Особливості спадкування авторських прав

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сумський державний університет

Юридичний факультет

Особливості спадкування авторських прав

Шевченко Р.В., магістрант

Анотація

Стаття присвячена виявленню особливостей спадкування авторських прав. У публікації зазначається, що авторське право на об'єкт є унікальним явищем. Наводяться особливості, які пов'язані зі спадкуванням авторських прав. Визначено, що в науці цивільного права загальноприйнятим є поділ авторського права на майнові права й особисті немайнові права. Роз'яснено, як треба розуміти виключні майнові права автора. З'ясовано, які саме майнові права можуть переходити в спадщину. Досліджено проблемне питання щодо можливості спадкування авторської винагороди. Вказано проблеми, які існують у практичній частині застосування спеціального закону. У висновку закріплено положення щодо вдосконалення чинного законодавства України в частині спадкування авторських прав. Результати та досягнення у сфері спадкування авторських прав надають необмежені можливості для вирішення цивільних завдань у процесі вивчення питання спадщини.

Ключові слова: автор, права, спадщина, авторські права, об'єкт авторського права, спадкування, спадкування авторських прав, особливості спадкування.

Постановка проблеми. Відомо, що кожен об'єкт авторського права має свого творця, свого автора, який створює той чи інший витвір. Але наступає момент, коли спадкоємці наслідують авторські права. Чіткої процедури не встановлено чинним законодавством нашої держави, тому це викликає колізії в законодавстві, бо іноді загальний закон суперечить спеціальному. Отже, проблема спадкування авторських прав має велике теоретичне та практичне значення.

Стан опрацювання. Питання, що пов'язані з особливостями спадкування авторських прав, досліджували такі вчені: Є. Рябоконь, Р. Шишка, К. Дубова й інші.

Мета статті - проаналізувати особливості спадкування авторських прав.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні авторське право є популярною та важливою галуззю права. На це впливають певні чинники, до яких можна віднести розвиток техніки та засобів зв'язку, за допомогою яких протягом лічених хвилин можна скопіювати об'єкти авторських прав і розмножити й надіслати користувачам.

До предмета спадкування входять майнові права й об'єкти авторських прав, нічого іншого не може бути успадковано. Перелічені права, що входять у предмет, мають певні особливості в спадкуванні, адже вони належать до об'єктів нематеріального світу, які також не можуть ділитися між декількома особами.

Наука цивільного права України авторські права поділяє на майнові й особисті немайнові. У цьому контексті відомий польський вчений А. Войцеховська зазначає, що майнові права забезпечують виключність автора в галузі економічної експлуатації твору, особисті немайнові права захищають емоційний зв'язок, який поєднує автора з його твором [1,с. 20].

Цивільне законодавство у своїх нормах закріплює положення, згідно з якими до складу спадщини, яка нерозривно пов'язана з особою спадкодавця, не відносяться особисті немайнові права [2].

Схожі положення зазначені в Законі України «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон). А саме, ч. 1 ст. 29 зазначає, що успадкуванню підлягають лише майнові права творця, що характеризуються як виключні, і не підлягають успадкуванню особисті немайнові права [3].

Тобто варто виходити з того, що до складу спадщини можуть входити всі майнові права, які належали спадкодавцеві на день відкриття спадщини.

Отже, Закон закріплює норми, згідно з якими заборонено успадковувати особисті немайнові права.

Далі потрібно повернутися до питання, як розуміються виключні майнові права? Проаналізувавши положення Цивільного кодексу (далі - ЦК) та Закону «Про авторське право і суміжні права», варто зауважити, що ці законодавчі акти містять різні положення стосовно зазначеного питання. За приписами Кодексу, виключним вважається право дозволу на використання твору, а згідно з положеннями Закону - виключними є всі майнові права. Приписами Цивільного кодексу також передбачено майнове право, яке полягає в перешкоджанні неправомірному використанню твору, Закон такого не передбачає. Отже, постає питання, яку саме норму потрібно застосовувати для того, щоб визначити обсяг майнових прав, що можуть передаватися в спадщину. Вважаємо, що дане питання має бути урегульоване на законодавчому рівні.

Отже, згідно з вищезазначеними нормативними актами, спадкуванню підлягають: майнові права на використання твору, виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Що стосується права авторства та права на ім'я, то потрібно зауважити, що вони належать тільки автору й іншим особам належати не можуть [4, с. 222].

