Господарського процесуального кодексу не враховує повного мірою досягнень науки і техніки. Ідеться, насамперед, про інформацію, почерпнуту з Інтернету, і листування електронною поштою, що не сприймаються господарськими судами України як докази у справі» [1,с. 14]

А.В. Гордейчик, зауважив, що широке використання технічних засобів у цілях відстоювання своєї позиції в суді вже зараз характеризує багато судових процесів, будучи як наслідком науково-технічного прогресу, так і закономірним результатом вдосконалення принципу змагальності [2, с. 23].

Використання засобів листування в господарській діяльності врегульоване чинним законодавством.

Наприклад, у ст. 207 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку [3].

У ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо [4].

Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ визначається як документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, зокрема й обов'язкові реквізити документа, а також те, що електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора [5].

Закон України «Про електронний цифровий підпис» визначає правовий статус електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) і регулює відносини, що виникають під час його використання [6]. Оскільки акти національного законодавства регулюють питання використання електронних засобів у господарській діяльності, то і під час вирішення спорів судовим порядком згадані ресурси повинні братись до уваги як спосіб доказування.

Поняття доказів трактується в різних джерелах по- різному. Для дослідження питання електронних доказів, насамперед, необхідно сформулювати оптимальне визначення доказів у теорії господарського процесу.

Як зазначає М.П. Мельник, правильне визначення поняття доказів має принципове значення для вирішення багатьох процесуальних питань [7, с. 269]. Для дослідження цього питання необхідно спершу проаналізувати найпопулярніші доктринальні визначення.

Так, Т.М. Яблочков, розглядаючи судові докази, зазначав, що докази є засобами, за допомогою яких сторони переконують суддів у правильності своїх тверджень [8, с. 238].

С.М. Абрамов стверджував: «Докази - це засоби, які використовує суд для встановлення матеріальної істини» [9, с. 350].

Вчений К.С. Юдельсон зауважив, що докази необхідно розуміти як засоби і способи для встановлення об'єктивної істини [10, с. 344]. Що ж до чинних нормативно-правових актів, то в ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України зазначено: «Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи» [11]. Згідно зі ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових речових доказів, висновків експертів [12].

Ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу закріплює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд визначеним законом порядком встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору [13].

Що ж до електронних доказів, то, незважаючи на доцільність використання їх в господарському процесі, у національному законодавстві їм не надано чіткої правової позиції.

Уч. 2 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 р. закріплена норма, згідно з якою допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися лише на підставі того, що він має електронну форму [5]. Проте в Господарському процесуальному кодексі це не прийнято до уваги.

Звичайно, існують деякі проблеми, які виникають під час визнання електронних ресурсів доказом у суді. Наприклад, електронне листування. Насамперед, це проблема доведення того, що електронне листування суб'єкт здійснював саме з уповноваженим представником. Зараз спеціалістами встановлено, що технічно цілком можливо визначити, з якого саме комп'ютера був відправлений той чи інший документ, проте вельми важко персоніфікувати його відправника.

Також буде складно довести суду той факт, що контрагент дійсно отримав e-mail від суб'єкта господарювання. Збої в роботі техніки та самих електронних платформ, на яких здійснюється листування, можуть призвести до того, що опонент, насправді, просто не отримає листа або не побачить його з якихось причин.

Ще існує проблема відсутності чіткої форми доказу. Це означає, що в разі пред'явлення в суді такого доказу суб'єкт подає роздруківку з електронного носія, оригінальність якої важко довести.

Тобто в опонента, якому пред'являють електронний ресурс, з'являється багато шансів спростування такого доказу тільки тому, що в законодавстві немає чіткої регламентації роботи з електронними доказами в судовому процесі. Саме тому не можна не погодитись із думкою вченого М.В. Горелова, який вважає за необхідне віднести електронні докази до самостійної групи доказів, вказуючи на специфічну форму їх отримання і закріплення [14, с. 58-60].

І.В. Казачук зазначає: «Змінити ситуацію на краще та забезпечити використання електронних доказів під час здійснення доказування у вітчизняних видах юридичного процесу без необхідності проведення додаткових процесуальних дій і формування інших джерел доказів, що є досить дорогим і довготривалим процесом, можна шляхом зміни підходу до цього інституту. Водночас доцільно звернути увагу на досвід Німеччини та Франції щодо правового регулювання у вказаній сфері. Так, німецький підхід до надання юридичної сили електронним документам нарівні з юридичною силою документів у паперовому вигляді полягає в побудові суворого порядку на базі регулювання використання криптографії з відкритим і закритим ключем, тобто доказова сила таких документів забезпечується наявністю електронного цифрового підпису. У Франції електронні документи дістали таке ж визнання юридичної сили, як і паперові із власноручним підписом, без зв'язку з конкретним технологічним засобом» [15,с. 96].

