Оперативно-розшукова характеристика злочинів проти власності

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Одними із завдань нового кримінального процесуального кодексу є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження (ст. 2 КПК України), серед яких: право не бути протиправно позбавленим права власності та право на непорушність приватної власності (ст. 41 Конституції України). Водночас, більша частина злочинів корисливо-насильницької спрямованості вчиняється задля незаконного викрадення чужого майна.

Варто зазначити, що за останні п'ятдесят років розвитку теоретико-методологічних парадигм прикладних наук кримінально-правової галузі повсюдно почали використовуватися розробки стосовно описання загальних характеристик певного злочину або групи злочинів. Злочинність, її причини та фактичні прояви стали предметом досліджень багатьох юридичних і неюридичних наук. Наприклад, окрім кримінології, криміналістики та ОРД злочинність стала предметом досліджень соціології (праці Я. І. Гілінського, В.В. Касьянова, В.М. Нечепуренко, О.С. Нікіфорова, О.М. Яковлєва), психології (праці Т.В. Алексєєвої, Л.М. Балабанової, В.Й. Бочелюк, П.А. Козляковської, В.В. Романова), педагогіки (праці М.І. Рожкова, І.В. Козубовської, С.Г. Немченко, М. Н. Фицули) і навіть філософії (праці: В.Д. Гвоздецького, В.О. Довгополюка, А. М. Деменко) [1-6].

Теоретичний аналіз праць таких вчених як: К.В. Антонов, Б.І. Бараненко, А.М. Волощук, О.А. Гапон, Е.О. Дідоренко, О.Ф. Долженков, А.Ф. Думко, В.П. Захаров, І.П. Козаченко, С.І. Ніколаюк, М.С. Остапчук, В.Л. Ортинський, В.Д. Пчолкін, В.Є. Тарасенко, Р.А. Халілев, М.Л. Шелухін [7-11] дозволив прийти до висновку, що: а) на сьогоднішній день в теорії ОРД немає єдиної точки зору стосовно структури та змісту оперативно-розшукової характеристики злочинів; б) до цього часу існують різні погляди вчених щодо її визначення і складових частин.

З урахуванням висвітлених у спеціальній літературі характеристик злочинів проти власності, які були розглянуті вченими у сфері ОРД, ми зробили умовивід про доцільність формування оперативно-розшукової цієї характеристики з трьох груп елементів, які у свою чергу також будуть також будуть поділятися на певні складові частини.

Так, до першої групи доцільно включити: 1) загальний обсяг типових відомостей про кількісні та якісні показники злочинів проти власності (стан, структура, типологія цієї злочинності та інші її показники); 2) характеристику осіб, що скоюють злочин, зокрема і злочинних угрупувань та потерпілих; 3) характеристику способів підготовки до злочинів; 4) характеристику слідової картини злочину; 5) відомості про час, місце та обстановку злочину; 6) характеристика постзлочинної діяльності суб'єктів злочину.

Друга група описує основні чинники, які є безпосередніми причинами невдалого розкриття злочинів проти власності.

Третя група включає відомості щодо факторів, завдяки яким злочини злочинів проти власності були розкриті.

Отже розглянемо детально елементи першої складової групи оперативно-розшукової характеристики злочинів проти власності.

Виходячи з аналізу статистичних даних за 2007 - 2011 роки в середньому по Україні із загальної сукупності злочинів проти власності нерозкритими залишилось - 43 %.

Приблизно 12 % нерозкритих злочинів проти власності щороку знімається з обліків ОВС у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Відповідно, по цим злочинам закривалися оперативно-розшукові та кримінальні провадження і, переважно, ніякої діяльності щодо реалізації принципу невідворотності кримінальної відповідальності не здійснювалося. Це підтверджується й проведеними дослідженнями.

Враховуючи наведені вище показники та їхню відносну стабільність можливо висунути гіпотезу стосовно частки злочинів проти власності у структурі злочинності. Так, приблизно 28 % нерозкритих злочинів проти власності щороку переходять у категорію злочинів минулих років. Із них біля 12 % щороку знімається з обліків ОВС через закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а більше 50 % - розкривається.

