Методологія теорії та практики оперативно-розшукової діяльності в контексті психологічного (суб’єктно-діяльнісного) підходу

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕТОДОЛОГІЯ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО (СУБ'ЄКТНО-ДІЯЛЬНІСНОГО) ПІДХОДУ

У статті досліджуються проблемні питання щодо методології оперативно-розшукової діяльності (ОРД) з позицій суб'єктно-діяльнісного підходу, зокрема: перспективи включення в пізнавальний тезаурус ОРД соціально-психологічного компонента; підходів різних теорій до оперативно-розшукової діяльності як до системного об'єкта; трансформації різноспрямованих оперативних заходів в єдиний легітимний інститут пошуку та фіксації фактичних даних про злочинні діяння окремих осіб і груп з метою їх припинення, а також в інтересах кримінального судочинства, зокрема, забезпечення його доказовою інформацією.

В статье исследуются проблемные вопросы методологии оперативно-розыскной деятельности с позиций психологического (субъектно-деятельностного) подхода, в частности: перспективы включения в познавательный тезаурус социально-психологического компонента; подходов различных теорий к оперативнорозыскной деятельности как системному объекту; трансформации разнонаправленных оперативных мер в единый легитимный институт поиска и фиксации фактических данных о преступных деяниях отдельных лиц и групп с целью их пресечения, а также в интересах уголовного производства, в частности, обеспечения его доказательственной информацией.

In the paper the issues of operational search activity's (OSA) methodology in the light of subject-activity approach are investigated, in particular: the prospects of inclusion in the informative thesaurus of a social-psychological components; approaches of various theories to operational search activity as to the system object demanding an interconsistency of theoretical positions; ways of transformation of multidirectional operational search actions in uniform legitimate institute of maintenance of criminal legal proceedings in accordance with mechanisms of integration of the OSA' subject functions; ways of transition from professional monologic to pluralism of interdisciplinary approaches both in methodology of investigation of crimes, and in a techniques of carrying out researches and educational technologies of preparation of qualitatively updated personnel of operational divisions of OSA.

Постановка проблеми. Сучасна злочинність зазнає суттєвих кількісних та якісних змін, характеризується все більшим і більшим зміцненням її організованості. Виявлення, припинення та документування злочинів у сучасних умовах стає майже неможливим без спільних зусиль криміналістів, процесуалістів, фахівців у галузі оперативно-розшукової діяльності. Наочним підкріпленням цього є методики розслідування злочинів у сфері наркобизнесу й обігу наркотиків, стратегія з'ясування каналів торгівлі людьми, тактика боротьби з комп'ютерними правопорушеннями й кіберзлочинністю, а сьогодні ще і стратегія протидії терористичній діяльності терористичних організованих угруповань. Потрібно зауважити також, що одночасно з набранням чинності нового Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) від 13.04.2012 № 4652-VI внесено зміни до Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18.02.1992 № 2135-ХІІ. За таких обставин вагомим стає методологічна трансформація та узагальнення наявних знань з сучасної теорії і практики оперативно-розшукової діяльності (далі - ОРД) в її співвідношенні з законодавчим та психологічним доробком. Потребується, зокрема, удосконалення тактики й методики проведення заходів та застосування засобів ОРД, у тому числі на засадах психології ОРД.

Мета дослідження полягає у розгляді проблемних питань методології ОРД на підставі психологічного (суб'єктно-діяльнісного) підходу разом з окресленням шляхів їх теоретико-гносеологічного та практичного розв'язання.