Звичайно, існують шляхи вирішення проблем використання електронних доказів у господарському процесі. Найефективнішиою, на нашу думку, є вказівка на можливість використання електронного листування в самому тексті угоди між сторонами. Наприклад, у договорі можна зазначити, що за відсутності доказів фальсифікації електронне листування визнається сторонами договору нарівні з паперовими носіями або документами, відправленими факсом або електронною поштою, має чинність, породжуює права й обов'язки для сторін, може бути подане до судових інстанцій як належний доказ і не може спростовуватися стороною, від імені якої такі документи було відправлено.

Для полегшення проведення можливого дослідження сторони повинні заздалегідь у договорі обумовити, що листування за таким договором буде вестися саме за допомогою відповідних технічних засобів, вказати свої електронні адреси. Надалі експерт зможе провести дослідження самих технічних приладів, а також, якщо поштовий сервіс надавала українська контора, можна звернутися до неї за підтвердженням фактів листування, і потім за допомогою інших доказів спробувати порівняти зміст листування з тими подіями, які відбувалися на виконання умов, які були досягнуті в листуванні.

Також досить ефективним засобом є використання електронного цифрового підпису на підтвердження достовірності документа. Законодавство регламентує використання електронного цифрового підпису як засіб підтвердження оригінальності документів. Електронний цифровий підпис використовує сама держава, зокрема, податкові органи перевели всі звіти в електронну форму, і вимагають засвідчувати їх електронним цифровим підписом.

Висновки

Вважаємо, що електронні докази повинні мати місце в господарському процесі, оскільки це відповідатиме сучасним реаліям роботи суб'єктів господарювання. Проте необхідним є врегулювання їх використання на законодавчому рівні, тому що зараз існує багато проблем щодо доведення оригінальності таких документів.

Список використаних джерел

1. Присяжнюк О.О. Електронні докази у господарському процесі: проблеми формалізації/О.О. Присяжнюк, О.П. Євсєєв II Проблеми законності: акад. зб. наук. пр. -Харків, 2011. - Вип. 117. -С. 13-23.

2. Гордейчик А.В. Допустимость доказательств в гражданском и арбитражном процессах /А.В. Гордейчик. - Хабаровск : Издательство хабаровской краевой типографии «Риотип», 2000. -124 с.

3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-ІУ [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ зйош/435-15

4. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-ІУ [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/ Іаш5/зЬош/436-15

5. Про електронні документи та електронний документообіг: Закон України від 22 травня 2003 р. № 851-ІУ [Електронний ресурс]. - Режимдоступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/851-15

6. Мельник М.П. Поняття доказів у адміністративному судочинстві України / М.П. Мельник//Держава і право: юридичні і політичні науки : зб. наук. пр.; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України ; за ред. Ю.С. Шемшученката ін. - К, 2010. - Вип. 48. -С. 269-274.

7. Яблочков Г.М. Учебник русского гражданского судопроизводства / Г.М. Яблочков. - Ярославль, 1912 II Гражданский процесс : [хрестоматия] / под ред. М.К. Треушникова. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Городец, 2005. - 896 с.

8. Абрамов С.М. Гражданский процесс : [учебник] / С.М. Абрамов. - М. : Госюриздат, 1952. -420 с.

9. Юдельсон К.С. Советский гражданский процесс : [учебник] / К.С. Юдельсон - М.: Госюриздат, 1956,- 438 с.

10. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. № 1618-ІУ [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15

11. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. № 2747-ІУ [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15

12. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р. № 1798--ХІІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1798-12

13. Горелов М.В. Электронные доказательства в гражданском судопроизводстве России : вопросы теории и практики / М.В. Горелов II Юриспруденція: теорія і практика. - 2005. -№11.-С. 58-60.

14. Казачук І.В. Використання у доказуванні електронних джерел фактичних даних в адміністративно-деліктному процесі /

15. І.В. Казачук II Європейські перспективи. - 2014. -№6,- С. 93-97.

Размещено на Allbest.ru