Процес суспільного розвитку, ідеологічних, соціальних, культурних та інших трансформацій проходить паралельно зі змінами в інформаційному та комунікаційному просторі. Роль засобів масової інформації у формуванні названого простору важко переоцінити. Вони є важливим інструментом соціальних перетворень, соціалізації, а особливо світоглядного, психологічного, освітнього, політичного, інформативного впливу. Тому й нагальним постає вирішення проблематики ролі засобів масової інформації як кримінологічного феномена.

З одного боку, проблематика ролі ЗМІ як кримінологічного феномена є широко висвітленою. Цю тезу доводить чимало досліджень аналітичного характеру та історичний досвід вивчення проблеми. З іншого ж боку, монографічних та дисертаційних досліджень (в Україні зокрема) дуже обмежена кількість, у сусідніх державах тематика якщо і отримує розвиток - то лише в одному певному напрямі. Разом із тим аналіз наукових робіт показує, що загалом зазначена проблема розроблена не до кінця. Такий стан теоретичного розроблення проблеми позначається на практичній діяльності як правоохоронних органів, самих ЗМІ, так і на суспільних процесах взагалі.

Метою статті є дослідження генезису кримінологічних досліджень щодо ролі ЗМІ та їх впливу, як криміногенного, так і профілактичного.

Виклад основного матеріалу

Як відомо, одним із перших дослідників впливу ЗМІ на криміногенність суспільства був Ч. Ломброзо. Вчений висвітлив у главі XIV книги "Злочинна людина" (1876) роль тодішньої преси "з її пространними розділами скандальної хроніки". Французький кримінолог А. Koppe у монографії "Злочин і самогубство" (1891) зазначає, що "згубний вплив" статей про вбивства проявлявся в скоєнні злочинів-імітацій, коли сценарієм тієї чи іншої протиправної дії слугувала відповідна стаття в газеті. Водночас Л. Проаль у своїй праці "Злочин і покарання" (1892) стверджує, що "нездорове читання" значно впливає на молодь через її найбільшу схильність до наслідування: "Подробиці здійснення суїцидів та злочинів розбурхують уяву, в результаті чого може з'явитися бажання повторити ці дії". Проте явну актуалізацію проблематика кримінологічних досліджень ролі ЗМІ отримала лише у XX ст.

У радянський період кримінологічна наука приділяла значну увагу проблематиці ЗМІ та злочинності [1; 27; 24; 20]. В рамках нашого дослідження інтерес представляють роботи В.Т. Томіна "Использование средств массовой информации в борьбе с преступностью" (1976), Г.М. Ярош "Печать как средство массового воспитания в целях предупреждения правонарушений" (1976), Е.В. Асано - ва "Массовая информация и поведение граждан" (1999), Ф.К. Рябикіна "Организация применения средств массовой информации в профилактике правонарушений" (1980) тощо.

В.Т. Томін робить акцент на тому, що правоохоронні органи мають використовувати ЗМІ для попередження злочинності, і виділяє два основних напрями, за якими може відбуватися використання органами внутрішніх справ ЗМІ:

1) зусилля, які мають своїм безпосереднім завданням правове виховання населення;

2) спонукання населення до надання допомоги правоохоронним органам у розкритті окремого злочину, розслідуванні конкретної кримінальної справи [23, с.27].

Ф.К. Рябикін називає такі напрями використання засобів масової інформації у протидії злочинності:

1) усунення, блокування або нейтралізація обставин, що сприяють вчиненню злочинів;

2) попередження злочинних проявів на основі конкретної орієнтуючої громадян інформації про способи злочинів та осіб, які їх вчинили;

3) показ невідворотності покарання за скоєний злочин;

4) створення обстановки нетерпимості і загального осуду навколо порушників правопорядку та осіб, їм потурає;

5) правове виховання громадян;

6) поширення передового досвіду та прогресивних форм профілактики правопорушень;

7) підвищення авторитету органів кримінальної юстиції і громадських формувань, які беруть участь ву боротьбі з правопорушеннями;

8) встановлення обставин, що мають значення для розкриття, розслідування злочинів і розшуку злочинців [20, с.24]

Характеризуючи участь друкованих ЗМІ у попередженні злочинів, Г.М. Ярош зважає на те, що вони здійснюють профілактику опосередкованими способами:

1) формуючи громадську свідомість, беручи участь у створенні атмосфери, яка виключає порушення закону;

2) сигналізуючи компетентним органам про виявлені криміногенні фактори [27, с.4-5].