Аналіз публікацій. Загалом розгляд ОРД як окремого наукового предмета і самостійної діяльнісної системи представлено досить широко у працях та статтях, монографіях і підручниках як колективних авторів, так і окремих фахівців (Д.О. Александров, Б.І. Бараненко, О.В. Бочковий, В.О. Криволапчук, І.М. Ох- ріменко, М.А. Погорецький, С.М. Стахівський, В.Ю. Шепітько, М.Є. Шуміло та ін.). На розвиток галузі ОРД значно вплинули основоположні творчі праці радянських науковців (А.І. Алексеев, А.Ф. Возний, Е.О. Дідоренко, Г.К. Синілов, В.Ю. Фролов та ін.). Одночасно існують ґрунтовні наукові розробки вітчизняних вчених з новітніх проблем використання спеціальних психологічних знань у ОРД (В.Г. Андросюк, Б.І. Бараненко, Ю.М. Грошевий, Л.І. Казміренко, І.М. Охріменко, Я.Ю. Кондратьев, Є.Д. Лук'янчиков, В.С. Медведев, Е.В. Рижков, І.О. Шинкаренко, Г.О. Юхновець, С.І. Яковенко та ін.). Значну увагу приділено й колу проблем, що стосується методологічного оновлення ОРД (О.М. Бандурка, Б.І. Бараненко, В.С. Медведев та ін.). Необхідною умовою для цього в межах ОРД як на рівні теорії, так і практики є реалізація узгодженої взаємодії суб'єктів ОРД з суб'єктами розслідування злочинів (проблема, якою займалося багато відомих процесуалістів та криміналістів: Е.О. Дідоренко, О.Ф. Долженков, І.В. Кубарев, Б.Г. Розовський, В.В. Шендрик та ін). Недарма психологи вважають категорію практики одним з головних інструментів кінцевої реалізації теоретико- методологічних досліджень (В.П. Зінченко, В.С. Стьопін, А.В. Фурман, Г.П. Щед- ровицький та ін.) й зазначають, що категорія практики присутня навіть тоді, коли йдеться не про саму практику, а про людину та спосіб її буття [20, с. 31].

Водночас науковці в галузі права констатують, що внаслідок того, що упродовж тривалого часу у вітчизняній юридичній науці так і не склалося єдиного концептуального підходу до розуміння кримінально-правової політики (В.І. Борисов,

В.С. Зеленецький, Т.А. Павленко, В.Я. Тацій, П.Л. Фріс та ін.), суттєво ускладнюється як теоретичне визначення кримінально-правових принципів правоохоронного впливу на злочинність, так і проведення слідчих та оперативно-розшукових заходів щодо виявлення, документування та розслідування злочинів.

Основні матеріали та результати дослідження. Дослідження проблеми удосконалення боротьби зі злочинністю та захисту прав і свобод людини від злочинних посягань є місією й пріоритетним завданням усіх правоохоронних органів. Одне з ключових місць серед них займають оперативні підрозділи. При цьому, як підтверджує практика, важливою є не тільки методологія практичної діяльності у сфері ОРД, а й кримінально-правова політика, що існує в країні. У разі її перекручування суттєво ускладнюються можливості впливу на злочинність (тобто варто запитати: ідеологія кримінальних законів України насамперед ґрунтується на інтересах більшості законослухняного населення або, навпаки, ідею боротьби зі злочинністю замінено позицією “контролю” чи “компромісу”?). Не дарма науковці в галузі права констатують, що єдиного концептуального підходу у здійсненні кримінально-правового впливу немає. До цього додається й розбіжність кримінального законодавства з процесуальним (“форма перевищує змістовну - матеріальну частину”), недостатня виразність попереджувальної функції в статтях кримінального кодексу разом із занепадом системи державної та суспільної профілактики.

За таких умов на рівні теорії зростає нагальність адекватного розгляду гносеологічних проблем, пов'язаних з визначенням, по-перше, найбільш суттєвої складової об'єкта (предмета) ОРД, а саме деформації соціальних відносин у відповідному (соціальному) середовищі, а по-друге. психологічного інструментарію пізнання цієї складової суб'єктом ОРД у ході його практичної діяльності. До речі, відгуком на наявність цих проблем на рівні практики є низький рівень підготовки оперативних працівників української міліції щодо психологічної їх взаємодії в конкретному соціальному середовищі. Тобто зростає значення осмислення самої практики ОРД у контексті психологічного (суб'єктно-діяльнісного) відношення до неї. Особливо це стосується психології спілкування, комунікативної і мовної компетентності, психологічного впливу та інших напрямів використання психологічних знань у оперативно-розшуковій діяльності. До речі, говорячи про компетентність працівників карного розшуку та визначаючи його структуру, нам видається необхідним акцентувати увагу саме на діяльнісному розумінні професійно-психологічної компетенції вказаних працівників, до змісту якої, зокрема, доцільно було б віднести такі визначальні елементи:

- залежно від загального об'єкта (предмета) оперативно-розшукової діяльності - сукупність цілей ОРД, її завдань і обов'язків (ст.ст. 1, 7 ЗУ “Про ОРД”);

- залежно від основних (диференційованих) функцій, що виконуються зазначеними працівниками, - їх відповідні спеціалізовані повноваження, знання, уміння й навички;

- залежно від правових засад щодо забезпечення функцій працівників оперативних підрозділів - це наявність наданого їм збалансованого правого інструментарію (законодавчо закріплених заходів, засобів) для належного виконання завдань ОРД (ст.8 ЗУ “Про ОРД”), а також правових обмежень, спрямованих на посилення гарантій законності, дотримання прав і свобод людини (ст. 4; ч. 2 ст. 8; ст. 9 ЗУ “Про ОРД”).

