Відображення першого етапу конституційного процесу в Україні від 16 липня 1990 року до листопада 1993 року на сторінках газетних видань

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відображення першого етапу конституційного процесу в Україні від 16 липня 1990 року до листопада 1993 року на сторінках газетних видань

Трохимець Вікторія Олександрівна

Анотації

28 червня 1996 року важлива історична подія в житті українців - день прийняття Основного Закону незалежної України. Нова Конституція остаточно закріпила правові основи нашої держави, її суверенітет і територіальну цілісність.

Зрозуміло, що Конституція України не писалася за один день. Конституційний процес являв собою явище, яке розтягнулося на декілька років і в певній мірі продовжується досі.

У статті ставиться за мету розглянути перший етап Конституційного процесу в Україні, який тривав від 16 липня 1990 року до листопада 1993 року. Саме на цьому етапі розпочалася клопітка робота з підготування проекту нової Конституції України.

У суспільстві та серед політиків не було єдності щодо того яким має бути Основний Закон України. Дискусії виникали в процесі обговорення кожного проекту Конституції. Восени 1993 р. конституційний процес загальмувався. Далася взнаки політична ситуація, що склалася на той час у нашій державі. Загострилися відносини між законодавчою і виконавчою владами.

Ключові слова: Конституція; Основний Закон; Верховна Рада; Конституційна комісія.

В.А. Трохимец

Одесский национальный политехнический университет, п-т Шевченка, 1, Одесса, 65000, Украина

Трохимец Виктория Александровна, аспирантка кафедры истории и этнографии Украины, e-mail: victoritatarova@gmail.com

28 июня 1996 важное историческое событие в жизни украинцев - день принятия Основного Закона независимой Украины. Новая Конституция окончательно закрепила правовые основы нашего государства, его суверенитет и территориальную целостность.

Конституция Украины не писалась за один день. Конституционный процесс представлял собой явление, которое растянулось на несколько лет и в определенной степени продолжается до сих пор.

В статье поставлена цель рассмотреть первый этап Конституционного процесса в Украине, который длился от 16 июля 1990 по ноябрь 1993 года. Именно на этом этапе началась кропотливая работа по подготовке проекта новой Конституции Украины.

В обществе и среди политиков не было единства относительно того каким должен быть Основной Закон Украины. Дискуссии возникали в процессе обсуждения каждого проекта Конституции. Осенью 1993 года конституционный процесс застопорился. Сказалась политическая ситуация, сложившаяся в то время в нашей стране. Обострились отношения между законодательной и исполнительной властями.

Ключевые слова: Конституция; Основной Закон; Верховная Рада; Конституционная комиссия.

V.O. Trohymets

Odessa National Polytechnic University, 1 Shevchenko Avenue, Odessa, 65000, Ukraine

Trohymets Victoria Oleksandrivna, Postgraduate student of the Department of History and Ethnography of Ukraine, e-mail: victoritatarova@gmail .com

The June 28, 1996 is an important historic event in the Ukrainians' life - the date of adoption of the Fundamental Law of the Independent Ukraine. The new Constitution finally consolidated the legal framework of our country, its sovereignty and territorial integrity.

The Constitution was not written during a day. The constitutional process is a phenomenon that has lasted for several years, and, to some extent, has been continuing up to this day.

The purpose of the article is consideration of the first stage of the constitutional process in Ukraine, which lasted from July 16, 1990 to November, 1993. In this period the painstaking work on the drafting of the new Constitution of Ukraine has been started.

In a society and among politicians there was no unity as to what should be the Fundamental Law of Ukraine. Discussions emerged during consideration of each Constitution draft. In autumn 1993, a constitutional process has stalled. It was then affected by political situation in our country. Relations between the legislative and executive authorities have been sharpened.

Keywords: Constitution; Fundamental law; Parliament; the Constitutional Commission.

Відразу після здобуття Україною незалежності постало питання про прийняття Основного Закону, який закріпив би якісно нові зміни у державі та суспільстві. Конституція України 1996 p., яка є надійним засобом ствердження суверенної України у світовому співтоваристві, розроблялася на протязі майже п'яти років. Перші роки незалежності нашої країни були найскладнішими, але і водночас найважливішими в становленні Конституційного процесу.

Практично до кінця червня 1996 року Україна жила за Конституцією УРСР 1978 р. Конституція такого змісту почала входити в суперечність з новими реаліями життя країни і потребувала радикальних змін. Спочатку Верховна Рада обрала шлях внесення змін та доповнень до неї, а паралельно відбувався процес вироблення нового основного закону.

