Антитерористичне законодавство Європейського Союзу та України: порівняльно-правовий аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНТИТЕРОРИСТИЧНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА УКРАЇНИ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Поляков А.О., кандидат педагогічних наук,

доцент, доцент кафедри державно-правових дисциплін

та міжнародного права Харківського національного

педагогічного університету імені Г.С. Сковороди

Анотація

антитерористичний законодавство злочин європейський

Автором здійснено порівняння антитерористичного законодавства Європейського Союзу та України. Враховуючи досвід Європейського Союзу у боротьбі з тероризмом, автор вважає, що сучасне антитерористичне законодавство України потребує поліпшення у контексті прийняття загальнонаціональної концепції боротьби з тероризмом, що відповідає об'єктивним реаліям проведення антитерористичної операції в Україні, удосконалення правового поняття «тероризм» у сенсі розкриття істинної сутності цього явища, реформування кримінально-правового законодавства в аспекті розширення переліку складів терористичних злочинів, співробітництва у сфері протидії фінансуванню тероризму з європейськими структурами безпеки.

Ключові слова: порівняння, Європейський Союз, безпека, тероризм, антитерористична діяльність.

Аннотация

Автором осуществлено сравнение антитеррористического законодательства Европейского Союза и Украины. Учитывая опыт Европейского Союза в борьбе с терроризмом, автор считает, что современное антитеррористическое законодательство Украины нуждается в улучшении в контексте принятия общенациональной концепции борьбы с терроризмом, которая отвечает объективным реалиям проведения антитеррористической операции в Украине, усовершенствование правового понятия «терроризм» в смысле раскрытия истинной сущности этого явления, реформирование уголовно-правового законодательства в аспекте расширения перечня составов террористических преступлений, сотрудничество в сфере противодействия финансированию терроризма с европейскими структурами безопасности.

Ключевые слова: сравнение, Европейский Союз, безопасность, терроризм, антитеррористическая деятельность.

Annotation

The author compares anti-terrorism legislation of the European Union and Ukraine. Accounting the experience of the European Union in the fight against terrorism, the author notes that the current anti-terrorism legislation of Ukraine needs to improve in the context of the adoption of the national concept of combating terrorism, which corresponds to the objective reality of the antiterrorist operation in Ukraine, improvement of the legal concept of“terrorism” in terms ofdisclosing the true nature of this phenomenon, reform of penal legislation in terms ofexpanding the list of warehouses terrorist offenses, cooperation in combating terrorist financing with the European security structure.

Key words: comparison, European Union, Security, terrorism, anti-terrorist activities.

Постановка проблеми

Міжнародний характер сучасного тероризму вимагає вироблення спільних стратегій протистояння йому як у світовому масштабі, так і в рамках регіональних міжнародних співтовариств. Країни Європейського Союзу (далі - ЄС), як показала практика, на жаль, є однією з провідних цілей різних терористичних організацій. І проблема полягає не тільки у тому, що саме в цьому регіоні відбувається накладення один на одного низки конфліктів - соціальних, етнічних, конфесіональних, - які здатні стати живлячим середовищем для тероризму, але й у тому, що ліберальні засади західноєвропейської державності погано корелюються з активними антитерористичними діями. Крім того, сама європейська інтеграція, що призвела до прозорості міждержавних кордонів, вільного пересування людей, товарів, технологій і фінансових потоків, може сприяти маскуванню терористичної активності. У свою чергу, українська держава досі практично не знала проблем, пов'язаних із запобіганням тероризму. Однак із лютого 2014 р. проведення антитерористичної діяльності стало одним із пріоритетних державних завдань. Тому постала потреба вироблення ефективного нормативно-правового масиву, спрямованого на здійснення антитерористичної діяльності. У цьому аспекті вітчизняному законодавцю має стати у пригоді багаторічний досвід правового регулювання у цій сфері ЄС, що зіткнувся з проблемою тероризму раніше за Україну.

Метою статті є здійснення порівняння антитерористичного законодавства ЄС та України.

Виклад основного матеріалу

Помітно вплинули на становлення та розвиток антитерористичного законодавства ЄС трагічні події 11 вересня 2001 р. у Нью-Йорку. ЄС досить оперативно відреагував на сформовану тоді ситуацію та здійснив ряд політико-правових і організаційних заходів щодо попередження можливих терористичних загроз. Зокрема, 21 вересня 2001 р. на Брюссельській сесії Європейської ради був прийнятий «План дій по боротьбі з тероризмом». У цьому документі акцентувалося на питаннях посилення співробітництва поліцейських і судових органів ЄС, узгодження універсальної всеосяжної конвенції і низці спеціальних нормативно-правових актів, спрямованих на протидію тероризму.

