Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет “Львівська політехніка”

Кафедра теорії та філософії права

Реферат

на тему: “Уповноважений Верховної Ради України з прав людини: повноваження, правовий статус”

Підготувала: Калинич Марта Василівна

Перевірив доцент: Ярмол Л. В.

Львів - 2017



Зміст

Вступ

Розділ I. Загальна інформація про український інститут Уповноваженого з прав людини

Розділ ІІ. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини

2.1 Система захисту прав людини

2.2 Український омбудсмен (загальне поняття)

2.3 Правовий статус Уповноваженого

2.4 Повноваження українського омбудсмена

Розділ III. Секретаріат Уповноваженого

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Актуальність теми. Проблема забезпечення прав і свобод людини та громадянина характеризується наявністю нових для України підходів. Зокрема, основним Законом запроваджено інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. В інших державах його називають інститутом омбудсмана (омбудсмена).

Досвід більшості країн, де існує така посада, свідчить, що інститут омбудсмана здатний дієво впливати на стан забезпечення і реалізації прав людини в державі. Але це відбувається лише за наявності належної організації його функціонування. В Україні діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини перебуває на етапі становлення, який характеризується деякими труднощами правового та організаційного характеру.

Актуальність цієї теми зумовлена тим, що питання захисту прав і свобод людини на сьогодні є досить важливою проблемою для України. Саме за станом забезпечення і реалізації прав і свобод особи, визначається рівень демократичного розвитку держави і суспільства в цілому.

Мета і завдання. Мета дослідження теми полягає в з'ясуванні правового статусу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, його повноваження та змісту його діяльності, розкритті його місця і ролі у державі і суспільстві.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

- проаналізувати причини заснування інституту омбудсмана в Україні;

- сформулювати визначення омбудсмана;

- визначити мету діяльності, завдання і функції уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ;

- з'ясувати правовий статус Уповноваженого;

- з'ясувати повноваження українського омбудсмена

Методи дослідження. При дослідженні теми використовувалися такі методи пізнання:

- Системний метод, який дав змогу розглянути повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і визначити особливості його правового статусу.

- Структурно-функціональний метод, за допомогою якого було визначено місце й роль Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини як елемента системи забезпечення національної безпеки України.

- Історичний метод дозволив дослідити особливості становлення теорії та практики інституту омбудсмана в Україні.

- Формально-юридичний метод дослідив таке явище, як порушення прав людини.

Стан розробки теми. У роботі застосовувалися наукові розробки вітчизняних і зарубіжних вчених, пов'язані з дослідженням правового статусу особи, її правами та повноваженнями. Серед них праці таких науковців, як В.Д. Бабкін, М.В. Вітрук, К.Г. Волинка, М.М. Гуренко, С.Д. Гусарєв, Ю.О. Денисов, О.С. Йоффе, Р.А. Калюжний, В.А. Карташкін, А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, Г.С. Котляревський, Н.Ф. Кузнєцова, В.В. Лазарєв, С.Л. Лисенков, О.А. Лукашева, М.С. Малеін, О.Г. Мурашин, Б.Л. Назаров, В.С. Нерсесянц, Б.С. Нікіфоров, А.Ю. Олійник, В.Ф. Погорілко, П.М. Рабінович, І.С. Самощенко, О.Ф. Скакун, Є.В. Супрунюк, Ю.М. Тодика, О.Д. Тихомиров, О.Ф. Фрицький, В.М. Шаповал, О.В. Шмоткін, Н.Г. Шукліна та інші.

Практичне значення роботи. Практичне значення роботи полягає в тому, що вона може бути використана у науково-дослідницьких цілях для подальших досліджень прав людини, правового статусу Уповноваженого з прав людини, інституту омбудсмена та ін.



Розділ I. Загальна інформація про український інститут Уповноваженого з прав людини

Інститут Уповноваженого з прав людини існує в Україні з 1998 року. Його статус закріплений в Конституції України і затверджений законом «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини». Правові основи діяльності Уповноваженого з прав людини в цілому відповідають міжнародним стандартам і є достатніми для виконання покладених на Уповноваженого функцій.

