Правовідносини з розгляду трудових спорів та їх місце у системі трудових правовідносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правовідносини з розгляду трудових спорів та їх місце у системі трудових правовідносин

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання цієї проблеми і на які опирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується ця стаття. Дане питання є одним із досліджуваних понять теорії трудового права. Йому присвячена чимала кількість наукових праць радянського та сучасного періоду. Сучасне наповнення змісту правовідносини з розгляду трудових спорів та їх місце у системі трудових правовідносин досліджували багато науковців, попри те, не усі аспекти даного питання є достеменно досліджені, тому є необхідність їх розгляду.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Вважаємо, що в сучасних умовах ринкових змін питання правовідносини з розгляду трудових спорів є актуальним та не достатньо дослідженим. Завданням цієї статті є визначити зміст правовідносин з розгляду трудових спорів та їх місце у системі трудових правовідносин.

Виклад основного матеріалу дослідження з новим обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Суб'єктивні права працівників потребують постійної охорони. При їх порушенні працівник звертається до органів, на які покладено обов'язок по їх захисту. Таким органами є органи по вирішенню трудових спорів, які в необхідних випадках забезпечують примусове відновлення порушених суб'єктивних прав. Звернення до органу, який вирішує трудові спори породжує відповідні відносини між ним та і сторонами, які звернулися до нього [4, c. 31].

Метою правовідносин, які виникають при вирішенні колективних трудових спорів є захист прав та інтересів колективу найманих працівників.

Тому правильніше буде говорити про правовідносини, як про суспільні відносини, що виникають між суб'єктами трудового права з приводу реалізації прав чи законних інтересів, або виконання обов'язків, які урегульовані нормами трудового права.

У науковій літературі утвердилася думка про те, що трудові правовідносини є різними за своїм характером, у зв'язку з чим вони поділяються на різні види.

Одним з таких видів виділяють правовідносини по вирішенню трудових спорів. Однак такі правовідносини не є єдиними.

При зверненні до органів, які вирішують трудові спори, існують принаймні три самостійні групи правовідносин: у зв'язку із зверненням у відповідний орган; щодо розгляду трудового спору між сторонами; щодо виконання прийнятих рішень за трудовим спором.

Основою відносин, пов'язаних із розглядом трудових спорів є діяльність органів, на які державою покладена функція вирішення цих спорів. Всі ці відносини урегульовані нормами права і характеризуються наявністю певних прав і юридичних обов'язків.

У науковій літературі висловлювалась пропозиція назвати такі правовідносини процедурно-трудовими правовідносинами [2, c. 133]. Більш правильною видається пропозиція назвати їх трудовими процесуальними правовідносинами [1, c. 34].

Трудові процесуальні правовідносини виникають між органом, який вирішує трудовий спір і з учасником трудового спору. Кожний учасник спору, який бере участь у вирішенні спору, знаходяться у процесуальних правовідносинах тільки з органом, який розглядає даний спір. Іншими словами цей орган чи особа наділена процесуальними правами й несе процесуальні обов'язки лише по відношенню до органу, який розглядає спір. Такими органами є суди, комісії по трудових спорах, примирні комісії, трудові арбітражі. У науковій літературі висловлювалася дума про те, що процесуальні відносини можуть існувати і поза органом, який вирішує спір [3, c. 110].

Трудові процесуальні правовідносини характеризуються наступними ознаками. Передусім, вони врегульовані нормами трудового права. По-друге, одними із суб'єктів їх є примирні органи: КТС, примирна комісія, трудовий арбітраж, По-третє, встановлені спеціальні строки звернення до цих органів і спеціальні строки розгляду цими органами спорів. І, нарешті, по-четверте, особливий порядок виконання рішень по трудових спорах.

Особливістю органів, які вирішують трудові спори є те, що вони за своїм характером і завданнями є різними. Так, суди, які вирішують трудові спори є юрисдикційними органами. Вони діють від імені держави. Інші органи є примирними.

Такими органами є: щодо індивідуальних трудових спорів - комісія по трудових спорах, яка обирається на зборах чи конференції трудового колективу; щодо колективних трудових спорів - примирна комісія, яка утворюється за ініціативою будь-якої сторони і складається з однакової кількості представників сторін спору, і трудовий арбітраж, який утворюється за ініціативою однієї із сторін спору і складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб.

