Особливості відповідальності державних службовців за вчинення адміністративних корупційних правопорушень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості відповідальності державних службовців за вчинення адміністративних корупційних правопорушень

Features of the responsibility of public officials for the development of administrative corruption legal execution

Шклярук О.В., курсант факультету податкової міліції Університету державної фіскальної служби України

Шевкунов С.В., курсант факультету податкової міліції Університету державної фіскальної служби України

Анотація

Статтю присвячено розгляду питання про особливості притягнення державних службовців до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень. Розглянуто та проаналізовано погляди вчених, які досліджували дане питання. Автор приділяє значну увагу особливостям корупційних правопорушень.

Ключові слова: корупційне правопорушення, державний службовець, адміністративна відповідальність, корупція.

Статья посвящена рассмотрению вопроса об особенностях привлечения государственных служащих к административной ответственности за совершение коррупционных правонарушений. Рассмотрены и проанализированы взгляды ученых, исследовавших данный вопрос. Автор уделяет большое внимание особенностям коррупционных правонарушений.

Ключевые слова: коррупционное правонарушение, государственный служащий, административная ответственность, коррупция.

The article is devoted to the consideration of the issue of the peculiarities of bringing civil servants to administrative liability for the commission of corruption offenses. Considered and analyzed the views of scientists who studied this issue. The author pays considerable attention to the peculiarities of corruption offenses.

Key words: corruption offense, civil servant, administrative responsibility, corruption.

Вступ

Постановка проблеми. Сьогодні особливо актуальною є проблема створення досконалого механізму боротьби з корупційними правопорушеннями в системі державного правління загалом і правоохоронних органів зокрема. Державні службовці, як і будь-яка особа в Україні, повинні нести відповідальність за вчинені ними протиправні дії. Відповідальність за правопорушення, скоєні державними службовцями, має свої особливості, з огляду на специфіку їхніх дій, суспільну вагу службової діяльності. Вона часто є суворішою порівняно зі схожими випадками щодо інших категорій працівників. Проблема адміністративної відповідальності державних службовців тісно пов'язана із проблемою протидії корупції. Саме тому на даному етапі актуальним питанням є вивчення особливостей притягнення до відповідальності державних службовців за вчинення адміністративних корупційних правопорушень.

Стан дослідження. Проблемі адміністративної відповідальності державних службовців за вчинення корупційних правопорушень присвячено чимало праць таких учених, як: Л. Багрій-Шахматов, Д. Бейлі, М. Бездольний, Л. Біла-Тіунова, А. Гайдук та ін. Л. Брич визначає, що проблема адміністративної відповідальності державних службовців тісно пов'язана із проблемою протидії корупції, і визначає корупцію як використання особою наданих їй службових повноважень і пов'язаних із цим можливостей для одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки такої вигоди для себе чи інших осіб, щоб схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень і пов'язаних із цим можливостей. Проте в працях згаданих науковців недостатньо висвітленні зазначені питання і це зумовлює подальше дослідження проблеми. Метою статті є визначення головних особливостей адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення державними службовцями.

Виклад основного матеріалу

адміністративний відповідальність корупційний правопорушення

Правовою основою протидії корупції в Україні є Конституція України, Конвенція Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) проти корупції, Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією, Додатковий протокол до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією, Стамбульський план дій боротьби з корупцією Організації економічного співробітництва та розвитку (далі - ОЕСР), Указ Президента України від 21 жовтня 2011 р. № 1001/2011 «Про Національну анти- корупційну стратегію на 2001-2015 рр», а також Закон України «Про запобігання корупції». Ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 р. (далі - Закон) надає легальне поняття корупції - як використання особою, зазначеною вч. 1 ст. 4 цього Закону, наданих їй службових повноважень і пов'язаних із цим можливостей із метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, або, відповідно, обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній вч. 1 ст. 4 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам із метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей [8, с. 39].

Ч. 1 ст. 21 Закону України «Про запобігання корупції» передбачає можливість притягнення державних службовців до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної та цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційних правопорушень [4].

