Зміст та значення адміністративно-правового механізму забезпечення економічної безпеки держави

На основе комплексного анализа действующего законодательства и научных источников определены содержание и значение административно-правового механизма обеспечения экономической безопасности государства в системе государственно-правового механизма. Отмечается, что повышение эффективности действия административно-правового механизма обеспечения экономической безопасности государства может быть осуществлено только при условии дальнейшего совершенствования отдельных его подсистем (блоков) и элементов, входящих в их состав. Это относится как к совершенствованию средств упорядочения общественных отношений в этой сфере (процедурно-функциональный блок), так и совершенствования административноправового регулирования деятельности уполномоченных органов государственной власти (институционально-организационный блок).

Based on complex analysis of legislation and scientific works the content and significance of administrative mechanism to ensure economic security in the state mechanism were defined. It is noted that increasing the efficiency of the administrative and legal framework to ensure the economic security of the state can be achieved only if the further improvement of its individual subsystems (blocks) and elements that make up their composition. This applies both to the improvement of regulation of social relations in this sphere (procedure-functional unit) and improving the administrative and legal regulation of State authorities (institutional and organizational unit)

Подальший розвиток нашої країни та входження її як рівноправного члена до загальновизнаних геополітичних об'єднань (ООН, Європейського Союзу, СНД, ГУУ- АМ), безумовно, передбачає необхідність забезпечення її суверенітету та незалежності, адже саме їх наявність характеризує державу як самодостатнього та самостійного суб'єкта внутрішніх та зовнішніх відносин. Однією з основних складових національної безпеки, поряд із політичною, інформаційною, військовою, яка забезпечує суверенітет та незалежність держави, є економічна безпека як гарантія незалежності країни, умова стабільності та ефективної життєдіяльності суспільства. Висновок щодо того, що економічна безпека однаково важлива для особи, суспільства, держави підтверджується положеннями ст. 17 Конституції України, в якій забезпечення економічної безпеки України визнано найважливішою функцією держави, справою всього Українського народу.

У контексті досягнення цієї мети, під якою слід розуміти забезпечення належного та стабільного стану економічної безпеки, слід вказати, що такий стан не досягається сам по собі, не є результатом випадкового збігу обставин або привабливої економічної ситуації на ринках. Він є результатом кропіткої та цілеспрямованої діяльності як суспільства, так і держави, зусилля яких завдяки правовому опосередкуванню, що обумовлено дією принципу верховенства права (ст. 8 Конституції України), поєднуються в єдине та цілісне явище - відповідний правовий механізм забезпечення економічної безпеки. державне управління економічна безпека

Питаннями адміністративно-правового механізму забезпечення функцій держави в науці адміністративного права було присвячено чимало праць вчених, зокрема їх досліджували В.Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Битяк, О.М. Бандурка, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук, І.П. Голосніченко, Є.В. Додін, Р.А. Калюжний, С.В. Ківалов, А.Т. Комзюк, О.В. Негодченко, О.Ю. Оболенський, В.Я. Малиновський, А.Ф. Мельник, В.В. Цвєтков, В.К. Шкарупа та ряд інших вчених. Проте проблеми адміністративно-правового регулювання забезпечення економічної безпеки в державі розглядалися узагальнено, висвітлювалися лише окремі його аспекти.

Метою даної статті є визначення змісту та значення адміністративно-правового механізму забезпечення економічної безпеки держави в системі державно-правового механізму. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання: визначити сутність механізму державного управління; охарактеризувати зміст механізму забезпечення економічної безпеки держави; проаналізувати значення механізму забезпечення економічної безпеки в системі державно-правового механізму.