На цьому наголошує вчений-цивіліст С. Фурса, вказуючи, що зазначені права є невідчужуваними, не можуть бути передані другим особам в жодному разі, адже вони міцно взаємопов'язані з особистістю автора і в цьому контексті є вічними. Цивіліст вказує на те, що ці права мають перебувати під належною правовою охороною [5, с. 115].

Однак все ж постає питання щодо переходу в спадщину особистого немайнового права на недоторканність твору. Закон забороняє перехід особистих немайнових прав у спадщину і не зазначає винятків із даного загального правила. Проте вч. 2 ст. 29 Закону зауважено, що спадкоємці наділені правом захисту авторства на твір і правом протидії будь-якій зміні твору, а також іншим зазіханням на твір, що може спричинити шкоду честі та репутації автора. Аналогічна норма закріплена і в ЦК України, де зазначено, що після смерті автора недоторканність твору має охоронятися особою, яка була уповноважена на це автором. Якщо ж така уповноважена особа відсутня, недоторканність твору охоронятиметься спадкоємцями автора, а також іншими зацікавленими особами [6, с. 40].

З вищезазначеного випливає, що право на недоторканність твору з'являється в час створення твору та не припиняється навіть після смерті автора.

Ще одним важливим питанням, яке з'являється під час дослідження, є питання стосовно спадкування права на винагороду, яке також належить до майнового авторського права. Вітчизняним законодавством закріплено загальні та спеціальні порядки виплати авторської винагороди. За використання власного твору автор має право вимоги виплати винагороди.

У ч. 2 ст. 16 Закону закріплено, що творцеві належить винагорода за створення та використання службового твору, розмір і порядок виплати може встановлюватися трудовим або цивільно-правовим договором, який укладається між автором і роботодавцем [3].

Українським законодавством не закріплено норм, які регламентують процедуру успадкування права на отримання винагороди за використання службових творів. Науковці ввжають що право, пов'язане з отриманням винагороди за виготовлення та використвання службового твору, належить автору і не може успадковуватися. Право на винагороду за використання службового твору за своїм змістом є цивільно-правовим, тому що взаємопов'язане із суб'єктивними цивільними правами автора [7, с. 4].

На думку науковця А. Голощапова, право на винагороду за використання службового твору також не може бути успадкованим. Тобто автор не може передати це право для спадкування після своєї смерті, це право не може за законом перейти до спадкоємців як самостійне майнове право [8,с. 96].

Схожа думка висловлена вченим О. Шилохвостом, який вказує, що право автора на отримання винагороди за використання службового твору виходить із його особистого правового статусу найманого робітника, який перебуває в трудових взаємовідносинах із роботодавцем, на якого і покладений обов'язок виплачувати винагороду [9, с. 25]. Отже, право автора на отримання винагороди за використання службового твору не може бути здійснене творцем поза межею трудових взаємовідносин і за межами правового статусу як робітника. У такому разі ніхто, окрім працівника, який створив твір, не може втілити право на отримання винагороди.

На думку Е. Гаврилова, майнове право на одержання винагороди тісно пов'язане з особистістю автора поки він живий, і це право не може переходити до іншої людини після смерті автора. Однак взаємозв'язок з індивідуальністю автора науковець пояснює не змістом перелічених прав, а потребою, що виникає для захисту майнових інтересів автора. Тому їх не можна відносити до категорії прав, що прямо стосуються особи спадкодавця. Так право, і це визнається європейськими країнами, не передається за життя автора, воно успадковується. Тобто в разі смерті воно перейде до спадкоємця [10, с. 28].

Чинним законодавством закріплено, що творець службового твору має право на авторську винагороду, а тому порівнювати її із зарплатою не варто. У п. 25 постанови Верховного Суду України від 4 червня 2010 р. № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» [11] зазначено, що непотрібно ототожнювати зарплату, яка виплачена працівникові, з авторською винагородою, яка виплачена йому за створений твір, згідно з умовами трудового контракту, адже зарплата є винагородою за зроблену роботу, а авторська винагорода - це всі різновиди винагород або відшкодувань, які мають виплачуватися творчим людям за використовування їхніх творів, які охороняються в межах, встановлених авторським правом. Якщо сторони не досягай порозуміння щодо розмірів такої виплати, суди повинні зважати на норми постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. № 72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав», і відповідно до її положень вирішувати розмір виплати [12].

У Рекомендаціях щодо оформлення спадкування авторського права і суміжних прав та іншого переходу прав порядком правонаступництва зазначається, що майнові права можуть перейти в спадщину тільки тоді, коли ці права належали спадкоємцю-працівнику та роботодавцюспільно, або ці права належали спадкоємцю-працівнику відповідно до укладеного між ними договору [13].

