Авторське право у сфері вільного програмного забезпечення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Авторське право у сфері вільного програмного забезпечення

Андрій Петренко,

юрист І категорії, здобувач кафедри

інтелектуальної власності

У статті окреслено проблематику авторського права на вільне програмне забезпечення в Україні. Автор наводить приклади діючих в Україні нормативних актів та їх значення для авторсько-правового регулювання вільного програмного забезпечення. Додатково розглядаються найбільш поширені в світі публічні ліцензії та способи їх вибору при захисті авторських прав. Пропонуються способи поліпшення регулювання в сфері вільного програмного забезпечення як об'єкта права інтелектуальної власності.

Ключові слова: авторське право, вільне програмне забезпечення, пропріетарне програмне забезпечення, вільна ліцензія, ліцензійні умови

В умовах, коли Інтернет та комп'ютери стали невід'ємною частиною суспільного життя, спостерігається різке збільшення кількості об'єктів авторського права. Одна велика частка сучасних електронних об'єктів авторського права створені шляхом фіксації та обробки з допомогою комп'ютерної техніки. Друга велика частка електронних об'єктів авторського права створені шляхом копіювання, тобто являють точну чи видозмінену копію одного й того ж самого твору або є підбірками даних (базами даних). Серед інших -- досить мала частка електронних об'єктів авторського права, які володіють ознаками перших двох груп і одночасно створені з метою інструментального використання та розповсюджуються вільно (з невеликими обмеженнями). Мова йде про комп'ютерні програми, програмне забезпечення (набори комп'ютерних програм) із відкритим вихідним кодом та дозволом автора на вільне копіювання та модифікацію.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Як об'єкт дослідження, вільне програмне забезпечення стало актуальним ще в середині 80-х років минулого сторіччя, коли відбулися зміни у культурі користувачів та комп'ютерної індустрії. Це сталося внаслідок обмеження вільного використання програмного забезпечення, запровадження політик захисту розроблених програм копірайтами тощо. У 1983 році було засновано проект GNU, а у 2005 році створено Фонд вільного програмного забезпечення (англ. Free Software Foundation, FSF). Питання вільного програмного забезпечення досліджувалися у численних роботах американських та європейських авторів (Merrill Stephen, Raduchel William, Естель Дерклі, Мэггс П. Б. тощо). В Україні цим питанням приділено значно менше уваги. Зокрема, на цю проблематику звертають увагу Карпенко М., Кияк М., Луцик В.О., Петренко С.А. та інші. Однак здебільшого до цього питання звертаються практики або представники сфери інформаційного права чи інформаційних технологій. Зазначене свідчить про необхідність подальшого наукового дослідження даного питання у напрямі інтелектуальної власності.

Проблематика, якої торкається автор даної статті, полягає у визначенні місця, ролі авторського права у сфері вільного програмного забезпечення. Розуміючи, що авторське право є чи не єдиним суттєвим критерієм та основою для розвитку вільного програмного забезпечення (саме через особливості авторсько-правового режиму це програмне забезпечення і називається вільним), спробуємо визначити прогалини законодавчого регулювання у цій сфері. Буде зроблено також спробу запропонувати можливі шляхи подолання недоліків правових норм із тим, аби надати юристам та розробникам програмного забезпечення орієнтири для належного юридичного позиціонування цих об'єктів авторського права. Одержання відповідей на окреслені питання і є метою дослідження даної статті.

Варто почати з того, що буває складно описати (оцінити) навіть елементи комп'ютерної програми, які потрібно захистити. Авторське право, комерційна таємниця, договірне право використовуються для захисту комп'ютерних програм, робота яких об'єднується навколо алгоритмів. І далеко не завжди ці алгоритми можна відшукати в самому коді програми. Зазначені алгоритми потенційно можуть бути захищені й за допомогою патентного права або комерційної таємниці, однак оцінити їх надзвичайно складно. Відтак, можна цілком погодитися з твердженням, що «розробка методів оцінки по суті та адаптування програмного забезпечення залежно від різних типів завдань, а також визначення ролі авторського права, співвідносно з патентним правом, інвестуванням та продуктивністю такого програмного забезпечення є перспективними напрямками для вивчення» [5, с. 30].

