Деякі аспекти проблематики соціальної реадаптації засуджених осіб у Польщі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Деякі аспекти проблематики соціальної реадаптації засуджених осіб у Польщі

Ірина Курляк

У статті розглядаються проблеми, з якими стикаються засуджені особи, які вийшли на волю, - відсутність роботи, житла і матеріальних засобів до існування, зруйновані соціальні зв'язки, низький рівень освіти та соціальних компетенцій, поганий стан соматичного та психічного здоров'я, відсутність професійного досвіду, низька самооцінка, невміння функціонувати в різних соціальних ролях.

Вказується, що для України цікавим і цінним може бути закордонний досвід соціальної реабілітації засуджених, зокрема сусідньої Польщі.

Ключові слова: засуджені, пенітенціарна система, соціальна реадаптація, соціальна реінтеграція, постпенітенціарна допомога, чинники адаптації.

И. Курляк. Некоторые аспекты проблематики к общественной жизни осужденных лиц в Польше. В статье рассматриваются проблемы, с которыми сталкиваются осужденные лица, вышедшие на свободу, - отсутствие работы, жилья и материальных средств к существованию, разрушены социальные связи, низкий уровень образования и социальных компетенций, плохое состояние соматического и психического здоровья, отсутствие профессионального опыта, низкая самооценка, неумение работать в различных социальных ролях.

Указывается, что для Украины интересным и ценным может быть зарубежный опыт социальной реабилитации осужденных, в частности соседней Польши.

Ключевые слова: осужденные, пенитенциарная система, социальная реинтеграция, социальная реинтеграция, постпенитенциарная помощь, факторы адаптации.

Мета: проаналізувати вибрані аспекти теорії та практики польського досвіду допомоги засудженим, які звільняються з міць позбавлення волі і перед якими постає завдання соціальної реадаптації та реінтеграції. На початку звернемося до дефініцій досліджуваного явища.

Постановка проблеми. Однією з гострих соціальних проблем, що має місце в суспільстві, є соціальна реадаптація та реінтеграція засуджених осіб. Щорічно в Україні звільняється з установ виконання покарань від 50 до 70 тисяч осіб [1, 4]. Цій численній категорії людей властиві спільні складні проблеми - відсутність роботи, житла і матеріальних засобів до існування, зруйновані соціальні зв'язки, низький рівень освіти та соціальних компетенцій, поганий стан соматичного та психічного здоров'я, відсутність професійного досвіду, низька самооцінка, невміння функціонувати в різних соціальних ролях. Згадані проблеми та низький рівень ресоціалізацій- ної ефективності кари позбавлення волі часто призводять до рецидиву, унаслідок якого частина осіб знову повертається до місць позбавлення волі.

Аналіз останніх досліджень. Питання соціальної реадаптації та реінтеграції засуджених осіб була й надалі залишається предметом зацікавлення багатьох дослідників як в Україні, так і за кордоном. Серед вітчизняних учених ці проблеми порушували у своїх працях О. Беца, В. Кривуша, В. Проскура, В. Синьов, Г. Радов та інші. Разом з тим закордонний досвід діяльності із засудженими містить чимало цінних ідей та практичних рішень, які можуть бути корисними для української теорії і практики роботи з такими особами.

Виклад основного матеріалу. Соціальна реадаптація - це "повторне пристосування злочинця до процесу дотримання існуючих в суспільстві засад та норм діяльності" [2, 63]. Подібну, але дещо ширшу дефініцію подає У Собчишин: "Реадаптація полягає на повторному пристосуванні особи до повного, самостійного, активного і вартісного життя згідно з умовами і соціально-моральними принципами, які панують у вільному середовищі" [16,126]. Ґрунтовне визначення, яке окреслює змістові аспекти процесу соціальної реадаптації, знаходимо в А. Кешковської: "Соціальна реадаптація це повторне пристосування в'язня до активного, самодіяльного життя в суспільстві і до професійної праці. Соціальна реадаптація засуджених має на меті їх підготовку до відповідального життя в суспільстві, навчання способів змістовного проведення вільного часу, протидії виникненню соціальних патологій, а також формування у засуджених умінь, які дозволяють виконання акцептованих соціальних ролей, а також сприяють протидії почуття виключення з суспільства" [8, 99].

