Юридичний (фактичний) склад у цивілістиці: сутнісний та термінологічний аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Юридичний (фактичний) склад у цивілістиці: сутнісний та термінологічний аспекти

Яроцька М.В.

Статтю присвячено розгляду поняття юридичного (фактичного) складу в доктрині цивільного права. Аналізується практика вживання термінів «юридичний склад», «фактичний склад» та «складний юридичний факт» у юридичній літературі, встановлюються причини такого термінологічного плюралізму, викладається авторське бачення стосовно порушеного питання.

Ключові слова: юридичний факт, юридичний склад, фактичний склад, складний юридичний факт.

Статья посвящена рассмотрению понятия юридического (фактического) состава в доктрине гражданского права. Анализируется практика использования терминов «юридический состав», «фактический состав» и «сложный юридический факт» в юридической литературе, устанавливаются причины такого терминологического плюрализма, излагается авторское видение относительно поднятого вопроса.

Ключевые слова: юридический факт, юридический состав, фактический состав, сложный юридический факт.

The article is devoted to considйration of notion of juridical (factual) composition in civil lawdoctrine. Practice of usage term “juridical composition” “factual composition” and “compound juridical tact” in legal literature is analyzed, reasons ofsuch terminological plurality are defined, and author's concept about raised issue is expounded.

Key words: juridical tact, juridical composition, factual composition, compound juridical fact.

Постановка проблеми. Учення про юридичні (фактичні) склади належить до однієї з фундаментальних проблем доктрини цивільного права. Шляхи її вирішення безпосередньо пов'язані з подальшим визначенням специфіки механізму регламентаційного впливу цивільного права на суспільні відносини, даючи змогу дослідити особливості взаємозв'язків між різними правовими явищами й процесами, а також зрозуміти вплив обставин реальної дійсності на передбачені законом юридичні наслідки. Незважаючи на досить високий рівень розроблення досліджуваної проблематики, термінологічні питання в контексті аналізу юридичних (фактичних) складів у сучасній цивілістиці залишаються актуальними.

Стан опрацювання. Теоретичні положення стосовно юридичних (фактичних) складів були започатковані в німецькій доктрині пандектного права в працях таких видатних учених, як Б. Віндшейд, Г. Дернбург, А. Манігк та інші. У контексті впливу німецького права й доктрини на дореволюційне цивільне право та цивілістику Російської імперії відповідні наукові погляди були перенесені в російську науку цивільного права, де знайшли підтримку й подальший розвиток у наукових працях Д.Д. Грімма, М.Л. Дювернуа, Г.Ф. Дормідонтова та інших авторів.

Водночас вагомий внесок у розвиток учення про юридичні (фактичні) склади здійснили радянські правники О.О. Красавчиков (праця «Юридичні факти в радянському цивільному праві» 1958 р.), В.Б. Ісаков (робота «Фактичний склад у механізмі правового регулювання» 1980 р.) та інші.

У сучасній вітчизняній доктрині цивільного права питання юридичних (фактичних) складів розглядалось у працях таких правників, як А.В. Коструба («Юридичні факти в механізмі правоприпинення цивільних відносин» 2014 р.), М.Д. Пленюк («Підстави виникнення зобов'язальних правовідносин в механізмі правового регулювання» 2016 р.), Г.М. Чувакова («Юридичні факти, фактичні склади та їх дефекти» 2016 р.), О.А. Явор («Юридичні факти в сімейному праві України: усталені підходи і новітні тенденції» 2016 р.) та інші.

Мета статті полягає в аналізі наявних наукових підходів щодо напрямів і сфери використання термінів «юридичний склад», «фактичний склад» та «складний юридичний факт», а також у дослідженні історичних витоків і сучасного стану вивчення цієї проблеми та формуванні авторського бачення шляхів її вирішення.

Виклад основного матеріалу. Юридичний (фактичний) склад є однією з теоретичних категорій, за допомогою якої цивілісти пізнають правову реальність, досліджують взаємозв'язок відповідних обставин і зпередбаченими нормою цивільного права юридичними наслідками. При цьому ефективність використання цієї категорії як методологічної моделі забезпечується її розумінням через уніфіковану термінологію. Остання дає змогу розглядати правову реальність через усталений понятійно-категоріальний апарат та тим самим мінімізувати виникнення різночитань і концентрувати увагу на найбільш важливих характеристиках досліджуваного явища. Тому використання різної термінології повинне виправдовуватись або історично визначеною синонімічністю, або, навпаки, різним значенням відповідних термінів. Розглянемо цю проблему в контексті термінологічно-категоріального апарату, що використовується в цивілістиці в царині дослідження юридичних (фактичних) складів.