Необхідно відзначити, що не всі процесуальні правовідносини, які виникають при вирішенні трудового спору є трудовими процесуальними правовідносинами. Характер процесуальних правовідносин визначається законом, а також підставою його виникнення. Для різних органів, які розглядають трудовий спір, характер процесуальних правовідносин залежить від того, яким законом регулюється процес розгляду спору у ньому.

Так, якщо спір розглядається у досудовому порядку комісією по трудових спорах, примирною комісією чи трудовим арбітражем, то виникають трудові процесуальні правовідносини, оскільки процес розгляду спору регулюється законодавством про працю. У науковій літературі висловлювалась думка, що всі правовідносини по вирішенню колективного трудового спору є правовідносинами соціального партнерства, а не процесуальними [2, c. 133]. На стадії вирішення колективного спору примирною комісією і трудовим арбітражем ми маємо спеціальні органи, які наділені повноваженнями вирішувати спір. Рішення примирної комісії є обов'язковим для сторін спору, а трудового арбітражу є обов'язковим якщо сторони спору про це попередньо домовилися при його утворенні.

При зверненні до суду, а також при розгляді індивідуальних трудових спорів у суді виникають цивільні процесуальні правовідносини, оскільки сам порядок звернення до суду, а також порядок судового розгляду трудових спорів і відносини, які при цьому виникають, регулюються нормами цивільно-процесуального права, за деякими винятками, встановленими нормами трудового права саме для трудових спорів. Однак винятки встановлені нормами трудового права ніякою мірою не впливають на правову природу цих правовідносин.

У тих випадках, коли трудовий спір вирішується вищестоящим органом, або Вищою радою юстиції чи кваліфікаційною комісією суддів, то виникають адміністративно-процесуальні правовідносини, які врегульовані в основному нормами адміністративного права.

У літературі висловлено думку про те, що правовідносинам по примусовому виконанню рішень суду також притаманні особливості, які виділяють їх з цивільно-процесуальних правовідносин. Так С.Я. Фурса і Щербак С.В. обґрунтовують тезу про те, що правовідносинам, які виникають у виконавчому провадженні притаманний адміністративно-правовий характер і тому вони пропонують відносити їх до категорії адміністративно-процесуальних [5, c. 50].

Можна погодитися з думкою, що виходячи із місця виконавчого провадження та виконуваної ним функції, правовідносини, які виникають при його здійсненні не є чисто процесуальними. Однак їм не притаманний владний характер, який характеризує адміністративні правовідносини. Підставою виникнення правовідносин у виконавчому провадженні є звернення особи для примусового виконання рішення органу, який розглядав спір. У деяких випадках, виконавча служба зобов'язана самостійно, без звернення особи виконувати рішення суду. Особа також має право звернутися до суду із заявою про зміну способу виконання рішення суду. Тут ми бачимо елементи диспозитивності, які притаманні цивільно-процесуальним правовідносинам. Сказане в повній мірі стосується і примусового виконання рішень комісій по трудових спорах. Тому правовідносини по виконанню рішень суду і комісій по трудових спорах можна віднести до цивільно-процесуальних. Таким чином, при розгляді трудових спорів, в залежності від виду законодавства можуть виникати три види процесуальних правовідносин між юрисдикційними органами і сторонами спору: трудові процесуальні; цивільно-процесуальні; адміністративно-процесуальні.

Потрібно зазначити, що вид процесуальних правовідносин не залежить від виду чи предмету спору. Так, спір про виплату премії може вирішуватись КТС, а може вирішуватись судом. Спочатку, при розгляді спору в КТС виникають трудові процесуальні правовідносини, а при розгляді у суді - цивільно-процесуальні правовідносини.

У процесі вирішення колективних трудових спорів існує також декілька видів цих правовідносин, це: правовідносини по формуванню вимог найманих працівників і виникненню колективного трудового спору, правовідносини о вирішенню колективного трудового спору примирною комісією, якщо така стадія вирішення спору передбачена законом, правовідносини по вирішенню колективного трудового спору трудовим арбітражем, правовідносини по участі працівників у страйку.

