Обставини, що підлягають встановленню в кримінальних провадженнях про незаконне переправлення осіб через державний кордон України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Обставини, що підлягають встановленню в кримінальних провадженнях про незаконне переправлення осіб через державний кордон України

Бєгалов Є.П., здобувач науково-дослідної лабораторії з проблем експертно-криміналістичного забезпечення Навчально-наукового інституту № 2 Національної академії внутрішніх справ

На підставі аналізу наукових джерел із кримінального процесу та криміналістики, кримінального та кримінального процесуального законодавства, а також практики його застосування в статті досліджені проблемні аспекти визначення обставин, що підлягають встановленню в кримінальних провадженнях про незаконне переправлення осіб через державний кордон України. Надані науково обґрунтовані рекомендації щодо підвищення ефективності з'ясування зазначених обставин під час розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ст. 332 КК України.

Ключові слова: кримінальне провадження, досудове розслідування, незаконне переправлення осіб через державний кордон, обставини, що підлягають доказуванню, слідчий.

На основании анализа научных источников по уголовному процессу и криминалистике, уголовного и уголовного процессуального законодательства, а также практики его применения в статье исследованы проблемные аспекты определения обстоятельств, подлежащих установлению по уголовным делам о незаконном перемещении лиц через государственную границу Украины. Предоставлены научно обоснованные рекомендации по повышению эффективности определения указанных обстоятельств при расследовании уголовных дел, предусмотренных ст. 332 УК Украины.

Ключевые слова: уголовное судопроизводство, досудебное расследование, незаконное перемещение лиц через государственную границу, обстоятельства, подлежащие доказыванию, следователь.

Based on the analysis of scientific sources from the criminal process and forensics, criminal and criminal procedural legislation, as well as the practice of its application, the problem aspects of determining the circumstances to be establish in criminal proceedings on the illegal transfer of persons across the state border of Ukraine are research in the article. The scientifically substantiated recommendations for improving the effectiveness of clarifying these circumstances during the investigation of criminal offenses under art. 332 ofthe Criminal Code of Ukraine.

Key words: criminal proceedings, pre-trial investigation, illegal transfer of persons across the state border, circumstances that are subject to proof, investigator.

Постановка проблеми

кримінальний провадження порушення кордон

Поряд із легальною в останні роки значно поширеною стала нелегальна міграція, яка набуває організованого характеру і поступово, як один із прибуткових видів злочинної діяльності, підпадає під контроль організованих злочинних структур. Суспільна небезпека цього явища зумовлена цілою низкою факторів, основними з них є: міжнародний характер незаконної міграції, особливе географічне розташування України, наявність спільних кордонів із державами - членами Європейського Союзу, тимчасова окупація частини території України, відсутність захисту державних кордонів України, які тимчасово не підконтрольні органам державної влади, злочинність незаконних мігрантів.

У ст. 332 КК України встановлено кримінальну відповідальність за незаконне переправлення осіб через державний кордон України, а саме за: незаконне переправлення осіб через державний кордон України; організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України; керівництво такими діями; сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод тощо [1]. Розслідування таких кримінальних правопорушень викликає чимало труднощів, що зумовлюється організованим характером і конспірацією злочинних дій, знанням злочинцями особливостей та недоліків у системі охорони й перетинання державного кордону, зокрема на окремих його ділянках, місцях пропуску тощо.

Актуальність зазначеної проблеми посилюється процесами реформування кримінального процесуального законодавства та системи правоохоронних органів у цілому, що висуває підвищені вимоги до органів прокуратури та досудового розслідування щодо досконалого володіння методиками розслідування в тому числі кримінальних правопорушень про незаконне переправлення осіб через державний кордон України.

Стан опрацювання. Розробками проблем розкриття та розслідування злочинів, пов'язаних із порушенням державного кордону, в різні часи займались такі науковці, як: І.В. Аверін, В.П. Бахін, Л.Ю. Капітанчук, Ю.І. Літвін, А.М. Притула, А.С. Саінчин, Л.Д. Самигін, В.О. Сич, А.З. Сорока, С.А. Чергінець. Однак слід зазначити, що у зв'язку з істотними змінами кримінального процесуального законодавства України більшість теоретичних та практичних аспектів розслідування набули характеру проблемних та потребують свого наукового осмислення та практичного вирішення

Метою статті є визначення та систематизація обставин, необхідних для встановлення в кримінальних провадженнях про незаконне переправлення осіб через державний кордон України та обґрунтування їх значення для подальшого розслідування.

