Категорія "державний суверенітет" у міжнародно-правовому аспекті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут прокуратури та кримінальної юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

КАТЕГОРІЯ «ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ» У МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОМУ АСПЕКТІ

Савчук К.Ю., студентка

Анотація

У статті досліджено поняття «державний суверенітет» як одну із ключових властивостей держави на міжнародній арені через призму загальновизнаних принципів міжнародного права. Предметом уваги є чинні міжнародно-правові акти, що становлять базу вивчення категорії «державний суверенітет» в аспекті актуальних питань. Також у статті проаналізовано проблематику міжнародно-правового механізму захисту суверенітету в контексті сучасних подій в Україні.

Ключові слова: державний суверенітет, суверенна рівність, територіальна цілісність, «агресія», збройний конфлікт.

Аннотация

В статье исследовано понятие «государственный суверенитет» как одно из ключевых свойств государства на международной арене через призму общепризнанных принципов международного права. Предметом внимания являются действующие международно-правовые акты, которые составляют базу изучения категории «государственный суверенитет» в аспекте актуальных вопросов. Также в статье проанализирована проблематика международно-правового механизма защиты суверенитета в контексте современных событий в Украине.

Ключевые слова: государственный суверенитет, суверенное равенство, территориальная целостность, «агрессия», вооруженный конфликт.

Annotation

The article examines the concept of "state sovereignty" as one of the key features of the state in the international arena through the prism of universally accepted principles of international law. The subject of attention are the current international legal acts that constitute the base of studying the category of "state sovereignty" in the aspect of topical issues. The article also analyzes the problems of the international legal mechanism for the protection of sovereignty in the context of contemporary events in Ukraine

Key words: state sovereignty, sovereign equality, territorial integrity, "aggression", armed conflict.

Постановка проблеми

Поняття «державний суверенітет» є темою наукових праць багатьох провідних науковців, серед яких найширше тлумачення воно знайшло в галузі конституційного права та теорії держави і права. Державний суверенітет тут розглядається як зумовлена волею народу політико-правова властивість держави, яка полягає у верховенстві державної влади стосовно будь- якої іншої влади в суспільстві та її незалежність у зовнішніх зносинах.

У міжнародному праві відсутнє юридичне закріплене поняття державного суверенітету. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року проголосила державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах.

Виклад основного матеріалу

Сучасне міжнародне право є проявом міждержавних відносин, здійснюваних на основі суверенітету, що означає існування на міжнародній арені незалежних і юридично рівних первинних суб'єктів міжнародного права. Суверенітет за своєю сутністю є основною якістю держави в міжнародному праві, яка характеризується через зовнішній та внутрішній аспект. Під зовнішньою стороною суверенітету розуміється незалежність від інших суб'єктів міжнародного права. Внутрішній аспект означає територіальне верховенство, тобто право держави здійснювати свою владу в межах своєї території [1,с. 96-99].

Досліджуване питання традиційно розглядається через призму принципів міжнародного права, які випливають з ідеї суверенітету, таких як принцип суверенної рівності держав, не застосування сили чи погрози силою у міжнародних відносинах, мирного вирішення міжнародних спорів, територіальної цілісності держави тощо. Особливе значення має принцип поваги до державного суверенітету, відповідно до якого суб'єкти міжнародного права зобов'язані утримуватися від прямого та непрямого втручання у внутрішні або зовнішні справи будь- якої держави. Ця нормативна заборона конкретизована у низці міжнародно-правових актів ООН - Декларації щодо неприпустимості втручання у внутрішні справи держав, захисту їх незалежності та суверенітету 1965 р., Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН 1970 р., Декларації про посилення ефективності принципу відмови від погрози силою або її застосування в міжнародних відносинах 1987 р. та деяких інших.

