Інститут медіації як сучасний правовий інститут ефективного позасудового врегулювання господарських спорів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ МЕДІАЦІЇ ЯК СУЧАСНИЙ ПРАВОВИЙ ІНСТИТУТ ЕФЕКТИВНОГО ПОЗАСУДОВОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ

Несинова С.В.,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри права Університету імені Альфреда Нобеля

У статті досліджено правовий інститут медіації як правовий механізм альтернативного вирішення господарських спорів та його застосування в країнах Європи. Сформульовано власну думку щодо необхідності впровадження медіації в господарському процесі. Виявлено основні недоліки законопроекту про медіацію та запропоновано шляхи удосконалення правового регулювання медіації в господарському процесі.

Ключові слова: правовий інститут, альтернативне вирішення спорів, господарський спір, медіатор, медіація.

В статье исследован правовой институт медиации как правовой механизм альтернативного решения хозяйственных споров и его применение в странах Европы. Сформулировано собственное мнение о необходимости внедрения медиации в хозяйственном процессе. Выявлены основные недостатки законопроекта о медиации и предложены пути совершенствования правового регулирования медиации в хозяйственном процессе.

Ключевые слова: правовой институт, альтернативное разрешение споров, хозяйственный спор, медиация, медиатор.

The article investigates the legal institute of mediation as a legal mechanism of alternative solution of commercial disputes, discloses its application in European countries. It was formulated their own opinions on the need for the introduction of mediation in the economic process. The main shortcomings of the bill on mediation were revealed. Ways were proposed to improve the legal regulation of mediation in the economic process.

Key words: legal institute, alternative settlement of controversy, economic disputes, mediator, mediation.

Постановка проблеми. Традиційним способом врегулювання господарських спорів в Україні вважається звернення до господарського суду. Це один із найефективніших способів вирішення конфліктів. Проте, на нашу думку, вирішення спорів господарськими судами має бути крайньою мірою, коли вже всі інші можливості вичерпані. Такої ж думки дотримуються і в сучасних розвинених країнах світу, таких як Швеція, Австралія, Японія, Німеччина, Франція, Великобританія тощо. У цих країнах досить поширені альтернативні способи вирішення конфліктів (ABC) (eng. - Alternative dispute resolution (ADR) - ця назва об'єднує різні процедури вирішення конфліктів, які за своєю суттю достатньо відрізняються від судового вирішення спорів. Проте цей правовий інститут в Україні знаходиться на стадії становлення та отримує лише перші кроки втілення у правове життя у новому процесуальному законодавстві країни. Тому дослідження цього правового інституту є досить актуальним та потребує уваги науковців.

Стан дослідження. Проблематикою з обраної теми займались як юристи-науковці, так і фахівці-практики, зокрема, серед них варто назвати О.В. Белінську, В.Б. Бучка, М.В. Вікторчука, А.П. Гаврилішина, В.П. Козирєву, Є. Левіцького, В.В. Медведську, С.А. Подоляка, Ю.В. Розмана, судді вищого рівня висловлювались щодо необхідності запровадження медіації в процес судочинства тощо. Однак ці питання потребують фундаментального дослідження, аналізу чинного законодавства України та практики застосування цього правового інституту в інших країнах Європи.

Тому метою статті є розкриття сутності та змісту медіації як позасудового альтернативного способу врегулювання господарських спорів, висвітлення його особливостей в різних країнах Європи та розробка пропозицій щодо втілення цього правового інституту в правовий простір України.

Виклад основного матеріалу. В світі існує велика кількість альтернативних способів вирішення конфліктів:

1. Арбітраж (Arbitration). Даний спосіб є дуже подібним на судове засідання. Сторони конфлікту частіше за все в цих процесах супроводжуються своїми юристами. Спор вирішується незалежним арбітром, який може біти визначений судом. Перевагою арбітражу є те, що ця процедура є дешевшою та більш гнучкою, на відміну від звичайного судового процесу [1]. Арбітр вирішує справу на підставі фактичних даних та національного законодавства. Рішення арбітражу, як правило, вступає в силу та виконується як і судові рішення [2].

