Поняття конституційного права громадян на участь в управлінні державними справами та визначення його складників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чорноморський національний університет імені Петра Могили

ПОНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ГРОМАДЯН НА УЧАСТЬ В УПРАВЛІННІ ДЕРЖАВНИМИ СПРАВАМИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ЙОГО СКЛАДНИКІВ

Шалабай А.В.,

Постановка проблеми. Право кожного члена будь- якої спільноти, асоціації, зокрема й державної, брати участь в управлінні загальними справами - невід'ємне демократичне підґрунтя в її організації. Нині право громадян на участь в управлінні справами держави є фундаментальною гарантією переходу до політичної демократії, яке наповнює її реальним змістом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право брати участь в управлінні своєю державою безпосередньо чи за посередництва вільно обраних представників [1]. Це положення знайшло своє відображення і в Конституції України, відповідно до якої одним з основоположних політичних прав громадян України є право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади й органів місцевого самоврядування (ст. 38). Ця ж норма гарантує рівне право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування [2].

Однак участь громадян в управлінні справами держави вимагає не тільки нормативно-правового закріплення, а й визначення основних форм її реалізації.

Вітчизняним законодавством не визначено поняття «право на участь в управлінні справами держави».

Стан опрацювання. У юридичній науці проблематику визначення поняття і структури конституційного права громадян на участь в управлінні державними справами досліджували такі вітчизняні та закордонні науковці, як: М. Габдуалієв, С. Широбоков, О. Чуб, О. Скібіна, А. Грабильніков, П. Рабінович, М. Хавронюк, М. Баглай, О. Джафарова, А. Ємельянова та інші. Ці вчені зробили вагомий внесок у дослідження вказаного питання, однак стан сучасної юридичної науки дозволяє зробити висновок, що єдиного підходу до змісту права громадян на участь в управлінні справами держави досі не вироблено, хоча ця проблема не є новою. З'ясування теоретико-право- вих засад сутності та складових елементів цього права є цінним не лише з погляду юридичної науки, а і з позиції реального втілення положень Конституції України в практичну площину.

Метою статті є теоретико-правовий аналіз наявних підходів до визначення поняття конституційного права на участь громадянина в управлінні державними справами, визначення його складових елементів і форм реалізації.

Виклад основного матеріалу. Незважаючи на те, що наукові розроблення означеного поняття спираються на відповідні положення Конституції, вчені його визначають по-різному.

Так, конституційне право на участь в управлінні справами держави закордонний учений-конституціоналіст М. Габдуалієв розуміє як надані конституційними нормами і чинним законодавством вид і міру можливої поведінки громадянина щодо управління справами держави з використанням передбачених законодавством форм своєї участі в публічній діяльності, зокрема й надання такого права і можливості його реалізації [3, с. 10].

Інший вчений С. Широбоков досліджуване право, з одного боку, пропонує розуміти як реальні права та можливості населення в умовах цілковитої рівності і за абсолютної зацікавленості в цьому процесі державних органів, а з іншого - як юридичний інститут, що складається з обумовлених процедур, які містять сукупність встановлених правових прийомів, способів, методик, що дозволяє індивіду максимально реалізувати свій законний інтерес [4, с. 11].

У вітчизняній науці право на участь громадян України в управлінні державними справами сформульоване О. Чуб як активна, публічна, добровільна, цілеспрямована, законна діяльність громадян у сфері здійснення державної влади, що гарантована закріпленням у Конституції України відповідного суб'єктивного права, і яка має на меті формування та контроль за діяльністю державних органів, вплив на ухвалення, виконання та контроль за реалізацією державних рішень для втілення громадянами своїх суспільно значущих інтересів і забезпечення нормального функціонування, стабільного розвитку та соціального порядку в державі. Вона справедливо зауважує, що участь громадян в управлінні державними справами є їхнім правом, але з погляду політики і моралі - певною мірою й обов'язком [5, с. 9].

