Кримінальна відповідальність за порушення законодавства про працю

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 343.2.03:351.73

Кримінальна відповідальність за порушення законодавства про працю

доктор історичних наук, професор

Т.В. Волощук

Анотація

трудовий порушення злочин відповідальність

У статті проаналізовано сучасний стан порушень трудових прав людини в Україні, причини та умови існування цього явища. Проводиться юридичний аналіз об'єктивних та суб'єктивних ознак злочинів, які передбачають відповідальність за порушення законодавства про працю.

Ключові слова: трудові права, незаконне звільнення, грубе порушення законодавства про працю, особистий мотив, грубе порушення угоди про працю, конституційні трудові права, право на працю, умови праці.

Аннотация

В статье проанализировано современное состояние нарушений трудовых прав человека в Украине, причины и условия существования этого явления. Проводится юридический анализ объективных и субъективных признаков преступлений, предусматривающих ответственность за нарушение законодательства о труде.

Ключевые слова: трудовые права, незаконное увольнение, грубое нарушение законодательства о труде, личный мотив, грубое нарушение соглашения о труде, конституционные трудовые права, право на труд, условия труда.

Annotation

Paper analyzes the current state of the labor violations of human rights in Ukraine, causes and conditions for the existence of this phenomenon. Legal analysis of objective and subjective elements of crime, providing for liability for violation of labor legislation is carried out.

Keywords: labor rights, illegal dismissal, gross violation of labor legislation, personal motivation, gross violation of the agreement on labor, constitutional labor rights, the right to work, working conditions.

У статті 3 Конституції України проголошено найвищою соціальною цінністю людину, її права та свободи, а визнання, дотримання і захист прав і свобод людини та громадянина - обов'язком держави. Найважливішими серед соціально-економічних прав і свобод людини та громадянина є трудові права.

Найпоширенішими порушеннями законодавства про працю виявилися незаконна невиплата заробітної плати та незаконне звільнення працівника з роботи. Загальна сума невиплаченої заробітної плати робітникам станом на 1 січня 2016 р. склала 1,88 млрд грн. Порушення зазначених найважливіших соціально-економічних прав людини практично унеможливлюють або значною мірою обмежують реалізацію усіх інших прав і свобод людини та громадянина. Відсутність роботи, засобів до існування перетворює людину як одного з членів суспільства на супротивника цього суспільства.

З іншого боку, у розвинутих країнах Європи та Америки вже давно спостерігається переосмислення трудових відносин: від протистояння до відносин соціального партнерства. Це, у свою чергу, зумовлює наявність не протилежних, а обопільних інтересів роботодавця і робітника, а також тенденцій до лібералізації трудових відносин, що виявляється в обмеженні функцій держави з цих питань та розширенні повноважень роботодавця та робітника.

Формування нового ринку праці й поява нових його учасників в особі роботодавців різних організаційно-правових форм та видів власності зумовили значне погіршення стану дотримання законності у сфері трудових відносин, поширення злочинних порушень у цій галузі. На жаль, офіційні статистичні дані не відображають той негативний стан, який склався в трудових відносинах на цей час. Певною мірою це пояснюється недосконалістю наявних кримінально-правових норм, а також високою латентністю цього виду злочинів.

Прийняття нового Кримінального кодексу, а також новий погляд на формування та існування ринку праці зумовили необхідність теоретичного осмислення підстав кримінально-правової заборони порушень законодавства про працю. Поряд з цим, чинне кримінальне законодавство стосовно цієї проблеми потребує детального аналізу як окремих науково-теоретичних положень норм про відповідальність за порушення трудових прав людини, так і судово-слідчої практики їх застосування.

Проблемам кримінальної відповідальності за злочинні порушення трудових прав людини приділялася певна увага у працях таких вчених: П.П. Андрушко, В.І. Антипов, В.І. Борисов, М.С. Брайнін, І.П. Лановенко, Ю.Б. Мельникова, П.І. Орлов, В.І. Павликівський, О.Б. Сахаров та ін.

Запропонована робота полягає в комплексній розробці та конкретизації загальнотеоретичних положень щодо питань кримінальної відповідальності за посягання на трудові права людини.

Одними із основних причин порушення трудових прав людини є відсутність у працівників і самих роботодавців, призначених ними керівників підприємств та їх заступників достатніх правових знань, а також і іноді небажання з боку роботодавця дотримуватися чинного законодавства. Останніх спонукає до порушення прав працівників бажання отримати більші ніж зазвичай прибутки.

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України “Засади цивільно-правової відповідальності” діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них, визначаються виключно законами України.

Залежно від галузі, до якої належить юридична відповідальність, її поділяють на види. Основними видами юридичної відповідальності є кримінальна, адміністративна, дисциплінарна та матеріальна відповідальність. Крім них, у науковій літературі також виділяють цивільну відповідальність, фінансову відповідальність, конституційну та міжнародно-правову відповідальність. Проте останні до законодавства про працю та відповідальності за його порушення мають опосередковане відношення.

