Характеристика європейської політики у сфері розбудови системи виконавчого провадження

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Міжнародний економіко-гуманітарний університет

імені академіка Степана Дем'янчука

Характеристика європейської політики у сфері розбудови системи виконавчого провадження

Крупнова Л.В., к. ю. н., доцент,

доцент кафедри кримінального права і правосуддя

У статті досліджено вихідні засади формування європейської політики у сфері розбудови системи виконавчого провадження. Проаналізовано основні чинники, які зумовлюють потребу вивчення та впровадження європейського досвіду організації примусового виконання рішень. Визначено основні тенденції формування законодавства та практики виконання уповноваженими органами і особами юрисдикційних рішень. Узагальнено джерела європейської політики у сфері розбудови системи виконавчого провадження. виконавчий провадження рішення примусовий

Ключові слова: виконавче провадження, організаційно-правова розбудова системи виконавчого провадження, європейська політика у сфері розбудови системи виконавчого провадження.

В статье исследованы исходные принципы формирования европейской политики в сфере построения системы исполнительного производства. Проанализированы основные факторы, обусловливающие необходимость изучения и внедрения европейского опыта организации принудительного исполнения решений. Определены основные тенденции формирования законодательства и практики исполнения уполномоченными органами и лицами юрисдикционных решений. Обобщены источники европейской политики в сфере построения системы исполнительного производства.

Ключевые слова: исполнительное производство, организационно-правовое развитие системы исполнительного производства, европейская политика в сфере развития системы исполнительного производства.

Krupnova L.V. CHARACTERISTICS OF THE EUROPEAN POLICY IN THE SPHERE OF BUILDING THE EXECUTIVE PROCEEDINGS SYSTEM

The author of the article has studied the initial principles of the formation of the European policy in the sphere of building the system of executive proceedings. The author has analyzed the main factors that determine the need to study and implement the European experience in organizing enforcement execution of the decisions. The basic tendencies of the formation of legislation and practice of execution of jurisdictional decisions by authorized agencies and officials have been determined. The sources of the European policy in the sphere of building the system of executive proceedings have been summarized.

Key words: executive proceedings, organizational and legal development of the executive proceedings system, European policy in the sphere of development of the executive proceedings system.

Постановка проблеми

Політика європейського співробітництва та добросусідства відкриває для України нові горизонти можливостей, але й покладає на владу низку зобов'язань. Зокрема, позиціонування державою власних євроінтеграційних намірів вимагає здійснення реальних кроків у напряму наближення вітчизняної системи органів виконавчої влади до стандартів Європейського Співтовариства та реформування відповідної сфери законодавства. Не є винятком і сфера виконання юрисдикційних рішень, яка потребує суттєвої модернізації, зокрема за рахунок рецепції позитивного зарубіжного досвіду. Першочерговим завданням при цьому має стати вивчення практики організаційно-правової розбудови системи виконавчого провадження у країнах Європейського Союзу (далі - ЄС) та ознайомлення з вихідними засадами формування європейської політики у сфері примусового виконання рішень.

Ступінь розробленості проблеми. У вітчизняній юридичній науці питання пов'язані з європейською політикою у сфері розбудови системи виконавчого провадження майже не досліджувалися. Вчені лише акцентували увагу на досвіді окремих країн ЄС, однак загальні засади формування політики у сфері примусового виконання рішень залишилися поза їх увагою, що підтверджує актуальність обраної теми дослідження.

В умовах переходу до комбінованої системи виконавчого провадження виникла необхідність подальшого вдосконалення правового регулювання відносин у сфері примусового виконання рішень, що не можливо без урахування основоположних принципів функціонування цього правового інституту в рамках єдиного правового простору Євросоюзу.

Мета статті полягає в комплексному дослідженні вихідних засад європейської політики у сфері організаційно-правової розбудови системи виконавчого провадження.

