Співвідношення комерційної таємниці та ноу-хау

Размещено на http://www.allbest.ru

СПІВВІДНОШЕННЯ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ ТА НОУ-ХАУ

Руденко В.Ю.,

студент VI курсу

Мирославський С.В.,

кандидат юридичних наук,

доцент кафедри цивільно-правових

дисциплін та банківського права

Навчально-науковий інститут права

Сумського державного університету

У статті розглядається сутність поняття комерційної таємниці за законодавством України та поняття ноу-хау. Визначаються їх особливості та аналізується співвідношення зазначених понять, проводиться дослідження думок та наголошується на різноманітності поглядів науковців щодо даного питання. На основі зазначених поглядів науковців, аналізі всіх недоліків та переваг даних позицій, формується власний погляд автора стосовно співвідношення понять комерційної таємниці та ноу-хау.

Ключові слова: інформація, комерційна таємниця, ноу-хау, суб'єкт господарювання, правове регулювання.

комерційний таємниця ноу-хау законодавство

В статье рассматривается сущность понятия коммерческой тайны по законодательству Украины и суть понятия ноу-хау. Определяются их особенности и анализируется соотношение указанных понятий, проводиться исследования мнений, отмечается разнообразие взглядов ученых относительно данного вопроса. На основе указанных взглядов ученых, анализе всех недостатков преимущество данных позиций, формируется собственный взгляд автора отношении соотношения понять коммерческой тайны и ноу-хау.

Кпючевые слова: информация, коммерческая тайна, субъектхозяйствования, правовое регулирование.

The article considers the essence of the notion of commercial secrets under the legislation of Ukraine and the essence of the notion of knowhow. The features of both commercial secrets and know-how are determined, the correlation of these concepts is made. The research of scientific opinions about the relation between the notion of commercial secrets and know-how is being investigated, the diversity of scientists' views on this issue should be emphasized. Investigating the views of scholars, analyzing all the disadvantages and advantages of these positions, is developing its own view of how these two concepts relate, and argues why we agree or disagree with the opinions of scholars.

Key words: information, commercial secret, know-how, business entity, legal regulation.

Актуальність

Комерційна таємниця - важливий аспект будь-якої господарської діяльності. Не секрет, що комерційна таємнищ знаходиться під охороною ще з самого початку її появи у господарських та інших відносинах. Проте все частіше виникають проблеми щодо правового регулювання комерційної таємниці. Постійно відбуваються зміни у законодавстві, відбувається вдосконалення законодавства, саме через це виникають певні правові проблеми, які потребують врегулювання. Ноу-хау з'явилося відносно недавно, в порівнянні з комерційною таємницею, тому актуальним є дослідження даного поняття, оскільки відбувається процес розвитку та становлення ноу-хау. Актуальність обраної теми обумовлюється тим, що комерційна таємниця та ноу-хау мають спільні риси, проте дослідження даного питання не має достатнього теоретичного рівня дослідження, тому вважаємо за доцільне проводити дослідження даної проблематики, оскільки його результати можуть мати позитивний вплив на розвиток правовідносин, пов'язаних із комерційною таємницею та ноу-хау.

Проблемами дослідження даної теми займалися Кохановська О. В., Бабкін В., Дозорцев В.А., Эпштейн М.Я., Жуков В. І., Балакін Д. та інші науковці.

Ціль статті - визначити, як саме співвідносяться поняття комерційної таємниці та «ноу-хау».

Основні завдання:

- з'ясувати суть поняття комерційна таємниця та ноу- хау;

- визначити особливості правового регулювання комерційної таємниці та ноу-хау;

- дослідити, як саме співвідносяться поняття комерційної таємниці та ноу-хау.

Виклад основного матеріалу

Поняття комерційної таємниці закріплено у ст. 505 Цивільного кодексу України, згідно з яким під комерційною таємницею слід розуміти сукупність інформації, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які, звичайно, мають справу з таким видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці [1].

У статті 36 Господарського кодексу України під комерційною таємницею розуміються відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання [2].

