Віктимологічна характеристика жінки як жертви насильницького посягання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Віктимологічна характеристика жінки як жертви насильницького посягання

Кутепов М.Ю.,

кандидат юридичних наук, асистент кафедри кримінологіїта кримінально-виконавчого права Національного юридичногоуніверситету імені ЯрославаМудрого

Ілліна А.В.,

студентка V курсу господарсько-правового факультету Національного юридичногоуніверситету імені ЯрославаМудрого

У статті розглянуто деякі теоретичні аспекти віктимності жертв насильницьких посягань, а також досліджено окремі елементи структури особи жертви з погляду об'єктивних та суб'єктивних умов вчинення щодо них злочинів. Зроблено висновок про необхідність подальшого вивчення віктимологічних характеристик жертв як засобу вироблення ефективних шляхів протидії насильницьким посяганням щодо жінок.

Ключові слова: жертва, насильницькі злочини, насильницька поведінка, віктимність, кримінологічна характеристика.

В статье рассмотрены некоторые теоретические аспекты виктимности жертв насильственных посягательств, а также исследованы отдельные элементы структуры личности жертвы с точки зрения объективных и субъективных условий совершения в отношении них преступлений. Сделан вывод о необходимости дальнейшего изучения виктимологических характеристик жертв как средства выработки эффективных путей противодействия насильственным посягательствам относительно женщин.

Ключевые слова: жертва, насильственные преступления, насильственное поведение, виктимность, криминологическая характеристика.

In this article considered some theoretical aspects ofvictimhood in violent assaults, and are researched particular elements of victim identity's structure in both objective and subjective conditions during crimes are committed against them. There are some conclusions about necessity of further researches of victim's victimological characteristics as the way of making new effective methods of prevention in violent assaults against women.

Key words: victim, violent crimes, violent behavior, victimhood, criminological characteristics.

жінка насильницький поведінка жертва

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку України як незалежної правової держави викликає занепокоєння підвищення рівня насильницької злочинності в суспільстві. Насильницька злочинність є однією з найбільших проблем як у нашій країні, так і в усьому світі: для людей, соціальних верств, націй, і навіть окремих країн, що давно вважаються цивілізованими. Насильницькі злочини є одними із найнебезпечніших різновидів злочинів. Через їх скоєння завдається шкоди охоронюваним державою правам та інтересам жінок. Віктимологічний аспект має велике значення для організації успішної протидії насильницьким посяганням. У даному випадку, віктимологія покликана дати відповіді на питання: ким є постраждала особа, які фактори впливали на її розвиток, яким є механізм її поведінки в тій чи іншій ситуації, чому саме ця особа стала жертвою.

Стан дослідження. Проблема насильницької злочинності в різний час була об'єктом дослідження багатьох вчених-кримінологів, а також філософів, психологів, педагогів, адже саме це явище не може залишати байдужими прогресивних представників спільноти. Окремі аспекти й теоретичні засади насильницької злочинності науковці розглядають по-різному. Значний внесок у вивчення цього питання зробили такі відомі вчені, як: А.І. Алексєєв, Ю.М. Антонян, О.М. Бандурка, Н.А. Біляєв, В.М. Биков, Ф.Г. Бурчак, І.А. Возгрін, Я.Б Гілінський, В.В. Голіна, П.І. Гришаєв, П.С. Дагель, І.М. Даньшин, О.М. Джужа, А.І. Долгова, В.Е. Ємінов, А.Ф. Зелінський, В.П. Казмір- чук, І.І. Карпець, Г.А. Кригер, М.І. Ковальов, В.Н. Кудрявцев, О. М. Литвак, В.Б. Лукашевич, В.В. Лунєєв, С.В. По- зднишев, Д.В. Рівман, В.П. Сальников, Д.А. Шестаков та багато інших.

Мета дослідження. Недостатньо вивченим залишається питання віктимологічних особливостей жінок. Тому актуальною є розробка визначення жінки як жертви з урахуванням її анатомо-фізіологічних, психологічних, психічних відмінностей та їх впливу на поведінку жінки за несприятливих обставин.

