Реалізація на сучасному етапі кримінально-правової та кримінальної процесуальної політики України

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕАЛІЗАЦІЯ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ТА КРИМІНАЛЬНОЇ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Д.П. Письменний,

кандидат юридичних наук, доцент, заслужений юрист України,

Т.В. Чабайовський,

кандидат юридичних наук

Анотація

Стаття присвячена питанням реалізації кримінально-правової та кримінальної процесуальної політики України. Аналізується поняття кримінально-правової та кримінальної процесуальної політики як складових правової політики нашої держави у сфері боротьби зі злочинністю.

Ключові слова: політика, кримінально-правова політика, кримінальна процесуальна політика, співвідношення, реалізація, боротьба зі злочинністю.

Аннотация

Статья посвящена вопросам реализации уголовно-правовой и уголовной процессуальной политики Украины. Анализируется понятие уголовно-правовой и уголовной процессуальной политики как составляющих правовой политики нашего государства в сфере борьбы с преступностью.

Ключевые слова: политика, уголовно-правовая политика, уголовная процессуальная политика, соотношение, реализация.

Annotation

Keywords: politics, penal policy, criminal procedure, value realization, the fight against crime.

Характер нових політичних та соціально-економічних відносин в Україні спонукає до належного формування правової політики у сфері боротьби зі злочинністю, яка визначає стратегію і тактику цієї боротьби, маючи за кінцеву мету зменшення рівня злочинності завдяки усуненню причин і умов, що її породжують.

Соціально-економічні перетворення, які відбуваються в Україні, вимагають від держави та її правоохоронних органів активних заходів по боротьбі зі злочинністю. У сучасних умовах розвитку нашої країни досить актуальним є дослідження конкретних проблем сучасної української правової політики, яка протягом багатьох років, з одного боку, сприймалась тільки як сукупність рішень влади, спрямованих на боротьбу зі злочинністю, а з іншого - характеризувалася волюнтаризмом, особливо в кримінальному та кримінальному процесуальному законодавстві.

Мета статті - показати необхідність визначення кримінально-правової та кримінальної процесуальної політики як елементів (складових) правової політики у сфері боротьби зі злочинністю.

Питанням кримінально-правової політики в Україні приділяли увагу чимало науковців, а саме: М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, Ф.Г. Бурчак, С.Б. Гавраш, В.К. Грищук, А.Ф. Зеленський, В.С. Зеленецький, М.В. Костицький, О.М. Костенко, О.М. Литвак, В.Т. Маляренко, В.А. Мисливий, В.О. Навроцький, В.Я. Тацій, П.Л. Фріс, В.І. Шакун, М.І. Хавронюк та інші.

З'явились роботи, які присвячені кримінальній процесуальній політиці (О.Б. Загурський), кримінально-виконавчій (О.М. Джужа, М.М. Яцишин) та профілактичній політиці (В.В. Голіна, В.В. Василевич). У працях цих учених основна увага приділяється проблемам визначення складових правової політики у сфері боротьби зі злочинністю - їх завдань, засад, ефективності, перспектив розвитку та ін.

Як слушно зазначає Маляренко В.Т., держава - це багатогранний механізм, який у сучасних умовах усе більше ускладнюється. Його регулювання можливе з допомогою відповідного інструменту, яким є право, правові норми, правові інститути й інструменти. І чим складніший механізм, тим тоншим має бути цей інструмент [1, с. 5].

Слово “політика” грецького походження і означає мистецтво управління державою.

Політика в широкому розумінні цього слова є однією із форм діяльності з управління суспільними відносинами і зв'язками, що виникають між людьми в процесі створення матеріальних і духовних цінностей.

Політика як специфічна форма людської діяльності виникла разом з появою суспільних класів і держави, коли необхідно було регулювати міжособистісні та інші відносини в суспільстві, які пов'язані зі зміцненням та розбудовою влади. Відомо, що головне в політиці - це завоювання і збереження влади.

Як зазначається в Юридичній енциклопедії, правова політика - це особлива форма вираження державної політики, засіб юридичної легімітизації, закріплення і здійснення політичного курсу країни, реформування різних галузей суспільного життя. Ця політика має державно-владний характер і спрямована на створення ефективного діючого механізму правового регулювання суспільних відносин, найбільш повне забезпечення прав і свобод людини і громадянина, зміцнення законності й правопорядку, формування правової свідомості та правової культури населення [2, с. 38]. В основі процесу правового регулювання державою суспільних відносин лежать соціально економічні явища та консервативність правових норм. У зв'язку з розвитком суспільства, соціальні та економічні відносини, що постійно змінюються, породжують нові орієнтири і цінності, які держава виділяє як пріоритетні та такі, що заслуговують на підтримку. Так само формується й відношення до суспільно небезпечних явищ, які надалі забороняються державою. Виникає соціально-правова необхідність зміни діючих у суспільстві законодавчих та нормативних актів.