Більшість вчених, чиє коло інтересів включає авторське право на комп'ютерні програми, сходяться на думці, що це складний та неоднозначний об'єкт. До цих пір, наприклад, можна зустріти точку зору, що для повного захисту майнових прав на комп'ютерну програму не достатньо зареєструвати її в якості об'єкта авторського права. Адже у частині 3 статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» зазначається, що передбачена цим Законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі [6]. А програма -- це, в тому числі, набір методів, процедур, процесів для досягнення певної мети чи результату. Додатково пропонується захищати комп'ютерні програми як корисні моделі. Тим самим захищаючи і програмні алгоритми, тобто спосіб їх роботи. Наприклад, на думку Петренка С. А. комп'ютерна програма «... за своєю суттю відрізняється і від літературного твору, і від твору мистецтва, але може отримати охорону за аналогією з літературними творами. Водночас існують випадки віднесення комп'ютерної програми до творів науки» [9, с. 73].

Складність та дискусійність комп'ютерних програм, як об'єкта авторського права, красномовно ілюструє Естель Дерклі (Estelle Derclaye) на наступному прикладі. Перед однією із зустрічей експертів ВОІВ у Женеві вночі пройшов нетипово великий снігопад. Ледь піднімаючись до будівлі ВОІВ експерти бачили, як місцеві жителі прибирали сніг будь-якими імпровізованими засобами, намагаючись вивільнити свої припарковані автомобілі. На зустрічі голова делегації Радянського Союзу поклав цей випадок в основу метафори, обґрунтовуючи потребу у праві sui generis комп'ютерних програм: «В Женеві, де сніг падає рідко, можна дозволити собі пристосувати ручний реманент для прибирання снігу. Якщо ви живете у Москві, ви будете щозими готуватися до сильних снігопадів, і тоді у вас будуть ефективні та спеціалізовані інструменти для прибирання. А у мене запитання до вас, пані та панове, ви вважаєте, що комп'ютерні програми -- це як сніг у Москві чи як у Женеві?» [4, с. 402].

Активно відстоювати права на комп'ютерні програми почали в 70-ті роки минулого століття, коли відбулось різке збільшення кількості комп'ютерних програм для комерційних цілей. Саме комерційний інтерес був рушієм якомога сильнішого захисту комп'ютерних програм. Варто відмітити, що виробники комп'ютерних програм у той час досягли своєї мети. Тільки на початку 2000-х років знову почали з'являтися вільно розповсюджувані програми, які за функціональністю нагадували дорогі платні аналоги. Відтак, державні структури та неприбуткові організації зацікавилися підтримкою та розвитком нового типу програмного забезпечення.

Карпенко М., Кияк М. у своїй статті 2009 року вказали на недоліки, які існували тоді у застосуванні вільного програмного забезпечення: відсутність підтримки розробників, менша сфера функціональності, а також значно менша популярність серед користувачів (консерватизм і психологічна інер- ційність користувачів відносно використання вільного програмного забезпечення) та високі вимоги до рівня фахівців, котрі займаються впровадженням і підтримкою використання програмного забезпечення (а це впливає, у свою чергу, на високу вартість володіння програмним забезпеченням) [8]. Враховуючи те, що на сьогоднішній день зразки вільного програмного забезпечення на рівних конкурують із платними (пропріетарними) аналогами, можна говорити про суттєвий крок вільного програмного забезпечення в бік розвитку.

Більше того, за останніми даними така розвинута держава як Німеччина використовує до 30 % вільного програмного забезпечення в процесах роботи електронного адміністрування та урядування, Нідерланди -- до 40 %. А Південна Корея в кінці 2013 року на загальнодержавному рівні прийняла концепцію повного переходу протягом наступних 2-х років на вільне програмне забезпечення як в державних (неприбуткових), так і в комерційних структурах.

