Діяльність Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) на сучасному етапі. Підтримка розвитку політики з інтелектуальної власності в університетах і науково-дослідних організаціях та типове положення ВОІВ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діяльність Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) на сучасному етапі. Підтримка розвитку політики з інтелектуальної власності в університетах і науково-дослідних організаціях та типове положення ВОІВ

Євген Сесицький, керівник програм Департаменту країн з перехідною та розвиненою економікою ВОІВ (Женева, Швейцарія)

У статті проаналізовано особливості діяльності ВОІВ на сучасному етапі, зокрема, основні завдання та стратегічні цілі. Досліджено напрями підтримки розвитку політики з інтелектуальної власності в університетах і науково-дослідних організаціях. Запропоновано метод розробки політики з інтелектуальної власності, оскільки кожна організація має виробити свою власну політику. Розглянуто типове положення ВОІВ.

Ключові слова: ВОІВ, політика з інтелектуальної власності, університети, науково-дослідні організації

інтелектуальний інноваційний власність університет

В статье проанализированы особенности деятельности ВОИС на современном этапе, в частности, основные задачи и стратегические цели. Исследованы направления поддержки развития политики по интеллектуальной собственности в университетах и научно-исследовательских организациях. Предложен метод разработки политики по интеллектуальной собственности, поскольку каждая организация должна выработать собственную политику. Рассмотрено типовое положение ВОИС.

Ключевые слова: ВОИС, политика по интеллектуальной собственности, университеты, научно-исследовательские организации.

In doing so the ecosystem can not be limited by national boundaries, it is global. It is connected directly to the activities of its constituent elements such as universities and research institutions. After all, these institutions are the basis for innovation. The author studied the directions to support the development of intellectual property policy at universities and research organizations. The author proposed the method of development in intellectual property policy, as far as each organization must develop its own policy. Institutional policy in the field of intellectual property is an official document. This official document regulating the ownership of intellectual property and the right to use intellectual property serves as a guide for decisionmaking on intellectual property for the various stakeholders. The document concerns universities or state research institutes (teachers, researchers, students, guest researchers etc.) as well as commercial partners (companies, sponsors, consultants, non-profit organizations, small and medium enterprises or public bodies). It should be noted that in order to increase awareness WIPO organized programs for government agencies, universities and research institutes to explain the benefits and goals of institutional policies on intellectual property. WIPO also prepares publications, information materials and other resources such as a new database that contains political strategies, tutorials and typical deal of research institutions around the world. The Model Intellectual Property Policy of WIPO is considered. The provisions of the Model Intellectual Property Policy are based on existing intellectual property policies of several universities such as Oxford University, Cambridge University, University of California, King's College London, University of Glasgow, Bournemouth University, Debrecen University, Plymouth University, and Oxford Brookes University.

Key words: WIPO, intellectual property policy, universities, research organizations

Знання все частіше й частіше перебувають у центрі створення добробуту. Система інтелектуальної власності є одним з найважливіших механізмів перетворення знань на бізнес-активи. Права інтелектуальної власності створюють безпечне середовище для інвестицій в інновації та забезпечують правові межі для торгівлі інтелектуальними активами

Університети і державні науково-дослідні інститути відіграють важливу роль у розвитку науки і техніки. Саме в них зароджуються відкриття та винаходи, що дозволяють покращувати якість життя мільйонів людей. При цьому інтелектуальна власність відіграє важливу роль в академічній і науково-дослідній роботі вишів і державних науково-дослідних інститутів (далі -- ДНДІ). Адже знання й технології, що створюються в університетах і ДНДІ, можуть забезпечити значні економічні та суспільні блага. Головна причина, через яку університети та ДНДІ потребують ретельно проробленої політики у сфері інтелектуальної власності, пов'язана з необхідністю перетворення відкриттів, зроблених у лабораторіях, на ринковий товар. Ф. Гарі наголошує на тому, що «Університети -- це фабрики економіки знань. Інтелектуальна власність слугує ще одним механізмом поширення університетами створюваних ними знань і їхнє застосування в економічному житті» .

