Іноземці та особи без громадянства як свідки у цивільній справі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський державний університет внутрішніх справ

ІНОЗЕМЦІ ТА ОСОБИ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА ЯК СВІДКИ У ЦИВІЛЬНІЙ СПРАВІ

Пасайлюк І.В.

Постановка проблеми. Цивільне процесуальне законодавство України передбачає склад учасників цивільних процесуальних правовідносин та поділ їх на види. Так, ними є: суд - як обов'язковий їх учасник, особи, які беруть участь у справі (залежно від виду провадження) та інші учасники процесу.

З'ясувавши можливість іноземців та осіб без громадянства бути, наприклад, сторонами у цивільній справі, третіми особами тощо, тобто належати до числа осіб, які беруть участь у справі у рамках цивільного судочинства України, - потребує вирішення питання віднесення їх до групи «інші учасники процесу». В юридичній літературі наявне багато думок щодо поняття «інших учасників цивільного процесу», поділу їх на види та приналежності щодо кожного з них. Саме тому можливість участі іноземців та осіб без громадянства у цивільному судочинстві України як інших учасників процесу, зокрема як свідків, з'ясування їх процесуальних прав та обов'язків і є метою нашого аналізу.

Ступінь розробленості проблеми. Прояв іноземного елемента у цивільному судочинстві України протягом тривалого часу був предметом дослідження таких науковців: С.Я. Фурси, М.Й. Штефана, В.І. Тертишнікова, С.В. Васильєва, С.С. Бичкової, Н.О. Чучкової, Л.М. Косовського тощо. Однак інтенсифікація інтеграційних процесів, зумовлює необхідність здійснення дослідження правового статусу та форм участі у цивільному процесі суб'єкта правовідносин, який має іноземну належність.

Виклад основного матеріалу. Статтею 47 ЦПК України закріплено перелік осіб, які є іншими учасниками цивільного процесу. До них належать: секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу [1].

На думку В.І. Тертишнікова, доцільно робити поділ інших учасників процесу не за метою участі, а за процесуальними ролями. Отже, даних учасників поділяють на дві групи: 1) особи, які сприяють здійсненню правосуддя своїми юридичними діями (свідок, експерт, особа, яка надає правову допомогу); 2) особи, які «технічно» сприяють розгляду справи (секретар судового засідання, судовий розпорядник, перекладач та спеціаліст) [2, с. 44].

С.В. Сеник та Р.Я. Лемик відносять інших учасників цивільного процесу до тих, що сприяють правосуддю. Інші учасники цивільного процесу - це учасники процесуальних відносин, що не мають жодного інтересу у процесі, але обійтися без їхньої участі у справі неможливо. Ці суб'єкти надають організаційну, технічну допомогу, сприяють особам, які беруть участь у справі, у доказовій діяльності, а суду - у здійсненні правосуддя. Між такими особами і судом існують взаємні процесуальні правовідносини [3, с. 38].

З урахуванням цього можна запропонувати такий поділ інших учасників процесу: 1) особи, які забезпечують ведення судового засідання, до яких віднесемо секретаря і судового розпорядника; 2) особи, які сприяють встановленню обставин справи: свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, особа, яка надає правову допомогу.

Інші учасники цивільного процесу суттєво відрізняються від осіб, які беруть участь у справі, та й взагалі посідають окреме місце у цивільному судочинстві України серед всіх інших учасників.

Основними критеріями розмежування процесуального статусу інших учасників процесу від осіб, які беруть участь у справі, є: 1) участь інших учасників цивільного процесу у розгляді справи є факультативною, а їх залучення залежить від обставин справи (за винятком секретаря судового засідання і судового розпорядника, участь яких у процесі є обов'язковою); 2) інші учасники цивільного процесу не мають юридичної заінтересованості у розгляді справи; 3) судове рішення у справі не впливає на їх права та обов'язки; 4) інші учасники процесу не можуть бути ініціаторами справи, а лише сприяють суду в її розгляді та вирішенні; 5) інші учасники цивільного процесу, окрім секретаря судового засідання та судового розпорядника, мають право на компенсацію витрат, пов'язаних із викликом до суду та на оплату виконаної роботи; 6) поведінка інших учасників цивільного процесу ґрунтується на тому, що вони зобов'язані діяти лише так, як передбачено ЦПК України, тоді як поведінка осіб, які беруть участь у справі, дозволяє їм діяти на власний розсуд у межах наданих повноважень [4, с. 173].

