Правові засади інспектування та аудиту у сфері грошового обігу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правові засади інспектування та аудиту у сфері грошового обігу

Постановка проблеми

Держава, здійснюючи контрольну діяльність у фінансовій сфері, не може обійтися без низки контрольних процедур, таких як фінансовий аудит, перевірки та інспектування. Так, згідно з абз. 2 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 р., державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Проведення фінансового аудиту, окрім вказаного вище Закону, регламентується Порядком проведення Державною фінансовою інспекцією України, її територіальними органами державного фінансового аудиту окремих господарських операцій від 25.06.2014 р. № 214, яким передбачено порядок та умови проведення операційного аудиту на суб'єктах державного сектору економіки.

Перевірки державних закупівель регламентовані Порядком проведення перевірок державних закупівель Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами від 1.08.2014 р. № 631, яким визначаються організація і проведення цього заходу фінансового контролю, а також оформлення і реалізація його результатів.

Здійснення інспектування врегульоване Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами від 20.04.2006 р. № 550, який визначає процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання.

Стан опрацювання. Проблемні аспекти фінансового контролю, питання грошей та грошового обігу здавна привертають увагу вчених. їм присвячено чимало праць таких учених, як Є.О. Алісов, О.М. Ашмаріна, В.П. Василець, Ф.Т. Діланян, А.Т. Ковальчук, О.А. Лукашов, О.А. Музика- Стефанчук, В.В. Посполітак, Л.А. Савченко, О.О. Ситник, Є.Є. Фролова, Т.М. Ямненко та інші. Проте ґрунтовних праць, присвячених особливостям інспектування та аудиту у сфері грошового обігу, сьогодні дуже мало. Все це у сукупності з іншими обставинами і зумовило обрання предмета дослідження в цій статті.

Мета статті полягає у розкритті правових засад інспектування та аудиту у сфері грошового обігу.

Виклад основного матеріалу

Отже, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб (п. 2 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами).

Варто відзначити підхід М.П. Кучерявенка до цього питання, який звертає увагу на те, що інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи. А ревізія є найбільш важливим методом фінансового контролю, що має найбільшу дієвість, максимально можливу глибину і повноту, яку слід віднести до подальшого контролю [1,с.61].

Цей метод фінансового контролю здійснюється спеціальними органами фінансового контролю і спрямований на виявлення фактів порушення законності, достовірності і доцільності. Під час ревізії здійснюється вивчення й аналіз фінансово-господарської документації - правильність ведення бухгалтерського обліку, збереження коштів і матеріально-технічних ресурсів, своєчасність і повнота звітності. Також під час здійснення контролю ревізор наділяється певними правами:

- перевіряти плани, кошториси, грошові, бухгалтерські та інші документи, наявність грошей і цінностей, а у разі виявлення підробок та інших зловживань вилучати необхідні документи на час до закінчення ревізії;

- перевіряти правильність списання сировини, палива, інших матеріальних цінностей, тепло- й електроенергії на витрати виробництва, повноту оприбуткування готової продукції і вимагати від керівництва суб'єкта, що перевіряється, проведення контрольного обмірювання виконаних робіт;

- вимагати проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, перевірки грошових коштів, у разі потреби опечатувати каси, склади, архіви;

- одержувати від інших підприємств, установ і організацій довідки і копії документів, пов'язаних з операціями, що перевіряються;

- одержувати від посадових осіб письмові пояснення [1,с.62].

Таким чином, інспектуванням охоплюється значне коло питань фінансової та фінансово-господарської діяльності суб'єктів у фінансовій сфері, а одним із його напрямів є контроль грошових коштів, що прямо вказує на безпосередню приналежність інспектування до фінансового контролю.

Інспектування є найбільш розповсюдженою контрольною процедурою та водночас найбільш давньою, оскільки ще в стародавні часи за її допомогою могли перевіряти наявність товарів і цінностей, грошей та виявляти зловживання з ними. Водночас інспектування, пройшовши тривалий шлях свого використання та відповідного удосконалення, цілком адаптувалося до сучасних форм і методів фінансової діяльності. У тому числі воно використовується і під час здійснення фінансового контролю у сфері грошового обігу.

