Нормативні засади протидії злочинам у сфері водокористування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Нормативні засади протидії злочинам у сфері водокористування в Україні

Голиш Олег Ігоревич

здобувач кафедри оперативно-розшукової діяльності Харківського національного університету внутрішніх справ

Проблема протидії економічній злочинності стоїть досить гостро у багатьох країнах світу, оскільки саме вона завдає найбільш суттєвих ударів по національних економіках, окремим приватним компаніям та підприємцям, а опосередковано й по прибутках пересічних громадян [1, с. 12]. Серед злочинів економічної спрямованості істотної шкоди завдають протиправні діяння, пов'язані із порушенням законодавства про водокористування. Це підтверджують окремі матеріали викритих злочинів оперативними підрозділами ОВС України у сфері водокористування, в яких відображені реальні діапазони завданої і ймовірної шкоди державі, кожному громадянинові та природньому середовищу. Так, оперативними працівниками ОВС України га території однієї із областей України було задокументовано злочинну діяльність посадових осіб комунального підприємства «В», які впродовж двох років, не маючи відповідної ліцензії на користування водокористуваннями, незаконно видобували з підземних джерел прісну воду, чим завдали збитків державі на загальну суму понад 114,2 тис. гривень [2, с. 44].

Беззаперечним фактом для учених-юристів є те, що базовим документом законодавчого рівня є Конституція України. Згідно ст. 8 Основного закону держави, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Відповідно до ч. 1 ст. 13 означеного законодавчого акту, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. У ч. 2 ст. 8 Конституції України зазначено, що кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Положенням ст. 16 Основного закону визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України….є обов'язком держави [3]. Таким чином, наведені норми Конституції України складають основу для регулювання суспільних правовідносин у сфері водокористування, зокрема щодо протидії злочинам у названій сфері.

Після Конституції України за юридичною силою слідують міжнародні договори і угоди, ратифіковані Верховною Радою України, які становлять частину українського законодавства. Зокрема, Конвенція про правову допомогу і правові відносини по цивільних, сімейних і кримінальних справах. Відповідно до цієї угоди, сторони взяли на себе обов`язки з надання допомоги в області оперативно-розшукової діяльності, в тому числі щодо виконання запитів з надання інформації стороні, що запитує [4]. До важливих міжнародних документів, які регулюють окремі питання протидії економічним злочинам правоохоронними органами, відноситься договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах [5]; угода між Україною та Великою Соціалістичною Народною Лівійською Арабською Джамагирією про правову допомогу в цивільних і кримінальних справах [6]; договір між Україною та Сирійською Арабською Республікою про правові відносини і взаємну правову допомогу в цивільних і кримінальних справах [7]; договір між Україною та Арабською Республікою Єгипет про взаємну правову допомогу в кримінальних справах [8]; договір між Україною та Республікою Індія про взаємну правову допомогу в кримінальних справах [9] та ін.

Далі в порядку ієрархії слідують кодекси України. Серед них, зважаючи на тему нашого дослідження, особливе місце посідають кодифіковані законодавчі акти України: Кодекс України про надра, Водний, Кримінальний та Кримінальний процесуальний кодекси. Так, у ч. 3 ст. 3 Кодексу України про надра зазначено, що лісові та водні відносини у сфері використання надр регулюються відповідним законодавством України [10], а саме Водним та Лісовим кодексами. Положення останніх визначають перелік водних та лісових об'єктів, порядок їх використання і охорони, а також вид юридичної відповідальності у разі порушення водного та лісового законодавства [11-12]. Таким чином, наведені кодекси є частиною національного законодавства, в якому регламентуються питання протидії злочинам у сфері водокористування.

Беручи до уваги предметну сферу даного дослідження, далі варто розглянути норми Кримінального кодексу України [14]. Як правильно зазначають В.А. Дашко і І.В. Сервецький, цей кодекс дає поняття самого злочину, а також перелік конкретних складів злочинів і ознак, які в тій чи іншій дії (бездіяльності) особи складають суть більшості завдань ОРД [15, с. 120]. Теорія та практика протидії злочинам оперативним підрозділами ОВС України у сфері водокористування свідчить про те, що найчастіше у означеній сфері виявляють і документують наступні склади злочинів: ст. 202 - порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю; ст. 240 - порушення правил охорони надр; ст. 364 - зловживання владою або службовим становищем; ст. 365 - перевищення влади або службових повноважень; ст. 366 - службове підроблення; ст. 367 - службова недбалість; ст. 368 - одержання хабара.

