Історія правового регулювання створення та діяльності технопарків в Україні на базі вищих навчальних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історія правового регулювання створення та діяльності технопарків в Україні на базі вищих навчальних закладів

Тетяна Постригань, доцент кафедри інтелектуальної власності та цивільно-правових дисциплін Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького, кандидат юридичних наук, доцент, адвокат

Стаття розкриває важливі аспекти питань правового регулювання створення та діяльності технопарків в Україні. Автором проаналізовано дослідження вчених щодо проблем створення та функціонування технологічних парків, обґрунтована необхідність вдосконалення норм права, внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів України, що регулюють питання створення й діяльності технопарків за участю наукових установ і вищих навчальних закладів, простежується історія розвитку технологічних парків України з моменту їх створення до сучасності. Охарактеризовано сучасний стан і тенденції їхньої діяльності, окреслено основні проблеми та перешкоди на шляху розвитку технопарків і запропоновано шляхи їх вирішення.

Ключові слова: технопарк, наука, високі технології, інновація

Статья раскрывает важные аспекты вопросов правового регулирования создания и деятельности технопарков на Украине. Автором проанализированы исследования ученых относительно проблем создания и функционирования технологических парков, обоснована необходимость усовершенствования норм права, внесения изменений в законы и другие нормативно-правовые акты Украины, которые регулируют вопросы создания и деятельности технопарков при участии научных учреждений и высших учебных заведений, прослеживается история развития технологических парков Украины с момента их создания до современности. Охарактеризовано современное состояние и тенденции их деятельности, очерчено основные проблемы и препятствия на пути развития технопарков и предложены пути их решения.

Ключевые слова: технопарк, наука, высокие технологии, инновация

The article reveals important aspects of regulation and creation of technological parks in Ukraine.

The author has analyzed scientific researches upon the problems of regulation of technological parks, proved the necessity of improving the law, amendments to laws and other legal acts of Ukraine, which govern the creation and activity of technological parks, with the participation of research institutions and high educational institution and traced the history of technological parks in Ukraine from their creation till the present days.

It was held the analysis of recent researches by national scientists upon the problems of creation and operation of technological parks in Ukraine.

It has been characterize the current state and trends of their activities, outlined the main problems and obstacles on the way of the development of technological parks and proposed solutions.

Keywords: technological park, science, technology, innovation

Розвиток сфери науки та високих технологій є пріоритетним шляхом для України, щоби посісти гідне місце серед розвинених країн.

Мета статті -- висвітлити історію правового регулювання діяльності технопарків і надати пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання в цій сфері.

Деякі аспекти аналізу проблем у правовому регулюванні діяльності технопарків розглядали такі науковці: О. Васильєв, І. Каленюк, С. Корновенко, О. Мазур, С. Пустовойт, С. Ревуцький, О. Тараненко та ін.

У всіх розвинених країнах світу технопарки є основними елементами інноваційної інфраструктури. Основною метою технопарків є комерціалізація наукових досліджень університетських, академічних та інших дослідницьких центрів, наукова продукція яких за допомогою інноваційних процедур доводиться до промислових і комерційних структур. Поєднання інтересів науковців, промисловості та держави зумовило бурхливе зростання кількості наукових, науково-технологічних і технологічних парків. Зараз у світі нараховується понад 700 технопарків різних видів [1].

В Україні з метою створення та широкого застосування конкурентоспроможних на світовому ринку нових технологій та наукової продукції, посилення впливу інноваційних чинників на структурну переорієнтацію економіки 23.01.1996 р. Президент України видав розпорядження «Питання створення технопарків та інноваційних структур інших типів». Відповідно до цього Розпорядження Кабінетом Міністрів України 22.05.1996 р. прийнято постанову № 549 «Положення про порядок створення та функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів». Розпорядженням Президента України підтримано ініціативу Державного комітету України з питань науки, техніки та промислової політики, Міністерства освіти і науки України, Національної академії наук (НАН) України, місцевих органів виконавчої влади щодо створення науково-технічних інноваційних форм. У ньому зазначається: «Обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям всебічно сприяти створенню технопарків та інноваційних структур інших типів, що мають на меті розв'язання першочергових проблем економічного розвитку на базі освоєння нових технологій і виробництва нової продукції» [2].

