Зміст трудового договору: законодавча практика України та міжнародний досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чорноморський національний університет імені Петра Могили

Зміст трудового договору: законодавча практика України та міжнародний досвід

Валецька О.В., к. ю. н.,

доцент кафедри історії та теорії держави і права

Приходько О.М., студентка

Статтю присвячено дослідженню змісту трудового договору як письмового документу та угоди. Розглядається міжнародний досвід регулювання трудових відносин, розкривається сутність юридичного змісту трудового договору та його значення.

Ключові слова: трудовий договір, зміст трудового договору, структура трудового договору, умови трудового договору, національна специфіка, стандартизована форма.

Статья посвящена исследованию содержания трудового договора как письменного документа и соглашения. Рассматривается международный опыт регулирования трудовых отношений, раскрывается сущность юридического содержания трудового договора и его значение.

Ключевые слова: трудовой договор, содержание трудового договора, структура трудового договора, условия трудового договора, национальная специфика, стандартизированная форма.

Valetska O.V., Prykhodko O.M. THE CONTENTS OF LABOR CONTRACT: LEGISLATIVE PRACTICE OF UKRAINE AND INTERNATIONAL EXPERIENCE

The article is devoted to the study of the content of the employment contract as a written document and agreement. The international experience of regulation of labor relations is considering, the being of the legal content of an employment contract and its significance are revealing.

Key words: employment contract, content of the employment contract, structure of the employment contract, conditionsof the employment contract, national specifics, standardized form.

Постановка проблеми. Укладення трудового договору між працівником і роботодавцем в письмовій формі є не лише усталеною практикою, а і необхідною мірою, викликаною потребами сьогодення. Трудовий договір - це не лише письмовий документ, який містить необхідні умови, а і гарантія захисту прав та законних інтересів як працівника, так і роботодавця. Зміст трудового договору складають умови, якими передбачені права та обов'язки сторін. Він формується внаслідок досягнення між сторонами трудового договору згоди стосовно окремих його положень. Таким чином, зміст трудового договору базується на основі договірних принципів. Однак на практиці така свобода визначення змісту трудового договору обмежується волею роботодавця, в дійсності він укладає договір на умовах, які вигідні для нього. Натомість працівник усувається від права формування змісту трудового договору під загрозою залишитися без роботи.

Ступінь розробленості питання. Питанням визначення змісту трудового договору приділяли увагу багато науковців у галузі трудового права, серед яких слід назвати наступних: В.В. Лазор, Н.А. Плахотіна, П.Д. Пилипенко, В.С. Венедіктов, С.Л. Повзун, Н.Б. Болотіна, О.С. Пашков, А.П. Тиха, О.М. Потопахіна, Е. Середа, Ф.А. Цесарський. Однак тема не втратила своєї актуальності на сучасному етапі досліджень.

Метою даної роботи є дослідження проблеми правового регулювання змісту трудового договору, зокрема у міжнародно-правовому аспекті, висвітлення основних проблем та актуальних підходів до визначення змісту трудового договору.

Виклад основного матеріалу. В науці цивільного права є загальновизнаним той факт, що зміст договору - це погоджена воля сторін договору, яка направлена на певні юридичні наслідки: встановлення, зміну або припинення прав та обов'язків сторін договору. Зміст такої угоди можна розглядати як зміст відповідного договору. Зміст договору становлять погоджені сторонами умови, наявність яких породжує права та обов'язки сторін. Таким чином формується юридичний зміст відповідного правовідношення [1, с. 13].

Зміст трудового договору становить сукупність умов, через які визначаються взаємні права й обов'язки працівника і роботодавця [2, с. 233]. Наразі національне законодавство не надає дефініції та роз'яснення сутності змісту трудового договору. В свою чергу, Проект Трудового кодексу України № 1658 (далі - Проект) надає закріплений зміст трудового договору як письмового документу і як угоди. Так, відповідно до ст. 32 Проекту, до структури трудового договору, як письмового документу входять наступні три блоки елементів:

1) прізвище, ім'я, по батькові працівника та найменування роботодавця (прізвище, ім'я, по батькові роботодавця -фізичної особи);

2) обов'язкові умови: місце роботи (із зазначенням структурного підрозділу роботодавця - юридичної особи); дата набрання чинності трудовим договором, а в разі укладення трудового договору на визначений строк - також тривалість цього строку та підстави для укладення строкового трудового договору відповідно до цього Кодексу; трудова функція, яку виконуватиме працівник: найменування професії, спеціалізації, кваліфікації, посади відповідно до встановленої класифікації професій та кваліфікаційних характеристик; умови оплати праці; режим праці та відпочинку, якщо він відрізняється від загальних правил, встановлених у даного роботодавця; умови з охорони праці; 3) додаткові умови [3].