Виклад основного матеріалу

Для підвищення ефективності виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України [2], а саме для забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень про незаконне переправлення осіб через державний кордон України має правильне визначення кола обставин, що підлягають доказуванню, їх сутності й змісту. Від цього залежить цілеспрямованість і плановість дій слідчих, співробітників оперативних підрозділів, а також прокурорів - процесуальних керівників, впорядкованість кримінального провадження, встановлення напрямку і меж дослідження обставин кримінального правопорушення, спрямованості криміналістичних версій, що висуваються в ході розслідування та судового розгляду, організації й тактики провадження слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій.

Серцевиною діяльності з розслідування кримінальних правопорушень є збирання фактичних даних за допомогою процесуальних та інших засобів із метою подальшого формування доказів під час досудового розслідування. На початковому етапі розслідування правильне визначення предмета доказування та переліку обставин, які підлягають установленню, є одним із ключових завдань слідчого. Чітке виокремлення обставин, які підлягають установленню, дозволяє: виокремити оптимальну систему слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій у відповідній слідчій ситуації; визначити пріоритетні напрями роботи оперативних підрозділів щодо отримання фактичних даних та орієнтуючої інформації; сформулювати перелік судових експертиз, які повинні бути призначені під час досудового розслідування; скласти перелік осіб, які підлягають обов'язковому допиту під час розслідування; висунути чіткі версії та розробити алгоритми їх перевірки тощо [3, с. 88].

Кримінальний процесуальний закон визначає перелік обставин, що підлягають доказуванню, який є загальним для всіх категорій кримінальних правопорушень (ч. 1 ст. 91 КПК): подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого в учиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотиви і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення, також і пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя кримінального правопорушення; обставини, які є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового впливу. Фактично наведений перелік обставин необхідно встановлювати для вирішення справи по суті в суді [2].

Крім обставин, визначених кримінальним процесуальним законом, необхідно звернути увагу на необхідність обов'язкового встановлення обставин, які є обов'язковими елементами конкретного складу відповідного злочину. Як зауважує В.О. Попелюшко, під час дослідження конкретного діяння поняття події злочину співвідноситься, безумовно, не тільки із загальним складом злочину, а й зі складом злочину, за ознаками якого розпочато кримінальне провадження [4, с. 180].

Слід зауважити, що під час розслідування слідчий зобов'язаний встановлювати не лише ті обставини, які вимагає кримінальний процесуальний закон, але й обставини, які мають вагоме методичне та тактичне значення для успішного розслідування кримінального правопорушення. Визначення обставин, що підлягають доказуванню, дозволяє обрати правильний напрямок розслідування, з'ясувати обсяг необхідних для розкриття таких злочинів фактичних даних, забезпечити цілеспрямованість, повноту і всебічність розслідування [5, с. 121; 6, с. 84].

Беручи за основу точку зору В.В. Тіщенка щодо групування обставин, що підлягають установленню [7, с. 212], можна виділити чотири групи обставин, які властиві незаконному переправленню через державний кордон України. Це обставини, що характеризують: 1) подію злочину; 2) особу злочинців; 3) осіб, яких переправляють через кордон; 4) спосіб установлення зв'язку між суб'єктом злочину і особами, котрих переправляють через кордон.

Проаналізуємо зазначені групи обставин.

Обставини, що характеризують подію злочину:

факт незаконного переправлення або спроби переправлення певних осіб через державний кордон України. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про держаний кордон України» від 4 листопада 1991 р. державним кордоном є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України, - суші, вод, надр, повітряного простору [8]. Незаконність переправлення через кордон виражається в забезпеченні умов або в безпосередньому переправленні через державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску через державний кордон, але без відповідних документів та без дозволу відповідних органів державної влади. Саме переправлення може здійснюватися шляхом переведення, перевезення тим чи іншим транспортним засобом, використання плавальних засобів чи споряджень тощо.