Український Уповноважений з прав людини наділений широкими повноваженнями: він має право одержувати будь-яку інформацію, у тому числі секретну, ознайомлюватися з будь-якими документами, без перешкод відвідувати будь-які органи влади і місцевого самоврядування, підприємства й організації, у тому числі будь-які «закриті» структури й опитувати осіб, які там утримуються, бути присутнім на засіданнях будь-яких органів влади, судів усіх інстанцій, запрошувати посадових і службових осіб для одержання пояснень, вимагати від них сприяння проведенню перевірок діяльності підконтрольних і підлеглих їм установ, підприємств і організацій, звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод людини, перевіряти стан дотримання прав і свобод людини державними органами, у тому числі органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність. Усі структури, до яких звертається Омбудсман, зобов'язані співпрацювати з ним і надавати йому необхідну допомогу, зокрема, забезпечувати доступ до матеріалів і документів та надавати інформацію, а також давати роз'яснення щодо фактичної і правової підстави своїх дій та рішень Закоморна К.О. Інститут омбудсмана як засіб забезпечення прав і свобод людини та громадянина (порівняльно-правовий аналіз): автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. Харків, 2000. 151 с.. Втручання органів влади і місцевого самоврядування в діяльність Омбудсмана заборонено, він також не зобов'язаний давати пояснення по суті справ, що завершені або знаходяться в його провадженні. Закінчивши провадження по скарзі, Омбудсман направляє подання у відповідний орган про усунення виявлених порушень прав і свобод, яке повинне бути виконане в місячний термін. Надані законом повноваження є достатніми для ефективного виконання Уповноваженим покладених на нього обов'язків. 100 днів нового українського омбудсмана, упоряд. Коваль Л. М. Харків: Права людини, 2012. 7-8 с.

14 квітня 1998 р. Верховна Рада України обрала першого в історії України Уповноваженого з прав людини - Ніну Іванівну Карпачову. У 2003 і 2007 рр. Н. І. Карпачова знову отримала кредит довіри й була переобрана Верховною Радою України на цю посаду.

24 квітня 2012 р. Верховна Рада України обрала другого в історії України Уповноваженого з прав людини - Валерію Володимирівну Лутковську.

Становлення й утвердження інституту Уповноваженого з прав людини відбувалося в Україні в умовах відсутності його належної підтримки з боку органів державної влади України, які відповідно до чинного законодавства зобов'язані забезпечувати належні умови діяльності цього інституту. Попри це, Омбудсман України з перших днів своєї роботи прагнула допомогти усім, хто до неї звертався і потребував захисту порушених прав.

Процедура звернення до Уповноваженого з прав людини максимально демократична і доступна: будь-яка людина може звернутися письмово, на особистому прийомі у громадській приймальні Уповноваженого, за телефонами гарячої лінії, що працює у цілодобовому режимі, електронною поштою. З початку діяльності до Уповноваженого з прав людини звернулися понад 1,1 млн осіб. У кожному другому зверненні повідомляється про порушення громадянських прав, зокрема - про судову тяганину, порушення права на судовий захист, неналежне виконання судових рішень і умов тримання заарештованих. Кожна третя заява стосується порушень соціально-економічних прав громадян: невчасної виплати заробітної плати, незаконного звільнення з роботи, порушення права на соціальний захист, охорону здоров'я, медичну допомогу, житло і землю. Понад 13% звернень - про порушення особистих прав, зокрема - застосування насильства і тортур правоохоронними органами.

Омбудсман здійснює моніторинг дотримання прав і свобод людини, результати якого - комплексна оцінка, а також рекомендації органам влади, відповідно до пункту 15 ст. 85 Конституції України - представляються Верховній Раді України у вигляді щорічних доповідей Уповноваженого з прав людини. Марцеляк О. В. Конституційно-правовий статус інституту омбудсмана: світовий досвід та українська модель: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. Одеса, 2004. 36 с.