Виклад основного матеріалу. Як зазначає Д.В. Рівман, «жертва» - це елемент передкримінальної і власне кримінальної ситуації. Від неї нерідко залежить, в якій ситуації опиниться злочинець, - такій, що сприяє, або такій, що перешкоджає вчиненню злочину. Нерідко жертва виступає співавтором, а, подекуди, навіть автором ситуації, яка провокує насильника [1].

Відповідно до Декларації про викорінення насильства проти жінок (1993 рік) у статті 1 зазначається, що насильство щодо жінок - це довільний акт насильства, скоєний на підставі статевої ознаки, який спричиняє або може спричинити фізичний, статевий чи психологічний збиток або страждання жінкам, а також становити загрозу скоєння таких актів, призвести до примусового позбавлення свободи або особистого життя [2].

Також згідно з Конвенцією Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція, 2011 рік) «насильство стосовно жінок» розуміється як порушення прав людини й форма дискримінації щодо жінок та означає всі акти насильства щодо жінок за тендерною ознакою, результатом яких є або може бути фізична, сексуальна, психологічна або економічна шкода чи страждання щодо жінок, зокрема, погрози таких дій, примус або свавільне позбавлення волі, незалежно від того, чи відбувається це в публічному або приватному житті [3].

Якщо звернутися за допомогою до американських вчених, то їх дослідження показують, що близько 97% жертв насильницьких посягань - жінки. Кожна друга жінка протягом життя потрапляє в ситуацію, що пов'язана з насильством. Американські спеціалісти в галузі сімейної кримінології зазначають, що жінки стають жертвами вбивства удвічі частіше, ніж чоловіки; 88% жертв насильства з фатальним кінцем мають задокументовану історію розвитку злочинних посягань або фізичного залякування.

Інші кримінологічні дані свідчать, що одну із восьми жінок у США було зґвалтовано, щонайменше, один раз у житті. Отже, у США було зґвалтовано понад 12 мільйонів жінок. Сексуальне насильство може відбутись незалежно від місця та часу із будь-якою жінкою. Нікому не гарантовано не стати жертвою цього насильства [4].

Але нас більше цікавить ситуація, яка склалася на теренах нашої держави. За словами заступника начальника аналітичного управління Департаменту організаційно-аналітичного забезпечення та реагування Національної поліції Бориса Вежнавця, протягом 2017 року за кримінальними провадженнями, що були направлені до суду, потерпілими від злочинних посягань визнано майже 77 тисяч жінок. Це становить 38% від загальної кількості потерпілих. До найбільш розповсюджених кримінальних правопорушень, у яких жінки стають жертвами, відносяться зґвалтування (88%), торгівля людьми (77%), грабежі (44%), розбої (40%) та крадіжки (38%) [5].

Щоб розробити і провести ефективні заходи щодо запобігання віктимізації жінок, необхідно знати і вивчати фізіологічні та психологічні особливості жінок, що визначають їх подальшу поведінку й обумовлюють підвищену вікгимність зазначених осіб.

Щодо фізичних особливостей жінок, то тут проводилось багато досліджень вченими, які дозволяють дійти висновку, що в середньостатистичної жінки , як правило, невеликий зріст, менша вага та обсяг мускулатури , відносно низькі показники життєдіяльності внутрішніх органів на відміну від чоловіків. Отже, жінка за анатомо-фізіологічними особливостями біологічно слабка істота, обмежена у своїх фізичних можливостях. Все це впливає на вибір можливих варіантів поведінки під час злочинного посягання і робить її більш уразливою під час непередбачуваного нападу, застосування психічного насилля, тощо [6].

Під час насильницького посягання страх паралізує свідомість жінок, тому значно зменшується можливість зупинити напад або захиститися від нього. Злочинець дуже добре усвідомлює, що фізіологічні та психологічні відмінності ставлять жінку у нерівне з ним становище. Саме тому він цим і користується.

Специфікою психологічних особливостей жінок є те, що вони за своєю природою більш чутливі до навколишнього середовища, що впливає на їх ставлення до негативних обставин та до їх оточення. Жінкам властива схильність до пристосування до зовнішніх несприятливих чинників.