Кожен із названих авторів по-своєму правильно називає напрями профілактичної діяльності засобів масової інформації відповідно до цілей і завдань проведених ними досліджень.

Зазначені радянськими вченими напрями, звісно, не можуть охопити всього різноманіття можливих аспектів використання засобів масової інформації у профілактиці правопорушень, оскільки безперервний процес суспільного розвитку зумовлює неминучість зникнення одних і виникнення інших факторів, що впливають на прояв негативних явищ. Це, в свою чергу, вимагає вдосконалення форм і методів профілактики правопорушень та боротьби зі злочинністю, зокрема використання печатки, радіо і телебачення, і, як наслідок, вироблення нових напрямів і аспектів профілактичної діяльності установ масової інформації.

кримінологічний феномен засіб масова інформація

Українські науковці почали приділяти увагу взаємовпливу ЗМІ та злочинності на початку 2000-х рр. Дисертаційні та монографічні дослідження стосовно кримінологічного дослідження впливу ЗМІ присвячені в основному запобіганню злочинів серед неповнолітніх (О.І. Бугера [5], О.І. Напиральська [17], В.І. Галаган [8]), або включають цю проблематику частиною дослідження (В.М. Дрьомін [12, с.324-379], Н.С. Юзікова [26, с.300-324]). Окремих досліджень, присвячених комплексному дослідженню проблематики взаємовпливу ЗМІ та злочинності в Україні, не проводилося.

Дисертація О.І. Бугери "Проблеми використання засобів масової інформації для запобігання злочинів серед неповнолітніх" (2006) розкриває в основному негативний вплив ЗМІ на злочинність неповнолітніх. Авторка стверджує: "Складовою частиною негативного впливу ЗМІ на протиправну поведінку неповнолітніх є значний відсоток трансляції інформаційної продукції з елементами насильства та агресії, безконтрольність доступу неповнолітніх до такої інформаційної продукції, недостатня увага до цієї проблеми з боку батьків, педагогів, працівників служб у справах неповнолітніх, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, органів досудового слідства і судів тощо". О.І. Бугера вважає, що залучення ЗМІ до запобігання злочинності серед неповнолітніх є одним із найбільш перспективних напрямів, враховуючи специфічність та масштаби їх впливу на неповнолітніх. При цьому запобіжні дії мають охоплювати всі аспекти проблеми, а саме залучення ЗМІ до пропаганди здорового способу життя, поваги загальнолюдських цінностей, а також підвищення рівня правової культури (започаткування циклу теле - та радіопередач із цієї проблеми, розширення інформаційного висвітлення її у пресі, розроблення відповідних методичних рекомендацій); переорієнтація ЗМІ і, в першу чергу, телебачення, з акцентування на продукції, що містить елементи агресії та насильства на пропаганду кращих зразків національно - культурного і мистецького здобутку [5, с.15-16].

О.І. Напиральська у своєму дисертаційному дослідженні дотримується думки, що ЗМІ мають здатність "впливати на формування девіантних установок та поведінкових відхилень в осіб молодіжного віку. Проте такі відхилення можуть як призвести до вчинення злочину, так і залишитися нереалізованими. Механізм впливу ЗМІ на особистість реалізується значною мірою в підсвідомості, зумовлюючи формування її потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій, тобто структурних елементів мотивації злочинної поведінки, які можуть стати мотивом вчинення злочину. Вплив ЗМК найбільше простежується в статусно-рольових та морально-психологічних ознаках особистості злочинця. Особистість виступає як інтеграція свідомого та підсвідомого, тому будь-яке інформаційне повідомлення у ЗМК саме по собі не породжує акту злочинної поведінки, а вибір її варіанта детермінується суб'єктивними властивостями особистості" [17]. Отже, О.І. Напиральська вважає, що ЗМІ опосередковано впливають на злочинність, формуючи мотиви злочинних дій у особистості. Концепцію О.І. Напиральської доцільно віднести до категорії комбінованих теорій, оскільки фактично наголошується на психологічному впливі ЗМІ.