Проте, зважаючи на певні особливості фінансового контролю грошового обігу, які були висвітлені вище, не видається можливим підходити до інспектування грошового обігу за аналогією із його застосуванням до інших сфер публічної фінансової діяльності, зважаючи на те, що:

1) грошовий обіг охоплює практично всі фінансові відносини, відповідно забезпечення інспектування потрібно для всієї сфери обігу грошей з огляду на публічний характер правовідносин;

2) державний фінансовий контроль загалом й інспектування зокрема мають здійснюватися, зважаючи на великий обсяг контролю цілою низкою державних та недержавних органів, що зумовлює залучення недержавних органів до інспектування;

3) державний фінансовий контроль грошового обігу забезпечується через взаємопов'язану систему органів, що зумовлює проведення кількох рівнів контролю;

4) державний фінансовий контроль грошового обігу варіюється залежно від сфери свого застосування, що відповідно позначається і на інспектуванні.

Враховуючи сказане вище, доцільно розглядати інспектування саме в розрізі окремих сфер фінансового контролю грошового обігу.

Насамперед викликає питання можливість застосування інспектування до контролю грошово-кредитної політики та діяльності НБУ в цій сфері, оскільки ефективне використання фінансових ресурсів у державі можливе лише в умовах стабільного функціонування грошово-кредитної системи [2, с. 24], основою якої є грошово-кредитна політика.

Згідно з п. 4.1 Порядку розроблення Основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за її проведенням передбачається, що контроль за проведенням грошово-кредитної політики здійснюється Радою НБУ шляхом аналізу показників динаміки грошово-кредитної сфери протягом звітного періоду у зіставленні із цілями та завданнями грошово-кредитної політики, які визначені в Основних засадах грошово-кредитної політики та здійснення контролю за її проведенням: (затверджені рішенням Ради НБУ від 05.09.2012 р. № 21). Тобто як контрольний захід у питаннях грошово-кредитної політики НБУ застосовує аналіз, а не інспектування, що зумовлено в тому числі специфікою контролю цієї політики.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про Рахункову палату» від 2.07.2015 р. вона уповноважена проводити фінансові перевірки і ревізії, у тому числі перевіряє діяльність НБУ та його установ, уповноважених банків і кредитних установ у частині обслуговування ними Державного бюджету України.

Таким чином, у сфері фінансового контролю грошово- кредитної політики як складника фінансового контролю грошового обігу інспектування не застосовується, а використовуються такі форми контролю, як аналіз та перевірки.

Фінансовий контроль за станом і оборотом готівкової грошової маси, в тому числі і за дотриманням порядку ведення касових операцій, передбачає застосування цілого комплексу органів контролю, серед яких ключова роль відводиться НБУ, поряд з яким діють банківські установи, податкова служба та інші органи.

Так, НБУ контролює виконання норм Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні від 1.06.2011 р., Правил визначення платіжних ознак та обміну банкнот, розмінних та обігових монет національної валюти України від 23.10.2013 р., Положення про організацію готівкового обігу і ведення емісійно-касових операцій у банківській системі в особливий період від 12.02.2004 р., у тому числі шляхом проведення інспекцій.

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, передбачає здійснення інспекційного контролю за виконанням його норм, у тому числі податковими органами, а також уповноваженими органами самих господарюючих суб'єктів. Зокрема, відповідно до п.п. 4.10 п. 4 цього Положення з метою контролю за схоронністю готівкових коштів на підприємствах проводяться інвентаризації кас. Для проведення інвентаризації каси, що має здійснюватися згідно з наказом керівника, призначається комісія, яка після закінчення інвентаризації каси складає акт про результати інвентаризації наявних коштів.

Пунктом 7 названого Положення від 15.12.2004 р. № 637 врегульовано порядок здійснення перевірок за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою, які, як випливає з його норм, здійснюються у формі як перевірок, так і ревізій, що розповсюджується також і на вищезазначені акти правового регулювання сфери готівкового грошового обігу.

Варто погодитися з думкою Є.Є. Фролової про те, що державний фінансовий контроль у сфері готівкового грошового обігу - це сукупність контрольних заходів, що здійснюються у формі ревізій та перевірок органами державного фінансового контролю та перевірок агентами державного фінансового контролю [3, с. 164]. Водночас не можна приписувати недержавним органам державного фінансового контролю (агентам такого контролю) винятково діяльність у формі перевірок, оскільки вони можуть здійснювати і ревізії (зокрема, у вигляді інвентаризацій), що чітко зафіксовано у чинному українському законодавстві.

