Латентність хуліганських діянь, вчинених неповнолітніми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Латентність хуліганських діянь, вчинених неповнолітніми

Постановка проблеми

Доволі важливим сьогодні є питання виявлення латентності хуліганства дітей, а проблема зниження латентності хуліганських діянь, відповідно, є актуальною, складною і гострою як для науки, так і для практики. Як зазначають аналітики, рівень інформованості правоохоронних органів про хуліганство дітей знижується. Правоохоронна система, охоплена хвилею злочинності, не здатна опрацьовувати усю інформацію про злочинні посягання у встановленому законом порядку.

Однак, як відомо, у кримінально-правовій статистиці відбиваються не всі злочини, що вчиняються в державі за відповідний проміжок часу. Це пов'язано із тим, що офіційні відомості не враховують так звану латентність, яка у публікаціях західних науковців називається іноді «темним боком злочинності», «злочинами, про які не було повідомлено поліції» тощо [1,с. 99].

Однією з відчутно значущих соціальних проблем в Україні є вчинення хуліганських діянь дітьми. Хуліганство є невід'ємною складовою загальної злочинності. До того ж, як зазначає відомий російський кримінолог А.І. Долгова, злочинність неповнолітніх - це своєрідний «резерв» злочинності майбутніх десятиліть [2, с. 765].

Зростання рівня вчинення дітьми хуліганства за деякий час неодмінно призводить до зростання рівня рецидивної злочинності. Так, за результатами дослідження А.А. Тайбакова, понад половина (53%) професійних злочинців свій перший злочин вчинили у віці 14-16 років; 39% - у віці 17- 18 років [3, с. 41]. З іншого боку, саме щодо неповнолітніх заходи профілактики виявляються найефективнішими. Перебуваючи на стадії формування особистості, неповнолітні правопорушники краще, аніж дорослі, піддаються впливу заходів виховного характеру, що дозволяє усунути дефекти їх соціалізації.

Отже, вирішення проблеми запобігання вчиненню хуліганських діянь дітьми має розглядатися на найвищому державному рівні, а громадянське суспільство у цьому процесі має займати якнайактивнішу позицію. Водночас, зусилля держави та суспільства у напрямі попередження хуліганства неповнолітніх може бути результативним лише за умови, якщо така діяльність спирається на належну теоретичну основу, невід'ємною складовою якої є вивчення латентності вчинення хуліганства дітьми, що враховує особливості цього виду злочинності.

Стан опрацювання. В юридичній літературі дослідження хуліганства неповнолітніх було започатковано у період радянської доби та плідно розвинулося ву працях сучасних вітчизняних учених, зокрема, Ю.А. Абросимової, Г.А. Аванесова,Ю.М. Антонян,В.С. Батиргареєвої,Ю.В. Ба- уліна, В.І. Борисова, О.І. Бугера, В.В. Голіни, Б.М. Головкі- на, Н.М. Градецької, І.М. Даньшина, О.М. Джужи, А.І. Дол- гової, В.М. Дрьоміна, В.П. Ємельянова, А.Є. Жалінського, А.П. Закалюка, А.Ф. Зелінського, К.Є. Ігошева, О.М. Костенко, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнєцової, В.В. Лунєєва, Г.М. Міньковського, Г.Г. Мошака, О.Б. Сахарова, О.С. Сте- блинської, В.Я. Тація, А.П. Тузова, В.О. Тулякова, В.І. Ша- куна, О.М. Яковлєва, Н.В. Яницької, А.О. Ярового. Результати аналізу сучасного стану розробки кримінологічної проблематики злочинності неповнолітніх засвідчують науково-практичний інтерес до проведення компаративістських досліджень. З огляду на це, низка провідних учених зосередили увагу на порівняльній характеристиці злочинності неповнолітніх в Україні та у провідних європейських державах. Передусім, це праці І.І. Андріїва, М.А., Біло- конь, О.М. Ведерникової, С.Ф. Денисова, Г.В. Дідківської, Т.С. Жукової, В.М. Кігаса, Е.Б. Мельникової та ін.

Метою статті є виявлення латентності хуліганських діянь, вчинених дітьми.

Виклад основного матеріалу

Досліджуючи феноменологію хуліганства дітей в регіоні, необхідно враховувати такий її фактор, як латентність, яка має досить поширений характер попри те, що органами влади періодично вживаються заходи спрямовані на її подолання. Спілкуючись з населенням як при індивідуальних, так і масових зустрічах доводиться слухати різного роду інформації, повідомлення і скарги про правопорушення, про невжиття заходів реагування на злочини, особливо про хуліганство неповнолітніх тощо. Розбираючись з такого роду повідомленнями, досить часто доводиться стикатись з тим, що ті чи інші злочини незареєстровані, на обліку не значаться, а відтак і заходів щодо їх розслідування не проводиться. Навіть введення нового порядку реєстрації кримінальних проваджень, зважаючи на прийняття Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, проблему латентної злочинності, а саме: хуліганства дітей, не вирішено [4, с. 72].