Залежно від ситуації з дотриманням конституційних прав і свобод у країні Омбудсман України визначає пріоритетні напрями своєї діяльності. Одним із таких пріоритетів є подолання бідності, що брутально порушує право людини на гідне життя. Омбудсман в 2000 р. першою в країні публічно заявила про те, що боротьба з бідністю повинна бути пріоритетом для всіх органів влади, адже бідність робить неможливою реалізацію більшості конституційних прав людини. Своєю наполегливою позицією фактично змусила владу не тільки визнати наявність цієї серйозної проблеми в Україні, а й шукати шляхи її подолання, розробляючи при цьому урядову програму.



Розділ ІІ. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини

2.1 Система захисту прав людини

Права людини, гарантовані Конституцією та міжнародними угодами нашої країни, мають бути реалізовані. Один із засобів реалізації прав людини полягає у тому, що їх можна захистити у випадку порушення.

Реальний захист прав людини належить до найгостріших проблем української дійсності. В останні роки це питання є предметом серйозного наукового аналізу. Конституційне прагнення розвивати і зміцнювати демократичну державу неможливо реалізувати без утвердження в суспільній свідомості і соціальній практиці невідчужуваних прав і свобод людини, нормативного закріплення їх гарантій. Держава зобов'язана проявляти активність у забезпеченні прав людини, у створенні матеріальних, організаційних, соціальних, політичних та інших умов для найповнішого використання людиною своїх прав і свобод.

Для забезпечення реалізації та захисту прав і свобод людини і громадянина, Конституція і законодавство України передбачають можливість здійснення громадянами певних дій, а також утворення системи органів держави, призначенням якої є допомога громадянам у реалізації і захисті їх прав. Можливості здійснення громадянами певних вчинків щодо захисту власних прав і свобод і система органів, які захищають і забезпечують ці права та свободи утворюють юридичний механізм захисту прав людини.

Юридичний механізм захисту прав людини - це можливості здійснення громадянами певних вчинків щодо захисту власних прав і свобод. Ремех Т. О. Права людини в Україні: підручник. Київ: Інститут педагогіки НАПН, 2011. 133 с.

Конституція України передбачає можливості здійснення громадянами дій, спрямованих на захист їх прав і свобод, як:

- захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань;

- об'єднуватися в політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод;

- проводити збори, мітинги, походи і демонстрації;

- направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення до органів державної влади;

- захищати в суді свої права і свободи;

- звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

- звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних установ або органів.

Конституція України досить чітко визначає систему органів та посадових осіб різних рівнів, які повинні захищати права і свободи людини і громадянина. Це: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації, підсистема судів загальної юрисдикції та спеціалізованих судів, Конституційний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокуратура, адвокатура, інші правоохоронні органи України. Коваль Л. М. Аналіз діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: монографія. Харків: Харківська правозахисна група, 2010. 240с

Верховна Рада України здійснює захист прав і свобод через законодавчу діяльність шляхом визначення виключно в законах України прав і свобод людини і громадянина, гарантій цих прав і свобод, основних обов'язків громадян; громадянства, правосуб'єктності громадян, статусу іноземців і осіб без громадянства; прав корінних народів і національних меншин; основ соціального захисту; визначення правового режиму власності, правових засад і гарантій підприємництва, правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання (пп. 1-3, 6-8 ч. 1 ст. 92 Конституції).

Особливе місце у системі гарантій посідає Президент України. Він зобов'язаний сприяти формуванню відповідних механізмів контролю та забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, а обстоюючи їх, створювати умови нетерпимого ставлення до будь-яких випадків порушення таких прав і свобод.

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують додержання прав і свобод громадян на певній території.

Основною ефективною формою захисту прав і свобод є судовий захист. Потреба у судовому захисті закономірно випливає з ускладнення характеру структури економічних відносин, зростанні конфліктності і соціальних протиріч у суспільному житі.

Закон прямо не передбачає здійснення захисту прав людини Конституційним Судом, але це випливає із його завдань: гарантувати верховенство Конституції України на всій території держави. Здійснюючи контроль за відповідністю. Основному Закону законів та інших правових актів. Конституційний Суд може визнати їх чи окремі їхні положення неконституційними. Такі акти втрачають чинність, а якщо їх дією було порушено конституційні права та свободи, вони фактично поновлюються.