Аналіз статистичних даних, зазначеного вище емпіричного матеріалу дозволив з'ясувати структуру злочинів проти власності. Так, на протязі 2007 - 2011 рр. найбільш поширеними злочинами проти власності в Україні є: крадіжка (ч. 3 - 5 ст. 185 КК України) - 57 %; грабіж (ч. 2 - 5 ст. 186 КК України) - 10 %; шахрайство (ч. 3 - 4 ст. 190 КК України) - 8 %; незаконне заволодіння транспортними засобами (ч. 2 - 3 ст. 289 КК України) - 7 %; умисні тяжкі тілесні ушкодження (ст. 121 КК України) - 6 %; розбій (ст. 187 КК України) - 5 %; умисне вбивство (ст. 115 КК України) - 2 %; вимагання (ч. 2 - 4 ст. 189 КК України) - 2 %; зґвалтування (ч. 2 - 4 ст. 152 КК України) - 1 %. Перелічені злочини у загальній сукупності складають 90 % від загальної кількості злочинів загальнокримінальної спрямованості.

Дослідженнями також було встановлено й факт того, що 9,8 % злочинів проти власності були латентними, тобто про факт їх скоєння правоохоронним органам було невідомо. У таких випадках лише завдяки актам явки з повинною правоохоронці дізналися про факт скоєння злочинів проти власності.

За своєю типологію злочинів проти власності є злочинами з корисною мотивацією - 67 %, які вчиняються навмисно, переважною більшістю у містах - 79 %, у співучасті - 53 % або однією особою - 47 %, переважно особами чоловічої статі - 81 %.

Злочини проти власності відносяться до «професійної» злочинності і вчиняються особами, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі - 63 %. Із сумарного числа цих осіб загальний вид рецидиву склав - 60 %, спеціальний вид рецидиву, зокрема повторність злочинів - 40 %. При цьому 41 % осіб, які були суб'єктом злочинів проти власності, раніше притягувалися до кримінальної відповідальності. Із числа осіб, засуджених за скоєння злочинів проти власності непрацевлаштованими було 53 %, а 43 % не мали постійного місця мешкання.

При вивченні особистості злочинців за підрахованими даними була встановлена певна відмінність за характеристикою віку. Більшість злочинів, що були вчинені в містах або відлюдних місцях переважно вчиняються особами у віці від 16 до 40 років, а злочини, що вчиняються в невеликих містах, селах міського типу та селищах - особами старшого віку - від 35 до 55 років.

Про мотиваційний характер злочинів проти власності свідчать наступні показники: 64 % - становлять корисливі спонукання, 14 % - бажання помсти, 10 % - неприязнь, 6 % - заздрість, 3 % - ревнощі, 2 % - хуліганські мотиви, 1 % - інші мотиваційні чинники. 33 % злочинів проти власності було скоєно злочинними угрупуваннями, для яких були властиві наступні ступені організації: група осіб - 32 %, організована група - 20 %, злочинна організація - 1 %.

У порівнянні зі злочинцями проти особи, відмінними ознаками злочинів проти власності, є: 1) більш високий освітньо-кваліфікаційний рівень за ознаками наявності вищої освіти; 2) більша чисельність неодружених злочинців; 3) більша чисельність бездітних; 4) більший відсоток непрацюючих осіб; 5) більша частина цих злочинів вчиняється працівниками сфери культури, освіти, охорони здоров'я, державними службовцями, працівниками творчого та природного промислу; 6) менший відсоток безпритульних; 7) більш вищий рівень доходів та майнового статку.

В результаті дослідження встановлено, що злочинці, які вчиняють злочини проти власності відрізняються від злочинців, які вчиняють злочини проти особи, частішими розладами свідомості та мислення, у той час як останні розладами особистості та порушеннями емоційних станів.

За результатами аналізу емпіричного матеріалу дисертації у 78 % злочинів проти власності злочинці та жертви особисто знайомі не були і не спілкувалися між собою.

