Правове та психологічне забезпечення проведення антитерористичної операції в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРАВОВЕ ТА ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОВЕДЕННЯ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ В УКРАЇНІ

С.Г. Осьмак,

М.А. Мовчан,

С.В. Кушнарьов,

В обстановці наростаючої загрози тероризму, в умовах, коли він набуває все більш транснаціонального характеру, а суб'єкти терористичної діяльності отримують доступ до руйнівних видів зброї, включаючи зброю масового ураження, питання ефективної протидії цій загрозі стають особливо актуальними і переходять зі сфери науково-теоретичних площин у практичну.

Невипадково в низці глобальних проблем, що несуть загрозу для всього людства, ООН виділяє дванадцять і серед них - боротьба зі злочинністю та тероризмом.

У вітчизняному законодавстві тероризм визначається як суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей [1].

Тероризм має багато різновидів, але в будь-якій формі він є найнебезпечнішою за своїми масштабами, непередбачуваністю і наслідками соціально-правовою проблемою.

Коріння тероризму знаходиться глибоко в історії міжетнічних протиріч і конфліктів, а історична обумовленість диктує свої закони. Ще не так давно терористичні акти були локальним явищем, однак за останні роки набули глобального характеру і все більше загрожують безпеці багатьох країн, здійснюють сильний психологічний тиск на громадян, призводять до значних політичних, економічних, моральних втрат і людських жертв.

Правову основу боротьби з тероризмом в Україні становлять Конституція України, Кримінальний кодекс України, Закони України “Про боротьбу з тероризмом”, “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом (1977), Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом (1997), Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму (1999), інші міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, укази і розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, а також інші нормативно-правові акти, що приймаються на виконання законів України.

У статті 4 Закону України “Про боротьбу з тероризмом” чітко визначені суб'єкти боротьби з тероризмом. Так, організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами здійснюються Кабінетом Міністрів України в межах його компетенції.

Безпосередніми суб'єктами, які здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, є: Служба безпеки України як головний орган у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю; Міністерство внутрішніх справ України; Міністерство оборони України; центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері цивільного захисту; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань; Управління державної охорони України.

Детальний аналіз спеціальної літератури показав, що на сьогодні існує дві можливі стратегії боротьби з тероризмом - “прогресивна” і “консервативна”.

“Прогресивна” стратегія полягає в часткових уступках вимогам терористів - виплата викупу, територіальні і моральні уступки (наприклад, визнання цінностей, які підтримують терористи, визнання лідерів терористів рівноправними партнерами по переговорах і т. д.).

“Консервативна” стратегія означає безсуперечне знищення терористів і їх прибічників, а також заохочення осіб, які співпрацюють з “демократичними” державами в їх боротьбі з тероризмом, відмова від будь-яких переговорів з терористами, відмова від укладення перемир'я.

На сьогодні в Україні одним зі способів протидії тероризму є проведення антитерористичної операції. Відповідно до статті 1 Закону України “Про боротьбу з тероризмом” антитерористична операція - це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності [1].

В останні роки людство стало свідком жахливих актів масових порушень прав людини в Україні: терористичні акти, масові розстріли мирних жителів у різних локальних озброєних конфліктах, національна та релігійна нетерпимість тощо. Наочним прикладом цьому є Російська інтервенція до Криму - перша частина збройного конфлікту між Російською Федерацією та Україною, розпочата з метою встановлення контролю над територією Кримського півострову (а саме територіальними одиницями - м. Севастополь та АР Крим).

27 березня 2014 року Генеральна асамблея ООН більшістю голосів підтримала резолюцію, згідно з якою визнається нерушимість територіальної цілісності України, а референдум про статус АР Крим не визнано. За таку резолюцію проголосувало 100 країн-членів ООН.

Суверенітет України розповсюджується на всю територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та іншими законами України, Гаазькою конвенцією 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство України і Російської Федерації 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави України і міжнародним протиправним діянням.

Парламентська асамблея ОБСЄ в ухваленій 1.07.2014 р. резолюції під назвою “Очевидне, грубе та невиправлене порушення Гельсінських принципів Російською Федерацією” визнала “неспровоковані та засновані на абсолютно безпідставних припущеннях і приводах” дії Росії “військовою агресією на догоду власним інтересам” [2].