В Україні перша концепція боротьби з тероризмом була затверджена 25 квітня 2013 р., тобто ще до початку антитерористичної операції, а її прийняття було продиктоване не внутрішньою небезпекою терористичних актів, а загальною міжнародною обстановкою у цій сфері та інтеграцією України у міжнародний безпековий простір. Загалом ця концепція містить цілу низку актуальних завдань із питань запобігання терористичній діяльності, виявлення і припинення терористичної діяльності, усунення та мінімізація наслідків терористичної діяльності, інформаційного, наукового та іншого забезпечення боротьби з тероризмом [1], однак вона об'єктивно не може враховувати сучасні реалії терористичних загроз в Україні. Окремі стратегічні аспекти проведення антитерористичної операції враховані у Розпорядженні Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 р. № 547-р «Про затвердження плану заходів з реалізації Концепції боротьби з тероризмом» у редакції від 8 лютого 2017 р. [2].

Загальні для всіх країн ЄС стандарти кримінальної відповідальності за здійснення терористичних актів незалежно від того, чи мав тероризм внутрішньодержавний або міжнародний характер, установлені прийнятим 13 червня 2002 р. Радою ЄС Рамковим рішенням «Про боротьбу з тероризмом». Важливо для України та усього міжнародного співтовариства, що документ поширюється також на діяння, які скоєні на території ЄС, але можуть сприяти здійсненню терористичних актів у третіх країнах. У цьому документі терористичним визнається тільки такий злочин, котрий «скоєно навмисно індивідом або групою проти однієї або кількох країн-членів ЄС, їхніх інститутів або громадян із метою продемонструвати їм загрозу та серйозно підірвати або зруйнувати політичні, економічні або соціальні структури держави» [3].

В Україні загальні стандарти кримінальної відповідальності закріплено у Кримінальному кодексі України та законах України «Про боротьбу з тероризмом» і «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористич- ної операції». Поняття «тероризм» сформульоване у ст. 1 ЗУ «Про боротьбу з тероризмом» як суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій заради досягнення злочинних цілей [4]. Як бачимо, поняття, закріплене у вітчизняному законодавстві, порівняно із законодавством ЄС повного мірою не відображає сутність цього явища, концентруючи увагу на злочинних цілях тероризму, хоча саме перманентне відчуття загрози через вчинення злочинів і становить основну рису тероризму.

У ст. З цього нормативно-правового акта наводяться обов'язки для всіх держав-членів ЄС, перелік терористичних злочинів та санкцій за їх скоєння. До них, зокрема, належать: убивство (санкція - до 20 років позбавлення волі); тілесні ушкодження (до 4 років позбавлення волі); викрадення людини та захоплення заручника (до 10 років позбавлення волі); неправомірне заволодіння урядовими або державними спорудами або їхнє ушкодження; ті ж дії щодо транспортних засобів та інфраструктури, що перебувають у публічній власності, громадських місць або майна (до 5 років позбавлення волі); виготовлення, володіння, придбання, перевезення або поставка зброї та вибухових речовин (до 10 років позбавлення волі); поширення отруйних речовин з місць спеціального зберігання в навколишнє середовище; організація пожеж, повеней, вибухів (до 10 років позбавлення волі); здійснення дій, що створюють небезпеку для людей, майна, тварин або навколишнього середовища (до 10 років позбавлення волі); припинення або порушення постачання водою, електрикою або іншими засобами життєзабезпечення (до 10 років позбавлення волі); зазіхання, що порушують функціонування інформаційної системи (до 5 років позбавлення волі); керівництво терористичною групою, під якою розуміється організоване формування, що складається із двох і більше осіб, створену заздалегідь для спільного скоєння терористичних злочинів (до 15 років позбавлення волі); заохочення або підтримка терористичної групи або участь у ній (до 7 років позбавлення волі).

Перелік складів терористичних злочинів в Україні закріплений у Кримінальному кодексі в розділі IX «Злочини проти громадської безпеки», хоча за сутністю явища тероризму ці злочини мають належати до злочинів проти основ національної безпеки, тобто до розділу І Особливої частини КК. До таких складів злочину КК відносить вчинення терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічні заклики до вчинення терористичного акту, створення терористичної групи чи терористичної організації, сприяння вчиненню терористичного акту, фінансування тероризму [5]. Як бачимо, в ЄС наявний більш широкий перелік складів терористичних злочинів, до яких належать і злочини проти здоров'я та майна особи, котрі у вітчизняному кримінальному законодавстві окремо не виділяються.

У розглянутому нормативно-правовому акті ЄС також зазначається, що у зв'язку з багатоплановістю проявів сучасного тероризму держави-члени ЄС можуть визнати терористичними також злочини, прямо не передбачені в тексті цього документа. Те ж саме стосується санкцій, які передбачають встановлення більш високої межі позбавлення волі, порівняно із зазначеними вище діяннями.