Виклад основного матеріалу

Враховуючи проголошені євроінтеграційні пріоритети, українська держава повинна орієнтуватися саме на політику ЄС, яка і відображає засади тієї міждержавної правової системи, в межах якої формується єдиний європейський правовий простір. До числа передумов вивчення європейського досвіду у сфері виконання юрисдикційних рішень в Україні слід віднести: необхідність наближення законодавства України у сфері виконання судових рішень та рішень інших органів до стандартів ЄС; можливість подолання неефективності вітчизняного інституту виконавчого провадження в разі урахування позитивного досвіду організаційно-правового забезпечення цієї сфери; потреба гармонізації інституту захисту прав та основоположних свобод людини і громадянина, складовою частиною якого є система забезпечення виконання юрисдикційних рішень; пошук ефективних форм і методів впливу на боржників тощо.

Еволюціонуючи протягом достатньо тривалого часу, система виконавчого провадження в більшості країн ЄС зупинилася на гармонійному поєднанні державних та недержавних інституцій, яке забезпечило ефективність примусового виконання юрисдикційних рішень. Саме тому на сучасному етапі розвитку в більшості європейських країн утвердилася комбінована система виконавчого провадження. За такої умови політика ЄС не передбачає повну децентралізацію повноважень у вказаній сфері, адже вона безпосередньо пов'язана з правами і свободами людини, забезпечення яких є однією з ключових функцій держави.

Необхідно підкреслити, що окрім суто організаційних питань, тобто впровадження цілісної системи виконавчого провадження, політика ЄС щодо примусового виконання рішень поширюється на інші сфери суспільного життя, які опосередковано впливають на ефективність виконавчого провадження. Так, Н.В. Шелевер зазначає, що високий показник роботи приватних виконавців в ЄС пояснюється ще й відповідним рівнем правової культури населення. З огляду на це вбачається, що і виконувати виконавчі документи відносно таких громадян значно легше [1, с. 265]. Зважаючи на це, політика ЄС має чіткі напрями щодо підвищення рівня правової культури громадян, які в подальшому визначають ефективність багатьох сфер виконавчо-розпорядчої діяльності, в тому числі й сфери примусового виконання рішень.

Принцип обов'язковості виконання юрисдикційних рішень, закріплений у Конституції України, знаходить своє відображення в Конвенції Ради Європи «Про захист прав людини і основоположних свобод» від 4 листопада 1950 р., ст. 13 якої передбачає право кожного на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження [2]. Вбачається, що система органів і осіб, які здійснюють примусове виконання рішень, і є тим засобом юридичного захисту, завдання якого - забезпечити виконання боржником своїх зобов'язань перед стягувачем. Це свідчить на користь конституційності вказаного правового інституту, його пріоритетного значення для забезпечення основоположних прав і свобод громадян.

Необхідно підкреслити, що європейська політика у сфері виконавчого провадження передбачає індивідуалізацію окремих аспектів транскордонного виконавчого процесу. Наприклад, Конвенція Ради Європи від 20 травня 1980 р. «Про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми» регламентує питання, пов'язані з юрисдикційними рішеннями стосовно опіки та доступу до дитини [3]. Схожа індивідуалізація застосовується в інших міжнародно-правових актах, наприклад у Конвенції ООН від 10 червня 1958 р. «Про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень» [4], Гаазькій конвенції від 19 жовтня 1996 р. «Про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей» та інших документах [5].

Окремі рекомендації щодо реалізації європейської політики у сфері розбудови системи виконавчого провадження відображені в таких документах: Рекомендації Яво (2003) 16 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання рішень адміністративних і судових органів у галузі адміністративного права (ухвалені Комітетом Міністрів 9 вересня 2003р.); Рекомендації Яво (2003) 17 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо примусового виконання (ухвалені Комітетом Міністрів 9 вересня 2003 р.); Висновки № 13 (2010) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо ролі суддів у виконанні судових рішень (м. Страсбург, 19 листопада 2010 р.); Рекомендації Яво (98) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо медіації в сімейних справах (прийнята Комітетом Міністрів 21 січня 1998 р.); Рекомендації Яво (2001) 9 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо альтернатив судовому розгляду спорів між адміністративними органами й сторонами-приватними особами (ухвалена Комітетом Міністрів 5 вересня 2001 р.) [6].

