Права людини четвертого покоління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Права людини четвертого покоління

Human rights of the fourth generation

Корчака Є.О., студентка Інституту прокуратури та кримінальної юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Анотація

У статті автор розглядає питання четвертого покоління прав людини, проблеми їх законодавчого закріплення в країнах світу. Досліджено евтаназію та клонування як права четвертого покоління, їхній правовий і моральний аспекти. Автор наводить передумови виникнення та розвитку прав четвертого покоління.

Ключові слова: права людини, права четвертого покоління, соматичні права людини, клонування, евтаназія.

В статье автор рассматривает вопрос четвертого поколения прав человека, проблемы их законодательного закрепления в странах мира. Исследованы эвтаназия и клонирование как права четвертого поколения, их правовой и моральный аспекты. Автор приводит предпосылки возникновения и развития прав четвертого поколения.

Ключевые слова: права человека, права человека четвертого поколения, соматические права, клонирование, эвтаназия.

In the article the author considers issues of human rights of the fourth generation, problems of their legislative consolidation in the countries of the world. Studied euthanasia and cloning law as the fourth generation of their legal and moral aspects. The author points out the preconditions of the emergence and development of the rights of the fourth generation.

Key words: human rights, human rights of fourth generation, somatic human rights, cloning, euthanasia.

Вступ

Постановка проблеми. Зі зміною віків, розвитком філософії, медицини, технічним прогресом змінюються, виникають і припиняються ті чи інші суспільні відносини. Внаслідок «наукового буму», що відбувся в середині XX ст. і триває дотепер, перед людиною постало багато можливостей, яких до цього часу не існувало, зокрема, клонування людини, трансплантація органів, використання «віртуальної реальності», штучне запліднення, зміна статі, «генна інженерія». Право як система правових норм повинне давати адекватну відповідь на зазначені зміни у вигляді відповідного нормативного регулювання. Внаслідок усіх згаданих можливостей у людини виникають нові права, яких до цього часу не існувало. Такі права називають «четвертим поколінням» прав людини [1, с. 213].

Стан опрацювання. Дослідженням і науковим розробленням четвертого покоління прав людини цікавилися: О. Авиамова, А. Венгерова, Ю. Дмитрієва, О. Жидкова, Я. Лазур, Н. Мушак, Ф. Рудінський, А. Семітко, М. Тиріна, Д. Шебаніц та ін.

Виклад основного матеріалу

У XXI ст. можна говорити про становлення четвертого покоління прав людини, яке пов'язане з науковими відкриттями в галузі мікробіології, медицини, генетики тощо. Такі права є результатом втручання в психо-фізіологічну сферу життя людини, яке, однак, не є безмежним [2, с. 164]. Зважаючи на те, що більшість таких проблем виходить за межі норм релігії і моралі, а наука не може передбачити, як реалізація таких можливостей особи позначиться на майбутньому поколінні людей, логічно постає питання: чи не є це негласним медичним експериментом над людською істотою в межах світового процесу глобалізації? Безперечно, це неприпустимо і потребує окремого наукового дослідження у сферах медицини, права, адже ігнорування проблеми може мати катастрофічні наслідки для існування людства [3].

Досить часто права четвертого покоління ототожнюють із так званим соматичними правами. Утвердження самої теорії соматичних прав відбувалося паралельно з розвитком біоетики, головним завданням якої було пізнання людських цінностей, співставлення права та моралі, запровадження певних обмежень на розвиток соматичних прав. Соматичні права розумілися як визнана суспільством і державою можливість визначеної поведінки, яка виражається в повноваженнях людини цілком розпоряджатися своїм тілом [4, с. 70]. Тобто важливим аспектом є принципове визнання прав. Найчастіше серед них виділяють: право на смерть; право людини щодо її органів; репродуктивні права людини (позитивного характеру - штучне запліднення, негативного характеру - аборт, стерилізація); право на зміну статі; право на клонування як всього організму, так і окремих його органів; право на трансплантацію органів; використання евтаназії тощо.

