Відшкодування шкоди, завданої роботодавцю працівником внаслідок дорожньо-транспортної пригоди: проблема визначення виду відповідальності

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Відшкодування шкоди, завданої роботодавцю працівником внаслідок дорожньо-транспортної пригоди: проблема визначення виду відповідальності

Кучма О.Л.,

доктор юридичних наук, доцент, доцент кафедри

трудового права та права соціального забезпечення

Анотація

У статті досліджуються умови виникнення майнової та матеріальної відповідальності за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; звертається увага на наявність чи відсутність страхового випадку залежно від того, який вид відповідальності настав у винного в дорожньо-транспортній пригоді водія.

Ключові слова: матеріальна відповідальність, цивільна відповідальність, страховий випадок, роботодавець, працівник, потерпілий.

Аннотация

В статье исследуются условия возникновения имущественной и материальной ответственности за ущерб, причиненный в результате дорожно-транспортного происшествия; обращается внимание на наличие или отсутствие страхового случая в зависимости от того, какой вид ответственности наступил у виновного в дорожно-транспортном происшествии водителя.

Ключевые слова: материальная ответственность, гражданская ответственность, страховой случай, работодатель, работник, пострадавший.

Annotation

Risk of a damage то wards an employee by a worker obtained by road transport advice: the problem of determining the way of liability

The article deals with the conditions of occurrence of property and material liability for damage caused by road accident; attention is paid to the presence or absence of an insured event, depending on what kind of liability occurred in the culprit in the driver's road accident.

Key words: financial responsibility, civil liability, insurance case, employer, employee, victim.

Постановка проблеми. В Україні щодня стаються дорожньо-транспортні пригоди, внаслідок яких завдається шкода життю, здоров'ю та майну учасників пригоди. На законодавчому рівні передбачено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яке спрямоване на забезпечення відшкодування збитків, завданих життю, здоров'ю та майну потерпілих під час експлуатації наземних транспортних засобів на території України. У зобов'язанні про компенсацію шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, важливо правильно визначити суб'єктний склад у конкретній ситуації, адже не всі дорожньо-транспортні пригоди є страховими випадками.

Стан опрацювання. Питання відшкодування збитків у цивільному та трудовому праві досліджували М.І. Іншин, Н.С. Кузнєцова, Н.Б. Пацурія, Н.М. Хуторян, В.І. Щербина та інші відомі правники. Зважаючи на неузгоджену судову практику по розгляду справ про стягнення страхового відшкодування, є необхідність у дослідженні проблем визначення осіб, які є відповідальними за завдання шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Зокрема, дискусійною є позиція окремих суддів по визначенню виду відповідальності, яка виникає в разі заподіяння шкоди працівником роботодавцю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Метою статті є визначення правової природи відповідальності, що виникає в працівника, який під час виконання трудових обов'язків спричинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої пошкодив майно роботодавця. відповідальність транспортний право роботодавець

Виклад основного матеріалу. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого [1].

Тому необхідно визначити перед ким настає цивільно-правова відповідальність працівника, який під час виконання трудових обов'язків потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої заподіяна шкода. Також будуть визначені і потерпілі, яким страховик зобов'язаний відповідно до договору страхування (полісу) сплатити страхове відшкодування на умовах полісу та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала [2].

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє механізмом, використання, зберігання й утримання якого створює підвищену небезпеку [2].

Ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України визначено, що юридична або фізична особа компенсує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків [2].

Верховний Суд України наголосив, що для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої ст. 1172 Цивільного кодексу України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування в трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою-роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).

Виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти як виконання роботи згідно із трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу [3].

Отже, роботодавець несе відповідальність перед третіми особами, за шкоду, заподіяну його працівником під час виконання посадових обов'язків. І в такому разі дорожньо-транспортна пригода щодо потерпілих (третіх осіб) буде кваліфікована як страховий випадок, за наявності інших умов, визначених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Чи настає за таких обставин цивільна відповідальність працівника перед роботодавцем за шкоду, завдану працівником роботодавцю? Наприклад, водій спричинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої пошкоджено декілька транспортних засобів роботодавця, або інше майно роботодавця (ворота, будівлі тощо).

Ст. 130 Кодексу законів про працю України врегульовано нижчезазначене.

Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Під час покладення матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, зазвичай, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності [4].

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ наголосив на розмежуванні матеріальної та майнової відповідальності.