У сучасній науці цивільного права для позначення досліджуваного явища правової дійсності практично однаковою мірою використовуються терміни «юридичний склад» і «фактичний склад» із певною перевагою останнього. Зокрема, до прихильників використання першого варто віднести Б.Б. Черепахіна [1, с. 13], О.О. Красавчикова [2, с. 53], О.С. Іоффе [3, с. 244], С.О. Кареліну [4, с. 5], М.Д. Пленюк [5, с. 147] та інших авторів. Водночас перевагу використанню терміна «фактичний склад» надають М.М. Агарков [6, с. 305], В.Б. Ісаков [7], Є.О. Крашенін- ніков [8], В.В. Гордєєв [9], Л.В. Криволапова [10, с. 263], Г.М. Чувакова [11, с. 33] та інші науковці.

Глибокий і всебічний розгляд поставленої проблематики неможливий без аналізу аргументів, наведених щодо використовуваної термінології одними з перших авторів теорії юридичних фактів. Мова йде про монографії О.О. Красавчикова та В.Б. Ісакова, чиї думки із цього приводу вичерпно демонструють витоки й наявний на тойчас рівень розуміння досліджуваної проблеми, аксіоматичні та дискусійні положення щодо шляхів її вирішення, а також основні аргументи, висловлені в межах дискусій тих часів. Базовим, аксіоматичним положенням концепції юридичних (фактичних) складів, яке практично ніким не оспорюється в цивілістиці (як і в юриспруденції загалом), є теза стосовно того, що він являє собою сукупність декількох (двох і більше) юридичних фактів. У світлі цього очевидно, що використовувана в сучасних дослідженнях термінологія завжди повинна враховувати та термінологічно підкреслювати те, що йдеться саме про склад (відповідну сукупність) юридичних фактів.

У контексті порушеного питання О.О. Красавчиков прямо називає використання ним терміна «юридичний склад» відходом від існуючої термінології, однак зазначає, що використовує це поняття як синонімічне щодо терміна «фактичний склад». Вказаний підхід ученого базується на його твердженні про те, що до юридичного складу входять не всі факти, а лише важливі (сукупність яких визначена законом як необхідна підстава для виникнення правовід- ношення). Унаслідок цього науковець практично наголошує на тому, що термін «фактичний склад» неправильно відображає зміст, який у нього вкладається, оскільки категорії фактичного та юридичного, як правило, і у філософії права, і в юриспруденції не підлягають ототожненню. Тому коли стверджується, що факт юридичний, а склад - фактичний, то створюється хибне уявлення щодо того, ніби значення має тільки окремий юридичний факт, а сукупність юридично байдужа, має фактичний характер [2, с. 53, 66]. Із цими міркуваннями варто погодитись.

Привертає увагу те, що О.С. Іоффе, хоч і підтримував у своїх поглядах позиції 0.0. Красавчикова щодо сутності юридичних фактів, однак фактично ототожнив юридичний склад і складний юридичний факт, зазначивши: «Сукупність декількох фактів, настання яких необхідне для виникнення правовідношення, іменується складним юридичним фактом, або юридичним складом» [3, с. 244]. У його працях розгляду цього питання увага не приділяється, а робиться відсилка до монографії 0.0. Красавчикова «Юридичні факти в радянському цивільному праві», який, до речі, цей аспект проблеми взагалі не розглядав. Із цього можна зробити висновок, що відсилка стосується положень про фактичний склад, а ототожнення з ним складного юридичного факту є авторською науковою пропозицією О.С. Іоффе. У зазначеній монографії 0.0. Красавчикова йдеться про «складний юридичний склад», ускладнюючим елементом якого є окреме правовідношення [2, с. 71]. Однак наведене положення стосовно складного юридичного факту знайшло розвиток у монографії В.Б. Ісакова, який водночас опонував деяким позиціям представника свердловської цивілістичної школи. Учений використовував «традиційний» термін «фактичний склад» у розумінні системи юридичних фактів, передбаченої нормами права як підстава для настання правових наслідків (виникнення, зміни чи припинення правовідношення). Водночас він зробив істотний внесок у розвиток теоретичних положень про складний юридичний факт. Погоджуючись із 0.0. Красавчиковим щодо того, що елементом юридичного складу є окремий юридичний факт (дія чи подія), а елементом такого факту є явища правової реальності, що є діями чи подіями, В.Б. Ісаков водночас визначив, що складний юридичний факт варто розглядати як певну сукупність, систему його ознак. При цьому до складних юридичних фактів він запропонував відносити юридичні стани (наприклад, перебування в складі збройних сил, у трудових відносинах), а також склад правопорушення як особливий вид складного юридичного факту [7, с. 27]. Варто зауважити, що зазначений підхід щодо юридичних станів послідовно відстоювався вченим і в наступних працях, присвячених окремо юридичним фактам [12, с. 35]. Вказана позиція, безумовно, заслуговує на увагу та не втратила своєї актуальності й нині. юридичний склад право