Також ми би хотіли зазначити щодо особистісних рис жінок, які зазнали насильства, то характерними для них є довірливість, необачність, необережність, низька самооцінка, агресивність, ризикованість, розкутість, розбещеність. Підвищена відповідальність жінок зумовлює схильність брати на себе вину за злочинне посягання щодо них та створює передумови для виникнення переконання, що ніхто не може допомогти їм розв'язати проблему насильства, крім них самих.

Особи жіночої статі переважно часто перебувають під впливом тендерних стереотипів, нерідко вважають самі себе винними у тому, що над ними вчинено насильство, можуть розглядати його як заслужене покарання за реальні або уявні помилки, не усвідомлюють порушень своїх прав, схильні все вибачати своєму насильнику.

Ми з'ясували, що особливостями соціально-економічного положення жінок є відносно низький рівень матеріального благоустрою, високий рівень безробіття та відсутність стабільного заробітку. Через бідність жінка змушена в будь-який засіб покращити своє матеріальне становище, тому погоджується на авантюрні та сумнівні пропозиції, бо вважає, що гіршою ситуація вже не може бути. Окрім того, несприятливі соціально-економічні фактори змушують жінку торгувати власним тілом. Зниження моральних якостей населення, падіння престижу материнства і інституту сім'ї, споживацьке ставлення до людей, поширення прагматизму та цинізму - причини збільшення рівня проституції, торгівлі людьми, насильства в сім'ї.

Також варто зазначити, що в Україні спостерігається тенденція до зростання чисельності безпритульних. Умови життя на вулиці не сприяють зменшенню насильницьких посягань, тому багато жінок стають жертвами сексуальної експлуатації.

Слід зауважити, що соціально-статусними рисами жінок, що сприяють вчиненню злочинного посягання, є певне суспільне або службове становище (наприклад, жінка, що працює касиром). Зміна статусу особи призводить до зменшення або збільшення рівня віктимності особи.

Ми вважаємо, що потрібно приділити значну увагу питанню щодо неправомірної поведінки жінки як жертви насильницького посягання, тому що вона може виступати як провокація злочину. Це може бути фізичне, психічне насильство до злочинця або його близьких, різні прояви неповаги до громадського порядку та загальновизнаних норм моралі (наприклад, заняття проституцією). Випадки неправомірної поведінки потерпілих найчастіше трапляються під час вчинення таких злочинів, як вбивство, тілесні ушкодження, зґвалтування, грабежі, розбої тощо.

Відповідно до теорії ролей, жінки як жертви злочинів можуть бути:

стійкими або випадковими;

відкритими чи прихованими.

Стійкою може вважатися жертва, коли особа зазнала декілька злочинних посягань щодо себе, це, наприклад, може бути зумовлене соціально-статусними рисами жінок, їх поведінкою, зовнішнім виглядом. У деяких випадках через значну моральну деформацію особистості жінки її поведінка може мати більшу антисуспільну спрямованість, аніж у злочинця. Роль випадкової жертви жінка може взяти на себе внаслідок простого збігу обставин. Щодо відкритої ролі жертви, то тут можна говорити про провокуючу поведінку жінки, що є поштовхом до вчинення злочину.

Жінка може брати на себе роль прихованої жертви, тобто своїми діями самостійно виставляти себе мішенню для злочинного насильства. Прикладом такої жертви буде жінка, що перебуває в нічний час на вулиці або в безлюдних місцях сама, або досить показово користується дорогим мобільним телефоном, носить вироби із хутра, масивні коштовні прикраси. Ця поведінка може бути поштовхом, провокацією до вчинення злочину, але такого не сталося , якщо жінка була б більш обачливою [7].

Також вважаємо, що неправильним буде ігнорувати різнобічну інформацію про особу потерпілої від злочину, тому що такі дані мають не менше значення, ніж про особу злочинця. Роль жертв у виникненні й розвитку криміногенних ситуацій зазвичай дуже значна, тому потрібний аналіз усіх віктимологічних чинників, щоб зробити правильні висновки й узагальнення.

