Повноваження профспілок щодо захисту прав працівників у разі звільнення за ініціативою роботодавця (дисциплінарне звільнення)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Повноваження профспілок щодо захисту прав працівників у разі звільнення за ініціативою роботодавця (дисциплінарне звільнення)

Стаття 36 Конституції передбачає, що професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їхньої професійної діяльності. Професійні спілки утворюються на основі вільного вибору їх членів. Усі профспілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюється виключно Конституцією і законами України [1]. Діяльність професійних спілок була предметом наукових досліджень таких фахівців, як: О. Л. Тупиця, Н. А. Циганчук, М. П. Зима, О. М. Мовчан, А. Ю. Шакірова, В.Ф. Цвих, О. Д. Шемяков, В.Ю. Нікіфоров, Г.І. Чанишева та ін. Однак у сучасний період тема не втратила своєї актуальності. Ми обмежимося аналізом повноважень профспілки у сфері захисту прав працівників при дисциплінарних звільненнях. Трудове законодавство передбачає ряд гарантій працівникам у разі звільнення за ініціативою роботодавця, однією з яких є попередня згода профспілки у визначених законом випадках. Метою статті є дослідження реалізації профспілками своїх повноважень при дисциплінарних звільненнях.

Дисциплінарні звільнення є одним із видів дисциплінарних стягнень загальної дисциплінарної відповідальності. Теоретико-правові аспекти накладення дисциплінарних стягнень вже були предметом наших досліджень у минулому. Для дослідження мети цієї статті необхідно зазначити ті питання, які залишилися поза увагою. Такі звільнення належать до звільнень з ініціативи роботодавця, а напередодні прийняття нового Трудового кодексу не припиняються наукові дискусії щодо реформування підстав та процедури таких звільнень. В. Лазор вважає, що правові особливості розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у сукупності з підставами розірвання трудового договору є вагомими гарантіями для працівників, і пропонує розглядати відправним критерієм об'єктивні (або суб'єктивні) обставини, що не можуть (або можуть) бути поставлені у провину працівнику, з яким припиняється трудовий договір із ініціативи роботодавця.

Неточне формулювання роботодавця, з ініціативи якого проводиться припинення трудових відносин поряд із такими негативними наслідками, як наступні труднощі при обчисленні трудового стажу, оформлення права на пенсію, має властивість «введення в оману» працівника й органів, що уповноважені розглядати трудовий спір [2, с. 13]. І.А. Іоннікова пропонує у новому ТК удосконалити класифікацію підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, за основу розмежування підстав розірвання прийняти критерії, які унеможливлюють залишення працівника на роботі: підстави організаційно-виробничого характеру; юридичні події, що не залежать від волі працівника; винні протиправні дії суб'єкта трудового правовід- ношення [3, с. 6]. У своєму дисертаційному дослідженні автор пропонує додати ще такі дисциплінарні звільнення: порушення працівником правил охорони праці, що спричинило тяжкі наслідки, включаючи травми й аварії; умисне порушення працівником обов'язку не розголошувати державну, комерційну, іншу, захищену законом таємницю; надання працівником роботодавцю підроблених документів чи неправдивих відомостей при укладенні трудового договору [3, с. 6]. Ми не можемо погодитися із запропонованим, оскільки існуючі підстави фактично і поглинають ті, які І.Іоннікова пропонує додати.

Складовою правового статусу профспілок є сукупність прав, гарантій та обов'язків. Розділом II «Права та обов'язки профспілок та їх об'єднань» Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 р. № 1045-ХІУ [4] визначаються основні права та повноваження профспілок у сфері захисту прав та інтересів членів профспілок, їх участь у вирішенні трудових спорів.

Аналізуючи права профспілок у регулюванні трудових правовідносин, можна виділити наступну класифікацію прав профспілок, а саме форм здійснення профспілками їх прав: статутні, тобто передбачені статутом профспілок; законодавчі, тобто передбачені законодавством; загальні. Статутні - права профспілок, їх об'єднань, пов'язані з представництвом та захистом трудових та соціально-економічних прав та інтересів працівників. Сюди відносяться права профспілок, їх об'єднань: 1) представляти і захищати права та інтереси членів профспілок (ст. 19); 2) на ведення колективних переговорів та укладення колективних договорів і угод (ст. 20); 3) щодо соціального захисту та забезпечення достатнього життєвого рівня громадян (ст. 23); 4) у галузі соціального страхування (ст. 24); 5) в управлінні підприємствами та при зміні форм власності (ст. 25); 6) у вирішенні трудових спорів (ст. 26); 7) на організацію страйків та проведення інших масових заходів (ст. 27); 8) у сфері захисту духовних інтересів працівників (ст. 31); 9) у захисті житлових прав громадян (ст. 32); 10) щодо притягнення до відповідальності посадових осіб (ст. 33). Законодавчі - права профспілок, пов'язані зі здійсненням громадського контролю за додержанням законодавства про працю: 1) у забезпеченні зайнятості населення (ст. 22);