Процес соціальної реадаптації засуджених у Польщі ґрунтується на нормативно-правовій базі, а саме : Карно- виконавчий кодекс, Постанова про в'язничну службу, Розпорядження Міністра справедливості з дня 22 квітня 2005 року в справі Фонду постпенітенціарної допомоги та ін. [17, 209]. Так, наприклад, у ст. 41, параграф 1 Карно-виконавчого кодексу йдеться: "З метою полегшення соціальної реадаптації, особливо протидії поверненню до злочинності, необхідно надавати засудженим та їхнім родинам потрібну допомогу, особливо матеріальну, медичну, у знаходженні праці і житла, а також правові поради" [9, 25].

Процес соціальної реадаптації переважної більшості злочинців проходить важко. Успішність чи складність йогоперебігу залежать від низки чинників. У Собчишин виокремила ті фактори, які утруднюють процес соціальної реабілітації, у три групи:

• які залежать від суспільного середовища;

• які виникають з особистості засуджених і набутого ними досвіду;

• пов'язані з фактом перебування у в'язничній ізоляції [16,126].

До чинників, які містяться у суспільному середовищі, відносять: кримінальна політика, місце проживання (місто, село), ксенофобія, бездомність, безробіття, середовище місця праці, засоби масової комунікації, відсутність підтримки з боку близьких осіб, особливо родини, відсутність відповідної мережі підтримки, дуже мала кількість осередків кризової інтервенції.

До категорії чинників, які виникають з особистості засудженого та набутого досвіду, належать: диссоціальна особистість, узалежнення, емоційні розлади, відсутність умінь конструктивної поведінки в ситуації стресу, злочинні цінності, відсутність навичок праці та прогалини в освіті, негативне ставлення до релігії, виховання в умовах опікунсько-виховної інституції.

До чинників, які виникають з факту перебування у в'язничній ізоляції, відносять: стигматизація, стандартизація, деперсоналізація, прізонізація, низький рівень відчуття власної успішності, почуття відкинутості та несправедливості; приналежність до в'язничної субкультури; довголітня в'язнична ізоляція; невідповідний вибір пенітенціарних впливів, низький рівень реалізації програми виправлення або її відсутність, брак кураторської опіки [17, 126].

Щоб докладніше зрозуміти процес соціальної реадаптації і чинники, які впливають на труднощі його реалізації, Х. Махель у 2000 році провів дослідження, що стосувалися причин повернення засуджених на злочинну дорогу Як показали результати, на першому місці серед особистісних чинників опинився ступінь соціальної патологізації засудженого, що привів до розвитку його девіаційної ідентичності [12, 56-57].

Серед зовнішніх причин знаходилися позав'язничні чинники. До найважливіших автор відніс:

важкі матеріальні умови, які утруднюють екзистенцію;

перебування в залежності від родини;

конфлікти з родиною;

відсутність власного помешкання;

нехіть зі сторони суспільного оточення;

втеча в алкоголізм; відсутність соціального контролю; повернення до злочинного середовища [12, 298-299].

Можна також визначити низку чинників, які впливають на успішність процесу соціальної реабілітації. До них належать:

відсутність зацікавленості в'язничною субкультурою;

бажання виправитися; добрий стан здоров'я; наявність професійних кваліфікацій; відсутність проблем з законом перед початком повноліття;

підтримка родини та відсутність у неї патології;

добра інтелектуальна справність; наявність життєвих планів [7, 51]. Постпенітенціарна допомога - це діяльність, яка здійснюється з метою соціальної реадаптації, а особливо протидії поверненню до злочинності шляхом надання засудженим та їхнім родинам матеріальної, медичної, допомоги в знаходженні праці та помешкання, а також правових порад через органи державної та самоврядної адміністрації, територіального самоуправління, кураторів, фундації, громадські та релігійні організації, особи, гідні довір'я [15, 9].