Якщо проводити аналогію з Україною, то альтернативою арбітражу, як ABC, у нашій державі виступають третейські суди.

2. Медіація (Mediation).

3. Примирення (Conciliation). Ця процедура дуже подібна до медіації, проте, частіше використовується державними установами або судами. Так, наприклад, в європейських країнах на процедуру примирення передаються спори за участю роботодавця та робітників [1].

4. Консультація (Counselling). У цій процедурі можуть брати участь як одна сторона спору, так і обидві; вони розробляють рішення щодо спірних питань за допомогою незалежного експерта, який допомагає сторонам знайти спільне рішення. Консультування може бути особливо корисним для застосування сторонами, які ще не мають достатнього досвіду в певних сферах, проте за допомогою консультанта можуть отримати для себе вигоду [1].

5. Міні-засідання (Minitrial). Струкгурований процес, який полягає в обміні сторонами матеріалами справи та своїми правовими позиціями щодо наявного спору. Це «засідання» є більш гнучким, не потребує посередників. Часто в такому процесі сторони приходять до певних компромісів та, як наслідок, відмовляються від передачі справи до суду [3].

Крім того, існують й інші види ABC, які є подібними до вище перелічених: Конференції з врегулювання спору (Settlement Conferences), Омбудсмен (Ombuds), Встановлення фактів (Fact Finding), Попередня незалежна оцінка (Early Neutral Evaluation), Спрощена процедура (Facilitation) [4] та інші процедури, які можуть незначно відрізнятися залежно від країни, в якій ABC використовується.

Проте, у більшості сучасних країн, безумовно, провідним альтернативним методом вирішення будь-яких господарських спорів як всередині країни, так і на міжнародному рівні, є медіація. Статистика розвинених країн свідчить, що 80-85% усіх процедур медіації успішні, серед інших, від 5% учасників процедури приходять до повної або часткової згоди через деякий нетривалий час після процедури медіації. Нині вже неможливо уявити повсякденне врегулювання конфліктів у країнах Європи та США без медіації [5].

Поняття «медіація» походить від латинського «mediare» - виступати посередником. Медіація - це особлива форма посередництва та особлива форма процедури примирення. Це метод, який дозволяє сторонам при сприянні нейтральної, неупередженої особи - медіатора, на добровільних засадах виробити взаємовигідне, життєздатне рішення, яке б відповідало їхнім інтересам [6].

Використання посередників (медіаторів) для вирішення спорів застосовувалося ще у давні часи. Подібні випадки можна знайти у торгівлі фінікійців та у Вавилоні. У Стародавній Греції існувала практика використання посередників (proxenetas). Римське право, починаючи з кодексу Юстиніана, визнавало посередництво.

Римляни використовували різноманітні терміни для визначення поняття «посередник» - intemuncius, medium, intercessor, philantropus, interpolator, conciliator, interlocutor, interpres, mediator.

Медіація у її сучасному розумінні почала розвиватися у другий половині XX ст., насамперед у країнах англосаксонського права - США, Австралії, Великобританії. Згодом вона дістала поширення в Європі. Перші спроби застосування медіації, як правило, стосувалися вирішення спорів у сфері сімейних стосунків. Із часом медіація отримала визнання при вирішенні широкого спектра конфліктів та спорів, починаючи з конфліктів у місцевих співтовариствах і закінчуючи складними багатосторонніми конфліктами у комерційній та публічній сфері [7].

За останні 20 років використання медіації значно поширилося. Більшою мірою така її популярність обумовлена тим, що в законодавстві Європейського Союзу (далі по тексту - ЄЄ), вже існує таке поняття як «медіація» [8].

Директива 2008/52/ЄС Європейського парламенту та Ради від 21 травня 2008 року «Відносно деяких аспектів медіації в цивільних та комерційних спорах» (далі по тексту - Директива) передбачає детальний опис того, що таке медіація та її переваги.

Стаття 3 (а) Директиви містить визначення медіації:

«Медіація» означає структурований процес, незалежно від його назви, за яким дві або більше сторін спору, на добровільній основі, для досягнення рішення про врегулювання спору звертаються за допомогою до посередника. Цей процес може бути ініційований сторонами, запропонований (призначений) судом або законодавчо закріплений законом держави-члена.

