Діяльність Прокуратури України у сфері оперативно-розшукового запобігання злочинам

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прокуратура Волинської області

Новосад Ю.О., к. ю. н., начальник

управління нагляду у кримінальному провадженні

Анотація

прокуратура оперативний розшуковий злочин

У статті проведено аналіз діяльності прокуратури, пов'язаної із здійсненням нагляду у сфері оперативно-розшукового запобігання злочинам, визначені проблемні питання в цьому напрямі, розроблені науково обґрунтовані шляхи їх вирішення по суті, виходячи із сучасних правових реалій, що склались в Україні.

Ключові слова: запобігання, оперативно-розшукова діяльність, прокуратура, злочин, суб'єкт запобігання злочинам, прокурорський нагляд, ефективність.

Аннотация

В статье проведен анализ деятельности прокуратуры, связанный с осуществлением надзора в сфере оперативно-розыскной профилактики преступлений, определены проблемные вопросы в этом направлении, разработаны научно обоснованные пути их решения по существу, исходя из современной правовой реальности, сложившейся в Украине.

Ключевые слова: профилактика, оперативно-розыскная деятельность, прокуратура, преступление, субъект профилактики преступлений, прокурорский надзор, эффективность.

Annotation

Novosad Yu.A. ACTIVITY OF THE PROSECUTOR'S OFFICE OF UKRAINE IN THE FIELD OF OPERATIONAL - INVESTIGATIVE PREVENTION OF CRIME

The article analyzes the activity of the prosecutor's office connected with the implementation of supervision in the field of operational-search crime prevention, identifies problem issues in this direction and develops scientifically substantiated ways of their solution in essence, based on the current legal realities that have developed in Ukraine.

Key words: prevention, Operational search activity, Prosecutor S office, crime, subject of crime prevention, Prosecutor S supervision, efficiency.

Постановка проблеми

Як встановлено в ході даного дослідження, в юридичній літературі проблеми прокурорського нагляду за додержанням законів під час проведення ОРД тривалий час привертають увагу багатьох авторитетних учених і практиків, як у галузі ОРД, так і в галузі прокурорського нагляду. Утім, в умовах законодавчих змін і, в першу чергу, пов'язаних із прийняттям у 2012 році КПК України, низка концептуально важливих питань потребує докладнішого аналізу, уточнення та, відповідно, додаткового аналізу. Серед них особливої уваги заслуговує й розгляд особливостей прокурорського нагляду за законністю рішень в ОрД. При цьому слід зауважити, що загальні засади прокурорського нагляду у сфері ОРД закріплено в положеннях Закону України «Про прокуратуру». Згідно з ч. 1 ст. 25 даного нормативного акту прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять ОРД, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов'язки, передбачені Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та КПК України. Письмові вказівки прокурора органам, що провадять ОРД, дізнання та досудове слідство, надані в межах повноважень, є обов'язковими для цих органів і підлягають негайному виконанню.

Ступінь розробленості проблеми

Як показало вивчення наукової та навчально-методичної літератури, питаннями підвищення ефективності роботи прокуратури досить плідно займаються науковці у сфері діяльності даного державного органу і кримінологи. Зокрема, в цьому контексті потужне доктринальне підґрунтя створили такі науковці, як:

В.С. Бабкова, О.М. Бандурка, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, М.М. Говоруха, В.М. Гусаров, Л.М. Давиденко, О.М. Джужа, В.В. Долежан, Л.С. Жиліна, І.М. Козьяков, О.Г. Колб, М.В. Косюта, Т.В. Корнякова, В.В. Кулаков, М.Й. Курочка, М.П. Курило, О.М. Литвинов, О.М. Литвак, М.І. Мичко, М.В. Руденко, Г.П. Середа, М.І. Скригонюк, Є.О. Шевченко та ін. Поряд із цим в умовах проведення правової реформи в Україні, а також суттєвого підвищення рівня злочинності в останні роки (2014-2016 р. р.) [1] питання щодо підвищення рівня ефективності та місця прокуратури в системі суб'єктів боротьби із злочинністю вивчені недостатньо, а тому потребують активізації наукових розробок у зазначеній сфері суспільних відносин, що й стало вирішальним у визначенні предмета даного дослідження.

