Відшкодування майнової шкоди в системі способів захисту прав на бази даних

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відшкодування майнової шкоди в системі способів захисту прав на бази даних

Хавронюк О.О., аспірант кафедри цивільного права та процесу Хмельницький університет управління та права

У статті досліджуються особливості застосування відшкодування збитків та інших способів відшкодування майнової шкоди під час використання цивільно-правового механізму захисту прав на бази даних. Окрема увага приділяється актуальним питанням застосування способів оцінки майнових прав інтелектуальної власності на бази даних.

Ключові слова: база даних, відшкодування майнової шкоди, право інтелектуальної власності, цивільно-правовий захист прав та інтересів, збитки, упущена вигода, способи оцінки майнових прав інтелектуальної власності.

В статье исследуются особенности применения возмещения убытков и других способов возмещения имущественного ущерба при использовании гражданско-правового механизма защиты прав на базы данных. Особое внимание уделяется актуальным вопросам применения способов оценки имущественных прав интеллектуальной собственности на базы данных.

Ключевые слова: база данных, возмещение имущественного ущерба, право интеллектуальной собственности, гражданско-правовая защита прав и интересов, убытки, упущенная выгода, способы оценки имущественных прав интеллектуальной собственности.

The article explores the specifics of the application of compensation for damages and other ways of reimbursing of property damage when using a civil law mechanism to protect the rights to databases. Particular attention is paid to modern issues of application of methods for evaluating intellectual property rights to databases.

Key words: database, compensation for property damage, intellectual property rights, civil-law protection of rights and interests, damages, lost profits, ways ofproperty rights of intellectual property evaluation.

Постановка проблеми. Відшкодування збитків, передбачене п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) [1], зберігає свою роль і значення одного з базових цивільно-правових способів захисту й у сфері захисту прав інтелектуальної власності, хоча і відрізняється певною специфікою застосування і його наслідків. Вказані особливості потребують детального наукового дослідження з виходом на практичні рекомендації, що особливо актуально у світлі новітніх об'єктів прав інтелектуальної власності, в тому числі баз даних, ринок яких постійно розширюється, потребуючи узгодження та модернізації відповідно до кращих європейських і світових підходів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Як загальної проблематики цивільно-правового відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення прав інтелектуальної власності, так і специфіки захисту прав на бази даних торкались такі вітчизняні і зарубіжні науковці, як О.Б. Андрейцева, Г.О. Андрощук, В.С. Дроб'язко, Ю.М. Капіца, Д.В. Карпенко, А.В. Кирилюк, А.А. Кетрарь, Л.Т. Комзюк, М.А. Круміниш, С.Й. Литвин, І.М. Маліновська, В.Л. Остін, О.А. Підопригора, І.В. Подколзін, Ю.С. Шемшученко, А.В. Янчук та інші. Проте цілісного аналізу специфіки застосування одного з ключових способів цивільно-правового захисту прав інтелектуальної власності на оригінальні бази даних досі бракує.

Мета. Головним завданням цього наукового дослідження є проведення багатоаспектного аналізу положень чинного законодавства і вітчизняної доктрини щодо змісту та особливостей застосування відшкодування майнової шкоди як способу захисту прав на бази даних в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження. Компенсаційна функція досліджуваного способу захисту, яку О.С. Іоффе справедливо пов'язував із реалізацією принципу повного відшкодування шкоди [2, с. 25], при захисті виключних прав далеко не завжди призводить до повного відшкодування заподіяної шкоди (збитків), що пов'язано з особливостями об'єктів права інтелектуальної власності та їх комерційного використання і, виходячи із цього, значною складністю в самому встановленні «повноти» відшкодування. Крім компенсації правоволодільцеві збитків, які він зазнав, та упущеної ним вигоди, застосування відшкодування збитків як способу захисту має на меті і притягнення порушника до цивільно-правової відповідальності шляхом зобов'язання останнього у виплаті суми, в ідеалі еквівалентної розміру заподіяної авторові бази даних (або іншому право-володільцеві) шкоди. Звідси і визначення відновлювально-компенсаційної функції санкції про відшкодування шкоди для потерпілого і репресивно-штрафної щодо майна особи порушника [3, с. 6]. Важливість цього способу захисту полягає й у значній комерційній цінності баз даних та матеріалів, що складають її зміст, - швидкий доступ до відібраної та систематизованої інформації прямо впливає на прибуток і ефективність економічної діяльність загалом.

