Офіційно-діловий стиль, обумовлений практичними вимогами життя, обслуговує сферу правових відносин - діловодство і законодавство. Він реалізується майже виключно в письмовій формі для написання державних актів, міжнародно-правових актів, для ділового листування; усними можуть бути тільки такі його жанри, як доповідь на ділових нарадах, службовий діалог, наприклад, мова слідчого або судді під час допиту.

Соціальна роль офіційно-ділового стилю в житті суспільства - важлива і своєрідна: обслуговуючи суспільні відносини між державами, установами, громадянами, між громадянами і державою, він сприяє досягненню ділової домовленості або одностороннього визначення позиції з поставленого питання.

Актуальність дослідження обумовлена тим, що законодавство повинно бути зрозумілим для суб'єктів правового регулювання, яким адресовано вимоги норм права. Поведінка учасників правовідносин не може бути предметом повноцінного впливу неясного закону, зміст якого люди не в змозі усвідомити без сторонньої допомоги. У правових текстах не повинні зустрічатися помилки, так як вони можуть привести до негативних наслідків. Стилістичні помилки в діяльності прокурора дуже небезпечні, бо можуть повністю спотворити справжнє значення припису. Необхідно досконально вивчити стилістику правових текстів, щоб знати їх особливості. Ці особливості - чіткість, стислість, визначеність і точність думки законодавця, владний, імперативний характер викладу, спеціальна термінологія. Всі ці особливості, багато в чому унікальні та свідчать про те, що юридичний стиль і юридична мова можуть бути віднесені до загальнокультурних цінностей.

Стан дослідження. Мова права привертає сьогодні увагу багатьох вчених і досліджується двома науками: юриспруденцією і лінгвістикою. Написана низка праць, статей, монографій та дисертаційних досліджень як юристами, так і лінгвістами про мову процесуальних актів, професійне мовлення юриста, такими як: Н.С. Алексєєв, Т.М. Балихін, В.І. Басков, А.М. Васильєв, В.А. Власенко, М.М. Івакіна, І.В. Клименко, І.О. Кухарчук, С.Г. Мірецький, В.О. Михайлюк, М.М. Полянський, Е.А. Пряшніков, В.М. Савицький, В.Ф. Статкує, С.В. Шевчук, Т.І. Яцук та ін.

Мета статті - проаналізувати особливості офіційно-ділового стилю в професійній діяльності прокурора, охарактеризувати його основні ознаки, визначити форми поширення офіційно-ділового стилю в юридичній сфері спілкування.

Виклад основного матеріалу

Розглядаючи саме поняття "офіційно-діловий стиль", необхідно зазначити, що, насамперед, це мова ділового спілкування, що використовується, головним чином, під час складання управлінських документів.

У низці книжкових стилів офіційно-діловий стиль окреслений найбільш чітко. Він обслуговує правову та адміністративну діяльність під час спілкування в державних установах, у суді, у ділових та дипломатичних переговорах: ділова мова забезпечує сферу офіційно-ділових відносин і функціонує в галузі права і політики. Офіційно-діловий стиль реалізується в текстах законів, указів, наказів, інструкцій, договорів, угод, розпоряджень, актів, у діловому листуванні установ, а також у довідках юридичного характеру і т. ін. Незважаючи на те, що цей стиль піддається серйозним змінам під впливом соціально-історичних зрушень у суспільстві, він виокремлюється серед інших функціональних різновидів мови своєю стабільністю, традиційністю і замкнутістю.

У складі офіційно-ділового стилю виокремлюються три підстилі: законодавчий, дипломатичний, адміністративно-канцелярський. Кожен з них має свої жанри. Так, меморандум, нота, комюніке - жанри дипломатичного підстилю; розписка, довідка, доповідна записка, довіреність, наказ, розпорядження, заява, характеристика - канцелярського.

Ми розглянемо характеристики законодавчого (юридичного) підстилю: кримінальних процесуальних актів.

Спілкування у сфері правових відносин сприяє виконанню основних функцій права:

висловом вольових приписів держави, уповноваженої особи, органу;

передач цих приписів громадянам і установам;

регулюванням відносин між людьми.

І мова права, як ми знаємо, виконує функцію повинності. Способи прояву повинності різноманітні, вони залежать від характеру регламентування.

Волевиявлення вимагає особливого способу викладу. Мета процесуальних актів - встановлювати якісь явища, значить, основним видом викладу в них є констатація. Однак в протоколах огляду на місцях події, у протоколах огляду, орієнтування відзначаються елементи опису. Функції юридичних текстів вимагають граничної точності, яка досягається, насамперед, використанням термінів як широко вживаних, так і вузькоспеціальних.

Терміни найчастіше позначають:

а) найменування документів: постанову, повідомлення, запит тощо;

б) найменування осіб за професією, станом, виконуваної функції, соціальним станом: суддя, слідчий, свідок таін.;

в) процесуальні дії: експертиза, допит, виїмка і т. ін. [3, с.51]

Вимоги граничної точності обмежують можливості синонімічно замінювати, так як заміна викликає зміну відтінків значення.