Наша держава так само іде шляхом впровадження програм із відкритим кодом для організації державного управління. Так, черговими кроками до впровадження програм із відкритим кодом стало прийняття Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України наступних документів: Постанова Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Створення в Україні сприятливих умов для розвитку індустрії програмного забезпечення»» № 4538-17 від 15 березня 2012 року [10] та Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної цільової науково-технічної програми використання в органах державної влади програмного забезпечення з відкритим кодом на 2012-2015 роки» № 1269 від 30 листопада 2011 року [11].

Вказаною вище Постановою Верховна Рада України орієнтує Кабінет Міністрів на такі дії:

Сприяти створенню та забезпеченню постійного функціонування, оновлення й вільного доступу до відкритих онлайнових засобів програмно-інформаційного та лінгвістичного забезпечення, що мають загальнодержавне значення (п. 9);

Передбачити заходи щодо впровадження в державних установах України програмного та лінгвістичного забезпечення вітчизняного виробництва та програмного за безпечення, що вільно розповсюджується (п. 12).

Вище згадана Державна цільова науково-технічна програма, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України, в загальних рисах описувала такі проблеми та передбачала наступні варіанти заходів на 2012-- 2015 роки:

проблемою є використання органами державної влади пропріетарно- го програмного забезпечення, що обумовлює подальші проблеми з легалізацією та витратами на рівні 400--1500 млн грн. кожні 4--5 років;

оптимальним вирішенням проблеми представлено поступовий перехід державних органів на вільне програмне забезпечення з поетапною відмовою від пропріетарного.

першим пріоритетним етапом розв'язання поставленої проблеми Кабінет Міністрів бачить удосконалення нормативно-правової бази з питань інтелектуальної власності у частині використання програмного забезпечення, зокрема з відкритим кодом [11].

На жаль, в сьогоднішніх умовах значно простіше описати юридичну площину, в якій знаходиться вільне програмне забезпечення, через протилежність до пропріетарного. Хоча в історичному сенсі останнє є похідним, а перше основою. Авторське право (як правовий інститут) являє собою регулятор відносин, які виникають у зв'язку зі створенням та використанням творів науки, літератури та мистецтва (авторське право), фонограм, виконань, постановок, передач організацій ефірного та кабельного транслювання (суміжні права). Водночас, поєднання в єдиному інституті, який і надалі для скорочення буде називатися авторським правом, двох груп норм відбувається за рахунок тісної взаємозалежності виникнення та реалізації суміжних прав та прав авторів творів, а також урегульованістю цих відносин єдиним законом [7, с. 9]. Статтею 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» комп'ютерна програма визначається в якості самостійного об'єкта авторського права (виду творів у галузі науки, літератури і мистецтва) [6]. Цей самий Закон визначає поняття комп'ютерної програми як набору інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах).

Усім відомий поділ програмного забезпечення на пропріетарне та вільне. Цей поділ продиктований часом і практикою. Проте, в українському законодавстві такого поділу немає. Більше того, на рівні вищих державних органів ще донедавна не було розуміння та підходів до такого поділу, так само як і визнання його значення для розвитку індустрії програмного забезпечення України. Доказом цього є ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження по справі № 2-42/2004 [12]. Даною ухвалою Конституційний Суд фактично закрив (не вирішивши) питання про порушення прав авторів вільного програмного забезпечення існуючими процедурами та нормами правових актів. Аргументація Конституційного Суду, щодо відмови у відкритті конституційного провадження звелась до обґрунтування потреби законодавчо врегулювати поняття, які застосовуються в конституційному зверненні, оскільки Суд не оперує поняттями «вільне програмне забезпечення», «відкрите програмне забезпечення» тощо. Оскільки законодавчі визначення здатний закріпити виключно законодавчий орган, у даній справі Конституційний Суд посилався на відсутність компетенції. Проте, існує інша сторона такого підходу -- суть звернення полягала у потребі усунути порушення прав авторів, а Суд відсторонився від потреби визнати неконституційними відповідні норми та акти, які, між іншим, продовжують діяти й сьогодні.

