Право на людську гідність: поняття та гарантії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аспірант юридичного факультету Чернівецького національногоуніеерситету

імені Юрія Федьковича

ПРАВО НА ЛЮДСЬКУ ГІДНІСТЬ: ПОНЯТТЯ ТА ГАРАНТІЇ

Мойсей Г.Г.,

Постановка проблеми. Природне право на людську гідність є провідним правом особи, якому вітчизняна теорія та практика приділяє ще мало уваги. У разі порушення будь-якого права людини так чи інакше принижується її гідність. Право на людську гідність є однією з головних правових цінностей, що слугує критерієм оцінки консти- туційності та законності актів, дій чи бездіяльності органів і посадових осіб публічної влади, інших юридичних і фізичних осіб. Тому Конституційний Суд України і суди загальної юрисдикції під час розгляду судових справ, пов'язаних із порушенням прав і свобод людини і громадянина, повинні досліджувати ці порушення з урахуванням наявності фактів чи положень законодавства, в яких принижується людська гідність.

Стан дослідження. Правову, соціальну природу, механізми захисту права на людську гідність, його роль і значення у системі прав і свобод людини і громадянина досліджують такі вчені, як М.-Е. Гайс, В. Головченко,

О. Грищук, О. Мучнік, П. Рабінович, Д. Гудима та інші. Однак конституційні аспекти права на людську гідність, особливо питання його ролі в контексті реалізації та захисту інших прав і свобод людини і громадянина органом конституційної юрисдикції, не досліджувалися.

Метою статті є дослідження теоретичних конституційно-правових питань сутності та гарантій права на людську гідність.

Виклад основного матеріалу. Конституція України закріплює рівність людини у гідності та правах, однак на практиці поки що не забезпечено реалізації права кожного на повагу до своєї гідності. Б. Кістяківський свого часу підкреслював, що реалізація невід'ємних прав людини є обов'язковою умовою будь-якого політичного, правового та соціального прогресу. Тому вона повинна бути основоположною в будь-якій теорії, яка прагне створити відноси- ниособитавлади[1,с. 143].

Відповідно до ч. 2 ст. З Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, яка несе відповідальність за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Відповідно до ч. З ст. 8 Конституції України кожній людині і громадянину гарантується звернення до суду за захистом конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України [2].

На думку Н. Шукліної, гідність людини у загально-соціальному значенні - це сукупність різноманітних орієнтирів, соціальних і правових можливостей, а також «індивідуальної» культури держави, що визначають сутність людської гідності на певному етапі історичного розвитку цивілізації [3, с. 220].

При цьому, на думку В. Головченко та О. Головченко, гідність у правовій системі- це не лише конституційний принцип, а й природне, невід'ємне право кожної людини. На основі принципу гідності формується суб'єктивне право людини на гідність.

В. Вдовіченко та В. Кампо на основі аналізу вітчизняної та зарубіжної наукової літератури виділили три основні концепції права на людську гідність: перша - нормативно-позитивістська - полягає у тому, що право на людську гідність розглядається як формально-визнане право, яке забезпечується відповідним правовим захистом; друга - соціолого-позитивістська - розглядає право на людську гідність як право, закріплене у ненормативних джерелах (суспільна і судова практика тощо). Це право може бути захищене за допомогою суспільно-правової практики; при цьому факт порушення права особи на людську гідність є єдиною підставою для його правового захисту; третя - природно-правова, згідно з якою право на людську гідність - це моральний імператив, що має надправове, ціннісне значення. Ця природна правоцінність захищається у правовому порядку (в демократичних країнах), шляхом мирних чи збройних революцій (в епоху абсолютних монархій тощо) або взагалі не захищається (у тоталітарних державах) [4, с. 61].

Безумовно, методологічно правильним є підхід до класифікації концепцій права на правову гідність на основі типів праворозуміння.

