Роль віктимогенних чинників під час вчинення насильницьких злочинів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

РОЛЬ ВІКТИМОГЕННИХ ЧИННИКІВ ПІД ЧАС ВЧИНЕННЯ НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗЛОЧИНІВ В УКРАЇНІ

Юрченко О.Ю.,

Постановка проблеми. Протягом останніх років в Україні спостерігається зростання злочинів, пов'язаних із застосуванням насильства. Детермінанти вчинення кримінальних правопорушень насильницького характеру є доволі різноманітними. Вивчення та врахування найбільш типових чинників при вчиненні цього виду злочинності є вкрай важливим для розуміння їх сутності та здійснення заходів щодо їх зменшення та нейтралізації. На значну увагу заслуговує аналіз саме віктимогенних факторів, від яких суттєво залежить механізм злочинного посягання.

Стан опрацювання. Питання, які присвяченні розгляду проблем, пов'язаних із віктимологічними чинниками злочинності, вивчались багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими. У працях Ю. Антоняна, В. Василевича, Б. Головкіна, О. Джужи, Д. Рівмана, В. Тулякова, В. Христенко, Г. Шнайдера та інших науковців були закладені та отримали розвиток основи сучасної вікгимологічної теорії. Також ці питання є об'єктом дослідження різних міжнародних та правозахисник організацій. Однак із появою нових, модифікованих форм насильницької злочинності актуальною є задача поглибленого вивчення різних вікги- могенних чинників, які зумовлюють динаміку цього виду злочинів.

Метою статті є аналіз віктимогенних чинників, що детермінують насильницьку злочинність в Україні.

Виклад основного матеріалу. Проблема насильства завжди актуальна для будь-якого суспільства, особливо в умовах політичної, економічної, соціальної нестабільності. Нерідко приводом або суттєвим чинником для здійснення дій насильницького характеру виступає вікгимна поведінка майбутньої жертви.

З огляду на визначення вікгимності стає зрозуміло, що однією з її головних ознак є підвищена здатність ставати жертвою за певних обставин. Ця здатність може формуватися протягом усього життя і залежати від низки різноманітних факторів. Можна говорити про так званий віктимний потенціал особистості, який робить її більш уразливою для злочинного посягання.

Серед основних чинників, що впливають на формування вікгимності та віктимної поведінки, можна виділити фізіологічні особливості особистості, соціальні, психологічні детермінанти, які є значущими для генезису злочину. Також важливе значення мають так звані «фонові» явища, які опосередковано генерують віктимність.

Соціально-демографічні характеристики (стать, вік, рід занять, місце проживання), вчинення правопорушень і злочинів у минулому, особливості взаємовідносин між жертвою та злочинцем, роль потерпілого у створенні криміногенної ситуації, а також низка інших факторів відіграють важливу роль у визначенні міри вікгимності і способів впливу на неї.

Так, наприклад, одним з основних факторів віктимнос- ті неповнолітніх є їхній вік. Ця вікова віктимність, у свою чергу, зумовлена такими чинниками, як незавершеність формування особи у біологічному плані, а, з огляду на це, неможливість дати опір злочинним посяганням, а також незавершеність формування особистості у соціальному плані і нездатність адекватно оцінювати обстановку, що призведе до більшої вірогідності потрапити в криміногенну ситуацію як жертва злочину. Проблема дитячої віктим- ності є дуже серйозною і потребує правильного підходу щодо її вирішення. Причому теоретичне дослідження має цінність тільки тоді, коли воно може допомогти розробленню ефективних запобіжних заходів [1,с. 338].

Також останнім часом у групу потенційних жертв потрапили і самотні люди похилого віку, які мають житло, певні цінності, заощадження, що робить їх об'єктом уваги злочинців. Незахищеність цих людей, слабкий стан здоров'я, самотність - усе це може привертати до них увагу та сприяти вчиненню неправомірних дій.

Істотне значення мають тендерні особливості, які впливають на формування вікгимності та віктимної поведінки. Як приклад можна навести специфічний характер вікгимності жінок, яка детермінується статевою належністю. Стать відіграє одну з самостійних та головних ролей у виборі жінки як об'єкта посягання та має розглядатися як криміногенний та вікгимогенний фактор, що визначає характер злочинних дій та можливі наслідки. Як вважають деякі дослідники, сама стать людини може виступати фактором ризика та актуалізувати модель протиправної поведінки, оскільки є дуже сильною домінантою у виборі конкретного типу дій протиправного характеру.