Конституційний процес являв собою явище, яке розтягнулося на декілька років і в певній мірі продовжується досі, так як Верховна Рада час від часу вносить до основного закону України певні зміни та доповнення. Питання ролі преси в новітньому конституційному процесі України ще не стало предметом глибоких наукових досліджень, але явище процесу і його значення є цікавою темою для розгляду як серед істориків, так і вчених інших спеціальностей. Розробкою даної проблематики займаються Авсєєвич В.П. [1], Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. [2] та ін.

Авсєєвич В.П. розглядає роль Верховної Ради України в конституційному процесі використовуючи при цьому історичний підхід. А. Слюсаренко та М. Томенко провели значну роботу щодо збору документів та осмислення місця нової Конституції України в контексті історії українського конституціоналізму.

В статті ми ставимо за мету проаналізувати перший етап Конституційного процесу на основі матеріалів газетних видань. Публікації надруковані в пресі наповненні не лише інформацією про важливі суспільно-політичні подій, але й багаті на колоритні та щирі відгуки читачів, це і являє собою особливу цікавість при вивченні даного питання.

Перший етап сучасного конституційного процесу в Україні охоплює період від 16 липня 1990 року до листопада 1993 року. На першому етапі розпочалася робота з підготування проекту нової Конституції України.

Початок конституційному процесу поклало ухвалення Верховною Радою 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України. Подія, яка сталася 16 липня, була названа доленосною для українського народу, про що свідчать численні відгуки читачів на сторінках преси. Спираючись на Декларацію, парламент утворив у жовтні 1990 р. конституційну комісію, яку очолив Леонід Кравчук. Комісія мала розробити проект концепції Основного Закону.

Не останньою подією в процесі становлення конституційного процесу став Всенародний Референдум, що відбувся 17 березня 1991 року. Референдум був безпосередньою можливістю взяти участь у вирішенні надзвичайно важливого державного питання про майбутнє Союзу Радянських Соціалістичних Республік. На першій шпальті однієї з районних газет Одеської області можна ознайомитися з інформацією про підготовку України та українців до цієї події. У республіці було створено 27 округів і 34 тисячі виборчих дільниць для голосування. Бюлетені видавали тільки після пред'явлення документа, що засвідчує особу. Причому вперше в нашій практиці кожний повинен був розписатися в спеціальній графі списку. Час голосування - 17 березня 1991 року, з 7 до 20 години за місцевим часом. За такими ж правилами проводилося і опитування населення УРСР. Учасники референдуму мали відповісти на наступне питання: "Чи згодні Ви з тим, що Україна має бути у складі Союзу радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?" [3, с. 1]. В свою чергу в союзному бюлетені референдуму постало запитання: "Чи вважаєте Ви необхідним збереження СРСР як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, в якій повною мірою гарантуватимуться права і свободи людини будь-якої національності?" [4]. На перше питання "так" відповіли 70,2%, на друге - 80,2% громадян, що взяли участь у референдумі. Незважаючи на те, що більшість українців проголосували за збереження СРСР, в той самий час на 10 % більше громадян підтримали Декларацію про державний суверенітет. Що стало ще одним кроком на шляху до політичних змін. конституційний державний суверенітет

Через два місяці, 22 травня 1991 р. Верховна Рада розглянула Концепцію нової Конституції і доручила Комісії з розробки нової Конституції доопрацювати її з урахуванням підсумків обговорення і внести на схвалення Верховної Ради, яке й відбулося 19 червня 1991 р. [5, с. 19]. У червні 1991 р. концепцію нової Конституції було затверджено та розпочалася робота над її проектом. Перший проект з'явився ще в листопаді 1991 року, тобто у термін, передбачений Верховною Радою під час затвердження Концепції.

Варто зазначити, що у ході обговорення Концепції виявилися різні підходи до окремих її положень. Зокрема, активно дебатувалися питання щодо назви нашої держави ("Україна", "Республіка Україна", "Українська Радянська Республіка"), форми державного правління (президентська або парламентська), структури Верховної Ради (одно- чи двопалатна), місця і призначення прокуратури тощо.

Принципові корективи було внесено до проекту після проголошення Акту про незалежність України, який був схвалений 24 серпня 1991 року конституційною більшістю голосів Верховної ради - 346 народних депутатів "за", 4 - "проти", при незначній групі тих, що утрималися [6, с. 10].

Прийняття Акту, за словами В.М. Литвина, відбувалося в умовах, коли під дією зовнішніх чинників суверенітет України опинився під реальною загрозою. З огляду на це 24 серпня 1991 в Києві розпочала роботу позачергова сесія ВР УРСР. З доповіддю про політичну ситуацію в країні виступив Г олова Верховної Ради України Л. Кравчук. Зі співдоповідями виступали народні депутати О. Мороз - від більшості та І. Юхновський - від опозиції. У доповіді й співдоповідях висловлювалася єдина думка про необхідність вжити рішучих заходів щодо захисту суверенітету України [7].