При цьому особливий інтерес становить саме природне право людини на повагу до своєї гідності як конструктивний інструмент у справі захисту прав і свобод людини і громадянина. Це надпозитивне право має своїм найглибшим корінням морально-етичні, релігійні, культурні та інші підвалини, що надають йому фундаментального значення. Фактично ці підвалини визначають сутність цьогоприродного права, яке завдяки їм набуває ціннісного значення та відіграє особливу роль у забезпеченні прав і свобод людини і громадянина [5, с. 109].

Конституційне (позитивне) право гідності особи закріплює повагу до її гідності, а також заборону катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження чи покарання, заборону медичних, наукових чи інших дослідів над людиною без її вільної згоди [6, с. 84-85].

Це далеко не повний перелік положень, які становлять зміст цього права, адже в Конституції України зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними (частина перша статті 22). Однак у теорії та на практиці, як зазначають В. Вдовиченко та В. Кампо, існують два концептуальні підходи до застосування права на людську гідність органами публічної влади. Перший підхід полягає в тому, що це застосування трактується у формальних межах статті 28 Основного Закону України, яка закріплює позитивне право кожного на повагу до його гідності, тобто за такого підходу право на людську гідність має розглядатися як «рівне з-поміж інших» конституційне право особи.

Відповідно до статті 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності, яке належить до особистих невід'ємних прав людини; ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню; жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. Держава формально має не лише утримуватися від посягання на гідність особи, а й зобов'язана забезпечити дієвий захист усім особам від таких посягань з боку третіх осіб. Зазначена конституційна норма відтворює відповідні положення статті 5 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 7 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року, Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання 1984 року, статті З Європейської конвенції про захист прав людини й основоположних свобод 1950 року, Декларації про захист усіх осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження чи покарання 1975 року, Європейської конвенції про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.

Забезпечення цього права особи Конституція України покладає на державу. Без нього людина не може бути ані повноправним, ані рівноправним членом суспільства. Однак у суспільному і державному житті України тема людської гідності звучить дуже рідко. Це наслідок панування у суспільно-правовому житті нормативістсько-правової концепції, яка розглядає це право суто формально, акцентуючи увагу на його закріпленні у законодавстві. Прихильники другого підходу вважають, що проблеми права на людську гідність в Україні криються не стільки у площині законодавства, скільки у практиці його реалізації як соціальної цінності [7, с. 62].

У постанові Пленуму ВСУ від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» гідність - це визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності [8]. Так, у разі порушення будь-якого позитивного права людини так чи інакше принижується її гідність. Тому природне право на повагу до гідності людини повинно бути визнане її провідним конституційним правом і закріплене з метою його захисту. конституційний гідність свобода катування

Так, стаття 1 Основного Закону ФРН та значна частина рішень Федерального Конституційного Суду присвячена складникам права на повагу до гідності людини. Основний Закон ФРН у статтях 1(1) та 2(1) як провідне право особи проголошує недоторканність гідності людини та гарантує кожній людині право на вільний розвиток своєї особистості, якщо це не порушує права інших або не порушує конституційний порядок чи моральні засади суспільства. Прихильники ідеї «allgemeine persnlichkeitsrecht» (провідного права особистості) вважають, що оскільки всю сферу виявів особистості неможливо охопити окремими правами, а крім того, існують ще й прогалини у праві, то необхідно конституційно закріпити єдине провідне право особи, яке охороняло б усі юридично значущі такі вияви. Водночас, на думку представників ідеї провідного права особи, поряд ьіз цим правом мають бути виокремлені права, які найчастіше потребують правового захисту [9, с. 253].

У правничій науці категорія «гідність» є багатоаспек- тною. Вона є невід'ємною ознакою цивілізованої людини та пов'язана із правами і свободами особи. У філософії гідність визначається як етична і природно-правова категорія, яка позначає цінність людської особистості, визнану як нею самою, так і її соціальним оточенням.

У структурі механізму реалізації прав виділяють три складники: механізм забезпечення, що є передумовою реалізації прав громадян; механізм безпосередньої реалізації - фактичного втілення цих прав у життя; механізм захисту, який починає діяти у разі порушенні прав і спрямований на їх відновлення.