Насамперед, слід відзначити, що є всі підстави розглядати поняття «адміністративно-правовий механізм забезпечення економічної безпеки держави» як видовий прояв загальних понять «механізм держави» та «механізм державного управління», «механізм адміністративно-правового регулювання», адже економічна безпека є частиною поняття безпека держави, а тому нерозривно з нею пов'язана. Таким чином, можна вказати на те, що забезпечення економічної безпеки та механізм її забезпечення є наслідком існування та функціонування держави, зокрема проявом окремої її функції (економічної). Так, у науковій літературі вказується, що сама держава представляє собою соціально-політичний регулятивний механізм функціонування та розвитку соціуму, що володіє засобами примусу, контролю, де його основою є державні органи, які у своїй сукупності і утворюють механізм держави [1, с. 12, 18, 20]. І як підтверджує проведений аналіз фахової літератури, держава та її невід'ємний атрибут - державна влада, які за своїм характером пов'язані із державним управлінням, знаходяться в основі виникнення та функціонування відповідного механізму, завдяки якому вони і реалізуються [2, с. 6].

Розглядаючи особливості адміністративно-правового механізму забезпечення економічної безпеки держави та його значення в системі державно-правового механізму, необхідно перш за все визначити зміст останнього. У сучасній правовій науці відсутній єдиний погляд на дане питання. Дослідники надають різні визначення цього терміну залежно від елементів, які вони включають до його структури або акцентують увагу на тих чи інших його особливостях.

Під «механізмом» у його загальному вигляді необхідно розуміти послідовність станів, процесів, які визначають собою які- небудь дії, явища; система, пристрій, який визначає порядок якого-небудь виду діяльності [3, с. 401]. Даний термін вживається практично в усіх наукових галузях, у тому числі у юридичній та в науці державного управління. Механізм держави - це система державних органів, за допомогою яких виконуються завдання та функції держави, що пронизана єдиними, законодавчо закріпленими принципами, сформована на принципі розподілу влади та володіє необхідними матеріальними доповненнями [4]. Дане визначення не зовсім повністю відображає зміст державно-правового механізму, так як для реалізації функцій держави не достатньо лише утворити відповідні органи влади, вони повинні ще й ефективно працювати, реалізуючи відповідні адміністративні процедури та використовуючи різні правові засоби.

Відповідно, цілком обґрунтованим буде висновок, що явища, походження яких пов'язано з державою та які відіграють роль засобів здійснення управління певними сферами державного або суспільного життя, реалізуються через правові механізми за допомогою дій органів влади. В цьому контексті слушно підкреслено, що втілення державної влади в діяльність органів держави відбувається через функціонування державно-владного механізму [5, с. 73].

Розглядаючи зміст механізму державного управління, В.Б. Авер'янов визначає його як сукупність відповідних державних органів, організованих у систему для виконання цілей (завдань) державного управління відповідно до їх правового статусу, та масив правових норм, що регламентують організаційні засади та процес реалізації вказаними органами свого функціонального призначення. Звідси складовими елементами зазначеного механізму виступають: 1) система органів виконавчої влади; 2) сукупність правових норм, що регламентують як організаційну структуру системи органів виконавчої влади, так і процеси її функціонування та розвитку [6].

В.Д. Бакуменко, В.М. Князєв та інші автори «Словника-довідника з державного управління» зазначають, що механізм державного управління - це практичні заходи, засоби, важелі, стимули, за допомогою яких органи державної влади впливають на суспільство, виробництво, будь-яку соціальну систему з метою досягнення поставлених цілей. Схема реального механізму державного управління містить цілі, рішення, впливи, дії, результати. Комплексний механізм державного управління вони визначають як систему політичних, економічних, соціальних, організаційних і правових засобів цілеспрямованого впливу органів державного управління [7, с. 116-117]. Як бачимо з наведених визначень науковці включають до змісту механізму державного управління різні елементи, які є його основою. У зв'язку з цим змінюється й змістовне наповнення категорії державно-правового механізму. Так, одні науковці визначають основним елементом систему органів державної влади, що не є правильним у зв'язку з тим, що «механізм» передбачає реалізацію певних процесів. Інші зазначають що даний механізм утворюють правові норми, засоби впливу, заходи тощо. Однак більшість науковців сходиться на тому, що державно-правовим механізмом (механізмом державного управління, механізмом адміністративно-правового регулювання) є сукупність засобів та заходів впливу, що реалізуються органами державної влади з метою упорядкування суспільних відносин.