Мета - аналіз діяльності прокуратури, пов'язаної із здійсненням нагляду у сфері оперативно-розшукового запобігання злочинам.

Виклад основного матеріалу

Предметний орієнтир щодо наглядової діяльності прокуратури за законністю ОРД закріплено в наказі Генеральної прокуратури України «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність», згідно з яким прокурор вживає заходів до того, щоб органи, які здійснюють ОРД: 1) додержували передбачений законом порядок початку та проведення ОРД; 2) не допускали порушення законності під час проведення ОРД, досудового розслідування; 3) виявляли причини вчинення кримінальних правопорушень і умови, що сприяють цьому, вживали заходів щодо їх усунення [2].

На наш погляд, сукупність зазначених нормативних приписів виділяють прокурорський нагляд в особливий вид діяльності прокуратури, що виступає гарантією проведення ОРД виключно в правовому полі, а саме: забезпечення правомірності виявлення й у цілому документування суб'єктами ОРД протиправної діяльності, за яку встановлена кримінальна відповідальність у державі. Невід'ємною складовою частиною цієї діяльності є додержання законів під час прийняття низки оперативно-розшукових рішень, які закономірно відносяться багатьма вченими до предмета прокурорського нагляду. Зокрема, М.Й. Курочка та П.М. Каркач, досліджуючи положення ст. 25 Закону України «Про прокуратуру», переконані, що зазначений вид нагляду включає: додержання законів щодо охорони прав і свобод людини й громадянина; встановленого порядку здійснення ОРД; забезпечення законності рішень, що приймаються оперативно-розшуковими органами [3, с. 300]. Крім цього, вбачаючи в такій трактовці певну її узагальненість, зазначені автори досить аргументовано конкретизують предмет прокурорського нагляду щодо законності проведення оперативно-розшукових заходів (далі - ОРЗ), а саме: а) додержання законодавства про суб'єкти, які здійснюють ОРД; б) додержання законодавства про підстави для проведення ОРЗ; в) додержання законодавства про види ОРЗ; г) додержання законодавства про умови проведення ОРЗ; ґ) додержання законодавства про строки ведення ОРЗ; г) додержання законодавства про порядок документування ОРЗ і реалізацію матеріалів цієї діяльності [3, с. 303]. Без сумніву, запропонований підхід є виваженим і обґрунтованим, оскільки саме ОРЗ є основним і досить специфічним інструментом ОРД у досягненні її цілей, зокрема запобігання злочинам, шляхом усунення їх причин та умов. Завдяки цьому позиція вчених користується широкою підтримкою фахівців у галузі ОРД та прокурорського нагляду за її законністю з незначною різницею в акцентуаціях обраних аспектів досліджень.

О.М. Джужа,, аналізуючи результати спеціальних досліджень, а також ураховуючи вичерпний перелік органів (підрозділів), уповноважених здійснювати ОРД (ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»), та повноваження прокурора при реалізації наглядової функції (ст. 14 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»), небезпідставно констатує, що в широкому розумінні предмет прокурорського нагляду можна визначити як забезпечення дотримання відповідними підрозділами встановленого законом порядку і підстав проведення ОРЗ, усунення причин та умов злочину, а також законності прийнятих ними рішень [4, с. 140]. У свою чергу, М.А. Погорецький та І.О. Сухачова, вивчаючи особливості використання матеріалів ОРД на досудових стадіях кримінального процесу, до предмету прокурорського нагляду відносять: а) законність та обґрунтованість підстав для проведення ОРЗ; б) порядок проведення певного ОРЗ; в) порядок використання матеріалів ОРД у ході прийняття відповідного процесуального рішення; г) дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, які залучаються до сфери ОРД [5, с. 66].