Отже, якщо брати до уваги різноманітність віктимної поведінки жінок, які стали жертвами насильницьких злочинів, то звернемося до Л.В.Чеханюк Вона виокремлює наступні типи такої поведінки:

1) Поведінка-поштовх є провокацією до вчинення насильницького злочину. Поведінка жінки є вирішальним кримінологічним елементом у механізмі вчинення злочину. Жінка веде себе дуже провокаційно, чим сама створює усі можливості щодо поставлення себе у небезпеку. Це може проявлятися у вчиненні жінкою злочину, порушенні громадського порядку, агресивної поведінки стосовно оточуючих, у нерозбірливих статевих стосунках, відвідуванні безлюдних місць разом з малознайомими людьми, постійних конфліктах та сутичках на сімейно-побутовому ґрунті тощо. Тому будь-які насильницькі дії (від ляпасу до вбивства) будуть вважатися як безпосередня реакція злочинця на поведінку жертви.

Безвідповідально-байдужа поведінка реально зумовлює вчинення злочину. Жінка створює умови для вчинення насильницького посягання, чим полегшує його реалізацію. Жінка вчиняє хаотичні необережні дії або ігнорує моральні звичаї суспільства, веде аморальний спосіб життя, перебуває в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.

Позитивна поведінка викликає у злочинця намір вчинити насильство. Така поведінка існує через виконання службових повноважень або громадських обов'язків. Вона може проявляється у свідомому захисті третьої особи від насильства. Найчастіше подібна ситуація трапляється під час сімейно-побутових конфліктів, коли мати намагається захистити власну дитину від насильницьких посягань з боку батька чи співмешканця, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, внаслідок чого сама стає жертвою.

Нейтральна поведінка полягає в дотриманні правових норм та норм моралі, а також у цілком адекватних діях в умовах конкретної ситуації.

Автор зазначеної типології вважає, а ми підтримуємо думку, що нейтральна поведінка є найбільш типовою та поширеною. Так, нейтральною може бути поведінка потерпілої в разі вчинення раптового, неочікуваного посягання, коли у неї був відсутній час на відповідне реагування або вжиття заходів для самозахисту (наприклад, нанесення раптового удару, неочікуваний напад тощо). Потерпіла, як правило, навіть не підозрювала про намір вчинити щодо неї будь-яке посягання. Однак, у деяких випадках, вона могла вплинути на подальший перебіг подій, наприклад, чинити активні захисні дії, кликати на допомогу або пасивно чекати. Вибір варіанту поведінки залежить не лише від обставин, що склалися, а, насамперед, від особистісних якостей потерпілої [8].

Слід зазначити, що насильницькі дії щодо жінки також можуть бути вчинені шляхом використання її безпорадного стану. Можна стверджувати, що до безпорадного стану жертва себе доводить сама, наприклад, через вживання алкоголю, наркотичних та інших токсичних речовин. Таким чином, можна зробити висновок, що безпосередня необережна поведінка жінок сприяє вчиненню щодо них злочинних посягань. Але неможливо через це виправдовувати дії злочинців.

Частіше за все насильства жінка зазнає саме у сім'ї. Жінки-жертви сімейно-побутових конфліктів становлять найчисленнішу групу серед загиблих і потерпілих від злочинів (30-40%). Насильство приводить до того, що жінка страждає через психологічні розлади, перебуває у депресії або має суїцидальну поведінку. Але вважати достовірною та повного офіційну статистику не можна, оскільки вона не відображає реального стану речей, тому що більшість жінок не звертається за допомогою до правоохоронних органів. Отже, сімейно-побутове насильство щодо жінок має високу ступінь латентності. Здебільшого воно покривається почуттям сорому перед знайомими, страхом зруйнувати сім'ю, традиціями, які не дозволяють потерпілим жінкам повідомляти про такі акти, що значно ускладнює захист потенційних жертв від зловживань такого характеру [9].

У нашому суспільстві отримав значне поширення міф, ніби насильство над жінками є проблемою лише неблаго-получних родин й пов'язане воно з бідністю і зловживанням алкоголем, наркотичними або токсичними речовинами. Як свідчить судова практика, факти насильства дійсно частіше виявляються саме у «проблемних» сім'ях. Однак це не означає, що вказана проблема обходить стороною і благополучні сім'ї. Хоча б раз в житті вона не минула кожну родину. Випадки домашнього насильства щодо жінок можна спостерігати в родинах своїх сусідів, родичів, друзів та просто знайомих [10].