Відповідно до ст. 50 ЦПК України свідком може бути кожна особа, якій відомі будь- які обставини, що стосуються справи [1]. Свідок - це важливий учасник цивільного процесу, основна функція якого полягає у наданні правдивих показань щодо відомих йому обставин. Свідком може бути виключно фізична особа, яка правильно сприймає обставини, що мають значення для справи та дає про ці обставини достовірні показання. При цьому слід зауважити, що обмежень щодо віку особи, яка може бути допитана як свідок, чинний ЦПК України не містить [4, с. 175]. Слід зауважити, що цієї норми не передбачає і Проект ЦПК України.

Закон не встановлює обмежень за мотивами родинних стосунків або за мотивами віку свідка, але на думку В.В. Комарова, суди повинні по можливості уникати притягнення як свідків малолітніх дітей і враховувати їх розумові вікові межі зі сприйняття фактів об'єктивної дійсності [5, с. 376]. Ми не погоджуємося з цією позицією, а підтримуємо законодавця, оскільки жодних обмежень щодо віку особи, яка може бути допитана як свідок немає у чинному процесуальному законодавстві і малолітніх осіб не передбачено у ст. 51 ЦПК України серед переліку осіб, які не підлягають допиту як свідки.

Так, не підлягають допиту як свідки, відповідно до ст. 51 ЦПК України [1] такі особи: 1) недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі і не здатні через свої психічні чи фізичні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання; 2) особи, які за законом зобов'язані зберігати у таємниці відомості, що були довірені їм у зв'язку з їхнім службовим чи професійним становищем, - про такі відомості; 3) священнослужителі - про відомості, одержані ними на сповіді вірян; 4) професійні судді, народні засідателі та присяжні - про обставини обговорення у нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення рішення чи вироку.

Це правило передбачено національним процесуальним законодавством і перелік цих осіб є вичерпним, і відтак, такі особи не можуть бути викликані судом як свідки.

У контексті нашого дослідження слід звернути увагу на можливість допиту осіб, які є працівниками консульських установ. Особи, які мають дипломатичний імунітет, не можуть бути допитані як свідки без їх згоди, а представники дипломатичних представництв - без згоди дипломатичного представника. Тобто така заборона має умовний характер і вони можуть бути допитані у разі їх згоди, яка повинна бути надана перед допитом. Це випливає з положень Закону України від 20.09.2001 р. «Про дипломатичну службу» [5, с. 377].

Згідно з п. 1 ст. 44 Віденської конвенції про консульські зносини І963 року, працівників консульських установ можуть викликати як свідків у період ведення судових або адміністративних справ, і вони не можуть відмовитися давати показання. Якщо консульська посадова особа відмовляється давати показання, до нього не можуть застосовуватися засоби примусу або покарання. Компетентні органи держави перебування, яким необхідні показання консульської посадової особи, не повинні створювати перешкод при виконанні його службових обов'язків. Зазначені органи можуть, якщо це можливо, одержати показання за місцем проживання цієї особи, у приміщенні консульської установи або прийняти від неї письмову заяву.

Важливою юридичною гарантією діяльності працівників консульських установ є той факт, що вони не зобов'язані давати показання з питань, пов'язаних з виконанням своїх функцій, або надавати офіційну кореспонденцію і документи, які стосуються їхніх функцій. Вони також не зобов'язані давати показання щодо роз'яснення законодавства акредитованої держави. Тому допит зазначених осіб провадиться лише на їхнє прохання або з їхньої згоди [7, с. 128].

У відповідності зі ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються такими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законними чи міжнародними договорами України [8].

Здатність іноземних осіб вступати у цивільні процесуальні правовідносини, набуваючи відповідного цивільного процесуального правового статусу учасника цивільного процесу (наприклад, сторони, третьої особи, свідка та ін.) [9, с. 218], залежить від таких понять як цивільна процесуальна правоздатність та цивільна процесуальна дієздатність. Так, наприклад, відповідно до ч. 1. ст. 74 ЗУ «Про міжнародне приватне право» процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.

Оскільки іноземці та особи без громадянства наділяються цивільними процесуальними правами та обов'язками нарівні з фізичними і юридичними особами України, їх ми можемо віднести до осіб, які беруть участь у справі. Отже, вони можуть виступати і свідками у цивільному судочинстві України, тобто належати до групи «інших учасників цивільного процесу».