Отже, відповідно до ст. 265 Кодексу законів про працю України будь-який роботодавець, керівник підприємства чи інша особа, винна в порушенні трудових прав людини, нестиме відповідальність згідно з чинним законодавством. Найхарактернішими прикладами порушень трудового законодавства є незаконне звільнення працівників, несвоєчасна виплата заробітної плати, недотримання правил охорони праці, невиконання зобов'язань за колективними договорами, перешкоджання законній діяльності професійних спілок (зазвичай шляхом змушування їх членів щодо надання згоди на звільнення того чи іншого працівника).

Суб'єктами відповідальності за такі порушення можуть бути власники підприємств, керівники, їх заступники, керівники структурних підрозділів, а також інші посадові особи, що безпосередньо відповідають за дотримання порушених правил і норм. При цьому необхідно мати на увазі, що перераховані види юридичної відповідальності несуть у кожному конкретному випадку саме ті посадові особи, які безпосередньо винні в порушенні законодавства про працю.

Як зазначено вище, виключно законами визначаються діяння, які є злочинами, адміністративними та дисциплінарними правопорушеннями, а також відповідальність за них, в тому числі і в галузі трудового права.

Враховуючи це та керуючись рішенням Конституційного Суду України від

30.05.2001 № 7-рп/2001, можна стверджувати, що зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

За порушення трудового законодавства посадові особи несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Щодо кримінальної відповідальності то, зокрема, у частині першій статті 172 Кримінального кодексу України установлено кримінальну відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також за інше грубе порушення законодавства про працю.

Звичайно, факт звільнення з особистих мотивів установити дуже важко - можна тільки підозрювати, що звільненню того чи іншого працівника сприяли особисті мотиви посадової особи. Така підозра ґрунтується не лише на конкретних документах, а й на поясненнях працівників роботодавця.

Поняття “грубе порушення законодавства про працю” охоплює випадки порушень, які поставили працівника в скрутне становище або погіршили його умови праці, що призвело до порушення конституційних прав або законних інтересів працівника. Зокрема, грубим порушенням законодавства про працю є умисна невидача працівникові при звільненні трудової книжки (наприклад, до підписання ним акту передачі товарно-матеріальних цінностей, які йому було передано на зберігання або для використання у виробництві), що стало перешкодою для його подальшого працевлаштування. Підписати всі документи, пов'язані з виконанням трудових обов'язків, роботодавець має щонайпізніше в останній робочий день працівника. До грубих порушень законодавства про працю належать запровадження роботодавцем продовженого робочого дня або встановлення понаднормових робіт, залучення до робіт зі шкідливими чи важкими умовами праці; необґрунтована відмова в укладенні трудового договору чи така відмова, яка містить ознаки дискримінаційного характеру (ст. 21 КЗпП України) й інші аналогічні порушення законодавства про працю.

Міністерство праці та соціальної політики України у своєму листі від

20.12.2001 № 06/2-4/169 зазначило, що будь-яке незаконне звільнення є грубим порушенням законодавства про працю, а під іншим грубим порушенням законодавства про працю слід розуміти будь-яке інше, крім незаконного звільнення з роботи, яке значним чином порушило чи могло порушити право громадянина на працю.

Усі наведені порушення законодавства про працю караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, а ті самі порушення, якщо вони вчинені повторно, або щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, караються штрафом від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

Слід зазначити також, що судам у кожному конкретному випадку і стосовно кожного підсудного необхідно неухильно дотримуються вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи його законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації.

Треба звернути увагу, що кримінальна відповідальність за грубе порушення законодавства про працю настає за умисне посягання на загальні умови праці, але таке посягання не створює небезпеки для життя чи здоров'я працівника. Саме ця ознака й відрізняє злочин, відповідальність за який передбачена в статті 172 КК України, від злочинів, відповідальність за які встановлена статтями 271-275 КК України (тобто за порушення правил безпеки в різних сферах виробництва). Особистий мотив посадової особи, наділеної правом укладання та розривання трудових договорів, може бути виражений у формі корисливості, помсти, особистої неприязні чи як виявлення певних індивідуальних психологічних якостей, що спостерігалися при вчиненні дій, які призвели до порушення законодавства про працю.

Також одним із поширених випадків грубого порушення трудового законодавства є використання приватними підприємцями (фізичними особами) праці найманих працівників, з якими у встановленому законом порядку трудові договори не укладались та у відповідних державних органах не реєструвались, що, у свою чергу, призводило до завдання державним інтересам збитків, пов'язаних із несплатою податкових платежів, обов'язкових платежів до Пенсійного фонду України, до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування з тимчасової непрацездатності.