Латентність хуліганських діянь, вчинених дітьми - це частина злочинності неповнолітніх, яка з різних причин не знаходить відображення у державному обліку вчинених злочинів і осіб, які їх вчинили.

Латентність (прихованість) хуліганських діянь, вчинених дітьми, існує, тією чи іншою мірою, в усі часи і її наявність зумовлена різними чинниками як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру [5, с. 136].

У науковій літературі наголошується на важливості вивчення латентності хуліганства дітей для пізнання її фактичного стану дійсних масштабів, структури, географії, а також для відстеження тенденцій розвитку хуліганських діянь, достовірності порівняльних оцінок міжрегіональної злочинності і пізнання обсягу віктимі- зації населення; констатується можливість здійснення прогностичних функцій кримінологічною наукою також лише на підставі достовірних і повних даних про розміри хуліганських діянь.

У спеціальній літературі існує безліч різних авторських тлумачень латентності, однак єдиного загальновизнаного поняття латентної злочинності в кримінології немає. Цю проблему вчені активно почали вивчати ще в 60-их роках і продовжують вивчати й надалі. Над цією проблемою працюють такі вчені, як Р.М. Акутаєв, Ю.В. Бишевський, О.М. Джужа, А.П. Закалюк, А.А. Конєв, О.М. Ларін, В.Ф. Оболенцев, В.М. Попович, О.С. Шляпочніков та ін.

Зміст поняття «латентна злочинність» - всебічний. У його основі лежить слово «латентність», яке застосовується в біології, хімії, медицині та інших науках, де існує проблема, пов'язана з прихованими процесами або відкриттям чогось нового. Слово «латентний» походить від латинського «Меш» і означає «прихований», «невидимий» [6, с. 279]. Х.Д. Аликперов та Р.І. Расулов до латентної злочинності відносить ті злочини, які були вчинені, але не стали відомими правоохоронним органам, або стали їм відомі, але були приховані від реєстрації.

Отже, латентність хуліганства - це злочинність, яку, з тих чи інших причин, не встановлено, не виявлено і тому не було відображено в офіційному обліку відповідних державних органів спеціально покликаних боротися із хуліганством дітей.

Злочинність неповнолітніх, порівняно зі злочинністю дорослих, характеризується підвищеною латентністю. Адже в багатьох випадках діяння, які вчинили особи, котрі не досягай вісімнадцяти років, сприймаються як дитячі пустощі, про які, зазвичай, не повідомляють у правоохоронні органи. За експертними оцінками, рівень злочинності неповнолітніх у 3-4 рази перевищує офіційно зареєстрований [7, с. 275]. На латентність опосередковано вказує й те, що з-поміж злочинів, вчинених неповнолітніми, майже 51-69% щорічно становилихуліганство. [8, с. 203].

У кримінологічних джерелах зазначається, що структура злочинності неповнолітніх набуває усіченого вигляду, зважаючи на істотну перевагу таких видів злочинів, як крадіжки, хуліганства (разом становлять понад дві третини злочинів), грабежі та незаконне заволодіння транспорт - нимизасобами [8,с. 173-176].

Питома вага хуліганства щорічно коливається у межах 4-7%. Питома вага деяких інших видів злочинів порівняно незначна. Ситуативні групові злочини, (наприклад, зґвалтування, незаконне заволодіння транспортними засобами, грабежі, хуліганство) у 50-70% випадках вчиняли численніші групи неповнолітніх (до 5-7, а іноді й до 10 і більше осіб) без чіткої організації та без попередньої тривалої підготовки [9, с. 296].

Вчинення хуліганських діянь неповнолітніми - це своєрідний індикатор соціальної ситуації в державі. Зростання вчинення хуліганства неповнолітніх, як правило, свідчить про несприятливі соціальні процеси. Аналіз хуліганства неповнолітніх є, з одного боку, інструментом виявлення криміногенних факторів в соціумі, а з іншого - базою для прогнозування злочинності в цілому

Хуліганство, вчинене дітьми, породжує істотні негативні наслідки для:- успішної діяльності правоохорон них органів і, зрештою, для всього суспільства, оскільки будучи не врахованою, залишається поза увагою відповідних суб'єктів протидії злочинності;

- породжує нові злочини;

- формує у громадян невіру в здатність органів державної влади забезпечити їх безпеку створити необхідні умови для захисту їх прав і свобод;

- завдана хуліганськими діяннями матеріальна та моральна шкода не відшкодовується, а суспільство не має уявлення про реальний стан хуліганства, яке вчиняється дітьми, і про те, які збитки воно спричиняє [4, с. 72].