Щодо видів збитків, то законодавець у ч. 2 ст. 22 ЦК України визначає реальні збитки (втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або змушена зробити для відновлення свого порушеного права) та упущену вигоду (доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене). Досліджуючи ці норми в аспекті дії принципу повного відшкодування шкоди, А.В. Янчук зауважив, що такий принцип є певною мірою умовним, оскільки передбачає необхідність повного відшкодування лише таких збитків, що включені законодавцем до складу збитків в актах цивільного законодавства [4, с. 17]. Вважаємо, що за наведеного підходу більшість способів захисту є умовними (окрім, можливо, визнання права та припинення дії, що його порушує, хоча і тут діють законодавчі приписи та вимоги), оскільки встановлені (і одночасно обмежені) нормами права. Більш важливо, чи відповідають такі правові положення потребам цивільного обігу і чи забезпечують належний захист прав та інтересів його учасників, у тому числі у сфері прав інтелектуальної власності та захисту прав на бази даних.

Детальніше можливості, пов'язані із застосуванням аналізованого способу захисту, окреслюються в Законі України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року № 3792-ХІІ (далі - Закон України № 3792-ХІІ) [5], пп. «г» абз. 2 ч. 1 ст. 52 якого передбачає право особи, чиї права інтелектуальної власності було порушено, подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій. Ці ж положення передбачені наступною ч. 2 цієї ж статті Закону, яка регламентує права суду в частині постановлення рішень та ухвал про застосування того чи іншого способу захисту.

Не зупиняючись на детальному науковому аналізі наведених загально-цивілістичних категорій, зосередимось на особливостях застосування передбачених у чинному українському законодавстві способів відшкодування майнової шкоди, з огляду на захист прав та законних інтересів осіб у відносинах, пов'язаних із використанням баз даних.

Відшкодування збитків як основний із передбачених законодавцем способів захисту в досліджуваній категорії може мати як договірний, так і позадоговірний характер. У першому випадку право на відшкодування належатиме особі, що володіє виключними правами на базу даних при порушенні іншою стороною умов договору (вказаних нами попередньо), що може полягати як у невиконанні чи неналежному виконанні взятих на себе зобов'язань, так і в порушенні абсолютних прав автора бази даних (наприклад, незаконна передача прав користування компіляцією даних третім особам, перекручування змісту або імені автора, обмеження можливостей доступу автора до бази даних тощо). При позадоговірному порушуватимуться лише абсолютні права автора бази даних. При цьому порушником за вимогою правоволодільця відшкодовуватимуться як реальні збитки, так і упущена вигода. У питанні визначення обсягу реальних збитків в аспекті авторських прав на базу даних слід говорити лише про витрати, які несе автор на відновлення своїх порушених прав, оскільки у випадку пошкодження або знищення примірників баз даних, програмного забезпечення, обладнання тощо порушуються не виключні права, а право власності особи. На цьому ж наголошують і О. Б. Андрейцева [6, с. 81] у питаннях захисту прав на об'єкти промислової власності та А.А. Кетрарь щодо захисту прав на об'єкти авторського права, резюмуючи, що у сфері авторського права поняття реальних збитків потрібно тлумачити значно ширше, ніж знищення та пошкодження майна [7, с. 206]. У світлі цього такими витратами можуть бути кошти, витрачені на повернення виключного контролю над електронною базою даних, доступ до якої та можливості адміністрування були надані порушникові; усунення перекручень у її змісті; несправностей у роботі чи взаємодії із програмним забезпеченням, яке обслуговує компіляцію даних тощо. До того ж, до таких витрат належать як уже понесені правоволодільцем (до звернення до суду чи пред'явлення вимоги порушникові), так і ті, що будуть здійснені в майбутньому.