Отже, порушенні питання охоплюють психологію діяльності (чи діяльнісну психологію). Між тим, важливо враховувати думки окремих вчених, які вважають, що взагалі психологія це не наука, а весь універсум людської життєдіяльності, взятий за певного ракурсу, особлива сфера миследіяльності, особливий світогляд [21, с. 6-7, 17]. Власне, звідси виникають підстави для теоретичного й практичного визначення та сприйняття методології психології ОРД, який має встановити універсальний взаємозв'язок між теорією і практикою ОРД, який би, з одного боку, відобразив соціальне буття (головним чином з позицій діяльності) людини як особистості, індивідуальності в контексті життєво значимих для неї соціальних, правових (зокрема, кримінальних) середовищ та окремих ситуацій, а з іншого боку - показав професійну складність пізнання цих середовищ і ситуацій та реагування на їх негативні прояви під час виявлення, припинення, документування (розкриття) і розслідування злочинів. Саме у теоретичному й методологічному опрацюванні цих двох аспектів проблеми виявляються перспективи розробки системної (універсальної), з особливим світоглядним, правовим, процедурним (технологічним) та тактико-практичним визначенням сучасної ОРД, а також подальшого поглибленого уявлення й прикладного адаптування концептуальної моделі (парадигми) психології ОРД.

У світлі визначення предметної моделі такої психології ОРД зазначимо, що розвиток напрямку щодо використання психологічного знання в ОРД традиційно розгортався навколо розгляду суб'єктів цієї діяльності. Проте дії останніх базуються на взаємодії за схемою: суб'єкт ОРД, об'єкт ОРД (індивіди, соціальні, у тому числі групові формування). Щоправда, на практиці ще недостатньо зважають на будь-які теоретичні формати науковців, але тим не менш існують за законами суспільного буття. Ось чому усебічне психологічне забезпечення практики ОРД вимагає системного включення до неї засобів і методів гносеології, запозичених зі сфери соціальних і соціально-психологічних наук.

Варто вказати на всеохоплюючу роль розвитку напряму психологічного пізнання взагалі й соціально-психологічного в сучасному світі щодо ОРД, про що багато пишуть психологи і методологи [1; 2; 9; 10; 20]. Є сенс також послатися й на відведену вченими гносеологічну роль (Г.М. Андреева) соціальної психології як фундаментальної й системної дисципліни в соціальному пізнанні [1], а також на позиції вітчизняних психологів відносно розширення предметного поля психологічної науки в цілому до його дійсних онтологічних меж [15, с. 55].

Отже, гносеологія в ОРД особлива - людяна, суспільна, психологічна. Ця гносеологія не базується лише на сферах професійних, правових, правоохоронних наук, а й охоплює соціальне, соціально-психологічне і соціально-правове пізнання. Саме спираючись на ці засади визначення об'єкта (предмета) діяльності ОРД тісно пов'язано з універсумом людської життєдіяльності. Тобто йдеться про певні “гносеологічні об'єкти”, які можуть бути встановлені не лише через вимоги й системи професійного пізнання ОРД, але й через призми методологій соціальних, соціально-психологічних та психологічних наук. Адекватним відгуком на такий підхід мають стати пізнавальні заходи, засоби й методи ОРД, сформульовані й закріплені законодавчо.

У зазначеному вище сенсі, звертаючись до Закону “Про ОРД”, бачимо, що він не містить прямої вказівки на об'єкти (предмет) ОРД. Але, з огляду на законодавче визначення завдань ОРД, можна дійти висновку, що загальним об'єктом ОРД є злочинна діяльність, включаючи криміногенні чинники, специфічні соціальні субкультури й інфраструктури, деструктивні соціально-психологічні установки тощо. Безпосередніми ж об'єктами ОРД (стосовно системи МВС) є конкретні особи та групи, щодо яких наявна достатня інформація про готування або вчинення ними злочинів, а також розшукувані злочинці та безвісти відсутні особи [2, с. 43].