О. Кохановська розглядає комерційну таємницю як класичний об'єкт нового інституту інформаційних прав, що поступово формується в системі цивільного права, і не заперечує того, що інформація може містити елементи творчості й у такій своїй якості відповідати ознакам об'єкта інтелектуальної власності. При цьому дослідниця вважає, що поняття комерційної таємниці, як виду інформації, ширше, ніж поняття комерційної таємниці як одного з об'єктів права інтелектуальної власності [3, с. 15].

Стосовно ноу-хау, то вперше , дане визначення було надане в Законі України «Про інвестиційну діяльність», де воно трактувалось як сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих [4].

Багато нормативно-правових актів на сьогодні, містить термін «ноу-хау» і розглядається як конфіденційна інформація управлінського, технічного, виробничого чи комерційного характеру. Специфічне визначення терміну «ноу-хау» наводиться в Законі України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», згідно зі ст. 1 зазначеного Закону термін «ноу-хау» визначається як інформація, що отримана завдяки досвіду та випробуванням, яка не є загальновідомою чи легкодоступною на день укладення договору про трансфер технологій; є істотною, тобто важливою та корисною для виробництва продукції або надання послуг; є визначеною, тобто описаною достатньо, щоб можливо було перевірити її відповідність критеріям не загальновідомості та істотності[5].

Дивлячись на це, виникає потреба дослідити, як саме співвідносяться поняття «ноу-хау» та «комерційна таємниця». Можна виділити декілька точок зору вчених стосовно даного питання.

Позиції, про різну правову природу комерційної таємниці та ноу-хау дотримувався зокрема, В. Бабкін, який пропонує розмежовувати дані поняття за характером інформації, яка їх становить, відносячи ноу-хау виключно до науково-технічної інформації, а комерційну таємницю більш до фінансової сфери[6,с.12].

Схожу позицію має, В. Дозорцева. Поняття «комерційної таємниці» значно ширше, ніж поняття «ноу-хау», оскільки воно, крім відомостей, що стосуються результатів інтелектуальної діяльності, може включати і відомості, що мають суто інформаційне або пізнавальне значення. Проте підхід В. Дозорцева відрізняється тим, що він вводить ще один розмежувальний критерій цих понять, вважаючи, що комерційну таємницю характеризують підстави виникнення відомостей, що її становлять, а для ноу-хау важлива наявність певних умов його виникнення. Автор доходить висновку, що ноу-хау за своєю природою є комерційною таємницею, але не будь-яка комерційна таємниця є ноу-хау [7,с.108].

Епштейн пропонує розглядати ноу-хау як об'єкт охорони, а комерційну таємницю - як режим охорони, з чим, на наш погляд, можна погодитись лише з певними застереженнями. Охороняти можна лише суб'єктивне право, а, отже, зазначені автори опосередковано визнають, що ноу-хау - об'єкт цивільних прав. Проте чинне цивільне законодавство України, розглядає об'єктом цивільних прав комерційну таємницю, встановлюючи спеціальний правовий режим її оборотоздатності. Останній включає і режим захисту як комплекс організаційних і правових засобів, за допомогою яких досягається захист комерційної таємниці від несанкціонованого її розголошування і використання. Таким чином, для того, щоб спрацювала модель, запропонована вищезазначеними авторами, необхідно або виходити з того, що ноу-хау - складова частина комерційної таємниці, або визнати, що це тотожні поняття [8, с. 12].

В. І. Жуков вважає, що право на комерційну таємницю - це суб'єктивне право, що охороняється не як порушене право на об'єкт права інтелектуальної власності, а як порушене суб'єктивне право, що захищається або законодавством про недобросовісну конкуренцію, або законодавством про безпідставне придбання майна їх порушником [9, с. 20].

На нашу думку, комерційна таємниця, зміст якої може становити будь-яка комерційно цінна інформація, що не є загальнодоступною, власник якої вживає заходів для збереження її в режимі секретності, не завжди є об'єктом права інтелектуальної власності. Для того, щоб це відбулося, вона має бути, насамперед, результатом інтелектуальної, творчої діяльності. Тому тільки певна частина інформації, що відповідає ознакам комерційної таємниці, за умови, якщо вона є результатом інтелектуальної, творчої діяльності людини, може розглядатися як об'єкт права інтелектуальної власності.