В.І. Галаган дотримується думки, що ЗМІ впливають на детермінацію злочинності виключно негативно: "Це такий вплив, під час якого передається інформація з боку ЗМІ, що прямо чи побічно впливає на вибір різних видів та форм злочинної поведінки шляхом переконання в обґрунтованості та справедливості зробленого вибору" [8, с.13]. До основних форм негативного впливу ЗМІ, що сприяють формуванню злочинної поведінки, на думку автора, належать такі: неповне відтворення актів насилля та агресії, повне відтворення актів насилля та агресії; опосередкований вплив. Проте В.І. Галаган не пояснює, яким чином відбувається такий опосередкований вплив.

Кожен із перелічених вчених пропонує свою версію змін до законодавства, які б врегульовували діяльність ЗМІ у контексті їх впливу на неповнолітніх. Але жоден із цих проектів не передбачає комплексного реформування законодавства.

У рамках досліджень основоположного характеру (монографії, присвячені вивченню злочинності у загальному вигляді) роль ЗМІ у впливі на злочинні явища обґрунтовується з тих самих позицій, що й у вузько-тематичних. Але додатково акцентовано на тому чи іншому аспекті вивчення злочинності (інституціоналізація злочинності та вплив ЗМІ, вікгимологічний вплив ЗМІ на злочинність, комунікаційний аспект тощо), в рамках вивчення певного типу злочинності (злочинність неповнолітніх, комп'ютерна злочинність тощо).

В.М. Дрьомін у монографії "Преступность как социальная практика: институциональная теория криминализации общества" [12, с.324-379] виявляє основні риси впливу ЗМІ на злочинність через призму ролі ЗМІ у механізмі криміналізації суспільства. Вчений стверджує: "Сучасне інформаційне середовище сприяє відтворенню злочинності, а у зв'язці "інформація-злочинність" виявляється стійка системна взаємодія" [12, с.329]. Обґрунтовується також думка, що сучасні ЗМІ є одним із засобів стереотипізації у суспільній свідомості злочинності як звичайного соціокультурного явища, що фактично призводить до її інституціоналізації як масової соціальної практики.

Н.С. Юзікова в контексті розгляду впливу ЗМІ на розвиток неповнолітніх також вважає, що ЗМІ впливають, у першу чергу, негативно. Дослідниця пропонує виокремлення дисфункцій ЗМІ, які мають деструктивний вплив на формування особистості неповнолітнього: "Невідповідність зібраної та поширеної інформації конкретним потребам; викривлення даних, перебільшення, спотворення інформації, що створює неправильне уявлення про ті процеси і явища, що відбуваються у суспільстві; зниження авторитету органів влади, соціальних інститутів у суспільстві, підривання довіри до них; інтеграція уваги тільки на певних персоналіях і відповідних статусних ролях особистості" [26, с. ЗОЇ]. Значну увагу авторка приділяє дослідженню інтернет-мережі як засобу масової інформації та, зокрема, його негативного впливу на протиправну поведінку неповнолітніх.

У цьому контексті С.В. Кушнарьов зазначає, що вплив ЗМІ на людину починається з раннього віку і триває все життя. По суті, в сучасному світі ЗМІ взяли на себе значну частину функцій із формування свідомості людей, виховання їх поглядів, ідей, звичок тощо. Людина, яка раніше не зустрічалася з тією чи іншою проблемою, завдяки можливостям ЗМІ змогла познайомитися з найрізноманітнішими проявами суспільного життя, сформувати про них певне уявлення і відповідне ставлення до них [13, с.26].