Преамбула директиви зазначає, що: «Медіація може забезпечити економічно ефективне та більш швидке позасудове вирішення спорів у цивільних та комерційних справах шляхом використання процедур, які відповідають потребам сторін. Відносно домовленостей, досягнутих шляхом медіації, існує велика ймовірність того, що вони будуть виконуватися добровільно, як і велика ймовірність того, що вони забезпечать збереження стійких товариських відносин між сторонами. Ці переваги знаходять своє підтвердження в ситуаціях, пов'язаних із наявністю міжнародних елементів».

У той час, як Директива застосовується для вирішення спорів у цивільних і комерційних справах на міжнародному рівні, кілька держав-членів ЄС пішли ще далі і прийняли закони, які впроваджують використання медіації всередині країни. Практично в кожній країні ЄС Директива запроваджувалася у різний спосіб. Таким чином, у деяких країнах ЄС медіація є чисто добровільним заходом, в той час як в Італії, наприклад, існує тенденція до обов'язкового використання медіації. У деяких країнах ЄС медіаторами можуть виступати лише кваліфіковані юристи, в той час, як в інших країнах такі обмеження не застосовуються.

Директива, безсумнівно, дала поштовх для розвитку медіації, але її розвиток, особливо в Європі, як і раніше залишається неоднорідним. Так, наприклад, в Англії, Уельсі та Нідерландах, використання медіації значно поширене і процес широко використовується юристами та представниками бізнес-сектору, але майже не поширена в таких країнах, як, наприклад, Греція і Португалія, де поняття медіації відносно нове та недостатньо вивчене [9].

Що ж до використання медіації для вирішення саме господарських спорів, то найбільшого розвитку вона отримала у таких країнах як: Австрія, Бельгія, Бразилія, Франція, Німеччина, Гонконг, Індонезія, Італія, Японія, Люксембург, Нідерланди, Китайська народна республіка, Польща, Португалія, Росія, Сінгапур, Іспанія, Швеція, Великобританія, Сполучені Штати Америки та В'єтнам [10].

У зв'язку з тим, що під терміном «медіація» в більшості тлумачень мається на увазі саме позасудове вирішення спорів, виникає питання - яку ж роль можуть відігравати суди при вирішенні господарських спорів у процесі медіації? Наприклад, суди Австралії мають право направити сторони для вирішення спору за допомогою медіації навіть без згоди сторін.

У Бельгії рішення, прийняте за допомогою медіації, має бути затверджене компетентним судом [10].

Суди Бразилії не мають необхідних повноважень, щоб змусити сторони вирішувати конфлікти шляхом медіації, тим не менше, суд може забезпечити виконання угоди до медіації на прохання однієї зі сторін. Також, відповідно до Цивільного процесуального кодексу Бразилії судді повинні заохочувати сторони скористатися медіацією протягом всього часу судового розгляду.

У Франції проводять розмежування між призначеною в судовому порядку та договірною медіацією. У разі проведення медіації з розпорядження суду, суддя продовжує займатися цим питанням навіть після звернення сторін до медіації, за їх згодою. Медіатор повинен інформувати суддю щодо будь-яких труднощів. Сторона чи медіатор може попросити суддю припинити процедуру медіації в будь-який час. Суддя також має право припинити медіацію з власної ініціативи, якщо процедура медіації, на думку судді, була порушена. Якщо суддя припиняє медіацію, судовий розгляд відновлюється. У кінці процесу медіації, суддя розподіляє витрати на посередництво між сторонами [10].

Що стосується договірної медіації, то тут роль судів часто обмежується виконанням угоди, досягнутої в контексті медіації. Також сторони можуть звернутися до суду для забезпечення виконання угоди. У Польщі суд може передати справу на медіацію за запитом однієї зі сторін або на свій розсуд, аж до завершення першого судового засідання у справі. Сторони не зобов'язані погоджуватися на посередництво. Проте після закриття першого засідання суд може направити справу на медіацію тільки в тому випадку, якщо сторони спільно просять його. Суд може передати справу на медіацію тільки один раз у ході розгляду. У своїй постанові передачі спору на посередництво, суд визначає термін не більше одного місяця для проведення медіації. Цей термін може бути продовжено лише за спільною заявою сторін. Після того, як термін закінчився, а спір не вирішено, суд призначає судове засідання [10].

