Криміналістична класифікація злочинів, що вчиняються членами молодіжних неформальних груп (об’єднань)

Стан опрацювання. На необхідність класифікації злочинів саме за криміналістичними критеріями вперше звернули увагу О.М. Васильєв та М.П. Яблоков (1971 р), пропонуючи відмовитися від класифікації злочинів у криміналістичній методиці за кримінально-правовими характеристиками і виходити тільки «з криміналістичних за різними підставами, що мають значення для розкриття злочинів, і, головним чином, за способом вчинення злочинів, застосованими знаряддями і засобами, механізмом формування доказів» [2, с. 425].

Не дивлячись на те, що ця пропозиція була сприйнята науковою спільнотою неоднозначно, а за твердженням Р.С. Бєлкіна, «підтримки не отримала» [3, с. 419], досить широке коло вчених-криміналістів зверталося до проблем розробки класифікації злочинів саме за криміналістичними критеріями, зокрема й сам Р.С. Бєлкін. Крім того, слід виокремити праці таких науковців, як: І.О. Воз - грін, І.Ф. Герасимов, О.Ю. Головін, О.Н. Колесниченко, В.О. Образцов, В.Ю. Шепітько та ін.

Окремо варто зазначити монографію Н.М. Ахтирської «Теорія та методологія криміналістичної класифікації» [4], яка, на нашу думку, заклала фундамент для подальших теоретико-прикладних досліджень теорії криміналістичної класифікації.

Метою статті є класифікація злочинів, що вчиняються членами молодіжних неформальних груп (об'єднань), задля розробки конкретних методичних рекомендацій щодо їх розслідування. Дотепер зазначена проблематика не отримала належної уваги в криміналістичній науці.

Виклад основного матеріалу. Одвічною проблемою будь-якої держави, суспільства є виховання молодих людей. Молодь завжди критикується, не сприймається, порівнюється з попередніми поколіннями, і як наслідок відбувається відчуження молодої людини від суспільних інститутів, норм, правил, що може перерости в пошуки однодумців для об'єднання в неформальні групи та вираження протестних настроїв шляхом агресивних дій.

Проте не можна не враховувати й якийсь «природний» потяг молоді до агресії через вираження певних ідей, поглядів, переконань (расизм, антисемітизм, сатанізм, політична нетерпимість тощо). Цікавою є думка Ф. Ніцше, який писав: «Фізіологи повинні бути більш обачливими, виставляючи інстинкт самозбереження головним спонуканням органічної істоти. Перш за все кожна жива істота хоче проявити свою силу - саме життя є волею до моці, і самозбереження є тільки одним із непрямих і найчастіших наслідків її» [5, с. 21-22]. Дещо схожими є й погляди З. Фрейда в праці «Незадоволеність культурою»: «…людина аж ніяк не м'яке, прагнуче любові створіння, здатне захищатися лише тоді, коли на неї нападуть, треба зважати на те, що серед її інстинктивних нахилів є і величезна частка схильності до агресії» [6, с. 212]. «Завжди можна пов'язати любов'ю велику кількість людей, якщо тільки залишаться і такі, на яких можна буде направляти агресію» [6, с. 215-216].

У свою чергу, американський психолог Л. Берковіц стверджує, що «схильність до насильства може бути результатом цілого ряду різних впливів. У їх числі брак любові і ніжних почуттів з боку матері і батька, жорсткість і непослідовність батьків у застосуванні виховних впливів у ранні, формуючі роки дитини, спадковість і неврологічний базис, рівень стресових станів і те, у якому ступені дитині вдається або не вдається реалізувати свої особисті прагнення. Не менш важливі пов'язані з агресією установки і цінності, що превалюють у даному сегменті суспільства, те, як часто дитина бачить інших людей, що використовують агресію для вирішення своїх проблем (у реальному житті і/або в кіно та на телеекрані), і як вона навчилася розуміти соціальний світ. Немає єдиного джерела агресивних нахилів, як немає й одного шляху розвитку агресивного характеру» [7, с. 198].

Очевидним є те, й це підтверджують сучасні реалії, що агресія стає проявом діяльності різних молодіжних неформальних груп асоціальної (злочинної) спрямованості, адже для злочинних діянь, які вчиняються неформалами, притаманним є, у більшості випадків, насильницький характер. Через це найбільш розповсюдженими є такі види злочинів: вбивства (ст. 115 КК України), доведення до самогубства (ст. 120 КК України), різні за ступенем тяжкості тілесні ушкодження (ст. 121, 122, 125 КК України), побої і мордування (ст. 126 КК України), зґвалтування (ст. 152 КК України), порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками (ст. 161 КК України), пошкодження релігійних споруд чи культових будинків (ст. 178 КК України), незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь (ст. 179 КК України), перешкоджання здійсненню релігійного обряду (ст. 180 КК України), посягання на здоров'я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів (ст. 181 КК України), злочини терористичного характеру (ст. ст. 258, 258^і, 258², 258³, 258⁴, 258⁵ КК України), групове порушення громадського порядку (ст. 293 КК України), масові заворушення (ст. 294 КК України), хуліганство (ст. 296 КК України), жорстоке поводження з тваринами (ст. 299 КК України).

Можливі випадки вчинення корисливо-насильницьких злочинів (крадіжка - ст. 185 КК України; грабіж - ст. 186 КК України; розбій - ст. 187 КК України) членами неформальних об'єднань задля отримання майнової вигоди.

Здійснення наруги над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого (ст. 297 КК України) є, так би мовити, «візитною карткою» неформальних груп, що сповідують сатанізм.

При цьому вчинення зазначених злочинів досить часто супроводжується втягненням неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК України).

Вказані злочинні посягання, що вчиняються членами молодіжних неформальних груп (об'єднань), з позиції криміналістичної науки, на нашу думку, можна класифікувати таким чином:

1. Залежно від віку осіб, що входять до неформальної групи (об'єднання):

• протиправні посягання, вчинені особами, які є членами молодіжних неформальних груп (об'єднань) і не досягни віку кримінальної відповідальності (малолітні, неповнолітні);

• злочини, вчинені членами молодіжних неформальних груп (об'єднань), що підлягають кримінальній відповідальності, але є неповнолітніми;

• злочини, вчинені членами молодіжних неформальних груп (об'єднань) віком від 18до35 років.

2. Залежно від наявності особи потерпілого:

• злочини, у яких може бути потерпіла особа;

• злочини, у яких потерпіла особа відсутня.

3. Залежно від структури способу вчинення злочину:

• злочини, яким передувала підготовка;

• злочини, вчиненні без підготовки.

4. Залежно від спрямованості способу вчинення злочину:

• злочини щодо конкретної особи (групи осіб);

• злочини щодо невизначеного кола осіб.

5. Залежно від місця вчинення злочину:

• злочини, вчинені в приміщеннях (житлових, нежитлових);

• злочини, вчинені на відкритій місцевості.

6. Залежно від часу вчинення злочину:

• злочини, пов'язані із певними датами, подіями, заходами;

• злочини, що можуть бути вчинені в будь-який день, час.

7. Залежно від мотиву злочинних посягань:

• злочини, вчинені на ґрунті ненависті;

• злочини, що виражають агресію;

• злочини, що пропагують певні ідеї, погляди, але не є проявом ненависті.

Висновки. Звісно, запропонована криміналістична класифікація злочинів, що вчиняються членами молодіжних неформальних груп (об'єднань), не є чимось сталим, досконалим і може бути змінена, доповнена, проте вважаємо за доцільне її розглядати як підґрунття для розробки відповідних комплексної та окремих криміналістичних методик розслідування.