Поняття "регіон" в аспекті кримінологічного вивчення рецидивної злочинності в Причорноморському регіоні України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття «регіон» в аспекті кримінологічного вивчення рецидивної злочинності в Причорноморському регіоні України

Бурдега Р.В., аспіран

Одеський державний університет внутрішніх справ

У статті автором здійснено аналіз поняття «регіон» у регіональному кримінологічному дослідженні рецидивної злочинності у Причорноморському регіоні України. Встановлені сучасні погляди законодавця та інших видатних науковців щодо цього явища. Здійснено розмежування терміну «регіон» та інших термінів, які вживаються для позначення відповідних понять у регіональних дослідженнях. Обґрунтовано необхідність дослідження регіональних особливостей рецидивної злочинності у Причорноморському регіоні, як перспективного напрямку дослідження. рецидивний злочинність регіон кримінологічний

Ключові слова: регіон, рецидивна злочинність, територія, район, регіональне дослідження, Причорноморський регіон.

В статье автором осуществлен анализ понятия «регион» в региональном криминологическом исследовании. Установлены современные взгляды законодателя и разных научных направлений на данный термин. Осуществлено разграничение термина «регион» и других терминов, которые употребляются для обозначения соответствующих понятий в региональных исследованиях. Обоснована необходимость исследования региональных особенностей рецидивной преступности в Причерноморском регионе, как перспективного направления исследования.

Ключевые слова: регион, рецидивная преступность, территория, район, региональное исследование, Причерноморский регион.

Burdeha R.V. THE CONCEPT OF "REGION" AS THE ASPECT OF CRIMIMINOLOGICAL RESEARCH OF RECURRENT CRIMES IN THE BLACK SEA REGION

In the article the author conducts an analysis of the concept of "region" in regional criminological research of recurrent crimes in the Black Sea region. Modern views of legislator and different sciences directions in this period are implemented. Carried out the delimitation of the term "region" and other terms used to denote relevant concepts in regional research. Necessity of the research of regional characteristics of recurrent crimes in the Black Sea region as a promising direction of research are justified.

Key words: region, recurrent crimes, territory, district, regional research, Black Sea region.

Постановка проблеми. У науковій кримінологічній літературі, присвяченій питанню рецидивної злочинності, це явище, як і загальна злочинність, описується як таке, що має територіальну і часову характеристику. Дійсно, рецидивна злочинність, будучи частиною складної соціальної системи, залежить від людей, які проживають на певній території у певний період часу. Існування такої злочинності у певних територіально-часових рамках накладає на неї певний «відбиток», який зумовлює виникнення специфічних ознак. Сукупність таких ознак у загальному вигляді можна назвати терміном «регіональні особливості злочинності». Встановлення цих особливостей на сьогодні є досить перспективним напрямом кримінологічних досліджень, адже рецидивна злочинність обумовлюється цілою низкою факторів, які мають виключно територіальний характер. Детальний аналіз суспільних процесів, які зумовлюють рецидивну злочинність у межах конкретної території відкриває перед нами шлях до організації там ефективної системи запобігання злочинам і, відповідно, дозволяє зменшити її суспільно-шкідливий вплив. У зв'язку з цим, актуальним є питання вивчення регіональних особливостей рецидивної злочинності у Причорноморському регіоні, а для досягнення поставленого завдання нам необхідно, насамперед, здійснити термінологічне впорядкування понятійного апарату, який охоплюється предметом та об'єктом дослідження, а саме визначити сутність та зміст поняття «регіон» у кримінологічному дослідженні рецидивної злочинності та встановити на його основі просторові межі Причорноморського регіону.

Ступінь розробленості проблеми. Встановлення меж та ознак регіону у регіональних дослідженнях у різних галузях знань займались багато науковців, серед яких слід виділити: Е.Б. Алаєва, А.М. Бабенка, В.О. Дерга- чова, В.Ю. Керецмана, В.Я. Малиновського, П.О. Масляка, Т.В. Мірзоєва, К.Т. Ростова, Д.О. Світличну та ін. Однак, різні автори трактують його по різному, надаючи цьому поняттю дещо іншого змісту, ніж потребує регіональне кримінологічне дослідження рецидивної злочинності, що зумовило необхідність його подальшого вивчення та уточнення.