На нашу думку, важливим є розуміння і розмежування структури трудового договору як письмового документу та змісту трудового договору загалом. До структури трудового договору варто відносити складові елементи - реквізити договору. Натомість до змісту трудового договору необхідно відносити сукупність умов, що визначають взаємні права й обов'язки сторін. Дані умови встановлюються як самими сторонами, так і національним законодавством.

В теорії трудового права існують різні погляди на зміст трудового договору, так

О.М. Потопахіна, аналізуючи ст. 23 Проекту, вказує, що розподілити умови у змісті трудового договору як письмового документу і як угоди можна за двома видами: 1) умови, що визначаються угодою сторін; 2) умови, визначені трудовим законодавством і колективним договором [3, с. 447]. До першого виду умов автор відносить наступні: 1) відомості, що характеризують працівника і роботодавця; 2) обов'язкові умови; 3) додаткові умови; 4) інші умови трудового договору [4, с. 447].

Спірним є питання віднесення відомостей, що характеризують працівника та роботодавця, саме до умов трудового договору. Відповідно до словника української мови «умова» - це: 1) взаємна усна чи письмова домовленість про що-небудь; 2) вимога, пропозиція, які висуваються однією зі сторін, що домовляються про що-небудь, а також при укладанні угоди, договору; 3) взаємні зобов'язання сторін, що домовляються, запропоновані для укладення, дотримання угоди, договору [5, с. 441]. З наданих дефініцій можна зробити висновок, що термін «умови» характеризує певні вимоги сторін договору один до одного або пропозиції, які висуваються ними при укладенні договору. Таким чином, можна зробити висновок, що умови трудового договору: по-перше, є динамічними за своєю сутністю, оскільки залежать від волі сторін та варіюються в конкретному трудовому договорі (відповідно до вимог законодавства); по-друге, умови мають безпосередній вплив на трудові відносини, динаміку їх розвитку.

В свою чергу, відомості, що характеризують працівника та роботодавця, є досить статичними за своєю сутністю, оскільки не можуть бути зміненими лише за домовленістю між сторонами трудового договору (наприклад, ім'я працівника чи юридична адреса роботодавця). Також дані відомості не мають безпосереднього впливу на трудові відносини чи динаміку їх розвитку.

Отже, бачимо, що відомості, які характеризують працівника та роботодавця, варто відносити не до умов трудового договору, а до елементів структури трудового договору як письмової угоди. Окрім вищезазначених відомостей, до структури трудового договору можна відносити наступні елементи: строк дії договору, місце та дата укладення договору, предмет договору, права та обов'язки сторін, оплата праці, умова про соціальне страхування працівника, робочий час, час відпочинку, гарантії, які надаються працівнику, заключні положення (порядок, підстави розірвання договору), реквізити сторін та підписи.

На визначення змісту трудового договору впливає факт поєднання в ньому публічних та приватних елементів. Якщо зміст цивільного договору визначається сторонами, то трудовий договір був, є та завжди буде синтезом умов, які визначені сторонами, колективним договором, угодами і умовами, що встановлюються державою централізовано. Держава втручається в дане регулювання з метою соціального захисту працівників. Вона здійснює політику протекції стосовно найманих працівників, підтримуючи їх як слабку сторону [6, с. 178].

В юридичній теорії на міжнародній арені інститут трудового договору фігурує як ключове поняття, центральний інститут трудового права. Навколо трудового договору формуються його підрозділи: трудова дисципліна, оплата праці, робочий час та час відпочинку, охорона праці. Ці позиції зазвичай трактуються через концепцію взаємокореспондуючих прав та обов'язків сторін трудового договору.

Новим у розумінні трудового договору на Заході є включення до його змісту елементу освіти. Стверджується також, що у перспективі трудової діяльності трудовий договір трансформується в договір праці та навчання, причому обидва елементи є нерозривно пов'язаними [7, с. 39].