Діяльність з посилення гарантій захисту прав і свобод людини покладено на інститут Уповноваженого з прав людини, який існує в рамках парламентаризму. Зазначена посадова особа заповнює прогалини і компенсує недоліки судових засобів захисту, парламентського та відомчого контролю за адміністративними органами.

Широкими повноваженнями щодо захисту прав і свобод людини наділена прокуратура України при виконанні функцій нагляду за додержанням і застосуванням законів. Діяльність органів прокуратури по вирішенню заяв і звернень громадян, перевірці сигналів преси та інших засобів масової інформації про порушення законності забезпечує своєчасний і кваліфікований розгляд кожного звернення, всебічну перевірку доводів заявника і прийняття на місці правильного рішення, поновлення порушених прав і законних інтересів громадян, притягнення до відповідальності винних осіб.

Забезпечення прав і свобод громадян неможливе без такого інституту, як адвокатура. Адвокат зобов'язаний здійснювати представництво, сприяти захисту прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб за їх дорученням в усіх органах, установах, організаціях. Вказана діяльність базується на принципах верховенства права, незалежності, гуманізму, демократизму і конфіденційності.

Гарантування суб'єктивних прав людини органами внутрішніх справ проявляється у забезпеченні особистої безпеки громадян; у своєчасному запобіганні злочинам та адміністративним правопорушенням, швидкому і повному їх розкритті, охороні суспільного порядку та забезпеченні суспільної безпеки; захисті власності від протиправних посягань; наданні правової та організаційної допомоги громадянам, посадовим особам й іншим суб'єктам у здійсненні їх законних прав та інтересів.

Таким чином, можна стверджувати, що в нашій країні діє система захисту прав людини, подібна до тієї, що існує у розвинутих демократичних країнах. Мартинюк Р. С. Теорія прав людини: навчальний посібник. Острог: нац. ун-т. “Острозька академія”, 2009. 187 с.

2.2 Український омбудсмен (загальне поняття)

Омбудсмен, або Омбудсман (від швед. ombudsman «представник») -- посадова особа, на яку покладаються функції контролю за дотриманням законних прав та інтересів громадян в діяльності органів виконавчої влади і посадових осіб. Офіційні назви посади в різних країнах розрізняються. На сучасному етапі посада омбудсмена існує в понад 100 країнах світу.

В Україні посада Омбудсмена існує з 1998 року і називається «Уповноважений Верховної Ради України з прав людини». Її з 1998 року й до 27 квітня 2012 обіймала Ніна Карпачова. З 24 квітня 2012 цю посаду обіймає Валерія Лутковська. Євтух В. Б. Омбудсман // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. Київ:Парламентське видавництво, 2011. 512 с.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений) - це посадова особа, призначена Верховною Радою України для здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина в діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб. Правовий статус Уповноваженого визначається Конституцією України (ч. З ст. 55, ст. 101), Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" від 23 грудня 1997 року та іншими нормативно-правовими актами.

У світі інститут уповноваженого називають по-різному: омбудсмен (Фінляндія, Данія), захисник громадян (Греція), контролер сейму (Литва), парламентський адвокат (Молдова), уповноважений з прав громадян (Польща), уповноважений парламенту з прав людини (Російська Федерація) тощо. Цей інститут має значне географічне поширення.

Відповідно до пункту 17 статті 85 Конституції України Верховна Рада України призначила Лутковську Валерію Володимирівну (24 квітня 2012 року) на посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Попередником Лутковської Валерії буоа Ніна Карпачова.

Згідно з ст. 5 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" Уповноваженим може бути особа, яка:

· є громадянином України;

· на день обрання досягла 40 років;

· володіє державною мовою;

· має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності;

· протягом останніх п'яти років проживає в Україні.

Уповноважений призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою України таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. Не може бути призначена Уповноваженим особа, яка має судимість за вчинення злочину, якщо ця судимість не погашена та не знята в установленому законом порядку. Шаптала Н.К., Задорожня Г.В. Конституційне право України: навч. Посібник для студ ВНЗ. Дніпропетровськ: ЛізуновПрес, 2012. 470 c.