Суттєво впливає на віктимність соціальний статус особи, його становище у суспільстві. Залежно від різних рольових функцій коливається ймовірність стати об'єктом злочинного посягання (наприклад, ризик потерпіти від протиправних дій порушників громадського порядку у працівника правоохоронних є вищою, ніж у співробітника музею, що випливає з їхнього різного соціального стану).

Нині можна говорити про так звану професійну віктимність - схильність особи ставати жертвою злочинного посягання завдяки виконуванню різних соціальних функцій та професійної діяльності. Тут віктимність має об'єктивний характер і залежить не від особистих властивостей людини, а від її соціальних ролей, статусу, які роблять її найбільш уразливою для злочинців.

Також ймовірність стати жертвою може залежати від приналежності до певних соціальних груп. Це підприємці різних рівнів, інкасатори, таксисти, банкіри, журналісти, що пишуть викривальні матеріали, політики, інші категорії громадян, які стають об'єктами уваги з боку кримінальних структур - від вуличної злочинності (дрібних злодіїв) до її організованих форм.

У сучасних умовах, у зв'язку з ускладненням криміногенної ситуації, радикалізації суспільства, підвищений рівень вікгимності можна спостерігати у працівників правоохоронних структур, суддів, депутатів, громадських діячів волонтерів.

Отже, жертва може своїм способом життя сприяти вчиненню злочину, свідомо чи несвідомо створювати умови для вчинення злочинних дій проти себе. Однак говорити про поведінку зазначених категорій осіб як прояв вікгимності було б не зовсім правильно. Необхідно визначити межі вікгимності. Вживання цього терміна є доречним у випадках, коли людина свідомо поводиться так, що сприяє, а іноді і провокує вчинення стосовно себе суспільно небезпечних дій. насильницький злочинність віктимний поведінка

Одним із важливих чинників, що впливають на ві- ктимну поведінку, є особливості соціалізації особистості. Практично процес соціалізації збігається із процесом набуття особистістю такої властивості, як віктимність. Оскільки соціалізація починається з сім'ї, величезне значення мають умови виховання дитини. Ризик віктимізації залежить також від низки індивідуальних факторів соціалізації майбутньої жертви в дитинстві, а також індивідуальних психологічних факторів. Так, дослідження, проведені В. Туляковим, доводять, що виховання дітей за допомогою агресивних методів і засобів, застосування до них тілесних покарань ведуть, як правило, до проекції насильства з боку дітей у більш зрілому віці. Вивчення багатьох кар'єр насильницьких злочинців свідчить, що більшість із них ставали жертвами злочинних посягань із боку членів сімей або найближчого соціального оточення ще в ранньому дитинстві. Коли діти змалку засвоюють, що найкращим засобом домогтися чогось у житті є примушення, вони починають вести себе таким самим чином у дорослому віці. Людина, яка засвоїла виключно насильницький стереотип спілкування і поведінки, виявляється практично не здібною до нормальної.

Віктимність особи - поняття динамічне, це не вроджена особливість людини, вона може видозмінюватися протягом усього життя і залежить від різних чинників та, перш за все, від її носія, освідомлення, оцінки ним різних чинників, які можуть сприяти вчиненню злочину.

Вивчаючи механізм злочинної поведінки, вкрай необхідно враховувати психологічні фактори. Певні властивості психіки впливають на людину і визначають її поведінку в тій чи іншій ситуації. Однак психологічні чинники, що впливають на вчинки людей, є різними стосовно конкретних видів злочинів. Потенційна особистісна віктимність до навмисного убивства, вчиненого на ґрунті побутових конфліктів, відрізняється від вікгимності до зґвалтувань, оскільки зміст психічних властивостей особистості виявляється по-різному в конкретних ситуаціях.

Можна зазначити, що в більшості насильницьких злочинів, таких, як убивства і нанесення тяжких тілесних ушкоджень, поведінка злочинця є начебто засобом самозахисту, репресії чи кари, бо вона не має однобічного й однозначного характеру, а реалізується у відповідь на щось, якусь дію чи причину, суттєвим елементом якої є жертва злочину.

Віктимність та вікгимна поведінка можуть бути зумовлені певними патологічними особливостями, які можуть бути пояснені підсвідомим почуттям стида, провини, страху, що викликані хворобливими станами психіки.