Законність оперативно-розшукових рішень, у тому числі рішень про проведення ОРЗ, як елемент прокурорського нагляду у сфері ОРД, виділяється й іншими фахівцями [4]. При цьому в більшості досліджень відповідні положення відзеркалено на рівні лише формальної констатації, без будь-якої правової аргументації по суті. У той самий час, як показує практика, при здійсненні нагляду за додержанням законів органами, які проводять ОРД, прокурор використовує певні форми та методи, що дає йому можливість виявити, усунути й запобігти не тільки порушення чинних законів у сфері ОРД, але й встановити ті обставини, що сприяли виявленим порушенням. При цьому в науці під формами нагляду розуміють правові засоби реалізації прокурорських повноважень, а під методами нагляду - передбачені законом чи напрацьовані прокурорською практикою на основі закону і передового досвіду способи, прийоми й шляхи реалізації повноважень прокурора [6]. У теорії прокурорського нагляду форми і засоби нагляду також нерідко ототожнюються й розглядаються як синоніми, а повноваження прокурорів, порядок та форми їх реалізації в юридичній літературі традиційно іменуються засобами прокурорського нагляду [7, с. 131].

Отже, змістом наглядових правовідносин у сфері ОРД є сукупність прав і обов'язків їхніх об'єктів. При цьому незалежно від того, хто виступає носієм названих прав і обов'язків, останні реалізуються в структурі прокурорсько-наглядових відносин в об'єктивно властивих їм взаємозв'язку та взаємозалежності. У сфері нагляду за додержанням законів органами, які проводять ОРД, ці права прокурора спрямовані на: 1) виявлення порушень закону, причин цих порушень і умов, що сприяли їх учиненню; 2) усунення порушень закону й причин та умов, що їм сприяють; 3) притягнення винних осіб до відповідальності. З наведеного випливає, що повноваження прокурора - це закріплені в законі його права й обов'язки, здійснювані в процесі наглядової діяльності у сфері ОРД в їхньому взаємозв'язку і взаємозалежності [8, с. 14].

Таким чином, якщо виходити зі змісту Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», прокурорським наглядом мають охоплюватися такі види самостійних, але взаємопов'язаних між собою рішень: а) рішення про заведення оперативно-розшукової справи; б) рішення про припинення та поновлення ОРД; в) рішення про проведення ОРЗ;

г) рішення за результатами проведення ОРД;

д) рішення про закриття оперативно-розшукових справ (далі - ОРС).

Зазначений підхід ґрунтується на тому, що правові засади прокурорського нагляду за законністю рішення про заведення ОРС передбачено положеннями ч. 3 ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», згідно з якими прокурор письмово повідомляється про заведення ОРС протягом доби. Цією ж нормою закріплено й інші правові гаранти законності під час здійснення ОРД. Зокрема, на особу, яка підозрюється в підготовці до вчинення злочину, переховується від органів досудового розслідування, суду або ухиляється від відбування кримінального покарання, безвісти зникла, ведеться тільки одна ОРС. Без заведення ОРС проведення ОРЗ, крім випадку, передбаченого ч. 4 цієї статті, забороняється. Про заведення ОРС виноситься постанова, яка затверджується начальником або уповноваженим заступником начальника ОВС, органу СБУ, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, розвідувального органу Міністерства оборони України, Служби зовнішньої розвідки України, оперативного підрозділу органів доходів і зборів, органу або УВП чи СіЗо. У постанові зазначаються місце та час її складання, посада особи, яка виносить постанову, її прізвище, підстава та мета заведення оперативно-розшукової справи [9].