В інших країнах, які мають у своєму арсеналі такий вид вирішення спорів як «медіація», ситуація аналогічна - процедура медіації при вирішенні господарських спорів може використовуватися не лише на стадії досудового вирішення спору, але й під час судового провадження.

Як бачимо, світовий досвід орієнтований на активне використання медіації, що зумовлює потребу у дослідженні та впровадженні даного інституту і в українському законодавстві, зокрема і для вирішення господарських конфліктів. Варто зазначити, у Верховній Раді України вже неодноразово пропонувалися різні варіанти проектів Закону України «Про медіацію»: перший з'явився 17.12.2010 р. № 7481/П, однак він не був схвалений комітетом ВР України з питань правосуддя; останній був зареєстрований 03.07.2013р. під № 2425а-1 і 28.02.2014 р. був відправлений на доопрацювання [11].

На нашу думку, останній варіант проекту Закону України «Про медіацію» є достатньо прийнятним для того, щоб впровадити медіацію в Україні, однак, на даний момент він справді потребує доопрацювання. Враховуючи специфіку спорів, які можуть вирішуватися за допомогою медіації, зокрема спорів в сфері господарської діяльності, вважаємо, що було б доцільно викласти статтю 12, що регламентує процедуру медіації в іншій редакції, оскільки вона на даний момент не розкриває послідовно всіх етапів проведення медіації, а одразу деталізує їхні результати. Беручи за основу зазначений законопроект та приймаючи до уваги досвід інших країн, пропонуємо виділити наступні етапи процедури медіації [12]:

1. Приготування: погодившись скористатися медіацією, сторони повинні призначити медіатора і оформити договір медіації.

2. Відкриття конференції: медіація починається

зі спільного засідання з медіатором та всіма сторонами в одній кімнаті. Медіатор пояснює процес медіації. Кожна сторона потім робить коротку заяву, в якій описує свою позицію щодо спору.

3. Приватні зустрічі (закриті засідання). Сторони розходяться по окремим приміщенням і посередник ходить між ними, прагнучи прояснити їх позиції і допомагаючи їм прийняти рішення, яке б влаштовувало всі сторони конфлікту.

4. Висновок: у разі успіху на заключному спільному засіданні проводиться запис узгоджених сторонами умов врегулювання конфлікту. Якщо процес медіації виявиться невдалим і сторони не зможуть прийти до згоди, то будь-яка із сторін має дати повідомлення про припинення медіації.

Отже, впровадження в Україні інституту медіації, сприятливо впливатиме на розвиток та вдосконалення досвіду в сфері досудового вирішення спорів, в тому числі і спорів господарських. Успішне впровадження медіації може стати черговим кроком на шляху реформування судової системи України, сприятиме розвантаженню судів, у зв'язку з чим, ми вбачаємо, що ефективність правосуддя в Україні, зважаючи на досвід країн Європи та Заходу, з впровадженням медіації має зрости. Одночасно, враховуючи прагнення України інтегруватися до ЄС, прийняття закону про медіацію стало б підтвердженням своїх намірів та вказувало б на визнання Директиви 2008/52/ЕС від 21.05.2008 року Європейського Парламенту та Ради ЄС [7,с. 138].

На нашу думку, проекту Закону України «Про медіацію» зареєстрований 03.07.2013 р. під № 2425а-1 був достатньо прийнятним для того, щоб впровадити медіацію в Україні, однак, він потребував доопрацювання. У зв'язку з цим автором вже було запропоновано уточнити вимоги до особи, яка може бути медіатором, викласти за ст. 13 цього законопроекту певні вимоги.