У статті 173 КК України передбачено кримінальну відповідальність за грубе порушення службовою особою підприємства незалежно від форми власності, а також громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або уповноваженою ним особою угоди про працю. При цьому порушення роботодавцем умов трудового договору вважається злочином, якщо воно здійснене шляхом обману (тобто введенням працівника в оману через повідомлення йому неправдивих відомостей чи неповідомлення йому певних відомостей щодо умов його праці при укладенні трудового договору), зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, яке може виявлятися в застосуванні до працівника насильства чи погроз щодо заподіяння шкоди інтересам працівника (наприклад, звільнення з роботи, ненадання щорічної відпустки, позбавлення заробітної плати або її частини тощо). Зазначений злочин відповідно до частини першої статті 173 КК України карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Кримінальну відповідальність передбачено і за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат. Так, відповідно до частини 1 статті 175 КК України безпідставна невиплата заробітної плати та інших установлених законом виплат працівникам більше ніж за один місяць, вчинена роботодавцем умисно, карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Безпідставною й умисною невиплатою заробітної плати та інших установлених законодавством виплат може вважатися їх невиплата (одному чи кільком працівникам, а також повністю чи частково) за наявності коштів і відсутності об'єктивних причин для невиплати або їх витрачання на інші цілі. Однак посадова особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам.

Також кримінальним законодавством передбачено відповідальність за умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок (ст. 170 КК), перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (ст. 171 КК) та примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку (ст. 174 КК). Крім того, Кримінальним кодексом України (ст. 271-275) передбачена відповідальність за порушення правил безпеки в різних сферах виробництва.

Отже, зрозуміло, що інтереси роботодавця та найманого працівника не завжди збігаються - як правило, кожен з них прагне при якомога менших витратах власних ресурсів (грошових, фізичних чи інтелектуальних зусиль) отримати якомога більше прибутків один від одного. Між тим, і роботодавець, і найманий працівник повинні усвідомлювати необхідність безумовного дотримання вимог законодавства про працю та вживати необхідних заходів щодо забезпечення виконання в повному обсязі покладених на них обов'язків, інакше залежно від виду та тяжкості правопорушення вони будуть притягнуті до дисциплінарної, адміністративної або ж кримінальної відповідальності.

Здійснювати контроль за дотриманням законів та інших нормативно- правових актів з питань трудової діяльності має держава (адже саме вона встановлює правила поведінки роботодавців та працівників на ринку праці) - зокрема, ця функція згідно з Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 386/2011, покладена на Державну інспекцію України з праці, інспектори якої з метою захисту трудових прав працівників проводять відповідні перевірки роботодавців.

Також автори наголошують на доцільності зміни чинної норми ч. 1 ст. 172 КК України та пропонують викласти її в такій редакції:

“1. Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв'язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції” іншою особою, а також невидача наказу про звільнення і/чи невидача трудової книжки працівнику, який хоче звільнитися з роботи у встановленому законом порядку, незаконне переведення на іншу роботу чи істотні зміни умов праці, ненадання щорічної чи додаткової відпустки або систематичне не надання вихідних днів чи перерви для відпочинку і харчування, незаконне притягнення працівника до матеріальної відповідальності, порушення порядку розгляду трудових спорів, інше умисне порушення конституційних трудових прав людини, -

Караються <...>”.

Автори вважають, що внесення зазначених змін до Кримінального кодексу України дасть більш чітке визначення поняттю “інше грубе порушення законодавства про працю” та сприятиме забезпеченню однозначного застосування кримінального закону в слідчій та судовій практиці.

Список використаних джерел

1. Академічний тлумачний словник української мови: в 11 т. - Т. 7. - К. : Наукова думка, 1976. - 723 с. Прокопенко B.I. Трудове право України : підручник / В.І. Прокопенко. - [3-тє вид., перероб. та допов.]. - X. : Консум, 2002. - 528 с.

2. Конституція України : Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1996. - № 30. - Ст. 141.

3. Кодекс законів про працю: Закон України від 10.12.1971 № 322- VIII // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР). - 1971. - № 50. - Ст. 375.

4. Кримінальний кодекс України : Закон України від 05.04. 2001 № 2341-III [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.

5. Щодо відповідальності за незаконне звільнення працівника з роботи : Лист Міністерства праці та соціального захисту населення України від 20.12.2001 № 06/2-4/169 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://ua-info.biz/legal/basele/ua-xmtbgt.htm.

6. У справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний Банк” щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) : Рішення Конституційного суду України 30.05.2001 № 7-рп/2001 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-01.

7. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці : Закон України від 28.12.2014 № 77-VIII [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// zakon5. rada.gov.ua/laws/show/77-19.

Отримано 16.10.2015

Размещено на Allbest.ru