Історичні та гносеологічні засади визначення об’єкта запобігання злочинності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історичні та гносеологічні засади визначення об'єкта запобігання злочинності

Лукашевич С.Ю.

Анотація

Статтю присвячено історичним та гносеологічним засадам визначення об'єкта запобігання злочинності. Розглянуто різні позиції стосовно поняття об'єкта запобігання злочинності. Зроблено висновки щодо необхідності подальшого дослідження цієї проблематики.

Ключові слова: запобігання злочинності, об'єкт запобігання, історичні та гносеологічні засади, криміногенні фактори.

Статья посвящена историческим и гносеологическим основам определения объекта предупреждения преступности. Рассмотрены различные точки зрения относительно понятия объекта предупреждения преступности. Сделаны выводы о необходимости дальнейшего исследования этой проблематики.

Ключевые слова: предупреждение преступности, объект предупреждения преступности, исторические и гносеологические основы, криминогенные факторы.

Постановка проблеми. Поняття об'єкта запобігання злочинності з'явилось у кримінології порівняно нещодавно, адже за радянських часів спеціальних досліджень із цієї проблематики не проводилось. Навіть у фундаментальних роботах проблема визначення об'єкта запобігання злочинності фактично не розглядалась, хоча очевидно, що вона залишається ключовою з позиції ідеології, політики, стратегії та тактики відповідної діяльності.

Унаслідок невирішеності цієї проблеми в кримінології мають місце суперечливі судження з приводу сутності, змісту та об'єму поняття "об'єкт запобігання злочинності". Спостерігається ситуація, коли різні автори одне й теж явище називають або об'єктом, або предметом, а окремі вчені розглядають об'єкт і предмет як тотожність або як категорії, що мають непринципові термінологічні відмінності. На цій основі склалась ситуація, коли, наприклад, протиріччя в суспільних відносинах називають предметом, а наслідки цих протиріч - криміногенні фактори - об'єктом протидії злочинності. Варто приєднатись до позиції, згідно з якою ця ситуація потребує чіткого визначення [1, с. 81].

Гносеологія поняття запобіжної діяльності досить широка, охоплює її закономірності та принципи, форми й методи, типологію одержання знань про розглядуване явище в його різноманітті. Гносеологію можна розглядати також як історичне поняття - досліджуваний феномен існує в межах тенденцій і закономірностей реального історичного процесу та законів історії як науки. Криміногенні об'єкти мають різну гносеологічну природу та різні історичні витоки, вони об'єктивно існують у суспільстві, зумовлюються як правовими його недосконалостями (наприклад, некомпетентним регулюванням суспільних відносин у різних сферах), так і психогенним характером, тобто аномальними явищами індивідуальної й суспільної свідомості, що впливають на суспільне буття. Тому глибоке та всебічне вивчення й пізнання витоків, природи, поняття криміногенних об'єктів, виявлення їх сутнісних ознак сприятиме розумінню негативного їх впливу на суспільство, а також успішному пошуку оптимальних засобів і заходів протидії їм.

Постановка завдання. Теорія та практика запобігання злочинності свідчить про те, що від правильності визначення об'єкта запобіжного впливу та його вибору залежить ефективність запобіжної діяльності. Така діяльність здійснюється різними суб'єктами з метою нейтралізації криміногенних факторів і руйнування детермінаційних комплексів злочинності та окремих видів злочинів. Саме наукове дослідження питань визначення об'єкта кримінологічного впливу є метою публікації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання, що стосуються запобігання злочинності, розглядались багатьма вітчизняними й зарубіжними кримінологами та вченими інших галузей знань XIX - XXI ст. У працях таких науковців, як Ю. Антонян, О. Бандурка, В. Бурлаков, М. Гернет, В. Голіна, Д. Дриль, Е. Дюркгейм, А. Закалюк, А. Зелінський, І. Карпець, О. Кістяківський, В. Кудрявцев, Н. Кузнецова, О. Литвинов, О. Сахаров, О. Туляков та інші, були закладені основи теорії запобігання злочинності.

Водночас окремих робіт, присвячених всебічному дослідженню та визначенню об'єкта запобігання злочинності, досі не було, тому дотепер фактично відсутнє цілісне вчення про об'єкт запобіжного впливу. Однак, як постає з нагальних потреб розвитку кримінології та як свідчить практика запобіжної діяльності, воно є вкрай актуальним. Проблеми пізнання навколишньої дійсності, одним із феноменів якої є об'єкт запобігання злочинності, його тенденції та закономірності в природній та історичній реальності, співвідношення історичних і гносеологічних фактів шляхом системного аналізу всіх складників цього процесу та побудова на цій основі нового комплексного, концептуального бачення об'єкта запобігання злочинному впливу й вироблення заходів протидії - ось у чому полягають завдання наукового пошуку сучасної кримінології у сфері пізнання об'єкта запобігання злочинності.