Останній варіант проекту Закону України «Про медіацію» № 3665 [13] був внесений до Верховної Ради України ще наприкінці 2015 р. та проголосований парламентом у першому читанні майже через рік (03.11.2016 р.). Загалом, цей законопроект відповідає положенням Директиви Європейського Парламенту та Ради ЄС № 2008/52/ЄС від 21.05.2008 р. та запроваджує модель добровільної досудової медіації. При цьому ст. З законопроекту допускає, що медіація може застосовуватися, в тому числі, й у господарських спорах.

Також, стаття 14 цього законопроекту передбачає медіацію під час судового або третейського розгляду справи: «1. Суддя або третейський суддя має право звертати увагу сторін на можливість проведення процедури медіації на всіх стадіях судового розгляду справи. 2. Суддя не має права рекомендувати сторонам звернутися до конкретного медіатора для розв'язання їх спору. 3. Суд або третейський суд має право зупинити провадження у справі за спільним клопотанням сторін на час, необхідний їм для проведення процедури медіації». Проте прийняття нового Господарсько-процесуального кодексу України, який набрав чинності у грудні 2017 р., передбачає лише альтернативну стадію господарського процесу - «врегулювання спору за участю судді», яка можлива лише після підготовчого провадження, перед відкриттям провадження розгляду справи по суті, при цьому повернення до провадження «врегулювання спору за участю судді» недопустиме в подальшому.

На нашу думку, мають місце певні неузгодженості новел господарського процесу з проектом ЗУ «Про медіацію», що потребує додаткових уточнень та змін з метою ефективного правозастосування цього правового інституту у сучасній правовій системі України.

Висновки. У більшості сучасних країн провідним альтернативним методом вирішення будь-яких господарських спорів як всередині країни, так і на міжнародному рівні, є медіація. Світовий досвід орієнтований на активне використання медіації, що зумовлює потребу у дослідженні та впровадженні даного інституту і в українському законодавстві, зокрема і для вирішення господарських конфліктів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

медіація правовий позасудовий господарський

1. Types of ADR - Mediation; Conciliation; Arbitration; and Counselling [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.treasury.gov.au/Policy-Topics/Business/Small-Business/Legal-Topics/Dispute-Resolution-Proceedings /Types-of-ADR.

2. Types of Appropriate Dispute Resolution [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.adralberta.com/Types-of-ADR.

3. Minitrial [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.eeoc.gov/federal/adr/minitrial.cfm.

4. TypesofADRTechniques [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.eeoc.gov/federal/adr/typesofadr.cfm.

5. Медиация - искусство разрешать конфликты II Международный институт медиации [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.institute-mediation.com/mediacia.

6. Словарь медиатора // Центр медиации и права [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.mediacia.com/wordmed.htm.

7. Подоляк С.А. Медіація як альтернативний спосіб вирішення конфліктів у сфері господарювання / С.А. Подоляк II Судова а пеляція.-2012.-№1.-С. 134-139.

8. Colin J Wall. The Growth Of International Mediation in Commercial Disputes//Who's who legal [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://whoswholegal.com/news/features/article/29214/the-growth-international-mediation-commercial-disputes.

9. Directive 2008/52/ЕС of the European parliament and of the council of 21 May 2008 on certain aspects of mediation in civil and commercial matters II Official Journal of the European Union [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.mediacia.com/ffles/Documents/ Directive_2008_en.pdf.

10. Commercial mediation - a comparative review 2013[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.linklaters.com/pdfs/mkt/ london/mediation _2013_7053.pdf.

11. Про медіацію: Проект Закону України зареєстрований за №2425а-1 від 03.07.2013 року //оф. сайт Верховної ради України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=47710.

12. СоттегсіаІМесІіаІіоп [Електронний ресурс]. - Режим доступу: ЬіПр5://\м«\л/.а5Ьиг5І.сот/сІос.а5рх?ісІ_Ке5оигсе=4651.

13. Про медіацію: Проект Закону України зареєстрований за №3665 від 17.12.2015 //Оф. сайт Верховної ради України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: їіПр:/Л«1.с1.гасІа.доу.иа/рІ5/2\«еЬ2/\«еЬргос4_1?рї3511=57463.

14. Вікторчук М. В. Медіація як альтернативний спосіб вирішення господарських спорів в Украінї II Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. -2016. - №3,- С. 168-177.

Размещено на Allbest.ru