Дослідження вказаних документів дозволяє систематизувати вихідні засади європейської політики у сфері розбудови системи виконавчого провадження. Зокрема, такими слід вважати: авторитет органів примусового виконання, які повинні гармонійно поєднувати примус і переконання, але забезпечувати при цьому права і законні інтереси сторін провадження; сфера примусового виконання виступає важливим елементом системи судочинства, оскільки без наявності практичних можливостей впливу на зобов'язаного суб'єкта виконати юрисдикційне рішення буде майже неможливо; система виконавчого провадження має бути врегульована індивідуальним законодавчим актом, який повинен містити потрібну термінологію і правові механізми; примусові заходи, що застосовуються до боржника, мають бути співвідносними, тобто відповідати меті адміністративно-процедурної діяльності; виконавче провадження має бути інформативним, тобто в процесі примусового виконання повинні застосовуватися сучасні системи документообігу, що позитивно вплине на ефективність вказаної діяльності; органи примусового виконання повинні забезпечити належний захист арештованого майна або коштів боржника для уникнення випадків їх незаконного використання.

Вбачається, що європейська політика у сфері розбудови системи виконавчого провадження - це комплекс нормативно визначених засад організації та функціонування інституту примусового виконання рішень, в основу яких покладено загальновизнані цінності демократичної правової держави. Слід відзначити, що в рамках єдиного правового поля ЄС сформувалось декілька ключових тенденцій щодо примусового виконання рішень, а саме: за умов забезпечення належного рівня правової культури та правосвідомості громадян держава повинна поступово делегувати повноваження в цій сфері недержавним інституціям (приватним виконавцям), діяльність яких має бути врегульована на законодавчому рівні; система виконавчого провадження - це продукт суспільства, а отже, її ефективність пов'язана з політикою держави в різних сферах суспільного життя; ефективність системи примусового виконання рішень безпосередньо залежить від зацікавленості в результаті самих виконавців, тому потрібно створити виконавцям належні умови праці; в державі обов'язково має існувати ефективний інститут медіації.

Говорячи про європейську політику у сфері розбудови системи виконавчого провадження, обов'язково слід згадати про практику діяльності Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Як зазначає Л.М. Москвич, практика ЄСПЛ відносно практики українських судів виконує роль переконливого прецеденту, в якому суть викладеного правового рішення (правової позиції) Верховний Суд України та Вищі спеціалізовані суди зобов'язані брати до уваги, за умови спроможності взяти до уваги це рішення без порушення норм національного права. Щодо практики інших судів, то вони зобов'язані враховувати правові позиції ЄСПЛ, викладені в його рішеннях, оскільки вони по суті є роз'ясненням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [7, с. 335].

Враховуючи наведене, практику ЄСПЛ слід розглядати як джерело формування європейської політики у сфері розбудови системи виконавчого провадження, оскільки його акти діють у міждержавному просторі, уособлюючи волю європейських інституцій щодо конкретного правового феномену, а практика цього суду не тільки формує правове поле ЄС, але й справляє вплив на національне законодавство окремих держав, які визнали його компетенцію. Необхідно підкреслити, що Україна з метою впровадження європейських стандартів з прав людини взяла не себе обов'язок виконувати рішення ЄСПЛ, передбачений Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. № 3477-ІУ [8]. Варто наголосити, що питання примусового виконання рішень часто стають предметом розгляду ЄСПЛ і потім знаходять своє відображення у відповідних рішеннях. Так, у своїх прецедентах ЄСПЛ запроваджує презумпцію заподіяння державою моральної шкоди стягувачу при надмірно тривалому невиконанні рішення суду. І така причина невиконання рішення суду як «відсутність коштів у бюджеті» не звільняє державу від обов'язку компенсувати моральну шкоду стягувану [9].

На необхідності судового контролю за виконанням рішень наголошує Консультативна рада європейських суддів, зокрема у Висновку № 13 від 19 листопада 2010 р. «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» рада акцентує увагу на таких аспектах: ефективне виконання обов'язкового судового рішення є основоположним елементом верховенства права; виконання рішення не повинно підриватися зовнішнім втручанням з боку виконавчої або законодавчої влади шляхом прийняття ретроактивного законодавства; в порядку виконавчого провадження не повинно бути відстрочки, за винятком підстав, передбачених законом; сторони повинні мати можливість легко ініціювати виконавче провадження; принципи довіри і взаємного визнання є наріжними каменями побудови європейського правового простору [10].