Об'єктивно оцінюючи наведені статті із Кримінального кодексу України, ми дійшли висновку, що більш ефективній протидії злочинам економічного характеру, в тому числі у сфері водокористування, буде сприяти доповнення підстав звільнення від кримінальної відповідальності. Наша позиція полягає в тому, що у західних країнах та США вже тривалий час використовують звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила невеликої або середньої тяжкості злочин, у випадку повідомленння останньою інформації, що у подальшому підтвердилась, про вчинення особами тяжкого або особливо тяжкого злочину. Якщо брати до увагу сферу водокористування, то це буде виглядати наступним чином: за матеріалами оперативних працівників ОВС України прокуратурою порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України у відношенні директора аграрного ліцею «А», який зловживаючи своїм службовим становищем, в період часу з 01.09.2009 по 01.05.2010 здійснював використання артезіанської свердловини без спеціальної ліцензії на водокористування, внаслідок чого незаконно видобуто понад 3000 м.куб. води. Громадянин «А» під час досудового слідства повідомляє, що у нього є інформація про те, що посадові особи однієї із сільських рад, зловживаючи службовим становищем, протягом 3-х років здійснюють видобування корисних копалин загальнодержавного значення без спеціального дозволу на водокористування. В ході перевірки інформації оперативними працівниками остання підтверджується. Завдана шкода від протиправних дій вказаних посадових осіб складає 200 000 тис. грн. Прокуратура відкриває кримінальні провадження за ч. 2 ст. 364 і ч. 2 ст. 240 КК України. Резюмуючи наведену ситуацію, є очевидним, що виявлення і припинення другого злочину є більш суспільно необхідним, оскільки він становить вищу суспільну небезпеку і завдає більшої шкоди.

Беручи до уваги наведене, ввжаємо необхідним доповнити Кримінальний кодекс України ст. 48-1 «Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям та допомогою у виявленні тяжкого або особливо тяжкого злочину» в такій редакції: «Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла виявленню тяжкого або особливо тяжкого злочину та повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну нею шкоду».

Іще одним важливим законодавчим кодифікованим актом, положення якого застосовуються у всіх випадках вчинення злочинів особами, є Кримінальний процесуальний кодекс України [15], положення якого основні засади кримінального провадження в Україні, права і обов'язки сторін цього провадження.

Після кодифікованих законодавчих актів потрібно розглянути окремі Закони України, які становлять інтерес в рамках нашого дослідження. Серед них наступні: ЗУ «Про міліцію», ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» та ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про міліцію», одним із обов'язків міліції є виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством [16]. Останнє положення є ще однією правовою підставою протидії злочинам у сфері водокористування. Для виконання обов'язків, які покладені на оперативні підрозділи, у ст. 10 ЗУ «Про міліцію» працівникам означеної служби надано певні права, що перелічені у ст. 11.

Важливим законодавчим актом, у якому містяться нормативні засади протидії злочинам оперативними підрозділами ОВС України у сфері водокористування, є Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність». Серед положень даного законодавчого акту, якими слід керуватися оперативному працівникові ОВС України під час виявлення і попередження злочинів, пов'язаних з порушенням законодавства про водокористування, наступні: 1) завдання оперативно-розшукової діяльності у вигляді пошуку і фіксації фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України (ст. 1); 2) підстави для проведення ОРД у разі наявності достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про осіб, які готують або вчинили злочин (абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 6); 3) перелік можливих підстав для проведення оперативної перевірки по заявах, повідомленнях громадян, посадових осіб, громадських організацій, засобів масової інформації, у письмових дорученнях і постановах слідчого, вказівках прокурора, ухвалах суду в кримінальних справах, що знаходяться в його провадженні, матеріалах органів дізнання, інших правоохоронних органів, у запитах і повідомленнях правоохоронних органів інших держав та міжнародних правоохоронних організацій, а також запитах повноважних державних органів, установ та організацій, визначених Кабінетом Міністрів України, про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної таємниці і до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках (ч. 2 ст. 6); 4) обов'язки вживати необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення і попередження злочинів та викриття причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів (п. 1 ст. 7); 5) права оперативних підрозділів, зокрема: право опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу (п. 1 ч. 1 ст. 8); право порушувати в установленому законом порядку питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, та брати участь в їх проведенні (п. 3 ч. 1 ст. 8); право ознайомлюватися з документами та даними, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій, вивчати їх, за рахунок коштів, що виділяються на утримання підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, виготовляти копії з таких документів, на вимогу керівників підприємств, установ та організацій - виключно на території таких підприємств, установ та організацій, а з дозволу слідчого судді - витребовувати документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів, із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам, в яких вони витребувані, та забезпеченням їх збереження і повернення в установленому порядку (п. 4 ч. 1 ст. 8); право збирати відомості про протиправну діяльність осіб, щодо яких провадиться перевірка (п. 6 ч. 1 ст. 8); право негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення та обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (п. 7 ч. 1 ст. 8) та ін. [17].