Ноу-хау відрізняється від комерційної таємниці також і тим, що в його основі завжди лежить інформація зі сфери техніки та технологій. Тому це єдиний вид комерційної таємниці, який за своєю суттю є рішенням. Уся інша інформація, що становить комерційну таємницю - це інформація про факти.

Зазначені об'єкти розрізняються за формою існування.

Так, системне тлумачення статей 200 і 505 ЦК, дозволяє зробити висновок, що комерційна таємниця завжди є інформацією, що об'єктивувалася, тоді як ноу-хау може бути і незадокументованою інформацією й існувати у вигляді досвіду і навичок.

Різницю між ноу-хау і комерційною таємницею можна визначити за обсягом змісту. Поняття комерційної таємниці є істотно ширшим за поняття ноу-хау, оскільки воно, крім відомостей, що стосуються результатів інтелектуальної діяльності, може включати і відомості, які мають суто інформаційне і навіть пізнавальне значення [1].

Проте існує позиція, що комерційна таємниця має спільні риси з ноу-хау. Д. Балакіна виділяє два варіанти співвідношення ноу-хау і комерційної таємниці: в першому випадку як тотожні поняття та у другому, як співвідношення загального та спеціального, тобто ноу-хау є особливим видом комерційної таємниці. Автор вважає, що термін «комерційна таємниця» об'єктивно сприймається ширше, ніж ноу-хау (наприклад, містить інформацію стосовно контрагентів підприємства, первинну бухгалтерську документацію та інше, не пов'язане з технічним творенням). Тому ноу-хау не є безпосередньо комерційною таємницею, а може бути віднесено до цієї категорії інформації [10, с. 3].

Ще одним аргументом на користь того, що ноу-хау належить до комерційної таємниці, є певні особливості поводження з ноу-хау. Так, виключне право на ноу-хау неможливо підтвердити, оскільки відсутня процедура публічного посвідчення права власника на цю інформацію (відсутність патенту, авторського свідоцтва тощо), що робить неможливим об'єктивне та безумовне підтвердження права власності.

Потрібно сказати, що останнім часом до категорії «ноу-хау» нерідко переходять навіть патентоспроможні винаходи, що мають найбільшу цінність. Пояснюється все ускладненням сучасних винаходів, що не дозволяє іноді описати їх в патентних замовленнях із достатньою повнотою, необхідною для практичного використання, а також проблемами патентного права, коли, порушуючи чинне законодавство, заявники навмисно не викладають у заявках усіх необхідних даних, які потрібні для застосування винаходу. До категорії «ноу-хау» відносять також винаходи, патентування яких недоцільно з врахуванням високого ризику розкриття їх сутності або при відсутності можливості проконтролювати їх неправомірне використання.

Стосовно спільних рис між комерційною таємницею та ноу-хау, то слід сказати про схожість правового регулювання, а саме, захист прав суб'єктів, які володіють комерційною таємницею та «ноу-хау». Так як, уже було попередньо сказано, що існує позиція, що ноу-хау є складовою комерційної таємниці, то можна виділити такі спільні ознаки.

Недосконалість чинного законодавства створює труднощі та проблеми для суб'єктів, що володіють комерційною таємницею, належного захисту їх прав, обмежує можливості реалізації та захисту їх права на таку інформацію, а також сприяє завданню матеріальної та моральної шкоди цим суб'єктам. Неналежний рівень правового регулювання відносин, пов'язаних із комерційною таємницею суб'єктів, сприяє поширенню комерційного шпигунства, безперешкодному використанню окремими особами незаконно отриманих наукомістких технологій, програмних продуктів та іншої інформації, що належить до комерційної таємниці.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 ГК України відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею [2].

Згідно з положеннями статті 506 Цивільного Кодексу суб'єктом права на комерційну таємницю може бути як фізична, так й юридична особи, що правомірно визначили інформацію як комерційну таємницю [1].