Таким чином, з наведених підходів постає, що терміни «юридичний склад» і «фактичний склад» можуть використовуватись у сучасному правовому вжитку як синонімічні для позначення сукупності декількох юридичних фактів, які впливають на виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Термін «складний юридичний факт» підлягає термінологічному використанню для позначення юридичного факту, що має системну сукупність ознак, його якісних особливостей, певних нормативно заданих юридичних характеристик, які визначають його специфіку порівняно з «простим» юридичним фактом.

Варто визнати, що радянські вчені, зокрема 0.0. Красавчиков, лише перенесли в дискусійну площину термінологічні питання, які не знайшли вирішення в доктрині німецького пандектного права. Саме в німецькій цивіліс- тичній літературі були закладені передумови для відповідного термінологічного плюралізму. Можна припустити, що виникненню дискусії стосовно термінологічної довершеності категорій «юридичний склад» і «фактичний склад», а також їх співвідношення з категорією складного юридичного факту сприяла понятійна невизначеність та плутанина, зумовлена відсутністю глибокого наукового аналізу сфери термінологічного використання відповідних категорій, що мало наслідком їх невпорядкованість у межах категоріального апарату німецького права.

Учення про юридичні (фактичні) склади в цивілістиці виникло не так давно. Лише в другій половині XIX ст. в Німеччині були сформовані основні положення відповідної теоретичної концепції, хоча ще в першій половині XIX ст. цей термін (Thatbestand, або Tatbestand) наділяли кримінально-правовим значенням, що пов'язується з активною кодифікацією кримінального права. При цьому його залучення до юридичного категоріального апарату стало результатом перекладу німецькими вченими терміна «Corpus delicti» [13, с. 9]. Простежується й те, що вчення про юридичні (фактичні) склади тісно пов'язане з поняттям складу правопорушення (злочину). На це, до речі, вказує й та обставина, що термін «Tatbestand» (фактичний склад), який у сучасній німецькій літературі позначає сукупність декількох юридичних фактів, що спричиняють виникнення, зміну чи припинення правовідносин, було використано в роботі К. Штюбеля 1805 р. з оригінальною назвою «Thatbestand der verbrechen, die Urheber derselben», що можна перекласти як «Склад злочину у сфері авторського права». На сторінках цієї розвідки автор розглядає, зокрема, і факти, сукупність яких утворює основу складу злочину [14]. Ці обставини певною мірою пояснюють відомі підходи щодо розгляду складу правопорушення як юридичного факту або складного юридичного факту, як пропонує В.Б. Ісаков. Вказані обставини вплинули також на пропозиції щодо розгляду елементів правопорушення, а саме протиправності, вини, шкоди й причин- но-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, як фактичного складу, висловлені М.М. Агарко- вим [6, с. 407]. Варто зауважити, що такий підхід міг бути виправданий під час формування відповідної термінології в доктрині цивільного права та наповнення її певним змістом, однак у сучасних умовах він є необгрунтованим через сутнісну усталеність змістового наповнення терміна «юридичний факт». Його розгляд виключно в контексті наділення правовстановлюючою, правозмінюючою або правоприпиняючою властивістю не дає змогу розглядати інші обставини, що не наділені такими властивостями, як юридичні факти. Тим більше, що ще в науці німецького пандектного права робилися спроби акцентувати увагу на юридичних властивостях складу, що відповідає більш пізнім науковим поглядам 0.0. Красавчикова. Зокрема, Б. Віндшейд висловлював чітку наукову позицію щодо того, що підставою для виникнення, зміни й припинення прав виступають фактичні склади (Thatbestдnde) [15, с. 138, 142], що також можна перекласти як «склад фактів». Водночас Г. Дернбургвикористовує для позначення відповідного явища термін «juristischen Thatbestand» [16, с. 184], тобто юридичний склад фактів, або юридичний фактичний склад. Також А. Манігк розглядав як складові частини «juristischen Thatbestand» (юридичного фактичного складу, або юридичного складу фактів) норму права та faktischen Thatbestand (фактичний склад фактів), демонструючи тим самим співвідношення фактичного і юридичного в складі [17, с. 148-149].