Отже, можна констатувати, що вказані норми Рекомендації не визначають підстав для успадкування права на авторську винагороду за використання службового твору та ще й не згадують неможливість спадкування. У такому разі право на авторську винагороду потрібно відносити до права інтелектуальної власності, адже ця винагорода не вважається заробітною платою, яка має виплачуватися згідно з укладеним трудовим контрактом. Право на отримання авторської винагороди є невідчужуваним за життя автора, але після його смерті, якщо він не встиг отримати її за життя, може бути успадковане.

Висновки

У підсумку проведеного дослідження можна сказати, що авторські права, які підлягають спадкуванню, діляться на два розділи: загальні та спеціальні. По-перше, майнові права, які не окреслюють яких-небудь обмежень стосовно їх використання (наприклад, право на використання, право заборони неправомірного використання об'єктів авторського права). По-друге, права, які обмежені в розпорядженні, наприклад, право слідування. Право слідування є спадковим, але не відчужується.

Варто зауважити, що в результаті ґрунтовного вивчення умов спадкування авторських прав у законодавстві простежуються колізії стосовно цих питань, потрібно провести наукові дослідження стосовно вдосконалення законодавства нашої країни щодо інтелектуальної власності, уточнити й узагальнити судову практику для того, щоб усунути колізії ЦК України та Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Спільно, або ці права належали спадкоємцю-працівнику відповідно до укладеного між ними договору [13].

Отже, можна констатувати, що вказані норми Рекомендації не визначають підстав для успадкування права на авторську винагороду за використання службового твору та ще й не згадують неможливість спадкування. У такому разі право на авторську винагороду потрібно відносити до права інтелектуальної власності, адже ця винагорода не вважається заробітною платою, яка має виплачуватися згідно з укладеним трудовим контрактом. Право на отримання авторської винагороди є невідчужуваним за життя автора, але після його смерті, якщо він не встиг отримати її за життя, може бути успадковане.

У підсумку проведеного дослідження можна сказати, що авторські права, які підлягають спадкуванню, діляться на два розділи: загальні та спеціальні. По-перше, майнові права, які не окреслюють яких-небудь обмежень стосовно їх використання (наприклад, право на використання, право заборони неправомірного використання об'єктів авторського права). По-друге, права, які обмежені в розпорядженні, наприклад, право слідування. Право слідування є спадковим, але не відчужується.

Варто зауважити, що в результаті ґрунтовного вивчення умов спадкування авторських прав у законодавстві простежуються колізії стосовно цих питань, потрібно провести наукові дослідження стосовно вдосконалення законодавства нашої країни щодо інтелектуальної власності, уточнити й узагальнити судову практику для того, щоб усунути колізії ЦК України та Закону України «Про авторське право і суміжні права».

майновий спадкування право автор

Список використаних джерел

1. Войцеховська Л. Особисті авторські права та їх охорона та польським законом про авторське право і суміжні права /Л. Войцеховсьха II Інтелектуальна власність. - 2005. -№2,- С. 20.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.

3. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23 грудня 1993 р.

4. Рябоконь Є. Авторське право як об'єкт спадкового наступництва / Є. Рябоконь II Вісник: Юридичні науки ; Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. - 2002. - № 45-48. - С. 222-225.

5. Фурса С. Спадкове право: теорія та практика: [навч. посібник] / С. Фурса. - К.: Атіка. 2002. - 496 с.

6. Цибульська О. Особливості спадкування деяких особистих немайнових та майнових прав автора / О. Цибульська II Актуальні проблеми держави та права. - 2008. - С. 38-43.

7. Басай О. Спадкування авторських прав / О. Басай II Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». - 2014 - № 2(10). - С. 1-12.

8. Голощапов А. Особенности наследования авторских прав / А. Голощапов, К. Рождественская. -М.: Р. Валент, 2011. - 144 с.

9. Шилохвост О. Наследование прав на результаты интеллектуальной деятельности и средства индивидуализации / О. Шилохвост II Патенты и лицензии. - 2008. -№1.-С. 25-35.

10. Гаврилов Э. Наследование интеллектуальных прав / Э. Гаврилов II Патенты и лицензии. - 2008. -№4,- С. 28-30.

11. Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав: постанова Верховного суду України від 4 червня 2010 р. № 5

12. Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав: постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. № 72

13. Рекомендації щодо оформлення спадкування авторського права і суміжних прав та іншого переходу прав у порядку правонаступництва

Размещено на Allbest.ru