Ефективна протидія хуліганським діянням дітей потребує пізнання реальних масштабів хуліганства в області, місті, районі, окремих населених пунктах, кримінологічної характеристики осіб, що вчинили злочини, розробки відповідних програм протидії хуліганства з поєднанням зусиль всіх суб'єктів такої протидії. Покладатись на офіційні статистичні дані про стан хуліганських діянь не можна, оскільки вона не відображає реальної картини.

Офіційна статистика відображає не стільки стан злочинності, а скільки стан її реєстрації в країні. Латентність хуліганських діянь, вчинених дітьми, істотно спотворює статистичні дані про кримінологічну ситуацію, її реальний стан, структуру, характер, динаміку хуліганства, про розмір і характер завданої шкоди, зменшує ступінь достовірності прогнозів, перешкоджає реалізації принципу невідворотності відповідальності, підриває авторитет правоохоронних органів, перешкоджає ефективній протидії зростанню злочинності, знижує антикримінальну активність громадян, негативно впливає на економічне життя країни.

Латентність хуліганства дітей значно підриває найрезультативніший механізм протидії злочинності - принцип неминучості покарання. «Надзвичайно велика кількість осіб, які вчинили правопорушення і не понесли встановленої законом відповідальності, набуває в Україні загрозливого характеру і може перерости в масові заворушення. Таке становище можливе за умови, коли не вживатимуться невідкладні заходи щодо подолання різниці між кількістю зареєстрованих заяв і повідомлень про злочини та притягненням винних до відповідальності, серед яких майже третина, що вчинили їх повторно» [10].

Необхідно зазначити, що несвоєчасний облік хуліганських діянь дітей призводить до негативних наслідків тим, що втрачаються сліди злочину неповнолітніх, які вчинили хуліганські діяння. Наявність латентності у хуліганстві дітей створює в певному мікросередовищі психологічну обстановку безкарності суспільно-небезпечних діянь, що, у свою чергу, заохочує тих самих дітей, що скоїли хуліганство, продовжувати і поширювати свою хуліганську діяльність.

Всебічне дослідження латентності хуліганства дітей в Україні загалом, а в регіонах зокрема, видається вкрай актуальним. Проте, як вказує С.М Іншаков, вивчення цього феномена, який являє собою ключову системоутворюючу проблему, розв'язання якої може вивести кримінологічні дослідження на новий рівень, є досить складним [4, с. 73].

Також для повного та точного розкриття латентності хуліганських діянь дітей необхідно з'ясувати латентність вчинення хуліганства дітей в ЄС. У європейських країнах неповнолітні, що вчинили хуліганські діяння, офіційно обліковуються за допомогою поліцейської, прокурорської, судової статистики, а також статистики установ виконання покарань. Облік здійснюється за різними критеріями: кількістю зареєстрованих злочинів (а також відносно хуліганства), кількістю проведених арештів, кількістю винесених вироків тощо.

У літературі зазначається, що причинами існування прихованої частини хуліганства серед дітей є:

- невіра жертв протизаконних діянь, а також свідків, в ефективність роботи поліції;

- страх потерпілих перед можливою помстою з боку злочинця та його спільників;

- небажання державних органів та установ втручатись у приватні справи громадян і т. ін [11].

Кримінологи звертають увагу на те, що у Німеччині відмічається багато недоліків статистичного обліку хуліганства [12]. У ФРН емпіричні соціологічні дослідження, що набувають дедалі більшого значення та будуються на методиці опитування населення, відкривають нові додаткові можливості альтернативного обліку рівня та структури хуліганства дітей. Так, порівняльний аналіз статистичних даних про рівень вчинення хуліганських діянь дітьми, взятих із офіційних відомостей РКБ та із проведених ві- ктимологічних опитувань, підтвердив гіпотезу науковців науково-дослідного інституту Макса Планка про те, що латентна частина злочинності дітей, зокрема хуліганства, складає приблизно половину від загального рівня хуліганства дітей. Це означає, що громадяни Німеччини повідомляють поліцію про вчинення лише кожного другого протиправного діяння [1,с. 100].

У спеціальній літературі робиться висновок, що на кількість зареєстрованого поліцією хуліганства (хуліганських діянь неповнолітніх не є винятком), а також на результати віктимологічних опитувань впливають такі чинники:

- ступінь урбанізації регіону;

- різна чисельність поліцейських сил та технічних засобів, які є в їхньому розпорядженні;

- зміни у кримінальному законодавстві, різниця у структурі хуліганства;

- інші локальні та регіональні особливості, щодо, наприклад, поведінкових установок громадян, які там мешкають, їх менталітету тощо.