Наступним етапом став збройний конфлікт у східних областях України за підтримки військових частин Російської Федерації між незаконними збройними формуваннями Донецькою і Луганською “народними республіками”, визнаними терористичними організаціями, та українськими правоохоронцями із залученням Збройних сил України.

Практика бойових дій на Сході України гостро поставила питання про необхідність системної організації психологічного забезпечення антитерористичної операції.

Згідно з наказом МВС України від 28.07.2004 № 842 “Про подальший розвиток служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України” психологічне забезпечення визначається як система організаційних та психологічних заходів, спрямованих на вдосконалення роботи з персоналом та підвищення ефективності оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України.

Психологічне забезпечення безпосередньо здійснюють працівники служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України. Підвищення ефективності оперативно-службової діяльності при проведенні спеціальної операції досягається за рахунок підбору і комплектування бойових груп залежно від рівня розвитку відповідних професійно-важливих якостей.

Як показує практика, доцільний розподіл бойових груп передбачає, що учасники антитерористичної операції укомплектовуються з урахуванням між- особистісної сумісності і бойової доцільності. Психолог зобов'язаний враховувати три види психологічної сумісності: психофізіологічну, професійну, сумісність ціннісних орієнтацій.

Психофізіологічна сумісність учасників антитерористичної операції значною мірою визначається сумісністю їх темпераментів. Відомо, що темперамент відображає тип пристосування людини до навколишнього світу, характер та інтенсивність його реакцій на події, що відбуваються, різний ступінь відкритості для спілкування з товаришами по службі та ін. Отже, чим більш сумісними будуть темпераменти військовослужбовців, тим більше шансів між ними для кращого взаєморозуміння і взаємодії в бойовій обстановці.

Сумісність темпераментів особливо важлива в невеликих за чисельністю бойових одиницях (екіпаж, бойова група) і в тому випадку, коли вони поповнюються людьми молодого віку, що не мають досвіду інтенсивної соціальної взаємодії, або особами з низьким інтелектуальним рівнем. Наслідки такої несумісності найбільш виразно проявляються на початкових етапах становлення колективу, коли відбувається своєрідна психологічна “притирка” людей, здійснюється захоплення соціальних позицій, розподіл соціальних ролей, коли відсутні загальні норми взаємин і санкції за їх порушення [3, с. 154].

Висока сумісність характерна для пар, які в психологічному відношенні взаємно доповнюють один одного: “холерик-флегматик” і “сангвінік-меланхолік”. Тут, наприклад, вибуховість холерика нейтралізується спокоєм флегматика, а знижений тон настрою меланхоліка компенсується життєрадісністю сангвініка.

Середньою сумісністю вирізняються пари: “холерик-меланхолік”, “меланхолік- флегматик”, “флегматик-сангвінік”, “сангвінік-холерик”.

Для пари “сангвінік-холерик” властиве постійне напруження через з'ясування питань про першість і хто повинен виконувати брудну або важку роботу. Пару “холерик-меланхолік” характеризують різкі перепади активності (від активної діяльності до повної пасивності) і емоційна нестабільність. У парі “меланхолік- флегматик” спостерігаються відчуженість один від одного і відсутність будь-якої ініціативи. У пари “флегматик-сангвінік” не вистачає взаємного інтересу, розуміння один одного, співчуття і підтримки [3, с. 155-156].

Низькою сумісністю характеризуються військовослужбовці з однаковим типом темпераменту. У таких контактних групах постійно відчувається дефіцит в одному випадку спокою (у парі “холерик-холерик”), у другому - взаємної поваги, співчуття і послідовності (у сангвініків), у третьому - бадьорості та активності (у меланхоліків), у четвертому - ініціативи і творчості (у флегматиків).

Не менш важливим є врахування при комплектуванні підрозділів і бойових груп професійної сумісності військовослужбовців.