Чи можна вважати цю подію початком технопаркової діяльності в Україні?

С. Ревуцький співвідносить початок становлення технопарків в Україні з 1997 р. Саме тоді з метою стимулювання інновацій і впровадження наукових результатів у виробництво, апробації механізмів підтримки реалізації результатів досліджень було ухвалено Закон України «Про спеціальну економічну зону “Яворів”» і створено технологічний парк «Яворів» [3].

Інші вчені вважають, що історія створення технопарків в Україні починається з 1999 р., коли було розроблено відповідну нормативно-правову базу з метою їх організації. За цей час можна виділити два етапи розвитку технопарків: період злету в 2000-2004 рр. та період падіння, починаючи з 2005 р. [1].

У 1999 р. було ухвалено Закон України «Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу “Курортополіс Трускавець”» і створено перший та поки єдиний в Україні технополіс [4]. Того ж 1999 р. в липні за ініціативи НАН України було ухвалено Закон України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків», згідно з яким діяло 8 технологічних парків [5].

З 01.01.2005 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків», відповідно до якого до дев'яти технопарків, створення яких почалося в 1997-1999 рр., приєдналися ще сім.

Відповідно до Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків», технологічний парк (технопарк) -- юридична особа чи група юридичних осіб, що діють відповідно до договору про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об'єднання вкладів з метою створення організаційних засад виконання проектів технологічних парків з виробничого впровадження наукомістких розробок, високих технологій та забезпечення промислового випуску конкурентоспроможної на світовому ринку продукції [5].

З метою забезпечення реалізації положень Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» Кабінет Міністрів України Постановою від 17.12.1999 р. № 2311 затвердив Положення про порядок розгляду та затвердження пріоритетних напрямів діяльності технологічного парку; Порядок розгляду, експертизи та державної реєстрації проектів технологічних парків; Положення про порядок здійснення контролю за цільовим використанням сировини, матеріалів, устаткування, обладнання, комплектуючих та інших товарів, що ввозяться в Україну для виконання інвестиційних та інноваційних проектів за пріоритетними напрямами діяльності технологічного парку [6].

На виконання зазначеного Закону була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання організації діяльності технологічних парків» від 29.11.2006 р. № 1657, якою затверджений Порядок державної реєстрації технологічних парків [7].

С. Корновенко та О. Тараненко виділяють три етапи розвитку технопарків в Україні:

1) період становлення й формування

2) період піднесення (2000-2005 рр.);

3) період занепаду, який розпочався з 2006 р. й зараз донині [8].

Технопарк є науково-виробничий територіальний комплекс, до якого входять дослідні інститути, лабораторії, експериментальні заводи з передовою технологією, створювані на заздалегідь підготовлених територіях навколо великих університетів з розвиненою інфраструктурою, до якої належать: лабораторні корпуси, виробничі приміщення багатоцільового призначення, інформа- цінно-обчислювальні центри колективного користування, системи транспортних та інших комунікацій, магазини, житлово-побутові приміщення, сервісні та виставкові комплекси. Китайський лідер Ден Сяо Пін свого часу зауважив, що «технопарки -- найкраща інновація, яку було створено в Китаї» [9].

Результати роботи технопарків за минулий період переконливо доводять, що українська модель технопарків -- це високоефективний захід, який дозволяє значно прискорити розробку і виробництво конкурентоспроможної на світових ринках продукції вищих технологічних укладів, а Закон України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» в його первісному вигляді був одним з найбільш ефективних економічних законів незалежної України [10].

Перші три технопарки було створено при провідних наукових організаціях НАН України -- Інституті електрозварювання (ІЕЗ) ім. Є. О. Патона, Інституті монокристалів (ІМК) та Інституті фізики напівпровідників (ІНП) ім. В. В. Лашкарьова. Згодом до них приєдналися ще 13 технопарків, серед них 3 академічні.