Міжнародно-правове регулювання окремих аспектів концепції соматичних прав людини відбувається на міжнародному (у межах Організації Об'єднаних Націй - Є. К.) та європейському регіональному (у межах Ради Європи та Європейського Союзу - Є. К.) рівнях. Сполучені Штати Америки (далі - США) і багато інших країн виступають за остаточну заборону клонування людини, тоді як переважна більшість країн Європи виступають за часткову заборону, пропонуючи дозволити клонування в терапевтичних цілях. Загалом, поява нового покоління прав людини - соматичних прав - є об'єктивним фактом. Отже, і потреба в подальшому теоретичному дослідженні такого покоління прав вимагає розроблення не лише наукового, а й спільного нормативного рішення, а також подальшого усвідомлення, які конкретно категорії прав людини формують це нове покоління прав. Беручи до уваги ту обставину, що четверте покоління прав людини ґрунтується на незалежному й альтернативному виборі форми правомірної поведінки та пов'язане з визначенням автономії особи, більшість держав у межах власного законодавства надали дозвіл на укладення одностатевих шлюбів, клонування людини, евтаназію, різноманітні маніпуляції з ембріонами. Однак заохочення до подальшого розвитку соматичних прав може в майбутньому стати загрозою для існування людського роду загалом. Сьогодні як на міжнародно-правовому, так і на регіональному рівні, зокрема й на європейському, у межах Ради Європи та Європейського Союзу існують нормативно-правові обмеження соматичних прав людини [5, с. 299-300].

В основу сучасної концепції прав людини, коли серед їх різноманіття виділяють біологічні, покладено новий підхід до особистості як до природньої істоти та суб'єкта правового статусу. Це знайшло своє відображення, насамперед, у тому, що деякі з біологічних прав починають висвітлюватись в законодавчих актах держав, тоді як ще в недалекій соціалістичній доктрині права особистості взагалі не визнавались. Але це лише поодинокі випадки, які обмежуються, здебільшого, декларативними принципами, через що і виникає багато проблем у сфері практичної реалізації прав людини та громадянина, які є незахищеними [6, с. 731].

У міжнародних документах прослідковується декларативний характер правового регулювання нових прав людини. Як приклад такого права можна розглянути евтаназію, що являє собою задоволення прохання хворого про прискорення його смерті будь-якими діями і засобами, зокрема й припиненням штучних заходів для підтримання життя, і не має нормативно-правового визначення. До числа міжнародних нормативно-правових актів, які регулюють право на життя і тим самим мимовільно стосуються евтаназії, належать, зокрема, Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р., Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. (зі змінами), деякі міжнародні документи медичних асоціацій, а саме: Конвенція про захист прав та достоїнств людини у зв'язку із застосуванням досягнень біології та медицини; Конвенція про права людини і біомедицині Ради Європи від 1997 р., а також інші нормативно-правові акти. Проте прямо в нормах міжнародного права питання про евтаназію не врегульовано, хоча 1987 р. 39-а Всесвітня медична асамблея в Мадриді ухвалила Декларацію про евтаназію. У тексті документа зазначено: «Евтаназія як акт навмисного позбавлення життя пацієнта, навіть на прохання самого пацієнта чи на підставі прохання його близьких, не етична. Не виключає необхідності шанобливого ставлення лікаря до бажання хворого не перешкоджати перебігу природного процесу помирання в термінальній фазі захворювання». право людина четвертий покоління

Сьогодні евтаназія застосовується в багатьох країнах, незалежно від того, дозволена вона законом чи ні. Існують країни, де евтаназія легалізована і досить широко використовується. Першопрохідцем щодо законодавчого закріплення права на евтаназію є штат Каліфорнія у США, де 1977 р. був ухвалений Закон «Про право людини на смерть». Наслідуючи приклад Каліфорнії, евтаназію було дозволено в штаті Орегон за дотримання низки обов'язкових умов і ретельного контролю. Самогубство за сприяння лікарів спеціально не переслідується і не карається за законодавством штатів Північної Кароліни, Юти, Вайомінгу. Цікавою є практика Індіани: на цій території діє так званий зажиттєвий заповіт, в якому пацієнт офіційно підтверджує свою волю про те, щоб його життя не продовжувалось штучним шляхом за визначених обставин. 2002 р. в Нідерландах ухвалений Закон «Про припинення життя за бажанням чи допомогу в самогубстві». Варто зазначити, що Нідерланди є єдиною країною у світі, де право на здійснення евтаназії належить не лише медичним працівникам, а й може здійснюватись самостійно за допомогою лікарів, а саме, в частині надання хворому на його прохання препаратів, що скорочують життя. Також є низка країн (Швеція, Фінляндія, Швейцарія), які не визнають протизаконним «припинення безкорисної підтримки життя», тобто фактично дозволяють пасивну евтаназію. Також важливим є факт категоричної відмови від ухвалення подібного закону Великою Британією та Японією (хоча згодом суд встановив умови, за яких евтаназія можлива - Є. К), оскільки ці країни входять до країн «Великої вісімки» і мають значний вплив на міжнародній арені. У багатьох країнах світу евтаназія перебуває поза правовим регулюванням, але в кримінальних кодексах таких країн передбачено більш м'яке покарання, ніж за навмисне вбивство (обов'язковою умовою є категоричне прохання невиліковно хворого позбавити його життя - Є. К.). Аналіз законодавчого досвіду закордонних країн показує, що більшість країн світу кваліфікують евтаназію як злочин проти життя, але варто також звернути увагу на те, що громадськість таких країн поступово приймає евтаназію [7, с. 225-227].