Як зазначалося вище, іноземці та особи без громадянства як суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин наділяються процесуальними правами і обов'язками залежно від мети їх участі у цих правовідносинах. ЦПК України наділяє суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин широким колом процесуальних прав та покладає на них процесуальні обов'язки [11, с. 91]. Розглянемо та проаналізуємо комплекс цивільних процесуальних прав та обов'язків іноземців та осіб без громадянства, - свідків у цивільній справі.

Іноземцям та особам без громадянства як свідкам відповідно до ст. 50 ЦПК України надаються такі процесуальні права: право давати показання рідною мовою або мовою, якою вона володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду. Цивільні процесуальні обов'язки також передбачені нормами даної статті, ними є: обов'язок з'явитися до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі їй обставини, а також у разі неможливості прибуття за викликом суду, - обов'язок завчасно повідомити про це суд [1].

Також процесуальними правами іноземців та осіб без громадянства як свідків у цивільній справі передбачено право відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування, член сім'ї або близький родич цих осіб). процесуальний цивільний судочинство допит

Відповідно до ч. 1 ст. 63 КУ особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. П. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 р. № 9 указує, що суд має роз'яснити особам, які мають право відмовитися давати показання, таке їхнє право. Якщо цього не було роз'яснено, то показання зазначених осіб повинні визнаватися судом одержаними з порушенням закону, що має наслідком недопустимість їхнього використання як засобів доказування. З урахуванням зазначеного конституційного положення члени сім'ї чи близькі родичі цивільного позивача або цивільного відповідача не можуть бути притягнуті до відповідальності за відмову від дачі показань. У разі ж, коли зазначені особи погодилися давати показання, вони несуть відповідальність за свідомо неправдиві показання. Конституція України вказує, що належність до членів сім'ї чи близьких родичів визначається законом [12, с. 54]. Коло осіб, передбачених ст. 52 ЦПК України, є вичерпним.

Особа, яка відмовляється давати показання, зобов'язана повідомити причини відмови [1]. У разі немотивованої відмови давати показання передбачено відповідальність свідка за ст. 385 КК України. Особа, яка погодилася давати показання, може відмовитися давати їх у будь-який час. У такому випадку ті показання, які давалися раніше, тобто до відмови, не можуть бути використані як доказ у справі [12, с. 54].

Тобто, чинний ЦПК України передбачає для осіб, у визначених законом випадках, можливість скористатися правом імунітету свідка, тобто відмовитися від давання показань. Це правило існувало ще у римському праві - «ніхто не може бути викликаний проти своєї волі для свідчення проти тестя, зятя, вітчима, пасинку, двоюрідного брата, двоюрідної сестри, двоюрідного племінника і тих, хто знаходиться у більш близькому ступені родичів...» [5, с. 377].

Цікавим є факт, що право імунітету свідка, передбачено не тільки ЦПК України, а й процесуальним законодавством інших держав, наприклад, Німеччини, Франції тощо. Причому підставами такої відмови можуть бути особисті або предметні (матеріальні) причини (родинний або службовий імунітет), який передбачає значно інший, більш розширений перелік осіб, які мають право відмовитися від давання показань, на відмінну від процесуального законодавства України.

Так, наприклад, Цивільне процесуальне уложення Німеччини передбачає, що від надання показань з особистих підстав мають право відмовитися: 1) заручена зі стороною особа, або особа, пов'язана зі стороною обіцянкою створити партнерство для спільного життя; 2) чоловік сторони, навіть якщо шлюб розірваний; 2) а) партнер сторони, навіть якщо партнерство, утворене для спільного життя, більше не існує; 3) особи, які знаходилися або знаходяться з однією зі сторін у прямих родинних зв'язках до третього ступеня; 4) священнослужителі - відносно обставин, які їм довірені при здійсненні їх духовної діяльності; 5) особи, які професіонально брали участь або беруть участь у підготовці, випуску або поширенні періодичних друкованих видань або радіопередач, - відносно особи автора, відправника або джерела статей, або документів, а також відносно відомостей, отриманих ними у зв'язку з їх діяльністю, оскільки ці статті, документи і відомості призначені для редакційної роботи; 6) особи, яким за посадою, положенням або професією довірені факти, що вимагають за своєю природою або за правилами закону збереження таємниці, стосовно фактів, на які поширюється обов'язок збереження таємниці (§ 383).