Займаючись науково-дослідницькою роботою, чи то базові, чи прикладні дослідження, виші та ДНДІ «виробляють» винаходи. Багато з цих винаходів патентоспроможні, але водночас багато які з них є лише простим доказом певної теорії або лабораторним прототипом, що свідчить про необхідність продовження НДДКР, перш ніж їх можна буде вивести на ринок. Надаючи вишам і ДНДІ права на інтелектуальну власність, що є результатом досліджень, які фінансуються державним коштом, і дозволяючи отримувати від неї комерційний прибуток, органи державного управління по всьому світу прагнуть прискорити перетворення винаходів на промислові технології і продукцію і зміцнити зв'язки між вишами і промисловістю.

До створення інтелектуальної власності веде також і академічна робота у вишах та ДНДІ. її результати можуть втілюватися у формі навчальних посібників, дисертаційних робіт, програмного забезпечення чи зразків. Доцільно зазначити, що Інтернет і сучасні технології не тільки забезпечують більш широкий доступ до академічних матеріалів, а й ведуть до виникнення більшої кількості конфліктів щодо прав власності на них і їх використання. Тож виші та ДНДІ потребують обґрунтованої політики в галузі інтелектуальної власності для вирішення питань, які стосуються прав власності на академічні матеріали й розпорядження ними, доступу до навчальної інформації та використання матеріалів третіх сторін.

Значна роль у підвищенні обізнаності, укріпленні інтелектуального потенціалу та аналізу політик у сфері інтелектуальної власності та інноваційної діяльності відводиться ВОІВ, яка є спеціалізованою організацією ООН, міжнародною міжурядовою організацією, що адмініструє 26 міжнародних договорів у сфері інтелектуальної власності. Нині її державами-членами є 189 країн. До її роботи долучається також близько 250 спостерігачів від неурядових і міжурядових організацій. Діяльність ВОІВ забезпечують понад 1200 співпрацівників зі 119 країн.

Основним завданням ВОІВ є розвиток інноваційної та творчої діяльності в інтересах економічного, соціального і культурного розвитку всіх країн на основі збалансованої і ефективної міжнародної системи інтелектуальної власності. У своїй діяльності ВОІВ реалізує мету, згідно з якою очолює роботу з формування збалансованої та ефективної системи інтелектуальної власності, що створює умови для інновацій та творчості на благо всіх і кожного. Повноваження, процедури та принципи функціонування керівних органів викладені в Конвенції ВОІВ, якою у 1967 р. була заснована ВОІВ.

Основними стратегічними цілями ВОІВ є:

* збалансований розвиток міжнародної нормативної бази з інтелектуальної власності;

* надання високоякісних глобальних послуг з інтелектуальної власності;

* сприяння використанню інтелектуальної власності в інтересах соціального, культурного й економічного розвитку країн;

* координація та розвиток глобальної інфраструктури інтелектуальної власності;

* забезпечення всесвітнього джерела довідкової інформації та аналітичних даних з інтелектуальної власності;

* міжнародна співпраця щодо забезпечення поваги до інтелектуальної власності.

Одним з напрямів реалізації таких цілей є втілення інноваційних стратегій, програм і планів. Адже саме за допомогою них ВОІВ сприяє розвиткові інновацій на національному рівні, зокрема через діяльність університетів і науково-дослідних установ.

Мета та завдання інноваційних програм/планів/стратегій:

* розвиток нормативно-правового регулювання;

* розвиток інфраструктури;

* стимулювання наукових досліджень;

* стимулювання комерціалізації результатів науково-технічної діяльності (РНТД);

* стимулювання охорони РНТД, збільшення кількості об'єктів інтелектуальної власності, що охороняються, закордонне патентування та ін.

За допомогою визначення стратегічних завдань країни-члени ВОІВ реалізують у своїй національній політиці цілі, спрямовані на розбудову інноваційної екосистеми. При цьому така екосистема не може обмежуватися національними кордонами, вона має глобальний характер, і безпосередньо пов'язана з діяльністю таких складових елементів як університети та науково-дослідні установи. Адже саме ці інституції є основою інноваційних розробок.