2) на інформацію з питань праці та соціально-економічного розвитку (ст. 28). Загальні права профспілок: 1) на створення навчальних, культурно-освітніх закладів, дослідних та інших організацій (ст. 29); 2) право власності (ст. 34); 3) на господарську та фінансову діяльність (ст. 35). Класифікація прав профспілок дозволяє виділити різні за юридичною силою дії профспілок. Це вираження думки (наприклад, у правотворчості); узгодження акту (дій роботодавця, його представника) (наприклад, уведення колективної матеріальної відповідальності працівників - ст. 135-2 КЗпП); згода на певні дії роботодавця (адміністрації) (наприклад, проведення надурочних робіт - ст. 62 КЗпП); вимоги певних дій від роботодавця (адміністрації) (наприклад, вимоги вживати заходи, передбачені законодавством, до керівника, з вини якого порушуються або не виконуються зобов'язання колективного договору - ст. 18 Закону України «Про колективні договори і угоди»). В.Ю. Нікіфоров у своїй дисертації визначає, що найбільш стрункою й повною класифікацією прав профспілок буде їх класифікація за сферою, колом питань, які можуть вирішити профспілки за допомогою наданих їм повноважень [5, с. 10].

Як було згадано вище, профспілки представляють і захищають права та інтереси своїх членів. Захисна функція профспілок в Україні є похідною від захисної функції трудового права. Особливість профспілкової пра- возахисної функції обумовлюється соціальним походженням профспілок - працівники самі на добровільних засадах об'єдналися для захисту своїх прав, свобод і законних інтересів у сфері праці [5, с. 9]. Г.І. Чанишева визначає, що у сучасний період основними функціями профспілок є представницька та захисна, які доповнюються контрольними повноваженнями із здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю. Така класифікація є умовною, оскільки в одному напрямку діяльності профспілок можуть проявлятися обидві функції, які не завжди можна розмежувати [6, с. 11].

Стаття 19 Закону [4], визначає, що профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво та захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок у державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах із роботодавцями, а також із іншими об'єднаннями громадян. При цьому представництво та захист індивідуальних інтересів відбувається незалежно від того, чи є особа членом профспілки. Така норма цілком відповідає загальному конституційному припису щодо заборони встановлення привілеїв чи обмежень за будь-якими ознаками, зокрема й належності або неналежності до профспілок. Крім того, вони мають повноваження представляти інтереси особи при реалізації ними свого конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, омбудсмена, а також міжнародних судових установ. Захисна функція профспілок пов'язується з охороною трудових прав працівників, попередженням їхніх порушень та понов-

ленням у разі порушення і реалізується під час встановлення колективних умов праці, застосування чинного законодавства про працю, здійснення громадського контролю за додержанням трудового законодавства. Звертається увага на те, що одне з повноважень профспілок із захисту прав працівників у разі звільнення їх за ініціативою роботодавця у перехідний період до ринкової економіки у законодавстві постсоціалістичних країн зазнало суттєвих змін: встановлення норми про обов'язковість попередньої згоди профспілкового органу на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у випадках, передбачених колективними договорами та угодами [6, с. 11-12].

Стаття 26 Закону передбачає право профспілок на участь у вирішенні трудових спорів. Дане право передбачає можливість представляти інтереси працівника при розгляді питання про відновлення порушених трудових прав в органах, що розглядають індивідуальні трудові спори. Такими органами є комісія по трудових спорах, яка утворюється на підприємствах із кількістю працюючих більше п'ятнадцяти осіб, та місцевий суд. Серед порушень прав працівників при звільненні питома вага належить дисциплінарним звільненням, щодо яких роботодавець часто не виконує встановлену законодавством процедуру, в тому числі звернення за згодою до профспілки.