Звісно, не всі автори погоджуються з саме таким визначенням об'єкта ОРД. Так, загальним об'єктом ОРД окремі автори вважають оперативну обстановку, як соціально-правовий стан конкретної ділянки оперативно-розшукового забезпечення, що складається з численних елементів (криміногенне середовище й об'єкти криміногенного впливу; злочинність з її кількісними й якісними показниками; різні фактори середовища та ін.) [11, с. 21]. На наш думку, визначаючи об'єкт ОРД тільки крізь поняття оперативної обстановки [10, с. 211], ми надмірно його спрощуємо, адже не завжди конкретні її чинники лежать на поверхні й знаходять відображення в певних оперативних відомостях.

З погляду на інші системи, у яких є оперативні підрозділи, виявляють й інші об'єкти ОРД, у тому числі як спільний об'єкт спрямування дій підрозділів МВС і СБУ - суспільну безпеку при протидії тероризму як суспільно загрозливому діянню [6].

Якщо ми звернемось до визначення об'єктів близьких до ОРД наук, зокрема криміналістики й кримінального процесу, то тут теж немає однозначної відповіді. Так, зараз активно обговорюється питання щодо “благ людини” як об'єкта, на які посягає сам по собі скоєний злочин, та адекватності “суспільних відносин”, які порушує злочин, які традиційно розглядалися в якості об'єкта ОРД і кримінального процесу. У той же час, на думку правників, об'єктом може стати й безпека сама по собі [5, с. 103; 12, с. 164]. Безумовно об'єкти ОРД значно ширше об'єктів кримінального процесу.

Отже, остаточному формуванню уявлень про психологію ОРД як про універсальне й системне психологічне пізнання останньої заважає недостатня визначеність самого гносеологічного об'єкта психології ОРД та дискусії навколо нього. Певною мірою це вказує на кризу в гносеологічних підходах до ОРД та пов'язаного з нею кримінального процесу, яку правники пов'язують з світовою “кризою покарання” [3; 4; 17]. Саме її ознаками є неузгодженість теорій та різне трактування об'єктів і термінів. Водночас це є також свідченням необхідності встановлення взаємозв'язків між різними підходами та теоріями, що значно полегшується завдяки тому інформаційному середовищу в якому ми усі зараз перебуваємо, та в якому також знаходяться самі об'єкти ОРД й кримінального процесу. Зрозуміло, це не знижує значення теоретично адекватного формулювання гносеологічних проблем ОРД щодо її об'єкта.

При подібній множині теорій, підходів та при плюралізмі поглядів на гносеологічні питання ОРД звісно треба зважувати на те, що остання є мультимодальним, багатоаспектним об'єктом, який потребує взаємоузгодження та теоретикопрактичного узагальнення різних теорій, підходів та точок зору, тобто певної уніфікації поглядів. Це особливо необхідно, коли йдеться про практику оперативно- розшукових заходів. Оскільки від цього залежать долі людей. Зрозуміло, таке взаємоузгодження сприятиме оформленню ОРД як дійсно системного об'єкта, що полегшують й можливості інформаційних технологій в сучасному глобальному світі.

Існуючи як системний об'єкт ОРД одночасно є й діяльнісною функціональною системою. Отже, розглядаючи її як функціональну систему, призначену для рішення певних завдань, зазначимо різні точки зору на сутність і зміст ОРД, критично оцінюючи точки зору щодо її структурних елементів, які останнім часом активно обговорюються в психології ОРД. Це дозволило дійти згоди щодо системного об'єкта ОРД та сформувати таку структуру психології ОРД:

- суб'єкт діяльності;

- об'єкт (предмет) діяльності;

- мета, мотив діяльності;

- заходи, засоби, способи діяльності;

- очікуваний результат діяльності.

У той же час у літературі з цього приводу висловлюються різні думки. Зокрема, фахівці виділяють стадії, етапи, дії, операції (А.Я. Дубинський); внутрішні і зовнішні елементи змісту ОРД, пов'язані з кримінальним процесом, де серед внутрішніх - мета, завдання, дії, суб'єкти, а зовнішніх - стадії, етапи, види проваджень (М.А. Погорецький); мету, завдання, цілі, суб'єкт і об'єкти, принципи, функції та напрямки (В.А. Ященко); мету, засіб, результат і сам процес діяльності (В.С. Кузьмічов, Ю.М. Чорноус), що співпадає зі структурою діяльнісних систем, за побудовами методологів (Е.В. Блауберг, Б.Г. Юдін, Г.П. Щедровицький). Цікаво, що психологи пропонують розглядати діяльність як: особливу структуру, що складається з окремих актів і механізмів, зв'язки між якими регулюються “задачею” (М.Я. Басов); особливу цілісність, що вміщує різні компоненти - мотиви, цілі, дії, які не варто розглядати поодиноко, адже вони утворюють систему (О.М. Леонтьев). Для того, щоб встановити дійсну структуру ОРД звернемось до аналізу діяльнісних систем через категорію суб'єкта у суб'єктно-діяльнісному підході.

