Особливості адміністративного правового регулювання діяльності органів місцевого самоврядування

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Із проголошенням України незалежною демократичною соціальною державою, в якій людина, її життя, честь і гідність визнаються найвищими соціальними цінностями, і з переходом економіки держави до ринкових відносин особливої актуальності набули питання, пов'язані з необхідністю перебудови радянської системи організації органів виконавчої влади в Україні. Нині процеси реформування органів виконавчої влади в Україні потребують підвищення якості й ефективності управлінської діяльності в цій галузі, функціональної результативності роботи органів виконавчої влади всіх рівнів, формування на основі сучасних наукових досліджень відповідних методів управління з урахуванням специфіки цієї сфери суспільних відносин.

Вітчизняне законодавство, зокрема конституційне, адміністративне, фінансове, не повного мірою відображає процеси, що відбуваються у сфері регулювання діяльності органів виконавчої влади в контексті прийнятої Концепції адміністративної реформи, вихідним положенням якої є теза «влада - для народу». Діяльність органів виконавчої влади ґрунтується на певних організаційно-правових засадах, серед яких необхідно виділити економічні, політичні, соціальні завдання, які реалізуються під час функціонуванні механізму держави. Проте слід відзначити, що існуюча система органів виконавчої влади нездатна вповні забезпечити основні права, свободи й законні інтереси людини та громадянина.

У сучасних умовах з метою створення ефективної, економічно обґрунтованої, дієвої виконавчої влади потребує вдосконалення як сама система органів виконавчої влади, так і її організаційно-штатна структура. Крім того, чинне законодавство, що регламентує діяльність Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади та державних адміністрацій, потребує усунення недоліків, які негативно позначаються на економічному та соціальному становищі в Україні.

Окремі питання щодо визначення адміністративно-правових засад реформування органів виконавчої влади в умовах адміністративної реформи, організаційно-правових аспектів функціонування виконавчої влади, забезпечення законності в державному управлінні розглядаються в роботах таких відомих фахівців, як В.Б. Авер'янов,Н.М. Азаркін,М.В. Баглай, О.М. Бандурка, Д.Н. Бахрах, Л.Л. Богачова, В.В. Богуцький, Ю.П. Битяк, К.Г. Волинка, Б.Н. Габричидзе, В.Н. Гаращук, З.С. Гладун, В.П. Горбатенко, В.А. Греченко, Б.С. Єбзєєв, В.М. Кампо, М.С. Кельман, Л.В. Коваль, І.Б. Коліушко, В.К. Колпаков, Т.М. Кравцова, С.О. Кравченко, С.П. Кисіль, О.В. Кузьменко, Є.В. Курінний, Н.Ф. Лата, В.Я. Малиновський, О.Г. Мурашин, Н.Р. Нижник, В.М. Селіванов, О.Ф. Скакун, В.Г. Стеценко, В.П. Тимощук, В.Д. Ткаченко, О.В. Хоменко, В.Н. Хропанюк, А.М. Цвєтков, М.В. Цвік, В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученко та ін. Однак комплексного дослідження адміністративно-правових засад реформування органів виконавчої влади допоки в Україні не здійснювалося. Саме це й обумовило вибір теми цього дослідження й визначає його актуальність та новизну.

Реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади має здійснюватися на основі Конституції та законів України, положень Європейської хартії місцевого самоврядування з дотриманням таких принципів: верховенства права; відкритості; прозорості та громадської участі; повсюдності місцевого самоврядування; субсидіарності; доступності публічних послуг; підзвітності та підконтрольності органів і посадових осіб місцевого самоврядування територіальній громаді; підконтрольності органів місцевого самоврядування органам виконавчої влади в питаннях дотримання Конституції та законів України; правової, організаційної та фінансової спроможності місцевого самоврядування; державної підтримки місцевого самоврядування; партнерства між державою та місцевим самоврядуванням; сталого розвитку територій [8, с. 114].