Законом України «Про банки і банківську діяльність» у ст. 2 передбачено проведення інспекційних перевірок банків, якими є форма здійснення банківського нагляду уповноваженими НБУ особами безпосередньо у банку. їх проведенню присвячено главу 14 цього ж Закону.

Зокрема, ст. 71 цього Закону передбачено, що перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів НБУ А також те, що НБУ має право залучати працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до участі в інспекційних перевірках проблемного банку. Останні діють відповідно до норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 р., ст. 4 якого передбачені відповідні повноваження його працівників.

Варто зазначити, що НБУ має право здійснювати перевірку осіб, які займаються наглядовою діяльністю НБУ, з метою дотримання законодавства щодо банківської діяльності. Під час здійснення перевірки НБУ має право вимагати від цих осіб подання будь-якої інформації, необхідної для здійснення перевірки. Інспектовані особи зобов'язані подавати НБУ затребувану інформацію у визначений ним строк. До осіб, які можуть бути об'єктом перевірки НБУ, належать власники істотної участі у банку та учасники банківських груп. А об'єктом перевірки НБУ може бути також особа, щодо якої є достовірна інформація про здійснення цією особою банківської діяльності без банківської ліцензії.

Також, зважаючи на те, що це інспектування основною метою має забезпечення рівня безпеки і стабільності банків, НБУ зосереджується на вказаному питанні. Зокрема, Правлінням НБУ було розроблено Методичні вказівки з інспектування банків «Система оцінки ризиків» (затверджені постановою Правління НБУ від 15.03.2004 р. № 104), якими передбачаються заходи нагляду на основі оцінки ризиків діяльності банків, насамперед їх платоспроможності.

Варто зазначити, що інспектування банків поширюється на питання не лише безготівкового, а й готівкового грошового обігу, що пояснюється загальним охопленням ним всіх аспектів діяльності банків у процесі їх контролю з боку НБУ

Поряд зі вказаним варто звернути увагу і на питання проведення аудиту НБУ, який є невід'ємною складовою частиною діяльності будь-якого сучасного центробанку, як це цілком слушно позиціонує Л.Л. Арзуманова, вказуючи при цьому, що його проведення жодним чином не дублюється з діяльністю Рахункової палати [4, с. 377]. Так, за своєю сутністю внутрішній аудит - це незалежна експертна діяльність, завданнями якої є:

- перевірка та оцінка адекватності, ефективності та достатності механізмів системи внутрішнього контролю, стану управління ризиками; повноти, своєчасності та відповідності звітності; дотримання принципів та процедур у процесі здійснення банківських та внутрішньогосподарських операцій у структурних підрозділах НБУ;

- проведення ревізій та перевірок щодо дотримання структурними підрозділами НБУ законодавства України та нормативно-правових актів НБУ, забезпечення виконання ними завдань грошово-кредитної політики, належного рівня надійності операцій, що проводяться ними з метою мінімізації ризиків, посилення розрахункової та платіжної дисципліни; економного та ефективного використання власних матеріальних та фінансових ресурсів, збереження коштів і цінностей [5, с. 75].

НБУ у процесі аудиту самостійно забезпечує проведення ревізій, здійснюючи таким чином внутрішньогосподарський фінансовий контроль, в тому числі і у питаннях грошового обігу, який він забезпечує.

Отже, фінансовий контроль у вигляді інспектування безготівкового грошового обігу не передбачений нормативно-правовими актами, які регулюють діяльність у цій сфері. Водночас ця сфера діяльності підпадає під інспектування НБУ, що здійснюється у вигляді банківського нагляду, а також включається у здійснення внутрішнього аудиту самим НБУ

Інспектування готівкового та безготівкового обігу іноземної валюти передбачає, що у процесі діяльності органи валютного контролю, передбачені ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. № 15-93, уповноважені здійснювати перевірки, зокрема, вони можуть здійснювати ревізії щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання у сфері операцій з валютою.

Проте, як цілком слушно зазначають А.М. Іскоростен- ський [6, с. 19] та О.О. Ситник [7, с. 185], валютні обмеження передбачають відповідну систему контролю, що в основному спрямована на нагляд за дотриманням валютного законодавства. На цьому аспекті валютного контролю акцентує увагу і Є.Є. Фролова [2, с. 34], зазначаючи, що валютний контроль здійснюється з метою дотримання вимог валютного законодавства.