Конституційний захист гідності особи здійснюється у формі закріплення права людини на повагу до її гідності, а також заборони катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження чи покарання, заборони медичних, наукових чи інших дослідів над людиною без її вільної згоди. Конституційні гарантії гідності передбачають закріплення в законодавстві різних форм і засобів її захисту, в тому числі самою особою [10, с. 84-85].

Конституційний Суд України неодноразово розглядав справи, пов'язані з гідністю людини, та висловлював певні правові позиції у своїх рішеннях [11]. У наведених справах Конституційний Суд України врахував та утвердив положення Конституції України і законів України, що визнають гідність особи однією з найвищих соціальних цінностей, а також поширив право на людську гідність на наймолодших членів суспільства - дітей. Однак у своїй практиці Конституційний Суд України ще не виходить за межі позитивістського трактування права на людську гідність. А це означає, що він залишає поза увагою природно-правові проблеми цього права [12, с. 65].

Висновки. Виходячи з вищевикладеного, варто зазначити, що до механізму захисту прав і свобод людини та громадянина потрібно включити право на людську гідність. Гідність, на нашу думку, слід розглядати як суб'єктивне право та цілісний правовий інститут, який у контексті сучасної доктрини прав людини має особливе значення та потребує наукового розроблення.

Список використаних джерел

1. Кистяковский Б. Государствоправовое и социалистическое II Вопросы философии. 1990. -№6,- С. 143-146.

2. Конституція України від 28.06.1996 р. II Відомості Верховної Ради України від 23.07.1996 - 1996 р., № ЗО, стаття 141.

3. Шукпіна Н.Г. Конституційно-правоверегулювання прав і свобод людини і громадянина в Україні (проблемитеорії та практики) : моногр. - К. : Центр навч. л-ри, 2005.

4. Вдовіченко В., Кампо В. Право на людську гідність: українська теорія і практика у контексті європейського досвіду II Вісник Конституційного Суду України. 2012. -№5,- С. 60-70.

5. Права і свободи людини і громадянина в Україні (доктрина Європейського суду з прав людини і Конституційного Суду України): навчальний посібник / звернення до читачів Головіна А.С. - Голови Конституційного Суду України (VII.2010- VII.2013 роки); вст. слово і заг. ред. проф. Мартиненка П.Ф., Кампа В.М. - К.: Юрінком Інтер, 2013. -376 с.

6. Шляхтун П.П. Конституційне право : словник термінів. - К.: Либідь, 2005.

7. Постанова Пленуму ВСУ від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а такожділової репутації фізичної та юридичної особи» II Вісник Верховного суду України від 12.03.2009 - 2009, № 3, с. 7.

8. Посикалюк О. Загальне особисте немайнове право («allgemeine persniichkeitsrecht») за німецьким цивільним правом II Право України. - 2010. -№3,- С. 253-259.

9. Рішення Конституційного Суду України від 3 лютого 2009 року № З-рп/2009 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення частини другої статті 211 Сімейного кодексу України (справа про різницю у віці міжусиновлювачем та дитиною); від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012у справі за конституційним зверненням громадянина Стріхаря Володимира Васильовича щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 2371 цього кодексу; від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України.

Анотація

У статті досліджуються важливі теоретичні питання сутності та гарантій права на людську гідність. Акцентується увага на необхідності його включення до механізму захисту прав і свобод людини та громадянина. Сформульовано висновок, що гідність варто розглядати як суб'єктивне право та цілісний правовий інститут, який має особливе значення та потребує наукового розроблення.

Ключові слова: права людини, конституційне право на людську гідність, гарантії права на людську гідність, система прав і свобод людини і громадянина.

В статье исследуются важные теоретические вопросы сущности и гарантий права на человеческое достоинство. Акцентируется внимание на необходимости его включения в механизм защиты прав и свобод человека и гражданина. Сделан вывод, что достоинство следует рассматривать как субъективное право и целостный правовой институт, который имеет особое значение и требует научной разработки.

Ключевые слова: права человека, конституционное право на человеческое достоинство, гарантии права на человеческое достоинство, система прав и свобод человека и гражданина.

Размещено на Allbest.ru