Звертаючись із конституційним поданням, 46 народних депутатів вказували саме на недоліки правових норм Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних». Згаданий Закон закріплює важливу умову для здійснення такої діяльності, а саме -- маркування контрольними марками. Очевидно, що вільне програмне забезпечення не маркується жодними контрольними знаками у процесі розповсюдження. Причиною для цього є загально прийнята модель авторсько- правового регулювання для вільного програмного забезпечення.

Адже існуюча в світі модель розповсюдження вільного програмного забезпечення за своєю сутністю є набором найбільш розповсюджених ліцензійних договорів, які розроблені та використовуються великими спільнотами розробників вільного програмного забезпечення. До таких належать Fedora License List, BSD License, Mozilla Public License, Apache License, GNU General Public License, GNU Lesser General Public License. Коротко розглянемо кожну з них.

Fedora License включає в себе декілька розділів, а саме щодо ліцензування самого програмного забезпечення, щодо інформаційного наповнення (контенту) та щодо використаних шрифтів. Розробники ліцензії визначають основною задачею співпрацю зі спільнотою користувачів та програмістів Linux із метою створення завершеної операційної системи загального призначення виключно з вільного програмного забезпечення. Особливістю побудови даного виду ліцензії є ліцензійний список із понад 200 відомих спільноті ліцензій із зазначенням їх співставності з загальними положеннями Fedora License. У такий спосіб спільнота досягає можливості законного (тобто без порушення авторських прав розробників всіх складових операційної системи) створення великих програмних продуктів за умови добросовісного використання раніше створених програмних модулів (пакунків). Також у ліцензійних умовах Fedora License зазначаються окремі правові режими для умовно безкоштовного програмного забезпечення, запатентованих програм, емуляторів та деяких інших видів програмних продуктів.

BSD License -- програмна ліцензія університету Берклі, що містила в собі лише чотири застереження щодо авторських прав при дозволеному копіюванні зі змінами чи без. По-перше, всі копії програмного забезпечення повинні містити зазначення первинних авторів, тобто університету Берклі. Подруге, кожна копія або документація до неї, або будь-які супровідні матеріали й документи повинні містити зазначення всіх чотирьох умов розповсюдження. По-третє, рекламні матеріали, що вказують на використання ліцензованих програмних продуктів, повинні містити додаткову вказівку: «Цей продукт містить програмне забезпечення, розроблене (назва організації первинних авторів)». По-четверте, назва організації первинних авторів чи назви (імена) її учасників не можуть бути використані для підтримки або просування програмного забезпечення, окрім випадків, коли для цього була отримана письмова згода.

Оскільки дана ліцензія дозволяла авторам похідного програмного забезпечення встановлювати свої обмеження на використання, але встановлювала обов'язкове письмове повідомлення при підтримці чи просуванні похідного програмного забезпечення, -- її використання ставало складним та бюрократизованим процесом. Тому від часу створення наприкінці 1970-х років відбулися декілька адаптацій цієї ліцензії. Найбільш поширеною адаптацією стала FreeBSD. Ця адаптована версія ліцензії на сьогодні містить тільки дві умови вільного розповсюдження програмних продуктів -- зазначення первинних авторів програмного забезпечення та включення тексту ліцензії (інформація про власника, умови ліцензії та відмова від відповідальності) до програмного коду, документації та супутніх матеріалів. Слід зазначити, що текст ліцензії має вказівку на ставлення проекту FreeBSD до похідних програмних продуктів, а саме відмову представляти похідні програмні продукти та визнання авторських прав кожного окремого первинного розробника на зовнішнє представлення та висновки щодо програм FreeBSD, документації та супутніх матеріалів.