2.3 Правовий статус Уповноваженого

Зідно з 4 статтею Уповноважений є посадовою особою, статус якої визначається Конституцією України, цим та іншими законами України.

Частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5207-VI від 06.09.2012, № 889-VIII від 10.12.2015

Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.

Повноваження Уповноваженого не можуть бути припинені чи обмежені у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України або її розпуску (саморозпуску), введення воєнного або надзвичайного стану в Україні чи в окремих її місцевостях.

Уповноважений має печатку із зображенням малого Державного Герба України та своїм найменуванням.

Місцезнаходженням Уповноваженого є столиця України - місто Київ.

Пропозиції щодо кандидатур(и) на посаду Уповноваженого вносять Голова Верховної Ради України або не менше однієї чверті народних депутатів України від конституційного складу парламенту. Відповідний комітет Верховної Ради України подає Верховній Раді України свої висновки щодо кожної кандидатури на посаду Уповноваженого, відповідності її вимогам, передбаченим Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", та про відсутність причин, які б перешкоджали зайняттю нею цієї посади.

Уповноважений призначається строком на п'ять років, який починається з дня складення ним присяги на сесії Верховної Ради України. Уповноважений складає присягу такого змісту: "Я, (ім'я та прізвище), заступаючи на посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, урочисто присягаю чесно та сумлінно захищати права і свободи людини і громадянина, добросовісно виконувати свої обов'язки, додержуватися Конституції України і законів України та керуватися справедливістю і власною совістю. Зобов'язуюся діяти незалежно, неупереджено, в інтересах людини і громадянина".

Несумісність посади Уповноваженого. Уповноважений:

а) не може мати представницького мандата;

б) обіймати будь-які інші посади в органах державної влади, виконувати іншу оплачувану чи неоплачувану роботу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності;

в) не може бути членом будь-якої політичної партії.

За наявності зазначених обставин Уповноважений повинен їх усунути протягом 10 днів після його призначення. До усунення цих обставин він не може скласти присягу.

Повноваження Уповноваженого припиняються у разі:

1) відмови його від подальшого виконання обов'язків шляхом подання заяви про складення своїх повноважень;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;

3) набрання законної сили рішенням суду про визнання особи, яка обіймає посаду Уповноваженого, безвісно відсутньою або про оголошення її померлою;

4) складення присяги новообраним Уповноваженим;

5) смерті особи, яка обіймає посаду Уповноваженого.

Верховна Рада України приймає рішення про звільнення з посади Уповноваженого достроково у разі:

1) порушення присяги;

2) порушення вимог щодо несумісності діяльності;

3) припинення громадянства України;

4) неспроможності, протягом більше чотирьох місяців підряд виконувати обов'язки через незадовільний стан здоров'я чи втрату працездатності.

Висновок щодо наявності підстави для звільнення з посади Уповноваженого повинна дати тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради України. Верховна Рада України за наявності зазначених підстав розглядає питання і приймає постанову про звільнення з посади Уповноваженого за поданням Голови Верховної Ради України або не менш як однієї чверті народних депутатів України від конституційного складу парламенту. Уповноважений вважається звільненим з посади, якщо за це проголосувала більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: закон України від 23.12.1997 №776/97-ВР // База даних “Законодавство України”/Верховна Рада України. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/776/97-%D0%B2%D1%80

2.4 Повноваження українського омбудсмена

Уповноважений має право:

1) невідкладного прийому Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем'єр-міністром України, головами Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України, Генеральним прокурором України, керівниками інших державних органів, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ;

2) бути присутнім на засіданнях органів державної влади;

3) звертатися до Конституційного Суду України з поданням:

* про відповідність Конституції України законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради АРК, які стосуються прав і свобод людини і громадянина;

* про офіційне тлумачення Конституції та законів України;

4) безперешкодно відвідувати органи державної влади, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, органи місцевого самоврядування, бути присутнім на їх засіданнях;

5) на ознайомлення з документами, у тому числі й секретними, отримання їх копій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які перебувають у судах;