Н.М. Ткачова на підставі дослідження змістовного наповнення поняття «механізм державного управління» відмічає, що до складу комплексного механізму управління можуть входити економічний, мотиваційний, організаційний, політичний та правовий механізми і окремо наголошує, що забезпечення економічної безпеки держави безпосередньо здійснюється за допомогою механізмів її реалізації [8, с. 14, 28]. Відмічений зв'язок загального та особливого проявиться і в тому, що досліджуване нами явище буде нерозривно пов'язане із реалізацією державою її функцій (зокрема економічної функції), діяльністю органів державної влади (по виконанню завдання із забезпечення економічної безпеки нашої країни), а також функціонуванням механізму державного управління економікою (в частині такого його видового прояву, яким є адміністративно-правовий механізм забезпечення економічної безпеки держави). Тобто в основі цього механізму знаходиться держава в особі її органів та здійснювана ними діяльність по впливу на відповідний об'єкт (наприклад, економіку) з метою приведення його у бажаний стан. Так, з цього приводу відмічається, що механізмом державного управління системою економічної безпеки особистості є вплив одного суб'єкта управління (держави) на інші (суспільство, особистість) [9, с. 18.], а державне регулювання економічної безпеки характеризується як специфічний вид державного управління, який охоплює соціально-економічну, політичну та інші сфери суспільного життя [10, с. 15]. З такою думкою погоджуємося, зі свого боку додамо, що цей вплив, управління та прийняття управлінських рішень здійснює не власне держава, а її уповноважені органи. Саме вони є суб'єктами реалізації адміністративно-правового механізму забезпечення економічної безпеки держави.

Будь-який видовий механізм, по-перше, є проявом загального правового механізму, який забезпечує реалізацію державного управління, по-друге, виступає як система правових засобів, що здійснюють вплив на суспільні відносини. Тому, на погляд автора, механізм забезпечення економічної безпеки буде, по-перше, виступати частиною загальнодержавного механізму забезпечення національної безпеки, по-друге, ним обумовлений та залежати від нього, у тому числі і в частині визначення структурних елементів, що в своїй основі має зв'язок загального та особливого.

Значення адміністративно-правового механізму забезпечення економічної безпеки як частини загальнодержавного правового механізму полягає в тому, що однією з основних функцій держави є забезпечення її економічної стабільності. З метою забезпечення її постійного виконання в державі утворюються спеціальні компетентні органи державної влади, наділені відповідними повноваженнями щодо впливу на всіх інших суб'єктів з тим, щоб вони дотримувалися всіх правових приписів у даній сфері, контролю та нагляду за всіма економічними процесами в державі, виявлення та припинення будь-яких правопорушень, що посягають на економічну безпеку держави. При цьому в нашій державі є органи, для яких забезпечення економічної безпеки є основною функцією, та ті, для яких вона є другорядною. Усі зазначені інституції є взаємозалежними та постійно взаємодіють у напрямку покращення державної політики у сфері забезпечення економічної стабільності держави.

Таким чином, адміністративно-правовий механізм забезпечення економічної безпеки не можна чітко відокремити від інших механізмів, що у своїй сукупності утворюють державно-правовий механізм. Це випливає ще й з того, що всі органи державної влади взаємодіють між собою з тих чи інших питань та координуються відповідними вищестоящими органами та їх посадовими особами. Невід'ємність адміністративно-правового механізму забезпечення економічної безпеки від державно-правового механізму підтверджується й Законом України «Про основи національної безпеки України». У вказаному нормативно-правовому акті визначено, що національна безпека - це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за допомогою якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сфер державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам [11]. Таким чином, у даному законі закріплено, що економічна безпека є складовою частиною національної, а одним з напрямків діяльності суб'єктів забезпечення національної безпеки є підтримання та захист економічної стабільності держави. Забезпечення економічної безпеки як один з пріоритетних напрямків розбудови державності України закріплено й у Законі України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики».