Закордонні дослідники (Г.Н. Горшенков [10], Н.С. Ма - лушкіна [15], А.Г. Горшенков [10], Ю.І. Гололобова [9], О.О. Плотніков [19], А.О. Токарєв [22], М.Б. Чабанянц [25], В.В. Боровікова [3], П.С. Булатецкий [6; 7], О.С. Осіпова [18]), на відміну від українських, не завжди заглиблюються у концепції впливу ЗМІ на певний тип злочинності (неповнолітніх, насильницьких злочинів тощо), а більше акцентують на загальних положеннях щодо впливу ЗМІ. У рамках нашого дослідження найбільш ґрунтовними видаються роботи В.В. Боровікової, Ю.І. Гололобової та О.С. Осіпової.

Останнім часом поширюється погляд про вплив ЗМІ (насамперед, телебачення й кіно) у вигляді пропаганди злочинної ідеології. "Неконтрольована свобода ЗМІ, яка почалася наприкінці 80-х - на початку 90-х рр., призвела до того, що інформація, що передається ними, стала нести в собі суттєвий негативний потенціал. Діяльність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю значною мірою стала подаватися однобічно й оцінюватися негативно. Особи ж, які вчинили протиправні вчинки, навпаки, стали головними й нерідко позитивними героями передач і публікацій" [13]. Таке становище викликає занепокоєння, оскільки, якщо взяти до уваги тотальну медіатизацію нашого життя, негативне наповнення ЗМІ створює стресовий фон для більшості осіб, що призводить до виявлення негативних емоцій, наслідком яких може стати і злочин. В.В. Боровікова детально розглядає першу концепцію впливу, зупиняючись на тому, що повідомлення про злочинність, насильство, які з'являються у ЗМІ, підвищують рівень агресивності у людей. Дослідниця наводить кілька теорій, які корелюють із цією концепцією [3]. Проте більшість цих теорій пов'язана з медійними технологіями (кіно, телебачення), а не зі ЗМІ у класичному розумінні. Зупинимось на розгляді деяких теорій.

Теорія соціального навчання отримала розвиток у 60 - ті рр. XX ст. Основною її ідеєю висувалося, що образи насильства, показані по телебаченню, негативно впливають на людину, особливо на дітей, що може призвести до копіювання такої поведінки у реальному житті. Ми вбачаємо, що ця теорія корелює з теоріями впливу ЗМІ, висловленими, наприклад, А. Корре та Л. Проалем, але у контексті візуалізованого представлення злочину. Теорія соціального навчання досі не спростована, але разом із тим часто критикується. Безумовними прибічниками теорії соціального навчання є А. Бандура та Л. Беркович (США), висновки яких отримали розвиток у Фінляндії, Ізраїлі, частково і в Україні.

Зокрема, критики вважають, що, по-перше, численні експерименти, поставлені для підтвердження теорії соціального навчання, є недійсними, оскільки піддослідні фактично проявляють агресію до неживого предмету, а не до людини. По-друге, теорія не передбачає якогось "еталону" поведінки, що може вважатися нейтральною і від якою можна вести умовний відлік до того, яка поведінка може вважатися негативною та агресивною. По-третє, експеримент є нетиповою для будь-якої особи ситуацією, яка створена штучно, отже, особисті якості можуть проявитися інакше, аніж завжди [16, с.99].

Як зазначає В.В. Боровікова, вплив телевізійного насильства був також вивчений на основі теорії катарсису, тобто емоційного потрясіння, яке викликають у глядача переживання за героя [3]. Експерименти зафіксували, що глядачі, які дивилися матеріали агресивного спрямування, самі ставали схильними до агресивних проявів [16, с.100-101]. Ця теорія має значення, перш за все, через те, що сучасні ЗМІ наповнені великою кількістю кримінальної інформації, навіть є погляд, що таке наповнення є наслідком криміналізованості ЗМІ. Ця теорія також корелює з історичними теоріями, зокрема з теорією Ч. Ломброзо.