Слід зазначити, що доволі прозорі нормативні приписи в практичній діяльності оперативних підрозділів, як встановлено в ході дослідження, часто виконуються зі значними порушеннями. Зокрема, як показали результати вивчення матеріалів прокурорських перевірок, ОРС у ряді випадків не заводяться або заводяться несвоєчасно, по них не завжди проводиться необхідна робота [2, с. 7]. За іншими даними, значна кількість ОРС заводиться на підставі матеріалів перевірки - лише рапорту працівника оперативного підрозділу [10, с. 52]. Саме тому по результатах прокурорських перевірок щороку скасовуються близько 900 незаконних постанов про заведення ОРС [11, с. 122].

Крім цього, звертає на себе й той факт, що більшість ОРС заводяться за повідомленням осіб, які співпрацюють з оперативними підрозділами на конфіденційних засадах. О. Куценко, зокрема, встановив ситуації, коли за результатами співставлення інформації, викладеної в повідомленні, з довідкою про її перевірку, а також рапортом про надання дозволу на заведення ОРС та відповідною постановою, виявляється важлива обставина - обсяг інформації про вчинений злочин збільшується зі складанням кожного з вказаних документів. За його спостереженнями в окремих випадках фантазія особи, яка заводить ОРС, взагалі не знає меж. Врешті-решт, прокурор вимушений приймати рішення щодо законності заведення оперативно-розшукової справи не на підставі об'єктивної інформації, а на підставі вторинних документів, складених оперативними працівниками, - рапортів про отримання інформації, довідок про перевірку інформації, витягів із повідомлень осіб, які співпрацюють з правоохоронними органами, тощо [12, с. 51].

У ході даного дослідження виявлені також й інші порушення, що простежуються в сучасній ОРД. Як правило, стосуються вони недотримання строків, відведених працівникам оперативних підрозділів на повідомлення прокурорів про заведення ОРС. Так, тільки у 2015 році в Рівненській області з 161 направлених до прокуратури матеріалів 13 надійшло із суттєвим запізненням [13, с. 160]. Очевидно, що в кожному з виявлених наглядовими інстанціями фактів порушення законності мають бути вжиті адекватні заходи реагування. Саме тому нам імпонує послідовна позиція авторів, згідно з якою незаконні рішення у формі постанов про заведення ОРС мають бути скасовані, а особи, які їх приймали, - притягнуті до відповідальності [14, с. 86].

Як встановлено в ході даного дослідження, головною проблемою, що потребує розв'язання, є організація прокурорського нагляду за законністю рішення про припинення та поновлення ОРД, який має здійснюватися згідно з положеннями ч. 6 та 7 ст. 9-1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». При цьому за вимогами закону обчислення строку ведення ОРС може припинятися, якщо особа, щодо якої її заведено, тимчасово вибула за межі України або тяжко захворіла, й можливість проводити щодо неї ОРД відсутня. Про припинення та поновлення обчислення строку ведення оперативно-розшукової справи виноситься мотивована постанова, яка затверджується начальником відповідного органу або його заступником [15].

Ще однією, не менш важливою метою прокурорського нагляду за рішеннями про проведення ОРЗ, як із цього приводу зауважили О. Глушков та О. А. Білічак, є забезпечення гарантій законності результатів, що планується отримати [16, с. 76].

Виходячи із зазначеного та вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», можна стверджувати, що предметом прокурорської перевірки вищезазначених рішень мають бути дані, що переконливо віддзеркалюють: а) наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою ОРЗ і засобів; б) відповідність застосування ОРЗ ступеню суспільної небезпечності протиправних посягань - виключно з метою запобігання злочинам; обґрунтованість неможливості отримання відомостей про злочин, що готується, та осіб, які до нього причетні, в інший спосіб; в) обґрунтування можливості отримання під час проведення ОРЗ відомостей, які самостійно або в сукупності з іншими матеріалами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин злочинної діяльності; г) обґрунтування строків проведення ОРЗ.