Правова політика має різні види і форми виявлення. Зокрема, залежно від змісту вона може бути правотворчою, правозастосовною, правоохоронною, кримінально-правовою, кримінальною процесуальною, кримінально-виправною.

Щоб правова політика була ефективною, вона повинна базуватися на вироблених теорією і практикою засадах: соціальної обумовленості, наукової обґрунтованості, стабільності, демократичності й гуманності, справедливості, пріоритетності прав людини, відповідності міжнародним стандартам, прозорості й гласності [3, с. 690].

Констатуємо те, що за роки незалежності України значно зріс інтерес сучасних науковців до правової політики. Правова політика зумовлюється політичною ситуацією, політичною культурою, але попри всі позитивні зміни, необхідно зазначити, що ми маємо не правову державу, владу в країні не зовсім демократичну, а народ тільки в останній момент (листопад 2013 р. - вересень 2014 р.) переходить до рішучих дій у всіх сферах суспільного життя, тобто певного мірою правова політика, а особливо кримінально-правова, знаходиться все-таки на тому ж рівні. І причиною цього є політичний колапс, в якому нещодавно перебувала наша країна, а також нігілістичне ставлення до сили закону та законності, передусім у державних структурах влади, нехтування засадою верховенства права тощо.

Досягнення очікуваних наслідків у боротьбі зі злочинністю можливе лише за умови чіткої взаємодії між усіма видами (складовими) політики у сфері боротьби зі злочинністю. Завдяки провідному місцю та ролі, яку відіграє кримінально-правова політика, вона в основному визначає, так би мовити, “обличчя” політики у сфері боротьби зі злочинністю загалом. Зазначимо, що це не принижує значення та ролі інших видів (складових) правової політики.

Як у кожній системі, а політика у сфері боротьби зі злочинністю є відповідною системою, якій притаманні всі ознаки системи, щось має бути визначальним, так би мовити, рушійною силою. У цій системі, на думку П.Л. Фріса, цю функцію перейняла на себе кримінально-правова політика. Саме відповідно до цього завдання налагодження взаємозв'язку кримінально-правової політики з іншими видами (складовими) політики у сфері боротьби зі злочинністю набуває особливого значення [4, с. 35-36].

М.П. Чубинський визначав кримінальну політику як гілку науки кримінального права, що має виробити вказівки для найкращої постановки у країні справи кримінального правосуддя як шляхом соціальних реформ, так і шляхом створення кращого кримінального законодавства [5, с. 52].

У сучасній юридичній літературі кримінальну політику поділяють на кримінально-правову, кримінальну процесуальну та кримінально-виконавчу. При цьому кримінально-правову трактують як напрям діяльності зі створення кримінального законодавства, здійснення криміналізації та декриміналізації, диференціації кримінальної відповідальності. Кримінальну процесуальну - як напрям діяльності зі створення і застосування форм реалізації кримінального закону на всіх етапах його дії, а кримінально-виконавчу - як напрям виконання кримінальних покарань [6, с. 36-37; 7, с. 18-21].

Як відомо, кримінальна політика, на думку Чубинського М. П., складається із трьох напрямів: 1) кримінальне законодавство; 2) політика превенції; 3) політика репресії (каральна політика). При цьому він наголошував, що кримінальна політика має запропонувати державній владі науково обґрунтовані пропозиції щодо змісту та співвідношення названих трьох напрямів протистояння злочинності у відповідний історичний період [8, с. 312-408].

Даньшин І.М. у 1992 році писав: “<...> Не політика йде за законодавством і правом, а, навпаки, <...> правоохоронні галузі формуються відповідно до настанов кримінальної політики” [9, с. 30].

Як наголошує Шакун В. І., на жаль, сучасна кримінальна політика загалом і кримінально-правова політика, зокрема, виглядає непослідовною, суперечливою, нещирою, а нерідко відверто слабкою. З одного боку, проголошується пріоритет захисту особи та її невід'ємних прав і свобод, а з другого - організована злочинність ще ніколи не відчувала себе настільки вільно, зухвало нехтуючи законом та експлуатуючи широкі верстви населення [10, с. 52].