Щодо встановлення розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі, виключні права на базу даних якої порушено, то п. 2 ч. 2 ст. 52 Закону України № 3792-ХІІ у загальному встановлює, що суд повинен виходити із:

суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське право;

можливого доходу, який міг би отримати автор. Пункт 3 цієї ж статті передбачає можливість виплати одноразової компенсації (що закріплюється і в інших вказаних нами нормах Закону), розмір якої визначається з урахуванням обсягу порушення та (або) намірів відповідача в межах від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат. Звертаючись до питань стягнення доходу з порушника, вказаний Закон у пп. «в» абз. 1 ч. 2 ст. 52 передбачає і можливість суду ухвалити рішення про стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення.

Таким чином, законодавство у сфері захисту прав інтелектуальної власності в плані визначення загальних способів відшкодування майнової шкоди, завданої правоволодільцеві, передбачає відшкодування збитків, стягнення отриманого порушником доходу або одноразову компенсацію. Допускається застосування лише одного з них, причому, як слушно зауважує А. Штефан, законодавча конструкція в цьому випадку є недосконалою і дозволяє неоднозначне співвідношення понять «упущена вигода» та «стягнення отриманого порушником доходу», оскільки останнє поняття входить в обсяг першого [8, с. 27].

Погоджуючись зі сказаним та пропонованими автором змінами до відповідної норми Закону України № 3792-ХІІ (пп. «в» абз. 2 ч. 1 ст. 52), додамо, що за такого підходу варто говорити лише про два способи відшкодування шкоди, існування яких не суперечить один одному:

відшкодування збитків (реальних та упущеної вигоди, в тому числі шляхом обрахування останніх на основі розміру отриманого порушником доходу); 2) стягнення одноразової компенсації. Тобто упущену вигоду можливо обраховувати не лише на основі неотриманого прибутку автора, але й отриманого порушником. Щодо електронних баз даних, які поширюються не через фізичні носії, а за допомогою мережі Інтернет (які складають доволі значну частку), така точка зору має і додаткове суто практичне (економічне) підґрунтя, оскільки такі компіляції даних є більш «статичними» об'єктами прав інтелектуальної власності, менше піддаються впливам ринкової кон'юнктури, незначним коливанням цін, змінам географії розповсюдження і т. ін., що безпосередньо пов'язано із відсутністю їх втілення на матеріальних носіях. Звідси випливає і більший ступінь відповідності вигоди, що міг отримати автор, та доходу, отриманого порушником прав. Стягнення одноразової компенсації передбачається також в якості окремого спеціального способу захисту прав інтелектуальної власності у п. 5 ч. 2 ст. 432 ЦК України як застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Також у нормі міститься вказівка, що розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, які мають істотне значення. Враховуючи сутнісну подібність та спрямованість на відшкодування майнової шкоди, способів захисту, розглянемо загальний спосіб відшкодування збитків і спеціальний спосіб одноразової компенсації у сфері захисту прав інтелектуальної власності одночасно з метою їх комплексного аналізу. Більше того, на нашу думку, останній із вказаних способів входить до вжитого законодавцем обсягу поняття «інші способи відшкодування майнової шкоди» з окреслених вище причин.

Вибір правоволодільцем одного із цих способів у відносинах щодо захисту виключних прав на оригінальні бази даних як об'єкти авторсько-правової охорони за чинним українським законодавством, на нашу думку, базуючись на аналізованих законодавчих положеннях та сутності компіляцій даних, повинен залежати, зокрема, від таких факторів:

загальної можливості та точності здійснення розрахунків шкоди, яка була заподіяна правоволодільцеві (витрат на поновлення прав та упущеної вигоди);

від складових елементів упущеної вигоди: а) розмірів доходу, отриманого порушником, а також аналогічно можливості встановлення суми доходу, рівня похибки при цьому і наявності документальних підтверджень цих доходів; б) гіпотетичних розмірів доходу, не отриманого правоволодільцем, та рівня достовірності їх обґрунтування;

тривалості порушення (чи мало місце одноразове або багаторазове використання спірного об'єкта [8, с. 30], протягом якого конкретного періоду здійснювалось незаконне використання бази даних);

обсягу і намірів порушника (на що безпосередньо вказує закон), іншими словами, ступеня вини останнього - чи обмежувався останній, до прикладу, лише незаконним вилученням елементів змісту бази даних (порушуючи права авторів відповідних творів чи складових елементів бази даних), чи також планував довгострокове незаконне її використання (порушував права автора бази даних), з якою конкретною метою здійснювалось (або повинно було б здійснюватися) таке використання бази даних тощо;

економічної доцільності, яка випливає з прогнозованого строку розгляду справи, обсягу порушення, наявності доступу до бази даних та оцінки ефективності її роботи, а також припинення чи продовження порушення виключних прав.

