Напрями удосконалення законодавства з видобутку вуглеводнів на континентальному шельфі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Напрями удосконалення законодавства з видобутку вуглеводнів на континентальному шельфі

Жуков І.М.

У статті досліджуються деякі аспекти правового регулювання відносин з геологічного вивчення та видобутку нафти і газу на континентальному шельфі. Акцентується увага на необхідності розвитку національного законодавства в цій сфері, розробки заходів для заохочення інвестицій у нові технології, які необхідні для видобутку вуглеводнів на континентальному шельфі. Удосконалення договірного та фіскального режимів і запровадження податкового стимулювання інвестицій зробить сприятливим інвестиційний клімат та знизить рівень потенційних позовів.

Ключові слова: видобуток нафти і газу, континентальний шельф, колізійні норми, Енергетична хартія, іноземні інвестиції

В статье исследуются некоторые аспекты правового регулирования отношений по геологическому изучению и добыче нефти и газа на континентальном шельфе. Акцентируется внимание на необходимости развития национального законодательства в данной сфере, разработки мер для поощрения инвестиций в новые технологии, которые необходимы для добычи углеводородов на континентальном шельфе. Усовершенствование договорного и фискального режимов, внедрение налогового стимулирования инвестиций сделает благоприятным инвестиционный климат и снизит уровень потенциальных исков. правовий інвестиція шельф нафта

Ключевые слова: добыча нефти и газа, континентальный шельф, коллизионные нормы, Энергетическая хартия, иностранные инвестиции.

The article touches upon issues of legal regulation of relations with geological exploration and production of oil and gas on continental shelf. Attention is focused on necessity to develop national legislation in this area, to develop measures to encourage investment in new technologies that are required for production of hydrocarbons on continental shelf. Improvement of fiscal and contractual regimes and introduction of tax incentives for investments will make an investment climate favorable and will reduce level of potential claims.

Key words: gas and oil production, continental shelf, conflict rules, Energy Charter, foreign investments.

Постановка проблеми. Розвиток світового співтовариства на сучасному етапі характеризується певного ознакою, якою є наявність бурхливого процесу глобалізації. Інтеграційні процеси в праві України відображають процеси глобалізації та регіоналізації, які відбуваються в світі, та процес європеїзації усіх сторін економічного, політичного та соціального життя в Україні. Така потреба в однаковості підходів щодо змісту і форми національних правових систем пов'язана зі спільними економічними завданнями та інтересами між державами світу, зростанням транснаціональних інтересів людства [1, с. 17].

Однією з головних умов забезпечення гармонійного розвитку України в умовах зростаючої глобалізації є питання доступу до енергетичних ресурсів і реалізація виваженої стратегії в енергетичній та пов'язаних з нею сферах із метою задоволення потреб національних споживачів енергоресурсів, зменшення енергетичної залежності країни, покращення умов міжнародного співробітництва в енергетичній сфері тощо. Вирішення цієї проблеми також є складовою частиною забезпечення політичної незалежності України. Крім того, енергобезпека нашої держави тісно пов'язана з питаннями адаптації національного законодавства до європейських та міжнародних норм. Створення спільного правового простору для регулювання міжнародних відносин через гармонізацію правових приписів норм міжнародного права і національного законодавства є об'єктивною потребою і вимагає цілеспрямованої та скоординованої діяльності різних держав і міжнародних організацій [2, с. 120].

Проблеми і перспективи наближення правової системи України до права ЄС та необхідність імплементації Україною міжнародних угод відзначали різні вітчизняні вчені, серед них: В.Г. Буткевич, М.В. Буроменський, А.С. Довгерт, О.В. Задо- рожний, В.І. Кисіль, Н.С. Кузнецова, Л.А. Луць, О.О. Мережко, В.Ф. Опришко, Ю.С. Шемшученко та інші [3, с. 35; 4, с. 19-46; 5, с. 23-50; 6; 7, с. 8-14]. Теоретичні аспекти використання природних ресурсів вивчали М.М. Бринчук, А.Г. Бобкова, А.П. Гетьман, О.І. Коморна, Н.П. Медведева, О.А. Медведева) [8, с. 246; 9, с. 34-40; 10, с. 411-418; 11, с. 95-100; 12, с. 12]. Але сучасні питання енергетичної сфери, у тому числі надроко- ристування, саме у розрізі напрямів гармонізації законодавства України набувають особливої уваги.