Від надання показань свідків з матеріальних підстав можна відмовитися: 1) з питань, відповідь на які може привести до майнових збитків для свідка або особи, з якою він знаходиться у стосунках, вказаних у пунктах 1-3 § 383; 2) з питань, відповідь на які може зганьбити честь або створити загрозу переслідування за кримінальний злочин або адміністративне правопорушення свідка, або одного з його родичів, вказаних у пунктах 1-3§ 383; 3) з питань, на які свідок не може відповісти, не розкривши професійної або комерційної таємниці (§ 384 ЦПУ Німеччини).

А відповідно до ЦПК Франції, родичі по висхідній лінії ні за яких обставин не можуть бути допитані у зв'язку зі скаргами, заявленими подружжям в обґрунтування позову про розірвання шлюбу або про встановлення режиму окремого проживання подружжя (ч. 2 ст. 205); мають право відмовитися від дачі показань родичі по прямій лінії будь-якої зі сторін або її чоловік, навіть коли шлюб з ним було розірвано (ч. 2 ст. 206) [6, с. 133].

З огляду на зазначений перелік осіб, які можуть відмовитися від давання показань за цивільним процесуальним законодавством Німеччини, наприклад, доцільно було б врахувати деякі особливості у процесуальному законодавстві України.

Так, наприклад, до переліку осіб, які мають право відмовитися від давання показань відповідно до ст. 52 ЦПК України слід було б віднести ще таких осіб: 1) заручена зі стороною особа, або особа, пов'язана зі стороною обіцянкою створити шлюб для спільного життя; 2) чоловік/дружина сторони, навіть якщо шлюб розірваний.

Свідок залучається до участі у судому засіданні в основному з ініціативи осіб, які беруть участь у справі, а також за ініціативою суду, наприклад, у справах окремого провадження (ч. 2 ст. 235 ЦПК України). При цьому, особа, яка заявляє клопотання про виклик свідка, зобов'язана у заяві зазначити його ім'я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити (ст. 136 ЦПК України).

Свідки - іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають за межами знаходження суду, який розглядає справу, і не можуть з поважних причин з'явитися у судове засідання, можуть бути допитані судом за місцем їх проживання за судовим дорученням суду, який розглядає справу [5, с. 378]. Однак, якщо свідки, які дали показання суду, що виконував доручення, прибудуть у суд, який розглядає справу, вони дають показання у загальному порядку (ст. 132 ЦПК України).

Через судове доручення надається правова допомога, зокрема у формі отримання доказів. Це, у свою чергу, сприяє суду у всебічному і повному з'ясуванні обставин справи. Сюди входить і допит свідка, - іноземця чи особи без громадянства, які знаходяться на території іншої держави. Так, наприклад, відповідно до договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах [13], Договірні Сторони надають взаємну правову допомогу щодо підготовки, пересилки та вручення документів, виконання обшуку, вилучення та видачі речових доказів, проведення експертизи, огляду, допиту сторін, свідків, експертів, підозрюваних, обвинувачених і підсудних, а також виконання інших процесуальних дій. Тобто, ми бачимо, що зазначене входить до обсягу правової допомоги між указаними державами і може виступати змістом клопотання про надання правової допомоги запитуючої установи.

Аналіз норм цивільного процесуального законодавства України, якими врегульовано становище суду у процесі доказування, зобов'язує зазначити наступне: процесуальні дії суду, пов'язані з необхідністю отримання доказів за межами його територіальної підсудності на підставі доручення, адресованого іншому суду (предмет - допит свідка), згідно з ч. 1 ст. 132 ЦПК України є збиранням доказів.

Особи, викликані до суду як іноземці та особи без громадянства - свідки у цивільній справі, мають права, які забезпечують їх реальну можливість з'явитися до суду для усного викладу своїх показань. Також ними передбачається можливість правильного та повного повідомлення відомостей про факти.

Так, іноземці та особи без громадянства, даючи показання, мають також право користуватися послугами перекладача. Також цивільним процесуальним законодавством, передбачено право свідків користуватися письмовими записами у тих випадках, якщо його показання пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими даними, які важко зберегти у пам'яті. Ці записи пред'являються суду та особам, які беруть участь у справі, і, можуть бути приєднані до справи за ухвалою суду (ст. 181 ЦПК України) [1].