Фізична особа, що не виступає індивідуальним підприємцем, не може володіти комерційною таємницею. У той же час немає перешкод для придбання такою фізичною особою права на використання у відповідності комерційної таємниці. Чинне законодавство не встановлює будь-яких спеціальних обмежень володіння правами на комерційну таємницю для іноземних громадян чи іноземних юридичних осіб. Вони можуть володіти цими правами на тих самих підставах, що й українські юридичні й фізичні особи. Право на комерційну таємницю полягає в забезпеченні володарю інформації можливості засекречувати її від широкої публіки. Заявки на патент до моменту їх публікації можна розглядати як комерційну таємницю. Будь-які публікації чи інші способи поширення інформації позбавляють її статусу комерційної таємниці. Власнику потрібно вжити спеціальних заходів для забезпечення додержання режиму секретності.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» від 9 серпня 1993р., № 611, громадянин, який займається підприємницькою діяльністю сам визначає конкретний обсяг інформації та її склад і відносить до відомостей комерційної таємниці. Тому до них можна віднести: різні промислові зразки; умови контрактів; плани розвитку підприємства; інформацію про фінансові операції; комерційні зв'язки; місця закупки товарів; відомості про виробничі можливості підприємства; негласні компаньйони товариства; незапатентовані винаходи та іншу інформацію, яка, на думку керівництва підприємства, може принести додаткову вигоду та посприяти розвитку та ефективності виробництва і розголошення якої може завдати шкоди та збитків [11].

Тобто, відмінним є те, що, якщо володар комерційної таємниці є спеціальним суб'єктом - особа, що здійснює підприємницьку діяльність, то стосовно ноу-хау таке обмеження не діє. Тому за межами комерційної таємниці виявляється інформація, що відповідає ознакам «ноу-хау», права на яку не належать суб'єктам підприємницької діяльності. Таким чином, потенційна цінність ноу-хау, на відміну від комерційної таємниці, не завжди пов'язана з підприємницькою діяльністю володаря права на ноу-хау.

Висновки

Дослідивши правову природу комерційної таємниці та «ноу-хау», проаналізувавши позиції науковців щодо того, як саме співвідносяться дані поняття, дійшли висновку, що в науковій літературі, зокрема, існують такі погляди: 1) це два різних категорійних поняття, які співвідносяться як загальне і конкретне; 2) це тотожні поняття, різні за своєю природою, проте мають деякі спільні ознаки. Ми поділяємо думку правознавців, які вважають, що комерційна таємниця включає у себе ноу-хау як один із можливих компонентів, тобто ці поняття співвідносяться як загальне і конкретне, хоча й не виключаємо правильності позиції науковців, які вважають, що дані поняття мають спільні риси.

Список використаних джерел:

1. Цивільний кодекс України II Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2003. - №№ 40-44. - Ст. 356.

2. Господарський кодекс України II Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2003. - № 18. - № 19-20, № 21-22. - Ст. 144.

3. Кохановська О. В. Цивільно-правові проблеми інформаційних відносин в Україні: Автореф. дис. д-ра юрид. наук. - К., 2006. -С. 19.

4. Закон України Про інвестиційну діяльність II Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1991. - № 47. - Ст. 646.

5. Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій II Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2006. - № 45. - Ст. 434.

6. Бабкин В. Ноу-хау и права ученых II Интеллектуальная собственность. - 2000. -№4,- С. 11-17.

7. Дозорцев В.А. Интеллектуальные права. Понятие. Система. Задачи кодификации: Сборник статей. II Исслед. центр частного права. - М.: «Статут», 2003. -416 с.

8. Эпштейн М.Я. Существуют ли исключительные права на ноу-хау? II Патенты и лицензии. - 2001.-№5.-С. 11-14.

9. Жуков В. І. Підстави для розширеного тлумачення терміна «інформація» в чинному законодавстві України / В. І. Жуков II Інтелектуальна власність. - 2006. -№9,- С. 37.

10. Балакин Д. Каким быть новому законодательству РФ о ноу-хау?/ Д. Балакин II Интеллектуальная собственность: Промышленная собственность. - 2003. -№2,- С. 2-11.

11. Кабінет міністрів України Постанова від 9 серпня 1993 р. п. 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці».

Размещено на Allbest.ru