Точність досягається тим, що всі слова використовуються тільки відповідно до їх прямих значень. Точності найменування сприяє і велика кількість різних стандартів - "кліше", що відображають певні юридичні поняття.

Вимога точності веде до переважання іменника над дієсловом: наприклад, "Розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі по службі або роботі, при відсутності ознак зради Батьківщині або шпигунства, - карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років". У цьому тексті всього три дієслова: були, стали, карається, - і два з них мають ослаблене лексичне значення.

Дієслова часті тільки в описовій частині постанов, обвинувального висновку, вироку, в протоколах допиту, де перераховуються злочинні дії обвинуваченого або підсудного.

Іменний характер юридичних текстів виявляється і у великій кількості слів: відповідно, у зв'язку, з метою, згідно. Тут навіть присудок дуже часто буває складеним іменним або розщепленим, в якому дієслово має ослаблене лексичне значення: взяти під арешт, зробити виїмку, винести ухвалу і т. ін. Велика кількість іменників робить неминучим вживання родового відмінка, наприклад: за відсутності ознак зради; порушення правил безпеки руху; порушення правил охорони лінії зв'язку; протягом терміну відстрочки виконання вироку.

Точність викладу вимагає різних уточнень. Цьому сприяють ускладнені пропозиції, тобто пропозиції з дієприслівниковими зворотами, з однорідними членами.

Дієприслівниковий зворот зустрічається не так часто, як дієприкметниковий. Зазвичай, він виконує ввідну функцію і вживається на початку абзацу: у ньому вказується вже відоме в ситуації (наприклад, розглянувши матеріали кримінальної справи) мотивуються прийняті рішення (наприклад, керуючись ст.29 КПК України).

Необхідність точно надати всі обставини справи, встановити тимчасові, причинно-наслідкові зв'язки між діями обвинуваченого, між учасниками кримінальної справи обумовлює використання складних речень з підрядними часу, означальними, з яскраво вираженим синтаксичним зв'язком, наприклад, "Захаренко визнав, що у нього був складаний ніж, який він розкрив і тримав у руках, коли біг за Терлієвим", а також велика кількість однорідних членів речення.

Юридичні тексти характеризуються об'єктивністю. Тут неприпустима найменша можливість вираження суб'єктивної думки особи, що складає документ. Об'єктивність проявляється за повної відсутності емоційно забарвленої лексики. Оцінна лексика входить у деякі терміни оціночного характеру, проте не надає їм ніяких додаткових емоційних відтінків [4, с.12].

Сприяють об'єктивності іменники, які називають особу узагальнено, як носія певних функцій, як представника держави: слідчий, суд, прокурор та ін. Вживання дієслів 1-ї і 2-ї особи, особових займенників обмежене певними документами: повідомляю, викликаю - у повідомленнях, повістках; даю (підписку) - у підписках; санкціонуємо - в окремих постановах; стверджую - в обвинувальному висновку; Ви, Вас, Ваше вживаються в повідомленнях, повістках; я, мною - у зобов'язаннях, підписках про особисте поручительство, у дорученнях про провадження слідчих дій. Інші документи складаються від 3-ї особи.

Більш яскраво об'єктивність проявляється на синтаксичному рівні - у переважанні пасивної форми вираження: наприклад: Тимченко звинувачується у скоєнні злочину; розглядається кримінальна справа; пред'явлено звинувачення; винність довела; заподіяні тілесні ушкодження; злочин карається і т. ін.

Об'єктивності викладу служить прямий порядок слів, послідовна зміна тим і рем, а також безособові пропозиції: наприклад: мені доручено проведення слідчих дій; розслідуванням встановлено; із заяви вбачається; було виявлено та вилучено; у порушенні кримінальної справи відмовлено і т. ін.

Об'єктивність викладу породжує таку рису, як офіційність, повна відсутність емоційності. Офіційність юридичних текстів-виявляється у відсутності слів у переносному значенні, у відсутності розмовної і жаргонної лексики. Тут не може бути слів з суфіксами суб'єктивної оцінки типу "на убитій було біленьке платтячко" (треба: плаття білого кольору); "у простінку стояв столик" (треба: кухонний стіл).

Офіційна сфера спілкування, повторювані стандартні ситуації, чітко обмежене тематичне коло ділового мовлення визначають її стандартизованість, яка проявляється не тільки у виборі мовних засобів, але і в стандартних.

Крім того, офіційно-діловий стиль характеризується стислістю, компактністю викладу, економним використанням мовних засобів. Стислість досягається використанням абревіатур і уніфікованих графічних скорочень.

Професійна мова прокурора не допускає іностильових вкраплень, для неї характерна стильова замкнутість. Про своєрідність ділового стилю Н. Греч писав: "У всіх мовах склад ділової та юридичної мови відомий варварством і впертістю в збереженні застарілих, диких форм". Важливо не тільки висловити думку, а й відібрати ті мовні засоби, які необхідні в певній сфері мовного спілкування. Неточність формулювань, будь-яких фактів, відсутність певних реквізитів в документі, не точне слововживання заважають здійсненню основної функції права.

професійне мовлення прокурор юрист

Висновки