Можна сказати, що вікгимна поведінка людини іноді ґрунтується на визначених типах акцентуації характеру. Під акцентованою особистістю розуміють крайній варіант норми, індивіда зі «слабкими місцями» у психіці. Акцентуації характеру - це посилення окремих рис характеру до такої межі, коли адаптаційні можливості суб'єкта значно знижуються в ситуації з сильним емоціогенним напруженням. За наявності «сприятливих» умов певні типи темпераменту прямо чи непрямо сприяють виникненню і розвитку міжособистісного конфлікту жертви і злочинця. Але, як зазначають деякі фахівці, адекватність форм поведінки людини залежить від поєднання темпераменту і соціальної середи, в якої він перебуває. Одна й та сама схильність може бути як вкрай корисною, так і вкрай шкідливою залежно від різних умов [2, с. 86].

До числа психічних девіацій віктимологічного характеру можна також віднести певні розлади психічної діяльності, які ускладнюють адаптивні можливості людини до соціальних умов, а в окремних випадках можуть мати патологічний характер.

Економічні чинники є суттєво значущими для формування вікгимності жертв корисливих та корисливо-насильницьких злочинів. Зубожіння значної частини населення, неможливість задоволення елементарних побутових потреб роблять людей більш уразливими, беззахисними перед злочинними посяганнями. Якщо в свідомості людини домінують такі властивості, як жадібність, користолюбство, бажання отримати легкий прибуток будь-яким способом, такі особистості легко стають жертвами злодіїв, шахраїв, грабіжників, розбійних нападів. Маргінальність і низький рівень доходів є супутниками віктимізації та ві- ктимної поведінки [3,с. 247].

Із розвитком соціального прогресу, зміною якісних характеристик злочинності відбувається і модифікування вікгимності, про що свідчить поява нових категорій жертв злочинних посягань.

Через розширення інформаційного простору одним із потужних чинників формування віктимної поведінки є засоби масової інформації. На превеликий жаль, у ЗМІ (особливо на телебаченні, інтернеті, соціальних мережах) у наш час спостерігається пропаганда культу сили, вирішення будь-якого конфлікту шляхом насильства, знецінювання людського життя, аморальність, безкарність, відсутність толерантності, що негативно впливає на людину, особливо з несформованою мінливою психікою (насамперед, це стосується дітей і неповнолітніх), які нерідко проектують побачене на екранах у реальне життя.

Не менш значущими факторами, що детермінують ві- ктимну поведінку, є так звані «фонові явища», такі як пияцтво, наркотизм, міграція, урбанізація населення тощо.

Стан алкогольного та наркотичного сп'яніння роблять людину, з одного боку, більш уразливою для злочинного посягання, а з іншого - сприяють зростанню у неї агресії, нерівноваги, суттєво знижують контроль над собою, що, в свою чергу, може провокувати неправомірні дії щодо неї інших осіб. За численними дослідженнями, тяжкі насильницькі злочини проти життя та здоров'я особи майже у половині випадків вчиняються, коли людина перебувала саме в такому стані.

Останнім часом актуальними у всьому світі є проблеми, пов'язані з міграцією населення. Соціальною групою із підвищеним ступенем віктимності є самі мігранти, перш за все, незаконні. У суспільстві формується їх негативний образ, нерідко вони стають об'єктами помсти, неправомірних дій, як із боку правоохоронних органів, так і інших осіб. Віктим- ність мігрантів, їх правова безграмотність, незнання мови, соціальна незахищеність тощо призводить до їх вразливості, вчинення щодо них злочинів від шахрайства та вимагання до порушення їх прав та свобод і навіть фізичного знищення. Злочинні посягання, особливо з боку роботодавців, правоохоронців, у будь-якому разі призводить до психологічних травм, культурного шоку, що тягне за собою зневажливе, негативне ставлення до корінного населення [4, с. 25].

Всесвітня глобалізація прискорює міграцію, змішування рас, етносів, культур, релігій та звичаїв. Це, в свою чергу, призводить до взаємного непорозуміння, роздратованості. Між тим, ксенофобія, нетерпимість у всіх її проявах є серйозною загрозою існування і окремих спільнот і людства загалом [5, с. 54].

Нині в Україні, на жаль, набуває підвищеної актуальності поширення ідей ксенофобії, які активно підтримуються окремими політичними рухами, що призводить до расової нетерпимості, зниження толерантності, зростання насильства і так званих «злочинів ненависті». Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) надає розуміння цієї категорії злочинів. їх головною ознакою вважається упередження, яке означає наявність у людини викривлених уявлень про якусь особу або групу осіб. Такі упереджені уявлення особи, яка вчиняє злочин, знаходять відображення у виборі жертви [6, с. 6, 7]. У різних життєвих ситуаціях поведінка жертв може провокувати злочини ненависті, бути каталізаторами їх вчинення, наприклад, зневажливе ставлення до цінностей держави, суспільства, в якому вони перебувають яскраві прояви зухвалої поведінки, публічне засудження національних традицій і релігійних свят тощо. Але є випадки, де саме існування особи може бути причиною ненависті та вчинення щодо неї в подальшому злочинів [7, с. 282].