Перш за все зазначимо, що категорія діяльності багатозначна й має полімодальний термінологічний тезаурус, що впливає на сам категоріальний устрій психології. Узагалі діяльність споконвічно визначається як специфічна людська форма відношення до навколишнього світу, що за змістом становить послідовну й доцільну його трансформацію в інтересах людини (доцільність - це відповідність явища чи процесу певному становищу, матеріальна або ідеальна модель якого виступає як мета діяльності). Згідно з базовими постулатами сучасної психології та за суб'єктно-діяльнісним підходом практично- перетворювальна діяльність як форма взаємодії є передумовою суспільного буття [15; 18]. Водночас представники розвитку методологічних засад психології (К.О. Абульханова-Славська, Г.О. Балл, Ф.Ю. Василюк, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьев, Д.С. Максименко, С.Л. Рубінштейн, В.О. Татенко, А.В. Фурман та ін.) відстоюють принцип існування діяльності в нерозривній єдності зі свідомістю, оскільки у самому змісті діяльності постають насамперед ті об'єкти й сторони навколишньої дійсності, які долучено до процесу діяльності. Звідти, до речі, можливі як викривлення в діях суб'єктів, так і збій в системній організації діяльності. Проте принцип єдності діяльності зі свідомістю, сформульований С.Л. Рубінштейном, дозволяє вивчати свідомість діяльнісного суб'єкта, суб'єктний потенціал людини - й фахівця, за допомогою його професійної діяльності, й злочинця, завдяки ситуації скоєння злочину. На рівні правової держави цей принцип діє через суспільну свідомість, він є вагомою складовою відтворення справедливого правового суспільного устрою [12]. Очевидно, що одним з головних завдань оперативних підрозділів сприяти розслідуванню злочину (функція отримання фактичних даних доказового значення), яке натомість здійснюють конкретні співробітники, які власне і є діяльнісними суб'єктами ОРД. У психології нині триває активне дослідження механізмів і закономірностей розвитку людини як суб'єкта діяльності, яке може стати у нагоді для ОРД. Так, у психології ОРД вже сьогодні розроблено модель оперативника-професіонала та еталонну модель суб'єкта ОРД, які доводять, що проблема суб'єктності досить грунтовно вивчається в сучасній правоохоронній науці [2; 9; 11].

Загалом же методологічне призначення суб'єктно-діяльнісного підходу для ОРД подвійне, з одного боку, це метод вивчення психічних процесів, які відбуваються під час здійснення ОРД, тобто це шлях розгляду зазначеної діяльності як психологічної категорії; з іншого боку - це спосіб методологічного оновлення ОРД та можливість психологічного аналізу її структури як конкретної предметної діяльності й специфічних правових відносин суб'єктів, що виникають завдяки цій діяльнісній системі.

У цьому світлі ще раз розглядаючи співвідношення психологічно зорієнтованої теорії й практики ОРД з використанням порівняльного аналізу змісту ОРД, кримінального процесу і державної кримінальної політики, стає очевидним, що вони насправді є самостійними діяльнісними системами та водночас виступають як специфічні функціональні системи, які є цілісними соціально-правовими утвореннями. Однак, варто пам'ятати, зазначені самостійні діяльнісні системи водночас існують як науково-практичні комплекси, притому головна методологічна передумова створення такого типу комплексів полягає в системному їх розгляді. Складові цих науково-практичних комплексів, існуючи як самостійні види діяльності, мають перетворювально-онтологічний та гносеологічно-пізнавальний характер. Для цих комплексів, однак, важливим є не лише об'єкт - суб'єктні відносини, а також об'єкт - знання. Тобто, коли ми розглядаємо ОРД з суб'єктно- діяльнісних підстав, то йдеться не суто про гносеологію чи методологію ОРД, а про її епістемологію. Остання на відміну від гносеології, що виходить з “гносеологічного суб'єкта”, має спиратися не на об'єкт чи суб'єкт, а на об'єктивні структури самого знання про ОРД. У цьому випадку при аналізі головних ліній пізнання ОРД: об'єкт-суб'єкт і об'єкт-знання, окрім системних засад суб'єктно-діяльнісного підходу потрібна ще й особлива мультипарадигмальна методологія, яка вміщує системний, інституційний, структурно-функціональний, ціннісно-нормативний, раціонально-діяльнісний, юридичний та інші підходи, які можна застосовувати до такого системного і складного об'єкта, яким є ОРД.