Неважко помітити, що правовідносини щодо вирішення колективних трудових спорів є неоднорідними і неоднаковими за своєю правовою природою. Якщо на стадії примирних процедур одним із суб'єктів таких правовідносин є примирні органи, то на стадії страйку такого органу немає. Це ж саме стосується і стадії виникнення колективного трудового спору.

У науковій літературі висловлювалась пропозиція назвати такі правовідносини процедурно-процесуальними трудовими правовідносинами, або правовідносинами соціального партнерства.

Правовідносини, які виникають при вирішенні індивідуальних трудових спорів можна назвати трудовими процесуальними правовідносинами.

Трудові процесуальні правовідносини виникають між органом, який вирішує трудовий спір і учасником трудового спору. Кожний учасник спору, який бере участь у вирішенні спору, знаходиться у процесуальних правовідносинах тільки з органом, який розглядає даний спір. Іншими словами цей орган чи особа наділена процесуальними правами й несе процесуальні обов'язки лише по відношенню до органу, який розглядає спір. Таким органом є комісія по трудових спорах. У науковій літературі висловлювалася дума про те, що процесуальні відносини можуть існувати і поза органом, який вирішує спір [3, c. 110].

Необхідно відзначити, що не всі процесуальні правовідносини, які виникають при вирішенні трудового спору є трудовими процесуальними правовідносинами. Характер процесуальних правовідносин визначається законом, а також підставою його виникнення. Для різних органів, які розглядають трудовий спір, характер процесуальних правовідносин залежить від того, яким законом регулюється процес розгляду спору у ньому.

Підставою виникнення трудових процесуальних правовідносин є юридичний факт, тобто дії або події з яким закон пов'язує виникнення, зміну або припинення трудових процесуальних правовідносин. В трудових процесуальних правовідносинах, як правило, мають місце складні юридичні факти. Наприклад, для того щоб виникли процесуальні правовідносини між найманими працівниками і примирною комісією необхідно, щоб сторони спочатку створили таку комісію, а потім передали їй матеріали необхідні для розгляду спору. Однак у цьому випадку відсутні правовідносини по зверненню до вказаної комісії. У випадку, коли індивідуальний трудовий спір вирішується комісією щодо трудових спорів, то підставою виникнення процесуальних правовідносин є звернення у встановленому законом порядку до цієї комісії. Однак на відміну від цивільного процесу тут відсутній акт прийому заяви до розгляду. Тут підставою виникнення правовідносин є простий юридичний факт.

У науковій літературі висловлювалась думка, що всі правовідносини по вирішенню колективного трудового спору є правовідносинами соціального партнерства, а не процесуальними [2, c. 133].

При виникненні колективного трудового спору ще немає органу, який вирішує колективний трудовий спір. Зміст цих правовідносин складають права та обов'язки працівників по формуванню вимог і роботодавця по розгляду цих вимог і прийняттю рішення за результатами цього розгляду.

Основним завданням цих органів є примирити сторони трудового спору. Особливістю примирних органів є те, що вони утворюються за взаємною домовленістю сторін спору лише для вирішення конкретного колективного трудового спору. Після прийняття рішення про його вирішення, або якщо закінчився строк визначений законом для вирішення цього спору такий орган припиняє своє існування.

Сторонами наділяють примирні органи повноваженнями по вирішенню колективного трудового спору. Рішення примирної комісії є обов'язковим для сторін спору і не потребує спеціального затвердження. Що ж стосується рішень трудового арбітражу, то вони є обов'язковими для виконання, якщо сторони про це попередньо домовились. На жаль, чинне законодавство не регулює питання притягнення винних осіб у невиконанні рішень примирних органів до відповідальності. Видається, що за невиконання таких рішень можуть наступати відповідні правові наслідки. Зокрема, наймані працівники можуть оголосити страйк, або звернутися до суду з метою притягнення винних осіб у невиконанні рішень примирних органів до юридичної відповідальності. Крім того, доцільно доповнити ст. 45 КЗпП України підставою для звільнення керівника на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) за невиконання рішень примирних органів при вирішенні колективного трудового спору.

На стадії вирішення колективного спору примирною комісією і трудовим арбітражем ми маємо спеціальні органи, які наділені повноваженнями вирішувати спір. Рішення примирної комісії є обов'язковим для сторін спору, а трудового арбітражу є обов'язковим якщо сторони спору про це попередньо домовилися при його утворенні.