Виклад основного матеріалу. У процесі виникнення й розвитку будь-якої підсистеми протидії злочинності між її елементами встановлюється така залежність: властивості об'єктів кримінологічного впливу - властивості засобів і форм його здійснення - властивості суб'єктів реалізації впливу. Сутність залежності, що аналізується, полягає в тому, що якісна своєрідність певного криміногенного процесу, а також структури суспільства, де він проявляється, з необхідністю вимагає проведення специфічних заходів, які можуть бути реалізовані певними суб'єктами.

Вагоме значення для вказаної діяльності має правильний вибір об'єкта кримінологічного впливу. У спеціальній літературі спостерігаються певні розбіжності поглядів щодо цього питання [1, с. 80]. Ці розбіжності існували в історичній дійсності та змінювались зі зміною суспільних реалій.

Так, ще в 1982 р. В. Бурлаков вказував, що під час визначення об'єкта запобігання злочинності насамперед варто виходити зі специфіки причин та умов існування досліджуваного явища. Цей об'єкт складається з п'яти частин. Перша частина полягає в сукупності вчинених злочинів. Друга частина об'єкта - злочинна діяльність. Її відмінність від першої частини об'єкта полягає в тому, що в структурі злочинної діяльності можуть бути також незлочинні елементи, оскільки злочинці, прагнучі легалізувати свою діяльність, намагаються менше використовувати кримінальні методи роботи. Третя частина об'єкта характеризується кримінальними відносинами, що виникають у суспільній, державній і правоохоронній сферах. Четверта частина об'єкта - це момент, коли злочинність розглядається як найбільш суспільно небезпечна форма девіантної поведінки. П'ята частина об'єкта складається з латентної частини злочинності, яку неозброєним оком розглянути неможливо, а її наявність має переважно гі- потетичнийхарактер [2,с. 103].

Розглядаючи ґенезу поглядів науковців на об'єкт запобіжної діяльності, можна дійти висновку, що радянська та пострадянська кримінологія спирались переважно на соціологічну парадигму, вважаючи тільки суспільні відносини об'єктами злочинів, тому й об'єктами запобігання найчастіше вчені вважали різні недоліки у функціонуванні суспільних відносин [3,с. 86].

У 90-х рр. XX ст. В. Голіна, досліджуючи визначення об'єкта запобігання злочинності, вказував, що об'єкт запобіжного впливу - це криміногенні чинники, на які спрямовується діяльність відповідних суб'єктів [4,с. 12-14].

Пізніше, продовжуючи дослідження із цієї тематики, учений значно розширив визначення об'єкта запобігання злочинності, додавши, що це окремі негативні явища й процеси реальної дійсності матеріального та духовного характеру (або їх сукупність), різні за ґенезою, сферою, формами й інтенсивністю проявів, які під час взаємодії з властивостями особистості призводять до виникнення на загальному й індивідуальному рівнях протиправної, у тому числі кримінальної, мотивації, наміру, прийняття рішення на вчинення злочинів та їх реалізацію [5, с. 151].

Незмінною залишилась думка науковців щодо соціальної обумовленості факторів, які впливають на стан і динаміку злочинності. Так, В. Бурлаков зауважував, що до об'єктів попередження злочинності належать процеси та явища різноманітного порядку. До їх числа варто віднести насамперед економічні, соціальні, політичні, психологічні та інші фактори, які зумовлюють стан і динаміку злочинності. Ступінь зв'язку зі злочинністю наведених факторів може бути різним. Пізнання за допомогою кримінологічного аналізу визначає масштаби профілактичної діяльності та її ефективність. До об'єктів необхідно віднести діяльність людей, яка повинна відповідати нормам права та соціальної взаємодії. До об'єктів профілактичної діяльності можна віднести особу злочинця, під якою варто розуміти соціальний процес формування її криміногенно значущих властивостей і якостей [6, с. 179].

Західні кримінологи гуманістичної орієнтації на початку XXI ст. вважають об'єктами запобігання насамперед людські вади та соціальні хвороби, як успадковані, так і набуті в процесі життєдіяльності, хоча не заперечують також криміногенний вплив об'єктивних умов буття. Відповідно до цього як об'єкти запобігання злочинам розглядаються сімейне виховання дітей, субкультура малих соціальних груп, девіантна поведінка неформальних молодіжних об'єднань, неналежна ефективність правоохоронної системи, явища соціальної анемії, а також агресивність та егоїзм людей, психопатологія й акцентуація особистості, шкідливі звички тощо [7, с. 32-46]. злочинність кримінологічний соціальний

На нашу думку, така позиція дещо однобоко висвітлює розглядуваний феномен, зачіпаючи переважно психогенні суб'єктивні вади й аномалії та не пов'язуючи їх із соціальними реаліями суспільства.