Звісно така парадигма вказує на необхідність правильного вирішення питання про роль результату ОРД та з'ясування методологічних уявлень про ОРД (тобто якою вона має сьогодні бути). Це також підіймає питання про визначення методичної бази дослідження в сфері ОРД, про що йдеться нижче.

Проте головним є те, що, ґрунтуючись на принципових підставах суб'єктно-діяльнісного підхода та використовуючи мультипарадигмальність як пізнавальний засіб, можна інакше побачити принципи організації, що функціонують як у цілісній організації психічної діяльності суб'єктів, так й відображаються у самій сучасній правоохоронній організаційній системі. Зокрема, принципи організації відбиваються як на самому суб'єкті, так і на його діяльності, фіксуючись у відношенні діяльнісного суб'єкта як до неї самої, так і до її об'єкта. Тож “об'єкт” ОРД певною мірою залежить і від дій суб'єкта, а також від структурних і функціональних елементів ОРД як певної її пізнавальної організації щодо виявлення, розкриття й розслідування злочинів. Так, ще І. Кант писав, що суб'єкт у процесі пізнання сам формує свій об'єкт, перетворюючи його на предмет цього пізнання. Загалом суб'єкт є інтегруючим началом, оскільки виконує інтегративні функції в складних діяльнісних системах, в якості різновиду яких можна розглядати й практику ОРД, яка безпосередньо втілює закономірності функціонування групового суб'єкта.

Інтегративні функції суб'єкта ОРД в межах діяльності підрозділу притому ще можуть підсилюватися, оскільки окремі суб'єкти ОРД (начальник оперативно-розшукового підрозділу тощо), що є уповноваженими до виконання основних функцій ОРД, стикаються з необхідністю виконувати функції, потрібні для кримінального процесу, прокурорського нагляду (законодавче зобов'язання регламентувати всі інструменти отримання доказів у кримінальному провадженні та ін.). Це свідчить про тісний взаємозв'язок ОРД з різними суб'єктами кримінального провадження та вказує на психологічні проблеми, які ймовірно виникають при цьому. Перш за все це потреби у вмілому вирішуванні службових і особистих питань, налагоджуванні взаємин та стосунків, зокрема з керівниками при виконанні доручень, приказів або задач; необхідність правильно будувати службові взаємини з представниками інших структурних підрозділів МВС, визначення очікуваного результату діяльності тощо. У цілому заходи ОРД потребують порозуміння в сфері правоохоронної діяльності, а оперативників загалом варто розглядати як професіоналів у контактах з людьми та своїми колегами. Тим більше, що аналіз уявлень про специфіку оперативних заходів разом із їх статистикою доводять, що ОРД є центральною ланкою у практично-перетворювальній діяльності для кримінальних проваджень. Це відмічалося багатьма науковцями [2, 7, 9, 11, 20].

Цього вимагають й законодавчі новації. Відповідно до нового КПК України, як відомо, суттєво змінено процесуальні механізми здійснення кримінального провадження, що призвело до розширення трактовки, у тому числі суб'єктів ОРД, унормовано нові засоби збирання доказів, як-то “негласні слідчі (розшукові) дії” тощо.

Отже, можна констатувати, ОРД рухається до нового легітимного правового інституту оперативно-розшукового забезпечення кримінального судочинства. Як наслідок, у сучасному досудовому слідстві маємо, з одного боку, процесуалізацію та трансформацію заходів і засобів ОРД, що відображає інститут негласних слідчих (розшукових) дій, а з іншого, - зміну методології здійснення ОРД, її мовляв, соціально-психологічну й психологічну трансформацію. Остання набуває ознак мультипарадигмальності, системності, комплексності. Щодо мультипарадиг- мальності і комплексності ОРД, то їх можна побачити на теоретичному, практичному рівні та в законодавчих новаціях при розширенні категорій і суб'єктів ОРД.

Щодо методичної бази дослідження в сучасних умовах з суто психологічними методами або так званою “польовою” соціально-психологічною методологією, яка могла би стати адекватною об'єкту і предмету психології ОРД при порівнянні з підходами і методами інших дисциплін, зокрема криміналістикою, можемо зазначити.