Щодо права на клонування також виникає достатньо проблем. По-перше, виникає проблема релігії та моралі. Релігійними канонами встановлено, що людина - це результат Божого промислу. Шляхом клонування людство посягає на повноваження Бога. Кожна людина у своєму вияві є індивідуальною, не схожою на інших людей. Вона має власний генетичний код і має право вільно ним розпоряджатись і контролювати його. По-друге, виникає проблема визнання такого права і закріплення його в міжнародних актах всесвітніх міжнародних організацій і у внутрішніх законодавствах окремих держав. Варто наголосити, що більшість європейських держав не тільки не закріпили в законах, постановах, статутних документах міжнародних організацій право на клонування, а навіть на законодавчому рівні заборонили поширення такого права. Найбільшим противником процесу клонування людини є церква. Наприклад, Ватикан не раз наголошував на цілковитій неможливості втручання в акт божественного творіння. Папа Римський визнав 7 нових смертних гріхів, серед яких є «маніпуляції на генному рівні» [1, с. 216].

Висновки

Аналіз прикладів і досвіду країн світу дає підстави вважати, що права людини четвертого покоління мають прогресивний і досить спірний характер. З одного боку, їх можна розглядати як певне порушення та звуження загальноприйнятих норм моралі, але з другого - як розширення вільного волевиявлення особи та її права розпоряджатися своїм тілом і життям. Розвиток прав людини не стоїть на місці, перебуваючи в постійній динаміці залежно від соціальних, економічних, наукових показників. Тому існування прав четвертого покоління можливе і необхідне в межах дотримання і розширення прав особи, її особистої автономії та свободи вибору. Поява нових прав, а отже, і можливостей, лише вдосконалює правову систему, міжособистісні відносини та загальнолюдський розвиток. Нормативне встановлення та закріплення будуть не тільки сприяти їхньому утвердженню та конкретизації, а й механізму їх застосовування, що позитивно відобразиться на практиці та знищить «білі плями» в такому питанні.

Список використаних джерел

1. Барабаш О. Четверте покоління прав людини : загальнотеоретична характеристика / О. Барабаш. -2016. -С. 213-217 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal-paper/2017/jun/4989/vnulpurn201683736.pdf

2. Ковшик А. Покоління прав людини : поняття та загальна характеристика / А. Ковшик. -С. 162-165 [Електронний ресурс]. - Режим доступу:. http://dspace.pnpu.edu.Ua/bitstream/123456789/3694/1/Kovschik.pdf

3. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://referat-ok.com.ua/pravo/chetverte-pokolinnya-prav-lyudini-postanovka-problemi

4. Абашидзе А., Солнцев А. Новое поколение прав человека : соматические права / А. Абашидзе, А. Солнцев II Московский журнал международного права. - 2009. -№1.-С. 70.

5. Мушак Н. Концептуальні підходи до класифікації прав людини в умовах глобалізаційних процесів / Н. Мушак// Часопис київського університету права. -2011. -С. 298-301 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://kul.kiev.ua/images/chasop/2011_2/298.pdf

6. Гайдайчук І. Право людини на евтаназію : міжнародно-правове закріплення та практика /1. Гайдачук. - С. 225-228 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://kul.kiev.ua/images/chasop/2011_2/298.pdf

Размещено на Allbest.ru