З огляду на зазначене доцільність використання терміна «складний юридичний факт» є дискусійною з урахуванням її змістового навантаження, зокрема й у світлі усталеного цивілістичного розуміння сутності юридичного факту. Необхідно також враховувати, що в термінологічному апараті сучасної цивілістики широко використовується та є усталеним термін «юридичний стан», який, як зазначалося в літературі, пропонується ототожнювати з терміном «складний юридичний факт». Крім цього, у ході вирішення проблеми допустимості використання в цивілістичних дослідженнях терміна «складний юридичний факт» йому має протиставлятись «простий юридичний факт». Однак у такому разі виникає питання про те, у чому полягає ускладнення юридичного факту: у кількості умов, що вимагаються для констатації його настання, чи в чомусь іншому? У такому разі необхідно враховувати, що практична реалізація кожної правової моделі, закріпленої нормою права, на шляху утворення юридичного факту пов'язується з певними умовами. У результаті цього за відсутності чітких критеріїв складно розмежувати прості й складні юридичні факти. Більше того, вбачається, що в такому разі варто вести мову не про складні юридичні факти, а про умови настання юридичних фактів. Очевидно, що вина, протиправність і причинно-наслідковий зв'язок між дією (протиправною поведінкою) та передбаченими законом негативними наслідками (настання шкоди) не є юридичними фактами, адже вони уособлюють різні правові характеристики правопорушення. Тому критику О.О. Красавчиковим висновків М.М. Агаркова з приводу віднесення до юридичних фактів вини й протиправності [2, с. 57] в контексті сучасного розуміння сутності юридичного факту варто вважати справедливою. Однак необхідно зауважити й стосовно підтвердження позиції, висловленої 0.0. Красавчиковим із приводу ризиків, пов'язаних із розширенням сфери термінологічного використання поняття «фактичний склад». На перший погляд цей термін є можливим до застосування, зокрема й до категорії «склад правопорушення». Однак усі його елементи з позиції філософії права можуть бути кваліфіковані як певні факти, що можуть мати місце в реальній дійсності, проте не всі з них спричиняють виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Таким чином, у результаті юридичної кваліфікації одні з них можуть бути визнані як юридичні факти (наприклад, факт завдання шкоди), а інші - лише як умови застосування цивільно-правової відповідальності. З огляду на це категорії «юридичний (фактичний) склад» і «склад правопорушення» підлягають чіткому термінологічному розмежуванню.

Висновки

Учення про юридичний (фактичний) склад у приватних правовідносинах, що зародилось у німецькому пандектному праві, його витоки пов'язані з розвитком теорії правопорушення (злочину), у межах якої такий склад розглядався як підстава для відповідальності. Цим зумовлена термінологічна пов'язаність сучасних категорій «юридичний (фактичний) склад» і «склад цивільного правопорушення». При цьому в межах відповідної приватноправової концепції німецькими вченими використовувались терміни «фактичний склад» (Thatbestand, або Tatbestand) або «юридичний фактичний склад» (juristischen Thatbestand), який ще можна перекласти як «склад фактів» (фактичний або юридичний відповідно). Однак за подальшої еволюції концепції юридичного (фактичного) складу в межах німецького пандектного права термін «Thatbestand» (Tatbestand) набув інших рис і став позначати сукупність юридичних фактів, необхідних, зокрема, і для виникнення правовідносин, які ми бачимо в роботах Б. Віндшейда, Г. Дернбурга, А. Манігка та інших авторів. Тому якщо в царині його зародження - у теорії правопорушення (злочину) - він міг розглядатись у сучасному розумінні «складного юридичного факту», пропонованого В.Б. Ісаковим, тобто як окремий факт, який характеризується певними ознаками, то в доктрині пандектного права (працях наведених учених) цей термін набув значення юридичного (фактичного) складу в сучасному розумінні, тобто як сукупність юридичних фактів, що спричиняє певні юридичні наслідки.