Прикладом може стати рішення Апеляційного суду Миколаївської області по справі №488/4844/15-ц12.05.2016 12.05.2016 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на рішення № 488/4844/15-ц 12.05.2016 за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди. Ми зупинимося саме на зазначенні у позові, крім проблеми порушення процедури вивільнення, на відсутність згоди профспілкового комітету. Апеляційна скарга підлягала частковому задоволенню, виходячи з наступного (аналізу підлягає тільки частина рішення, що стосується отримання попередньої згоди на звільнення первинної профспілкової організації та вищого виборного органу цієї професійної спілки). Під час роботи ОсОбА_2 обрана членом профспілкової організації Філії, а пізніше обрана заступником голови профспілкового комітету Філії. За місяць до вивільнення директором Філії у первинну профспілкову організацію направлено подання на дачу згоди на звільнення. Вказане звернення не розглянуто та про це не повідомлено адміністрацію Товариства, оскільки, на думку голови первинної організації, вказане питання було вирішено попереднім рішенням. Не отримавши відповіді на подання, керівництво ПАТ «ДПЗКУ» вважало, що профспілка дала згоду на звільнення позивачки та 12.05.2017 звільнило позивачку. Порядок розгляду профспілковою організацією подання власника або уповноваженого ним органу про звільнення працівника, а також порядок інформування вказаних суб'єктів про наслідки розгляду подання визначено частинами 2, 3, 5 ст. 43 КЗпП України. Зі змісту положень вказаної норми випливає, що, якщо власник або уповноважений ним орган звернувся до первинної профспілкової організації з поданням про звільнення працівника, але відповіді про прийняте рішення у встановлені строки в письмовому вигляді не направлено, то є підстави вважати, що вказаний орган дав згоду на розірвання трудового договору. Це узгоджується з вимогою ч. 9 ст. 43 КЗпП України, яка передбачає можливість запиту відповідної згоди судом лише в тому випадку, коли розірвання трудового договору з працівником відбулося без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації. Якщо розцінювати дії вказаного органу як відмову дати згоду на розірвання трудового договору, то за відсутності обґрунтування такої відмови є підстави для застосування ч. 7 ст. 43 КЗпП України. Виходячи з вимог ст. ст. 43, 252 КЗпП України, а також ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», в такому випадку не можна вважати, що права працівника, члена виборного профспілкового органу, порушені, оскільки отримання згоди на звільнення під час розгляду справи у суді є тотожним такій згоді, наданій до звільнення. Тому з мотивувальної частини рішення суду виключили висновки про порушення Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» вимог ст. ст. 40 ч. 2, 43, 252 КЗпП України [7]. Саме цей приклад свідчить про те, що профспілки не завжди виконують визначені функції.

На противагу чинному КЗпП у разі прийняття Трудового кодексу України [8] профспілки усуваються від погодження звільнення працівників. Відповідно до проекту ТК не потрібне погодження профспілки на звільнення працівників з підстав, що передбачені статтями 93-97 проекту ТК, серед яких «невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків», «виявлена невідповідність працівника займаній посаді», «нез'явлення працівника на роботу внаслідок тимчасової непрацездатності» тощо.

Завершуючи дослідження, можна зробити наступні висновки. На нашу думку, участь профспілкового органу в звільненні працівників з ініціативи роботодавця слід розглядати як важливу форму захисту працівників від необґрунтованого звільнення. Вочевидь логіка законодавця передбачала, що в умовах переходу України до ринкової економіки, підвищення відповідальності працюючих за результати праці та рівень дисципліни, звільнення за винні дії (прогул; систематичне порушення трудової дисципліни; поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння тощо) повинно відбуватися без згоди профспілки. У разі допущення грубих порушень трудової дисципліни і порушення своїх професійних обов'язків такі працівники не повинні розраховувати на підтримку з боку профспілок. Разом з тим, при звільненні працівників за наявності винних дій профспілки повинні здійснювати захисну функцію в інших формах (наприклад, шляхом звернення до роботодавців із проханням врахувати пом'якшуючі обставини при здійсненні дисциплінарного проступку, підтримання інтересів працівника у судових органах, у роботі комісій по соціальному страхуванню). Однак це суттєво послаблює роль профспілок, надає безапеляційну владу роботодавцю та може мати дестабілізуючий вплив на трудові відносини. Тому пропонуємо повернути до проекту ТК повноваження профспілок щодо їх участі у разі звільнення працівників.

Література

1.Конституція України : Закон України № 254к/96-ВР від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2.Лазор В.В. Юридичні і соціальні аспекти сутності трудового договору в сучасних умовах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / В.В. Лазор. - Харків, 2001. - 21 с.

3.Іоннікова І.А. Правове регулювання розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / І.А. Іоннікова. - Харків, 2004. - 19 с.

4.Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності : Закон України № 1045-ХГУ від 15.09.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 45. - Ст. 397.

5.Нікіфоров В.Ю. Захист профспілками соціально-трудових прав працівників в умовах ринкової економіки (теорети- ко-правовий аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / В.Ю. Нікіфоров. - Харків, 2005. - 17 с.

6.Чанишева Г.І. Колективні відносини у сфері праці: теоретичні та практичні проблеми правового регулювання : авто- реф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук: спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / Г.І. Чанишева. - Харків, 2002. - 40 с.

7.Апеляційний суд Миколаївської області. Електронний суд. Єдиний державний реєстр судових рішень: станом на 27.09.2017 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.

8.Проект Трудового кодексу України № 1658 від 20.05.2015 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4.

Размещено на Allbest.ru