6) вимагати від посадових і службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності сприяння проведенню перевірок діяльності підконтрольних і підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для участі у проведенні перевірок, експертиз і надання відповідних висновків;

7) запрошувати посадових і службових осіб, громадян України, іноземців та осіб без громадянства для отримання від них усних або письмових пояснень щодо обставин, які перевіряються у справі;

8) відвідувати у будь-який час установи відбування засудженими покарань та установи примусового лікування і перевиховання, психіатричні лікарні, місця тримання затриманих попереднього ув'язнення та ін.;

9) бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, у тому числі на закритих судових засіданнях, за умови згоди суб'єкта права, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закритим;

10) звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод людини та громадянина, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно;

11) направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого у разі виявлення порушень прав і свобод людини та громадянина для вжиття цими органами заходів;

12) здійснювати контроль за забезпеченням рівних можливостей і прав жінок і чоловіків.

Уповноважений зобов'язаний:

1) додержуватися Конституції і законів України, інших правових актів;

2) забезпечувати виконання покладених на нього функцій та повною мірою використовувати надані йому права;

3) зберігати конфіденційну інформацію;

4) протягом першого кварталу кожного року подати Верховній Раді України щорічну доповідь про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні. Маляренко В. Т. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: підручник. Київ: Юрінком Інтер, 2007. 153с.

Актами реагування Уповноваженого щодо порушень положень Конституції і законів України, міжнародних договорів України стосовно прав І свобод людини та громадянина є:

1) конституційне подання Уповноваженого - це акт реагування до Конституційного Суду України щодо вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України чи іншого правового акта Верховної Ради України, акта Президента України та Кабінету Міністрів України, правового акта Автономної Республіки Крим та щодо офіційного тлумачення Конституції і законів України;

2) подання Уповноваженого - акт, який вноситься Уповноваженим до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовим і службовим особам для вжиття заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина.

Уповноважений здійснює свою діяльність виходячи з відомостей про порушення прав і свобод людини та громадянина, які отримує:

1) за зверненнями громадян України, осіб без громадянства чи їх представників, іноземців ,

2) за зверненнями народних депутатів України;

3) за власною ініціативою.

Кожен може без обмежень і перешкод звернутися до Уповноваженого у законодавчо передбаченому порядку. При цьому не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.

Кореспонденція Уповноваженому та його представникам від осіб, які затримані, перебувають під арештом, під вартою, в місцях позбавлення волі та місцях примусового тримання чи лікування, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства незалежно від місця їх перебування не підлягає будь-яким видам цензури та перевірок.

Першим Уповноваженим від 14 квітня 1998 року стала Ніна Карпачова, яка повторно була переобрана Верховною Радою України на цю посаду 19 червня 2003 року. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини // Конституційне право України. URL: http://pidruchniki.com/1640011646908/pravo/upovnovazheniy_verhovnoyi_radi_ukrayini_prav_lyudini

омбудсман право людина захист



Розділ III. Секретаріат Уповноваженого

Для забезпечення діяльності Уповноваженого Верховної Заради із прав людини в Україні утворюється секретаріат, який є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка.

Структура секретаріату, розподіл обов'язків та інші запитання щодо організації його роботи регулюються Положенням про секретаріат Уповноваженого Верховної Заради України із прав людини (далі - Положення). На працівників секретаріату поширюється дія Закону України "Про державну службу", Положення та кошторис секретаріату затверджуються Уповноваженим у межах кошторису витрат, пов'язаних з діяльністю Уповноваженого.

Призначення на посаду та звільнення працівників секретаріату здійснюються Уповноваженим Верховної Заради із прав людини.

При Уповноваженому із метою надання консультаційної підтримки, проведення наукових досліджень, а також вивчення пропозицій щодо поліпшення стану захисту прав й свобод людини й громадянина може створюватися консультативна рада (котра може діяти й на громадських засідках) з осіб, що мають досвід роботи в галузі захисту прав й свобод людини й громадянина.

Уповноважений із прав людини має право призначати своїх представників у межах виділених коштів, затверджених Верховною Радою України.