Метою нашого дослідження є аналіз та узагальнення різних наукових підходів до розуміння поняття «регіон», обґрунтування сутності регіону як кримінологічної категорії у регіональному кримінологічному дослідженні рецидивної злочинності у Причорноморському регіоні та визначення його характерних особливостей.

Виклад основного матеріалу. У перекладі з латинського region означає територіальну одиницю, що вирізняється з-поміж інших таких же одиниць специфічними рисами [1, с. 477].

Виникнення вказаного поняття у науці пов'язане з розвитком такого напрямку дослідження як «регіоналістика». Вона виступає концептуальною системою дослідження і вирішення проблем, які випливають з регіонального поділу території. Науковці, які працюють у даному напрямку, розглядають поняття регіону з різних ракурсів. Наприклад, В.Ю. Керецман регіоном вважає певну територію у межах одної чи кількох держав, однорідною за економічними, демографічними, екологічними, етнічними, соціальними, культурними та іншими критеріями, що відрізняє її від інших територій [2, с. 23-28].

В.О. Дергачов розглядає регіон як територіальну спільність тісно пов'язаних з природно-географічним положенням соціальних, економічних, культурних, геополітичних та інших властивостей, які визначають його межі та забезпечують його внутрішню «множину в єдності», і певну якість життя. Вчений вважає, що важливою ознакою регіону також виступає забезпечення відтворення, спрямований вектор розвитку, самодостатність і самобутність [3, с. 9].

Отже, як бачимо, виділяючи поняття «регіон» у регіоналістиці, науковці звертають увагу на властивості, які виступають об'єктом вивчення різних галузей науки. Тому, висвітлюючи ту чи іншу сторону регіону, цим поняттям також оперує географія, історія, культурологія, економіка. Кожна з галузей вкладає у нього власний зміст. Це характеризує його як об'єкт, універсальний за комплексом своїх характеристик, а зміст поняття «регіон» залежить від проблеми, вирішення якої поставила за мету собі та чи інша наука. У географії регіоном вважають частину території земної поверхні, яка охоплює акваторію, аероторію з специфічними природно-кліматичними умовами [4, с. 147].

Історичний регіон це територіальна одиниця, виділена за ознаками своєрідності умов проживання людей, особливостями історичного та культурного розвитку [5, с. 163].

Економісти розглядають регіон як територіальну цілісну частину народного господарства, яка володіє ознаками: керованості, комплексністю, спеціалізацією [6, с. 226].

У культурології регіон це територія з єдиними етнічно-родовими, національними та духовними характеристиками, які проявляються у традиціях, етико-естетичних нормах, світоглядних принципах соціуму та відображають своєрідність даної території [7, с. 83].

Очевидно, що наведені поняття повністю не розкривають ознаки, важливі для регіонального поділу у межах кримінологічного дослідження рецидивної злочинності. Однак, історичні, географічні, культурологічні, економічні та інші фактори впливають на даний вид злочинності, тому кримінологічне розуміння регіону повинне носити як суто кримінологічний спеціальний характер, так і враховувати зміст вищенаведених понять.

У контексті нашого дослідження, найбільш зручним є поняття, запропоноване А.М. Ба- бенком, який під «регіоном» у кримінології розуміє частину території країни, з однорідними соціально-економічними, соціально-психологічними і демографічними ознаками, що зумовлюють злочинність у конкретному територіально-просторовому формуванні [8, с. 68-72]. З даного поняття можна виділити такі ознаки регіону як:

- Територіальні, відповідно до яких регіон - це територія з певними межами, яка об'єднує територію кількох областей, адміністративно-територіальних одиниць, або країн. У нашому випадку мова іде саме про об'єднання областей у межах держави.