Це означає, що державні службовці притягуються до юридичної відповідальності за порушення своїх службових обов'язків, які вони виконуються відповідно до своєї компетенції, визначеної законодавством. Юридична відповідальність настає в разі порушення передбачених законодавством норм, суб'єктом яких виступають державні службовці.

За загальним правилом, відповідно до ст. 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУ- пАП), державні службовці за вчинення корупційних правопорушень несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах [1].

Тобто притягаються до відповідальності згідно з нормами КУпАП, а не згідно з нормами дисциплінарного статуту осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ. Відповідно до ст. 221 КУпАП, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, вчинені державними службовцями, водночас до державних службовців не може бути застосовано такі види адміністративних стягнень, як громадські роботи, виправні роботи й адміністративний арешт [1].

Отже, правовий статус службової особи дещо відрізняється від статусу загального суб'єкта правопорушення. Зокрема, до нього не можуть застосовуватися деякі види покарань, що пов'язано з тим, що службовець здійснює захист держави, а держава надає йому відповідні привілеї.

На державних службовців поширюються обмеження, визначені Законом України «Про запобігання корупції» [3].

Тому, визначаючи особливості адміністративної відповідальності державних службовців за вчинення корупційних правопорушень, варто наголосити на тому, які склади адміністративних правопорушень необхідно вважати корупційними. Склад злочину таких адміністративних правопорушень, зазначено в окремій гл. 13-а «Адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією» особливої частини КУпАП, а саме такі статті: 172--4 «Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності», 172-5 «Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків», 172-6 «Порушення вимог фінансового контролю», 172-7 «Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів», 172-8 «Незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень», 172-9 «Невжиття заходів щодо протидії корупції» [1].

Відповідно до вищенаведеного переліку, можна зробити висновок, що законодавство приділяє велику увагу правопорушенням, пов'язаним із корупцією, для запобігання цьому негативному явищу, яке останнім часом глибоко проникло в державну службу й інші сфери суспільного життя та проявляє свій негативний вплив шляхом руйнування державності та порушенням конституційних свобод людини і громадянина.

Відповідно до законодавства, корупцією визнається використання визначеними в Законі України «Про запобігання корупції» особами наданих їм службових повноважень чи пов'язаних із ними можливостей із метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди, чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, або, відповідно, обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у ч. 1 ст. З цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних із ними можливостей [3].

Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності продубльовано в Законі України «Про національну поліцію» [2].

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або в громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом [4].

Для роботи за сумісництвом згоди власника або уповноваженого ним органу за місцем основної роботи не потрібно. Не є сумісництвом робота, яка визначена Переліком робіт, зазначених у Положенні про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій [4].

Службовим необхідно вважати сумісництво, пов'язане з поєднанням поліцейським своїх службових обов'язків з іншою оплачуваною діяльністю, пов'язане із самим статусом державного службовця, його службою в органах. Також необхідно з'ясувати сутність науково-педагогічної, наукової або творчої діяльності, яка не вважається сумісництвом за законодавством. Відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», науково- педагогічна діяльність - це педагогічна діяльність у вищих навчальних закладах, пов'язана з науковою та (або) науково-технічною діяльністю, а наукова діяльність - це інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань, основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження [5].

Відповідно до Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», творча діяльність - це індивідуальна чи колективна творчість, результатом якої є створення або інтерпретація творів, що мають культурну цінність [6].

Отже, службова особа не може під час проходження служби займатися іншою оплачуваною діяльністю, крім науково-педагогічної, наукової або творчої [2].

Відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», державним службовцям забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб: у зв'язку зі здійсненням такими особами діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи [3].

Державні службовці можуть приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім вищезазначених випадків, якщо вартість таких подарунків не перевищує одну мінімальну заробітну плату, встановлену на день прийняття подарунка, одноразово, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки [3].

Наслідком порушення встановлених обмежень державним службовцем є притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 172-5 КУпАП.

Відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», державні службовці зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається національним агентством [3].

Тільки в разі відмови чи неможливості виправлення відомостей у декларації державний службовець притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, що, за статистикою, відбувається вкрай рідко.