Фізичні насильства є найпоширенішим видом домашнього насильства. Тілесні ушкодження, вбивства, зґвалтування чоловіками жінок явища страшні й неприйнятні для сімейних відносин. Агресивна поведінка багатьох чоловіків, що б'ють своїх дружин, є причиною неправильного виховання в сім'ї. Вони бачили сцени насильства у себе вдома, де батько не раз бив матір, яка приймала це як належне, без всякого осуду, тому взяли цей варіант поведінки як приклад. Багато жінок у багатьох випадках змушені прощати чоловікам факт завдання тілесних ушкоджень, тому що вважають себе винними в причинах чоловічої агресії і сподіваються, що це був останній раз, і ситуація вже ніколи не повториться. Але існують випадки, коли жінки не тішать себе надіями щодо виправлення агресивної поведінки своїх чоловіків, а й далі продовжують переносити факти сімейного насильства, оскільки вважають, що ситуація є безвихідною, і вони нічого змінити не можуть. Коли жінки, які перебувають у безпорадному стані та щодо яких вчинялось домашнє насильство, звертаються за допомогою та захистом до близьких їм людей, вони не завжди знаходять у них підтримку. Рідні інколи ставляться до фактів насильства поблажливо. На жаль, у свідомості людей переважає думка «Б'є, значить любить». Більшість громадян не повідомляють про відомі їм факти насильства щодо жінок у правоохоронні органи, бо вважають, що це сімейна справа, і не треба втручатися у відносини між подружжям, вони і самі можуть розібратися у своїх проблемах.

Щодо психічного насильства, то воно може виявлятися через словесні образи або погрози, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю жінки. Чоловік постійно критикуючи і принижуючи жінку, поступово руйнує її соціальне оточення. Жінка знаходиться в ізоляції і не шукає підтримки ззовні, її єдиною близькою людиною залишається кривдник. Чоловік принижує і ображає свою дружину, щоб прикувати її до будинку, відлучити від близьких та друзів або заборонити працювати. Часто такі чоловіки навіть не розуміють, що проявляють насильство, тому що вони іншого ставлення до жінок не бачили з дитинства і думають, що так живуть усі нормальні сім'ї [11].

Як зазначає С. Б. Калініна, жертви домашнього насильства можуть перебувати в ізоляції внаслідок здійснення партнером контролю за їхнім життям, зустрічами з друзями, родичами тощо. Такий контроль значною мірою визначає деякі з моделей поведінки жертви. За допомогою дедалі повнішої ізоляції жертви партнери можуть психологічний контроль над жертвою доводити до такого рівня, що вони у буквальному розумінні починають визначати реальність для неї. Відтак, без будь-яких зовнішніх контактів, жертві стає дедалі важче уникати психологічного контролю з боку партнера. Деякі з них починають вірити у слова партнера, що поодинці вони не виживуть, тоді як інші чинять опір таким спотворенням дійсності, зазнаючи емоційного стресу [12].

Варто зазначити й про економічне насильство у сім'ї, воно може виявлятися у своєрідному економічному тиску: позбавлення жінки житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, що може призвести смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я. Жінка змушена систематично просити гроші на утримання сім'ї або на власні потреби, може бути змушена чи втягнена в заняття проституцією [11].

6-7 грудня 2017 року Верховною Радою України було проголосовано за закон «Про внесення змін до деяких законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» та за закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цими законами вперше було введено кримінальну відповідальність за домашнє насильство. Відповідно до цих законів під терміном «домашнє насильство» розуміють всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання між колишнім чи теперішнім подружжям або особами, які спільно проживають чи проживали однією сім'єю, але не перебувають або не перебували в шлюбі, незалежно від того, чи проживає або проживала особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що і особа, яка постраждала від домашнього насильства. Також, окрім призначеного покарання ,будуть застосовуватися обмежувальні заходи, наприклад, заборона перебувати у місці спільного проживання, обмеження спілкування з дитиною, заборона наближатися на визначену відстань до місця, де перебуває особа, яка постраждала від домашнього насильства [13].