Зазначимо, що кримінально-правова політика на сучасному етапі розвитку України - це невід'ємна складова всієї правової політики нашої держави. Перед нею стоять завдання чіткого визначення підстав і меж кримінальної відповідальності, системи та порядку призначення покарання, оскільки від цього залежить визначення основних параметрів політики у сфері боротьби зі злочинністю взагалі.

Кримінально-правова політика, на нашу думку, це діяльність держави, що базується на правових засадах, яка спрямована на створення та реалізацію сукупності заходів як спеціального, так і загального характеру з метою захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань та відшкодування шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями.

Детальний структурно-логічний аналіз правової політики як єдиної системи, що включає в себе кримінально-правову, кримінальну процесуальну, кримінально- виконавчу політику, дозволяє констатувати той факт, що поряд з іншими складовими єдиної правової політики кримінальна процесуальна політика знаходиться в деякому забутті, що обумовлено дією ряду факторів як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. Вважаємо, що на сучасному етапі розвитку нашої держави вивчення та розробка кримінальної процесуальної політики України є перспективним напрямом наукового пізнання, оскільки вона виступає як один із основних елементів механізму формування правової держави.

Кримінальна процесуальна політика визначає форму, процедуру реалізації норм кримінального права, а отже, й кримінально-правової політики.

Вважаємо, що кримінальна процесуальна політика - це основана на правових засадах та нормах діяльність держави, що спрямована на вирішення з допомогою процесуальних засобів кримінально-правових конфліктів між особою та державою з метою забезпечення демократичності процесуальної форми кримінального судочинства.

Сучасна кримінальна процесуальна політика характеризується такими рисами: гуманізацією кримінального процесуального законодавства і практики його застосування; детальною регламентацією процесуальної діяльності як форми закріплення примату права в цій сфері; строге дотримання законності всіма уповноваженими суб'єктами; нормативне закріплення гарантій захищеності прав особи, яка потрапила у сферу кримінального провадження; чітке закріплення процесуального статусу державних органів, службових осіб, а також громадян, які задіяні у сфері кримінального судочинства; чітке розмежування процесуальної компетенції уповноважених суб'єктів; економія застосування окремих заходів забезпечення кримінального провадження; забезпечення безпеки учасників кримінального провадження; встановлення і розвиток міжнародного співробітництва в кримінальній процесуальній сфері.

Одним із основних напрямів розвитку кримінальної процесуальної політики є процес її гуманізації та практики застосування кримінального процесуального законодавства.

Точне й неухильне дотримання й виконання кримінальних процесуальних норм є фундаментом усієї кримінальної процесуальної діяльності. Це означає, що законними і соціально справедливими повинні бути всі кримінальні процесуальні інститути, весь хід розслідування й вирішення кримінальних правопорушень і, звичайно, результат кримінальної процесуальної діяльності.

Отже, Україна має спрямовувати свою кримінально-правову та кримінальну процесуальну політику таким чином, щоб не порушувати природних прав людини та сприяти їх повноцінному здійсненню. Це є головним у взаємодії елементів (складових) правової політики у сфері боротьби зі злочинністю.

право злочинність кримінальний

Список використаних джерел

1. Маляренко В.Т. В Україні й до сьогодні зберігається тоталітарне уявлення про суд / В.Т. Маляренко // Юридичний вісник України. - 2008. - № 44. - С. 5.

2. Юридична енциклопедія: в 6 т. / Ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. - Том. 5. - К.: “Укр. енцикл.”, 2003. - 736 с.

3. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. акад. НАН України Ю.С. Шем- шученка. - К.: “Юридична думка”, 2007. - 992 с.

4. Фріс ПЛ. Кримінально-правова політика Української держави: теоретичні, історичні та правові проблеми / П.Л. Фріс. - К.: АТІКА, 2005. - 332 с.

5. Чубинский М.П. Курс уголовной политики / М.П. Чубинский. - СПб., 1909. - 416 с.

6. Береза Н.В. Концепція кримінально-правової політики: ціннісно-гуманістичний вибір / Н.В. Береза // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - 2010. - № 4. - С. 35-44.

7. Литвак О.М. Держава і злочинність: монографія / О.М. Литвак. - К.: Атіка, 2004. -

304 с.

8. Чубинский М.П. Курс уголовной политики / М.П. Чубинский. - Изд. 2-е. - СПб., 1911. - 426 с.

9. Даньшин І.М. Кримінальна політика: за і проти / І.М. Даньшин, А.Ф. Зелінський // Право України. - 1992. - № 8. - С. 29-35.

10. Шакун В.І. Суспільство і злочинність / В.І. Шакун. - К., 2003. - 784 с.

Размещено на Allbest.ru