На думку О. Скібіної, участь громадян в управлінні державними справами є свідомою, вільною, активною, публічною, добровільною, цілеспрямованою, законною діяльністю громадян у сфері здійснення державної влади, яка має на меті формування та контроль за діяльністю державних органів, вплив на ухвалення, здійснення та контроль за реалізацією державних рішень [6].

Право на участь в управлінні справами держави в політологічній науці розкривається через термін «політична участь». Так, А. Драшкович тлумачить політичну участь громадян як безперервну взаємодію влади і громадян, яка стосується всього циклу ухвалення та реалізації рішення й визначає ефективні методи залучення громадян до участі в ухваленні владного рішення, до яких відносить: інформування, консультації, громадський контроль (у різних формах) тощо. Підтримуємо думку автора щодо того, що в умовах демократизації суспільства участь громадян має не вичерпуватися лише участю в процесі ухвалення владного рішення, а має також втілюватися через здійснення громадського контролю [7].

З вищенаведеного бачимо, що проблема управління справами держави багатоаспекгна, що дозволяє дослідникам і практикам розглядати її в таких аспектах: як одну із засад конституційного ладу; як різновид соціального управління; як складник інституту народовладдя; як діяльність громадян за рішенням загальнодержавних питань тощо.

У контексті конституційного права, участь в управлінні справами держави нерозривно пов'язана з реалізацією принципу народовладдя. Науковцями наголошується на пріоритетності права на участь в управлінні справами держави серед політичних прав громадян, що відображають демократичну природу взаємовідносин громадян із державою та покликані забезпечити захист людей від будь- якого обмеження їхньої свободи.

Варто констатувати, що у вітчизняних і закордонних вчених немає одностайності й у визначенні структури даного права.

Існують погляди, що звужують правові можливості народу України в управлінні державними справами до участі у виборах і референдумах [8, с. 241], але більшість учених погоджуються, що право участі в управлінні державними справами є комплексним і об'єднує великий масив політичних прав і свобод громадян.

А. Грабильніков досліджуване право визначив як передбачену законодавством можливість громадянина брати участь у здійсненні безпосереднього народовладдя шляхом участі у виборах і референдумах, рівного доступу до державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, участі в здійсненні правосуддя з метою сприяння виконанню функцій суспільства і держави [9, с. 7]. Автор також слушно зазначає, що демократичний зміст ст. 38 Конституції України не обмежується власне державними справами. Тобто в самій Конституції закладено, що громадяни України беруть участь у здійсненні безпосереднього народовладдя, державної влади і місцевого самоврядування. Отже, право на участь громадян в управлінні державними справами по своїй суті є правом на участь у здійсненні народовладдя. Громадяни України, реалізую- чи дане право, виступають як владарюючі суб'єкти - носії влади народу, здійснюють належну їм політичну владу. За сферою дії воно є загальним конституційним політичним правом, оскільки охоплює всі відносини, що пов'язані з участю громадян України в здійсненні народовладдя [9,с.8].

П. Рабінович і М. Хавронюк визначають, що зміст даного права становлять права, передбачені в ст. 38 Конституції України, але водночас до форм участі громадян в управлінні державними справами вони також відносять місцеве самоврядування і право на участь у здійсненні правосуддя [10, с. 203-206].

Схожу позицію щодо загального характеру досліджуваного права висловлює М. Баглай. Однак, на його думку, це право є декларативним і не має самостійного значення, а розкривається через доволі широке розуміння його структури, яка включає участь у референдумах і вільних виборах, право бути обраним в органи державної влади й органи місцевого самоврядування, участь у здійсненні правосуддя, а також право громадян звертатися до державних органів і органів місцевого самоврядування [11, с. 255-256].