У чинному законодавстві поряд із поняттям матеріальної відповідальності визначена категорія цивільно-майнової відповідальності. Судам слід пам'ятати, що тотожні, на перший погляд, поняття за правовою природою істотно відрізняються одне від одного. Матеріальна відповідальність є інститутом трудового права. Умови, підстави, обсяг і порядок її застосування закріплено Кодексом законів про працю України. Майнова відповідальність є цивільно-правовою категорією. Правове забезпечення застосування заходів майнової відповідальності здійснює Цивільний кодекс України, тому вона не поширюється на трудові правовідносини. Галузева належність матеріальної відповідальності до трудового права визначається характером правопорушення. Щодо шкоди, завданої роботодавцю працівником внаслідок недотримання трудової дисципліни, норми цивільного законодавства не застосовуються [5].

Згідно з ч. 1 ст. З Кодексу законів про працю України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором із фізичними особами [4].

Слова вч. 1 ст. 130 Кодексу законів про працю України «працівники несуть матеріальну відповідальність» означають, що матеріальна відповідальність може бути покладена на будь-якого працівника, який уклав трудовий договір із підприємством, установою, організацією [5].

Отже, якщо працівник під час виконання трудових обов'язків заподіяв шкоду майну роботодавця (працівник на транспортному засобі роботодавця потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, пошкодивши інше майно роботодавця), у працівника виникає матеріальна відповідальність і не виникає цивільна відповідальність перед роботодавцем.

Відповідно до п. 32.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик не відшкодовує збитки, завдані під час експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення яких не виникає цивільно-правової відповідальності за законом [1].

Тому відсутні підстави стверджувати, що у страховика виникає обов'язок сплачувати страхове відшкодування роботодавцю за пошкоджене в дорожньо-транспортній пригоді майно роботодавця його працівником.

Проте, незважаючи на чітке законодавче розмежування матеріальної та майнової шкоди і правові висновки Верховного Суду України, судова практика не однозначна під час розгляду справ про стягнення страхового відшкодування за збитки, заподіяні працівником роботодавцю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Так, Київський апеляційний господарський суд під час розгляду справи про стягнення страхового відшкодування (в якій водій, винний у дорожньо-транспортній пригоді - працівник власника обох пошкоджених транспортних засобів) дійшов висновку, що «<...> збіг власників автомобілів, якими керували винна і потерпіла особи жодним чином не впливає на обов'язки страхової компанії відповідача, яка, відповідно до вимог чинного законодавства, є відповідальною за завдані збитки власнику автомобіля “Зсапіа”, державний реєстраційний номер АМ 9302 ВН, а тому зобов'язана відшкодувати суму виплаченого позивачем страхового відшкодування» [6].

Висновки суду у вищезгаданій справі є такими, що суперечать чинному законодавству

Правовий висновок Верховного Суду України в справі № 6-2969цс16 підкреслює, що факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання [7].

Зважаючи на те, що потерпілого (роботодавця) з особою, що завдала шкоди (працівником), пов'язує трудовий договір, і відносини між даними учасниками в згаданій ситуації регулюються Кодексом законів про працю України, то між даними учасниками правовідносин не виникає деліктного зобов'язання, яке регулюється нормами Цивільного кодексу України.

У даній ситуації працівник особисто компенсує роботодавцю заподіяну ним шкоду, дорожньо-транспортна пригода стосовно роботодавця не може бути кваліфікована як страховий випадок.

Список використаних джерел

1. Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів : Закон України від 1 липня 2004 р. № 1961-ІУ [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1961-15/page

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-ІУ [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakonO.rada.gov.ua/laws/ таіп/435-15

3. Правовий висновок : Верховний Суд України : від 2 листопада 2016 р., справа №6-1693цс16 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: їійр://\м«\л/.5соиг1доу.иа/сІіепІ5/У5и/У5и.п5Ї/(сІоситепІ5)/42ЕР412А5С0ВЕР67С225807В0048430А

4. Кодекс законів про працю України : Закон України від 10 грудня 1971 р. № 322-УІІІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/main/322-08

5. Узагальнення про практику застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю : Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ : від 1 вересня 2015 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VRR00189.html

6. Постанова Київського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2015 р., справа № 910/16661/15 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/52243883

7. Правовий висновок Верховного Суду України від 31 травня 2017 р., справа № 6-2969цс16 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: М(р:/Лммл/.5соиг1доу.иа/сІіеп(5/У5и/У5и.п5Ї/(8оситеп(5)/53ЕСЕ66В8ЕС05Е6АС22581390030550А

Размещено на Allbest.ru