На сьогодні Кабінетом Міністрів України затверджена Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2020 р., в якій зазначено, що метою децентралізації влади є відхід від централізованої моделі управління в державі, забезпечення спроможності місцевого самоврядування та побудова ефективної системи територіальної організації влади в Україні, реалізація повного мірою положень Європейської хартії місцевого самоврядування [7].

Також постановою Верховної Ради України був схвалений План законодавчого забезпечення реформ в Україні (далі - План), в якому висвітлено питання щодо децентралізації влади та реформи місцевого самоврядування [2]. Щоб вирішити проблеми на рівні територіальних громад, необхідно об'єднати зусилля громад і їхніх територій, а також потрібна фінансова підтримка держави. Саме із цією метою було ухвалено два закони України - «Про добровільне об'єднання територіальних громад» і «Про співробітництво територіальних громад», адже, незважаючи на те, що Конституція України надає право жителям сіл на добровільних засадах об'єднуватися в єдину територіальну громаду, формувати органи місцевого самоврядування, механізм вирішення цього конституційного припису на законодавчому рівні до цього часу було не врегульовано [5; 19].

Метою Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» є створення правових умов і можливостей для посилення гарантій місцевого самоврядування; сприяння створенню дієздатних територіальних громад; формування ефективних рад та їхніх виконавчих органів, головним завданням яких має стати поліпшення забезпечення потреб громадян, якісне надання їм необхідних соціальних послуг; забезпечення сталого розвитку відповідних територій, ефективного використання бюджетних коштів [5].

На основі проведеного аналізу ми можемо стверджувати, що Закон України «Про співробітництво територіальних громад» розроблено з використанням найкращого європейського досвіду. Він визначає організаційно-правові засади співробітництва територіальних громад, принципи, форми, механізми такого співробітництва, його стимулювання, фінансування та контролю, підстави та особливості припинення співробітництва, оскільки чинне українське законодавство передбачало лише загальні рамки упровадження міжмуніципального співробітництва, припускало об'єднання ресурсів органів місцевого самоврядування для вирішення спільних проблем, але не містило правових норм, які б дозволяли таке співробітництво [8, с. 115].

Варто зазначити, що і важливу роль у розвитку територіальних громад в Україні відіграє Закон України «Про засади державної регіональної політики». Цей Закон визначає основні правові, економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та організаційні засади державної регіональної політики як складової частини внутрішньої політики України [6].

На початку 2017 р. прийнято нові закони на реалізацію реформи. Напрями реформування системи місцевого самоврядування в Україні Зокрема, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо статусу старости села, селища» визначає нове поняття «старостинський округ» - частину території об'єднаної територіальної громади, утвореної відповідно до Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад», на якій розташовано один або декілька населених пунктів (сіл, селищ), крім адміністративного центру об'єднаної територіальної громади, визначену сільською, селищною, міською радою з метою забезпечення представництва інтересів жителів такого населеного пункту (населених пунктів) старостою. Крім того, Законом передбачені повноваження старости та його правовий статус [4].

За допомогою Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей добровільного об'єднання територіальних громад, розташованих на територіях суміжних районів» нарешті було подолано прогалину в законодавстві, яка протягом тривалого часу перешкоджала призначенню перших виборів в об'єднаних територіальних громадах Центральною виборчою комісією (ЦВК) [3].

Як ми бачимо, обговорення законопроектів іде важко, вноситься багато поправок, законодавчі процеси затягуються. Зокрема, той факт, що зміни до Конституції України так і не були прийняті Верховною Радою України в другому читанні, тягне за собою неприйняття великої кількість законів, що мали б остаточно закріпити повноваження за новоствореними об'єднаними громадами. Для завершення процесу децентралізації життєво необхідним є прийняття цілої низки законодавчих та інших нормативно-правових актів.