З 1991 року кримінальне право Польщі було пристосоване до вимог і стандартів Ради Європи. Європейські ж в'язниці кладуть особливий акцент на постпенітенціарну допомогу.

Постпенітенціарна допомога може приймати різні форми - грошову, матеріальну і нематеріальну. До видів грошової допомоги відносяться такі: постійна допомога, періодична допомога, цільова та спеціальна цільова допомога, допомога для економічного усамостій- нення. До негрошових форм допомоги належать: соціальна робота, кредитний білет, складка на страхування здоров'я, складка на соціальне забезпечення, речова допомога, спеціалізоване дорадниц- тво, кризова інтервенція, притулок, харчування, необхідний одяг, опікунські послуги, допомога в утримуванні відповідних умов у помешканні, допомога в знаходженні роботи, допомога в організації домашнього господарювання, проведення різноманітних вишколів, родинне по- радництво, родинна терапія [14, 268].

Розпорядженням Голови Ради Міністрів Польщі покликано Головну Раду та Теренові ради до справ соціальної реадаптації і допомоги засудженим.

Цей документ виразно вказує на потребу співпраці державних інституцій та громадських організацій з метою належної реінтеграції засуджених осіб у середовище вільних людей.

З цією ж метою Польща приступила до реалізації кількох європейських проектів, які фінансуються з коштів Європейського Союзу та покликані сприяти процесу соціальної реадаптації засуджених осіб. Це такі з них, як:

Програма EQUAL, яка становить частину стратегії Європейського Союзу, що має на меті забезпечення більшої кількості місць праці для колишніх в'язнів. Вона передбачає довести до вирівнювання шанс засуджених та законослухняних людей, створення для засуджених кращих місць праці та полегшення до них доступу. У рамках такої діяльності відбувається професійний вишкіл засуджених, пристосований до вимог ринку праці, заняття з активних форм пошуку праці, а також психологічна терапія, яка допомагає змінити соціальні постави засуджених [6, 67].

У зв'язку з програмою EQUAL у Польщі проводяться наступні проекти на користь в'язнів та колишніх засуджених:

Коаліція "Повернення до свободи "- це є проектреалізований Фундацією "Славек" у Варшаві. В'язні, які виходять на волю, охоплені комплексною допомогою вже з моменту виходу за мури в'язниці. Часто вони нікого не мають, хто допоміг би їм на свободі, або рідні їх не хочуть прийняти. Тому працівники Фундації організовують зустріч в'язня, який вийшов на свободу, доставляють його до місця тимчасового проживання та ознайомлюють з тими можливостями, які може надати йому Фундація. Кожний підопічний має змогу скористатися фаховою допомогою психолога чи радника до справ працевлаштування, брати участь у мітингах Анонімних Алкоголіків. Фундація пропонує також різні тренінги, у тому числі такі, які допомагають давати собі раду зі стресом та агресією. Крім цього, підопічних навчають різних спеціальностей, на які існує попит на ринку праці, зокрема: сантехнік, спеціаліст зі зміни вікон, монтер, будівельник, викладач бруківки, плиточник, зва- рювальник та інших.

Проект "Вийти на пряму" також спрямований на полегшення засудженим входу на ринок праці. Його організатори активізують засуджених під наглядом кураторів, а також індивідуально, підвищують їх професійні кваліфікації та здійснюють перекваліфікацію з таких спеціальностей: кладовщик з обслуговуванням виделкових візків, працівник будівельних робіт (маляр, штукатур, муляр), укладач бруківки, спеціаліст із зовнішнього отеплення будинків, оператор вантажних машин, водій категорії В тощо. Крім цього, пропонується навчання на комп'ютерних курсах, вишкіл у галузі професійної активізації, у т. ч. активних методів пошуку праці, у рамках яких підопічні знаходять індивідуальну підтримку, діагностику та професійне дорадництво [6, 68].