Ідеалом такої сумісності є підрозділ, що складається з професіоналів високого класу, які говорять однією професійною мовою, однаково уявляють собі способи взаємодії, загальні алгоритми спільного вирішення бойових завдань тощо. Однак у реальному житті досягти такої сумісності одночасно в багатьох, а тим більше у всіх колективах неможливо. Тому на професійному рівні сумісності необхідно домогтися хоча б того, щоб екіпажі та відділення не були повністю укомплектовані виключно молодими, недосвідченими військовослужбовцями. Доцільно, щоб у них поєднувалися досвідчені, бувалі і недосвідчені військовослужбовці. Перші в цьому випадку будуть виступати своєрідними центрами згуртування, арбітрами у вирішенні конфліктів, еталонами міжособистісних відносин, джерелами досвіду діяльності та впевненості в успішному вирішенні майбутніх завдань.

Надалі професійна сумісність значною мірою буде визначатися тим, наскільки співпадуть уявлення військовослужбовців про цілі, способи, просторово-часові характеристики, динаміку, послідовність спільних дій, про те, хто, з ким, де, коли і що має робити в тій чи іншій ситуації.

Сумісність ціннісних орієнтацій означає відсутність у військовослужбовців непримиренних протиріч в оцінці соціальної значимості і характеру спільно здійснюваної діяльності (військових дій) та інших важливих для колективу та його членів подій. В один підрозділ недоцільно комплектувати військовослужбовців - представників протиборчих і тим більше ворогуючих етнічних, конфесійних, неформальних, політичних та інших груп.

Разом з тим, необхідно зазначити, що на сьогодні офіційно ніде не закріплено місцезнаходження психолога в бойовій обстановці, акценти в його професійній діяльності на різних етапах бою, зміна функціонально-рольового профілю в динаміці бою і т. д.

З огляду на досвід психологічної роботи в бойовій обстановці і рішення задач екстремальної діяльності, зазначимо лише загальні схеми дії психолога, в яких зафіксовані мета і спосіб його дій, місцезнаходження в ході бою. За цими підставами можна виділити такі схеми дій психолога в бойовій обстановці: “аналітик”, “організатор”, “виконавець”, “універсал” [3, с. 158-159].

Схема “аналітик” припускає, що психолог знаходиться на командному пункті, постійно відстежує психологічну обстановку в ході бою, оперативно виробляє пропозиції із психологічного впливу на дії своїх військ і військ супротивника.

Схема “організатор” полягає в тому, що психолог працює в підрозділах, що знаходяться в напрямі головного удару, і безпосередньо організовує роботу посадових осіб, які беруть участь у психологічному забезпеченні бою. Згодом він діє за схемою “аналітик” при командирі цього підрозділу, одночасно виконуючи функції представника керівництва.

Схема “виконавець” полягає в тому, що психолог безпосередньо виконує певне, найбільш важливе завдання психологічної роботи. Наприклад, з початком бойових дій він може перебувати в пункті психологічної допомоги та реабілітації і брати участь у якнайшвидшому поверненні до бойового стану психотравмованих військовослужбовців.

Схема “універсал” припускає, що на різних етапах бою психолог виступає в різних ролях (“аналітик”, “організатор”, “виконавець”).

У будь-якому випадку місце психолога під час бою і схема його діяльності визначаються конкретними умовами бойової обстановки, рішенням командира із організації психологічного забезпечення бою, наявністю сил і засобів для його втілення в життя.

На цей час дуже важливо, щоб Україна мала чітке розуміння процесів, які відбуваються на її Сході. Це дозволить розробити правильну та зрозумілу всім стратегію захисту територіальної цілісності та незалежності нашої держави, реалізувати її на практиці.

У рамках стратегії необхідно скоординувати всі державні органи на добування, отримання та фіксацію доказів, що дадуть можливість повною мірою довести міжнародний характер збройного конфлікту, який нині відбувається в Україні. Також необхідно терміново переглянути Воєнну доктрину України, адже вона є застарілою.

правовий психологічний тероризм бойовий

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про боротьбу з тероризмом: Закон України від 20.03.2003 № 638-IV // Офіційний вісник України. - 200з. - № 16. - Ст. 5.

2. Очевидное, грубое и неисправленное нарушение хельсинских принципов // Бакинская декларация и резолюции, принятые Парламентской ассамблеей ОБСЕ на ежегодной сессии. - Баку. - 28 июня - 2 июля 2014 года. - С. 19-21.

3. Караяни А.Г. Введение в профессию военного психолога / А.Г. Караяни, И.В. Сыромятников. - М.: Академия, 2007. - 208 с.

Размещено на Allbest.ru