Метою статті є вдосконалення окремих положень договірного та фіскального режимів і запровадження податкового стимулювання інвестицій у сфері видобутку вуглеводнів на континентальному шельфі.

Виклад основного матеріалу дослідження. Варто відзначити, що видобуток енергоносіїв вимагає масштабних капітальних вкладень, які складно реалізувати лише за рахунок держави, тож важливим аспектом є ефективна державна інвестиційна політика. Однією з найважливіших складових такої політики є створення сприятливого інвестиційного клімату з метою залучення інвесторів. Важливість іноземного інвестування для України визначається гострим дефіцитом вітчизняних інвестиційних ресурсів, обмеженістю та недосконалістю механізмів інвестування. Упродовж багатьох років єдиною формою взаємовідносин держави із користувачами надрами було надання спеціальних дозволів (ліцензій). Навіть запровадження нової форми взаємовідносин між державою та інвестором на підставі угоди про розподіл продукції не сприяли вирішенню проблеми стабільного правового регулювання.

Основні нормативні документи, які регламентують відносини з розробки родовищ нафти і газу, хоча і представлені у вигляді сучасних нормативно-правових актів, таких як Кодекс України «Про надра» [13], Закон України «Про нафту і газ» [14], Закон України «Про ринок природного газу» [15] і Закон України «Про угоди про розподіл продукції» [16], але вони не передбачають сучасних норм та вимог до етапів геологічного вивчення надр, вимог до технологічних проектних документів, основних вимог до спорудження свердловин, техніки та технології видобутку вуглеводнів з урахуванням вимог раціонального використання надр для повного забезпечення безпеки населення, охорони навколишнього природного середовища, а також майна (будівель, споруд і таке інше). На сьогодні процес розробки родовищ нафти та газу здійснюється на підставі застарілих «Правил розробки нафтових та газонафтових родовищ», які затверджені Міністерством нафтової промисловості СРСР 15 жовтня 1984 року № 44 [17] та «Правил розробки газових и газоконденсатних родовищ», які затверджені Держгір- технаглядом СРСР 6 квітня 1970 року [18].

В умовах обмеженості запасів та складних умов видобутку енергоресурсів на суходолі, питання розробки енергетичних ресурсів континентального шельфу має стратегічне значення. Світовий видобуток енергоресурсів все активніше переходить на морський та океанічний шельф. Сьогодні у світі на континентальному шельфі видобувається близько 40% вуглеводнів, далі ця цифра буде зростати (в Україні шельфовий видобуток не перевищує 3% від розвіданих запасів).

Сусідні з Україною чорноморські країни займаються активною розробкою шельфу із залученням іноземних інвестицій. Лідером у цій галузі є Туреччина, яка залучила американські компанії «Агатсо» і «ВР» та бразильську державну нафтову компанію «Petrobras» до розвідки глибинних структур на дні Чорного моря.

Румунія, Болгарія та Грузія залучили до розвідки свого шельфу інвестиції західних нафтокомпаній («Melrose Resources», «OMV», «Anadarko Petroleum Corporation», «JKX»). Австрійсько-румунська група «OMV-Petrom» уже інвестувала в розробку румунської частини шельфу 200 млн. дол. Російська Федерація та промислова група «Новоліпецький металургійний комбінат» у 2008 році вклали 40 млн. дол. у дорозвідку чотирьох блоків шельфу Азову та Тузло-Таманської дільниці.

Регулювання відносин у сфері пошуку, розвідки та видобутку нафти і газу на акваторіях, що перебувають під юрисдикцією України, здійснюється як на міжнародному, так і на національному рівнях.

Норми міжнародного права встановлюють загальні принципи регулювання спеціальних правовідносин, а саме статус морських ділянок (та відповідних надр) і обсяг прав, які мають на ці ділянки (та відповідні надра) ті чи інші первинні суб'єкти міжнародного права. Основним міжнародно-правовим актом, який регулює режим континентального шельфу, є Конвенція ООН з морського права 1982 р. [19] (далі - Конвенція 1982 р.). Вона визначає структуру розподілу морських просторів, загальні принципи визначення приналежності тих чи інших його частин, а також порядок та можливості їх використання.

Національні норми, які базуються на нормах міжнародного права, призначені для встановлення правового режиму використання надр, що належать до різних типів морських ділянок та конкретних способів їх використання. Як уже зазначалося, правове регулювання відносин у сфері розвідки та видобутку енергоносіїв, у тому числі і на українському шельфі, також регулюються Кодексом України «Про надра», Законом України «Про нафту і газ», Законом України «Про угоди про розподіл продукції» та відповідними актами Кабінету Міністрів України. При цьому національне законодавство регулює зазначені відносини у двох напрямах.