Ф.А. Цесарський виділяє ряд важливих моментів, які визначать логіку подальшого розгляду проблеми правового регулювання договірних трудових відносин на ринку праці та визначення змісту трудового договору в країнах Євросоюзу. По-перше, у країнах, які входять до складу Європейського Союзу, вирішення питань, пов'язаних з укладенням трудових договорів, мають свою національну специфіку, що не дає змоги говорити про наявність стандартного трудового договору як за змістом, так і за формою. Однак, нині європейські правознавці роблять спроби стандартизації трудових договорів, що є наслідком процесів глобалізації ринків праці, міграції робочої сили, наявності загальноєвропейських нормативних актів, які регулюють трудові правовідносини. Це дає можливість виділити загальні риси правового інституту трудових договорів, які притаманні даному виду договірних відносин на ринку праці.

По-друге, звертає на себе увагу те, що, на думку зарубіжних фахівців у галузі трудового права, у країнах Заходу основою трудових правовідносин є не закон, а трудовий договір, що є головною відмінністю в розумінні сутності трудового договору в західній і у вітчизняній правовій традиції.

По-третє, західні фахівці з трудового права розглядають трудовий договір як особливий вид приватноправового договору, різновид договору найму послуг. Сутність такого договору полягає в тому, що працівник бере на себе зобов'язання працювати на певного наймача в обмін на заробітну плату, за наявності доброї волі працівника та на умовах обов'язкового юридичного підпорядкування умовам договірних відносин між роботодавцем і працівником [8, с. 145].

Із формальної точки зору західні правознавці виходять з того, що трудовий договір повинен мати стандартизовану форму в його найбільш суттєвих змістовних положеннях, саме тому директива Європейського Парламенту № 91/533 від 14 грудня 1991 року зобов'язує підприємця інформувати прийнятих працівників про основні умови договору, включаючи такі умови, як найменування сторін, місце роботи, трудова функція (назва, категорія роботи або її короткий опис), дата початку роботи, її передбачувана тривалість (у випадку укладення строкового трудового договору), тривалість щорічної оплачуваної відпустки, строк попередження про звільнення, заробітна плата, тривалість робочого дня і робочого тижня [8, с. 148].

Тепер розглянемо конкретні приклади практики визначення змісту трудового договору як письмового документа та угоди.

Трудовий договір регулює стосунки між роботодавцем та працівником. Він встановлює права та обов'язки сторін трудового договору відповідно до вимог законодавства та має містити умови про: трудову функцію, тип зайнятості (повний робочий день / неповний робочий день, на робочому/ поза робочим місцем), випробувальний термін, робочі дні, години роботи, перерви, понаднормові, святкові дні, заробітну плату, відпустки, припинення трудових відносин, врегулювання спорів тощо. Для обох сторін важливість письмового трудового договору має першорядне значення. Це характерно для таких країн, як Австрія, Чилі, Китай, Фінляндія, Франція, Угорщина [9, с. 15], [10, с. 5].

В деяких країнах (Франція та Іспанія) умовами трудового договору передбачені премії постійним працівникам за стаж та за певну кількість років постійної роботи на того самого роботодавця. Формується така премія, як відсоток від базової заробітної плати [9, с. 45].

Відповідно до трудового законодавства Оману, трудовий договір включає наступну інформацію:

1 ) найменування роботодавця, найменування установи та адреса місця роботи;

2) найменування працівника, дата його народження, його кваліфікація, робота чи професія, місце його проживання та його громадянство;

3) характер та тип роботи, а також термін дії договору;

4) основна заробітна плата, будь-які надбавки чи премії, які працівник має право на умовах даного договору, а також режим та час виплати узгодженої заробітної плати;

5) час, за який сторона договору має повідомити про його розірвання, за умови, що термін такого повідомлення має бути не меншим, ніж передбачено законодавством [11 , с. 10].

Також зміст трудового договору можуть складати умови, які викликані вимогами суспільного устрою певної країни, її звичаїв. Так, відповідно до трудового законодавства Оману до трудового договору входять зобов'язання працівника, що полягають в наступному: обов'язок дотримання умов роботи, передбачених договором; обов'язок шанувати ісламську релігію, закони, звичаї та соціальні традиції країни; не займатися будь-якою діяльністю, яка шкодить безпеці країни [11 , с. 11].