Злочини цієї групи виявляються у найрізноманітнішому спектрі дій: від вербальних закликів, спрямованих на розпалювання ворожнечі та ненависті, приниження честі й гідності, до насильницьких дій, включаючи пошкодження майна та вбивство. Вони можуть докорінно різнитись елементами, але об'єднуються в групу «злочини ненависті» саме завдяки мотиву - ненависті, неприязні, нетерпимості до людей як реальних чи уявних членів відповідної групи. Обов'язковими складовими елементами є злочин та мотив [8, с. 69]. Визнання проблеми ненависті у суспільстві є запорукою її вирішення та цивілізованого розвитку держави.

Також одним із чинників віктимності є таке явище, як урбанізація. Великі міста притягують значну кількість населення, зокрема кримінально активного, створюються нові соціальні групи, нові зразки культури та субкультури, що також може сприяти підвищенню рівня злочинності.

Звичайно, зазначені фактори не є вичерпними, є ще багато причин, умов, обставин, які суттєво впливають на рівень, структуру, динаміку насильницької злочинності, на осіб, які сучасниками механізму злочину та на суспільство загалом.

Висновки. Отже, на підставі вищесказаного, можна зробити висновки, що вчинення насильницьких злочинів дуже тісно пов'язане з різноманітними чинниками, зокрема вікгимогенного характеру. їх різноманіття, поява нових форм та проявів потребує значної уваги з боку держави, суспільства та правоохоронної системи. Таким чином, всебічний аналіз вікгимогенних факторів, що сприяють скоєнню злочинів, коригування віктимної поведінки, залежно від багатьох обставин та ситуацій, має на меті, перш за все, допомогти знизити кількість жертв від різних видів злочинності і, відповідно, сприяти зменшенню її рівня.

Список використаних джерел

1. Юрченко О.Ю. Проблеми безпеки дітей в соціальних мережах та Інтернеті (віктимологічний аспект) / О.Ю. Юрченко //Порівняльно- аналітичне право. - 2013.-№3/1.-С. 336-338.

2. Христенко В.Е. Психология жертвы: [Учебное пособие] / В.Е. Христенко. - Харьков: Консум, 2001. -256 с.

3. Туляков В.О. Віктимологія (соціальні та кримінологічні проблеми) / В.О. Туляков. - Одеса: Юридична література, 2000. - 336 с.

4. Гилинский Я.И. Толерантность в России: возможность и невозможность /Я.И. Гилинский II Актуальные аспекты проблемы толерантности в современном мире. - СПб, 2004. - С. 53-58.

5. Сметаніна Н.В., РябокіньО.М. Віктимна поведінка жертв «злочинів ненависті» / Н.В. Сметаніна, О.М. Рябокінь// Часопис Київського університету права. - 2016. -№1.-С. 281-284.

6. Горбачова О.В. Злочини ненависті: аналіз поняття та проблеми виявлення / О.В. Горбачова II Вісник Харківського Національного університету внутрішніх справ. - 2009. - Вип. 45. - С. 68-74.

Анотація

Статтю присвячено дослідженню віктимогенних чинників, які сприяють вчиненню насильницьких злочинів. Дана характеристика різних причин і умов, що зумовлюють насильницьку злочинність. Особлива увага приділена вивченню сучасних, порівняно нових форм прояву насильства (зокрема «злочинів ненависті») та факторів, які на них впливають.

Ключові слова: насильство, злочин, злочинність, віктимність, віктимогенні чинники, жертва.

Статья посвящена исследованию виктимогенных факторов, которые способствуют совершению насильственных преступлений. Дается характеристика различных причин и условий, которые обуславливают насильственную преступность. Особое внимание уделяется изучению современных, относительно новых форм проявления насилия (в частности «преступлениям ненависти») и факторов, которые на них влияют.

Ключевые слова: насилие, преступление, преступность, виктимность, виктимогенные факторы, жертва.

An article on the study of victimogenic factors that contribute to the and conditions that trigger violent crime. Particular attention is paid “hate crimes”) and the causes that affect them.

Key words: violence, crime, criminality, victimization, victimogenic

Размещено на Allbest.ru