Не вирішеним залишається питання про правову природу правовідносин по проведенню страйку з метою вирішення колективного трудового спору. За своїм характером ці відносини не можуть бути віднесені до трудових процесуальних оскільки відсутній орган, який вирішуватиме спір. При проведенні страйку виникає декілька видів правовідносин. Окрема група правовідносин виникає при прийнятті рішення про оголошення страйку. Рішення про оголошення страйку приймається на загальних зборах чи конференції колективу найманих працівників. При цьому також приймається рішення про утворення органу який очолюватиме страйк і проводитиме колективні переговори з роботодавцем, а також про порядок проведення страйку. Крім того, разом з рішенням про оголошення страйку наймані працівники можуть прийняти рішення про створення страйкового фонду для підтримки страйкуючих і призначити розпорядника цих коштів.

Інша група правовідносин існує під час проведення страйку. Ці правовідносини урегульовані нормами адміністративного права, а тому вони є адміністративними правовідносинами.

Як бачимо, при проведенні страйку виникає декілька груп правовідносин, які різні за своєю правовою природою. Серед них виділимо адміністративні правовідносини, а також правовідносини соціального партнерства.

Отже, можемо зробити висновок про те, що при вирішенні колективних трудових спорів виникають в основному правовідносини соціального партнерства, за деякими винятками.

Ці правовідносини характеризуються наступними ознаками: вони врегульовані нормами трудового права, одними із суб'єктів їх є примирні органи: примирна комісія, трудовий арбітраж, встановлені спеціальні строки розгляду цими органами спорів, особливий порядок виконання рішень по колективних трудових спорах.

По колективних трудових спорах суб'єктом правовідносин є наймані працівники або їх представницькі органи. Представництво у даному випадку виникає не на підставі закону чи довіреності, а на підставі рішення зборів чи конференції найманих працівників, про орган чи особу, яка буде представляти їх інтереси. Суб'єктом також можуть бути виборні органи відповідної профспілкової організації, коли інтереси найманих працівників представляє профспілка чи об'єднання профспілок. Окремим суб'єктом при вирішенні колективних трудових спорів є примирні органи, завданням яких є урегулювати даний спір

Змістом цих правовідносин є взаємні суб'єктивні права та юридичні обов'язки між відповідною стороною і органом, який вирішує цей спір.

Підставою виникнення правовідносин по вирішенню колективних трудових спорів є юридичний факт, тобто дії або події з яким закон пов'язує виникнення, зміну або припинення трудових процесуальних правовідносин. Тут, як правило, мають місце складні юридичні факти. Наприклад, для того щоб виникли правовідносини між найманими працівниками і примирною комісією необхідно, щоб сторони спочатку створили таку комісію, а потім передали їй матеріали необхідні для розгляду спору. Однак у цьому випадку відсутні правовідносини по зверненню до вказаної комісії.

Таким чином, можна стверджувати, що при вирішенні колективних трудових спорів виникають особливі відносини соціального партнерства. Вони характеризуються певними особливостями, які обумовлені специфічним становищем органів, які вирішують трудові спори, а також характером спору.

Що ж стосується відносин по вирішенню індивідуальних трудових спорів то в залежності від того, якими нормами вони можуть бути як трудовими процесуальними, так і цивільними процесуальними так і адміністративно-процесуальними.

Література

правовідносини трудовий державний

1. Голощапов С.А. Трудовые споры в СССР / С.А. Голощапов, В.Н. Толкунова. - М.: ВЮЗИ, 1974. - 195 с.

2. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права: [монографія] / П.Д. Пилипенко. - Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 1999. - 214 с.

3. Проблемы науки гражданского процессуального права / В.В. Комаров, В.А. Бигун, В.В. Баранкова; Под ред. проф. В.В. Комарова. - Харьков: Право, 2002. - 439 с.

4. Смолярчук В.И. Законодательство о трудовых спорах / В.И. Смолярчук. - М.: Издательство «Юридическая литература», 1966. - 228 с.

5. Фурса С.Я. Виконавче провадження в Україні / С.Я. Фурса, С.В. Щербак. - К.: Атіка, 2002. - 155 с.

Размещено на Allbest.ru