Підготовка в'язня до виходу на волю та законослухняного життя розпочинається вже з моменту його потрапляння до карної установи, набирає максимальної інтенсивності у період 6-ти місяців перед датою його звільнення, а після виходу на волю трансформується у постпенітенціарну допомогу, до якої залучаються різноманітні інституції. До таких відносять управління ґміни, ґмінний осередок соціальної допомоги, повітову групу, що приймає рішення про неповносправність, повітове управління справами праці, будинок соціальної допомоги, осередки, притулки та нічліжки для бездомних осіб, фундації, Костел, осередки Пенітенціарного товариства "Патронат" [13, 34].

Успішними реадаптаційними осередками в Польщі, на діяльність яких варто звернути увагу, є два притулки, які виникли внаслідок старань товариства "Патронат" у двох містах - Варшаві та Бялимстоку До головних завдань, які комплексно реалізують ці осередки, належать:

• допомога у виробленні документів;

• допомога у виробленні прописки;

• допомога у знаходженні праці;

• допомога в отриманні фінансової підтримки;

• допомога у відновленні контактів з родиною і покращенні стосунків з дітьми;

• допомога у зверненні до інституцій, які надають допомогу;

• створення можливостей участі в різного роду терапіях, курсах і вишколах;

• допомога в підвищенні рівня освіти та здобутті кваліфікації.

Про перебування в Притулку для Бездомних Бувших В'язнів у Бялимстоку чи Варшаві належить постаратися ще під час відбування покарання. Підставою прийняття засудженого є скерування від судового куратора чи пенітенціарної комісії. Час, який певна особа можепровести в притулку, є обмежений і становить два роки. Якщо вона приймає таке рішення, то підписує спеціальний контракт, який окреслює умови перебування, вимоги, обов'язки, заборони й накази, у т. ч. наказ цілковитої абстиненції [3, 243-244].

Знайти притулок засудженим допомагають також Товариства ім. св. Брата Альберта.

Іншим прикладом громадської ініціативи, спрямованої на допомогу засудженим, що вийшли на волю, є робота Пункту пенітенціарної допомоги теренового відділу Польського пенітенціарного товариства в Щеціні. Головним завданням Пункту є виконання організованих і професійних дій, які повинні в результаті довести до соціальної реадаптації особи в багатьох обшарах її функціонування. З цією метою з Пунктом співпрацюють наступні фахівці:

• психолог, який працює в одному з пенітенціарних закладів у Щеціні;

• терапевт узалежнень, що спеціалізується у роботі з особами, узалежнени- ми від психоактивних речовин;

• терапевт узалежнень, що спеціалізується в роботі з особами, узалежнени- ми від алкоголю;

• соціотерапевт;

• радник у галузі пошуку роботи;

• соціальні працівники Міського осередку допомоги родині в Щеціні;

• правник;

• духовна особа - священик, який виконує капеланські послуги на терені пенітенціарних закладів щецінського округу;

• професійні і громадські куратори Районного Суду [10, 278].

Згадані спеціалісти виконують свої обов'язки під час усталених у Пункті чергувань. Вони надають допомогу в наступних відділах:

Відділ правової допомоги:

• підготовка листів-звернень до різних інституцій;

• інформаційно-порадницька допомога, що стосується діяльності локальних адміністративних, самоврядних та допоміжних інституцій.

Відділ професійного дорадництва:

• дорадницькі розмови з метою усталення проблеми;

• запровадження і ведення карти до- радницьких послуг;

• праця на підставі тесту Холланда - визначення професійних преференцій і схильностей;

• курси;

• допомога в знаходженні роботи.

Відділ соціальної допомоги:

• допомога в отриманні грошової підтримки з Осередків Соціальної Допомоги;

• допомога в знаходженні соціального помешкання;

• посередництво між особами, які залишили місця позбавлення волі, і осередками та управліннями;

• речова допомога (одяг, взуття, засоби гігієни);

• разова матеріальна допомога.

Відділ психологічної допомоги:

• охоплення засудженого та його родини систематичною терапією;

• індивідуальна психологічна допомога;

• консультація з терапевтами узалеж- нень;

• соціотерапевтична група;

• група підтримки.