Валютний контроль не спрямований на проведення інспекцій, а проявляється як нагляд та відповідні перевірки. Водночас його здійснення не унеможливлює проведення ревізій як форми інспекції, проте їх здійснення насамперед пов'язано з контролем у сфері готівкового та безготівкового обігу (під час ревізії кас, розрахунків тощо).

Сьогодні є декілька постанов Верховного Суду України у справах зі спорів із приводу валютного регулювання та валютного контролю. Чимала кількість справ пов'язана зі спорами щодо строків та суб'єктів розрахунків у іноземній валюті за операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Так, на думку Верховного Суду України, «комісіонер є правомочною стороною у зовнішньоекономічному контракті, укладеному на виконання договору комісії, щодо пред'явлення покупцю вимоги сплатити встановлену контрактом вартість поставленого товару в установлений контрактом строк, а в разі невиконання цього обов'язку нерезидентом звернутися з відповідним позовом до суду, що відповідно до частини другої статті 4 Закону № 185/94-ВР є підставою для зупинення нарахування пені. Відтак на комісіонера як на сторону зовнішньоекономічного контракту покладається відповідальність за дотримання встановлених законодавством обмежень під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності, як, наприклад, обмеження щодо строку розрахунків у іноземній валюті під час виконання зовнішньоекономічного контракту» (про це йдеться, наприклад, у постанові Верховного Суду України від 20 травня 2014 р. у справі № 21-95а14 [8]).

Фінансовий моніторинг, що охоплює питання запобігання та мінімізації нелегального грошового обігу і протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом та від фінансування тероризму, передбачає за своєю сутністю наглядову (моніторингову) діяльність, що проявляється у спостереженні за легальністю фінансових операцій та за необхідності у здійсненні відповідних перевірок, що відображається у нормах Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 р. та Положення про Державну службу фінансового моніторингу (затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 р. № 466/2011). Тобто інспектування як таке загалом не властиве фінансовому моніторингу.

Цілком слушно з цього приводу зауважує Є.Є. Фролова [2, с. 44], що центральний банк проводить інспекційні перевірки кредитних організацій на предмет виконання ними заходів відповідно до законодавства про фінансовий моніторинг І хоча це твердження стосується російського законодавства, воно загалом відповідає і сучасним українським реаліям. Так, Законом України «Про банки і банківську діяльність» у главі 14 передбачено проведення інспекційних перевірок банків, у тому числі на предмет дотримання ними банківського законодавства. Отже, інспекція у сфері фінансового моніторингу властива НБУ, який проводить її щодоо банківських установ.

Висновки

грошовий обіг моніторинг контрольний

Таким чином, фінансовий моніторинг проводиться на основі спостереження та перевірок і йому не властиве інспектування, проте воно використовується для здійснення контролю з боку НБУ щодо банківських установ, які діють на території України.

Список використаних джерел

1. Фінансове право: навч. посіб. / за ред. М.П. Кучерявенка. -X.: Право, 2010. -288 с.

2. Фролова Е.Е. Государственный финансовый контроль в сфере денежного обращения: автореф. дисс. ... докт. юрид. наук:14/Е.Е. Фролова. - М., 2011.-54С.

3. Фролова Е.Е. Правовые формы и содержание государственно-финансового контроля в сфере наличного денежного обращения II Черные дыры в российском законодательстве. - 2010. -№5,- С. 160-164.

4. Арзуманова Л.Л. Право денежного обращения как подотрасль финансового права Российской Федерации: дисс. ... докт. юрид. наук: 12.00.14 / Л.Л. Арзуманова. - М., 2014. -439 с.

5. Центральний банк і грошово-кредитна політика: навч. посіб. / За ред. Косової Т.Д., Папаіки О.О. - К.: Центр учбової літератури, 2011.-328 с.

6. Іскоростенський А.М. Правове регулювання валютних відносин в Україні: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / А.М. Іско- ростенський. - Ірпінь, 2008. -21 с.

7. Ситник А.А. Финансово-правовое регулирование денежного обращения в Российской Федерации: автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.14/А.А. Ситник. - М., 2010. -230 с.

Постанова Верховного Суду України від 20 травня 2014 р. у справі № 21-95а14. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: шадл/.уааэ. gov.Ua/files/jurisprudence/vsu/9/9_1_1/21-95a14.doc.

Размещено на Allbest.ru