Реформа публічної служби передбачає прийняття нової редакції Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», побудованої на європейських принципах державної служби; внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо добровільного приєднання територіальних громад) щодо належного ресурсного забезпечення місцевого самоврядування, а саме: наділити органи місцевого самоврядування фінансовими ресурсами відповідно до повноважень, перелік яких встановлюється законом; запровадити горизонтальну систему вирівнювання спроможності місцевих бюджетів за доходами.

Але слід зауважити і на тому, що напрями реформування системи місцевого самоврядування в Україні не вилучати всі надлишкові доходи в заможних громад і, водночас, відійти від повного утримання менш заможних громад та стимулювати їх до розвитку - муніципальної варти, що визначить правові передумови для вдосконалення державного управління у сфері охорони правопорядку, забезпечить права і свободи людини і громадянина на основі його децентралізації, а також формування організаційно-правових механізмів забезпечення реалізації рішень органів місцевого самоврядування, що приймаються у сфері забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина. Органам місцевого самоврядування буде надано право утворювати за кошти територіальних громад муніципальну поліцію для підтримання громадського порядку та для ведення адміністративних проваджень у сферах їхньої відповідальності.

Прийняття закону про муніципальну варту надасть право органам місцевого самоврядування створювати за кошти місцевих бюджетів власні підрозділи правопорядку із передачею відповідних повноважень та функцій поліції громадської безпеки органам муніципальної поліції з урахуванням принципу усунення дублювання повноважень; префектів.

Тобто територіальна організація влади на місцевому рівні дозволить забезпечити професійну та політичну нейтральність представництв виконавчої влади на місцях через прозорі конкурсні процедури добору керівників та посадових осіб цих органів; органів самоорганізації населення (нова редакція). Це забезпечить удосконалення процесу утворення органів самоорганізації населення незалежно від волі органів місцевого самоврядування, бо останні позбавляються повноважень із надання дозволу на утворення органів самоорганізації населення і прийматимуть рішення лише з делегування їм повноважень у межах компетенції власних виконавчих органів; місцевих референдумів, тобто законодавчого врегулювання питань проведення місцевих референдумів - унормування визначення предмета референдуму, його різновидів, процедур ініціювання, проведення та встановлення результатів; закріплення можливості проведення голосування в масштабах районів та областей у межах компетенції їхніх органів місцевого самоврядування [2].

Слід зазначити, що планом заходів щодо реалізації Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, затвердженої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р. № 688-р [1], передбачено розроблення законодавчих актів, зазначених у цій статті, що дає надію на прискорення процесу завершення реформи децентралізації влади в Україні.

На даний час Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України прийнята значна кількість нормативно-правових актів, що дозволяють реалізовувати реформу децентралізації влади, але ще залишаються невирішеними питання діяльності територіальних громад, зазначені в цій статті, що потребують законодавчого врегулювання.

Література

самоврядування громада правовий

1. Деякі питання реалізації Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 верес. 2016 р. № 688-р.

2. План законодавчого забезпечення реформ в Україні: Постанова Верховної Ради України від 4 черв. 2015 р. № 509-VIII.

3. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей добровільного об'єднання територіальних громад, розташованих на територіях суміжних районів : Закон України від 14 берез. 2017 р. № 1923-VIII.

4. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо статусу старости села, селища : Закон України від 9 лют. 2017 р. № 1848-VIII.

5. Про добровільне об'єднання територіальних громад: Закон України від 5 лют. 2015 р. № 157-VIII (із змінами).

6. Про засади державної регіональної політики : Закон України від 5 лют. 2015 р. № 156-VIII.

7. Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 6 серп. 2014 р. № 385.

8. Серьогін С.М., Гончарук Н.Т. Теоретичні засади та основні напрямки реформування місцевого самоврядування й децентралізації влади в Україні / С.М. Серьогін II Аспекти публічного права. - 2015. - № 4. - С. 111-120.

Размещено на Allbest.ru