Відділ морально-етичної допомоги:

• духовна підтримка священика;

• звертання до морально-етичної тематики;

• праця над інтерналізацією обов'язкових правових і соціальних норм;

• формування світогляду, що спирається на діючі моральні та етичні норми;

• допомога в розв'язуванні життєвих проблем, які висловлюють підопічні;

• організація зустрічей з іншими засудженими - свідчення осіб, які в даний час провадять законослухняне життя;

• проведення теоретичних занять зі сфери профілактики узалежнень;

• організація і проведення дидактичних занять та майстер-класів на теми, які висловлюють підопічні [10, 279-280].

Важливою формою роботи, яка допомагає в процесі соціальної реадаптації засудженого, є нагляд судового куратора. Цей нагляд встановлюється у кількох випадках, зокрема, у випадку умовного дострокового звільнення засудженого, а також встановлення кураторства на прохання самого засудженого, який передбачає власні труднощі в процесі соціальної реадаптації, що виникатимуть з несприятливих умов його перебування на волі. Засуджений, щоб могти відбути решту покарання в умовах свободи, має виконувати певні умови, у т. ч. періодичні зустрічі та розмови з судовим куратором, присвячені обговоренню важливих справ, зокрема контактів з родиною, умов проживання та пошуку роботи, а також її добросовісного виконання. Кримінально-виконавчий кодекс накладає на куратора обов'язок інформування суду про поведінку особи звільненої умовно-достроково, а особливо про те, чи виконує вона накладені на неї обов'язки та чи дотримується права [11, 210].

Цікавою новітньою формою постпе- нітенціарної опіки є асистентська допомога колишнім в'язням. Вона ґрунтується на довір'ї, взаєморозумінні, щирості і партнерстві. Праця асистента повинна полягати на впливові на п'ять сфер життєдіяльності особистості:

психологічна сфера - охоплює всілякі дії, які мають на меті піднесення в засудженого почуття власної гідності, мотивування його до виконання дій, заохочення до планування далекого майбутнього, подолання самотності чи безпорадності, а також налагодження чи зміцнення стосунків з найближчою родиною;

соціально-побутова сфера - це дії, які покликані допомагати особистості у знаходженні місця проживання чи піднесення стандарту його умов, а також допомога в отриманні грошової підтримки;

сфера здоров'я - полягає в мотивуванні підопічного, щоб він дбав про власне здоров'я, користувався лікарськими консультаціями, змінив спосіб життя на більш гігієнічний, турбувався про власний вигляд, у випадку узалежнених осіб мотивація їх до участі в терапевтичних зустрічах або в групах самодопомоги, користування послугами порадні для узалежнених осіб;

професійна сфера - завданням асистента є різнобічна допомога особі в пошуку роботи, контактів з працедавцями, спостереження за її успіхами в роботі, а також мотивація до утримання;

суспільна сфера - це діяльність асистента, яка має на меті знищення суспільних стереотипів, які стосуються бувших ув'язнених. Прикладом вчинення таких дій може бути спільна участь у публічному житті асистента і підопічного, його родини. Асистент повинен мотивувати колишнього в'язня до участі в громадському житті, допомогти знайти себе в новій ситуації

реадаптація нагляд куратор засуджений

Висновки

У польській системі запобігання рецидивній злочинності вироблено дієві форми протидії соціальній ексклюзії осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі. Центральне місце у цій системі займає професійна активізація засуджених, яка включає професійне навчання та перекваліфікацію з метою здобуття засудженими коштів на власне утримання. Другим важливим завданням є допомога у забезпеченні житлом у притулках, що утримуються різними організаціями. Характерною ознакою польської моделі постпенітернціарної опіки бачиться системний підхід, який допомагає комплексно вирішувати різноманітні проблеми (побутові, економічні, соціальні, психологічні та ін.) колишніх в'язнів з тим, щоб вони могли успішно вести самостійне і законослухняне життя на волі.

Література

1. Проскура В.В., Карпенко Н. А., Підготовка засуджених до реінтеграції у суспільство / В. Проскура, Н. Карпенко. - Львів : ТзОВ "Дизайн-студія Папуга, 2007. - 200 с.