В цілому, приведені положення із ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» свідчать про те, що в ньому найбільш повно з-поміж усіх раніше розглянутих законодавчих актів описано дозволені законом оперативно-розшукові можливості стосовно протидії злочинам у сфері водокористування. У той же час, є деякі зауваження до окремих положень ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність», усунення яких буде сприяти удосконаленню діяльності по виявленню і попередженню злочинів, пов'язаних із порушенням законодавства про водокористування. Вони полягають в тому, що отримана первинна оперативно-розшукова інформація підлягає попередній перевірці, однак, при цьому забороняється здійснювати оперативно-розшукові заходи, передбачені Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність». Згідно зі ст. 6 згаданого Закону, ці заходи дозволяється здійснювати при наявності достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів. В ст. 9 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність» закріплена норма про те, що у кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа. Без заведення оперативно-розшукової справи проведення оперативно-розшукових заходів забороняється. Разом з тим, дуже часто неможливо здійснити попередню перевірку отриманої первинної інформації без застосування оперативно-розшукових заходів і засобів. Добре, якщо інформація підтвердиться і за підсумками розробки по оперативно-розшуковій справі буде порушено кримінальну справу. Проте, у деяких випадках інформація може не підтвердитися, а оперативні працівники витратили час, матеріальні ресурси для заведення оперативно-розшукової справи і змушені припинити її у зв'язку з непідтвердженням, тобто можна вважати, що завели її безпідставно.

Отже, виникає ситуація, коли неможливо здійснити перевірку первинної інформації із застосуванням усіх наявних сил, засобів і заходів ОРД, чим суттєво звужуються можливості оперативних підрозділів щодо попередження вірогідних протиправних дій осіб і недопущення завдання шкоди державі, суспільству, навколишньому середовищу тощо. Вихід із даної ситуації, на наш погляд, полягає у доповненні ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» п. 5 із ще однієї підставою для проведення оперативно-розшукової діяльності у наступній редакції: «потреба в попередній перевірці отриманої інформації для підтвердження чи спростування даних про злочинну діяльність осіб».

Зважаючи на предмет нашого дослідження, інтерес також становить ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», положення якого регулюють правовідносини, пов'язані з охороною навколишнього природного середовища, раціональним використанням природних ресурсів, забезпеченням екологічної безпеки життєдіяльності людини [18]. Детально проаналізувавши положення ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» було встановлено, що у ст. 35 даного закону відсутній обов'язок органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища інформувати відповідні правоохоронні органи про відомі їм факти порушень проти довкілля, що негативно впливає на інформованість оперативних підрозділів стосовно злочинів у сфері водокористування та результати роботи зокрема. Беручи до уваги викладене, вважаємо доцільним доповнити ст. 35 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» ч. 4 у такій редакції: «Органи, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища у разі виявлення порушень законодавства про довкілля, зобов'язані у терміново інформувати про це відповідні правоохоронні органи».

Завершуючи розгляд питання щодо напрямів удосконалення нормативних засад протидії злочинам, пов'язаних з порушенням законодавства про водокористування, ми зробили умовивід про те, що у цій сфері існує ще ряд проблемних аспектів, без вирішення яких оперативним підрозділам ОВС України буде неможливо ефективно протидіяти злочинності у сфері водокористування.

злочин водокористування протиправний закон

Література

1. Взаємодія при розслідування економічних злочинів: монографія / А.Ф. Волобуєв, І.М. Осика, Р.Л. Степанюк та ін. - Харків: «Курсор», 2009. - 320 с.

2. Штутман Є.А. Найпоширеніші схеми злочинів і правопорушень, пов'язаних зі зняттям родючого шару ґрунту, видобутком піску та гідронамивами / Штутман Є.А. // Бюлетень з обміну досвідом роботи. - 2009. - № 179. - С. 42-45.

3. Конституція України: Закон України від 26 червня 1996 р.: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id.

4. Про правову допомогу і правові відносини по цивільних, сімейних і кримінальних справам: Закон України від 10.11.1994 // Відомості Верховної Ради України. - Київ, 1994. - N 46. - Ст. 417.

5. Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікований Постановою ВР N 3941-XII від 04.02.94: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=616_174.

6. Угода між Україною та Великою Соціалістичною Народною Лівійською Арабською Джамагирією про правову допомогу в цивільних і кримінальних справах, ратифікований Законом N 1491-VI від 10.06.2009: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=434_029.

7. Договір між Україною та Сирійською Арабською Республікою про правові відносини і взаємну правову допомогу в цивільних і кримінальних справах, ратифікований Законом N 1730-VI від 18.11.2009: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=760_023.

8. Договір між Україною та Арабською Республікою Єгипет про взаємну правову допомогу в кримінальних справах, ратифікований Законом N 2695-IV від 22.06.2005: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=818_019.

9. Договір між Україною та Республікою Індія про взаємну правову допомогу в кримінальних справах, ратифікований Законом N 622-IV від 06.03.2003: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=356_012.

Размещено на Allbest.ru