Подія такого масштабу викликала широкий резонас серед українців. Сторінки преси майоріли відгуками читачів стосовно нового статусу України. Кандидат філософських наук Мацюк М. опублікував в газеті Чорноморські новини статтю з назвою "Незалежність і відродження". В статті автор не приховує радість і патріотичне піднесення стосовно події, яка мала місце 24 серпня 1991 року [8, с. 1].

Внаслідок проголошення Акту змінилися і багато положень парламентської концепції Конституції. З цього часу розбудова правового поля у незалежній державі повинна була здійснюватися на власній основі.

На всенародному референдумі 1 грудня 1991 року 90,32 % громадян України підтримали Акт проголошення незалежності України. 1 грудня українці обирали також свого першого президента. Кравчук посів перше місце на виборах в усіх областях, за винятком трьох областей Галичини, де перемогу здобув головний суперник Кравчука, тодішній голова Львівської обласної ради В'ячеслав Чорновіл. Опозиція не змогла виставити єдиного кандидата, тому крім Чорновола, на вибори йшли ще чотири опозиційні кандидати - Левко Лук'яненко, Леопольд Табурянський, Ігор Юхновський та Володимир Гриньов [9, с.1 ].

Леонід Кравчук в ексклюзивному інтерв'ю для "Іншого Боку" прокоментує той період такими словами: "Акт був проголошений. Але нас не визнавали... Ніхто... Всі чекали, що буде з Радянським Союзом і як поставиться народ до дії Верховної Ради. І тільки після 1-го грудня, коли проголосували на референдумі за Акт про Державну Незалежність більше 90% українців - то стало зрозумілим, що стали державою. " [10].

Перед новообраним керівництвом України постало стратегічне завдання - відновлення державності, закладення і зміцнення її основ. Одним з найважливіших питань залишалося розробка і затвердження Основного Закону, адже стало абсолютно зрозуміло, що ставши незалежною Україна не могла продовжувати керуватися старою Конституцією.

Слід звернути увагу на проект Основного Закону, який був розроблений робочою групою Л.П. Юзькова. Цей проект після відповідних доповнень та численних експертиз 5 червня 1992 р. був ухвалений Конституційною комісією і винесений на розгляд Верховної Ради України. В ньому було уточнено форму державного правління: пропонувався варіант двопалатного парламенту під назвою "Національні Збори" у складі Ради Депутатів (нижня палата) й Ради Послів (верхня палата).1 липня 1992р. Верховна Рада України ухвалила постанову про винесення розробленого Конституційною комісією проекту Конституції України до 1 листопада 1992 р. на всенародне обговорення [11]. За декілька місяців до комісії надійшло майже п'ятдесят тисяч зауважень і пропозицій.

Результатом всенародного обговорення і роботи Конституційної комісії став новий проект Конституції. У вересні 1993 р. Верховній Раді передали вже Третій проект Основного Закону. У цьому варіанті документа Президент вважався лише главою держави, а це вже істотно впливало на форму державного правління, проголошену в Декларації про державний суверенітет і передбачену в Концепції нової Конституції [12, с. 17]. У листопаді 1993 р. проект допрацювали і у ньому вже йшлося про президентсько-парламентську республіку.

Кандидат юридичних наук Оборотов Ю., доцент Одеського Державного університету, ознайомив читачів газети "Юг" зі змістом нового проекту. Новий варіант Основного Закону закликав українців до життя в демократичній правовій державі. Це уточнення, з точки зору сучасних вимог до держави, має суттєве значення. Воно повністю відповідає Декларації про державний суверенітет України. В цілому проект Конституції України набув більшу узгодженість і самобутність. Але він втратив окремі демократичні положення, які вельми значущі як для України в цілому, так і для кожного її громадянина [13, с. 2].

Про недоліки цього документу свідчать і інші статті з критикою. Процитуємо влучний вислів, який не втратив своєї актуальності по сьогоднішній день: "Сумнівним і небезпечним здається мені, коли в статті 7 на один рівень із державною українською ставляться ще якісь "офіційні" мови. Від депутатів та посадових осіб усіх рангів, крім Президента України, чомусь не вимагається знання української мови" [14, с. 1].

Незважаючи на старання і наполегливу працю членів Конституційної комісії, жоден з проектів Конституції не здобув підтримки депутатів. Саме цими подіями практично завершується перший етап Конституційного процесу України. Восени 1993 р. конституційний процес загальмувався. Далася взнаки політична ситуація, що склалася на той час у нашій державі. Загострилися відносини між законодавчою і виконавчою владами. Розпочалася підготовка дострокових виборів до Верховної Ради і виборів Президента. Як відомо, вибори до Верховної Ради відбулися у березні, а вибори Президента - у червні 1994 року. Чинною на період застою Конституційного процесу залишалася Конституція УРСР 1978 р., до якої було внесено понад дві сотні поправок.

Література та джерела