Організація діяльності та межі повноважень представників Уповноваженого із прав людини регулюються Положенням про представників Уповноваженого Верховної Заради України із прав людини, яку затверджується Уповноваженим.

Фінансування діяльності Уповноваженого провадиться за рахунок Державного бюджету України та щорічно передбачається в ньому окремим рядком.

Уповноважений розробляє, подає на затвердження Верховної Заради України та виконує кошторис своїх витрат.

Фінансова звітність подається Уповноваженим у порядку, встановленому законодавством України.

Верховна Рада України й відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування створюють необхідні умови для діяльності Уповноваженого, його секретаріату та представників. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини // Секретаріат Уповноваженого/ Омбудсмен, призначення. URL: http://www.ombudsman.gov.ua/ua/page/secretariat/ombudsman/



Висновок

У ході вивчення даної теми я зробила наступні висновки щодо правового статусу та повноважень Уповноваженого Верховної Ради з прав людини в Україні:

1) інститут омбудсмена є важливим елементом політичної системи.

2) інститут омбудсмена є не лише бажаним, а і необхідним елементом національної системи захисту прав людини, ключовою ланкою в процесі перетворень на шляху демократії та верховенства права;

3) Уповноважений із прав людини є невід'ємним елементом системи захисту прав й свобод людини й громадянина, яка включає у собі в першу чергу систему судів України, Уповноваженого Верховної Ради України із прав людини, міжнародні судові та інші органи, членом чи учасницею яких є Україна; Основним напрямком діяльності Омбудсмена є робота зі зверненнями громадян;

4) Уповноважений закладає нову правосвідомость не лише пересічним громадян, а і представників органів державної влади України, створює передумови для широкого застосування міжнародно-правових норм у національній правовій системі;

5) модель українського омбудсмена, закладена в законі про Уповноваженого, має бути підкріплена низкою процесуальних норм у відповідних кодексах та законах

6) У національній системі захисту прав людини Омбудсмен здійснює позасудовий захист прав і свобод громадян, але він наділений і правом виступати стороною у кримінальних і адміністративних судах, що суперечить міжнародним стандартам; Отже тепер не має сумнівів, що захист прав і свобод людини і громадянина в Україні покращився зі створенням такої посадової особи як Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та інституту Уповноваженого.



Список використаної літератури

1. Коваль Л. М. Аналіз діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: монографія. Харків: Харківська правозахисна група, 2010. 240с

2. Маляренко В. Т. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: підручник. Київ: Юрінком Інтер, 2007. 352с.

3. 100 днів нового українського омбудсмана, упоряд. Коваль Л. М. Харків: Права людини, 2012. 152 с.

4. Мартинюк Р. С. Теорія прав людини: навчальний посібник. Острог: нац. ун-т. “Острозька академія”, 2009. 218 с.

5. Ремех Т. О. Права людини в Україні: підручник. Київ: Інститут педагогіки НАПН, 2011. 162 с.

6. Марцеляк О. В. Конституційно-правовий статус інституту омбудсмана: світовий досвід та українська модель: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. Одеса, 2004. 36 с.

7. Закоморна К.О. Інститут омбудсмана як засіб забезпечення прав і свобод людини та громадянина (порівняльно-правовий аналіз): автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. Харків, 2000. 151 с.

8. Шаптала Н.К., Задорожня Г.В. Конституційне право України: навч. Посібник для студ ВНЗ. Дніпропетровськ: ЛізуновПрес, 2012. 470 c.

9. Євтух В. Б. Омбудсман // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. Київ: Парламентське видавництво, 2011. 808 с.

10. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини // Секретаріат Уповноваженого/ Омбудсмен, призначення. URL: http://www.ombudsman.gov.ua/ua/page/secretariat/ombudsman/

11. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: закон України від 23.12.1997 №776/97-ВР // База даних “Законодавство України”/Верховна Рада України. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/776/97-%D0%B2%D1%80

12. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини // Конституційне право України. URL: http://pidruchniki.com/1640011646908/pravo/upovnovazheniy_verhovnoyi_radi_ukrayini_prav_lyudini

Размещено на Allbest.ru

...