Mozilla Public License (MPL). Як більшість перших ліцензій на вільне програмне забезпечення, вона стала основою для великої кількості похідних ліцензій. MPL вважається однією з найбільш легких для застосування. Діюча версія 2.0 дозволяє використання програмного коду Третьої сторони поряд із кодом Продуктів Mozilla. Важливим елементом MPL є прямі вказівки на несумісність з іншими ліцензіями, а саме GPL (Загальна публічна ліцензія), CC-BY та CC-BY-* (ліцензії Creative Commons). Код (продукти) Третьої сторони дозволяється використовувати поряд із кодом, що ліцензований MPL, тільки за умови відокремлення, чіткого позначення (шляхом коментування) та динамічного звертання до нього з Продукту Mozilla.

Apache License версії 2 була сформульована у 2004 році. При цьому організація Apache Software Foundation наголошує на несумісності з ліцензіями GPL нижче версії 3. Основна ліцензійна умова авторів програмного забезпечення Apache Software викладена одним реченням: «Застосовуючи терміни і умови цієї ліцензії, кожен учасник надає Вам вічне, загально поширене, не ексклюзивне, не повне, безвідплатне, без можливості повернення право на відтворення, підготовку похідних творів для публічного використання, публічного виконання, передачі за ліцензійними угодами, а також на розповсюдження продуктів Apache та похідних творів у вигляді вихідного коду чи об'єктної форми» [1].

Серед додаткових умов, які ставить згадана ліцензія на вільне програмне забезпечення, є обов'язок користувачів під час створення копії продукту створювати і розповсюджувати так само копію ліцензії. Процес несуттєвої переробки повинен супроводжуватися відповідними помітками та вказівками в програмному коді. Розробникам, які вносять власні суттєві доопрацювання в програмний код, дозволяється встановлювати власні позначення авторського права та змінювати ліцензійні умови розповсюдження продуктів.

GNU General Public License розповсюджується не тільки на програмні продукти, а й на документацію до них. За вказівкою авторів дана ліцензія використовується більш половиною відомих зразків вільного програмного забезпечення. Слід зазначити, що відповідно до General Public License повністю ліцензується програма і документація (не код чи представлення окремо). Розробники програмного забезпечення не можуть накладати додаткові ліцензійні умови на програму. У випадку переробки чи доопрацювання програми з подальшою зміною ліцензійних умов, такі програми чи частини програм повинні використовуватися (розповсюджуватися) окремо з окремим примірником ліцензії. Нова ліцензія повинна бути так само авторською, оскільки змінювати умови General Public License заборонено.

GNU Lesser General Public License -- це зменшена версія загальної публічної ліцензії, яка дозволяє спільне використання вільного та пропріетарного (платного) програмного забезпечення, а тому вказує на ліцензування комбінованих творів. Дана ліцензія найчастіше використовується бібліотечними ресурсами і за своїми умовами багато в чому схожа на Mozilla Public License. При використанні Lesser General Public License мінімальними вимогами є надання достатньої інформації про набір програмних бібліотек, які використані в комбінованому творі з зазначенням відповідних ліцензій [2]. Кожна копія вільного програмного забезпечення повинна містити не лише зменшену версію ліцензії, а й основний документ General Public License.

Узагальнюючи наведені вище характерні риси публічних ліцензій, можна констатувати тільки дрібні розбіжності, які стосуються комбінацій вільного та пропріетарного програмного забезпечення, необхідності зазначення авторських прав первинних розробників та долучення примірників базової ліцензії до комбінованих та похідних творів.

Вибір відкритої ліцензії є водночас і простим, і складним завданням. Велика кількість факторів спричиняє вплив на кінцевий результат, оскільки «найбільш складними є рішення щодо спрямування програмного продукту в спільнотах розробників та підприємницькій сфері» [3, с. 207]. Оскільки кожна з ліцензій розроблена громадськими організаціями програмістів -- вибір способу захисту авторського права на вільне програмне забезпечення слід ототожнювати з вибором організації, напра- цюваннями, ресурсами чи документацією якої користувався конкретний розробник.