Аналіз наукових публікацій, присвячених проблемам прокурорського нагляду за правомірністю відповідних рішень, у сфері ОРД дозволяє також констатувати доволі поширену серед дослідників позицію, в межах якої заявляється важливість своєчасного і всебічного виявлення порушень законності й разом із тим поновлення прав, свобод і законних інтересів учасників суспільних відносин [17, с. 6; 8, с. 14; 18, с. 31]. Крім цього, висуваються поради прокурорам більш активно реагувати на таке масове порушення закону, як нескладання або складання неналежним чином протоколів за результатами проведення оперативно-технічних заходів [5, с. 68; 12, с. 54].

Дійсно, практика свідчить, що трапляються випадки неналежного використання інформації, отриманої в результаті ОРД, коли дані, зібрані оперативним шляхом, використовуються нефахово й навіть в окремих випадках для незаконних цілей - шантажу, вимагання тощо. Утім, визнаючи високу резонансність і неприпустимість подібних фактів, а також необхідність адекватного запобігання органами прокуратури прийняттю не тільки вищезазначених, але й будь-яких інших протиправних рішень в ОРД, слід звернути увагу науковців та практиків на інший не менш вагомий аспект: стосується він значущості й ефективності матеріалів ОРД, отриманих за результатами проведення ОРЗ, у досудовому розслідуванні злочинів. Мова, зокрема, ведеться про наступне: з одного боку, в наявності є широка законодавча база (п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», ч. 2 ст. 99 КПК України тощо), що визначає доказовий характер матеріалів ОРД; з іншого боку, якщо порівняти зазначені дані, наприклад, із відомостями про стан наглядової роботи підрозділів нагляду прокуратури за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та процесуального керівництва прокуратури, то можна відмітити суттєву їх невідповідність сучасним реаліям. Зокрема, за результатами опитування працівників прокуратури, ОТЗ використовуються як докази лише у 28,6% випадків. До речі, низький відсоток використання результатів негласних слідчих (роз- шукових) дій - близьких за природою до ОРЗ [19, с. 458; 20, с. 300] - як доказів під час здійснення досудового розслідування констатують і керівники ГСУ СБ України [21, с. 19].

Висновки

Отже, слід визнати, що в наявності є суттєва теоретико-прикладна проблема, яка має стати окремим предметом наукової дискусії, а саме: прокурори, даючи оцінку рішенням за результатами проведення ОРД, мають не тільки виважено перевіряти додержання всіх правил проведення ОРЗ, передбачених чинним оперативно-розшуковим законодавством України, але й наявність і зміст вказівок про проведення таких заходів, що відноситься вже до їх професійної компетенції (ч. 3 ст. 14 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»). У випадках неотримання інформації доказового значення неупереджено співвідносити ті фактичні дані, якими керувався ініціатор проведення ОРЗ на момент прийняття рішення, з об'єктивними та суб'єктивним обставинами, в тому числі й форс-мажорними, що виникли під час його реалізації [22].

Література

1. Кулик О.Г. Сучасна кримінальна ситуація в Україні: тенденції і прогноз / О.Г Кулик [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua.

2. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян: наказ Генеральної прокуратури від 02. квіт. 2013 р. № 7 гн [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www. gp.gov.ua/ua/gLhtmГ?_m=puЫicatюns&J;=rec&id=.

3. Курочка М.Й. Прокурорський нагляд в Україні: [під- руч.] / [М.Й. Курочка, П.М. Каркач та ін.] ; за ред. проф. Е.О. Дідоренка; МВС України, Луганська акад. внутр. справ ім. 10-річчя незалежності України. Луганськ: РВВ ЛАВС, 2004. 424 с.

4. Оперативно-розшукова діяльність: [навч. посіб.] / [Є.М. Моісеєв, О.М. Джужа, Д.Й. Никифорчук та ін.]; за ред. проф. О.М. Джужі. К.: Правова єдність, 2009. 310 с.