В умовах конкретного спору максимально повно проаналізувавши вплив усіх цих факторів на розгляд і вирішення справи та можливість встановлення кожного з наведених пунктів (перші чотири з яких одночасно з умовами цивільно-правової відповідальності, окрім вини особи порушника, складають предмет доказування [9, с. 172) при написанні та поданні позову до суду, вважаємо, що в разі, коли розмір збитків (як реальних в окресленій нами вище частині, так і упущеної вигоди) та (або) отриманого порушником або не отриманого автором доходу можливо встановити в значній мірі, слід застосовувати відшкодування збитків.

На користь доцільності застосування цього способу відшкодування майнової шкоди говоритимуть і тривалість порушення прав на бази даних (особливо якщо на момент розгляду справи незаконні дії не припинено), і серйозність наслідків для правоволодільця (що, окрім майнової шкоди, можуть виражатись і в порушенні особистих немайнових прав). Втім, у разі складності встановлення і доведення конкретного розміру збитків та (або) доходів, навіть за тривалості правопорушення і серйозності наслідків слід застосувати компенсаційний спосіб.

Така позиція засновується також і на висновках та рекомендаціях, закріплених у Постанові Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» від 17 жовтня 2012 року № 12 (далі - Постанова Пленуму ВГСУ № 12) [10]: у пп. 51.2 серед іншого передбачено, що компенсація підлягає виплаті в разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Варто пам'ятати і те, що розмір доведених збитків повинен враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації, а позивач, у свою чергу, повинен зазначити в позовній заяві ціну позову.

З приводу способів (законодавець називає їх методичними підходами) оцінки майнових прав інтелектуальної власності, то Національний стандарт № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1185 [11] (далі - Національний стандарт № 4), визначає такі (опишемо лише загальний принцип застосування та цінність у справах про захист прав та інтересів у відносинах, пов'язаних із використанням баз даних):

дохідний підхід (ґрунтується на застосуванні оціночних процедур переведення очікуваних доходів у вартість об'єкта оцінки та застосовується для оцінки майнових прав інтелектуальної власності у випадку, коли можливо визначити розмір доходу, що отримує або може отримувати юридична чи фізична особа, якій належать такі права, від їх використання - п. 9 Національного стандарту № 4). Очевидно, що такий підхід доречно застосовувати лише при можливості відокремлення доходу від використання прав на базу даних як від загального доходу право-володільця, так і від доходу від користування правами, до прикладу, на програмне забезпечення, за допомогою якого здійснюється доступ і адміністрування бази даних;

витратний підхід (ґрунтується на визначенні вартості витрат, необхідних для відтворення або заміщення об'єкта оцінки, та застосовується для визначення залишкової вартості заміщення (відтворення) майнових прав інтелектуальної власності шляхом вирахування з вартості відтворення (заміщення) величини зносу. Вартість відтворення майнових прав інтелектуальної власності визначається шляхом застосування методу прямого відтворення, а вартість заміщення - методу заміщення - п. 18 Національного стандарту № 4). З огляду на захист прав на бази даних найважливішим з них є метод прямого відтворення, за якого відповідно до п. 19 згаданого Національного стандарту № 4 визначається поточна вартість витрат, пов'язаних зі створенням (розробленням) або придбанням на дату оцінки майнових прав інтелектуальної власності, які оцінюються, приведенням об'єкта права інтелектуальної власності в стан, що забезпечує його найбільш ефективне використання, з урахуванням витрат на правову охорону, маркетингові дослідження, рекламу тощо, а також розмір прибутку суб'єкта господарювання, який створив (розробив) такий об'єкт;

порівняльний підхід (застосовується в разі наявності достатнього обсягу достовірної інформації про ціни на ринку подібних об'єктів та умови договорів щодо розпорядження майновими правами на такі об'єкти - п. 22 Національного стандарту № 4). Під цю умову підпадають, зокрема, ринок спортивних чи фінансових баз даних (за умови їх оригінальності), хоча і тут необхідно диференціювати їх за тематичною спрямованістю, суб'єктним і географічним охопленням користувачів та іншими критеріями.