Міжнародно-правова концепцію державного суверенітету означає, що, по-перше, тільки суверенна держава є суб'єктом міжнародного права. По-друге, вона не може бути підконтрольною будь якій іншій державі. А по-третє, вона повинна довести свою здатність бути суб'єктом міжнародних відносин [6, с. 412-421]. державний суверенітет міжнародний право

Як зазначено в Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй, «усі держави користуються суверенною рівністю. Вони мають однакові права й обов'язки і є рівноправними членами міжнародного співтовариства незалежно від відмінностей економічного, соціального, політичного або іншого характеру. Принцип суверенної рівності передбачає те, що:

а) держави юридичні рівні;

б) кожна держава користується правами, притаманними повному суверенітету;

в) кожна держава зобов'язана поважати право- суб'єктність інших держав;

г) територіальна цілісність і політична незалежність держав недоторканні;

д) кожна держава має право вільно вибирати і розвивати свої політичні, соціальні, економічні та культурні системи, кожна держава зобов'язана виконувати повністю та добросовісно свої міжнародні зобов'язання та жити у мирі з іншими державами» [2].

У договорі між СРСР і ФРН від 12 серпня 1970 року була закріплена норма про визнання непорушності кордонів усіх держав у Європі. Аналізуючи історичний досвід багатьох європейських держав, можна стверджувати, що територія - один із найважливіших компонентів державного суверенітету і держави загалом, а саме поняття «суверенітет» безпосередньо пов'язано з поняттям «територіальна цілісність» у низці міжнародно-правових актів. Як правильно зазначив Алямкін, «територіальний суверенітет є юридичною сентенцією, що позначає явище територіальності, правовий прояв якої дав поштовх до формування принципу територіальної цілісності» [1,с. 96-99].

Територія - обов'язкова ознака будь-якої держави. Тому принцип територіальної цілісності є не просто буквою численних міжнародних актів, а має практичне застосування щодо забезпечення державного суверенітету [З, с. 231-246]. Мета цього основного принципу міжнародного права - забезпечення стабільності міжнародної системи, оскільки ніщо так не дестабілізує міжнародні відносини, як посягання на територіальну цілісність держав. Саме тому вч. 4 ст. 2 Статуту ООН зазначається: «Члени Організації Об'єднаних Націй утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і яким- небудь іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй» [8].

Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва у Європі (1975 р.) передбачав, що «держави-учасники будуть утримуватися від будь-яких дій, що представляють собою загрозу силою або пряме чи непряме застосування сили проти іншої держави-учасника. Рівним чином вони будуть утримуватися від усіх проявів сили з метою примусу іншої держави-учасника до відмови від повного здійснення його суверенних прав. Вони будуть також утримуватися у їх взаємних відносинах від будь-яких актів репресалій з допомогою сили (ст. 2) [5].

У Декларації ООН про принципи міжнародного права 1970 р. передбачено обов'язки держав щодо територіальної цілісності, зокрема, утримуватися у своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави; утримуватися у своїх міжнародних відносинах від військової, політичної, економічної чи будь-якої іншої форми тиску, спрямованого проти політичної незалежності або територіальної цілісності будь-якої держави; не робити спроб, спрямованих на часткове або повне руйнування національної єдності і територіальної цілісності держави чи їхньої політичної незалежності як несумісних з метою і принципами Статуту [2].

Найтяжчим злочином проти державного суверенітету в міжнародному кримінальному праві є злочин агресії. Саме тому актуальність цієї теми є особливо показовою в аспекті тих жахливих подій, які відбулися в Україні за останні роки. У Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 3314 (XXIX) «Про визначення агресії» (1974 р.) визначено, що агресією є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави або яким-небудь іншим чином, несумісним зі Статутом Організації Об'єднаних Націй, як це встановлено в цьому визначенні [7].

Стаття 33 Статуту ООН наголошує, що сторони, які беруть участь у будь-якому спорі, продовження якого могло б загрожувати підтриманню міжнародного миру і безпеки, повинні насамперед намагатися вирішити суперечку шляхом переговорів, обстеження, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду, звернення до регіональних органів або угод. Відповідно, на Раду Безпеки покладено особливі повноваження щодо визначення існування будь-якої загрози миру чи акту агресії. У контексті подій на Кримському півострові перепоною для визнання акту агресії з боку Росії Радою Безпеки ООН є передбачене Статутом право вето її постійних членів під час ухвалення резолюцій [8]

Військова агресія Росії проти України та дії, що її супроводжують, містять ознаки системних порушень російською стороною основних обов'язків держав щодо принципу суверенної рівності, визначених міжнародно-правовими актами у цій сфері. Кожна держава зобов'язана поважати правосуб'єктність інших держав як щодо зовнішнього суверенітету, так і щодо внутрішнього, тобто не застосовувати засобів тиску на неї при реалізації державою прав, властивих суверенітету, жити у мирі з іншими державами [4, с. 356-357].