Як висновок зазначимо, що в Україні не було сформовано підходів до розробки законодавчого регулювання питань вільного програмного забезпечення, однак протягом останніх 7 років Уряд провадить політику запровадження вільного програмного забезпечення в органах державної влади. Даний факт обов'язково зумовить появу нормативних документів авторсько-правового змісту, які будуть детально регламентувати способи використання та розповсюдження готових та перероблених продуктів вільного програмного забезпечення. Одним з таких документів може стати «Ліцензія на вільне використання програм для державних органів України», затверджена Кабінетом Міністрів України. Даний акт дозволив би національним виробникам вільного програмного забезпечення надійно закріпити авторські права, а державним органам отримати гарантовано легальний програмний продукт.

авторський правовий програмний ліцензія

Список використаних джерел

1. Apache License / The Apache Software Foundation. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.apache.Org/licenses/LlCENSE-2.0

2. GNU Lesser General Public License / Free Software Foundation. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.gnu.org/licenses/lgpl.html

3. Van Lindberg Intellectual Property and Open Source / Van Lindberg. - USA : O'REILLYMeda inc., 2008. - 371 p.

4. Derclaye Estelle Research Hanbook Of The Future Of EU Copyright / Derclaye Estelle. - Edward Elgar Publishing Limited, 2009. - 643 p.

5. Merrill S. Copyright In The Digital Era: Bulding Evidence For Policy / Merrill Stephen, Raduchel William. - Washington D.C. : The National Academic Press. - 2013.

6. Закон України «Про авторське право і суміжні права» № 3792-12 від 23 грудня 1993 р. (в редакції Закону № 2627-lll від 11.07.2001 р., з наступними змінами). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3792-12

7. Мэггс П. Б. Интеллектуальная собственность / П. Б. Мэггс, Сергеев А. П. - М.: Юристъ, 2000. - 400 с.

8. Перспективи та можливості впровадження вільного програмного забезпечення в навчальних закладах та державних установах України / М. Карпенко, М. Кияк. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://old.niss.gov.ua/monitor/june2009/15.htm

9. Петренко С. А. Охорона комп'ютерної програми як об'єкта інтелектуальної власності: теорія і практика: монографія / С. А. Петренко. - К. : НДІІВ НА- ПрНУ, «Лазурит-Поліграф», 2010. - 172 с.

10. Постанова Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: “Створення в Україні сприятливих умов для розвитку індустрії програмного забезпечення”» № 4538-17 від 15 березня 2012 р. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4538-17

11. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної цільової науково-технічної програми використання в органах державної влади програмного забезпечення з відкритим кодом на 2012-2015роки» № 1269 від 30 листопада 2011 р. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1269-2011-%D0%BF

12. Ухвала Конституційного Суду України № 49-у/2004 у справі № 2-42/2004 від 03.06.2004 р. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v051u710-04

13. Apache License / The Apache Software Foundation, http://www.apache.org/licenses/LlCENSE-2.0

14. GNU Lesser General Public License / Free Software Foundation, http://www.gnu.org/licenses/lgpl.html

15. Van Lindberg, Intellectual Property and Open Source , USA : O'REILLYMeda inc., 2008, 371 p.

16. Derclaye Estelle Research Hanbook Of The Future Of EU Copyright / Derclaye Estelle. - Edward Elgar Publishing Limited, 2009, 643 p.

17. Merrill Stephen, Raduchel William. Copyright In The Digital Era: Bulding Evidence For Policy, Washington D.C.: The National Academic Press, 2013.

18. Zakon Ukrainy «Pro avtorske pravo i sumizhni prava» № 3792-12 vid 23 hrudnia 1993 (v redaktsii Zakonu № 2627-lll vid 11.07.2001., z nastupnymy zminamy), http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3792-12

19. Meggs P. B., Sergeev A. P., Intellektualnaia sobstvennost, M.: luryst, 2000, 400 s.

20. M. Karpenko, M. Kyiak, Perspektyvy ta mozhlyvosti vprovadzhennia vilnoho prohramnoho zabezpechennia v navchalnykh zakladakh ta derzhavnykh us- tanovakh Ukrainy, http://old.niss.gov.ua/monitor/june2009/15.htm

21. Petrenko S. A. Okhorona kompiuternoi prohramy yak obiekta intelektualnoi vlasnosti: teoriia i praktyka: monohrafiia, K.: NDl IVNAPrNU, «Lazuryt-Polihraf», 2010, 172 s.