Загалом майже в усіх працях із проблем запобігання злочинам серед явищ соціального життя, які можуть виступати його об'єктами, називаються такі:

1) уражені вадами суспільні відносини, що порушують їх регулятивну функцію, деформують соціальне призначення;

2) криміногенні дефекти суспільної групової та індивідуальної правосвідомості;

3) "фонові" антигромадські явища, тісно пов'язані з окремими видами злочинів (пияцтво, алкоголізм, наркоманія, проституція, бродяжництво, аморальність, віктимізація, насильство, бідність тощо);

4) сукупність узагальнених конкретних негативних явищ, процесів, недоліків на індивідуальному рівні, які детермінували вчинення конкретних злочинів, групи чи виду злочинів;

5) контингенти або групи осіб, окремі особи, які виявляють ознаки протиправної поведінки;

6) окремі негативні властивості особистості (аномалії, акцентуації, розлади тощо).

Цей стислий огляд не вичерпує висловлені в кримінологічній літературі думки про детермінанти як злочинності загалом, так і окремих видів злочинів [8, с. 48-49].

Так, значний внесок у пізнання феномена запобігання злочинності загалом та його об'єкта зокрема в сучасний період зробили О. Бандурка та О. Литвинов. Вони розширили перелік складників об'єкта, говорячи про так званий віктимологічний аспект цього явища.

На думку О. Литвинова, запобігання злочинам як вид соціальної практики й соціальна цінність відображає суспільні відносини з приводу та у зв'язку з протидією злочинності, тому саме ці відносини, а не їх недоліки, є її об'єктом. Особливим об'єктом запобігання є потенційні жертви злочинних посягань. При цьому йдеться про так званий віктимологічний аспект запобігання злочинності [9,с. 108].

Віктимологічна профілактика поширюється на все населення країни, проте насамперед - на чисельні групи підвищеного ризику, які характеризуються значною маргіналізацією або належать до неформальних об'єднань антисоціального спрямування [10, с. 274].

Таким чином, пізнавальна наукова діяльність учених- кримінологів наразі перебуває в стані, який можна охарактеризувати як подальший науковий пошук у царині визначення сутності, змісту та об'єму поняття "об'єкт запобігання злочинності".

Висновки та перспективи подальших досліджень

Отже, глибоке та всебічне пізнання природи криміногенних об'єктів, їх наукове, історичне й гносеологічне дослідження слугуватиме базою для осмислення небезпечності цього соціального феномена та пошуку відповідних ефективних методів, засобів і заходів впливу на нього. Держава повинна здійснювати запобігання злочинності шляхом впливу саме на певні криміногенні об'єкти, що за своєю сутністю складатимуть об'єкт запобігання на різних рівнях запобіжної діяльності (загальносоціальному, спеціально-кримінологічному, індивідуальному), а також під час здійснення заходів віктимологічної профілактики.

Список використаних джерел

1. Литвинов О. Соціально-правовий механізм протидії злочинності в Україні: [монографія]/О. Литвинов. -X.: Вид-во ХНУВС, 2008. - 446 с.

2. Бурлаков В. Индивидуальная профилактика правонарушений: проблемы и суждения / В. Бурлаков II Вестник Ленинградского университета. Серия "Экономика. Философия. Право". - 1982. - № 23. - С. 103-108.

3. Долгова А. Организация предупреждения преступности с учетом детерминации / А. Долгова II Вопросы борьбы с преступностью. - Вып.47.-1988.-С.85-87.

4. Голіна В. Попередження злочинності: [лекція] / В. Голіна. -X. : Укр. юрид. академія, 1994. -40 с.

5. Голіна В. Кримінологічна профілактика злочинності: поняття, специфіка, структура, об'єкт запобіжного впливу / В. Голіна II Проблемизаконності.-2015.-Вип. 130.-С. 145-154.

6. Криминология: [учебник] / под ред. В. Бурлакова, Н. Кропачева. - СПб. : Санкт-Петербургский гос. ун-т; Питер, 2002. - 432 с.

7. Быргэу М. Опыт системного исследования профилактики преступлений: современное состояние проблемы / М. Быргэу, А. Литвинов. - М. : Юркнига, 2004. - 160 с.

8. Голіна В. Запобігання злочинності (теорія і практика): [навч. посібник] / В. Голіна. -X.: Нац. юрид. академія України, 2011. - 120 с.

9. Литвинов О. Функціональний аналіз запобігання злочинам / О. Литвинов II Право і безпека. -2014. - № 2(53). -С. 106-110.

10. Бандурка О. Стратегія і тактика протидії злочинності: [монографія] / О. Бандурка, О. Литвинов. -X. : Ніка-Нова, 2012. -318 с.

Размещено на Allbest.ru