Порушенням є неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни в майновому стані. Відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», на державного службовця покладено обов'язок у разі відкриття ним або членом його сім'ї валютного рахунку в установі банку-нерезидента в десятиденний строк письмово повідомити про це національне агентство встановленим ним порядком, із зазначенням номера рахунку і місцезнаходження банку-нерезидента [3].

У разі суттєвої зміни в майновому стані державного службовця, а саме: отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня відповідного року, державний службовець у десятиденний строк із моменту отримання доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомити про це національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті національного агентства [3].

Невиконання покладених законодавством України обов'язків спричинює притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів розрізняє два види конфлікту інтересів. Потенційний конфлікт інтересів - це наявність в особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень [3].

Такий конфлікт необхідно негайно вирішувати, застосовуючи всі наявні сили та засоби. У разі виявлення порушення етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності державного службовця або іншого порушення Закону України «Про запобігання корупції» національне агентство вносить керівнику відповідного органу припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності [3].

Припис національного агентства є обов'язковим для виконання. Про результати виконання припису національного агентства посадова особа, якій його адресовано, інформує національне агентство впродовж десяти робочих днів із дня одержання припису [3].

Отже, завданням державного службовця є, по-перше, не допустити виникнення конфлікту інтересів, а по-друге, у разі виникнення такого конфлікту - швидко його врегулювати. Наявні обмеження щодо службового підпорядкування близьких осіб, тобто перебування в прямій організаційній або правовій залежності підлеглої особи від її керівника, зокрема й через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням [3].

У разі виникнення таких обставин поліцейський, близькі йому особи вживають заходів до їх усунення в п'ятнадцятиденний строк. Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не усунуто, поліцейського може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 172-7 КУпАП.

Висновки

З огляду на вищезазначене, необхідно виділити такі особливості адміністративної відповідальності державних службовців за корупційні правопорушення: державні службовці несуть відповідальність за вчинення адміністративних правопорушень, пов'язаних із корупцією, на засадах, передбачених КУпАП і Законом України «Про запобігання корупції»; до адміністративної відповідальності за вчинення зазначених правопорушень державних службовців уповноважені притягнути судді загальної юрисдикції; до державних службовців можуть бути застосовані такі стягнення, як попередження, штраф, оплатне вилучення предмета, що став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, позбавлення спеціального права, громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт; склади адміністративних правопорушень, пов'язаних із корупцією, зазначені в окремій главі особливої частини КУпАП, об'єднані одним родовим об'єктом (суспільні відносини, пов'язані з корупцією), а також закріплення у законодавстві норм, що визначають відповідальність за вчинення адміністративних правопорушень державними службовцями, спрямовано на забезпечення виконання державою свої функцій в особі органів державної влади та їх посадових осіб, що ґрунтується на додержані конституційних прав і свобод людини і громадянина. Подальший розвиток наукових напрацювань позитивно впливатиме на вітчизняну науку та правотворчість.

Список використаних джерел

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. № 8073-Х [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/page.

2. Про Національну поліцію : Закон України від 2 липня 2015 р. № 580--УІІІII Відомості Верховної Ради України. -2015. - № 40-41. - 1970с.-Ст. 379.

3. Про запобігання корупції : Закон України від 14жовтня 2014 р. № 1700-УІІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1700-18.

4. Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій : наказ Мінпраці України (до 1997 р.), Мін'юсту України, Мінфіну України від ЗО червня 1993 р. № 76 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0076-93.

5. Про наукову і науково-технічну діяльність : Закон України від 13 грудня 1991 р. № 1977--ХІІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1977-12.

6. Про професійних творчих працівників та творчі спілки : Закон України від 7 жовтня 1997 р. № 554/97-ВР [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/554/97-%D0%B2%D1%80.

7. Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення / за заг. ред. С. Пєткова, С. Морозова - К. : Центр учбової літератури, 2014. - 790 с.

8. Бездольний М. Державно-правовий механізм протидії корупції / М. Бездольний II Форум права. - 2009. -№2,- С. 38-43.

Размещено на Allbest.ru