Росія, вчиняючи військову агресію, анексію Кримського півострова та цілу низку інших дій, зокрема, протидії європейській інтеграції України, грубо порушує передбачені принципами міжнародної спільноти обов'язки поважати правосуб'єктність інших держав, їхню територіальну цілісність, що є, насамперед, проблемою порушення такої фундаментальної, глобально пронизуючої всю міжнародно-правову систему категорії, як «державний суверенітет».

Російська Федерація проігнорувала Будапештський меморандум і норми міжнародного права, порушила міжнародно-правові надімперативи, зробивши собі репутацію держави-агресора, що підтримує насильницькі методи вирішення спорів та нехтує встановленими міжнародною спільнотою правилами мирного співжиття [4, с. 362].

Парламентська Асамблея ОБСЄ у своїй резолюції від 1 липня 2014 року під назвою «Очевидне, грубе та невиправлене порушення Гельсінських принципів Російською Федерацією» засудила грубе порушення Росією суверенітету і територіальної цілісності України. У жовтні 2016 року Третій комітет Генеральної Асамблеї ООН схвалив резолюцію під назвою «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)», в якій засуджується окупація Криму та підтверджується невизнання його анексії. З іншого боку, всі визнання і співчуття щодо збройного конфлікту на території Україні європейськими державами не мають ніякого значення, якщо на фоні «існуючої війни» помирають мирні жителі. Не говорячи вже про те, що на сльозах тисячі людей верхівка суспільства поповнює свої грошові запаси, імітуючи міжнародне співробітництво.

Отже, поняття державного суверенітету в міжнародно-правовому аспекті базується на принципах міжнародного права, передусім таких, як незастосування сили та погрози силою у міжнародних відносинах, суверенної рівності держав, непорушності кордонів та територіальної цілісності держав, поваги державного суверенітету. Державний суверенітет залишається фундаментом міжнародно-правової системи, функціонування якої ґрунтується на відносинах вільних і рівних суб'єктів - суверенних і незалежних держав. У межах міжнародного права доцільно розробити більш ефективні механізми для захисту державного суверенітету, враховуючи наявність збройних конфліктів не тільки в межах України, а й, наприклад, в Сирії, Ємені, Південній Осетії, необхідність його захисту на сучасних етапах від інформаційних та економічних виявів міжнародних злочинів -«кібертероризму», «гібридних війн», «агресії», злочинів у сфері інформаційно-комунікаційних технологій.

Список використаних джерел

1. Алямкін Р. Сила права уб. право сили: територіальна цілісність держав у сучасномусвіті / Р. Алямкін II Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2014. №4, С. 96-99.

2. Декларация о принципах международного права, касающихся дружественных отношений и сотрудничества между государствами в соответствии с Уставом ООН (24 октября 1970 года). [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ зйош/995_569.

3. Задорожній О.В. Становлення та нормативний зміст принципу територіальної цілісності держав як основного принципу міжнародного права// Університетські наукові записки. 2015. № 1 (53). С. 231-246.

4. 3адорожній О.В. Міжнародне право у відносинах України та Російської Федерації:дис. д-раюрид. наук: 12.00.11 / О.В. Задорожній. К.,2015. с. 594.

5. Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва у Європі (1975 р.). [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_055.

6. Кубальський В.Н. Зміст поняття «державний суверенітет» в міжнародному праві II Україна і світ: теоретичні та практичні аспекти діяльності у сфері міжнародних відносин: матеріали Міжнар. наук. практ. конф., м. Київ, 19-20 квіт. 2017 р. / 2017. 427 с. С. 412-421.

7. Определение агрессии (утверждено резолюцией 3314 (XXIX) Генеральной Ассамблеи от 14 декабря 1974 года). [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_001-74.

8. Статут ООН від 26 червня 1945 року. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_010.

Размещено на Allbest.ru