Кодекс України «Про надра» встановлює загальні принципи і режими використання надр. Саме на цьому рівні визначаються загальні умови використання надр незалежно від режиму такого використання, а саме: основні принципи державного регулювання та нагляду за процесом використання надр, коло суб'єктів, які можуть бути користувачами надр, умови та строки користування надрами, плата за здійснення такого користування та охорона надр.

Інша група нормативних актів визначає можливість використання надр в окремих режимах, наприклад, у режимі угод про розподіл продукції, як це зазначається в статті 4 Закону України «Про угоди про розподіл продукції» («Закон про УРП»),

Слід зазначити, що на рівні законів України не існує жодного спеціального акту, який регулював би зазначені питання в ракурсі специфічних морських ділянок. Єдиним винятком може служити регулювання виключної морської (економічної) зони, щодо якої існує Закон України «Про виключну (морську) економічну зону України» [20] («Закон про БЕЗ»), але він неналежно регулює питання надр у виключній (морській) економічній зоні. Більше того, згадування про надра, які належать до цієї морської ділянки і містяться в статті 4, є за своєї природою декларативними і таким, що не визначають жодної специфіки, яка обумовлюється режимом виключної (морської) економічної зони України. Крім того, останній абзац статті 4 визначає, що суверенні права та юрисдикція України щодо морського дна виключної (морської) економічної зони і його надр реалізуються відповідно до Кодексу України про надра та законодавства України про континентальний шельф.

Закон про БЕЗ навіть не згадує про міжнародні норми, зокрема, Конвенцію про морське право, і це може тлумачитися як невідповідність норм національного права міжнародним зобов'язанням України.

Також варто вказати на недостатність врегулювання спеціального питання використання надр у виключній (морській) економічній зоні. Так, Кодекс України «Про надра» визначає лише напрями розподілу коштів, які отримуються від користування надрами, розташованими на зазначених ділянках (статті 28, ЗО і 31). У той же час законодавство про континентальний шельф, на яке також посилається Закон про БЕЗ, в Україні взагалі не існує. Крім того, дефініція континентального шельфу, яка згадується в п'яти кодифікованих актах, визначається Правилами промислового рибальства в басейні Чорного моря, що затверджені наказом Державного комітету рибного господарства України від 8 грудня 1998 р. № 164 [21], і не лише не враховує геологічні та географічні особливості Чорного моря, а й не відображає основні положення Конвенції 1982 р.

Таким чином, очевидним є неналежне регулювання використання надр як на континентальному шельфі, так і у виключній (морській) економічній зоні не лише в силу недостатності спеціального законодавства, але й з огляду на його неповноту.

Основними чинниками для інвестора, які визначають конкурентоспроможність шельфу, є його геологічні і маркетингові перспективи, рівень витрат, особливості організаційно-правового регулювання та особливості фіскального режиму. Організаційно-правовий та фіскальний режими регулюються державою, і конкурентоспроможність континентального шельфу має бути гарантована механізмами державного регулювання відносин на шельфі.

Організаційно-правове регулювання використання надр здійснюється за допомогою Кодексу «Про надра» та законів України «Про угоди про розподіл продукції» і «Про нафту і газ». Але норми цих законодавчих актів не розкривають особливість регулювання геологічного вивчення континентального шельфу, пошуку, розвідки та розробки мінеральних ресурсів. Не відрізняються великою змістовністю і підзаконні акти, які пов'язані з цією сферою, а саме: Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від ЗО травня 2011 р. № 615 [22], постанова Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2005 р. № 1263 «Про проведення конкурсу на укладення угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря» [23], або розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. № 828-р «Про підписання Угоди між Кабінетом Міністрів України та компанією «Венко інтернешнл лімітед» про розподіл вуглеводнів, які видобуваються у межах Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря» [24] та ін.

Закон України «Про угоди про розподіл продукції» у статті 8 передбачає вимоги до угоди про розподіл продукції. Так, до істотних умов угоди Закон відносить порядок внесення рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та покладає на інвестора обов'язки щодо прийняття (наймання) на роботу на території України працівників для зазначених в угоді потреб переважно з числа громадян України та для організації їх навчання в обсягах, передбачених угодою. Але саме ці положення можуть викликати занепокоєння у інвестора не лише при укладанні та виконанні УРП, а й при розробці родовищ нафти і газу за дозвільною системою.