Іншим важливим законодавчим актом ЄС у контексті досліджуваної проблеми є Регламент Ради ЄС «Про введення обмежувальних заходів щодо відношення до деяких осіб і формувань у рамках боротьби з міжнародним тероризмом». У ньому сформульована система заходів, спрямованих на підрив матеріальної бази тероризму шляхом позбавлення терористів джерел фінансування їхньої злочинної діяльності. Зокрема, передбачається «заморожування» всіх активів (включаючи банківські рахунки) низки фізичних і юридичних осіб, груп і об'єднань, щодо яких є достовірні відомості, що вони займаються терористичною діяльністю (Регламент, ст. 2). Іншим особам заборонено надавати їм будь-які фінансові послуги (Регламент, ст. 3) [6]. До цього документа додається перелік індивідуальних і колективних суб'єктів терористичної діяльності, активи яких заморожуються у банківських установах.

У цьому аспекті варто зазначити, що в ЄС особливу увагу приділяють проблемі протидії фінансуванню тероризму. 20 травня 2015 р. ЄС була прийнята п'ята директива по боротьбі з відмиванням грошей. У ній були враховані рекомендації міжнародної організації з фінансового контролю Financial Action Task Force (FAFT). Зокрема, передбачалася обов'язковість інформування особами, що потрапляють під дію цієї директиви, або організаціями (наприклад, фінансовими інститутами, бухгалтерами, адвокатами, агентами з нерухомості, казино) про підозрілі переведення понад 15 000 євро спеціальних національних підрозділів фінансової розвідки [7].

У контексті євроінтеграційних процесів та відповідно до цієї директиви в Україні з 2015 р. діє ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню поширення зброї масового знищення, а також формування загальнодержавної багатоджерельної аналітичної бази даних із метою надання правоохоронним органам України та іноземних держав змоги виявляти, перевіряти і розслідувати злочини, пов'язані з відмиванням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями [8], а також затверджені Наказом Міністерства фінансів України критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування поширення зброї масового знищення [9].

Особливо інтенсивно пішов процес вироблення контр- терористичного законодавства ЄС після терористичних актів у березні 2004 р. у Мадриді та у липні 2005 р. у Лондоні.

У грудні 2005 р. Рада міністрів юстиції ЄС схвалила нову стратегію контр тероризму, основна мета якої полягає у тому, щоб у чіткій і ясній формі розкрити громадськості політику ЄС у сфері боротьби з тероризмом. У межах стратегії визначено чотири головних завдання: попередити, захистити, переслідувати та відповісти.

У 2004 р. ЄС прийняв Декларацію «Про солідарність у боротьбі проти тероризму». У ній перед державами-членами ЄС та їхніми спецслужбами були поставлені такі завдання: розвиток і поглиблення міжнародного співробітництва у боротьбі з терористичними загрозами; запобігання доступу терористів до фінансових і економічних ресурсів; створення в ЄС спільних структур із виявлення, розслідування та попередження терактів; захист європейської транспортної системи та підвищення ефективності прикордонного контролю щодо підозрюваних осіб, що в'їжджають на територію країн-членів ЄС; вивчення природи тероризму та механізмів залучення бойовиків у терористичні організації, визначення третіх країн, що є джерелами потенційної та реальної терористичної небезпеки [10].

Якісно новим етапом у розвитку антитерористич- ного законодавства ЄС став «Лісабонський договір про реформу Європейського союзу» 2007 р. У цьому документі були конкретизовані заходи, спрямовані на підвищення ефективності протидії терористичним загрозам щодо країн-членів і їх громадян. У договорі зазначається, що ЄС та його держави-члени діють спільно у дусі солідарності, якщо одна з держав-членів піддається терористичній атаці. Далі у ньому констатується, що ЄС мобілізує всі наявні в нього інструменти, зокрема військові засоби, з метою: запобігти терористичній загрозі на території держав-членів ЄС; захистити демократичні інститути та цивільне населення від можливої терористичної атаки; сприяти державі-члену ЄС на його території на прохання її політичних органів у разі терористичної атаки [11].

Однак терористичні акти у Парижі у 2016 р. примусили ЄС переглянути власні стандарти боротьби з тероризмом. Міністри юстиції країн ЄС узгодили посилення правових положень, метою яких є боротьба з тероризмом. Відповідна директива була прийнята на міністерській зустрічі у Брюсселі. Європейська комісія ухвалила план дій щодо посилення боротьби з фінансуванням тероризму. Згідно з планом, терористів будуть відстежувати через фінансові потоки, які, ймовірно, можуть бути використані для фінансування терактів. Також відповідно до цієї директиви передбачається кримінальна відповідальність за проходження бойової підготовки в таборах терористів [12]. Адже, за словами голови Європолу Р. Вейнрайта, протягом останніх років до Європи повернулось до п'яти тисяч європейців, які отримали вишкіл у таборах підготовки ісламістів та мають бойовий досвід [13].