Незважаючи на таку взаємозалежність адміністративно-правового механізму забезпечення економічної безпеки та державно-правового механізму, функціонування органів державної влади, що входять до його складу, суттєво відрізняється. Дані відмінності визначені чинним законодавством та полягають у різному колі владних повноважень, заходів та засобів, що вони можуть вживати. Вони будуть залежати як від суб'єкта, що їх застосовує, так і від конкретної ситуації, що склалася, та загроз, що виникли. Своєчасність, достатня повнота виявлення і оперативний аналіз причин та умов у комплексі, які породжують небезпеку, ефективність вибраних засобів захисту, раціональність та обов'язковість виконання організаційно-управлінських рішень з реалізації цих заходів створюють єдиний компенсаційно-протидіючий механізм, який формує стан захищеності - безпеки [12, с. 25-26].

Що стосується забезпечення економічної безпеки, то вона передбачає надійну захищеність економіки від внутрішніх і зовнішніх загроз, що дозволяє їй забезпечити відповідні умови життя і розвитку особистості, соціально-економічну та воєнно-політичну стабільність держави [13].

На сьогоднішній день, у нашій державі склалася така ситуація, що її економіці загрожує ряд протиправних факторів. Так, досить поширеними в усьому світі та в Україні зокрема стали випадки легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом. За останні роки значно погіршилася ділова активність нашої держави, що стало наслідком падіння рівня монетаризації валового внутрішнього продукту. На стан економічної безпеки досить негативно впливає також знаходження значних сум готівки поза банками. Ще одна загроза економічній безпеці полягає в тому, що понад 50 % від загального імпорту становлять продукти критичного імпорту, тобто нафта, нафтопродукти, газ, основним постачальником яких є Росія. Зазначена держава практично повністю контролює процес постачання енергоносіїв до України та встановлює вигідні лише для неї умови. Крім перерахованих, існує ще ряд ситуацій, що створюють загрозу нашій економіці. Усі перераховані причини економічної нестабільності періодично або загострюються, або послаблюються. Враховуючи таку динаміку, компетентні органи державної влади повинні постійно аналізувати стан економічної безпеки, змінювати деякі аспекти своєї діяльності та вживати всі необхідні засоби щодо недопущення будь-яких загроз економічній стабільності.

Зміст заходів та засобів, що застосовуються компетентними органами державної влади, повинен випливати саме із зазначених причин. При цьому вони повинні бути використані лише в межах повноважень, наданих їм державою та закріплених у відповідних нормативно-правових актах. Такі заходи загального характеру, тобто ті, які мають більш глобальний характер та поширене застосування, зазвичай закріплюються в законодавчих актах. Більш конкретні - визначаються відомчими правовими актами або навіть разовими локальними. Так, на сьогоднішній день основним нормативно- правовим актом, що визначає головні напрямки забезпечення економічної безпеки нашої держави, є Закон України «Про основи національної безпеки України». Більш конкретні заходи забезпечення економічної безпеки розробляються кожним органом державної влади залежно від наданих йому повноважень. При цьому конкретні заходи забезпечення економічної безпеки для кожного органу державної влади будуть окремими.

Таким чином, системний погляд на адміністративно-правовий механізм забезпечення економічної безпеки держави розкриває ті форми, в яких відбувається державне управління національною економікою. Виходячи з цього, необхідно визнати, що підвищення ефективності дії цього механізму може бути здійснено лише за умови подальшого вдосконалення окремих його підсистем (блоків) та елементів, що входять до їх складу. Особливо це відноситься до вдосконалення засобів впорядкування суспільних відносин у цій сфері (процедурно- функціональний блок), так і вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності уповноважених органів державної влади (інституційно-організаційний блок).

Література