Фіскальні правовідносини, що відносяться до виключної компетенції держави, регулюються не лише договором між інвестором і державою. Особливістю УРП є заміна основної частини податків, платежів і зборів розподілом продукції. Причому конкретні пропорції прибуткової продукції визначаються у кожному окремому договорі. Як раніше було зазначено, УРП повинна передбачати порядок внесення рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Тобто, УРП передбачає лише порядок, а не розмір самої рентної плати. Ставки самої рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин визначені ст. 252 Податкового кодексу України [25]. У серпні 2014 року прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII [26] Україна різко підвищила ставку плати на видобуток газу з 28% до 55% і на видобуток нафти - з 39% до 45%. З одного боку, встановлення податків і зборів хоча і відноситься до виключної компетенції держави, але така фіскальна політика не повинна суперечити міжнародним зобов'язанням.

Так, з метою підвищення конкурентоспроможності європейської економіки, лібералізації торгівлі у сфері енергетики, стимулювання і захисту інвестицій, посилення техніки безпеки, охорони навколишнього середовища було ініційовано нову енергетичну політику, правову основу якої склали Енергетична хартія [27] та Договір до Енергетичної хартії (ДЕХ) [28]. Завдяки цьому планувалося підвищити ефективність енергетичного ринку ЄС, зробити його більш прогнозованим, покращити якість обслуговування споживачів та знизити ціни. Стаття 10 ДЕХ містить як «парасолькове застереження», так і застереження про не погіршення умов, які зобов'язують Україну забезпечувати справедливий та рівний режим. Таким чином, підвищення рентної плати, виходячи з положень ДЕХ, може розглядатися, як непряма експропріація інвестицій (стаття 21 (5) ДЕХ), а такі дії України, як дискримінаційні та такі, що суперечать положенням угод про сприяння та взаємний захист інвестицій, і бути підставою для розгляду спору у міжнародних арбітражах. Так, наприклад, JKX oil & gas ріс, POLTAVA GAS B.V та «Полтавська газонафтова компанія» ініціювали арбітражний розгляд проти України в Арбітражному інституті Торгової палати Стокгольма (SCC) у рамках Енергетичної хартії (ДЕХ) і двосторонніх угод про захист інвестицій між Україною та Великобританією [29] і Нідерландами [ЗО] із сумою позовних вимог понад 180 млн. дол. США. У додаток до основного позову JKX ініціювала проведення надзвичайної процедури в рамках Додатку II до регламенту SCC. 14 лютого 2014 року Надзвичайний арбітр Рудольф Дольцер виніс попереднє рішення, де, з-поміж іншого, наказав застосовувати ставку рентної плати за видобуток нафти і газу на відповідних глибинах не більш ніж 28% (передбаченої Податковим кодексом України до 31 липня 2014 року) [31].

Різноманітним є регулювання і трудових відносин у сфері видобутку вуглеводнів, а тому вони також потребують удосконалення. Так, стаття 35 Закону України «Про угоди про розподіл продукції» підпорядковує національному законодавству регулювання трудових відносин при працевлаштуванні для потреб угоди про розподіл продукції. Зазначена умова відповідає концепції територіального характеру трудового права, яка відображена в Законі «Про міжнародне приватне право» [32] і передбачає застосування до трудових відносин права держави, у якій виконується робота, якщо інше не передбачене законом або міжнародним договором України (стаття 52 Закону). Територіальний характер визначає особливості прийому на роботу іноземців та осіб без громадянства. Відповідно до положень Закону України «Про зайнятість населення» [33] роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Процедура видачі таких дозволів визначається Порядком, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2013 р. № 437 «Питання видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства» [34]. Спрощена процедура отримання дозволів на використання праці визначена ст. 35 Закону України «Про угоди про розподіл продукції». Крім того, дія Порядку може поширюватись і на іноземців, які направлені іноземними суб'єктами господарювання в Україну для виконання певного обсягу робіт або надання послуг на основі договорів (контрактів), укладених між українськими та іноземними суб'єктами господарювання.