Крім того, з квітня 2017 р. у ЄС введені нові правила ідентифікації та прикордонного оформлення з використанням відповідних баз даних згідно з Розпорядженням Європейського парламенту та Ради ЄС 2017/458 від 15 березня 2017 р. [14]. Варто зазначити, що у населення означені нововведення посилили критику на політику безпеки ЄС через загрозу обмеження громадянських прав під приводом захисту. Дослідники авторитетного естетного агентства Amnesty International дійшли висновку, що нині йдеться про поступову «сек'юрітізацію» європейського простору. Як вказують дослідники, у низці країн антитерористичні заходи підірвали верховенство закону, наділили виконавчу владу розширеними повноваженнями, послабили судовий контроль, обмежили свободу вираження думок і зробили громадян об'єктами безконтрольного державного нагляду [15]. У цьому аспекті ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» має бути взірцем для ЄС щодо сполучення безпеки та контролю на території, де є загроза вчинення терористичних актів.

Висновки

Досвід протидії тероризму, накопичений ЄС, має важливе міжнародне значення та може стати предметом не тільки наукового дослідження, але й творчого застосування на практиці, зокрема й в Україні, в інтересах забезпечення її національної безпеки від внутрішніх і зовнішніх терористичних загроз. Враховуючи досвід ЄС у боротьбі з тероризмом, сучасне антитерористичне законодавство України потребує поліпшення у контексті прийняття загальнонаціональної концепції боротьби з тероризмом, що відповідає об'єктивним реаліям проведення антитерористичної операції в Україні, удосконалення правового поняття «тероризм» у сенсі розкриття істинної сутності цього явища, реформування кримінально-правового законодавства в аспекті розширення переліку складів терористичних злочинів, співробітництва у сфері протидії фінансуванню тероризму з європейськими структурами безпеки.

Список використаних джерел

1. Про Концепцію боротьби з тероризмом: Указ Президента України від 25 квітня 2013 р. № 230/2013 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.Ua/laws/show/230/2013#n9.

2. Про затвердження плану заходів з реалізації Концепції боротьби з тероризмом: Розпорядженні Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 р. № 547-р у редакції від 08 лютого 2017 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/547- 2013-%D1%80.

3. Рамочное решение Совета Европейского Союза от 13 июня 2002 г. о борьбе с тероризмом [Електронний ресурс] Режим доступу: http://eulaw.edu.ru/documents/legislation/law_defence/borb_s_terrorizmom.htm.

4. Про боротьбу з тероризмом: Закон України від 20 березня 2003 р. № 638-IVII Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2003. N25. Ct. 180.

5. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. II Відомості Верховної Ради (ВВР).2001. N 25-26. Ст. 131.

6. Регламент Совета Европейского Союза от 27 декабря 2001 г. Об установлении специальных ограничительных мер в отношении отдельных лиц и образований в рамках борьбы с тероризмом [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://eulaw.edu.ru/documents/ review/obz020121.htm.

7. Директива Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу від 20 травня 2015 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.sdfm.gov.ua/content/file/Site_docs/2016/20160516/DIRECTIVE%20(EU)%202015_UA.htm.

8. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14 жовтня 2014 р. № 1702-VIIII Відомості Верховної Ради України. 2014. № 50-51. С. 3250. Ст. 2057.

9. Критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення: Наказ Міністерства фінансів України від 08.07.2016 р. № 584 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1047-16.

10. Declaration on combating terrorism (Brussels, 25 March 2004) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.consilium.europa.eu/ uedocs/cmsUpload/DECL-25.3.pdf.

11. Лиссабонский договор, изменяющий Договор о Европейском союзе и Договор об учреждении Европейского сообщества от 13 декабря 2007 г. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://minjust.gov.ua/file/23491.

12. Країни ЄС посилили антитерористичне законодавство [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.rbc.ua/ukr/news/ strany-es-uzhestochili-antiterroristicheskoe-1457727179.html.

13. Країни ЄС домовилися про жорсткіше антитерористичне законодавство [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zik.ua/ news/2016/03/11/krainy_yes_domovylysya_pro_zhorstkishe_antyterorystychne_zakonodavstvo_680209.

14. Изменяется порядок пересечения границы ЕС [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.eurointegration.com.ua/rus/ news/2017/04/6/7064161/.

15. Евросоюз: Как законы по борьбе с терроризмом лишают прав под предлогом их защиты [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://amnesty.org.ru/ru/2017-01-17-es/.

Размещено на Allbest.ru