5. Погорецький М.А. Прокурорський нагляд за законністю використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності на досудових стадіях кримінального процесу / М.А. Погорецький, І.В. Сухачова // Вісник національної академії прокуратури України. 2013. № 4. С. 64-70. Даев В.Г. Основы теории прокурорского надзора / Г. Даев, М.Н. Маршунов. Л.: Изд-во ЛГУ, 1990. 136 с.

6. Долгова А.И. Формы прокурорского надзора / А.И. Долгова // Вопросы прокурорского надзора: сб. науч. тр. М.: Юрид. лит., 1972. С. 130-132.

7. Середа ГП. Теоретичні аспекти прокурорського нагляду за додержанням законів при здійсненні оперативно-розшу- кової діяльності / Г.П. Середа // Вісник Академії прокуратури України. 2014. № 1. С. 5-15.

8. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лют. 1992 р. № 2135-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 22. Ст. 303. (зі змін. та доповн.; ред. від 1 бер. 2016 р.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2135-12.

9. Краєвський Ф.Т. Окремі питання здійснення опера- тивно-розшукової діяльності оперативними підрозділами правоохоронних органів / Ф.Т. Краєвський // Вісник прокуратури. 2013. № 10. С. 122-124.

10. Білокінь Р.М. Прокурорський нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність / Р.М. Білокінь // Прокуратура. 2012. № 1. 164-167.

11. Куценко О. Основні напрями посилення ефективності прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність / О. Куценко // Вісник прокуратури. 2010. № 4. С. 49-57.

12. Супруненко Д.О. Прокуратура у системі суб'єктів запобігання злочинам / Д.О. Супруненко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. 2016. № 7(55). С. 160-169.

13. Глушков В.О. Прокурорський нагляд у процесі здійснення оперативно-розшукової профілактики злочинів / О. Глушков, В.І. Василинчук, Л.П. Скалозуб, Л.В. Бортницька // Вісник Вищої ради юстиції. 2010. № 3. С. 79-90.

14. Про затвердження Положення про Державну пенітенціарну службу України: Указ Президента України від 6 квіт. 2011 р. № 394-2011 // Офіц. вісн. України. 2011. № 28. Ст. 1161.

15. Глушков В.О. Система прокурорського нагляду за оперативно-розшуковою діяльністю і досудовим розслідуванням у законодавстві України та зарубіжних країн: порівняльно-правовий аналіз / В.О. Глушков, О.А. Білічак // Вісник Нац. акад. прокуратури України. 2012. № 4. С. 75-81.

16. Бабічев Д.О. Прокурорський нагляд за законністю рішень в оперативно-розшуковій діяльності: запрошення до дискусії / Д.О. Бабічев // Вісник кримінального судочинства. 2015. № 1. С. 230-240.

17. Вигівська Л.В. Щодо загальних засад прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство / Л.В. Вигінська // Вісник прокуратури. 2015. № 1. 29-34.

18. Шумило М.Є. Оперативно-розшукові заходи у структурі досудового розслідування в проекті КПК України (проблеми унормування і правозастосування) / М.Є. Шумило // Право України. 2012. № 3-4. С. 452-462.

19. Топчій В.В. Взаємодія слідчих та оперативних працівників під час реалізації матеріалів оперативно-розшукової діяльності / В.В. Топчій // Бюлетень МВС України з обміну досвідом роботи. 2013. № 196. С. 52-58.

20. Ленко М.О. Стан розслідування злочинів слідчими органів Служби безпеки в умовах нового кримінального процесуального законодавства України / М.О. Ленко // Досудове розслідування: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення: матер. наук.-практ. семінару (Харків, 25 жовт. 2013 р.). Вип. № 5 - Х.: ТОВ «Оберіг», 2013. С. 12-19.

21. Подання про усунення порушень вимого КПК України в діяльності Печерського РУ ГУНП України в м. Києві (вих. від 20.01.2016 № 81/84.

Размещено на Allbest.ru