Іноземцям та особам без громадянства, викликаних в якості свідка, передбачається право на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду. Закон гарантує на час виконання обов'язків свідка збереження середнього заробітку за місцем роботи. Добові у разі переїзду, наймання житла, а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять свідкам відшкодовується. Зазначені гарантії передбачаються ст. 86 ЦПК України [5, с. 378]. Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, а також спеціалістів, перекладачів, та проведення судових експертиз, встановлюється Постановою КМУ від 27 квітня 2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних із розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

На думку В.В. Комарова, свідки у цивільному процесі можуть використовувати й інші права, такі як просити дозволу залишити залу судового засідання до закінчення розгляду справи після допиту, бути за власною заявою допитаний повторно [5, с. 379]. Такими правами, на нашу думку, користуються й іноземці та особи без громадянства.

Дача показань свідком є громадянським обов'язком кожної особи, за винятками, встановленими законом. За свідомо неправдиві показання або за відмову від давання показань з непередбачених законом підстав свідок несе кримінальну відповідальність (ст. 384, 385 КК України), а за невиконання інших обов'язків - відповідальність, встановлену законом, наприклад за ст. 185-3 КУпАП у разі неповаги до суду, що виявились у злісному ухиленні від явки до суду або у непідкоренні розпорядженню головуючого чи у порушенні порядку під час судового засідання. Також у разі неявки у судове засідання свідок, який належним чином був повідомлений, але без поважних причин не з'явився або не повідомив про причини неявки, може бути підданий приводу через органи Національної поліції з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення (ст. 94 ЦПК України) [5, с. 379].

Показання свідків відповідно до ч. 2 ст. 57 ЦПК України відносяться до засобів доказування у цивільному процесі. Показання свідка складаються з чотирьох частин: 1) встановлення особи свідка, його стосунки зі сторонами; 2) попередження свідка про відповідальність за відмову або ухилення від дачі показань, за давання свідомо неправдивих показань; 3) показання у вільній формі про те, що свідкові відомо у справі; 4) постановка питань.

Дослідження показань свідка відбувається, як правило, у формі його допиту, крім випадків, передбачених ст. 183 ЦПК України. ЦПК України докладно регламентує процедуру допиту свідків у суді. Іноземці та особи без громадянства допитуються окремо. Свідки, що не дали показань, не можуть перебувати у залі судового засідання під час розгляду справи. Перед допитом такого свідка головуючий установлює його особу, вік, рід занять, місце проживання і відносини зі сторонами й іншими особами, що беруть участь у справі, роз'яснює його права й з'ясовує, чи не відмовляється він на встановлених законом підставах від дачі показань. Відмова від дачі показань приймається судом шляхом постановлення ухвали.

Свідки, у даному випадку іноземці та особи без громадянства, приводяться до присяги: «Я (ім'я, по батькові, прізвище), клянусь говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи». Текст присяги підписується ним і разом з розпискою долучаються до справи [7, с. 124].

Допит іноземців та осіб без громадянства як свідків відбувається за загальною процедурою. Враховуючи вищенаведене, показання свідків - це один із передбачених законом засобів доказування у цивільному процесі. Як зазначає М.М. Ясинок, дослідження його показань відбувається у формі допиту, тобто допит свідка виступає формою дослідження показань свідка [4, с. 262].

Аналізуючи дане питання, підтримуємо позицію законодавця показання свідків відносити до засобів доказування, а під допитом свідка, пропонуємо розуміти спосіб забезпечення належності та достовірності попередньо отриманої інформації (визначення автора).

Отже, окрім зазначеного, у ст. 162 ЦПК України передбачені цивільні процесуальні обов'язки, що покладаються на всіх осіб, які присутні у залі судового засідання незалежно від їх цивільного процесуального статусу. Відповідно до вказаної правової норми особи, які присутні у залі судового засідання, повинні вставати, коли входить і виходить суд, заслуховувати рішення суду та надавати пояснення стоячи, виконувати розпорядження головуючого, додержуватися у судовому засіданні встановленого порядку та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або до встановлених у суді правил [11, с. І02]. Тобто зазначені цивільні процесуальні обов'язки стосуються й інших учасників процесу, зокрема свідків - іноземців та осіб без громадянства.