Характер групової злочинності злочинів проти власності визначається наступними чинниками:

1) майже всі види злочинів зазначеної категорії переважно вчиняються організованою групою - 20 %. Мотиваційна спрямованість злочинів, які вчиняються організованою групою, має чітку направленість на вчинення злочинів проти власності;

2) 16, 4 % злочинів вчиняється групою осіб, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення;

3) 15,6 % злочинів скоєно групою осіб без попередньої змови між собою. Кримінальна спрямованість цієї групи злочинців визначається більшістю скоєних злочинів проти власності;

4) 1 % злочинів було вчинено злочинною організацією, з характерною направленістю їх злочинних діянь проти власності.

Коефіцієнт співучасті у злочинних угрупуваннях по злочинів проти власності такий: співвиконавець - 83 %; пособник - 57 %; організатор - 25 %; підбурювач - 18 %; виконавець-одинак - 17 %.

Для слідової картини злочинів проти власності характерним є її неоднозначність, неочевидність або крайня «слідова скудність». Такі особливості пов'язані з чинниками як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. До об'єктивних чинників слід віднести: 1) несприятливі погодні умови, через які сліди злочину були пошкоджені або незворотно трансформовані (тобто були неідентифікаційними) чи знищені; 2) неочевидність наявності саме злочинної події. У цих випадках навіть питання про порушення кримінальної справи вирішувалось на протязі 3 - 8 діб; 3) повна відсутність слідів (у їх широкому розумінні), які можуть посприяти пошуку злочинця; 4) наявність слідових об'єктів, які не підлягають ідентифікації; 5) порушення сторонніми особами обстановки у якій відбувалась подія злочину; 6) наявність слідів, яких за логікою не повинно бути і, навпаки, відсутність тих слідів, котрі повинні бути при відповідному механізмі злочину; 7) спливання певної кількості часу з дня скоєння злочину через що з'являються нерелевантні сліди, які призводять до помилкових версій.

До суб'єктивних чинників неочевидності слідової картини злочинів проти власності відносяться: 1) помилкове використання працівниками карного розшуку методів криміналістичної діагностики та моделювання щодо обставин події злочину; 2) недостатній опис в процесуальних документах слідів злочину в їхньому інтеграційному зв'язку між собою і у взаємодії з оточуючою обстановкою; 3) суперечливість, недостовірність або сумнівність нематеріальних слідів злочину; 4) відсутність у матеріалах справи інформації, отриманої непроцесуальним шляхом; 5) часто прослідковується невідповідність між складеними в ОВС суб'єктивними портретами злочинців (зокрема фотороботами) та справжньою зовнішністю злочинців; 6) невірні діагностичні тлумачення певних фактів щодо події злочину експертами; 7) неповне обстеження периферії місця події, прилеглої до неї території; 8) недбале ставлення щодо вилучення всіх об'єктів, які можуть бути доказами у справі або об'єктами судових експертиз; 9) ігнорування наявністю дрібних слідів злочину, мікрооб'єктів, слідів запаху; 10) залишення без уваги малопомітних слідів злочину, зокрема й тих, виявлення та дослідження яких відбувається за допомогою криміналістичної техніки.

Що стосується географії вказаних злочинів, то можна відмітити, що південно-східні регіони України мають більший процент нерозкритих злочинів проти власності. У співвідношенні до північного та західного регіонів цей показник приблизно становить як 2 : 1. Також, щороку у південно-східних регіонах в середньому на 9 % більше нерозкритих злочинів переходять у категорію минулих років.

Далі, відповідно до поставленої мети статті, необхідно з'ясувати основні причини невчасного розкриття злочинів проти власності, через які дані злочини переходять у категорію минулих років. Аналіз емпіричного матеріалу дозволив зробити висновок, що до таких причин відносяться: 1) об'єктивні причини невчасного розкриття злочинів; 2) суб'єктивні фактори, які негативно вливають на розкриття злочинів; 3) організаційно-управлінські недоліки щодо процесу вчасного розкриття злочинів; 4) асоціальні тенденції в системі виконання правоохоронних функцій.

Слід відмітити, що внаслідок вивчення передового досвіду була виявлена група факторів, які сприяли розкриттю злочинів проти власності. До таких факторів відносяться наступні: 1) активне і систематичне використання можливостей осіб, які конфіденційно співробітничають з ОВС; 2) морально-ділові і професійні якості оперативного працівника карного розшуку; 3) помилки, допущені злочинцями; 4) активне і систематичне використання даних криміналістичних та оперативних обліків.