По-перше, системне, поглиблене вивчення стратегії й тактики як діяльності, спрямованої на запобігання та подолання протидії при процесуальному дослідженні злочинів, дає змогу забезпечити суб'єктів ОРД раціональними, законними та допустимими криміналістичними й психологічними засобами дослідження (наприклад, тактичні операції “затримання на гарячому”, “перевірка алібі”, “перевірка особи, що визнала себе винною” тощо). По-друге, потреби практики розслідування злочинів у складній криміногенній обстановці сприяють залученню “нетрадиційних методів” розслідування злочинів: використання даних біоритмології, гіпнології, поліграфології тощо. По-третє, згідно з принципами психології ОРД перспективним має стати так званий “профайлінг” - дослідження зі створення узагальнених криміналістичних портретів (“психологічних портретів”) осіб, які вчиняють злочини окремих видів, переважно серійних злочинців. Вони дозволяють з достатнім ступенем ймовірності встановлювати докримінальну та посткримінальну поведінку цих осіб. А тому не тільки цілеспрямовано вести їх розшук, а й визначати тактику й методику розслідування вчинених ними злочинів. Також плідним може стати контент-аналітичний метод щодо складених протоколів, доповнених спостереженнями невербальної поведінки підозрюваних при проведенні оперативно-розшукових і слідчих заходів в злочинній групі. Традиційними методами, які мають бути доступні не тільки досліднику, а й оперативному співробітнику, залишаються спостереження, бесіда, оцінка особистої історії підозрюваного, оцінка продуктів і наслідків діяльності. Важливо подбати й про методи навчання персоналу міліції, зокрема, уніфікацію процедур підготовки з метою покращання взаємодії працівників правоохоронних органів з населенням, захисту прав громадян, підвищення громадської безпеки, а також безпеки професійної діяльності самих правоохоронців, особливо в світлі нових “реалій”, а головне - ефективної протидії латентним злочинам, що скоюються не лише на побутовому, а екстремістському ґрунті. Тобто йдеться не лише про криміналістичну трансформацію знань, - точка зору на організацію ОРД , яку відстоюють деякі автори [3; 4; 7]. Сучасна ОРД припускає активне творче пристосування знань, засобів і методів гуманітарних, природничих, точних наук для вирішення завдань кримінального провадження (не з метою наукових досліджень), а в цілому створення на їх основі польових психолого- криміналістичних методів роботи з доказами (з метою наукових досліджень). Це є якісно інший процес інтеграції наукового знання, ніж звичайний з використанням кримінально-правових знань.

Ми бачимо на прикладі методичної бази, яка все більше урізноманітнюється, а також і у гносеологічних питаннях, що у сучасній теорії ОРД комплексний підхід зі своєю методологією стає панівним, реалізуючи комунікативну парадигму різних суб'єктів розслідування злочину у формах співорганізації різноманіття наукових поглядів і точок зору. У теорії та практиці психологічного забезпечення ОРД й кримінального процесу він спонукає до міждисциплінарної взаємодії в науковому просторі, ґрунтуючись, зокрема, на суб'єктно-діяльнісному підході.

Висновки. Таким чином, з одного боку, саме об'єктивні зміни в теорії і практиці оперативно-розшукової діяльності та кримінального процесу, розпочате формування ґрунтовних засад кримінально-правової політики (новий КПК, правовий дозвіл негласних слідчих (розшукових) дій тощо), значне ускладнення оперативної обстановки, обтяженої терористичним компонентом, а з іншого, - потужні дослідницькі розробки з професійних проблем теорії та практики та в психології ОРД, уявлення про взаємодію й взаємозв'язок діяльнісних систем при посиленні методологічного значення категорії діяльності, системного підходу разом з засадами мультипарадигмальної методології визначають проблемні методологічні питання в теорії та практиці ОРД, сприяють залученню психологічних знань до її наукового тезаурусу, вимагають створення й запровадження в практику нових наукових комплексів, таких, як психологія ОРД, особливо за окремими напрямами цієї діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андреева Г.М. В поисках новой парадигмы: традиции и старты XXI в. / Г.М. Андреева // Социальная психология в современном мире / Под ред. Г.М. Андреевой. - М. : Аспект Пресс, 2002. - С. 7-26.

2. Бараненко Б.І. Особливості використання психологічних знань в оперативно-розшуковій діяльності органів внутрішніх справ України за сучасних умов : навч.-практ. посіб. / Б.І. Бараненко, Д.О. Александров, О.В. Бочковий та ін. ; за ред. д-ра юрид. наук, проф. А.В. Іщенка, д-ра псих. наук, проф. В.С. Медведева; МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка. - Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 20і4. - 354 с.