Необхідно відзначити, що колізійні норми щодо трудового права містяться у договорах про правову допомогу, та охоплюють як питання застосовного права, так і компетенції суду, зокрема це договори про правову допомогу з В'єтнамом, Республікою Молдова, Чеською Республікою, Республікою Польща, Латвійською Республікою, Республікою Македонія. Вищевказаний принцип lex loci laboris (закон місця роботи) є домінуючим в угодах про правову допомогу, хоча деякі угоди передбачають застосування «автономії волі» (lex voluntatis) як в обранні законодавства (договори з Чеською Республікою, Латвійською Республікою, Республікою Македонія), так і при визначенні компетенції (договори з Республікою Молдова та Республікою Польща). Регламент ЕС № 593/208 «Про право, застосоване до договірних зобов'язань» (Рим І) [35] наголошує на свободі вибору сторонами права, однак це не повинно мати своїм наслідком позбавлення найманого працівника захисту. Якщо сторони не реалізували автономію волі, договір регулюється правом держави, в якій працівник зазвичай працює, або право країни розташування бізнесу, в якому він задіяний, або принцип тісного зв'язку (ст. 8).

Крім того, угоди про правову допомогу з Республікою Молдова [36] та Республікою Польща [37] передбачають можливість відступу від загального принципу lex loci laboris (закону місця роботи), якщо працівник виконує роботу на територій іноземної країни на підставі трудових відносин, які пов'язують його з головним підприємством на території іншої країни. При таких обставинах регулювання трудових відносин підпорядковується законодавству місця знаходження головного підприємства і становлять під сумнів законність вимог Державної служби зайнятості щодо необхідності отримання дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства.

Висновки

Створенню сприятливого інвестиційного клімату може сприяти лише гармонійне та стабільне законодавство. Для його вдосконалення необхідно чітко врегулювати суспільні відносини під час геологічного вивчення надр та промислової розробки родовищ нафти та газу на континентальному шельфі. Розробити заходи для заохочення інвестицій у нові технології, необхідні для нарощування видобутку з родовищ, які вже експлуатуються тривалий час. Вдосконалити договірний та фіскальний режими і запровадити схеми податкового стимулювання для інвестицій, пов'язаних із технологіями. Крім того, необхідно врегулювати причини, які призводять до розбіжностей між державою та інвестором, що знизить рівень потенційних позовів та зробить сприятливим інвестиційний клімат.

Література

1. Білоусов Є.М. Право і глобалізація (місце правової системи України в контексті світової економічної інтеграції). - С. 17-22 / Правове забезпечення економічного суверенітету держави в умовах міжнародної інтеграції // Матеріали круглого столу (м. Донецьк, 23 листопада 2010 р.) / наук. ред. В.К. Мамутов; НАН України. Ін-т економіко-правових досліджень. - Донецьк: вид-во «Ноулідж» (донецьке відділення), 2010. - 96 с.

2. Ратушний С.М. Деякі теоретичні питання гармонізації національного законодавства з міжнародно-правовими нормами / С.М. Ратушний // Правове регулювання економіки : зб. наук, праць / М-во освіти і науки України, ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана» ; відп. ред. В.Ф. Опришко. - 2008. -№8,- С. 119-130.

3. Буткевич В.Г. Міжнародне право. Основи теорії: підручник / В.Г. Буткевич, В.В. Мицик, О.В. Задорожній; за ред. В.Г. Буткевича. - К.: Либідь, 2002. - 608 с.

4. Буроменський М.В. Імплементація норм міжнародного права в конституційний правопорядок України // Юридичний журнал «Право України». - С. 19-46.

5. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоретичні аспекти) / Л.А. Луць. - К: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАЛ України. - 2003.

6. Мережко О.О. Співвідношення міжнародного і національного права // О.О. Мережко // Юридичний журнал. - 2009. - № 2. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.justinian.com.ua.

7. Шемшученко Ю.С. Гармонізація законодавства України з міжнародним європейським правом // Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем. Матеріали Міжнародної наукової конференції 17-20 жовтня 2000 р. - К., 2000. - С. 8-14.

8. Бринчук М.М. Лицензионно-договорные основы природопользования и охраны окружающей среды // В кн.: Экологическое право (право окружающей среды). - М.: Юрисгь, 2003. - 670 с.

9. Бобкова А.Г. Право природокористування для рекреаційних цілей / А.Г. Бобкова. Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: зб. наук, праць. - 2000. -№4,- С. 34-40.

10. Медведева Н.П. Поняття гірничої концесії: її юридична природа та особливості концесійних правовідносин / Н.П. Медведева // Держава і право: збірник наукових праць // Юридичні і політичні науки. - 2006.-М34.-С. 411-418.