Станом на початок 2012 р., відповідно до Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків», в Україні діє 16 технопарків, з яких насправді функціонують лише 8 [9].

01.07.2014 р. був прийнятий Закон України «Про вищу освіту». Відповідно до ст. 30 Закону України «Про вищу освіту» національному вищому навчальному закладу, що забезпечує проривний розвиток держави в певних галузях знань за моделлю поєднання освіти, науки та інновацій, сприяє її інтеграції у світовий освітньо-науковий простір, має визнані наукові здобутки, може надаватися статус дослідницького університету. Дослідницький університет має право формувати на своїй базі інноваційні структури різних типів (наукові та технологічні парки, бізнес-інкубатори, малі підприємства тощо) на засадах поєднання інтересів високотехнологічних компаній, науки, освіти, бізнесу та держави з метою виконання і провадження інноваційних проектів [11].

Проте в чинний Закон України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» не були внесені відповідні зміни.

Лише у 2015 р. при прийнятті нової редакції Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» вдалося передбачити в Законі спрощений порядок утворення господарських товариств з метою використання об'єктів інтелектуальної власності [9].

Згідно ст. 60 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» Державні наукові установи (крім державних наукових установ оборонно-промислового комплексу), державні університети, академії, інститути мають право бути засновниками та співзасновника - ми господарських товариств і беруть участь у формуванні статутного капіталу такого господарського товариства виключно шляхом внесення до нього майнових прав інтелектуальної власності, виключні майнові права на які зберігаються за державною науковою установою чи державним університетом, академією, інститутом. Визначення вартості майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності, що вноситься до статутного капіталу господарського товариства, здійснюється на підставі їх незалежної оцінки.

Державні наукові установи, державні університети, академії, інститути направляють повідомлення про створення господарського товариства органу, до сфери управління якого вони належать, та Фонду державного майна України протягом 7 календарних днів з дня державної реєстрації господарського товариства.

Державні наукові установи, державні університети, академії, інститути розпоряджаються корпоративними правами відповідно до часток (акцій) у статутному капіталі господарських товариств (крім їх відчуження), співзасновниками яких вони є. Права учасника господарського товариства від імені державної наукової установи, державного університету, академії, інституту здійснює її керівник за рішенням вченої ради наукової установи, університету, академії, інституту.

Доходи, отримані як частина прибутку від діяльності господарського товариства (дивіденди), а також доходи, отримані від розпоряджання частками (акціями) у статутних капіталах господарських товариств, отримані державною науковою установою, державним університетом, академією, інститутом, що повністю фінансується з коштів державного бюджету, є власними надходженнями такої наукової установи, вищого навчального закладу та використовуються ними на виконання своїх статутних завдань та виплату винагороди творцям об'єктів права інтелектуальної власності.

У разі ліквідації господарського товариства за рішенням засновників (акціонерів) або на підставі рішення суду, зокрема і про визнання господарського товариства банкрутом, майнові права інтелектуальної власності, виключні майнові права на які зберігаються за державною науковою установою чи державним університетом, академією, інститутом, не включаються до складу ліквідаційної маси та повертаються державній науковій установі або вищому навчальному закладу, що вносив його до статутного капіталу господарського товариства.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» держава застосовує фінансово-кредитні та податкові інструменти для створення економічно сприятливих умов для ефективного провадження наукової і науково-технічної діяльності відповідно до законодавства України, забезпечення до 2025 р. збільшення обсягу фінансування науки за рахунок усіх джерел до 3 % ВВП -- показника, визначеного Лісабонською стратегією ЄС.

Частиною 2 ст. 47 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» передбачено звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій із ввезення на митну територію України державними науковими установами та вищими навчальними закладами для забезпечення власної наукової та науково-технічної діяльності наукових приладів, обладнання, запасних частин і витратних матеріалів до них, реактивів, зразків, наукової літератури в паперовому та електронному вигляді. Частина 2 ст. 47 цього ж Закону набирає чинності з дня введення в дію змін до Податкового кодексу України.