3. Борисов В.І. Поняття кримінально-правової політики / В.І. Борисов, П.Л. Фріс // Вісник асоціації кримінального права України. - 2013. - № 1. - С. 18-19.

4. Зеленецкий В.С. Антиуголовная политика Украины / В.С. Зеленецкий // Криминально- правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми : Мат-ли міжнар. наук. конф. (Донецк, 17-18 листопада 2006 р.) - Донецк : Донец. юрид. ін-т ЛДУВС, 2006. - С. 19 -20.

5. Костенко О. Поняття об'єкту злочину: дискусію варто продовжити / О. Костенко, А. Ландіна-Вишовська // Право України. - 2008. - № 4. - С. 101-105.

6. Кримінальний процесуальний кодекс України (відповідає офіційному текстові). - К. : Центр учбової літератури, 2012. - 254 с.

7. Кубарев І.В. Поняття взаємодії слідчого та оперативних підрозділів при розслідуванні злочинів / І.В. Кубарєв / Наук. вісн. Дніпропетровського держ. ун-ту внутр. справ. - 2010. - № 2. - С. 181-185.

8. Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового слідства з оперативними службами органів внутрішніх справ України в розкритті і розслідуванні вчинених злочинів : Наказ МВС України від 07.09.2005 р. № 777.

9. Оперативно-розшукове супроводження кримінального судочинства в Україні : навч. посіб. / Б.І. Бараненко, О.В. Бочковий, В.І. Тарабановська та ін. ; За заг. ред. проф. К.В. Антонова, проф. Б.І. Бараненка. - МВС України, Луганський держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка. - Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2010. - 216 с.

10. Погорецький М.А. Поняття “діяльність” та його значення для теорії ОРД / М.А. Пого- рецький // Вісн. Акад. правових наук України. - 2004. - № 3 (38). - С. 202-213.

11. Погорецький М.А. Функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі : [монографія] / М.А. Погорецький. - X. : Арсіс ЛТД, 2007. - 576 с.

12. Проневич О. Державна політика у сфері протидії злочинності: проблеми нормативно- правової артикуляції / О. Проневич // Протидія злочинності: теорія та практика: зб. мат-лов УІ Міжвузівськ. наук-практ конф. студентів (курсантів), аспірантів та молодих учених (Київ, 16 травня 2014 р.). - К. : Нац. акад прокуратури України, 2014. - С. 164-167.

13. Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України від 18 лютого 1992 р. № 2135- ХІІ // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1992. - № 22. - Ст. 303.

14. Про основи державної політики щодо протидії злочинності: проект закону [Електоронний ресурс]. - Режим доступу : http//mvs. gov.ua/ mvs/control/main/uk/publish/article/314729; jsessionid=FB980DD016A62F2BA2710BFA0374AA9D.

15. Рибалка В.В. Методологічні питання наукової психології (досвід особистісно центрованої систематизації категоріально-поняттєвого апарату) : навч.-метод. посіб. / В.В. Рибалка. - К. : Ніка-Центр, 2003. - 204 с.

16. Слюсаревський М. Історіогенез соціальної психології як джерело уявлень про її змістовний обсяг, дисциплінарну побудову, науковий статус / М. Слюсаревський // Психологія і суспільство. - 2013. - № 2. - С. 45-57.

17. Тацій В.Я. Українська держава і право на початку ХХІ століття / В.Я.°Тацій // Право України. - 2010. - № 1. - С. 6-14.

18. Татенко В.О. Суб'єктно-вчинкова парадигма в сучасній психології / В.О. Татенко / Людина. Суб'єкт. Вчинок: Філософсько-психологічні студії / за заг. ред. В.О. Татенко. - К. : Либідь, 2006. - С. 316-358.

19. Фурман А.В. Методологія парадигмальних досліджень у психології: [монографія] / Фурман Анатолій Васильович. - К. : Інститут соціальної і політичної психології НАПН України; Тернопіль : Економічна думка, 2013. - 100 с.

20. Шинкаренко І.О. Використання психологічних знань у оперативно-службовій діяльності працівників кримінальної міліції / І.О. Шинкаренко // Наук. вісн. Дніпропетровського держ. ун-ту внутр. справ. - 2012. - № 1 (58). - С. 584-590.

21. Щедровицький Г. Методологічна організація сфери психології / Георгій Щедровицький // Психологія і суспільство. - 2000. - № 2. - С. 7-24.

Размещено на Allbest.ru