Відповідно до трудового законодавства Китаю, працівник та роботодавець до змісту трудового договору можуть включити, за спільною домовленістю, умову про: випробування, підвищення кваліфікації, конфіденційність, додаткове страхування, поліпшення соціально-побутових умов, інші стимули та ін. Як правило, зміст трудового договору може бути змінений лише у письмовій формі після того, як обидві сторони досягнуть згоди шляхом взаємних переговорів. Однак словесна модифікація трудового договору також може бути чинною, якщо модифікація фактично виконана протягом більше одного місяця і не порушує жодного законодавства, адміністративного регулювання, державної політики, громадського порядку чи доброї моралі [10, с. 5]. Сутність такої договірної свободи полягає у праві сторін на їх розсуд визначати умови і включати їх до трудового договору [2, с. 235].

Проведене дослідження правового регулювання змісту трудового договору та міжнародного досвіду в даній сфері дозволяє зробити наступні висновки:

1) наразі в національному законодавстві не закріплено зміст трудового договору, що негативно впливає на трудові відносини, динаміку їх розвитку. Адже закріплених національним законодавством умов - гарантій недостатньо, оскільки вони забезпечують мінімальний рівень захищеності працівника;

2) зараз теорія про зміст трудового договору в науці трудового права перебуває на стадії постійного розвитку та вдосконалення. Наукова думка направлена на удосконалення механізму реалізації права сторін впливати на формування змісту трудового договору на практиці.

3) на міжнародному рівні трудовий договір, як і в Україні, є центральним інститутом трудового права та регулює різноманітні аспекти трудових відносин. В більшості країн зміст трудового договору є законодавчо закріпленим та містить такі основні умови: місце роботи, трудова функція, права та обов'язки сторін трудового договору, оплата праці, додаткові гарантії, порядок внесення змін та розірвання трудового договору. Враховуючи вищевикладене, слід доповнити ст. 21 Кодексу законів про працю частиною четвертою, яка визначить структуру трудового договору.

трудовий договір міжнародний

Література

1. Потопахіна О.М. Зміст трудового договору за Проектом Трудового кодексу / О.М. Потопахіна // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер. Юриспруденція. - 2012. - № 18. - Том. 2. - С. 13-16.

2. Тиха А.П. Окремі питання визначення і зміни змісту трудового договору / А.П. Тиха // Право та інновації. - 2016. - № 1. - С. 233-237.

3. Проект Трудового кодексу: за станом на 24.07.2017 р./ Верховна рада України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf35ll =53221&р05401=431270

4. Потопахіна О.М. Класифікація умов трудового договору за проектом Трудового кодексу України // Шості юридичні диспути з актуальних проблем приватного права, присвячені пам'яті Є.В. Васьковського : (до 150-річчя від дня його народж.) : матеріали Міжнар. наук.-пракг. конф. : Одеса, 20-21 трав. 2016 р. - С. 444-448.

5. Словник української мови: в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І.К. Білодіда. -- К. : Наукова думка, 1970-1980. - Т 10. - 658 с.

6. Середа Е. Международные стандарты содержания трудового договора / Е. Середа // Национальный юридический журнал: теория и практика, Харьков. - 2015. - С. 175-178.

7. Чиобэникэ И. Особенности трудовых договоров в зарубежных странах / И. Чиобэникэ, А. Сосна, П. Табэрэ // Закон и жизнь «Legea si viata», Кишинёв . - 2010. - № 2. - С. 39-44.

8. Цесарський Ф.А. Особливості правового регулювання змісту, умов та форми трудового договору в країнах Європейського Союзу / Ф.А. Цесарський // Вісник Академії правових наук України. - 2011. - № 1(64). - С. 144-151.

9. Domestic work, conditions of work and employment: A legal perspective// Conditions of Work and Employment.- Series No. 7. - 2010. - Mode of access: URL: http://www.ilo. org/wcmsp5/groups/public/---ed_protect/---protrav/---travail/ documents/publication/wcms_travail_pub_7.pdf

10. Employment law overview 2017. China. Zhonglun law firm. 2017. - Mode of access: URL: http://knowledge.leglobal. org/wpontent/uploads/LEGlobal_Memo_China.pdf

11. Royal Decree no. 35/2003 Issuing the labour law. Sultanate of Oman. Ministry of Manpower. Legal Department. 2012. - Mode of access: URL: http://www.pdo.co.om/hseforcontractors/ Environment/Documents/Oman%20Laws/Royal%20Decrees/ labour_law.pdf

Размещено на Allbest.ru