Варто зазначити, що з прийняттям в 2010 р. Податкового кодексу України механізми державної підтримки проектів технопарків в основному були вилучені. Залишилася лише цільова субсидія у вигляді зарахування на спеціальні рахунки технопарків сум ввізного мита, що нараховується при ввезенні обладнання, яке не виробляється в Україні та необхідне для реалізації проекту [13].

Згідно з ч. 4 ст. 60 Закону, яка набирає чинності з дня введення в дію змін до Бюджетного кодексу України, щодо віднесення до власних надходжень та визначення напрямів використання доходів, отриманих державною науковою установою, вищими навчальними закладами, що повністю фінансуються коштом державного бюджету, у вигляді частини прибутку від діяльності господарського товариства (дивідендів), а також доходів, отриманих ними від розпорядження частками (акціями) у статутних капіталах господарських товариств.

Одночасно були внесені зміни до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, внесення державними науковими (науково-дослідними, науково-технологічними, науково-технічними, науково-практичними) установами та державними університетами, академіями, інститутами майнових прав інтелектуальної власності як внеску до статутного капіталу господарських товариств [14].

При створенні господарських товариств виникає значне коло питань. При виникненні запитань щодо використання об'єктів інтелектуальної власності, укладення договору про внесення до статутного капіталу майнового права інтелектуальної власності, оцінки прав інтелектуальної власності наукові установи можуть звертатися до Центру інтелектуальної власності та передачі технологій НАН України.

З метою забезпечення належного застосування законодавства України Президією НАН України прийнято розпорядження «Про участь наукових установ НАН України у створенні господарських товариств з метою використання об'єктів права інтелектуальної власності» від 17.05.2016 р. № 293. Розпорядженням затверджено детальні рекомендації щодо створення господарських товариств. Особливість створення товариств -- внесення до статутного капіталу лише майнового права інтелектуальної власності на використання об'єктів інтелектуальної власності зі збереженням виключних майнових прав інтелектуальної власності за науковими установами [11].

Отож, необхідно внести зміни до Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків», беручи до уваги Закон України «Про вищу освіту». Одночасно узгодити Закон України «Про вищу освіту» з Податковим, Цивільним, Господарським і Бюджетним кодексами України, законами у сфері права інтелектуальної власності та з іншими нормативно-правовими актами шляхом внесення відповідних змін.

технологічний парк правовий акт

Список використаних джерел

1. Каленюк С., Сакун О. С. Розвиток технопарків в Україні: Історія та проблеми становлення Науковий вісник ЧДІЕУ. № 2 (10). 2011.

2. Васильев О. Проблеми розвитку високотехнологічних галузей економіки України в умовах глобальної конкуренції. Дослідження міжнародної економіки: зб. наукових праць. Випуск 1 (66). 2011.

3. Ревуцький С. Технологічні парки в Україні як важлива форма інноваційної інфраструктури //Інноваційна інфраструктура в контексті національної інноваційної системи (економіко-правові проблеми): монографія / за наук. ред. О. Бутнік-Сіверського. К.: НДІ ІВ НАПрНУ, Лазурит-Поліграф, 2011. С. 234-240.

4. Постанова КМУ «Про нормативно-правові акти щодо забезпечення реалізації Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» від 17.12.1999р. № 2311.

5. Постанова КМУ «Деякі питання організації діяльності технологічних парків» від 29.11.2006р. № 1657.

6. Тараненко О. М., Корновенко С. В. Технопарки в Україні як елемент інноваційної інфраструктури // Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. 2014. Випуск 1(10). Том 2. с. 44-48.

7. Шляхи розвитку української науки: Інформаційно-аналітичний бюлетень // Україна: події, факти, коментарі (Додаток). № 5 (126). Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Київ. 2016.

8. Мазур О., Пустовойт С. Соціальна та економічна ефективність діяльності академічних технопарків України // Nauka innov. 2016. № 12(3). C. 63-73.

Размещено на Allbest.ur