- Згідно з економічними ознаками регіон виступає частиною господарського комплексу, складовою системи національної економіки. Кожен регіон являє собою соціально-економічну систему, яка об'єднує об'єкти матеріального виробництва, невиробничої сфери та людські ресурси. Вказана система розвивається у межах певної території та покликана задовольняти матеріальні та духовні потреби населення регіону.

- Соціально-психологічні ознаки розкривають такий визначальний фактор регіону, як його населення, тобто соціум, який живе на певній території, за певними нормами суспільного життя, зі специфічними істори- ко-культурними та демографічними особливостями [9, с. 119-126].

Законодавство України також не містить поняття «регіон» та не розкриває переліку його ознак. Конституція України у пункті ст. 132 вживає дане поняття у контексті положення, що: «територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій». При цьому, проаналізувавши наступну ст. 133, приходимо до висновку, що відповідно до Конституції статусом регіону володіють Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь [10]. Вказана позиція підтверджується у Законі України «Про стимулювання розвитку регіонів», в якому у ст. 1 поняття «регіон» вживається щодо території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя [11]. В офіційних статистичних звітах класифікація регіонів збігається з переліком, закріпленим у законодавстві, однак, щодо деяких показників використовуються регіони вторинного територіального поділу. Наприклад, за культурно-етнічними ознаками виділяють Буковину, Поділля, Полісся, Карпати тощо.

Європейський парламент розглядає регіон як територіальну цілісність з географічної точки зору, або як чітко окреслену організацію, населення якої має специфічну ідентичність та яка направлена на стимулювання і розвиток культурної, економічної соціальної сфери [12, с. 203].

Отже, можна виділити два основних підходи до виокремлення території, яку розглядають як регіон:

1) Регіон не має чітких кордонів, встановлюється на території з однорідними факторами інтегративного, системного характеру, які утворюють своєрідну цілісність;

2) Регіон ототожнюється зі структурною одиницею адміністративно-територіального поділу держави, їхні межі збігаються [13, с. 166].

Слід зазначити, що попри всю різноманітність підходів до трактування регіону, у кожному понятті дослідники вказують на його просторову сутність. Ця сутність у залежності від покладених завдань відрізняється за масштабом та змістом. У наукових дослідженнях явищ, які мають територіальне вираження можна зустріти використання терміну «район», який нерідко вживається як синонім [І4, с. 39], оскільки останній виник раніше поняття «регіон» та за часів Радянського Союзу був більш вживаним, що відобразилось на практиці застосування цих термінів у вітчизняній науці [15, с. 49]. Однак, ці поняття не є рівнозначними і рівнозамінними. Сьогодні поняття район вживається головним чином для позначення адміністративно-територіальних одиниць у складі області, краю або міста, наприклад, міський район. Світова практика використання даних понять визначила їхню відмінність щодо території різної площі, при цьому регіон, формуючи територію, яка відрізняється деякою однорідністю, не має чітких кордонів [16, с. 517-519]. Обидва поняття мають схоже змістовне наповнення, але їх застосування обмежується розміром означених територій. Зокрема, поняття «район» вживається як таксономічна одиниця нижчого рівня у порівнянні з регіоном.

Науково обґрунтований поділ території країни на регіони, який об'єктивно відображає особливості функціонування рецидивної злочинності є важливим чинником територіальної організації та управління процесами запобігання цьому негативному явищу. Однак, як вже було зазначено, досі у кримінології не сформувалось єдиного розуміння поняття «регіон» для даної науки, тому вітчизняні кримінологи не запропонували єдиної чіткої позиції територіального поділу України на регіони, яка б відповідала вимогам регіонального кримінологічного дослідження та адекватно відображала сутність соціально-правових процесів, які у них відбуваються та впливають на рецидивну злочинність. Тому для вирішення цієї проблеми можна опиратися на наукові знання у сфері економіки, соціології, географії, регіоналістики, у межах яких вже розроблені ефективні методики групування регіонів за різними підставами.