Теорія когнітивних асоціацій обґрунтовує негативний вплив ЗМІ так званим праймінгом - активізацією специфічних згадок у пам'яті [21]. Насильство, що показується у ЗМІ, може автоматично пробудити відповідні думки та ідеї, що буде сприяти виникненню та формуванню антисоціальної установки. Проте ця теорія також зазнає критики, оскільки низка психотипів людей, усвідомлюючи негатив сцен насильства та жорстокості, переглядає їх з огляду на звички, бажання гострих відчуттів тощо. Прибічники теорії самі наголошують, що обсяг такої інформації у ЗМІ має бути врегульований суспільством, оскільки, наприклад, вразливі прошарки населення (діти, підлітки, літні люди) можуть штучно увійти у стан страху та відсутності особистої безпеки. В.В. Боровікова слушно вказує, що ця ситуація значно підриває авторитет правоохоронних органів у протидії злочинності і може призвести до стихійної самоорганізації населення з метою протистояння злочинності самостійно.

З іншого боку, ЗМІ, безперечно є важливим інструментом профілактичного впливу. Звісно, не можна не зазначити, що саме шляхом створення позитивного іміджу правоохоронних органів у ЗМІ більшість добровольців свідомо прагнуть співпрацювати, допомагати правоохоронним органам у протидії злочинності.

Значною є роль ЗМІ у правовому вихованні, формуванні правосвідомості. С.В. Кушнарьов зазначає, що невирішеність проблеми негативізації впливу ЗМІ диктує необхідність розроблення правового механізму, що виключає негативний вплив ЗМІ на дітей та підлітків, оскільки найбільш інтенсивно людина формується до 18 років, моменту настання повноліття, і саме на цьому етапі розвитку засвоюються необхідні знання й правила поведінки в суспільстві [13].

ЗМІ, у доступній формі інформуючи суспільство про певні юридичні явища, тим самим поліпшує загальні знання у різних галузях права, підвищує відповідальність кожної конкретної особи. Крім того, ЗМІ є інструментом розширення кругозору кожної окремо взятої людини.

Третя концепція передбачає комбінований підхід, який полягає у паралельній дії ЗМІ у позитивному та негативному аспекті, що надає такому впливу рівновагу. Проте, на наш погляд, у чистому вигляді цю концепцію не можна виокремити, оскільки так чи інакше вплив ЗМІ буде тяжіти до позитивної або до негативної сторони.

ЗМІ виступають важливим фактором формування особи злочинця, вони впливають на утворення соціально значущих властивостей особистості, які мають як анти - криміногенний, так і криміногенний вектор. С.Я. Лебедев визначає особу злочинця як систему соціально-психологічних властивостей індивіда, що сформувалися в процесі його соціалізації, детермінувавши обрання ним злочинного способу задоволення власних потреб, що потягнуло за собою вчинення злочину [14, с.130]. Зважаючи на це визначення, якісні характеристики особи формуються в процесі її соціалізації, а провідним інститутом соціалізації у сучасному суспільстві виступають ЗМІ.

Більшість дослідників схильні до думки, що вищезазначені концепції мають вплив лише на так званих випадкових злочинців, або злочинців за необережністю. Поза увагою залишається вплив на осіб, які вже неодноразово скоювали певний злочин, тобто рецидивістів, а також на осіб, які вже спланували злочин, але не здійснили його. У такому разі, вірогідно, втілюється теорія праймінгу, оскільки те чи інше повідомлення у ЗМІ може стати поштовхом до скоєння злочину.

Аналіз кримінологічної літератури, а також змісту інформаційної продукції сучасних ЗМІ дав змогу П.С. Булатецькому констатувати основні способи криміногенного впливу на особистість:

1) інформування про методи та способи вчинення злочинів;

2) використання ненормативної лексики;

3) пропаганда насильства, жорстокості;

4) романтизація злочинності, героїзація злочинності;

5) активна реклама алкогольної продукції;

6) створення та розвиток кримінальної субкультури;

7) формування негативної думки про державні, зокрема і правоохоронні органи [6, с.12-13].

А.В. Байлов та П.В. Сахута, погоджуючись із П.С. Булатецьким, вважають, що ЗМІ здатні продукувати криміногенні ризики як загально-соціального, так і групового рівня відтворення. Дослідники відстоюють думку про те, що за певних умов вказані ризики здатні інтегруватися безпосередньо до детермінаційного комплексу злочинності шляхом поширення культу насильства й жорстокості, підсилення ефектів призонізації, феномену звикання до злочинності, а також конструювання викривленої соціальної реальності [2, с.144].