Ю. Каплан визначає можливість залучення громадськості до участі в державному управлінні через діяльність особливого роду громадських об'єднань - незалежних аналітичних центрів, які в основному розробляють рекомендації для центральної та місцевої влади з метою врахування громадських інтересів під час ухвалення суспільно-політичних рішень [12].

Привертає до себе увагу структурно-функціональний зріз досліджуваного права, сформульований О. Джафа- ровою. Науковець визначає громадський контроль як функціональний канал більш широкої участі громадян в управлінні справами суспільства і держави. Аналізуючи даний підхід, доходимо висновку, що будь-якому структурному елементу права громадян на участь в управлінні справами держави повинна бути притаманна контрольна функція, що наповнює дане право реальним змістом. Загалом, О. Джафарова вважає важливим, щоб: а) кожна ланка управлінського процесу була підконтрольна народу; б) кожен громадянин у тій чи іншій формі залучався до участі в контролі [13,с. 16].

Різні підходи до розуміння сутності та визначення складників права громадянина на участь в управлінні державними справами свідчать, що дане право є складним за своєю структурою, оскільки органічно інтегрує інші політичні права та свободи.

Незважаючи на те, що думки, висловлені науковцями А. Грабильніковим, М. Баглаєм, П. Рабіновичем, М. Хав- ронюком, О. Джафаровою й іншими вченими, цілком імпонують автору і враховують важливі аспекти участі громадян в управлінні справами держави, але розвиток громадянського суспільства, розбудова демократії в Україні, незупинний розвиток інформаційних технологій зумовлюють розширення діапазону форм реалізації конституційних прав людини.

А. Ємельянова зазначає, що існує суттєвий розрив між фактичною та юридичною конституціями. Фактично ми маємо більш широкі можливості для реалізації права на управління державними справами, а юридично - значно «скорочену версію», яка включає в себе лише три елементи, передбачені в ст. 38 Конституції України. На думку автора, еволюція реалізації права на участь в управлінні державними справами знаходить своє вираження у формі подачі електронної петиції, наявності порталів для електронних звернень громадян та інших онлайн-форм зворотного зв'язку на офіційних сайтах органів державної влади та місцевого самоврядування [14, с. 95-96]. громадський контроль конституційний право

Вищезазначене дозволяє визначити, що ознакою конституційного права на участь в управлінні справами держави в сучасних умовах пошуку ефективної моделі взаємодії держави та громадянського суспільства є його узагальнений, комплексний і невичерпний характер. Така особливість має відповідно впливати на нормативне визначення права на участь в управлінні державними справами, а саме: конституційна норма повинна бути викладена з урахуванням загального змісту даного права, зважаючи на тенденцію до розширення практичних форм реалізації даного права.

На нашу думку, на сучасному етапі розвитку українського суспільства до структури конституційного права громадян брати участь в управлінні державними справами загалом треба відносити: 1) право обирати і бути обраними до органів публічної влади; 2) право брати участь у референдумі; 3) право на рівний доступ до державної та муніципальної служби; 4) право брати участь у відправленні правосуддя; 5) право звертатися особисто і направляти індивідуальні та колективні звернення до органів публічної влади; 6) право громадян на мирні збори; 7) громадський контроль тощо. Цей перелік є орієнтовним, а отже, не є вичерпним.

Основними критеріями віднесення даних прав до складу права на участь в управлінні державними справами є: 1) визначення законодавством видів діяльності, що відносяться до поняття «державні справи», а саме: формування шляхом виборів виборних органів держави; ухвалення законів та інших загальнозначущих державних рішень на референдумах; формування апарату державних службовців через реалізацію права доступу до державної служби; здійснення правосуддя тощо; 2) безпосередня участь громадян у вирішенні цих державних справ, де прояв їхньої волі є особистим і вирішальним. Такий підхід цілком відповідає принципу участі народу України в здійсненні народовладдя.