Створення інноваційної екосистеми передбачає:

* два рівні -- державний і локальний;

* реалізацію політики уряду в інституційній політиці університетів і науково-дослідних установ;

* визначення ефективного власника, можливість розпорядження результатами інтелектуальної діяльності (РІД) та передання до приватного сектора;

* оцінку потреб ринку та промисловості;

* створення умов для взаємодії університетів між собою, з промисловістю і бізнесом;

* формування системи партнерства між державою та підприємницьким сектором;

* розвиток стимулювальних механізмів і механізмів фінансування науково-технічної діяльності;

* розвиток інноваційної інфраструктури, що передбачає і організації з комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності при університетах і наукових установах;

* економічні аспекти інтелектуальної власності.

Отже, як видно, формування та розвиток інноваційної екосистеми як на рівні окремої держави, регіону, так і світу в цілому, передбачає інституційні та функціональні елементи, розробку та реалізацію політик, а також правові та економічні аспекти. Наприклад,якщо говорити про таку складову, як інституційна політика з інтелектуальної власності, то доцільно акцентувати увагу на положеннях, що відображаються в концепції такої політики, та пізніше знаходять втілення в політиці у цій сфері певних вишів та ДНДІ.

Варто зауважити, що визначення та створення інтелектуальної власності та передача результатів досліджень на наступну стадію розробок стало інституційною метою багатьох вишів та ДНДІ. Адже саме наявність інституційної політики в області інтелектуальної власності є необхідною умовою успішної співпраці між науковими установами та їхніми комерційними партнерами.

Інституційна політика в галузі інтелектуальної власності є офіційним документом, у якому:

* роз'яснюються права власності на інтелектуальну власність і право використання інтелектуальної власності, що є результатом власних НДДКР або НДДКР у співпраці з іншими установами;

* встановлені чіткі правила щодо ідентифікації, оцінки й охорони інтелектуальної власності та розпорядження нею з метою здійснення подальших розробок, зазвичай за допомогою деякої форми комерціалізації результатів діяльності;

* визначається прозора основа співпраці з третіми сторонами та сформульовані керівні принципи розподілу економічних благ, створюваних внаслідок комерціалізації інтелектуальної власності.

Такий офіційний документ, який регулює права власності на інтелектуальну власність і право використання інтелектуальної власності, слугує керівництвом для прийняття рішень щодо інтелектуальної власності різними зацікавленими сторонами як на рівні вишу/ДНДІ (викладачами, дослідниками, студентами, запрошеними науковими співробітниками тощо), так і на рівні їх комерційних партнерів (підприємствами-спонсорами, консультантами, некомерційними організаціями, малим та середнім бізнесом або державними органами).

Концепція інституційної політики з інтелектуальної власності охоплює політику організації у сфері інтелектуальної власності, тобто набір керівних принципів і правил, прийнятих організацією, щоб забезпечити ефективне управління інтелектуальною власністю.

Основні блоки питань, які мають відображатися в концепції з метою їх подальшої реалізації на практиці:

* належність / розподіл прав на інтелектуальну власність/РІД;

*правові аспекти (права і обов'язки) розробників/авторів (співробітників, студентів/аспірантів, сторонніх/запрошених дослідників);

* порядок виявлення, отримання правової охорони / закріплення прав, комерціалізації;

* розподіл доходів від комерціалізації.

Цей перелік питань визначається практичним досвідом проведення наукової діяльності університетами та науково-дослідними установами.

При цьому політика у сфері інтелектуальної власності має:

* будуватися з урахуванням загальних стратегічних цілей діяльності / розвитку організації;

* враховуватися при розробці інших документів організації, що регламентують питання створення та використання РІД і при укладенні відповідних договорів;

* актуалізуватися по мірі необхідності.

Потрібно відзначити, що з метою підвищення обізнаності ВОІВ організовує заходи для представників державних органів, університетів і науково-дослідних інститутів для роз'яснення користі і цілей інституційної політики у сфері інтелектуальної власності. ВОІВ також готує публікації та інформаційні матеріали й розробляє інші ресурси для широкого використання, такі як нова база даних, яка містить політичні стратегії, навчальні посібники й типові угоди науково-дослідних установ різних країн.

Цілі розробки політики з інтелектуальної власності:

* стимулювання та підтримка наукових досліджень і розробок;

* регламентація діяльності зі створення і використання РІД усередині вишу і при взаємодії з третіми особами;

* регламентація процедур виявлення, належності прав, охорони та моніторингу використання РІД;

* підвищення ефективності використання інтелектуальної власності, отримання додаткових доходів від комерціалізації інтелектуальної власності;

* забезпечення справедливого та чесного розподілу економічних вигод від комерціалізації інтелектуальної власності;

* зміцнення репутації вишу як навчального і науково-дослідного комплексу.