11. Соколова А.К. Правове регулювання екологічного стимулювання належного виконання еколого-правових договорів / Вісник АПН України. - 1998. - № 1 (12). - С. 95-100.

12. Медведева О.А. Концесія як правова форма використання державного майна у господарській діяльності недержавними суб'єктами: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: спец.12.00.04/ О.А.Медведєва.-Х., 2005.

13. Кодекс України «Про надра» від 27 липня 1994р. // Відомості Верховної Ради України. -1994. - № 36 (06.09.94). - Ст. 340.

14. Закон України «Про нафту і газ» від 12 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 50 (14.12.2001). - Ст. 262.

15. Закон України «Про ринок природного газу» від 9 квітня 2015 року № 329-VIII // Відомості Верховної Ради України. - 2015. - № 27 (03.07.2015). -- Ст. 234.

16. Закон України «Про угоди про розподіл продукції» від 14 вересня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 44 (05.11.99). -- Ст. 391.

17. «Правила розробки нафтових та газонафтових родовищ», які затверджені Міністерством нафтової промисловості СРСР 15 жовтня 1984 року № 44. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.geo.gov.ua/normativno-pravovi-akti-geolkontrol.html.

18. «Правила розробки газових и газоконденсатних родовищ», які затверджені Держгіртехнаглядом СРСР 06 квітня 1970 року. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.geo.gov.ua/ normativno-pravovi-akti-geolkontrol.html.

19. Конвенція ООН із морського права // Відомості Верховної Ради України. -1999. -№ 31 (06.08.99). - Ст. 254.

20. Закон України «Про виключну (морську) економічну зону України» від 16 травня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. -1995. - № 21 (23.05.95). - Ст. 152.

21. Наказ Державного комітету рибного господарства України від 08 грудня 1998 року № 164 «Про затвердження Правил промислового рибальства в басейні Чорного моря» // Офіційний вісник України. - 1999. - № 10 (26.03.99). - Ст. 403.

22. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» від ЗО травня 2011 р. № 615 // Офіційний вісник України. - 2011. - № 45 (24.06.2011). -- Ст. 1832.

23. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2005 р. № 1263 // Офіційний вісник України. - 2005. -- № 52 (11.01.2006). - Ст. 3306.

24. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 р. № 828-р // Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: ЗАКОН® - Київ: Ліга, 2014-файл KR070828.LHT.

25. Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI // Офіційний вісник України. - 2010. - № 92 (10.12.2010) (частина 1). - Ст. 3248.

26. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII // Офіційний вісник України. - 2015. -№3 (16.01.2015). - Ст. 46.

27. Заключний документ Гаазької конференції з Європейської енергетичної хартії від 17.12.1991 р. // Інформаційний бюлетень НКРЕ. -М11.

28. Договір до Енергетичної хартії від 17.12.1994 р. // Інформаційний бюлетень НКРЕ. - 2004. - № 12.

29. Угода між урядом України та урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про сприяння і взаємний захист інвестицій від 10.02.1993 р. // Офіційний вісник України. - 2005. - № 16 (06.05.2005). - Ст. 890.

30. Угода про сприяння та взаємний захист інвестицій між Україною та Королівством Нідерландів від 14.07.94 р. // Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: ЗАКОН® - Київ: Ліга, 2014- файл MU94129U.LHT.

31. В. Волков, В. Данилейко. Незвичайний арбітраж // Судовий вісник. - 2015. - № 7-8. - 18 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.integrites.com/web/uploads/SV_7-8_2015_10.pdf.

32. Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року № 2709-IV // Відомості Верховної Ради України. -

- № 32 (12.08.2005). - Ст. 422.

33. Закон України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року № 5067-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2013. - № 24 (14.06.2013). - Ст. 243.

34. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 травня 2013 р. - № 437 / Питання видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства // Офіційний вісник України. - 2013. - № 48 (05.07.2013). - Ст. 1722.

35. Регламент Європейського парламенту та Ради (ЄС) № 593/2008 від 17 червня 2008 року «Про право, що застосовується до договірних зобов'язань (Рим І)» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://instzak.rada.gov.ua/instzak/doccatalog/document?id=60402.

36. Договір між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 13.12.93 р. // Офіційний вісник України. - 2006. - № 47 (04.12.2006). - Ст. 3171.

37. Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.93 р. // Офіційний вісник України. - 2006. - № 47 (04.12.2006). - Ст. 3169.

Размещено на Allbest.ru