В практиці розкриття злочинів проти власності траплялися випадки коли потерпілі, свідки або інші обізнані особи зненацька вказували на особу злочинця. За різними обставинами вони цього не робили раніше, але у зв'язку зі зміною життєвої ситуації вирішили викрити злочинця. Типовими приводами первинного утаювання були: а) сподівання що особа припинить злочинну діяльність (стосується родичів та подружжя); б) побоювання помсти від злочинця; в) обіцянки злочинця або його представників відшкодувати збитки та надати матеріальну допомогу; г) співучасть у скоєнні злочинів або аморальних вчинків; д) матеріальна або психологічна залежність від злочинця. Типовими мотивами викриття злочинця було: помста, користь, виникнення неприязних стосунків, бажання змінити антисоціальні установки злочинця-родича, совісні спонукання.

На завершення розгляду цієї статті доречним буде окреслити напрямки за якими будуть використовуватися відомості оперативно-розшукової характеристики. Перш за все, загальні відомості стосовно типології злочинів проти власності стануть підставою для визначення засад організації та планування оперативно-розшукової діяльності щодо розкриття цих злочинів. У ситуаціях інформаційної недостатності відомості цієї характеристики ляжуть в основу визначення типових версій щодо суб'єктів злочинів проти власності та форм їх співучасті. Крім цього, завдяки даним цієї характеристики будуть визначені об'єкти оперативної уваги, а також тактика розкриття злочинів проти власності. Відомості щодо постзлочинної діяльності злочинців та потерпілих послужать визначенню напрямків діяльності під час проведення оперативного забезпечення кримінального провадження.

Література

кримінальний процесуальний власність злочин

1. Гилинский Я.И. Девиантология: социология преступности, наркотизма, проституции, самоубийств и других отклонений / Я.И. Гилинский. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. - 520 с.

2. Яковлев А. М. Социология экономической преступности / А.М. Яковлев. - М.: Наука, 1988. - 256 с.

3. Козляковський П. А. Юридична психологія: навч. посіб. / П.А. Козляковський, А.П. Козляковський. - Миколаїв: Одеська юридична академія, 2006. - 424 с.

4. Гвоздецький В.Д. Організована злочинність як об'єкт соціально-філософського аналізу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук: 09.00.03 / В.Д. Гвоздецький. - К., 1997. - 30 с.

5. Довгополюк В.О. Соціальна девіантність у молодіжному середовищі: передумови, різновиди та регулятиви: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук: 09.00.03 / В.О. Довгополюк. - Одеса., 2004. - 18 с.

6. Деменко А.М. Феномен тероризму в умовах глобалізаційної динаміки (соціально-філософський аналіз): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук: 09.00.03 / А.М. Деменко. - Харків., 2008. - 19 с.

7. Антонов К.В. Особливості оперативно-розшукової характеристики економічних злочинів / К.В. Антонов // Вісн. Львівського ін-ту внутр. справ. - 2003. - № 3. - С. 3 - 14.

8. Бараненко Б.І. Об'єкти оперативно-розшукової діяльності / Б.І. Бараненко, К.Л. Федоров // Правові й організаційно-процедурні основи здійснення оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ в Україні. Загальна частина: навч. посіб. за ред. А.В. Іщенка, Б.І. Бараненко; МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка. - Луганськ : РВВ ЛДУВС, 2011. - С. 71 - 84.

9. Волощук А.М. Діяльність органів публічної адміністрації України щодо протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів: питання теорії та практики: монографія / А.М. Волощук. - Одеса: ОДУВС, 2011. - С. 252 - 273.

10. Гапон О.А. Оперативно-розшукова характеристика злочину як інформаційна модель його розкриття / О.А. Гапон // Вісник Запорізького юрид. ін-ту. - 2002. - № 2. - С. 3 - 9.

11. Дідоренко Е.О. Методологічні проблеми оперативно-розшукової діяльності як окремої галузі наукового знання / Е.О. Дідоренко, Б.І. Бараненко // Методологічні проблеми теорії і практики ОРД у сучасних умовах: Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС ім. 10-річчя незалежності України. - 2004. - Спец. випуск № 1. - С. 3 - 9.

Размещено на Allbest.ru