Зі збільшенням урбанізації регіону змінюється структура хуліганських діянь дітей, при цьому, як правило, враховуються поліцейською кримінально-правовою статистикою, однак не враховуються під час проведення віктимологічних досліджень [1, с. 100].

У Великій Британії з метою більш повного вивчення хуліганства, а також безпосередньо хуліганських діянь дітей, з 1982 р. почала системно досліджуватись вікги- мізація населення як один із основних та невід'ємних інструментів визначення латентності хуліганства. У процесі опитувань населення за програмою ВСБ, яка стала такою ж офіційною, як і «Кримінальна статистика Англії та Уельсу», виявилось, що фактична злочинність (зокрема і хуліганства неповнолітніх) майже у чотири рази більша за враховану [1, с. 100]. Таким чином, % реальної підліткової злочинності (хуліганських діянь), за такого підходу, виявляєтьсялатентною. [13].

Отже, тільки співставлення даних офіційної статистики із альтернативними джерелами інформації, зокрема, віктимологічними опитуваннями і самозвітами можуть надати об'єктивне уявлення про фактичний рівень хуліганських діянь, вчинених неповнолітніми.

Висновки

хуліганство вікгимізація дитина

Підсумовуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що:

- сьогодні посиленої діяльності щодо усунення латентності хуліганства дітей в Україні не спостерігається. Із цим особливо небезпечним явищем, що спричиняє продовження проявів хуліганських діянь та почуття безкарності, необхідно вести чітко сплановану та послідовну боротьбу. І починати варто з усунення причин, які їй сприяють;

- систематичні огляди вікгимізації населення окремих європейських країн свідчать про досить високий рівень латентності хуліганства неповнолітніх;

Отже, в Україні необхідно на національному рівні проводити віктимологічні опитування громадян, які могли б установити реальні масштаби вчинення хуліганських діянь неповнолітніми, а також тенденції її розвитку на прикладі європейських країн.

Список використаних джерел

1. Білоконь М.А. До питання про латентність злочинності неповнолітніх в країнах ЄС / М.А. Білоконь II Наше право. - 2013. - № 2. - С. 99-102.

2. Долговая А.И. Криминология: учеб, для вузов / под общ. ред. А. И. Долговой. -2-е изд., перераб. и доп. - М. : НОРМА-ИНФРА,- 808 с.

3. Тайбаков А.А. Проблемы предупреждения и профилактики корыстной преступности: учеб, пособ. - Петрозаводск : Изд-во Петрозаводского гос. ун-та, 2000. - 51 с.

4. Веприцький Р.С. Латентність злочинності та шляхи її подолання [Електронний ресурс] / Р.С. Веприцький II Форум права. - 2014. - №1.-С. 72-74. - Режим доступу : Нйр://пЬиу.доу.иа/]-рсїї/РР_іпсІех. htm_2014_l_14.pdf.

5. Рішко Б.С. Латентна злочинність: поняття, причини, методи виявлення / Б.С. Рішко II Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : Право. - 2016. - Вип. 41.-Т. 2. -С. 136-138.

6. Словарь иностранных слов. - М. : Русский язык, 1989. - 624 с.

7. Кудрявцева В.Н. Криминология: учеб. / под ред. В. Н. Кудрявцева, В. Е. Эминова. - М. : Юристъ, 1995. -512 с.

8. Якимова С.В. Кримінологія: Загальна та Особлива частини: підруч. / С. В. Якимова, Н. Є. Маковецька, О. М. Омельчук. - Хмельницький : Хмельницький ун-т управління та права, 2014. - 442 с.

9. Якимова С.В. Особливості криміналістичної характеристики злочинів неповнолітніх [Електронний ресурс] / С.В. Якимова II Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Юридичні науки. - 2015. - № 827. - С. 292-299. - Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnulpurn_2015_827_50.

10. Шакун В. Межі впливу на злочинність/ В. Шакун II Щорічник українського права. - 2010. -№2,- С. 183-190.

11. Шостко Е.Ю. Теоретические предпосылки и практика разработки и реализации программ предупреждения преступности несовершеннолетних в США : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08/ Елена Юрьевна Шостко. - Харьков, 1997. -С.21.

12. Дубовик О.Л. Современное состояние преступности в ФРГ: анализ и краткая оценка статистических данных / О.Л. Дубовик II Гос. и право. - 1993. - № 2. - С. 106-113.

13. Лунеев В.В. Социальные последствия, жертвы и цена преступности / В.В. Лунеев II Гос. и право. - 2009. -№1.-С. 48.

Размещено на Allbest.ru