Показово й те, що в ході невербальної дискусії із досліджуваної проблематики між 0.0. Красавчиковим та В.Б. Ісаковим, яка розгорнулась на сторінках їхніх монографічних праць, в історичному дискурсі позиції обох учених мають спільне підгрунтя, однак у контексті сучасності вони все-таки протиставляються одна одній.

Завершуючи розгляд цього питання, варто зазначити, що в сучасній юридичній літературі, на наше переконання, допустиме синонімічне використання понять «фактичний склад» і «юридичний склад» як усталеної термінології в розумінні сукупності юридичних фактів, що є підставою виникнення, зміни чи припинення правовідносин. Однак змістовно сутність досліджуваного явища більше розкривається під час застосування терміна «юридичний склад», який підкреслює саме юридичний зміст складу, відходячи від фактичної складової частини, що, безумовно, не завжди має значення для права. Будь- які фактичні обставини сучасної правової реальності (факти) тією чи іншою мірою можуть впливати на настання або, навпаки, ненастання відповідних юридичних наслідків, однак не всі вони під час їх юридичної кваліфікації як досліджувані елементи механізму цивільно- правового регулювання мають значення саме юридичних фактів. Тоді як під фактичним складом можна розуміти і сукупність юридичних фактів як певним чином оцінених правом обставин, що мали місце в дійсності, і сукупність фактів як обставин дійсності незалежно від їх юридичного значення.

Список використаних джерел

1. Черепахин Б.Б. Правопреемство по советскому гражданскому праву / Б.Б. Черепахин. - М.: Горюриздат, 1962. - 162 с.

2. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве : [монография] / О.А. Красавчиков. - М. : Госюриздат, 1958.-181 с.

3. Иоффе О.С. Советское гражданское право / О.С. Иоффе. - М. : Юридическая литература, 1967. - 494 с.

4. Карелина С.А. Несостоятельность (банкротство) как юридический состав / С.А. Карелина II Российская юстиция. - 2008. - № 4.-С. 5-11.

5. Пленюк М.Д. Підстави виникнення зобов'язальних правовідносин в механізмі правового регулювання : [монографія] / М.Д. Пленюк. - К.: НДІ приватного права і підприємництва ім. акад. Ф.Г. Бурчака НАПрН України, 2016. - 356 с.

6. Агарков М.М. Избранные труды по гражданскому праву : в 2 т. / М.М. Агарков. - М. : Центр ЮрИнфоР, 2002-2003. - Т. 1. - 2002. - 490 с.

7. Исаков В.Б. Фактический состав в механизме правового регулирования / В.Б. Исаков. - Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1980. -128 с.

8. Крашенинников Е.А. Фактический состав сделки / Е.А. Крашенинников // Очерки по торговому праву. - 2004. - Вып. 11. - С. 5-10.

9. Гордеев В.В. Поняття та зміст фактичного складу / В.В. Гордеев II Науковий вісник Чернівецького університету. Серія «Правознавство». -2011. - Вип. 597. -С. 45-49.

10. Криволапова Л.В. О месте распорядительных сделок в системе юридических фактов / Л.В. Криволапова II Известия Оренбургского государственного аграрного университета. - 2012. - № 36-Т. 4. - С. 262-265.

11. Чувакова А.М. Юридические факты, фактические составы и их дефекты : [монография] / А.М. Чувакова. - О. : Феникс,

12. -112 с.

13. Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве / В.Б. Исаков. - М.: Юридическая литература, 1984. -144 с.

14. Учение о составе преступления в уголовном праве России и Китая [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://www.litres.ru/ kollektiv-avtorov/uchenie-o-sostaveprestupleniya-v-ugolovnom-prave-rossii-i-kitaya/chitat-onlayn.

15. Stьbel D.Ch.C. Thatbestand der verbrechen, die Urheber derselben / D.Ch.C. Stьbel. - Wittenberg : Samuel Gotfried Zimmermann, 1805. - 482 s.

16. Windscheid B. Lehrbuch des Pandektenrechts: in drei Bдnden / Dr. B. Windscheid. - Dьsseldorf: Verlagshandlung von Julius Buddeus, 1862 - 663 s.

17. Dernburg H. Pandekten: in drei Bдnden / H. Dernburg. - Berlin : Verlag von H.W. Mьller, 1894-743 s.

Размещено на Allbest.ru