Класифікація у регіональному кримінологічному дослідженні допомагає поділити сукупність адміністративних регіонів на однорідні групи, враховуючи їх соціально-кримінологічну характеристику. Для комплексного дослідження рецидивної злочинності це має неабияке значення, оскільки дозволяє виявляти схожі узагальнюючі ознаки окремих територіально-просторових систем.

Наукова література пропонує різні підходи до здійснення територіального поділу України на регіони. Найбільш зручним для нашого дослідження рецидивної злочинності у При чорноморському регіоні виступає поділ на такі групи: Східний, Західний, Центральний, Північний, Південний (Причорноморський) регіони та АР Крим. Таке групування дозволяє виявляти і встановлювати певну якісну однорідність факторів, які обумовлюють наявність закономірностей функціонування рецидивної злочинності у даних регіонах.

Виходячи з будь-яких підстав та ознак класифікації, якими користуються для територіального поділу України, науковці завжди виділяли Причорноморський регіон [17, с. 580; 18, с. 110, 17]. Враховуючи схожість у передумовах розвитку, геополітичному розташуванні, економічній системі, ми відносимо до його складу Одеську, Миколаївську та Херсонську області. У наукових джерелах можна зустріти класифікацію, відповідно до якої АР Крим також є частиною Причорноморського регіону, [19, с. 28-31], однак, погоджуємось з М.І. Карліним [20, с. 7-8] та І.Й. Магновським [21, с. 5], які зазначають істотну регіональну відмінність Криму та Півдня, яка виступає об'єктивною основою для різного типу господарювання, моделі соціального розвитку та функціонування злочинності.

Дослідження проблеми запобігання рецидивній злочинності у Причорноморському регіоні повинно базуватись на аналізі ситуації, що склалась в умовах конкретного місця та часу. Основним джерелом інформації для такого аналізу повинні бути кількісно-якісні показники рівня, коефіцієнту, структури, динаміки злочинності та інша кримінологічно-значуща інформація, що може бути зібрана безпосередньо у Причорноморському регіоні та має значення для кримінологічного дослідження рецидивної злочинності, оскільки саме це дозволяє виявити закономірності детермінації та функціонування рецидивної злочинності. Водночас, рецидивна злочинність у Причорноморському регіоні, як цілісна територіально-просторова система, містить безліч внутрішніх та зовнішніх зв'язків, тому завдання дослідження ставлять перед нами необхідність виявлення не лише приватних закономірностей функціонування у вказаних територіальних межах, але й здійснення порівняльного аналізу для встановлення подібних та відмінних ознак рецидивної злочинності у регіонах, забезпечуючи таким чином повноту та комплексність дослідження.

У результаті проведеного аналізу системи показників рецидивної злочинності, факторів, які її обумовлюють та порівняння отриманих результатів з системами тотожного та вищого рівня, ми отримаємо інформацію, яка розкриває регіональні особливості рецидивної злочинності та фактори, які на неї впливають у Причорноморському регіоні, що дозволяє надалі обґрунтовано та диференційовано підходити до питання організації запобігання злочинності на цих територіях, ефективно використовувати ресурси держави відповідно до потреб та ситуації, яка склалась у регіоні.

Висновки. Підсумовуючи викладене, пропонуємо розуміти Причорноморський регіон як територіальне утворення з Одеської, Миколаївської та Херсонської областей, що характеризується історичними, культурними, географічними, економічними, соціальними, демографічними та іншими факторами, які впливають на злочинність в його територіально-просторових межах. Сьогодні в умовах ситуації постійного швидкого росту рівня рецидивної злочинності на всій території країни, проблема боротьби з нею потребує зваженого та науково обґрунтованого аналізу. На нашу думку, встановлення регіональних особливостей рецидивної злочинності у Причорноморському регіоні за допомогою вивчення закономірностей злочинних проявів, які відображаються у кількісно-якісних показниках та порівняння таких показників з іншими регіонами, відкриває широкі можливості для отримання найбільш повної інформації про характерні особливості цього явища у конкретних умовах просторово-часового існування. Побудова ефективної системи боротьби на основі такої інформації має значний потенціал та невичерпні можливості.