Висновки

Отже, аналіз чинного процесуального законодавства України дає підстави відносити іноземців та осіб без громадянства до інших учасників цивільного процесу та розглядати їх як свідків. ЦПК України зазначає, що свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. Тому під поняттям «кожна особа» слід розуміти також іноземців та осіб без громадянства. Тобто іноземці та особи без громадянства є суб'єктами судового доказування у цивільному процесі.

Також іноземцям та особам без громадянства, як іншим учасникам процесу, притаманні всі процесуальні права та обов'язки, зокрема ті, які належать свідкам, громадянам України.

У цивільному процесуальномузаконодавстві слід розширити перелік осіб, які мають право відмовитися від давання показань. Так, ч. 1 ст. 52 ЦПК України пропонуємо викласти у наступній редакції: «Фізична особа має право відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування, член сім'ї або близький родич цих осіб, заручена зі стороною особа, або особа, пов'язана зі стороною обіцянкою створити шлюб для спільного життя, чоловік / дружина сторони, навіть якщо шлюб розірваний)».

Література

1. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-ГУ // Офіційний вісник України. - 2004. - № 16. - Ст. 1088.

2. Тертишніков В.І. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / В.І. Тертишніков. - Харків : Видавець СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2007 р. - 576 с.

3. Цивільне процесуальне право : [навч. посібник] / С.В. Сеник, Р.Я. Лемик. - Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. - 424 с.

4. Цивільний процес України : [підручник] / за загальною ред. д. ю. н., доцента М.М. Ясинка. - К. : Алерта, 2014. - 744 с.

5. Курс цивільного процесу : [підручник] / [В.В. Комаров, В.А. Бігун, В.В. Баранкова та ін.] ; за ред. В.В. Комарова. - Х. : Право, 2011. - 1352 с.

6. Васильєв С.В. Порівняльний цивільний процес : [підручник] / С.В. Васильєв. - К. : Алерта, 2015. - 352 с.

7. Васильєв С.В. Цивільний процес України : [навчальний посібник] / С.В. Васильєв - К. : Центр учбової літератури, 2013. - 344 с.

8. Конституція України від 28 червня 1996 року (з наступними змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

9. Бичкова С. Особливості цивільної процесуальної

10. правосуб'єктності іноземних осіб в Україні / С. Бичкова, Н. Чучкова // Право України. - 2011. - № 2. - С. 217-222.

11. Гражданский процесс России : [учеб.] / [С.Ф. Афанасьев, О.А. Бахарева, М.А. Викут и др.]; под ред. М.А. Викут. - М. : Юристь, 2004. - 450 с.

12. Чучкова Н.О. Участь іноземних осіб у цивільному процесі України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Н.О. Чучкова. - К., 2013. - 199 с.

13. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України / За заг ред. С.О. Короєда. - К. : Центр учбової літератури, 2016. - 524 с.

Анотація

Статтю присвячено дослідженню процесуального статусу іноземців та осіб без громадянства, що виступають свідками у цивільному судочинстві України. Розкриваються можливості та підстави участі зазначених суб'єктів у цивільному процесі, зокрема їхня приналежність до групи «інші учасники процесу».

Сформульовано авторські висновки щодо удосконалення деяких положень чинного цивільного процесуального законодавства України.

Ключові слова: іноземці, особи без громадянства, свідок, цивільне судочинство, цивільна справа, учасники цивільного процесу.

Статья посвящена исследованию процессуального статуса иностранцев и лиц без гражданства, выступающие свидетелями в гражданском судопроизводстве Украины. Раскрываются возможности и основания участия указанных субъектов в гражданском процессе, в частности их принадлежность к группе «другие участники процесса».

Сформулированы авторские выводы относительно усовершенствования некоторых положений действующего гражданского процессуального законодательства Украины.

Ключевые слова: иностранцы, лица без гражданства, свидетель, гражданское судопроизводство, гражданское дело, участники гражданского процесса.

The article is devoted to the investigation of the procedural status of foreigners and stateless persons who are witnesses in the civil legal proceedings of Ukraine. Opportunities and grounds for the participation of these subjects in the civil process, in particular, their belonging in the group "other participants in the process" are revealed.

The author's conclusions concerning the improvement of some provisions of the current civil procedural legislation of Ukraine are formulated.

Key words: foreigners, stateless persons, witness, civil proceedings, civil affairs, participants in the civil process.

Размещено на Allbest.ru