У своїй роботі Я. Гонціяж наголошує, що більшість галузей державного управління охоплені або піддаються впливу з боку права ЄС. Ініціативи, які стосуються окремих сфер державного управління, одночасно охоплюють певну концепцію з чітко визначеними цілями та стандартами у сфері управління [11, с. 10]. На прикладі аналізу нормативно-правових документів та судової практики ЄС, які узагальнюють політику у сфері розбудови системи виконавчого провадження вбачається, що в рамках єдиного правового простору ЄС склалися унікальні підходи до формування системи органів примусового виконання рішень, сформувалися механізми контролю за сферою виконавчого провадження, а також загальні засади виконання юрисдикційних рішень. Сьогодні Україна лише стоїть на порозі окреслених реформ, однак необхідно зробити чіткі кроки, аби наблизити вітчизняну систему виконавчого провадження до європейських стандартів.

Висновки

Проведене дослідження дозволяє узагальнити уявлення про європейську політику у сфері організаційно-правової розбудови системи виконавчого провадження у вигляді таких висновків:

З'ясовано, що до числа вихідних засад європейської політики у сфері розбудови системи виконавчого провадження слід віднести: авторитет органів примусового виконання; наявність в органах примусового виконання практичних можливостей впливу на зобов'язаного суб'єкта; врегульованість системи виконавчого провадження індивідуальним законодавчим актом; співвідношення примусових заходів, що застосовуються до боржника меті адміністративно-процедурної діяльності; інформативність виконавчого провадження; досконалість механізмів захисту арештованого майна або коштів боржника; дієвість судового контролю за примусовим виконанням рішень; можливість виконання рішень шляхом медіації (особливо у цивільних справах).

Доведено, що європейська політика у сфері розбудови системи виконавчого провадження - це комплекс нормативно визначених засад організації та функціонування інституту примусового виконання рішень, в основу яких покладено загальновизнані цінності демократичної правової держави. Слід враховувати, що ця політика є синтезом нормативно визначених приписів та судової практики ЄСПЛ, які доповнюють один одного і утворюють єдину систему ідей, принципів та концептів.

Визначено основні тенденції формування європейської політики у сфері розбудови системи виконавчого провадження, зокрема: взаємозв'язок ефективності примусового виконання рішень та рівня правової культури і правосвідомості громадян; врахування суспільної природи системи виконавчого провадження при розробці відповідного законодавства; мотивація виконавців на ефективне виконання покладених на них повноважень.

Перспективним напрямом подальшого наукового пошуку в цій сфері залишається визначення та аналіз механізмів впровадження європейського досвіду в практичну діяльність органів примусового виконання та приватних виконавців в Україні. Наразі від оперативності та повноти вирішення цього питання безпосередньо залежить ефективність примусового виконання рішень та результативність реформування системи виконавчого провадження в цілому.

Література

Шелевер Н.В. Особливості виконавчого провадження в країнах Європейського Союзу / Н.В. Шелевер // Форум права. - 2016. - N° 1. - С. 262-266 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index.htm_2016_1_42.

Про захист прав людини і основоположних свобод : Конвенції Ради Європи від 04 листопада 1950 р. // Голос України. - 200І. - № 3.

Про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми : Конвенція Ради Європи від 20 травня 1980 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2008. - № 17. - С. 451. - Ст. 177.

Про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень : Конвенція ООН від 10 червня 1958 р. // Офіційний вісник України. - 2004. - № 45.

Про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей : Гаазька конвенція з МПП від 19 жовтня 1996 р. // Офіційний вісник України. - 2006. - № 40.

Вон Д. Європейські та міжнародні стандарти у сфері судочинства / Д. Вон, І. Зарецька, К. Мадаян. - К. : USAID, 2015. - 708 с.

Москвич Л.М. Вплив практики Європейського суду з прав людини на судову практику національних судів / Л.М. Москвич // Наукове життя. - 2014. - № 27. - С. 327-335.

Размещено на Allbest.ru