Література

1. Словник української мови : в 11 томах / гол. ред. кол. І.К. Білодід ; Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні АН УРСР. - Київ : Наукова думка. - Том 8, 1977. - 631 с.

2. Керецман В.Ю. Регіональний моніторинг як інформаційно-аналітична база державного регулювання розвитку регіонів / В.Ю. Керецман // Статистика України. - 2004. - № 4. - С. 23-28

3. Дергачёв В.А. Регионоведение / В.А. Дергачёв, Л.Б. Вардомский. - М. : ЮНИТИ-ДаНА, 2010. - 519 с.

4. Світлична Д.О. Регіон - цілісна природно-соціаль- но-економічна система / Д.О. Світлична // Вісник ОНУ Сер.: Географічні та геологічні науки. - 2016. - Т. 21, вип. 1. - С. 142-152.

5. Ковальська-Павленко І.М. Історична регіоналістика, історичне краєзнавство та історична урбаністика: демаркація предметних полів / І.М. Ковальська-Павленко // Грані, № 6 (110), 2014. - С. 161-167.

6. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география: Понятийно-терминологический словарь / Э.Б. Алаев. - М. : Мысль, 1983. - 350 с.

7. Культурологія : [навчальний посібник]. - К. : КИЕУ, 2001. - 121 с.

8. Бабенко А.М. Термінологічне упорядкування понять «регіон» і «регіональні особливості злочинності» у кримінологічних дослідженнях / А.М. Бабенко // Право, 2014, № 3 (45). - С. 68-72.

9. Веприцький Р.С. Регіон як об'єкт кримінологічного дослідження / РС. Веприцький // Наше право № 5, 2014. - С. 119-126.

10. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/ show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

11. Про стимулювання розвитку регіонів : Закон України від 08 вересня 2005 р. № 2850-^ // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. [Електронний ресурс] - Режим доступу: ttp://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2850-15

12. Фадєєв О.В. Особливості реалізації регіональної політики в Україні / О.В. Фадєєв // Механізм регулювання економіки. - 2004. - № 4. - С. 201-205.

13. Малиновський В.Я. Концептуалізація поняття «регіон» / В.Я. Малиновський // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України наук. журн. : фахове вид. з держ. упр., екон., пед. та політ, наук. - № 4 (22), 2012. - С. 163-170.

14. Голіков А.П. Регіональна економіка та природокористування : [навчальний посібник] / [А.П. Голіков, О.Г Дейнека, Л.О. Позднякова та ін.]. - К. : Центр учбової літератури, 2009. - 352 с.

15. Мірзоєва Т.В. До визначення сутності поняття «регіон» / Т.В. Мірзоєва // Інвестиції: практика та досвід, № 23 / 2011. - С. 48-50.

16. Джеймс П. Все возможные миры. История географических идей / П. Джеймс, Дж. Мартин. - М. : Прогресс, 1988. - 672 с.

17. Масляк П.О. Рекреаційна географія : [навчальний посібник] / П.О. Масляк. - К. : Знання, 2008. - 343 с.

18. Шаблій О.І. Соціально-економічна географія України : [навчальний посібник] / О.І. Шаблій, М.І. Білецький, Б.І. Заставецький. - 2-ге. вид., перероб. та доп. - Львів : Світ, 2000. - 679 с.

19. Бандурка А.М. Преступность в Украине: причины и противодействие : [монография] / А. М. Бандурка, Л. М. Давыденко. - Харьков : Основа, 2003. - 368 с.

20. Карлін М.І. Інноваційні підходи до проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні та в областях Західного Полісся / М.І. Карлін // Економіст. - 2011. - № 1. - С. 6-9.

Магновський І.Й. Перспективи реформування обласного поділу систем територіального устрою України / І.Й. Магновський // Південноукраїнський правовий часопис. - 2016 - № 2. - С. 3-6.

Размещено на Allbest.ru