У дисертаційному дослідженні О.С. Осіпової інтерес становлять виокремлені авторкою рівні попереджувального впливу ЗМІ. Перший рівень це загально-соціальний вплив ЗМІ на попередження злочинності. Йдеться про широке поле проблематики з питань, що стосуються загальнотеоретичних матеріалів, а також конкретних випадків. В основному така інформація має бути націлена на виявлення причин і умов злочинності. Авторами таких матеріалів можуть бути фахівці різних галузей знань, що досліджують проблеми попередження злочинності в політичній, економічній, правовій, медичній, соціальній сферах тощо. Загально-соціальний вплив засобів масової інформації полягає у формуванні правової культури суспільства загалом, що дає змогу усувати або пригнічувати вплив негативних сторін дійсності, що сприяють антигромадським, протиправним вчинкам громадян.

Другий рівень - це спеціально-кримінологічний вплив засобів масової інформації на попередження конкретних злочинів, яке здійснюється безпосередньо як фахівцями правоохоронних органів, так і працівниками засобів масової інформації, спеціалізуються на висвітленні матеріалів про злочини. Діапазон проблематики, так само як і на загально-соціальному рівні, досить широкий - від відомостей про факти розслідування конкретної кримінальної справи до аналізу злочинних проявів. На відміну від першого рівня попереджувальної діяльності засобів масової інформації, спеціально-кримінологічне вплив більш конкретно, індивідуалізовано як за об'єктом, так і за суб'єктом (як на федеральному рівні, так і на регіональному). Спеціально - кримінологічний вплив засобів масової інформації полягає в реалізації завдання впливу на антигромадську поведінку, погляди, інтереси, прагнення і нахили індивіда, в нейтралізації шкідливого впливу оточення [18, с.118-119].

Крім того, цінність для нашого дослідження становить висловлена О.С. Осіповою класифікація впливу ЗМІ як суб'єкта попередження злочинності: "Засоби масової інформації як суб'єкт попередження злочинності та конкретних злочинів у своїй діяльності можуть впливати на:

- причини і умови, що сприяють існуванню злочинності, окремих її видів, здійснення конкретних злочинів або на полегшення їх здійснення;

- осіб, що готують злочин або замах на вчинення злочинів;

- осіб, які є потенційними жертвами злочину внаслідок своєї поведінки або способу життя" [18, с.118].

Цікаву та доречну точку зору висловила С.Ю. Гололобова. Дослідниця вважає, що сучасні засоби масової інформації сильно піддаються впливу політичних та економічних структур, що стає причиною таких негативних явищ, як прихована реклама та суб'єктивна оцінка подій. Така неетична поведінка з боку представників ЗМІ породжує як ангажованість ЗМІ, так і невідповідне висвітлення фактів у ЗМІ. Тому, на нашу думку, таке бажане всіма дослідниками реформування законодавства про ЗМІ має починатися з усунення проявів заангажованості, корумпованості у ЗМІ та поступового переходу до внесення змін у законодавство щодо суспільної моралі, діяльності ЗМІ, взаємодії їх із державою та суспільством.

Таким чином, ЗМІ виступають важливим компонентом у функціонуванні детермінаційного механізму злочинності, якісно впливають на формування особистості людини, характер її розумової діяльності, є джерелом формування поведінки, зокрема й злочинної. Структуру цього процесу можна представити так: елементи ЗМІ несуть криміногенний потенціал, у сферу їх дії потрапляє індивід, формуються його кримінальні якості, що утворюють злочинну поведінку.

Практичне підтвердження в такому разі отримує концепція негативного впливу ЗМІ, а зокрема теорія праймінгу та теорія соціального навчання. Попри це, не варто відкидати і позитивний вплив ЗМІ, який має на меті формування правосвідомості і правової культури. Отже, врешті-решт, комбінована концепція впливу ЗМІ, врівноважено як позитивного, так і негативного, постає як єдина можлива (з урахуванням того, що ідеально врівноваженої системи не існує).