Декілька слів треба сказати й про правоохоронні органи. Вони отримали право на контроль за поведінкою особи, яка вчинила домашнє насильство, за дотриманням накладених на неї тимчасових обмежень і виконанням певних обов'язків. Законопроекти передбачають створення Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства, створення програм для постраждалих і їхніх кривдників. Органи місцевого самоврядування повинні організовувати соціальні послуги, брати участь у підготовці фахівців, які будуть боротися з домашнім насильством і визначати, які спецслужби з підтримки постраждалих потрібні регіону, забезпечувати їхнє створення і роботу [14].

Висновки

Слід зазначити, що жертва злочину, поряд з особою злочинця, є однією зі складових елементів насильницького злочину. У більшості випадків жертва є більш активною і винною у вчиненні злочину, аніж сам злочинець. Тому, на основі вищевикладеного матеріалу, можна дійти висновку про взаємозв'язок між жертвою злочину і злочинцем. Ці поняття є взаємозалежними. І саме в розгляді цих елементів злочинності існує необхідність кримінологічних досліджень жертви злочину в контексті як її віктимності, так і розробленні заходів попередження та запобігання злочинної діяльності. Раніше, у разі вчинення побутового насильства, наставала відповідальність за той злочин, який був при цьому скоєний. А тепер Кримінальний кодекс України буде доповнений статтею 1261 під назвою «Домашнє насильство» , ця стаття буде спеціальною нормою щодо статей Кримінального кодексу, які передбачають кримінальну відповідальність за посягання на здоров'я особи.

Список використаних джерел

Ривман Д.В. Криминальная виктимология /Д.В. Ривман. - СПб.: Питер, 2002. -304 с.

Декларація про викорінення насильства проти жінок. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ 5іюш/995_506.

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція, 2011). [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://rm.coe.int/1680093d9e.

Жертва кримінальної насильницької поведінки: віктимологічна характеристика особи [Електронний ресурс] / О.М. Гумін,

І.М. Зубач II Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Юридичні науки. - 2015. - № 825. - С. 315-322. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnulpurn_2015_825_53.

Відомості Національної поліції: Офіційний сайт Національної поліції [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://cn.npu.gov.ua/ тУ5/сопйоІ/сЬс/ик/риЬІІ5Ь/аі1ісІе/2181062.

Меркулова В.О. Жінка як суб'єкт кримінальної відповідальності: автореф. дис.... док. юрид. наук / В.О. Меркулова. - К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2003. - 33 с.

Правові та кримінологічні засади запобігання насильству в сім'ї: навч. посіб. / за заг. ред. О.М. Джужі, І.В. Опришка, О.Г. Кулика. - К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2005. - 124 с.

Віктимна поведінка жінки у механізмі насильницького злочину / Л.В. Чеханюк. II Правовий статус людини в умовах сучасного державотворення : матеріали Міжнародної наук.-практ. інтернет-конференції. - Тернопіль, 2008. -С. 17-20.

Кримінологічна віктимологія: посіб. / за заг. ред. професора О.М. Джужі. - К.: Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2006. -416 с.

Моніторинг національної судової практики розгляду судами кримінальних, цивільних справ і справ про адміністративні правопорушення, пов'язаних із вчиненням насильства в сім'ї/О.Шаповалова. - К.: ВАІТЕ, 2014. - 190 с.

Насильство в сім'ї та діяльність органів внутрішніх справ щодо його подолання: навч.-метод. посіб. для курсантів вищих навчальних закладів МВС України /уклад.: А.В. Запорожцев, А.В. Лабунь, Д.Г. Заброда, І.В. Басиста, І.В. Дроздова, В.О. Брижик, О.М. Мусієнко. - К.,2012.-246с.

Калинина С. Б. Профессиональная деятельность консультанта кризисного центра по оказанию психологической помощи женщинам в ситуациях насилия: дис. ... канд. псих, наук: спец. 19.00.13. / С. Б. Калинина. -Тверь, 2002. -177 с.

Про внесення змін до деяких законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами : Проект Закону України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : Лйр:/Л«1.с1.габа.доу.иа/рІ5/2шеЬ2Л«еЬргос4_1?рї3511=59648.

Про запобігання та протидію домашньому насильству : Проект Закону Украйни [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Лйр:/Л«1.с1.габа.доу.иа/рІ5/2шеЬ2Л«еЬргос4_1?рї3511=60306.

Размещено на Allbest.ru