Щодо обчислення окремо розміру упущеної вигоди Постанова Пленуму ВГСУ № 12 у абз. 4 п. 50 містить доволі загальну вказівку для господарських судів, яка полягає в тому,що у визначенні розміру збитків у частині упущеної вигоди вони повинні виходити з показників, які, звичайно, характеризують доходи суб'єкта авторського права та/або суміжних прав.

Вважаємо, що така рекомендація не завжди дозволятиме справедливо відшкодувати правоволодільцеві його упущену вигоду. Наприклад, автор (інша особа з виключними правами) може безпосередньо до порушення оприлюднити та надати у вільний доступ якісно та кількісно нове видання бази даних, що покликане збільшити його прибуток (це ж оприлюднення і може стати причиною порушення прав), або суттєво її розширити/до- опрацювати. Додатково до цього В. Базилевич вважає (і ми його підтримуємо), що одним із принципів, на яких повинні засновуватись методичні підходи до визначення ринкової вартості об'єктів інтелектуальної власності, є принцип найефективнішого використання, за яким «ринкова вартість об'єкта оцінювання визначається на основі найбільш вірогідного, економічно виправданого, фінансово можливого, легітимного використання інтелектуальної власності, яка забезпечує максимальний результат (ефективне використання інтелектуальної власності не тотожне її поточному використанню) [12, с. 7].

інтелектуальний власність український законодавство

Висновки

Підсумовуючи вищевикладене, вважаємо, що застосування відшкодування збитків та інших способів відшкодування майнової шкоди у випадку порушення прав на бази даних як загального способу захисту в цілому узгоджується із застосовуваними в праві інтелектуальної власності концепціями та підходами. Особа, яка вважає, що її виключне право на компіляцію даних порушено (як у договірних, так і позадоговірних відносинах), може звернутись до суду з вимогою відшкодування збитків (реальних, які полягають переважно у витратах на відновлення порушених прав та упущеній вигоді, що може розраховуватись виходячи з доходу порушника чи розрахунку не отриманого доходу право-володільця) або виплати йому одноразової компенсації. Вибір того чи іншого способу залежить від низки факторів та умов, що відображаються в предметі доказування і в основному пов'язані з можливістю встановлення та доведення визначеного розміру збитків, що поніс право-володілець, доходів обох сторін (отриманих і потенційних відповідно), а також від тривалості та обсягу порушення, намірів порушника. З іншого боку, вибір повинен відповідати економічним інтересам автора, забезпечувати якомога швидше відновлення його прав на базу даних та майнового становища, пов'язаного з їх використанням.

Література

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-ГУ // Офіційний вісник України. - 2003. - № 11. - Ст. 461.

2. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву / О.С. Иоффе. - Л. : Изд-во ЛГУ, 1955. - 308 с.

3. Подколзін І.В. Збитки та їх відшкодування в договірному праві України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / І.В. Подколзін ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2009. - 22 с.

4. Янчук А.В. Відшкодування збитків як спосіб захисту цивільних прав та інтересів : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / А.В. Янчук ; Київ. нац. ун-т ім. Т Шевченка. - К., 2011. - 22 с.

5. Про авторське право і суміжні права : Закон України від 23.12.1993 № 3792-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 13. - Ст. 64.

6. Андрейцева О.Б. Цивільно-правові способи захисту прав на об'єкти промислової власності : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Андрейцева Олена Борисівна ; Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009. - 222 с.

7. Кетрарь А.А. Особливості відшкодування майнової та немайнової (моральної) шкоди в авторському праві / А.А. Кетрарь // Актуальні проблеми держави і права. - 2014. - Вип. 72. - С. 205-212.

8. Штефан А. Відшкодування майнової шкоди як спосіб захисту авторського права / А. Штефан // Теорія і практика інтелектуальної власності. 2014. - № 1. - С. 24-34.

9. Кирилюк А.В. Відповідальність за майнову шкоду, заподіяну невиконанням умов ліцензійного договору / А.В. Кирилюк // Актуальні проблеми держави і права. - 2010. - Вип. 53. - С. 172-179.

Размещено на Allbest.ur