Коли розробляється політика з інтелектуальної власності, пропонується використовувати, так званий метод 10 запитань. Це зумовлюється об'єктивними причинами. По-перше, немає унікальної моделі для всіх. Кожна організація має виробити свою власну політику. По-друге, 10 ключових запитань є важливими аспектами, котрі варто врегулювати в політиці інтелектуальної власності організації з метою забезпечення ефективного управління активами інтелектуальної власності.

Перелік з 10 запитань може бути використаний як контрольний список при розробці власної політики інтелектуальної власності університетом або науково-дослідною установою. Ці 10 запитань такі:

* Кому належать права на інтелектуальну власність, отриману в результаті діяльності університету чи науково-дослідної установи?

* Якими правами володіє уряд / держава на інтелектуальну власність, створену в університетах і науково-дослідних установах?

* Чи допускається приватне фінансування певних проектів?

* Які процедури з управління інтелектуальною власністю повинні бути застосовані?

* Хто займається управлінням інтелектуальною власністю та переданням технологій?

* Які є можливості з комерціалізації РІД?

* Як оплачувати витрати на охорону і підтримку чинності об'єктів промислової власності (ОПС)?

* Як розподіляються доходи від комерціалізації?

* Як мотивувати та заохочувати вчених/дослідників?

* Як вирішують можливі конфлікти інтересів і спори?

Відповідь на ці питання передує розробці кінцевих документів у цій площині, зокрема регламенту з інтелектуальної власності вишу чи ДНДІ.

Під час розробки регламенту з інтелектуальної власності важливо:

* сформулювати стратегічні цілі в галузі інтелектуальної власності;

* визначити права та обов'язки учасників, забезпечивши баланс їхніх інтересів, зокрема під час комерціалізації;

* враховувати загальні положення організаційно-правового регулювання інноваційної сфери та системи інтелектуальної власності; положень про розподіл прав на РІД, що створюються із залученням бюджетних коштів; законодавства в сфері інтелектуальної власності; міждержавних угод; спеціального регулювання РНТД подвійного та військового призначення;

* зважати на економічні аспекти інтелектуальної власності;

* не забувати про захист прав.

Саме в такому поєднанні визначених завдань і цілей цей документ отримає практичне значення для подальшого проведення інноваційної діяльності університетами та науково-дослідними установами.

З метою полегшення роботи дослідницької наукової роботи та інноваційної діяльності ВОІВ розробила Типове положення ВОІВ про політику в галузі інтелектуальної власності для університетів та науково-дослідних установ. Зазначене Положення було прийнято в результаті ініціативи під час Міжрегіональних консультацій з управління науковою інтелектуальною власністю та інноваційним процесом на ранньому етапі в країнах з перехідною економікою, що відбулися у м. Будапешт, 27-28.10.2010 р. ВОІВ очікує, що типова модель сприятиме розробці вищими навчальними закладами власних документів.

В основу розробки Типового положення покладено норми чинних положень таких університетів: Оксфордський університет, Кембриджський університет, Каліфорнійський університет, Королівський коледж в Лондоні, університет Глазго, Борнмутський університет, Університет Дебрецена, Плімутський університет, Університет Оксфорд Брукс.

Основні положення документу:

* правові аспекти статусу розробників/авторів, студентів, аспірантів і сторонніх/запрошених дослідників;

підтримка з боку зовнішніх спонсорів, співпраця з третіми особами в межах науково-дослідної діяльності; договірні відносини в межах здійснення науково-дослідної діяльності; порядок отримання правової охорони / забезпечення режиму комерційної таємниці;

закріплення прав, службові об'єкти інтелектуальної власності; умови оприлюднення/розкриття РІД, забезпечення конфіденційності; розподіл доходів від комерціалізації;

стимулювання творчої діяльності/ мотивація авторів/розробників; процедура врегулювання конфлікту інтересів;

особи/відділи, відповідальні за ведення патентно-ліцензійної роботи; наведені форми окремих документів.

Размещено на Allbest.ur