22. Postanova Verkhovnoi Rady Ukrainy «Pro Rekomendatsii parlamentskykh slukhan

23. na temu: “Stvorennia v Ukraini spryiatlyvykh umov dlia rozvytku industrii prohramnoho zabezpechennia”» № 4538-17 vid 15 bereznia 2012, http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4538-17

24. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy «Pro zatverdzhennia Derzhavnoi tsilovoi naukovo-tekhnichnoi prohramy vykorystannia v orhanakh derzhavnoi vlady prohramnoho zabezpechennia z vidkrytym kodom na 2012 - 2015 roky» № 1269 vid 30 lystopada 2011, http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1269-2011-%D0%BF

25. Ukhvala Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy № 49-u/2004 u spravi № 2-42/2004 vid 03.06.2004, http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v051u710-04

Петренко А. Авторское право в сфере свободного программного обеспечения.

Статья содержит краткое описание проблем правового регулирования авторських прав в сфере свободного программного обеспечения в Украине. Автор приводит примеры действующих в Украине нормативных актов и их значение в сфере авторско- правового регулирования свободного программного обеспечения. Дополнительно рассматриваются самые распространенные в мире публичные лицензии и способы их выбора при защите авторских прав. Предлагаются способы улучшения правового регулирования в сфере свободного программного обеспечения, как объекта интеллектуальной собственности.

Ключевые слова: авторское право, свободное программное обеспечение, проприетарное программное обеспечение, свободная лицензия, лицензионные условия

Petrenko A. Copyright in the sphere of the open source software. Current national civil legislation has lots of black holes in copyright of the open source software. The author discovered some issues of the worldwide open source licenses provided by programmers' communities and software companies.

The six most used in the world license agreements are examined in the article. There was made an attempt to show the differences and similarities. The author answers a question about compatibility of some licenses. The main problem to solve in research was to found number and quality of legislation acts needed to make clear legislative background on copyright for open source software for public institutions in Ukraine. The rules and main goals of the governmental enactment for scientific-technical program of using open source software in government agencies for 2012-2015 are analyzed.

Ukrainian Constitutional Court in 2004 refused and didn't start constitutional procedure in the case №2-42/2004, where deputies claimed to recognize open source software as a different object with unique legal status. This proofs the fact of convergent legal approach to definition of legal status of the proprietary and open source software in Ukraine till 2004. As the consequence open source producers in Ukraine had to fix their copyrights in contracts and patents. Such difficult way influenced very slow growth in this sphere. The main argument, introduced by the Court was absence of legal notions of «free software», «open source software» etc. As far as legal notions are in competence of parliament -- Court, because of no power, refused to open constitutional procedure. Author offers the other vision of the problem -- the only point of the constitutional claim was violated copyrights. State institutions have to protect rights also if it requires some additional research.

Problems and additional expenses, caused by the usage of the proprietary software are in complicated legalization procedures and about 400-1500 millions hryvnyas every 4-5 years. An optimal way to solve those problems is the forward transition of usage of the open source software and gradually to refuse from the proprietary software. The first priority stage for the Ukrainian Government to solve rising problems is to improve existing legislative background in copyright law in part of usage of the open source software.

Next two ways of acting were proposed by the Government. To promote the foundation, maintenance and renewing of the constant free of charge online resources of informational and linguistic software that is of highly importance. To endorse enough measures for implementing in the governmental agencies open source linguistic programs and other software, that have to be freely distributed by customers.

Results of the research work are covered by conclusions that Ukrainian software makers have to use worldwide open source licenses in addition with the national Governmental open source license, that have to be enacted to grow the outcome of the adopted and developed programs. Ways of choosing appropriate open source license, according to the native software foundation, were described as well.

Key-words: copyright, open source software, proprietary software, free license, license conditions

Размещено на Allbest.ru