2. Balandynowicz A. Readaptacja spoleczna, (w:) Encyklopedia Pedagogiczna XXI wieku, (red.) J. M. Snieci?ski, tom V, Wydawnictwo Akademickie "Zak", Warszawa, 2006, s. 60-64.

3. Galan T. Profilaktyka i readaptacja spoleczna na przykladzie dzialalnosci Stowarzyszenia Penitencjarnego "Patronat", Oddzial w Bialymstoku, (w:) Profilaktyka i readaptacja spoleczna - od teorii do doswiadczen praktykow, (red.) E.Bielecka, Wydawnictwo Uniwersyteckie Trans Humana. - Biajystok 2006, s. 245259.

4. FidelusA. Determinanty readaptacji spoecznej skazanych, Wydawnictwo Uniwersytetu Kardynaa Stefana Wyszynskiego, Warszawa 2012. - 280 s.

5. Fidelus A. Integracja spoleczna podstawa procesu readaptacji bylych przestepcow, Probacja, 2009, nr 2, s. 3952.

6. Iwanicki H. Rola pomocy postpenitencjarnej w readaptacji spolecznej osob odbywajacych kare pozbawienia wonosci, (w:) W strone readaptacji spolecznej, (red.) A.Fidelus, Piotrkow Trybunalski, 2009. - 269 s.

7. Iwanowska A. Przygotowanie skazanych do zycia na wolnosci w trybie art. 161 k.k.w., Biuro Rzecznika Praw Obywatelskich, Warszawa 2013. - 67 s.

8. Kieszkowska A. Problemy readaptacyjne osob opuszczajace placowki resocjalizacyjne, Probacja, 2009, nr 2, s. 91-112.

9. Kodeks Karny wykonawczy, Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej, 1997, nr 90, poz. 557, s.10-124.

10. Lach M., Punkt Pomocy Postpenitencjarnej Oddzialu Terenowego Polskiego Towarzystwa Penitencj arnego w Szczecinie jako zorganizowana forma udzielania pomocy osobom opuszczaj?cym jednostki penitencjarne, (w:) Pomoc postpenitencjarna w kontekscie strategii dzialan resocjalizacyjnych, (red.) B.Skafiriak, Oficyna wydawnicza "Impuls", Krakow, 2007, s. 277-281.

11. Liszke W. Wychowawczo- zapobiegawcza funkcja dozoru (w:) Zarys metodyki pracy kuratora sadowego, (red.) T.Jedynak, K.Stasiak, Wydawnictwo prawnicze Lexis Nexis, Warszawa 2008, s. 208-215.

12. Machel H. Wiezienie jako instytucja karna i resocjalizacyjna, Wydawnictwo ARCHE, Gdansk 2003. - 350 s.

13. O pomocy w powrocie do spoleczenstwa. W 100-lecie powstania Patronatu, (red.) T. Szymanowski, Stowarzyszenie Penitencjarne Patronat, Bialystok, 2010. - 262 s.

14. Pol J. Czy praca socjalna i opieka duszpasterska moga przeciwdzialac ekskluzji wiezniow? (w:) Oblicza wykluczenia i marginalizacji spolecznej, (red.) A.Fidelus, Wydawnictwo Uniwersytetu Kardynala Stefana Wyszynskiego, Warszawa, 2011. - s. 260274.

15. Pomoc postpenitencjarna w kontekscie strategii dziala? resocjalizacyjnych, (red.) B.Skafiriak, Oficyna wydawnicza "Impuls", Krak?w, 2007. - 320 s.

16. Sobczyszyn U. Czynniki utrudniajace spoleczna readaptacje skazanych po odbyciu kary pozbawienia wolnosci - ogolna charakterystyka (w:) Zagadnienia readaptacji spolecznej skazanych, (red.) F. Kozaczuk, Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego, Rzeszow 2009, s.120- 135.

17. Stepniak P. Pomoc postpenitencjarna i readaptacja w swietle rozwiazan prawnych, (w:) B.Urban, J. Stanik, tom 2, Wydawnictwo Naukowe PWN SA, Warszawa 2007, s. 209-227.

Размещено на Allbest.ur