Висновки. Приходимо до розуміння, що право громадян брати участь в управлінні державними справами є за своєю структурою самостійним конституційно-правовим інститутом в системі політичних прав громадян України як функціонально відокремленої, взаємопов'язаної і взаємообумовленої сукупності правових норм, що регулюють однорідні суспільні відносини у сфері ухвалення владних рішень народом і здійснення громадського контролю. Становлення громадського контролю як функціональної форми участі громадськості в управлінні державними справами сприятиме, по-перше, розвитку легі- тимності діяльності органів публічної влади, по-друге, підвищенню якості владних рішень, по-третє, становленню громадянського суспільства, по-четверте, вдосконаленню зв'язків між органами влади й інституціями громадянського суспільства, і нарешті, високій активності громадян.

Список використаних джерел

1. Габдуалиев М. Конституционное право гражданина на участие в управлении делами государства в Российской Федерации и Республике Казахстан : сравнительный анализ : автореф. дисс. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституционное право; муниципальное право» / М. Габдуалиев. - Саратов, 2006. - 24 с.

2. Широбоков С. Конституционно-правовые аспекты участия граждан в управлении делами государства в Российской Федерации : автореф. дисс. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституционное право; муниципальное право» / С. Широбоков. - Екатеринбург, - 49 с.

3. Чуб О. Конституційне право громадян України на участь в управлінні державними справами : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право» /О. Чуб ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. -X., 2004. -21 с.

4. Скібіна О. Поняття участі громадян в управлінні державними справами : конституційно-правовий аспект / О. Скібіна II Вісник Харків. нац. ун-ту внутр. справ. - 2003.

5. Драшкович А. Політична участь громадян в процесі прийняття владних рішень / А. Драшкович II Політологічні записки. - 2013.

6. Чудаков М. Конституционное государственное право зарубежных стран / М. Чудаков. - Минск : Харвест, 1998. - 784 с.

7. Грабильніков А. Конституційне право громадян України брати участь в управлінні державними справами : проблеми теорії і практики : автореф. дис.... канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право» / А. Грабильніков ; Ін-т законодавства Верховної Ради України. - К., 2006. - 19 с.

8. Рабінович П. Права людини і громадянина : [навч. посібник] / П. Рабінович, М. Хавронюк. - К.: Атіка, 2004. - 464 с.

9. Баглай М. Конституционное право Российской Федерации : [учебник для вузов] / М. Баглай. - 6-е изд., изм. и доп. - М. : Норма, 2007. - 784 с.

10. Джафарова О. Правові основи партнерства міліції і населення : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / О. Джафарова. -X., 2003. - 19 с.

Анотація

Стаття присвячена висвітленню однієї з актуальних теоретико-методологічних проблем конституційного права щодо питання підходів до визначення поняття і структури конституційного права громадян на участь в управлінні державними справами. У роботі досліджено питання місця громадського контролю в структурі даного права. Запропоновано власний підхід до розуміння структури права громадян на участь в управлінні державними справами та критеріїв віднесення різних політичних прав до його структури.

Ключові слова: конституційні права, політичні права, управління державними справами, громадський контроль, народовладдя.

В статье анализируется актуальная теоретико-методологическая проблема конституционного права относительно подходов к определению понятия и структуры конституционного права граждан на участие в управлении государственными делами. В работе исследован вопрос места общественного контроля в структуре данного права. Предложен собственный подход к пониманию составляющих права граждан на участие в управлении государственными делами и критериев отнесения различных политических прав в его структуру.

Ключевые слова: конституционные права, политические права, управление государственными делами, общественный контроль, демократия.

The article presents the analyses of the topical theoretical and methodological issue of definition of the concept and structure of the constitutional right of citizens to participate in the administration of state affairs. The article examines the place of public control in the structure of this right. Proposed our own approach to understanding the components of citizens'right to participate in the administration of state affairs and the criteria for classifying various political rights in its structure.

Key words: constitutional rights, political rights, administration ofstate affairs, public control, democracy.

Размещено на Allbest.ru