Наразі можна виділити кілька типових схем, за якими діють організатори нелегальної міграції. Скажімо, поза пунктами пропуску мігрантів переправляють незначними за кількістю групами як самостійно (використовуючи карти місцевості або GPS навігатори), так і в супроводі провідників із числа мешканців прикордоння або представників іноземних діаспор. Крім того, існує висока ймовірність використання малих літальних апаратів і дельтапланів. Це своєрідна новація від «гравців» міграційного «бізнесу».

Що стосується легальних каналів, то потенційні незаконні мігранти застосовують кілька шаблонів. По-перше, використовують дійсні паспортні документи та справжні українські візи, але видані на запрошення підставних приватних осіб, підроблених запрошень навчальних закладів, туристичних ваучерів, неіснуючих приватних і державних підприємств. По-друге, дістають чужі та підроблені національні паспорти, документи громадян європейських країн, а також підроблені посвідки на постійне або тимчасове проживання в Україні, підроблені (недійсні) відмітки Державної прикордонної служби.

В інших випадках використовується схема транзитного проїзду через Україну в авіаційних пунктах пропуску. Вона передбачає, що після прибуття в Україну проходить зміна в транзитній зоні аеропорту напрямку руху на рейси європейського прямування та використання інших паспортних документів, які, зазвичай, є підробленими [9];

слід з'ясувати, в якій формі здійснювалось переправлення через державний кордон, про що йдеться вч. 1 ст. 332 КК України: 1) організація незаконного переправлення; 2) керівництво незаконним переправленням; 3) сприяння його вчиненню.

Організація незаконного переправлення через державний кордон полягає в плануванні здійснення такого переправлення, підшуканні місць перетинання кордону, установлення корумпованих зв'язків із певними посадовими особами, створення й використання необхідних умов, підроблення документів тощо. Керівництво полягає в дачі розпоряджень щодо організації й виконання переправлення, прийнятті відповідних рішень, постановлення конкретних завдань, розпорядження стосовно дій учасників злочину, а також відносно дій і поведінки осіб, котрі переправляються через державний кордон. Сприяння вчиненню переправлення осіб через кордон може полягати в наданні порад, вказівок, рекомендацій, засобів або усуненні перешкод. Таке сприяння може виявлятися у визначенні найбільш зручних маршрутів перетинання кордону, обладнання в транспортному засобі сховищ для розміщення осіб, давання порад щодо найбільш слушного часу перетинання кордону тощо [10, с. 667];

механізм злочину, тобто характер дій, що були спрямовані на незаконне переправлення через державний кордон України, включаючи зміст підготовки, учинення та приховування цього злочину, використані знаряддя і засоби, особливості взаємодії всіх його учасників у хронологічній послідовності;

обстановку злочину: час, протягом якого здійснювалася підготовка та переправлення через державний кордон, місця всіх вказаних подій (де зустрічалися зацікавлені сторони, де саме особи збиралися або здійснили спробу незаконного перетинання кордону) та інші умови, за яких чинився зазначений злочин, у тому числі факти використання корумпованих зв'язків із конкретними службовими особами тощо;

наявність у діях злочинців ознаки повторності, що створює кваліфікаційну обставину (ч. 2 ст. 332 КК України).

Обставини, що характеризують винних осіб:

хто організовував переправлення через кордон, керував ним чи сприяв його здійсненню: прізвище, ім'я та по батькові, вік, сімейний стан, місце роботи (в тому числі, чи не є він службовою особою, як пов'язане місце його роботи зі злочинними діями зазначеного спрямування), наявність або відсутність судимості, зокрема за такий же злочин;

однією чи кількома особами було вчинено злочин, за попередньою змовою чи організованою групою. В останніх випадках повинна бути встановлена роль кожного з учасників угруповання;

форма вини, мотив і мета злочину. Незаконне переправлення через державний кордон вчинюється з прямим умислом. Мотивом здебільшого є корисливість. Слід установити, за яку винагороду, в якому розмірі була досягнута домовленість про переправлення через державний кордон.

Обставини, що характеризують осіб, яких незаконно переправляють через кордон:

прізвище, ім'я, вік, наявність певного громадянства або відсутність останнього та інші демографічні відомості;

легально чи нелегально вони проживають або перебувають в Україні, яким шляхом потрапили до неї та з якою метою;

з якою метою вони вирішили переправитися через державний кордон України, до якої країни і чому обрали незаконний шлях перетинання кордону;

які документи, речі, цінності і гроші мали з собою.