Закордонні дослідники давно вивчають вплив ЗМІ на злочинність. Наприклад, у роботі Дж. Брайанта та С. Томпсон "Основи впливу ЗМІ" детально викладено історичний аспект впливу ЗМІ, моделі комунікативного впливу, власне медіа-вплив, детально охарактеризовано початкові спроби наукового дослідження впливу ЗМІ із середніх віків до сучасності. Дослідники виокремили низку теорій впливу ЗМІ, серед яких соціально-когнітивна теорія, теорія праймінгу, культивації, дифузії, використання та задоволення (теорія соціальних функцій ЗМІ), пріоритетності, переконання. Детальному вивченню піддалися типи впливу певної інформації (насилля, реклами, розважальних заходів тощо) [4]. Цікавим видається дослідження авторами комунікаційних технологій, зокрема інтернету як сучасного джерела поширення інформації та "переродження" його у певний тип ЗМІ.

Особливий інтерес для кримінологічного дослідження впливу ЗМІ становлять роботи В. Сакко (V.F. Sacco) [28]. Будучи соціологом, дослідник визначає вплив ЗМІ через призму соціологічного підходу: він розглядає соціальну структуру злочинності та детермінування її через ЗМІ та загалом виокремлює соціальний підхід до структури злочинів та визначає вплив ЗМІ через їх соціальний вплив.

Висновки. Таким чином, варто виокремити кілька підходів до феномена ЗМІ у кримінології:

- ЗМІ як засіб попередження злочинності;

- ЗМІ як каталізатор криміногенності у суспільстві;

- ЗМІ як інструмент психологічного (як негативного, так і позитивного впливу).

Варто визнати, що вітчизняна кримінологія розглядає ЗМІ, в першу чергу, наслідуючи радянські концепції як криміногенне явище. Закордонні дослідники також схильні до того, аби вважати ЗМІ тим негативним явищем, що сприяє злочинності, агресії у суспільстві. Однак разом із тим, на нашу думку, найточнішою варто вважати концепцію, за якої ЗМІ постають у двох проекціях - і як засіб попередження, і як каталізатор злочинності, тобто здійснюють подвійний психологічний вплив.

Список використаних джерел

1. Асанов Е.В. Массовая информация и поведение граждан / Е.В. Асанов. - Москва, 1999. - С.126-128.

2. Байлов А.В. Криміногенний потенціал діяльності засобів масової інформації / А.В. Байлов, П.В. Сахута II Вісник кримінологічної асоціаціїУкраїни. - 2016. - № 1 (12). - С.143-153.

3. Боровикова В.В. Проблемы освещения преступности в средствах массовой информации и профилактическая деятельность органов внутренних дел: дис. канд. юрид. наук: 12.00.08/ В.В. Боровикова. - Москва, 2002. - 222 с.

4. Брайант Дж. Основы воздействия СМИ / Дж. Брайант, С. Томпсон; пер. с англ. - Москва: ИД "Вильямс", 2004. - 432 с.

5. Бугера О.І. Проблеми використання засобів масової інформації для запобігання злочинів серед неповнолітніх: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.08/О.І. Бугера; Акад. адвокатури України. - Київ, 2006. - 20 с.

6. Булатецкий П.С. Влияние средств массовой информации на насильственную преступность (криминологический аспект): автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.08/П.С. Булатецкий. - Москва, 2013. - 23 с.

7. Булатецкий П.С. Влияние средств массовой информации на насильственную преступность: криминологический аспект: дис. канд. юрид. наук: 12.00.08/ П.С. Булатецкий; Моек, ун-т МВД РФ. - Москва, 2013. - 187 с.

8. Галаган В.І. Запобігання негативному впливу засобів масової інформації на формування злочинної поведінки неповнолітніх: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.08/ В.І. Галаган. - Київ, 2015. - 20 с.

9. Гололобова Ю.И. Средства массовой информации и преступность (Криминологический аспект): дис. канд. юрид. наук: 12.00.08/ Ю.И. Гололобова. - Москва, 2002. - 161 с.

10. Горшенков А.Г. Виктимологический аспект предупредительного воздействия на преступность в сфере массовой информации: дис. канд. юрид. наук: 12.00.08/А.Г. Горшенков. - Н. Новгород, 1999. - 185 с.

11. Горшенков Г.Н. Криминология массовых коммуникаций: научно-учебное издание / Г.Н. Горшенков. - Нижний Новгород, 2003. - 156 с.

12. Дрёмин В.Н. Преступность как социальная практика: институциональная теория криминализации общества: [моногр.] / В.Н. Дрёмин. - Одесса: Юридична література, 2009. - 613 с.

13. Кушнарьов С.В. Вплив засобів масової інформації на формування правосвідомості неповнолітніх: зарубіжний та вітчизняний до - свід/ С.В. Кушнарьов // Соціальна педагогіка: теорія та практика. - 2009. - № 2. - С.24-31.

14. Лебедев С.Я. Личность преступника и ее криминологическая характеристика II Криминология: учеб, пособие / под ред. С.Я. Лебедева, М.А. Кочубей. - Москва, 2007. - 519 с.

15. Малушкина Н.С. Теоретико-правовые основы взаимодействия органов внутренних дел и средств массовой информации: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.01/Н.С. Малушкина,-Москва, 1992. - 23с.

16. Назаров М.М. Массовая коммуникация в современном мире: методология анализа и практика исследований / М.М. Назаров; Ин-т социол. образования Рос. центра гуманитар, образования и др. - Москва: УРСС, 1999. - 239 с.

17. Напиральська О.І. Вплив засобів масової інформації на формування злочинної поведінки молоді: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.08/0.1. Напиральська. - Запоріжжя, 2010. - 22 с.

18. Осипова Е.С. Средства массовой информации в системе предупреждения преступности: дис. канд. юрид. наук: 12.00.08/Е.С. Осипова. - Москва, 2014. - 184 с.

19. Плотников А.А. Влияние средств массовой информации на правонарушения несовершеннолетних: административно-деликтологический аспект: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.14/А.А. Плотников. - Хабаровск, 2003. - 24 с.

20. Рябыкин Ф.К. Организация применения средств массовой информации в профилактике правонарушений / Ф.К. Рябыкин. - Москва, 1980. - 100 с.

21. Тимошенко Е.А. Феноменология понятия прайминг, модели прайминга / Е.А. Тимошенко, ГА. Епанчинцева II Университетский комплекс как региональный центр образования, науки и культуры: материалы Всерос. науч. - метод. конф. (с междунар. участием), 4-6 февр. 2015 г., Оренбург. - Оренбург, 2015. - С. 2083-2087.

22. Токарев А.А. Роль средств массовой информации в предупреждении преступности: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.08/

23. А.А. Токарев. - Москва, 2012. - 31 с.

24. Томин В.Т. Использование средств массовой информации в борьбе с преступностью: [учебное пособие] / В.Т. Томин. - Горький, 1976. - 96 с.

25. Томин В.Т., Горшенков Г.Н. Использование средств массовой информации в профилактике преступлений / В.Т. Томин, Г.Н. Горшенков. - Москва, 1981. - 56 с.

26. Чабанянц М.Б. Криминологические аспекты влияния жестокости и насилия в средствах массовой коммуникации на агрессивное поведение несовершеннолетних: дис. канд. юрид. наук: 12.00.08/ М.Б. Чабанянц. - Ставрополь, 2002 - 160 с.

27. Юзікова Н.С. Злочинність неповнолітніх: особливості, сучасні тенденції та заходи запобігання і протидії їй: [моногр.] / Н.С. Юзі - кова. - Дніпро: Біла К.О., 2016. - 510 с.

28. Ярош Г.М. Печать как средство массового воспитания в целях предупреждения правонарушений: автореф. дис. канд. юрид. наук/ Г.М. Ярош. - Москва, 1976. - 24с.

29. Sacco V.F. Media Construction of Crime // Annals of American Academy of Political and Social Science. - 1995. - Vol.539. - P.141-154.

Размещено на Allbest.ru