Обставини, що характеризують спосіб установлення зв'язку між злочинцями і особами, які переправляються через державний кордон:

як були встановлені зв'язки злочинця з особою, яка мала намір переправитися через державний кордон України;

яким чином особи, які мали намір незаконно переправитися через кордон, познайомилися з певними особами, котрі згодилися й організували таке переправлення;

на яких умовах були погоджені дії, пов'язані з незаконним переправленням конкретних осіб через державний кордон України.

зазначений нами вище комплекс обставин

Слід зробити уточнення: залежно від слідчої ситуації перелік та зміст обставин, що підлягають встановленню при розслідуванні злочинів цієї категорії, може змінюватися: перелік одних у процесі доказування зростає, а інших - зменшується. Так, у разі наявності підстав вважати у вчиненому кримінальному правопорушенні ознак ч. З ст. 332 КК України, слідчому слід встановити наявність корисливого мотиву в діях особи, яка підозрюється в незаконному переправленні осіб через державний кордон України

Виходячи з вимог ч. З ст. 332 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді конфіскації майна та з конфіскацією транспортних засобів або інших засобів вчинення злочину, слідчому слід вжити відповідні заходи, спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди. Зокрема, статтею 12 Конвенції ООН врегульовано питання конфіскації та арешту. Передбачено, що держави-учасниці вживають, у максимальному ступені, можливому в межах їхніх внутрішніх правових систем, таких заходів, які можуть знадобитися для забезпечення можливості конфіскації: а) доходів від злочинів, що охоплюються цією Конвенцією, або майна, вартість якого відповідає вартості таких доходів; б) майна, устаткування або інших засобів, які використовувалися або призначалися для використання під час вчинення злочинів, що охоплюються цією Конвенцією. При цьому в ч. З ст. 12 вказано: якщо доходи від злочинів були перетворені, частково або повністю, в інше майно, то заходи, зазначені в цій статті, вживаються щодо такого майна.

Висновки

Резюмуючи викладене, зазначимо, що визначений і запропонований нами перелік обставин, які підлягають встановленню в кримінальних провадженнях про незаконне переправлення осіб через державний кордон України, має першочергове значення в практичній діяльності слідчих і прокурорів під час розслідування кримінальних правопорушень цієї категорії, оскільки знання про них допомагатиме побудові обґрунтованих слідчих версій та ефективному плануванню розслідування. Водночас вжиття вичерпних заходів щодо їх встановлення сприятиме повному, всебічному та неупередженому дослідженню обставин кримінального правопорушення, встановленню винуватих осіб.

Список використаних джерел

1. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квіт. 2001 р. № 2341-14 (редакція від 3 вересня 2017 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квіт. 2012 р. № 4651-УІ (редакція від 14 квіт. 2017 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.

3. Калімбет І. Л. Розслідування групових корисливо-насильницьких злочинів неповнолітніх: дис.... канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 / І.Л. Калімбет. - Одеса: Міжнарод. гуманітар. ун-т, 2017. -215 с.

4. Попелюшко В.О. Достовірне (істинне) встановлення предмета доказування - запорука їх правильної кваліфікації / В.О. Попелюшко II Вісник Академії адвокатури України. - 2010. -№1.-С. 180-183.

5. Селиванов Н.А. Советская криминалистика: система понятий / Н.А. Селиванов. - М.: Юрид. лит., 1982. -152 с.

6. Танасевич В.Г. Значение криминалистической характеристики преступлений и следственныхситуаций для методики расследования преступлений / В.Г. Танасевич //Актуальные проблемы советской криминалистики. - М., 1980. - С. 84.

7. Тищенко В.В. Корыстно-насильственные преступления: криминалистический анализ: монография / В.В. Тищенко. - Одесса: Юрид. літ.-ра, 2002. - 360 с.

8. Про державний кордон України: Закон України від 4 листоп. 1991 р. № 1777-12 (редакція від 1 лют. 2017 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/laws/show/1777-12.

9. Яценко С.С., Лизогуб Я.Г. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / С.С. Яценко. - Київ: А.С.К., 2005. - 848 с.

Размещено на Allbest.ru